Незлежувана композиція хлориду натрію, спосіб її одержання і застосування

Реферат: Винахід стосується незлежуваної композиції хлориду натрію, що включає комплекс заліза з винною кислотою, в якій між 55 і 90 % по масі винної кислоти є мезовинною кислотою, способу одержання композиції хлориду натрію та її застосування. UA 106080 C2 (12) UA 106080 C2 UA 106080 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Даний винахід стосується композиції солі, що включає комплекси заліза з мезо-винною кислотою, способу виготовлення такої композиції хлориду натрію (солі), і використання таких композицій хлориду натрію. Хлорид натрію має тенденцію до утворення великих агломерованих мас під впливом вологи, особливо в процесі тривалих періодів зберігання. Такі затверділі маси звичайно згадують як спікання. Протизлежуваний агент часто додають до солі для запобігання утворюванню спікань. Фероціанід натрію або калію часто використовують як протизлежувану добавку. Однак основним недоліком даних сполук є те, що вони містять азот. Присутність азоту в композиціях солей є надто небажаною, оскільки при використанні даної солі в операціях електролізу буде отримуватись вибухонебезпечний NCl3. Іншим недоліком комерційно використовуваного фероціаніду є той факт, що залізо, яке вводиться даним агентом, дуже важко видалити з розсолу, що отримується з солі, що містить вказаний протизлежуваний агент. Особливо якщо даний розсіл використовується в комірках мембранного електролізу, фероціанід, який вводиться, буде розкладатися в комірці, і вільне залізо буде осідати, типово в формі гідроксиду, в мембрані і на мембрані. Це буде вести до менш ефективних операцій мембранного електролізу. Далі, ведеться полеміка відносно бажаності фероціаніду натрію або калію в столовій солі. У останні роки багато зусиль було вкладено в розвиток поліпшених протизлежуваних агентів, які є недорогими і екологічно безпечними, і які є ефективними в малих кількостях. WO 00/59828, наприклад, обговорює використання металевого комплексу з гідроксиполікарбоновою сполукою як протизлежуваним агентом в композиціях солей. Було виявлено, що комплекси заліза з даними гідроксиполікарбоновими кислотами роблять сіль незлежуваною при низьких концентраціях. Описується, що використання винної кислоти має особливу перевагу. Крім того, описується, що мезо-винна кислота є найбільш переважним протизлежуваним агентом. Однак, хоча чиста мезо-винна кислота є комерційно доступною, ціни є дуже високими для застосування в протизлежуваній добавці для хлориду натрію в промисловому масштабі. WO 00/59828 розкриває, що крім комплексів заліза, титану і/або хрому з мезо-винною кислотою, може використовуватися також суміш гідроксиполікарбонових кислот, в якій щонайменше 5 % по масі гідроксиполікарбонової кислоти є мезо-винною кислотою, як протизлежуваний агент для хлориду натрію. У цьому відношенні WO 00/59829 розкриває спосіб виробництва суміші винної кислоти, яка включає мезо-винну кислоту. Вона зазначає, що суміш може бути приготована обробкою розчину натуральної або синтетичної винної кислоти (CAS реєстраційні номери 87-69-4 і 147-71-7, відповідно) концентрованої NaOH при температурах вищих ніж 100 °C. Частина L-, D- і/або DL-винної кислоти потім перетворюється в бажану мезовинну кислоту (CAS реєстраційний номер 147-73-9). Було виявлено, що слідуючи даній процедурі, єдино можливо отримати суміш винної кислоти із вмістом мезо ізомеру аж до максимальних 50 % по масі. Мембрани і електроди електролізера надто чутливі до домішок в розсолі, особливо до багатовалентних металевих іонів, таких як залізо. Багатовалентні метали мають тенденцію осідати всередині мембрани, викликаючи безповоротне пошкодження мембрани. Не тільки неорганічні домішки створюють проблеми. Також органічні сполуки, присутні в розсолі, можуть викликати проблеми. Коли розчин розсолу, що містить органічні домішки, піддається електролізу, органічні фрагменти можуть осідати на поверхні або всередині