Нова добавка, яка є промотором зчеплення з поверхнею теплоізоляційного матеріалу, зокрема з поверхнею полістиролу, та її застосування в будівництві, зокрема в системах зовнішньої теплоізоляції
Формула / Реферат
1. Добавка, яка є промотором зчеплення поверхні теплоізоляційного матеріалу, зокрема полістиролу, з матеріалом основи, особливо у вологому стані або при значних коливаннях температури, на основі композиції водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру і складного моно-, ди- або триефіру фосфату або їхньої суміші, в якій водонерозчинний плівкоутворюючий полімер одержаний полімеризацією мономерів, вибраних з:
складних вінілових ефірів насичених, розгалужених або нерозгалужених монокарбонових кислот з 1-16 атомами вуглецю, таких як вінілацетат, вінілпропіонат, вінілнеодеканоат, вінілпівалат, вінілбутурат, вініл-2-етилгексилгексаноат або вінілаурат, зокрема вінілацетат;
акрилатів і алкілметакрилатів, алкільна група яких містить 1-10 атомів вуглецю, наприклад акрилати і метилметакрилати, етил-, n-бутил-, 2-етилгексил-;
вінілароматичних мономерів, зокрема стиролу, причому ці мономери можуть співполімеризуватися між собою і з іншими мономерами з подвійним зв'язком, вибраними з етилену й олефінів, таких як ізобутен або альфа-олефіни з 6-20 атомами вуглецю, бажано з 8-14 атомами вуглецю; складних ефірів ненасичених моно- або дикарбонових кислот з 3-6 атомами вуглецю з алканолами з 1-10 атомами вуглецю, такими як малеати, метил-, етил-, бутил-, етилгексилфумарати; вінілароматичних мономерів, таких як метилстироли, вінілтолуоли; вінілгалогенідів, таких як вінілхлорид, вініліденхлорид, діолефіни, зокрема бутадієн; складних (мета)алілових ефірів (мета)крилової кислоти, складних (мета)алілових ефірів моно- і діефірів малеїнової, фумарової, кротонової і ітаконової кислот, а також алкенових похідних амідів акрилової і метакрилової кислот, таких як N-металілмалеімід, для утворення гомополімерів, співполімерів і потрійних співполімерів.
2. Добавка за п. 1, яка відрізняється тим, що складний моно-, ди- або триефір фосфату є сполукою формули (І):
О=P(OR1)(ОR2)(ОR3) (І),
де: R1, R2 і R3 є однаковими або різними і означають:
атом водню або
алкільний радикал, насичений або ненасичений, лінійний або розгалужений, або циклічний, з 1-22 атомами вуглецю, бажано з 2-12 атомами вуглецю, найкраще з 2-8 атомами вуглецю, за необхідності заміщений атомами галогенів, таких як фтор або хлор, гідроксильні групи, групи простих ефірів з 1-12 атомами вуглецю, бажано з 1-6 атомами вуглецю, групи простих тіоефірів, групи складних ефірів, групи амідів, групи карбокси, групи сульфонової кислоти, групи карбонового ангідриду і/або карбонільні групи або
арильний радикал з 6-22 атомами вуглецю, бажано з 6-8 атомами вуглецю, за необхідності заміщений атомами галогенів, таких як фтор або хлор, гідроксильні групи, групи простих ефірів з 1-12 атомами вуглецю, краще з 1-6 атомами вуглецю, групи простих тіоефірів, групи складних ефірів, групи амідів, групи карбокси, групи сульфонової кислоти, групи карбонового ангідриду і/або карбонільні групи, за умови, що принаймні один із замісників R1, R2 або R3 відрізняється одним атомом водню.
3. Добавка за п. 1 або 2, яка відрізняється тим, що складний моно-, ди- або триефір фосфату формули (І) вибирається з:
три(2-етилгексил)фосфату,
три(2-бутоксіетил)фосфату,
ди(2-етилгексил)фосфату,
моно(2-етилгексил)фосфату,
три(2-ізооктил)фосфату,
трикрезилфосфату,
крезилдифенілфосфату,
триксилфосфату,
трифенілфосфату,
трибутилфосфату,
триетилфосфату,
три(2-хлоретил)фосфату або
їхньої суміші.
4. Добавка за кожним із пп. 1-3, яка відрізняється тим, що складний моно-, ди- або триефір фосфату адсорбується на інертній неорганічній основі і вибирається з діоксиду кремнію, оксиду алюмінію, суміші діоксиду кремнію з оксидом алюмінію, силіко-алюмінату натрію, силікату кальцію, силікату магнію, діоксиду цирконію, оксиду магнію, оксиду кальцію, оксиду церію або оксиду титану.
5. Композиція з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру, яка містить складний моно-, ди- або триефір фосфату, за кожним із пп. 1-4.
6. Композиція за п. 5, яка відрізняється тим, що вона є водною дисперсією водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру (латексу) або повторно диспергованим латексним порошком.
7. Композиція за п. 5 або 6, яка відрізняється тим, що кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату складає 0,02-25 ваг. % від ваги сухого латексу.
8. Композиція за п. 7, яка відрізняється тим, що кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату складає 1-5 ваг. % від ваги сухого латексу.
9. Застосування композиції за кожним із пп. 7-8 як початкового засобу для зчеплення з основою теплоізоляційного матеріалу, зокрема з основою із полістиролу.
10. Композиція з неорганічного в'яжучого, яка містить складний моно-, ди- або триефір фосфату в такому вигляді, як його охарактеризовано у кожному з пунктів 1-4, і водонерозчинний плівкоутворюючий полімер, в якій водонерозчинний плівкоутворюючий полімер одержаний полімеризацією мономерів, вибраних з:
складних вінілових ефірів насичених, розгалужених або нерозгалужених монокарбонових кислот з 1-16 атомами вуглецю, таких як вінілацетат, вінілпропіонат, вінілнеодеканоат, вінілпівалат, вінілбутурат, вініл-2-етилгексилгексаноат або вінілаурат, зокрема вінілацетат;
акрилатів і алкілметакрилатів, алкільна група яких містить 1-10 атомів вуглецю, наприклад акрилати і метилметакрилати, етил-, n-бутил-, 2-етилгексил-;
вінілароматичних мономерів, зокрема стиролу, причому ці мономери можуть співполімеризуватися між собою і з іншими мономерами з подвійним зв'язком, вибраними з етилену й олефінів, таких як ізобутен або альфа-олефіни з 6-20 атомами вуглецю, бажано з 8-14 атомами вуглецю; складних ефірів ненасичених моно- або дикарбонових кислот з 3-6 атомами вуглецю з алканолами з 1-10 атомами вуглецю, такими як малеати, метил-, етил-, бутил-, етилгексилфумарати; вінілароматичних мономерів, таких як метилстироли, вінілтолуоли; вінілгалогенідів, таких як вінілхлорид, вініліденхлорид, діолефіни, зокрема бутадієн; складних (мета)алілових ефірів (мета)крилової кислоти, складних (мета)алілових ефірів моно- і діефірів малеїнової, фумарової, кротонової і ітаконової кислот, а також алкенових похідних амідів акрилової і метакрилової кислот, таких як N-металілмалеімід, для утворення гомополімерів, співполімерів і потрійних співполімерів.
11. Композиція за п. 10, яка відрізняється тим, що неорганічним в'яжучим є гідравлічне в'яжуче, вибране з цементів, зокрема портландцементу, глиноземистого цементу або шлакопортландцементу, летких зол, кальцинованих сланців або пуцоланів, і що кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату в сухому стані складає 0,01-50 ваг. % від загальної ваги композиції.
12. Композиція за п. 11, яка відрізняється тим, що кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату в сухому стані складає 0,02-2 ваг. % від загальної ваги композиції.
13. Застосування композиції за кожним із пп. 10-12 як засобу зчеплення теплоізоляційного матеріалу, зокрема полістиролу, з матеріалом основи, яка є бетоном, цеглою, пористим бетоном, збірним бетоном, азбестоцементом, цегельною кладкою або настінним покриттям.
