Сироти спосіб здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної

Реферат: UA 72022 U UA 72022 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Відоме рішення отримання енергії в котлах вибухового згоряння - див. //НАУКА И ЖИЗНЬ № 7, 2002. Головною метою цього рішення є отримання практично необмеженого джерела енергії, застосовуючи для цього дейтерій. Дейтерій - ізотоп водню з одним "зайвим" нейтроном в ядрі - екологічно чисте, дешеве та доступне в необмеженій кількості паливо, бо виділяється з води. В одній тонні води його стільки, що ним можна замінити 250 тонн нафти. Відповідно і увага до нього підвищена. Вчені з Російського федерального ядерного центру - Всеросійського науково-дослідного інституту технічної фізики (РФЯЦ-ВНИИТФ) міста Снежинська (раніше Челябінськ-70) пропонують підривати невеликі термоядерні заряди. Вони вважають, тим самим можна врятувати світ від енергетичного голоду та екологічної катастрофи. Снежинці готові спроектувати та побудувати енергоустановку вибухової дейтеревої енергетики - "котел взрывного сгорания" (KB С). Це така залізобетонна діжка діаметром коло 150 та висотою 200 метрів, товщина стінки - 35 метрів. Всередині вона облицьована 20-сантиметровим шаром сталі, а зверху засипана ґрунтом товщиною більше сотні метрів. В цій споруді, всередині захисного шару рідкого натру з допомогою дейтерієвих вибухів потужністю до 10 кілотонн тротилового еквіваленту можна кожні півгодини отримувати 37 гігават теплової енергії, що рівноцінно 25 мільйонам тонн нафтового еквіваленту на рік. Розробники КВС, обґрунтовуючи це рішення, посилаються на відомі фактори розумного та ефективного використання вибухових технологій, які давно випередили КВС не теоретичними викладками та міркуваннями, а широкою та доведеною життям безперечно вигідною та корисною практикою. Пересуваємось же ми на автомобілях, всередині котрих щосекундно відбуваються десятки вибухів, що створюють тиск набагато більший, ніж КВС. Потужні вибухи для мирних цілей також не новина. Розробці концепції вибухової дейтерієвої енергетики передувало створення спеціалістами РФЯЦ-ВНИИТФ під керівництвом академіків Е.И. Забабахіна, Е.Н.Аврорина і Б.В. Литвинова "чистих" дейтерієвих зарядів. Адже науково-технічний потенціал інституту з самого початку був направлений не тільки на створення зброї. Для промислового застосування, наприклад, були розроблені півтора десятка типів ядерних зарядів, дев'ять з котрих багаторазово використовувались для сейсмозондування та гасіння газових пожеж, захоронення ядовитих відходів та попередження вибуху метану в вугільних шахтах, для багатьох інших проектів. "Вскришні" роботи та "рихлення" корисних копалень потребували створення зарядів з ще більшою "чистотою", ніж це потрібно для роботи КВС. Одначе, весь комплекс безпрецедентно принадних і начебто, навіть поза конкурентних переваг КВС, наштовхується на непереборну, перш за все психологічну преграду, що ґрунтується на загальному почутті страху перед ядерними та термоядерними вибухами. Тому, можна сміливо стверджувати, що, тільки від цього фактора, марно розмірковувати про переваги КВС, де передбачається здійснювати вибухи потужністю, що вимірюється десятками кілотонн в тротиловому еквіваленті, рівнозначному щогодинному повторенню вибухів в Хіросімі та Нагасакі разом взятих. Якщо ж усе-таки, розмірковувати про всі інші тактико-технічні та технологічні особливості КВС (що вченими та фахівцями проаналізовано з усіх можливих сторін), висновок про безперспективність КВС в цьому столітті стає ще більш вагомим. Вже декілька десятиріч ведуться пошуково-дослідні роботи в діаметрально протилежному напрямі (на відміну від КВС) вирішення проблеми керованого термоядерного синтезу. Зокрема, йдеться про інерційний термояд. І нарешті, нам повідомляють, Є КЕРОВАНИЙ ТЕРМОЯД!!! 