мембрани електролізної комірки, спричиняючи засмічення. Деякі органічні сполуки, такі як винна кислота, не створюють проблем осадження, оскільки вони руйнуються до нешкідливого СО 2. Однак даний СО2 потрапляє в певні низові продукту. Коли граничний рівень перевищений, даний СО 2 викликає проблеми чистоти. Отже, щоб досягнути максимального часу життя сепаратора в електролізній комірці і уникнути проблем чистоти, концентрація органічних речовин і багатовалентних металевих катіонів, таких як залізо, повинна бути зменшена до як можна нижчого рівня в розчині живлячого розсолу. З композиціями відповідно до прикладу 1 WO 00/59828, в якому мезо-винну кислоту використовують в комбінації з гідрополікарбоновими кислотами, такими як DL-винна кислота, відносно високі кількості органічних речовин вводяться в сіль. З іншого боку, використання комерційно доступної 100 % мезо-винної кислоти, навіть при використанні в суміші з рацемічною DL-винною кислотою або L-винною кислотою, економічно не виправдане через їх високу ціну. Метою даного винаходу є забезпечення композиції незлежуваної солі, що включає протизлежувану добавку, яка є комерційно привабливою, повністю доступною і ефективною у відносно низькому дозуванні. Крім того, метою даного винаходу є забезпечення композиції незлежуваної солі, що включає протизлежувану добавку, яка може бути використана в 1 UA 106080 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 операціях електролізу, і будь-які можливі несприятливі впливи якого на час життя діафрагми або мембрани в електролізних комірках, і на чистоту низових продуктів, зменшені. Дивно, автори виявили, що дана мета досягається шляхом отримання композиції хлориду натрію, що містить комплекс заліза з винною кислотою, в якій між 55 і 90 % по масі винної кислоти є мезо ізомером (який також позначають як протизлежувана добавка). Переважно, 10 % по масі водний розчин вказаної композиції хлориду натрію має рН величину між 3 і 12. Більш переважно, 10 % по масі водний розчин вказаної композиції хлориду натрію має рН величину між 6 і 11. Було виявлено, що протизлежувана добавка відповідно до даного винаходу має поліпшену протизлежувану активність в порівнянні з чистою мезо-винною кислотою і з будьякою з сумішей гідрополікарбонових кислот, що включає мезо-винну кислоту, детально розкритих в WO 00/59828. Більше того, коли композиція незлежуваного хлориду натрію відповідно до даного винаходу використовується в операціях електролізу, менше заліза вводиться в електролізні комірки в порівнянні з композицією незлежуваного хлориду натрію, що включає традиційний фероціанід як протизлежувану добавку. Більш детально, залізо в фероціаніді є відносно сильно зв'язаним, і не буде видалятися в традиційних процесах очищення розсолу. Залізо в протизлежуваній добавці, що використовується відповідно до даного винаходу, однак, зв'язане відносно слабко з (мезо)винною кислотою. У умовах, що використовуються в процесах очищення розсолу, протизлежувана добавка буде дисоціювати, і основна частина заліза може видалятися, наприклад, шляхом осадження. Більше того, оскільки кількість органічних речовин на солі зменшена в порівнянні з протизлежуваними добавками з (мезо)винною кислотою, відомими в даній галузі техніки, менше СО2 утворюється в операціях електролізу, приводячи до низовим продуктів з більшою чистотою. Як вже описувалося вище, WO 00/59828 розкриває в прикладах спосіб виробництва суміші винної кислоти. Однак було виявлено, що вказаним способом можуть бути отримані тільки суміші винної кислоти, що включають максимально аж до 50 % по масі мезо-винної кислоти. До цього часу, однак, не існували легкі і економічно привабливі процеси отримання сумішей винної кислоти, що включають понад 50 % по масі мезо-винної кислоти. Існує декілька стереоселективних маршрутів синтезу в напрямку чистої мезо-винної кислоти. Однак вони розглядаються як менш привабливі, ніж кристалізаційний маршрут, описаний в даному