Текст
1. Добавка, яка є промотором зчеплення поверхні теплоізоляційного матеріалу, зокрема полістиролу, з матеріалом основи, особливо у вологому стані або при значних коливаннях температури, на основі композиції водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру і складного моно-, ди- або триефіру фосфату або їхньої суміші, в якій водонерозчинний плівкоутворюючий полімер одержаний полімеризацією мономерів, вибраних з: складних вінілових ефірів насичених, розгалужених або нерозгалужених монокарбонових кислот з 1-16 атомами вуглецю, таких як вінілацетат, вінілпропіонат, вінілнеодеканоат, вінілпівалат, вінілбутурат, вініл-2-етилгексилгексаноат або вінілаурат, зокрема вінілацетат; акрилатів і алкілметакрилатів, алкільна група яких містить 1-10 атомів вуглецю, наприклад акрилати і метилметакрилати, етил-, n-бутил-, 2-етилгексил-; вінілароматичних мономерів, зокрема стиролу, причому ці мономери можуть співполімеризуватися між собою і з іншими мономерами з подвійним зв'язком, вибраними з етилену й олефінів, таких як ізобутен або альфа-олефіни з 6-20 атомами вуглецю, бажано з 8-14 атомами вуглецю; складних ефірів ненасичених моно- або дикарбонових кислот з 3-6 атомами вуглецю з алканолами з 1-10 атомами вуглецю, такими як малеати, метил-, етил-, бутил-, етилгексилфумарати; вініларомати 2 (19) 1 3 90851 4 три(2-ізооктил)фосфату, трикрезилфосфату, крезилдифенілфосфату, триксилфосфату, трифенілфосфату, трибутилфосфату, триетилфосфату, три(2-хлоретил)фосфату або їхньої суміші. 4. Добавка за кожним із пп. 1-3, яка відрізняється тим, що складний моно-, ди- або триефір фосфату адсорбується на інертній неорганічній основі і вибирається з діоксиду кремнію, оксиду алюмінію, суміші діоксиду кремнію з оксидом алюмінію, силіко-алюмінату натрію, силікату кальцію, силікату магнію, діоксиду цирконію, оксиду магнію, оксиду кальцію, оксиду церію або оксиду титану. 5. Композиція з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру, яка містить складний моно-, ди- або триефір фосфату, за кожним із пп. 1-4. 6. Композиція за п. 5, яка відрізняється тим, що вона є водною дисперсією водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру (латексу) або повторно диспергованим латексним порошком. 7. Композиція за п. 5 або 6, яка відрізняється тим, що кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату складає 0,02-25 ваг. % від ваги сухого латексу. 8. Композиція за п. 7, яка відрізняється тим, що кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату складає 1-5 ваг. % від ваги сухого латексу. 9. Застосування композиції за кожним із пп. 7-8 як початкового засобу для зчеплення з основою теплоізоляційного матеріалу, зокрема з основою із полістиролу. 10. Композиція з неорганічного в'яжучого, яка містить складний моно-, ди- або триефір фосфату в такому вигляді, як його охарактеризовано у кожному з пунктів 1-4, і водонерозчинний плівкоутворюючий полімер, в якій водонерозчинний плівкоутворюючий полімер одержаний полімеризацією мономерів, вибраних з: складних вінілових ефірів насичених, розгалужених або нерозгалужених монокарбонових кислот з 1-16 атомами вуглецю, таких як вінілацетат, вініл пропіонат, вінілнеодеканоат, вінілпівалат, вінілбутурат, вініл-2-етилгексилгексаноат або вінілаурат, зокрема вінілацетат; акрилатів і алкілметакрилатів, алкільна група яких містить 1-10 атомів вуглецю, наприклад акрилати і метилметакрилати, етил-, n-бутил-, 2-етилгексил-; вінілароматичних мономерів, зокрема стиролу, причому ці мономери можуть співполімеризуватися між собою і з іншими мономерами з подвійним зв'язком, вибраними з етилену й олефінів, таких як ізобутен або альфа-олефіни з 6-20 атомами вуглецю, бажано з 8-14 атомами вуглецю; складних ефірів ненасичених моно- або дикарбонових кислот з 3-6 атомами вуглецю з алканолами з 1-10 атомами вуглецю, такими як малеати, метил-, етил-, бутил-, етилгексилфумарати; вінілароматичних мономерів, таких як метилстироли, вінілтолуоли; вінілгалогенідів, таких як вінілхлорид, вініліденхлорид, діолефіни, зокрема бутадієн; складних (мета)алілових ефірів (мета)крилової кислоти, складних (мета)алілових ефірів моно- і діефірів малеїнової, фумарової, кротонової і ітаконової кислот, а також алкенових похідних амідів акрилової і метакрилової кислот, таких як Nметалілмалеімід, для утворення гомополімерів, співполімерів і потрійних співполімерів. 11. Композиція за п. 10, яка відрізняється тим, що неорганічним в'яжучим є гідравлічне в'яжуче, вибране з цементів, зокрема портландцементу, глиноземистого цементу або шлакопортландцементу, летких зол, кальцинованих сланців або пуцоланів, і що кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату в сухому стані складає 0,01-50 ваг. % від загальної ваги композиції. 12. Композиція за п. 11, яка відрізняється тим, що кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату в сухому стані складає 0,02-2 ваг. % від загальної ваги композиції. 13. Застосування композиції за кожним із пп. 10-12 як засобу зчеплення теплоізоляційного матеріалу, зокрема полістиролу, з матеріалом основи, яка є бетоном, цеглою, пористим бетоном, збірним бетоном, азбестоцементом, цегельною кладкою або настінним покриттям. Винахід стосується нової добавки, яка є промотором зчеплення з поверхнею теплоізоляційного матеріалу, зокрема, з поверхнею полістиролу, особливо у вологому стані або при значних коливаннях температури. Також винахід стосується застосування добавки в складі композиції з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру і композиції з неорганічного зв'язуючого для використання в будівництві, зокрема, у системах зовнішньої теплоізоляції. Як правило, при будівництві сучасних будинків в усе більшій мірі, зокрема, у Європі застосовуються матеріали на основі полістиролу. Так, наприклад, елементи облицювання з ізоляційного матеріалу, такого, як полістирол, зокре ма, екструдований або вспінений полістирол, або з поліуретану, використовуються як матеріал основи для укладання на неї керамічних плиток тонким шаром. Крім того будівельні елементи з полістиролу придатні для руйнування теплових містків, які утворюються, наприклад, у місцях сполучення бетону з цегельною кладкою. Плитки на основі полістиролу застосовуються також для облицювання фасадів будинків з метою їх теплової ізоляції. При тепловій ізоляції широко застосовується метод, при якому на фасаді будинку (наприклад, з цегли, бетону, з неорганічним покриттям та ін.) закріплюються своєю тильною стороною ізолюючі 5 плитки з полістиролу або іншого ізоляційного матеріалу, наприклад, мінеральної вати, за допомогою розчину або цементу. На лицьову сторону ізолюючих плиток з полістиролу або іншого ізолюючого матеріалу, наприклад, мінеральної вати, також наноситься розчин так званого посилюючого покриття. Це покриття використовується, зокрема, для розміщення в ньому елементів твердості у вигляді волокон (наприклад, елементи твердості на основі скловолокна, поліефіру, поліпропілену) для поліпшення механічних властивостей зовнішньої теплоізоляційної системи. Потім на сітку зі скловолокна звичайно знову наносять зміцнююче покриття до повного перекриття сітки, поверхню вирівнюють і після просушки наносять оздоблювальне покриття, наприклад, неорганічне покриття, або облицювання на основі синтетичної смоли, такої, як штукатурна накидь, або фарбують. Як правило, при цьому способу все частіше виникає проблема, пов'язана з забезпеченням постійного зчеплення між матеріалами на основі теплоізоляційних матеріалів, зокрема, на основі полістиролу, і неорганічними будівельними матеріалами. Зокрема, таке зчеплення повинне бути задовільним