19.10.2010 newsland.ru. Вперше в світі здійснена керована реакція і отриманий коефіцієнт потужності 30!!! Пристрій для керованої термоядерної енергії National Ignition Facility (NIF) отримав саму Престижну Премію 2010 року за найкращий науковий проект. Національне управління ядерної безпеки (NNSA) та Ліверморська національна лабораторія (LLNL) повідомили, що Національна Установка керованої термоядерної реакції (NIF) завершила свій перший інтегрований експеримент з керованої термоядерної реакції. В тесті лазерна система з 192 лазерними променями запустила 1 мегаджоуль лазерної енергії в кріогенну шарувату капсулу з дейтерію та тритію, отримавши на виході енергію з фактором тридцять (виділення більше витрат в тридцять разів). Тепер NIF починає свою наступну фазу роботи для того, щоб досягти ще більш високих результатів з виходу енергії. Установка, має 30 метрів висоти і такого ж діаметра, розташована в будівлі загальною площею з три футбольних поля. Вона фокусує 192 зверх потужних променів ультрафіолетового лазера на маленькій берилієвій капсулі діаметром близько 2 мм, що містить важкі ізотопи водню. Величезні температури і тиск, які утворюються всередині капсули за допомогою такого діяння, порівнювані з умовами в надрах зірок. При цьому запускається реакція злиття ядер атомів водню з утворенням ядер гелію. Під час такого злиття виділяється величезна кількість енергії, рівна енергетичному еквіваленту дефекту маси. Енергетичний ефект такої реакції приблизно в 100 разів перевищує витрати на створення зверх потужного лазерного випромінювання. Іншими словами за час в одну 20 1 UA 72022 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мільярдну секунди до капсули підводиться потужність в 500 трильйонів ват. Цієї потужності досить, щоб миттєво випарити оболонку капсули, підвищивши температуру до 100 млн. градусів і створити вибухову хвилю, що стискає пари дейтерію та тритію. При цьому щільність атомів водню перевищує щільність свинцю в 100 разів. В цих умовах починається дозована реакція синтезу атомів водню в атоми гелію. Здійснюється термоядерний мікровибух водню об'ємом менше сірникової головки з виходом 20 МДж термоядерної енергії (20 МДж - еквівалент енергії для двох мільйонів 100 ватних ламп накалювання на протязі одної секунди). Машина здатна подавати капсули з ритмічністю декілька капсул на годину. Тепер питання в тому, щоб довести цю кількість до декількох в секунду (для отримання великих потужностей). Збирання гігантської лазерної установки, що дозволила добитись самого потужного лазерного випромінювання на Землі, зайняла 12 років. Значення цієї події важко переоцінити. Хіба що з появою вогню в житті людини. Ще трохи - і газ, нафта та вугілля перестануть бути енергетичними монополістами, а разом з ними перестануть бути такими і політичні сили, які ними володіють… Будемо чекати перемін, і вони - не за горами. Автор: Володя Черномор (Фѐдоров)* Мощный рывок Запада в будущее.- Saturday, 16.10.2010. Інформація про успіх американців широко і прискіпливо обговорюється і аналізується вченими та фахівцями. Причому рекламний фактор проглядається дуже чітко. Не кажучи вже про те, що потрібно виправдати і, тим більше, виправдовувати подальші багатомільярдні витрати на подібні наукові утіхи, котрі тільки США і можуть собі дозволити. Одначе пройшло більше року після цієї події, і перші радужні враження і захоплення починають тускніти в світі критичних висновків та заключень, котрі зводяться в цілому до того, з чого керований термояд починався понад 60 років тому назад. Тобто, до того, що принадлива геніальною простотою ідея послідовно і невблаганно перетворюється в нездоланний клубок протиріч, з котрого до сих пір нема реального виходу. А вище викладене досягнення американців, при більш уважному аналізі, перетворюється в супердорогу іграшку, відділену від реальної енергетики безоднею з масою технічних та технологічних перешкод. Тому, коли лунають захоплення від тридцятикратного перевищення виходу енергії в порівнянні з витраченою енергією на здійснення термоядерного синтезу в дейтерієво-тритієвій горошині діаметром два міліметри, не можна забувати в скільки обійшлася вся гігантська установка з 192 лазерів. При тому, що ритмічна та надійна робота цієї установки в потрібному режимі (тепер питання в тому, щоб довести цю кількість до декількох в секунду для отримання більшої потужності), так от, забезпечити надійну і ефективну роботу надпотужних лазерів в такому режимі навряд