розкритті. Наприклад, було виявлено, що епоксидування фумарової кислоти з концентрованої Н2О2, за яким йде гідроліз, приведе до утворення тільки мезо ізомеру винної кислоти без використання яких-небудь металевих солей. Однак, відносно жорсткі умови процесу, низька конверсія і утворення побічного продукту роблять його не дуже привабливим маршрутом. Більше того, було виявлено, що малеїнова кислота може перетворюватися в мезовинну кислоту в присутності KMnO4. Основним недоліком даного маршруту є стехіометричне витрачання KMnO4 і необхідність відділяти мезо-винну кислоту від марганцевої солі мезо-винної кислоти - для застосування як протизлежуваної добавки на хлориді натрію мезо-винна кислота повинна бути практично вільною від Mn. У тих же напрямках Mn/аміновий комплекс як каталізатор або окиснювальний агент і, необов'язково, Н2О2, можуть використовуватися для перетворення малеїнової кислоти в мезо-винну кислоту, але зі схожими проблемами очищення продукту. Автори розробили невідомий і економічно привабливий спосіб отримання сумішей винної кислоти із вмістом мезо-винної кислоти між 55 і 90 % по масі. Вказаний спосіб включає наступні стадії: (i) отримання водної суміші, що включає між 35 і 65 % по масі, і переважно, між 40 і 60 % по масі, солі подвійного лужного металу L-винної кислоти, солі подвійного лужного металу Dвинної кислоти, суміші солей подвійного лужного металу L-винної кислоти, D-винної кислоти і, необов'язково, мезо-винної кислоти, і між 2 і 15 % по масі, і переважно між 4 і 10 % по масі лужного металу або гідроксиду лужного металу, і (ii) перемішування і нагрівання даної суміші до температури між 100 °C і її точкою кипіння доти, доки між 55 і 90 % по масі винної кислоти, переважно, між 60 і 80 % по масі винної кислоти не перетворяться в мезо-винну кислоту. У подальшому аспекті даний винахід стосується способу отримання композиції незлежуваного хлориду відповідно до даного винаходу. Даний спосіб включає стадії розпилення водного робочого розчину, що включає комплекс заліза з винною кислотою, що містить між 55 і 90 % по масі вказаної винної кислоти, і переважно, між 60 і 80 % по масі вказаної винної кислоти, що є мезо-винною кислотою, і має рН між 3 і 5, і переважно, має рН між 4 і 4,5, на композицію хлориду натрію. Вказаний водний робочий розчин переважно отримують шляхом (i) отримання водної суміші, що включає між 35 і 65 % по масі, і переважно, між 40 і 60 % по масі, солі подвійного лужного металу L-винної кислоти, солі подвійного лужного металу D-винної кислоти, суміші солей подвійного лужного металу L-винної кислоти, D-винної кислоти і, необов'язково, мезо-винної 2 UA 106080 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 кислоти, і між 2 і 15 % по масі, переважно, між 4 і 10 % по масі, лужного металу або гідроксиду лужного металу, (ii) перемішування і нагрівання даної водної суміші до температури між 100 °C і її точкою кипіння доти, доки між 55 і 90 % по масі винної кислоти, переважно, між 60 і 80 % по масі винної кислоти не перетворяться в мезо-винну кислоту, (iii) охолоджування отриманої суміші, (iv) необов'язкового регулювання рН до рН між 5 і 9, (v) перемішування і змішування отриманої суміші з сіллю заліза (II) і/або заліза (III), (vi) і якщо рН знаходиться поза діапазоном між 3 і 5, шляхом регулювання рН до рН між 3 і 5. Було виявлено, що способом за даним винаходом або від початку процесу (тобто в стадії (i)) або протягом стадії (ii), межа розчинності мезо-винної кислоти буде перевищена, що буде приводити до осадження мезо-винної кислоти з реакційній суміші. Відповідно, термін "водна суміш", при використанні протягом всьому опису, використовується відносно прозорих водних розчинів, але також відносно суспензій на водній основі. Переважно, водний розчин солей заліза (II) і/або заліза (III) використовується в стадії (v), хоча також можливо додавати вказану сіль(і) заліза в твердій формі. У стадії (iii) суміш переважно охолоджують до температури 90 °C або