навіть за умови впливу вологи або при значних коливаннях температури. Недоліком відомих неорганічних будівельних матеріалів є їхнє недостатнє зчеплення з теплоізоляційними матеріалами, зокрема, з матеріалами на основі полістиролу, після свого затвердіння. У матеріалах EP 0698586 описане застосування добавки на основі ароматичних поліефірів для поліпшення зчеплення неорганічних будівельних матеріалів з матеріалами на основі полістиролу. Однак ці сполуки мають той недолік, що виявляється в недостатньому поліпшенні зчеплення у вологому стані й у недостатньому зниженні капілярного водопоглинання. Метою даного винаходу є створення неорганічних будівельних матеріалів, які після затвердіння мали б у вологому стані або при значних коливаннях температури поліпшене зчеплення з теплоізоляційними матеріалами, зокрема, з матеріалами на основі полістиролу. Ця задача, а разом з нею й інша, досягаються завдяки даному винаходу, об'єктом якого є нова добавка, яка є промотором зчеплення з поверхнею теплоізоляційного матеріалу, зокрема з поверхнею полістиролу, особливо у вологому стані або при значних коливаннях температури, і створена на основі складного моно-, ди- і триефіру фосфату або їх суміші. Об'єктом винаходу є також композиція з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру, яка містить складний моно-, ди-або триефір фосфату або їхню суміш. Об'єктом винаходу є застосування композиції з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру, яка містить складний моно-, ди- або триефір фосфату або їхню суміш як початковий засіб зчеплення з основою з теплоізоляційного матеріалу, зокрема з полістиролу. Об'єктом винаходу є далі композиція з неорганічного в'яжучого, яке містить складний моно-, диабо триефір фосфату або їхню суміші. 90851 6 Об'єктом винаходу є також застосування композиції з неорганічного в'яжучого, яке поліпшує зчеплення теплоізоляційного матеріалу, зокрема полістиролу, з матеріалом основи. Об'єктом винаходу є спосіб поліпшення зчеплення композиції з гідравлічних неорганічних в'яжучих з основою з теплоізоляційного матеріалу, зокрема з полістиролу, особливо у вологому стані або при значних коливаннях температури, після затвердіння, який відрізняється тим, що в зазначену композицію додають достатню кількість, принаймні, одного складного моно-, ди- або триефіру фосфату. Об'єктом винаходу є насамперед нова добавка, яка є промотором зчеплення з поверхнею теплоізоляційного матеріалу, зокрема з полістиролом, особливо у вологому стані або при значних коливаннях температури, і створена на основі складного моно-, ди-, або триефіру фосфату або їхньої суміші. Під матеріалом або основою теплоізоляційного матеріалу розуміють зокрема полістирол, поліуретан, мінеральні види вати, такі, як скловата, азбест. Кращим є полістирол. Складні моно-, ди- або триефіри фосфату відповідно до винаходу можуть бути, зокрема, сполуками формули (І): О = P(OR1)(ОR2)(ОR3) (І), де: R1, R2 і R3, однакові або різні, є: - атомом водню або - алкільним радикалом, насиченим або ненасиченим, лінійним, розгалуженим або циклічним, з 1 - 22 атомами вуглецю, переважно з 2 - 12 атомами вуглецю, найкраще з 2 - 8 атомами вуглецю, за необхідності заміщений атомами галогенів, таких, як фтор або хлор; гідроксильними групами; групами простих ефірів з 1 - 12 атомами вуглецю, бажано з 1 - 6 атомами вуглецю; групами простих тіоефірів; групами складних ефірів; групами амідів; групами карбокси; групами сульфонової кислоти; групами карбонового ангідриду і/чи карбонільними групами або арильним радикалом з 6 - 22 атомами вуглецю, краще з 6-8 атомами вуглецю, за необхідності заміщеними атомами галогенів, таких, як фтор або хлор; гідроксильними групами; групами простого ефіру з 1 - 12 атомами вуглецю, краще з 1 - 6 атомами вуглецю; групами простих тіоефірів; групами складних ефірів; групами амідів; групами карбокси; групами сульфонової кислоти; групами карбонового ангідриду і/чи карбонільними групами, за умови, що, принаймні, один із замісників R1, R2 або R3 відрізняється одним атомом водню. Зі сполук моно-, ди- і триефірів фосфату формули (І) можна вказати на наступні: - три(2-етилгексил)фосфат, - три(2-бутоксіетил)фосфат, - ди(2-етилгексил)фосфат, - моно(2-етилгексил)фосфат, - три(2-ізооктил)фосфат, - трикрезилфосфат, - крезилдіфенілфосфат, - триксилілфосфат, - трифенілфосфат, - трибутилфосфат, - триетилфосфат, 7 - три(2-хлоретил)фосфат або - їхні суміші. Складний моно-, ди- або триефір фосфату в добавці, запропонованій даним винаходом> може вводитися у вигляді рідини або твердого порошку в композицію з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру або в композицію з неорганічного в'яжучого. Якщо складний моно-, ди- або триефір фосфату відповідно до винаходу є рідиною за кімнатної температури, як це типово для приведених вище сполук за винятком трифенілфосфату, який за кімнатної температури є твердою речовиною, то їх можна адсорбувати на інертній неорганічній основі для одержання твердого порошку. Адсорбція складного моно-, ди- або триефіру фосфату може відбуватися у будь-який традиційний спосіб адсорбції сполук на неорганічних основах. Зокрема. можна вказати на способи, описані в матеріалах FR 2281979 або FR 2320347. Кращим варіантом здійснення способу одержання твердого порошку зі складного моно-, диабо триефіру фосфату є спосіб, який включає етап сухого просочення неорганічного оксиду достатньою кількістю складного моно-, ди- або триефіру фосфату. Неорганічний оксид може бути обрано з діоксиду кремнію, оксиду алюмінію, суміші з діоксиду кремнію й оксиду алюмінію, силіко-алюмінату натрію, силікату кальцію, силікату магнію, двуоксиду цирконію, оксиду магнію, оксиду кальцію, оксиду церію або оксиду титану. Неорганічний оксид може бути цілком або частково гідроксильований або переведений у карбонат. Неорганічний оксид повинний мати велику пористість. Це означає, що загальний об'єм його пор повинний складати не менше 1 мл/г, краще не менше 2 мл/г. Загальний об'єм пор визначається методом ртутної порометрії з застосуванням порозиметра MICROMERITICS Autopore III 9420. Кожен зразок готують у такий спосіб: спочатку зразок сушать протягом 2 годин у сушильній шафі за температури 200°С. Потім проводять вимірювання з дотриманням процедури, описаної в короткому посібнику виготовлювача. Діаметр пор розраховують за залежністю WASHBURN з урахуванням кута контакту тета 14 0° і поверхневого натягу гама, рівним 485 Дінам/см. Бажано, щоб неорганічний оксид мав корисний об'єм пор більший або рівний 0,5 мл/г. Під корисним об'ємом пор розуміють об'єм пор з діаметром меншим 1 мкм. Цей об'єм вимірюють тим же методом, що і загальний об'єм пор. Краще застосовувати як неорганічний оксид діоксид кремнію. Ще краще застосовувати аморфний діоксид кремнію. Ним може бути природний або синтетичний діоксид кремнію, наприклад, силікогелі, горючг діоксиди кремнію або, що є особливо бажаним, осаджені діоксиди кремнію. У тому випадку, коли неорганічним оксидом є осаджений діоксид кремнію, то на увазі можуть мати, наприклад, діоксид кремнію Tixosil 38А, Tixosil 38D або Tixosil 365 фірми Rhodia. Зокрема, осаджений діоксид кремнію може мати вигляд в основному сферичних кульок сере 90851 8 днього розміру, який складає не менше 80 мкм, наприклад, не менше 150 мкм, отриманих у подрібнювачі з насадками, як це описано, наприклад, у матеріалах EP 0018866. Може застосовуватися, наприклад, діоксид кремнію марки Microperle. Цей діоксид дозволяє оптимізувати продуктивність при просоченні і сипучість порошку, як це описано, наприклад, у матеріалах EP 0966207 або EP 0984772. Може