чи вдасться в нашому столітті, стверджують люди, що розуміються в цій галузі. Причому, це лише одна з множини поки що неприступних наукових, технічних і технологічних перешкод, що повертають на круги своя захоплення від досягнутого результату американців в вирішенні проблеми керованого термояду. Так що, підпалення термоядерної горошини в Ліверморській національній лабораторії жодним чином не додає оптимізму в вирішенні проблеми необмеженого отримання енергії з дейтерію. Бо, в порівнянні з існуючим нині проектом ИТЕРА, розрахованим на декілька десятиріч, і при цьому не гарантуючим успіх в 21 столітті (про що сказано вченими та фахівцями більш ніж достатньо), так от американська термоядерна горошина (знову ж таки, на думку експертів, що розуміються на цій справі) ще менш обнадійлива для людства. Хоч зрозуміло, тільки час та результати майбутніх досліджень і розробок по цій темі дадуть остаточний висновок, підтверджуючи або спростовуючи нинішні прогнози. Одначе, ми не бажаємо чекати цих результатів пошуків та досліджень (мінімум декілька десятиліть), на протязі котрих буде продовжуватись спір відносно перспективності або ж повного краху існуючих способів вирішення проблеми керованого термоядерного синтезу. Задачею корисно моделі є вирішення цієї задачі. Задача вирішується тим, що в способі здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної, шляхом періодичного підриву заряду всередині міцного герметичного корпусу, що сприймає на себе і в себе утворену від підриву заряду енергію, котру відводять з корпусу для її потрібного використання, згідно з корисною моделлю, підрив заряду здійснюють всередині масивного металічного тіла, що розплавляється в результаті цього вибуху, при цьому утворений розплав металу всередині герметичного корпусу періодично випускають з цього корпусу, звільняючи його для наступного циклу вибухової реакції. Суть корисної моделі і її позитивність пояснюються кресленням, представленим на дев'яти фігурах. Почнемо з перших трьох фігур, на котрих викладена головна особливість запропонованого рішення. Принципова послідовність процедур цього рішення наступна. Є міцний герметичний корпус 1, всередині котрого є гніздо 2 з випускним каналом 3 з нього. В гніздо 2 вставляється масивне металічне тіло 4 з розміщеним всередині нього вибуховим 2 UA 72022 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 пристроєм 5. Тип вибухового пристрою може бути будь-яким, про що ще скажемо окремо. Призначення вибухового пристрою повністю аналогічно вище представленим рішенням, де утворена після вибуху теплова енергія повинна бути сприйнятою і прийнята міцним корпусом, всередині котрого відбувається вибух. Але в нашому рішенні особливість цієї відомої технологічної процедури полягає в тому, що переважне сприйняття енергії вибуху повинно здійснюватись масивним металічним тілом 4. Це сприйняття повинно бути таким, щоб після вибуху теплота від цього вибуху була б використана на розплавлення тіла 4, і таке розплавлення, котре буде перевищувати температуру плавлення максимально можливим чином. Тобто, йдеться про те, щоб максимально підвищити температуру розплаву тіла 4, не доводячи його до кипіння, що виключає випаровування металу, котре підвищувало б тиск в об'ємі гнізда 2. Розглянемо докладніше, що відбувається в нашому способі. Для цього оперуємо більш конкретними факторами, що приймають участь і утворюються в цьому рішенні. Зокрема, маємо наприклад наступні умови. Тіло 4 виконано з свинцю в формі куба об'ємом один метр кубічний, хоч воно може мати будь-яку іншу форму, наприклад циліндру та др. Отже, маємо свинцеве тіло 4 масою 11340 кілограмів. Температура плавлення 327, температура кипіння 1750 градусів Цельсія. Приймаємо температуру розплаву свинцю після вибуху вибухового пристрою 5 величиною 1500 градусів Цельсія. Щоб отримати такої температури розплав потрібно витратити 510300000 калорій теплоти. Це забезпечує термоядерна реакція синтезу дейтерію масою 2,87 грама, що відповідає теплотворній властивості 17860 кілограмів нафти. Таким чином, отримуємо розплав свинцю температурою 1500 градусів Цельсія, котрий в свою чергу передає цю теплову