нижче, і більш переважно, до температури 70 °C або нижче. У переважному варіанті здійснення воду додають до суміші, отриманою в стадії (ii) (типова невелика кількість), наприклад, в процесі стадії (iii). У стадії (vi) також можливо додавати воду для того, щоб приготувати робочий розчин, що має необхідну концентрацію. У переважному варіанті здійснення реакційну суміш, отриману в стадії (iii), змішують з солями заліза (II) і/або заліза (III) шляхом додавання її у водний розчин вказаних солей заліза (II) і/або заліза (III). Лужний метал в солях подвійного лужного металу винних кислот, що використовуються в даному способі як вихідний матеріал, включає натрій. Лужний метал або гідроксид лужного металу, що використовується в даному способі, переважно включає гідроксид натрію. Двонатрієва сіль L(+)-винної кислоти, що також позначається як динатрій L-тартрат, є комерційно доступною, наприклад, від Sigma-Aldrich (CAS номер 6106-24-7). Відмічається, що замість використання двонатрієвої солі L(+)-винної кислоти, також можна використовувати L(+)винну кислоту (комерційно доступну, наприклад, від Sigma-Aldrich CAS номер 87-69-4) і отримувати двонатрієву сіль L(+)-винної кислоти на місці, шляхом додавання додаткової NaOH. Таке саме залишається в силі для іншого потенційного вихідного матеріалу, двонатрієвої солі DL-винної кислоти: вона може бути придбана від, наприклад, Sigma-Aldrich або отримана на місці з DL-винної кислоти (CAS номер 133-37-9) або з однонатрієвої солі DL-винної кислоти і NaOH. Фактично будь-яке джерело винної кислоти, що містить D, L, мезо в будь-якій пропорції і в кислотній формі або в формі солі, може бути використаний для даного способу. D-винна кислота також може бути використана як вихідний матеріал, однак це менш переважно, оскільки вона відносно дорога. Використання двонатрієвої солі L-винної кислоти (або отриманої на місці шляхом додавання NaOH, або використовуваної як така) є переважним, оскільки дані вихідні матеріали є відносно дешевими, і спосіб отримання композиції із вмістом мезо-винної кислоти між 55 і 90 % по масі є швидшим, ніж при використанні суміші D- і L-винних кислот як вихідного матеріалу. Очевидно, що також можливе використання суміші D-, L- і мезо-винних кислот. Даний процес переважно проводять при атмосферному тиску. Однак також можливо проводити даний процес при підвищеному тиску, наприклад, 2-3 бари, однак це менш переважно. Зазначається, що період часу, необхідний для перемішування і нагрівання суміші (тобто стадія (ii) способу отримання) для отримання бажаної кількості мезо-винної кислоти, залежить від концентрації винної кислоти у водній суміші, кількості присутнього лугу або гідроксиду лужного металу, температури і тиску. Типово, однак, в стадії (ii) суміш перемішують і нагрівають протягом часу між 3 і 200 годинами, якщо процес проводять при атмосферному тиску. Кількість мезо-винної кислоти в суміші в стадії (ii) може бути визначена традиційними 1 методами, такими як Н-ЯМР (наприклад, в D2O/KOH розчині з використанням метансульфонової кислоти як внутрішнього стандарту). ЯМР-спектр мезо-винної кислоти трохи відрізняється від ЯМР-спектра DL-винної кислоти. ЯМР використовують для визначення співвідношення мезо-винна кислота:DL-винна кислота в реакційному зразку або, необов'язково, для розрахунку концентрації DL або мезо ізомеру з використанням внутрішнього або зовнішнього стандарту. D- або L-винні кислоти не можуть бути розпізнані напряму шляхом ЯМР. Для визначення концентрацій D-, L- і мезо-винних кислот прийнятним методом є хіральна ВЕРХ. Як буде визнано фахівцем, залежно від величини рН, винна кислота присутня у водному розчині в формі карбонової кислоти або в формі солі (бітартрату або тартрату). Наприклад, вона присутня у вигляді двонатрієвої солі, якщо гідроксид натрію присутній в досить високій 3 UA 106080 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 кількості. Для зручності термін "винна кислота" використовують протягом