застосовуватися, наприклад, діоксид кремнію Tixosil 38Х або Tixosil 68 фірми Rhodia. При цьому можливо одержання, зокрема, порошку зі складного моно-, ди- або триефіру фосфату, який має гарну сипучість і не пилюжить. Осадженим діоксидом кремнію може бути високодисперсний діоксид кремнію, такий, як діоксид кремнію, описаний в EP 0520862, WO 95/09127 або WO 95/09128, завдяки чому, зокрема, спрощується його диспергування в композиції з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру або в композиції з неорганічного зв'язуючого. Може застосовуватися, наприклад, діоксид кремнію Z1165 MP або Z1115 MP фірми Rhodia. Аморфним діоксидом кремнію може служити діоксид кремнію з низьким водопоглинанням. «Водопоглинання» означає кількість води, яка приєдналася до проби і співвіднесеної з масою сухої проби після витримки протягом 24 годин при 200C і 70% відносної вологості. Під низьким водопоглинанням розуміють водопоглинання в кількості менше 6%, краще менше 3%. Можуть застосовуватися осаджені діоксиди кремнію, описані в Fr 0116881 (на ім'я фірми Rhodia), пірогенні діоксиди кремнію або діоксиди кремнію, частково дегідроксильовані випалом або іншою обробкою поверхні. Об'єктом винаходу є також композиція з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру, яка містить складний моно-, ди-або триефір фосфату або їх суміш. Ця композиція може мати вигляд водної дисперсії водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру (латексу) або повторно диспергованого латексного порошку. Під повторно диспергованим латексним порошком слід розуміти латексний порошок, повторно диспергований у воді. Спосіб приготування зазначеної композиції полягає в змішуванні складного моно-, ди- або триефіру фосфату або їхньої суміші з водонерозчинним плівкоутворюючим полімером (латексом). Така суміш зі складного моно-, ди- або триефіру фосфату і латексу може мати вигляд суміші твердого порошку складного моно-, ди- або триефіру фосфату з композицією з повторно диспергованого латексного порошку. Можливо також вводити складний моно-, диабо триефір фосфату до латексу під час полімеризації або після неї. Також можна одержувати латекс із добавками у вигляді водної дисперсії. Можливо також проводити сушіння отриманої водної дисперсії для приготування повторно диспергованого латексного порошку з добавкою складного моно-, ди- або триефіру фосфату. Також можливо вводити складний моно-, диабо триефір фосфату у вигляді порошку у вежу для розпорошування латексу, а саме в момент сушіння останнього. 9 З усіх можливих видів суміші кращим є той, при якому складний моно-, ди- або триефір фосфату вводиться у водну дисперсію плівкоутворюючого, отриманого постполімеризацією полімеру (латексу). Після цього можна проводити сушіння латексу. Кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату, доданого до водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру, повинна бути достатньою для надання композиції з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру позитивних властивостей зчеплення з полістиролом навіть у вологому стані. Кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату, доданого до водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру, складає, як правило, від 0,02 до 25 вагових % від ваги сухого латексу. Бажано, щоб ця кількість складала від 0,5 до 8 ваг. % від ваги сухого латексу. Ще краще, щоб зазначена кількість складала від 1 до 5 ваг. % від ваги сухого латексу. Особливо придатними водонерозчинними полімерами є гомо-або співполімери, які присутні у вигляді водної дисперсії або які можуть бути переведені у водну дисперсію і потім переведені в порошок разпилюючим сушінням. Бажано щоб середній розмір часток порошку складав 10 - 1000 мкм, краще 20 - 700 мкм, зокрема 50 - 500 мкм. Кращі водонерозчинні полімери одержують полімеризацією мономерів, вибраних з: - складних вінілових ефірів, зокрема, вінілацетату, - акрилатів і алкілметакрилатів, алкільна група яких містить 1-10 атомів вуглецю, наприклад, акрилатів і метилметакрилатів, етилу, н-бутилу, 2етилгексилу; - вінілароматичних мономерів, зокрема, стиролу. Зазначені мономери можуть бути співполімеризовані між собою або з іншими, ненасиченими етиленом мономерами для утворення гомополімерів, співполімерів або потрійних співполімерів. Як не обмежуючі приклади, які ілюструють мономери, що можуть бути співполімеризовані з вінілацетатом і/або- складними акриловими ефірами і/або стиролом, можна вказати на етилен і олефіни, такі, як ізобутен або альфа-олефіни з 6 - 20 атомами вуглецю, переважно 8 - 14 атомами вуглецю; складні вінілові ефіри насичених монокарбонових кислот, розгалужені або нерозгалужені, з 1 - 16 атомами вуглецю, такі, як вінілпропіанат, «вінілверсатат» (торгова марка, заявлена для складних розгалужених ефірів кислот з 9 - 11 атомами вуглецю) і, зокрема, вінілнеодеканоат, який позначається як «Веова 10», вінілпівалат, вінілбутират, 2-вініл-етилгексилгексаноат або вініллаурат; складні ефіри ненасичених моно- або дикарбонових кислот з 3 - 6 атомами вуглецю з алканолами з 1 - 10 атомами вуглецю, такими, як малеати, метил-, етил-, бутил-, етилгексилфумарати; вінілароматичні мономери, такі, як метилстироли, вінілтолуоли; вінілгалогеніди, такі, як вінілхлорид, вініліденхлорид, діолефіни, зокрема, бутадієн; складні (мета)алілові ефіри (мета)крилової кислоти, складні (мета)алілові ефіри моно- і диефірів малеїнової, фумарової, кротонової і ітаконової кислот, а також алкенові похідні 90851 10 амідів акрилових і метакрилових кислот, такі, як Nметалілмалеімід. Зокрема, можна вибрати, щонайменше, два мономери різного виду, які можуть бути співполімеризовані для одержання потрійного співполімера. Як приклад можна привести потрійний співполімер типу вінілацетат/вінілверсатат/дибутилмалеат. Також можна додавати в мономери, які співполімеризуються з вінілацетатом і/чи складними акриловими ефірами і/чи стиролом, щонайменше, один інший мономер, обраний з наступного переліку: - акриламід, карбонові або двухосновні карбонові кислоти, ненасиченістю етиленового типу (з подвійним зв'язком), бажано акрилова, метакрилова або кротонова кислоти, сульфонові кислоти з подвійним зв'язком та їхні солі, бажано вінілсульфонова кислота або 2-акриламід-2метилпропансульфонова кислота або метилсульфонат натрію; - структуруючі мономери, щонайменше, із двома видами етиленової ненасиченості, такі, як диалілфталат, диалілмалеат, алілметакрилат, триалілціанурат, дивініладипат або диметакрилат етиленгліколя; - мономери із силановими функціональними групами, такі, як вінілтриметоксисилан або вінілтриетоксисилан. Приведені мономери додаються в кількості, як правило, від 0,05 до 10,0 ваг. % від загальної ваги мономерів. Ці мономери додають під час полімеризації. Як правило, полімеризацію мономерів проводять способом полімеризації в емульсії в присутності емульгатора і/чи захисного колоїду й ініціатора полімеризації. Мономери, що використовуються0можуть вводитися у вигляді суміші або окремо й одночасно в реакційне середовище або до початку полімеризації в один прийом, або під час полімеризації послідовними частками або безперервно. Застосовані емульгатори є аніонними, катіонними або неіонними емульгаторами. Як правило, їх використовують у кількості від 0,01 до 5 ваг. % від загальної ваги мономерів. Як емульгатори застосовуються, як правило, звичайні аніоноактивні речовини, такі, зокрема, як алкілсульфати, алкілсульфонати, алкіларилсульфати, алкіларилсульфонати, арилсульфати, арилсульфонати, сульфосукцинати, алкілфосфати лужних металів, гідровані або не гідровані солі абіетинової кислоти. Ініціатором полімеризації