енергію корпусу 1, від котрого здійснюється відбір теплоти любим відомим технологічним прийомом, з подальшим використанням цієї теплової енергії для потрібної користі. Наприклад для отримання водяної пари, котра буде крутити турбіни ТЕС, або для отримання гарячої води, яка використовується для опалення та гарячого водопостачання будинків любого призначення. Від цього залежить мінімальна температура розплаву 4, при котрій його треба випускати через випускний канал 3 з корпусу 1, заповнюючи потім його наступним тілом 4, виготовленим з розплаву попереднього тіла. Тобто, розплаву випущеного з корпусу 1, в процесі і після потрібного охолодження котрого виготовляється нове тіло 4, що завантажується в корпус 1. Ми виклали та проілюстрували в конкретних чисельних параметрах запропонований спосіб, що дозволяє (на відміну від існуючих способів) забезпечити головні позитиви термоядерного синтезу, усуваючи вище викладені негативи відомих технологій цього енергетичного процесу. Наприклад, залишається досить важливе питання стосовно того, що собою повинен являти вибуховий пристрій 5. Висловлюємось на це самим загальним чином, посилаючись на досягнутий рівень розробок в цій сфері. Зокрема, коли ми відходимо від масштабів КВС, що потребують заряди порядку 10 кілотонн, і в той же час дозволяємо найбільш просто та зручно користуватись зарядами багатократно більшими, ніж американська термоядерна горошина, потрібно давати собі звіт в тому, про які ж реально існуючі заряди в нашому способі може і повинна йти мова. Щоб нічого не видумувати від себе, проілюструємо сьогоднішню ситуацію певною інформацією з Інтернету. На відміну від балістичних ракет, старти котрих показують по ТВ і котрі навіть возять по центральній площі країни для залякування ворогів, маленькі і непомітні тактичні атомні бомбі являються одним з самих секретних видів зброї. І одним з самих небезпечних. Наявність ядерних міні-зарядів офіційні особи признають з великою неохотою, хоч неофіційні джерела стверджують: ядерні бомби, що поміщаються в господарську сумку, давно стали реальністю. Згадаємо фізику. Щоб відбувся атомний вибух, потрібна критична маса - маса, достатня для виникнення ланцюгової реакції розпаду ядер атомів речовини. Маса заряду (а відповідно і потужність вибуху) не може бути менше критичної. Ось критична маса для ядерних матеріалів: уран - 45 кілограмів, плутоній - 11 кілограмів, америцій - 4 кілограма, каліфорній - 3 грама. Критмасу можна зменшити сильним тиском на речовину, вибором форми заряду (оптимальна куля), використанням додаткового джерела нейтронів (ядерного "запалу"), відбивача нейтронів (наприклад, оболонки з золота або берилію) і, накінець, застосуванням суміші різних ядерних речовин (наприклад, плутонію з каліфорнієм). Якщо вибрати як бойову речовину плутоній або суміш урану або плутонію з каліфорнієм, врахувати габарити та вагу електроніки, джерела нейтронів та другого начиння, то вийде, що міні-бомба буде важити близько 30 кілограмів і поміститься в чемодан. З чистого америцію можна створювати навіть атомні гранати, а з каліфорнію - атомні кулі. Перспективи застосування такої зброї уражає уяву - стандартний пістолет Макарова, 3 UA 72022 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 споряджений патронами, знищує міський квартал, а, використавши магазин Калашникова, солдат зітре з лику Землі невеличке місто. В 1961 році на озброєння американських повітряно-десантних військ, а також диверсійних підрозділів прийнята система безвіткатних гладкоствольних гармат "Деві Крокет", що включає в себе легку 120-мм гармату М28 та тяжку 155-мм гармату М29. Обидві вони вели вогонь снарядом ХМ-388 з ядерною бойовою частиною W-54Y1 потужністю 0,01 кт. СРСР на "Деві Крокет" відповів створенням комплексу двох 230-мм безвідкатних гармат "Резеда" на шасі БТР-60ПА. Некерований надкаліберний твердотопливний реактивний снаряд 9М-24 міг летіти на шість кілометрів. Одначе перерахованими боєприпасами ядерні арсенали ведучих держав не обмежились. Навіть були створені та випробувані ядерні заряди для стрілецької зброї. Нові кулі передбачались не тільки для крупнокаліберних (12,7 і 14,3 