даного опису для кислотної форми, також як і для форм тартрату і бітартрату. Як відмічено вище, протизлежувана добавка відповідно до даного винаходу включає комплекс заліза з винною кислотою, в якому між 55 і 90 % по масі вказаної винної кислоти є мезо-винною кислотою. Переважно, вона включає комплекс заліза з винною кислотою, в якому між 60 і 80 % по масі винної кислоти є мезо-винною кислотою. У такому випадку протизлежувана активність протизлежуваної добавки є дуже хорошою, коли як можна менше заліза і органічних речовин введені в композицію хлориду натрію. За винятком робочих прикладів або коли визначено інакше, всі числа, що виражають кількості інгредієнтів, реакційні умови і так далі, що використовуються в специфікації і в пунктах формули винаходу, повинні розумітися як модифіковані у всіх випадках терміном "приблизно". Термін "композиція хлориду натрію" при використанні протягом даного опису позначає назву всіх композицій, в яких більше ніж 75 % по масі складається з NaCl. Переважно, така сіль містить більше ніж 90 % по масі NaCl. Більш переважно, дана сіль містить більше ніж 92 % по масі NaCl, в той час як сіль, що складається з більше ніж 95 % по масі NaCl, є найбільш переважною. Типово, дана сіль буде містити приблизно 2-3 % води. Дана сіль може бути кам'яною сіллю, осідальною морською сіллю, сіллю, отриманою паровим випаровуванням води з розсолу і аналогічною. Терміном "композиція незлежуваного хлориду натрію" позначають композицію, що включає протизлежувану добавку відповідно до даного винаходу, в такій кількості, що енергія злежування вказаної композиції дорівнює або менша 90 % енергії злежування відповідної композиції хлориду натрію, що не включає вказану протизлежувану добавку. Джерела як дво-, так і тривалентного заліза (феро- і фери-солі, відповідно) можуть бути використані для отримання протизлежуваної добавки відповідно до даного винаходу. Однак, використання джерела заліза (III) є найбільш переважним. Переважними є FeCl 3 або FeCl(SO4). FeCl3 є найбільш переважним. Молярне співвідношення між залізом і загальною кількістю винної кислоти в протизлежуваній композиції (тобто молярна кількість заліза, поділена на загальну молярну кількість винної кислоти) складає, переважно, між 0,1 і 2, більш переважно, між 0,3 і 1. Комплекси заліза з винною кислотою переважно використовуються в такій кількості, щоб композиція незлежуваного хлориду натрію включала концентрацію щонайменше 1 ч/млн, і, переважно, щонайменше 1,5 ч/млн протизлежуваної добавки на основі заліза. Переважно, не більше ніж 200 ч/млн, на основі заліза, протизлежуваної добавки присутні в композиції незлежуваного хлориду натрію. Для операцій електролізу, переважно, не більше ніж 5 ч/млн, і найбільш переважно, не більше ніж 3 ч/млн, на основі заліза, протизлежуваної добавки присутні в композиції незлежуваного хлориду натрію. рН композиції незлежуваного хлориду натрію вимірюють отриманням водного розчину, що включає 10 % по масі композиції хлориду натрію, за допомогою традиційного методу визначення рН, такого як використання рН-метра. рН композиції хлориду натрію можна регулювати, при бажанні, за допомогою будь-якої традиційної кислоти або основи. Прийнятні кислоти включають соляну кислоту, сірчану кислоту, мурашину кислоту і щавлеву кислоту. Прийнятні основи включають гідроксид натрію, гідроксид калію, карбонат натрію і карбонат калію. Кислота або основа можуть бути додані до композиції хлориду натрію окремо або разом з протизлежуваною добавкою. Щоб кінцева композиція не містила азот, кислоту або основу переважно вибирають з продуктів, що не містять азоту. Таким чином, HCl переважно використовують, якщо потрібно додавати кислоту, і NaOH переважно використовують, якщо потрібно додавати основу. рН композиції хлориду натрію можна регулювати до бажаного рівня перед додаванням протизлежуваної добавки відповідно до даного винаходу. Спосіб введення кислоти або основи залежить від бажаного вмісту води в солі, що