в емульсії є, зокрема, гідропероксиди, такі, як пероксид водню, гідропероксид кумолу, гідропероксид диізопропілбензолу, гідропероксид параментану, гідропероксид третбутилу, а також персульфати, такі,як персульфат натрію, калію, амонію. Ініціатор полімеризації застосовується в кількості, як правило від 0,05 до 3 ваг. % від загальної ваги мономерів. За необхідності такі ініціатори полімеризації асоційовані з відновлювачем, таким, як бісульфіт, сульфіт кислий, тіосульфат натрію, формальдегідсульфоксилат натрію, поліетиленаміни, цукри (декстроза, 11 сахароза), аскорбінова або ізоаскорбінова кислота або солі металів. Кількість застосовуваного відновлювача звичайно коливається від 0 до 3 ваг. % від загальної ваги мономерів. Температура під час реакції, залежить від застосованого ініціатора, і складає, як правило, 0 100 C, бажано 30-90°С. Можливе застосування агента передачі ланцюга в кількості від 0 до 3 ваг. % від ваги мономера (мономерів), обраного звичайно з меркаптанів, таких, як N-додецилмеркаптан, тертйододецилмеркаптан, 2-меркаптоетанол, алілові похідні, такі, як аліловий спирт, циклогексан, галогеновані вуглеводні, такі, як хлороформ, бромоформ, тетрахлорид вуглецю. Агент передачі ланцюга дозволяє задавати довжину молекулярних ланцюгів. Його додають у реакційне середовище перед полімеризацією або під час її. Також можуть застосовуватися захисні колоїди на початку, під час або після полімеризації. Особливо придатними захисними колоїдами є полівінілові спирти та їх похідні, наприклад, співполімери «вініловий спирт - вінілацетат», модифіковані полівінілові спирти, які містять реакційноздатні функціональні групи, такі, як силаноли, меркаптани, аміни, формаміди, а також такі які, містять гідрофобні співмономери, такі, як етилен, вінілверсатат, вініл-2-етилгексилгексаноат, полівініпіролідони, полісахариди, наприклад, крохмалі (амілоза й амілопектин), целюлоза, прості ефіри целюлози, такі, наприклад, як гідроксиетилцелюлоза, гуар, трагасантова кислота, декстран, альгінати та їх карбоксиметилові, метилові, гідроксиетилові або гідроксипропілові похідні, протеїни, наприклад, казеїн, соєві протеїни, желатини, синтетичні полімери, наприклад, полі (мет)акрилова кислота, полі (мет)акриламід, полівінісульфонові кислоти та їх водорозчинні співполімери, меламінформальдегідсульфонати, нафталенформальдегідсульфонати, співполімери стирол/малеїнова кислота і співполімери вініловий ефір/малеїнова кислота. Полівініловий спирт є найкращим як захисний колоїд при полімеризації. Як особливий захисний колоїд, може бути застосований полівініловий спирт, який характеризується ступенем полімеризації 200 - 3500 і ступенем гідролізу 80 - 99 мольних відсотків, краще 86 92%. Захисні колоїди додають у кількості від 0,5 до 15 ваг. %, переважно від 2 до 10 ваг. %, від загальної ваги мономерів. Відповідно до найкращого варіанта здійснення композиція з латексу з добавкою складного моно-, ди- або триефіру фосфату у вигляді повторно диспергованого порошку містить захисний колоїд у кількості 0-35 ваг. %, бажано 3-15 ваг. %, від загальної ваги водонерозчинного полімеру. Особливо придатними захисними колоїдами є зазначені вище колоїди. Кращими засобами проти грудкування є силікати алюмінію, карбонати кальцію чи магнію або їх суміш, діоксиди кремнію, гідратований оксид алюмінію, бентоніт, тальк або суміші з доломіту і тальку або з кальциту і тальку, каолін, сульфат барію, оксид титану або сульфоалюмінат кальцію (біли 90851 12 ла). Бажаним розміром часток засобів проти грудкування є 0,001 - 0,5 мм. Композиція з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру зі вмістом складного моно-, диабо триефіру або фосфату або їхньої суміші може також містити водовідштовхуючий засіб, обраний з жирних кислот або їхніх солей, таких, як стеарат кальцію, магнію або натріїо або лаурат натрію, складних ефірів жирних кислот, таких, як описані в матеріалах WO 01/90023. Як на особливі водовідштовхуючі засоби можна вказати на складні метилові ефіри жирних кислот з 10 - 16 атомами вуглецю, такі, як той, що реалізується під торговою маркою Estorob 1214 фірмою Novance, складний метиловий ефір ерукової кислоти, складний метиловий ефір ліноленової кислоти, складний етилгексильний ефір лаурової кислоти, складний бутиловий ефір олеїнової кислоти, складний етилгексильний ефір олеїнової кислоти або складний метиловий ефір олеїнової кислоти. Бажано, щоб композиція з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру зі вмістом складного моно-, ди- або триефіру фосфату або їхньої суміші містила як водовідштовхуючий засіб особливо ефективний складний метиловий ефір жирної кислоти з 10 - 16 атомами вуглецю. Така композиція з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру зі вмістом складного моно-, ди- або триефіру фосфатуабо їхньої суміші може застосовуватися в тому вигляді, у якому вона є, або в асоціації з іншими добавками, як початковим засобом зчеплення з основою з теплоізоляційного матеріалу, зокрема, з основою з полістиролу. Отже, об'єктом винаходу є застосування композиції з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру зі вмістом складного моно-, ди-или триефіру фосфату або їхньої суміші як початковим засобом зчеплення з основою з теплоізоляційного матеріалу, зокрема, з полістиролу. Дана композиція з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру зі вмістом складного моно-, ди- або триефіру фосфату або їхньої суміші має також ту перевагу, що вона знижує температуру переходу в склоподібний стан (Tg) і мінімальну температуру утворення плівки водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру (латексу) без добавки. Об'єктом винаходу є також композиція з неорганічного в'яжучого зі вмістом складного моно-, диабо триефіру фосфату або їхньої суміші. Неорганічні в'яжучі можуть бути повітряними або гідравлічними в'яжучими. Під повітряним в'яжучим розуміють в'яжучі на основі гіпсу. Гідравлічні неорганічні в'яжучі можуть вибиратися з цементів, таких, як портландцемент, глиноземистий цемент і шлакопортландцемент. Інші сполуки, такі, як летуча зола, кальциновані сланці, які часто використовуються як добавки до цементу, також можуть мати гідравлічні властивості. Можна також вказати на пуцолани, які вступають у реакцію з вапном і утворюють силікати кальцію. Як правило, неорганічні в'яжучі виготовляють із природних матеріалів, які обробляють за дуже високої температури для видалення води й одержання з них неорганічних сполук, які реагують з 13 водою й утворюють в'яжуче, котре після висихання утворює компактну масу з необхідними механічними властивостями. Неорганічні в'яжучі можуть мати вигляд рідкого або іншого будівельного розчину або бетону; як правило, при замішуавані з водою додають дрібний або дещо більший гранулят, такий, як пісок або щебінь. Складний моно-, ди- або триефір фосфату може додаватися в сухому стані безпосередньо в будівельну композицію в кількості від 0,01 до 50 ваг. % від загальної ваги цієї композиції. Бажано, щоб ця кількість у сухому стані склала 0,05 - 20 ваг. % складного моно-, ди- або триефіру фосфату від загальної ваги будівельної композиції. Найкраще, щоб зазначена кількість складала в сухому стані 0,02 - 2 ваг. % складного моно-, диабо триефіру фосфату від загальної ваги будівельної композиції. Складний моно-, ди- або триефір фосфату може бути також попередньо змішаний у достатній кількості з композицією з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру у вигляді водної дисперсії (латексу) або у вигляді повторно диспергованого латексного порошку перед добавкою в композицію з неорганічного в'яжучого. Композиція