мм) кулеметів, але й для 7,62-мм кулемета Калашникова ПКС. Можливо це стало завдяки використанню не традиційного для ядерних боєприпасів урану або плутонію, а трансуранового елемента каліфорнію і саме його ізотопу з атомною вагою 252. Заряд цієї речовини в вигляді заклепки або гантелі знаходився в кулі, а позаду неї розташовувався невеликий заряд вибухівки. При попаданні в ціль спеціально розроблений детонатор ініціював вибухову речовину, вона зминала каліфорній, і відбувався вибух. Також: для компенсації значно збільшеної маси кулі розроблений спеціальних порох, котрий залишав балістику кулемета незмінною. Одначе великим мінусом подібного боєприпасу являлось його тепловиділення - адже чим менше період напіврозпаду радіоактивного елементу, тим більше він виділяє тепла. При нагріві кулі з каліфорнієвим зарядом у останнього погіршуються характеристики заряду вибухівки, котра при сильному розігріві могла і детонувати. В зв'язку з цим атомні патрони зберігалися в спеціальному холодильнику - товстій (15 см) мідній плиті з чарунками під патрони. Між котрими по трубках циркулював рідкий аміак. В зв'язку з тим, що вся установка споживала 200 ват електроенергії і важила близько 110 кілограмів, для її переміщення потрібен був автомобіль або інший транспортний засіб. При цьому, якщо куля знаходилась поза холодильником протягом 6 хвилин, вона, за вимогами техніки безпеки, повинна бути утилізованою. В усіх інших випадках вона або поверталась в холодильну установку, або нею стріляли в ворога. Одначе через труднощі в експлуатації і зберіганні даний проект не отримав розвитку. Як бачимо, для реалізації запропонованого способу, воєнними по суті вже розроблені і досліджені потрібні вибухові пристрої. Більше того, доцільність та ефективність цих розробок для запропонованого способу здійснення вибухової реакції, практично повністю усуває вище означені негативи та незручності, з котрими доводиться мати справу воєнним. насправді, ми можемо вибирати будь-який рівень потужності вибуху для наших мирних енергетичних потреб. Габарити вибухових пристроїв більш ніж прийнятні для нашої технології. Причому, на відміну від воєнних, можемо суттєво підвищити ефективність розроблених ними вибухових пристроїв. Зокрема, в порівнянні з воєнними умовами, усуваючи практично всі труднощі доставки та розміщення вибухового пристрою в потрібне місце (тобто в середину блока 4), маємо надзвичайно важливу перевагу. А саме, воєнний вибуховий пристрій можна застосовувати в раціональному сполученні з термоядерними горошинами або з потрібним набором таких горошин, створюючи найефективніші можливості для здійснення сумісного вибухового діяння, котре є мініатюризацією ядерно-термоядерного вибуху. Тобто, йдеться про те, що воєнні вибухові пристрої, при відповідній взаємодії з термоядерними горошинами, або навіть потрібної маси термоядерним зарядом, стає ініціюючим фактором для здійснення реакції термоядерного заряду. В самому ділі, уявімо, що в якості запалу термоядерної реакції приймаємо мініатюрний воєнний ядерний пристрій потужністю 0,01 кілотонн тротилу, тобто, 10 тонн тротилу. Яким же потрібно приймати термоядерний заряд дейтерію? Припустимо приймаємо його такої ж потужності 10 тонн. Отже, загалом потужність вибухового пристрою становить 20 тонн в тротиловому еквіваленті. Яким повинно бути свинцеве тіло 4, щоб справитись з тепловою енергією вказаного 20-тонного тротилового еквіваленту, та перетворити це тіло в розплав температурою 1500 градусів Цельсію? Виявляється, для цього необхідно виготовити свинцеве тіло в формі кубу з розміром грані, що дорівнює 3,25 метри, в середині котрого буде розміщено вище вказаний вибуховий пристрій потужністю 20 тонн тротилового еквіваленту. В конструктивному та технологічному відношенні, цілком здійсненна задача без усякої складності і тим більше, небажаних та обтяжливих факторів, типу гігантських конструктивних нагромаджень для вибуху мізерної американської термоядерної горошини, що перетворює весь задум термоядерного синтезу в багатократно збиткову справу. Розмірковуючи про наш спосіб здійснення вибухової реакції, не можна змовчати про проблеми створення