з в'яжучого містить поряд з названим складним моно-, ди- або триефіром фосфату також, щонайменше, один водонерозчинний плівкоутворюючий полімер. Кількість складного моно-, ди- або триефіру фосфату або їхньої суміші, яка вводиться звичайно в композицію з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру, обирається такою, як зазначено вище. Повторно диспергований латексний порошок, який додається до складного моно, ди- або триефіру фосфату, може мати самий різний вигляд. Найкращою є композиція з латексу у вигляді повторно диспергованого порошку, що містить: - щонайменше, один водонерозчинний полімер, - щонайменше, один захисний колоїд у кількості 0-35 ваг. %, зокрема 3-15 ваг. %, від загальної ваги полімеру, - засіб проти грудкування в кількості 0-30 ваг. %, зокрема, 1-12 ваг. %, від загальної ваги полімеру, - складний моно-, ди- або триефір фосфату в кількості 0,02 - 25 ваг. %, зокрема, 0,5-8 ваг. %, від загальної ваги полімеру. Повторно диспергований латексний порошок з добавкою складного моно-, ди- триефіру фосфату виготовляють переважно сушінням розпилюванням водної дисперсії полімеру. Таке сушіння може проводитися в звичайних системах сушіння розпилюванням із застосуванням одинарних, подвійних або множинних рідинних насадок або обертового диска. Обрана температура продукту на виході складає, як правило, 50 - 100°С, краще 60 - 90°С, залежно від системи, температури переходу латексу в склоподібний стан і необхідного ступеня сушіння. Для покращення властивостей, які забезпечують можливості зберігання і сипучості повторно диспергованого латексного порошку, бажано ввес 90851 14 ти засіб проти грудкування у вежу розпилення разом з водною дисперсією полімеру, у результаті чого засіб проти грудкування осаджується переважно на частках дисперсії. Отримана при цьому композиція з неорганічних в'яжучих після свого затвердіння має гарні властивості зчеплення з теплоізоляційними матеріалами, зокрема, з полістиролом, особливо у вологому стані і при значних коливаннях температури. Вона також характеризується гарними властивостями водовідштовхування і зниженим капілярним водопоглинанням. Поряд з неорганічними компонентами в композиціях з неорганічного в'яжучого можуть також міститися органічні добавки, наприклад, гідроколоїди, такі, як прості ефіри целюлози або гуари, пластифікатори, водовідштовхуючі речовини, такі, як згадані вище, що застосовуються в композиціях з водонерозчинного плівкоутворюючого полімеру, неорганічні або органічні волокна, такі, як волокна з поліпропілену, поліетилену, поліаміду, целюлози, структурованого полівінілового спирту або їх суміш. Композиція з неорганічного в'яжучого також може містити неорганічні або органічні барвники. Особливо це актуально в тому випадку, коли така композиція застосовується як оздоблювальне покриття. Композиція з неорганічного в'яжучого може також містити будь-як з добавок, які звичайно застосовують в композиціях з неорганічних в'яжучих. Композиція відповідно до винаходу, а саме композиція з неорганічного в'яжучого відповідно до винаходу, може, крім того, містити силікон, бажано обраний з поліорганосилоксанів, зокрема, із тих з поміж них, які є рідкими за кімнатної температури. Цей силікон може вводитися після полімеризації, а також у вигляді порошку. Об'єктом винаходу є також спосіб підвищення зчеплення композиції з неорганічних в'яжучих з теплоізоляційним матеріалом, зокрема з полістиролом, особливо у вологому стані або при значних коливаннях температури, після затвердіння, який відрізняється тим, що до складу зазначеної композиції вводять у достатній кількості, щонайменше, один складний моно-, ди- або триефір фосфату або їхню суміш. Об'єктом даного винаходу є застосування зазначеної композиції з неорганічного в'яжучого для підвищення зчеплення теплоізоляційного матеріалу, зокрема, полістиролу, з матеріалом основи. Матеріалами основи можуть служити бетон, цегла, пористий бетон, збірний бетон, азбестоцемент, цегельна кладка або настінне покриття. Інші переваги композицій і способів відповідно до винаходу приведені в нижченаведених прикладах, які лише пояснюють і не є обмежуючими. Кількісні і процентні показники в прикладах є ваговими за винятком випадків, коли зазначено інакше. Гранулометричні склади (d50) визначали дифракційним лазерним гранулометром Coulter LS 230. Приклади Опис тестів 1. Тест на зчеплення з полістиролом На поверхню теплоізоляційного матеріалу на 15 несли шар розчину товщиною 3 мм через 15 хв. після замішування. Після висихання розчину протягом 28 діб (при (23 ± 2)°С і (50 ± 5)% відносної вологості за допомогою пробовідбірника в шарі розчину вирізали до ізоляційного матеріалу вісім кіл діаметром 50 мм. Круглі металеві пластинки відповідного розміру закріпили на зазначених місцях за допомогою клею Аральдіт. Тест на відрив проводився за наступних умов: - без додаткової підготовки (у сухому стані), - після витримки розчину у воді протягом 2 діб і сушіння протягом 2 годин (при (23 ± 2)°C і (50 ± 5)% відносної вологості). Середню величину міцності на відрив визначали за результатами восьми тестів. Індивідуальні і середні значення зареєстрували і виразили в МПа. 2. Тест на капілярне водопоглинання цеглинами За кожною рецептурою були виготовлені три керамічних плитки. Покриття (товщиною 3 мм) нанесли гладилкою на поверхню керамічної плитки. Підготовлену в такий спосіб керамічну плитку витримували протягом 28 діб (при (23 ± 2)°С і (50 ± 5)% відносної вологості). Бічні крайки керамічної плитки були виконані водонепроникними з таким розрахунком, щоб тільки поверхня з нанесеним шаром покриття могла поглинати воду при проведенні тесту. Поверхню керамічної плитки з покриттям привели в зіткнення з губкою (попередньо між плиткою і губкою був прокладений паперовий фільтр), поміщену в бак з водою. Керамічні плитки зважили перед зволоженням (контрольна вага), потім зважували через ЗО хвилин, 1 годину, 2 години, 4 години, б годин, 24 години. Перед другим і наступним зважуваннями поверхню керамічних плиток витирали фільтрувальним папером. Розрахунком визначили середнє водопоглинання на площі в один квадратний метр під час теста. Приклад 1. Приготування латексної емульсії з добавками на основі співполімера вінілацетат/вінілнеодеканоат (який реалізується під торговою маркою Уеоуа 10 фірмою Resolution) і три(2бутоксіетил)фосфату Як контрольне в'яжуче застосували латекс, приготовлений із співполімера вінілацетат/вінілверсатат зі вмістом 50 ваг. % вінілацетату і 50 ваг. % вінілверсатату (Veova 10). Латекс синтезували способом полімеризації в емульсії з застосуванням полівінілового спирту зі ступенем гідролізу близько 88% як захисного колоїду і персульфату калію як радикального ініціатора. 90851 16 Властивості латексу: - сухий екстракт: 50,73%, - рН: 4,7, - мінімальна температура утворення плівки: 7,6°С, - Tg (температура скловання): 16°С, - в'язкість за Брукфельдом при 50 об./хв.: 2420 мПа.с, - гранулометричний склад 2 мкм - добавка: Amgard ТВЕР, фірма Rhodia) = три(2-бутоксіетил)фосфат (CAS = 78 - 51-3), - фізичний стан: рідина Приготування латексу, який є об’єктом винаходу У реактор ємністю 1 л, обладнаний якірною мішалкою, увели 8 01,7 г контрольного латексу. Латекс нагріли до температури 60 - 70 C і вливали 16,3 г добавки Amgard TBEP протягом близько 20 хвилин. Після введення добавки Amgard TBEP витримувати за вказаної температури продовжили ще протягом 20-30 хвилин, потім суміш остудили до кімнатної температури. Після цього цей латекс може бути доведений або розпилений у присутності засобу против грудкування (наприклад, каоліну або діоксиду кремнію) до стану, при якому утворюється порошок, повторно диспергований у воді. Властивості латексу, який є об'єктом винаходу частка Amgard ТВЕР/ сухий латекс: 4%, сухий екстракт: 51,91%, рН: 4,7, мінімальна температура утворення плівки: 0°C, Tg: 7°С, в'язкість за Брукфельдом при 50 об./хв.: 2068 мПа.