міцного корпусу 1, всередині котрого це здійснення відбувається. Щоб 4 UA 72022 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 виключити сумніви, і навіть спроби сумнівів в позитивному вирішення цього пристрою, адресуємо вірогідних опонентів до вище згаданого рішення КВС, так і до американського монстра-реактора, в котрому здійснюється термоядерна реакція двоміліметрової капсули. Бо, в нашому способі, сама його науково-інженерна концепція усуває причини циклопічністі аналога та прототипу. Так як в нашому рішенні, на відміну від КВС та американського реактора, забезпечується технологічний оптимум, що усуває страшенну нераціональність і недоцільність всіх відомих намагань підібратись до керованого термоядерного синтезу. Наведений чисельний аналіз можна продовжити в любу сторону - або зменшення параметрів металічного тіла 4, або їх збільшення. І це не створює важких перепон для вирішення нашої задачі. Більше того, ми розмірковували на прикладі свинцю. Якщо ж звернутись до інших металів, типа алюмінію, міді, заліза та других, запропоноване рішення може бути ще більш ефективним та компактним. Що стосується безпеки, так тут взагалі відсутні причини, щоб виходити за рамки вже існуючих і масово функціонуючих енергетичних об'єктів типу ТЕС, працюючих на органічних енергоносіях, не кажучи вже про АЕС. Все сказане, одначе не зводить запропонований спосіб до примітивізму та спрощення, як не є примітивними та спрощеними традиційні ТЕС і АЕС. Так що, створення надійного та безпечного корпусу 1, це задача великої науки і великої технології, що вимагає розуміння і застосування всього найкращого та найефективнішого в галузі енергетики з виконанням найсерйозніших пошукових розробок та досліджень. Взяти наприклад фактор створення в корпусі 1 розплаву металу, температура котрого значно перевищує температуру плавлення цього металу. Чи вирішувалась до сих пір щось подібне? Та ще й в такій постановці задачі! Можемо стверджувати - не вирішувалось. Стверджуємо також, що запропоноване рішення розплавлення тіла 4 всередині корпусу 1 направляє левову частку енергії вибуху вибухового пристрою 5 саме на розплавлення і на нагрів металу тіла 4, що відповідно зменшує силову дію цього вибуху на конструкцію корпусу 1. Сказане одначе не усуває повністю силову дію цього вибуху на корпус. Тому, з'ясування цих обставин та особливостей повинно явитись головною метою відповідних пошукових розробок та досліджень. Але в любому випадку, можна гарантувати максимальну надійність та безпечність такого корпусу. Бо ми не виходимо за рамки досягнутого науково-інженерного рівня, створення конструкцій, котрі працюють в умовах високого рівня тиску та температури. Більше того, наш спосіб сприяє роботі таких конструкцій, так як забезпечуються найбільш прийнятні умови відводу теплоти від корпусу 1, застосовуючи при цьому традиційні теплоносії, головним з котрих була і залишається вода. Так що, температурні умови корпусу 1 можна забезпечити в будь-якому потрібному режимі, коли експлуатаційна безпека корпусу 1 є максимальною за рахунок максимальної ефективності відводу від нього теплоти розплаву 4. Питання матеріалів, потрібних для створення запропонованого технологічного комплексу не обговорюємо, вважаючи, як вже було наголошено, що досягнутий рівень науково-інженерних розробок та досліджень в галузі енергетики дозволяє вирішити цю проблему найбільш доцільним та ефективним чином. Ми розглянули головні технологічні особливості запропонованого способу на прикладі схеми, представленої на фіг. 1, фіг. 2 та фіг. 3. Одначе, показаний технологічний принцип має багато варіантів його здійснення з відповідним використанням для цього потрібного конструктивного забезпечення. Один з таких варіантів показаний на фігурах 2, 3 та 4. Смисл цього варіанта полягає в тому, що корпус 1 виконаний в комплексі з камерою 6, яка має вивідний з неї канал 7. Робота корпусу 1 повністю здійснюється по схемі, вище викладеній і проілюстрований на фігурах 1, 2 та 3. Але в даному варіанті, корпус 1 виконаний з камерою 6 як єдиний конструктивний об'єкт, і при цьому внутрішній простір корпусу 1 з'єднано з внутрішнім простором