с, гранулометричний склад 2 мкм. Склад композиції для клейового покриття і для основного покриття полістиролу сірий портландцемент CEMI 42,5: 600 г, пісок HN38 (0,4 - 4 мм): 1296 г, ефір целюлози Culminal 9101: 1 г, ефір целюлози Culminal 9104: 3 г, вапно: 40 г, латексна емульсія з добавкою Amgard TBEP: 115,6 г Співвідношення вода / порошок 0,22 сірий портландцемент CEMI 42,5: 600 г, пісок HN38 (0,4 - 4 мм): 1296 г, ефір целюлози Culminal 9101: 1 г, ефір целюлози Culminal 9104: 3 г, вапно: 40 г, контрольна латексна емульсія: 118,3 г Співвідношення вода / порошок = 0,22. 17 90851 18 Таблиця 1 Фізико-хімічні властивості контрольної емульсії та емульсії з добавками Зразок порівняння Контрольний латекс Контрольний латекс із добавкою Amgard TBEP (4 %) В'язкість Tg 2436 мПа.с 16°C Мінімальна температура утворення плівки 7,6°C 2068 мПа.с 7°C 0°C Добавка складного ефіру фосфату пластифікуюче впливає на полімер і приводить до істотного зниження показника Tg (температури переходу в склоподібний стан) і мінімальної температури утворення плівки. Тест на зчеплення з полістиролом контрольного латексу з добавками Результати теста на зчеплення контрольного латексу з добавкою Amgard TBEP з полістиролом приведені в таблиці 2. Таблиця 2 Зразок порівняння Контрольна емульсія Контрольна емульсія з добавкою Amgard TBEP Зчеплення через 28 діб, Н/мм2 0,012 Зчеплення через 28 діб + 2 доби перебування у воді, Н/мм2 0,045 0, 012 0,063 Розчин зі вмістом контрольного латексу з добавкою Amgard TBEP характеризується зчепленням з полістиролом (0,065 Н/мм2) після занурення у воду на 2 доби і сушіння протягом 2 годин (при 23°С ± 2°С), що перевершує зчеплення розчину зі вмістом контрольного латексу без добавки (0,045 Н/мм2) . Тест на капілярне водопоглинання контрольним латексом з добавками, нанесеним на цеглини Результати теста на капілярне водопоглинання контрольним латексом з добавкою Amgard ТВЕР, нанесеним на цеглини, приведені в таблиці 3. Таблиця 3 Час, год.1/2 0,7 1 1,41 2 2,45 4,9 Контрольна емульсія, водопогли- Контрольна емульсія з добавкою Amgard ТВЕР, водопоглинання, кг/м2 нання, кг/м2 0,31 0,54 0,43 0,73 0, 87 1,18 5,41 2,46 9,95 3,52 18,05 10,37 У тому випадку, коли в розчині містився контрольний латекс із добавкою Amgard ТВЕР (7,1 кг/м2), кількість поглиненої капілярами води, заміряна через 24 години, виявилася меншою, ніж при використанні розчину зі вмістом контрольного латексу (18,3 кг/м2). Приклад 2 Amgard TOF = три(2-етилгексиль)фосфат (CAS 1806-54-8), реалізується фірмою Rhodia. Amgard ТВЕР = три(2-бутоксиетил)фосфат (CAS 78-51-3), реалізується фірмою Rhodia. Фізична форма: рідина. Приготування латексних порошків, які є об'єктом винаходу Як контрольне в'яжуче застосували латекс, який складається із співполімера вінілацетат/вінілверсатат зі вмістом 50 ваг. % вінілацетату і 50 ваг. % вінілверсатату (Veova). Цей латекс синтезували способом полімеризації в емульсії з застосуванням полівінілового спирту зі ступенем гідролізу близько 8 8% як захисного колоїду і пер сульфату калію як радикального ініціатора. Властивості латексу: - сухий екстракт: 50,0%, - рН: 4,8, - мінімальна температура утворення плівки: 7,5°С, - Tg : 15,5°С, - в'язкість за Брукфельдом при 50 об./хв.: 3000 мПа.с, - гранулометричний склад(d50) 1,9 мкм У реактор ємністю 25 літрів, обладнаний якірною мішалкою, увели 11 кг контрольного латексу. Латекс нагріли до температури 60 - 70°C і вливали 220 г добавки Amgard TBEP або Amgard TOF протягом приблизно 20 хвилин. Після введення добавки Amgard додатково витримували за вказаної температури протягом 20-30 хвилин, потім суміш остудили до кімнатної температури. Сушіння суспензії відбувалося розпилюючим способом Niro. Температура діючого повітря склала 110 -160°C, а 19 90851 краще 120 -150°C, температура на виході - 50 90°C, у даному випадку бажано 60 - 80°С. Розпилення полімерної суспензії проводили в присутності неорганічних або органічних наповнювачів, які поліпшують сипучість продукту і перешкоджають його грудкуванню. Цими наповнювачами можуть служити, наприклад, карбонати, силікати, діоксид кремнію, подвійні солі (тальк, каолін) і суміші цих різних наповнювачів. Вміст неорганічних наповнювачів коливається від 2 до 20%, у даному випадку бажано від 5 до 15%. Властивості латексних порошків, які є об'єктом винаходу Контрольний порошок 1% - залишкова вологість: - середній вміст неорганічної речовини: 9,6%, - середній гранулометричний склад d50: 74 мкм. - частка Amgard / сухий латекс: 4%, властивості латексу: - сухий екстракт: 50,8%, - рН: 4,8, - мінімальна температура утворення плівки: 0°С, - в'язкість за Брукфельдом при 50 3024 об./хв.: мПа.с, - гранулометричний склад d50 1,9 мкм Властивості порошку: - залишкова вологість: 1,2% - середній вміст неорганічної речо12%, 20 вини: - середній гранулометричний склад d50: 7 9 мкм. Приклад: латексний порошок з добавкою Amgard TOF - частка Amgard / сухий латекс: 4% властивості латексу: - сухий екстракт: 51,1%, - рН: 4,8, - мінімальна температура утворення плівки: 0°С, - в'язкість за Брукфельдом при 50 об./хв.: 2968 мПа.с, - гранулометричний склад d50 1, 9 мкм Властивості порошку: - залишкова вологість: 0, 83% - середній вміст неорганічної речовини: 13%, - середній гранулометричний склад d50: 62 мкм. Склад композиції для клейового покриття і для основного покриття полістиролу сірий портландцемент 42,5 R: 600 г пісок HN38 (0,4 - 4 мм): 1295,7 г, ефір целюлози Culminal 9101: 1 г, ефір целюлози Culminal 9104: 3 г, вапно: 40 г, латексний порошок: 60 г, співвідношення вода / порошок: 0,22 Результати Таблиця 4 Зчеплення з полістиролом Зразок порівняння Контрольний порошок Контрольний порошок з добавкою Amgard TBEP Контрольний порошок з добавкою Amgard TOF Зчеплення через 28 діб, Н/мм2 0,09 Зчеплення через 28 діб + 2 доби перебування у воді, Н/мм2 0,015 0,128 0,035 0,108 0,029 Зчеплення, виміряне через 2 8 діб і після витримування у воді, при використанні розчину зі вмістом контрольних порошків з добавкою Amgard TBEP і Amgard TOF, перевищило зчеплення роз чину зі вмістом контрольного порошку без добавки. Капілярне водопоглинання цеглинами Таблиця 5 Час, год.1/2 Контрольний порошок, водопоглинання, кг/м2 0,7 1 1,41 2 2,45 4,9 1,19 2,31 4, 04 9, 62 13,02 16,45 Контрольний порошок з доба- Контрольний порошок 3 добаввкою Amgard ТВЕР, водопогкою Amgard TOF, линання, кг/м2 водопоглинання, кг/м2 0,88 0,26 1,59 0,42 2, 93 0, 80 5,78 1,26 8,04 1,66 14,22 8,17 При використанні розчинів зі вмістом контрольних порошків з добавками Amgard TBEP і Amgard TOF кількість поглиненої води виявилася меншою, ніж при використанні розчину зі вмістом контрольного порошку без добавок. 21 Приклад 3 (емульсія з потрійного співполімере + добавки) Estorob 1214: складний метиловий ефір кислоти з 10 - 16 атомами вуглецю (CA = 66762-40-7), який реалізується фірмою Novance. Montasolve CLP: пропоксильованний крезол із близько 6 ланками оксиду пропіляну (CAS = 906413-5), який реалізується фірмою Seppic. Приготування латексу, який є об'єктом винаходу Як контрольне в'яжуче застосували латекс, який складається із співполімера вінілацетат/вінілверсатат і дибутилмалеату зі вмістом 50 ваг. % вінілацетату і 50 ваг. % вінілверсатату (Veova 10) і 25 ваг. % дибутилмалеату. Цей латекс синтезували способом полімеризації в емульсії з застосуванням полівінілового спирту зі ступенем гідролізу близько 88% як захисного колоїду і персульфату калію як радикального ініціатора. Властивості латексу: - сухий екстракт: 50, 73%, - рН: 4,7, - мінімальна температура утворення плівки: 5 C, - Tg: 16°С, - в'язкість за Брукфельдом при 50 2420 об./хв.: мПа.