камери 6 каналом 3, котрий дозволяє розплав з корпусу 1 самопливом виводити в камеру 6. Тобто, заповнення камери 6 розплавом 4 збільшує акумуляцію теплоти, що отримують від вибуху вибухового пристрою 5. Що в свою чергу, спрощує та підвищує ефективність подальшого використання цієї теплоти, бо багатократно розширюються конструктивні та технологічні можливості здійснення цього найважливішого процесу, яким є загальна процедура руху отриманої теплоти від корпусу 1 до подальших користувачів отриманого енергетичного ресурсу. Ще більш важливим в цій найважливішій перевазі представленого варіанта, є те, що поява в технологічній схемі камери 6, дозволяє багаторазово збільшити пропускну властивість корпусу 1, котрий є генератором теплової енергії. Все разом узяте, багатократно збільшує потужність представленого технологічного комплексу генерації теплової енергії, параметри та конструктивний розвиток котрого аналогічним чином можна збільшити потрібним чином. 5 UA 72022 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Зокрема, це показано на фігурах 7, 8 і 9, де камера 6 виконана з двох секцій, з'єднаних між собою каналом 7. Цей технологічний варіант повністю зберігає головні особливості запропонованого способі, вище проілюстровані на фігурах 1, 2, 3, 4, 5 і 6. Але вказані позитиви способу значно зростають, за рахунок можливості більш повного та раціонального використання теплової енергії, яку містить в собі розплав 4. Йдеться про те, що розплав 4 можна охолоджувати самим ефективним чином, знижуючи його температуру до рівня не менше температури плавлення, остаточно випускаючи розплав з представленого технологічного пристрою через канал 8. Тобто, створюється система сполучних судин розплавленого металу, де не тільки забезпечується максимально сприятливі та максимально ефективні можливості відбору теплоти з цього розплаву, але й створені умови, для зберігання потрібної герметичності всієї конструктивно-технологічної системи запропонованого способу, бо можна створювати канали для проходження розплавленого металу в цій системі, яка не вимагає спеціальних запірних пристроїв. Причому, показані канали 3, 7 і 8, це лише окремий випадок для ілюстрації принципу запропонованого способу, і варіації цих пристроїв практично необмежені, як в цілому необмежені можливості загального конструктивного оформлення запропонованого способу генерації теплової енергії. Що стосується технологічного та конструктивного рішення періодичного заповнення корпусу 1 масивним металічним тілом 4, цей фактор не розглядаємо і не аналізуємо, вважаючи (як і по других конструктивно-технологічних обставинах) більш ніж достатнім сьогоднішній науково-інженерний рівень, гарантуючий раціональне і ефективне рішення цієї задачі. Завершуючи викладення суттєвих особливостей запропонованого способу, повторюємо ствердження про те, що в цьому рішенні можуть і повинні бути використані всі найновіші науково-інженерні досягнення, які забезпечують реалізацію запропонованого способу з найвищою ефективністю. Наприклад, зайве навіть нагадувати, що запропонована технологія може і повинна бути повністю автоматизована на основі сучасних інформаційних можливостей. Не кажучи вже про те, що наслідком та найголовнішою вимогою цієї автоматизації є незрівняна з усіма видами ТЕС і АЕС екологічна безпека, що усуває відходи генерації теплової енергії. Опоненти будуть стверджувати, що міні ядерні та ядерно-термоядерні заряди не можна вважати безвідходними. Але кількість цих відходів на багато порядків менше в порівнянні з традиційними технологіями, і цілком зрозуміло, що екологічне знезараження цього мінімуму шкідливостей можна вирішувати вже сьогодні, враховуючи рівень розробок та досліджень трансмутації ядерних матеріалів. Тому змушені повторитись, що запропонована технологія є відправним пунктом подальшого її розвитку та вдосконалення, в результаті чого може взагалі не залишитись навіть вказаного мінімуму радіоактивних ускладнень і тим більше небезпеки. Зокрема, йдеться про вдосконалення вибухового процесу всередині корпусу 1. Тобто, в ідеалі прагнення до того, щоб термоядерний синтез здійснювався в чистому вигляді при абсолютній відсутності якихось ініціюючих ядерних вибухових компонентів. Зрозуміло, що запропонована технологія генерації теплової енергії передбачає і забезпечує створення та спорудження принципово нового типу теплових електростанцій, позитиви та безпрецедентні переваги котрих нема потреби спеціально викладати. Але, не менш важливо, що наше рішення цілком придатне для реконструкції вже існуючих електростанцій, як ТЕС так і АЕС. Підсумовуючи все сказане, і повторюючи в черговий раз, особливо наголошуємо і стверджуємо, що дана робота відкриває принципово новий напрямок в енергетиці і буде доповнена новими технологічним та конструктивними знахідками, котрі вимагають патентного захисту. Що і буде зроблено в найближчому майбутньому. Необхідно також відмітити не менш важливий фактор, що стосується вибухового пристрою 5, котрий розплавляє всередині корпусу 1 металічне тіло 4, в результаті чого це тіло перетворюється в металічний розплав 4. Зокрема, ще раз звертаємо особливу увагу на назву корисної моделі - Спосіб здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної. Це означає, як вже було відмічено, що тип вибухового пристрою та вид вибухової речовини можуть бути різними. Бо, технологічна позитивність запропонованого способу зберігається при любому виді вибухового пристрою і відповідно вибухової речовини. Інша справа, що вибір цього пристрою і вибухової речовини, повинні прийматись з забезпеченням максимальної ефективності з усіх можливих точок зору. Саме тому, запропонований спосіб здійснення вибухової реакції не обмежений ядерним або термоядерним варіантом, вважаючи, що не виключаються ситуації, коли можливо створення вибухових пристроїв, по цілому ряду міркувань не менш ефективних та доцільних, ніж застосування ядерних або термоядерних вибухових пристроїв. Відповідні пошукові проробки в цьому напрямі відбуваються, і вони також будуть представлені для патентного захисту. І на завершення важлива обставина. 6 UA 72022 U 5 10 15 Запропоноване рішення, також, як і розглянуті аналог та прототип, передбачає однакову технологічну послідовність здійснення вибухової реакції. Зрозуміло, що частота цих вибухів залежить від багатьох факторів, що приймаються при розробці відповідного проекту, в котрому головним параметром є потужність теплогенеруючого об'єкта. Так от, в цьому відношенні запропоноване рішення має надзвичайну та безпрецедентну перевагу. Перевагу в тому розумінні, що забезпечується можливість вибору найбільш раціональної та ефективної циклічності здійснення запропонованого способу. Ні аналог, ні прототип не мають такої якості, бо вони за визначення зав'язані на гігантоманії, варіювати роботу котрої практично не можливо. Не кажучи вже про те, що такого роду енергетичним гігантам притаманна колосальна інерційність, котра буде держати в енергетичних лещатах всю економіку, яка буде користуватись подібними монстрами. В нашому випадку, енергетична гнучкість запропонованої технології нічим не обмежується. Бо, споруджуючи любої потужності енергетичний об'єкт, його можна створювати з потрібної кількості блоків, безпосередньо генеруючих теплову енергію. Тому, застосування та можливість розповсюдження запропонованого рішення може мати широкий діапазон потужностей, від самих малих енергетичних потреб, які маються в будь-яких соціально-економічних умовах, до необмежених запитів найкрупніших соціальних та виробничих споживачів енергії. 20 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 Спосіб здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної, шляхом періодичного підриву заряду всередині міцного герметичного корпусу, що сприймає на себе і в себе утворену від підриву заряду енергію, котру відводять з корпусу для її потрібного використання, який відрізняється тим, що підрив заряду здійснюють всередині масивного металевого тіла, яке розплавляється в результаті цього вибуху, при цьому утворений розплав металу всередині герметичного корпусу періодично випускають з цього корпусу, звільняючи його для наступного циклу вибухової реакції. 7 UA 72022 U 8 UA 72022 U 9 UA 72022 U 10 UA 72022 U Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 11