с, - гранулометричний склад d50 2 мкм Властивості латексу, який є об'єктом винаходу Приклад; контрольний латекс із потрійного співполімера - сухий екстракт: 50,73%, - рН: 4,7, - мінімальна температура утворення плівки: 5°С, - в'язкість за Брукфельдом при 50 об./хв.: 2420 мПа.с, - гранулометричний склад d50 2 мкм Приклад; контрольний латекс із добавкою Amgard TBEP - частка Amgard / сухий латекс: 4%, - сухий екстракт: 52,0%, - рН: 4,8, - мінімальна температура утворення плівки: 0°C, - в'язкість за Брукфельдом при 50 об./хв.: 1320 мПа.с, - гранулометричний склад d50 2 мкм Порівняльний приклад; контрольний латекс із добавкою пропоксильованого крезолу (Montasolve CLP) - Частка пропоксильованний крезол/сухий 4%, латекс: - сухий екстракт: 51,9%, - рН: 4,8, - мінімальна температура утворення плівки: 0°C, - в'язкість за Брукфельдом при 50 1390 об./хв.: мПа.с, - гранулометричний склад d50 2 мкм 90851 22 Приклад: контрольний латекс із добавками Amgard TBEP і Estorob 1214 Estorob 1214: CAS = 66762-40-7, який реалізується фірмою Novance. - частка Amgard / сухий латекс: 2%, - частка Estorob 1214 2%, - сухий екстракт: 51,9%, - рН: 4,8, - мінімальна температура утворення плівки: 0°С, - в'язкість за Брукфельдом при 50 об./хв.: 1216 мПа.с, - гранулометричний склад d50 2 мкм Склад композиції для клейового покриття і для основного покриття полістиролу Приклад: контрольний латекс •Сірий цемент 42,5 R: 600 г, •пісок HN38 (0,4 - 4 мм): 1295,7 г, •ефір целюлози Culminal 9101: 1 г, •ефір целюлози Culminal 9104: 3 г, • вапно: 40 г, •контрольна латексна емульсія: 118,3 г, •співвідношення вода / порошок: 0,22. Приклад: контрольний латекс із добавкою Amgard ТВЕР •Сірий цемент 42,5 R: 600 г, •пісок HN38 (0,4 - 4 мм): 1295,7 г, •ефір целюлози Culminal 9101: 1 г, •ефір целюлози Culminal 9104: 3 г, • вапно: 40 г, •контрольна латексна емульдобавкою сія з Amgard: 116,3 г, •співвідношення вода / порошок: 0,22. Порівняльний приклад: контрольний латекс із добавкою пропоксильованого крезолу (Montasolve CLP) •Сірий цемент 42,5 R: 600 г, •пісок HN38 (0,4 - 4 мм): 1295,7 г, •ефір целюлози Culminal 9101: 1 г, •ефір целюлози Culminal 9104: 3 г, •вапно: 40 г, •контрольна латексна емульсія з добавкою пропоксильованого крезолу: 116,3 г, • співвідношення вода / порошок: 0,22. Приклад: контрольний латекс із добавкою Amgard TBEP і Estorob 1214 •Сірий цемент 42,5 R: 600 г, •пісок HN38 (0,4 - 4 мм): 1295,7 г, •ефір целюлози Culminal 9101: 1 г, •ефір целюлози Culminal 9104: 3 г, •вапно: 40 г, •латексна емульсія з добавками Ambard TBEP і Estorob 1214: 116 г, • співвідношення вода / порошок: 0,22. Результати Зчеплення з полістиролом 23 90851 24 Таблиця 6 Зразок порівняння Контрольна емульсія Контрольна емульсія з добавкою пропоксильованого крезолу (Montasolve CLP), порівняльний приклад Контрольна емульсія з добавкою Amgard TBEP Контрольна емульсія з добавкою Amgard TBEP і Estorob 1214 Зчеплення через 28 діб, 2 Н/мм 0,061 Зчеплення через 28 діб + 2 доби перебу2 вання у воді, Н/мм 0,006 0,104 0,027 0,132 0, 052 0,113 0, 034 Зчеплення з полістиролом розчинів, які містять контрольну емульсію без добавки і контрольну емульсію з добавкою пропоксильованого крезолу, виміряне через 2 8 доби і після витримування у воді, виявилося менш міцним, ніж при використанні розчинів, які містять контрольну емульсію з добавкою Amgard TBEP і суміші з Amgard TBEP і Estorob 1214. Таблиця 7 Капілярне водопоглинання цеглинами Час, год.1/2 Контрольна емульсія, водопоглинення, кг/м2 Контрольна емульсія з добавкою пропоксильованого крезолу, водопоглинання, кг/м2 Контрольна емульсія з добавкою Amgard ТВЕР,водо-поглинення, кг/м2 0,7 1 1,41 2 2,45 4,9 192 3,44 6,56 11,71 14,60 16,78 0,40 0,55 1Д7 3,89 7,08 15,47 0,58 0,76 1,32 2,92 4,57 12,70 Кількість поглиненої води була меншою при використанні розчину, який містить контрольну емульсію з добавкою суміші з Amgard ТВЕР і Estorob 1214. Приклад 4 (суміш: контрольний порошок / DEHPA) DEHPA: ди-(2-етилгексил)фосфорна кислота (CAS=298-07-7), яка реалізується фірмою Rhodia. Приготування суміші Попередньо, перед введенням у суміш, яка містить різні наповнювачі, ди-(2етилгексил)фосфорну кислоту (DEHPA) (0,5 ваг. % / латексний порошок) змішували з латексним Контрольна емульсія з добавкою Amgard ТВЕР і Estorob 1214, водо-поглинення, кг/м2 0,15 0,21 0,29 0,42 0, .58 2,46 порошком. Склад композиції для клейового покриття і для основного покриття полістиролу Сірий цемент 42,5 R: 600 г, пісок HN38 (0,4 - 4 мм): 1295,4 г, ефір целюлози Culminal 9101: 1 г, ефір целюлози Culminal 9104: 3 г, вапно: 40 г, латексний порошок: 60 г, ди-(2-етилгексил)фосфорна К И СЛОТА 0,3 г, співвідношення вода / порошок: 0,22. Результати Таблиця 8 Зчеплення з полістиролом Зразок порівняння Контрольний порошок Контрольний порошок, змішаний з ди-(2-етилгексил)фосфорною кислотою Зчеплення через 28 діб, Н/мм2 0,127 Зчеплення через 28 діб + 2 доби перебування у воді, Н/мм2 0,014 0,143 0,041 Зчеплення розчину, який містив контрольний порошок, змішаний з ди-(2-етилгексил)фосфорною кислотою, з полістиролом, яке вимірювали через 28 діб і після витримування у воді, перевершувало зчеплення контрольного порошку без добавок. Капілярне водопоглинання цеглинами 25 90851 26 Таблиця 9 Час, год. 0,7 1 1,41 2 2,45 4,9 1/2 Контрольний порошок, змішаний з Контрольна емульсія, водоподи-(2-етилгексил)фосфорною кислотою, водопоглинання, глинання, кг/м2 кг/м2 5,35 1,71 7,52 2,81 12,31 7,14 17,78 10,92 18,03 13,95 18,44 17,61 Кількість поглиненої води у випадку застосування розчину, який містить контрольний порошок, змішаний з ди-(2-етилгексил)фосфорною кисло Комп’ютерна верстка Д. Шеверун тою, виявилася меншою, ніж при використанні розчину зі вмістом контрольного порошку без добавок. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюNovel agent promoting adhesion to a thermal insulation surface and, in particular, a polystyrene surface, and use thereof in the field of construction and, more specifically, in external thermal insulation systems
Автори англійськоюHedouin Catherine, Joubert Daniel, Reeb Roland
Назва патенту російськоюНовая добавка, которая является промотором сцепления с поверхностью теплоизоляционного материала, в частности с поверхностью полистирола, и ее применение в строительстве, в частности в системах внешней теплоизоляции
Автори російськоюЭдуэн Катрин, Жубер Даниэль, Реб Ролан
МПК / Мітки
МПК: C09J 11/00
Мітки: теплоізоляційного, промотором, нова, теплоізоляції, застосування, системах, яка, зокрема, добавка, будівництві, поверхнею, зчеплення, матеріалу, полістиролу, зовнішньої
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/13-90851-nova-dobavka-yaka-eh-promotorom-zcheplennya-z-poverkhneyu-teploizolyacijjnogo-materialu-zokrema-z-poverkhneyu-polistirolu-ta-zastosuvannya-v-budivnictvi-zokrema-v-sistemakh-zovnish.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Нова добавка, яка є промотором зчеплення з поверхнею теплоізоляційного матеріалу, зокрема з поверхнею полістиролу, та її застосування в будівництві, зокрема в системах зовнішньої теплоізоляції</a>
Попередній патент: Процес перетворення енергії стисненого газу в електричну при його розширенні
Наступний патент: Пост обслуговування кегів та спосіб його експлуатації
Випадковий патент: Фільтрувальний матеріал