утворилася в результаті, і від вмісту води в солі, що обробляється. Типово, концентрований розчин кислоти або основи розпилюють на сіль. Як відмічено вище, даний винахід стосується способу отримання вказаної композиції незлежуваного хлориду натрію, що включає стадії розпилення водного розчину, що включає комплекс заліза з винною кислотою, з кількістю між 55 і 90 % по масі (і переважно, між 60 і 80 % по масі) вказаної винної кислоти, що є мезо-винною кислотою, і має рН між 3 і 5, і переважно, між 4 і 4,5, на композицію хлориду натрію. Комплекс заліза з винною кислотою із вмістом між 55 і 90 % по масі винної кислоти, що є мезо-винною кислотою, може бути введений або сформований в або на композиції хлориду натрію різними традиційними способами. Однак переважний спосіб полягає в розчиненні джерела заліза, винної кислоти і, необов'язково, подальших компонентів, таких як хлорид 4 UA 106080 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 натрію і/або рН-регулюючі агенти, у воді і розпиленні вказаного розчину на композицію хлориду натрію. Більш конкретно, водний розчин, що включає джерело заліза і винну кислоту із вмістом між 55 і 90 % по масі, що є мезо-винною кислотою, і, необов'язково, хлорид натрію отримують, як описано вище. Необов'язково рН вказаного водного розчину регулюють і/або буферують шляхом додавання кислоти, такої як HCl, мурашина кислота, щавлева кислота, сірчана кислота або їх комбінації. Концентрація хлориду натрію може знаходитися в інтервалі від 0 % по масі до насиченої. Вказаний водний розчин надалі називають робочим розчином. Робочий розчин переважно включає між 0,5 і 25 % по масі винної кислоти, із вмістом її від 55 до 90 % по масі (переважно від 60 до 80 % по масі), що є мезо-винною кислотою. Джерело заліза переважно присутнє в такій кількості, що молярне співвідношення між залізом і загальною кількістю винної кислоти в робочому розчині знаходиться між 0,1 і 2, і більш переважно, між 0,3 і 1. Даний розчин переважно розпилюють на композицію хлориду натрію в такій кількості, щоб отримати концентрацію щонайменше 1, більш переважно, щонайменше 1,2, і найбільш переважно, щонайменше 1,5 ч/млн заліза у вказаній композиції незлежуваного хлориду натрію. Переважно, його розпилюють на композицію хлориду натрію в такій кількості, щоб не більше ніж 200 ч/млн заліза вводилося на вказану композицію незлежуваного хлориду натрію. Якщо композиція незлежуваної солі повинна використовуватися в операціях електролізу, переважно, не більше ніж 5 ч/млн, і найбільш переважно, не більше ніж 3 ч/млн вводиться на вказану композицію незлежуваного хлориду натрію. Композиція хлориду натрію відповідно до даного винаходу може бути використана як сировинна, харчова, фармацевтична сіль, сіль для роздрібного продажу і промислова сіль. Вона може використовуватися також як сіль для доріг або може використовуватися в електролізних операціях. Переважно, вона використовується в операціях мембранного електролізу. Даний винахід далі ілюструється наступними прикладами. Приклади Сіль, що застосовується в даних прикладах, являє собою Sanal SQ (AkzoNobel). рН композиції хлориду натрію вимірюють при 21 °C традиційним методом після розчинення 10 г композиції хлориду натрію в 90 г води. Налипаючу в сіль воду визначають вимірюванням втрати маси після сушіння або протягом 4 днів при 35 °C і 40 % відносної вологості, або протягом 2 годин при 120 °C. Злежування вимірюють три рази в аналізаторі текучості порошків або, скорочено, реометрі (тип ТА-ХТ21, Stable Micro Systems). Контейнери заповнюють 50 г зразка солі і попередньо обробляють стисненням масою 1 кг і продуванням сухим повітрям протягом 2 годин. Після цього гвинтоподібно-рухома лопать вводиться в сіль. Реометр безперервно вимірює силу і обертальний момент, що накладається на сіль рухомою лопаттю. Якщо силу відкласти від глибини переміщення в продукті, інтегральна крива знизу дорівнює кількості спожитої енергії. СЕ4 величина являє собою енергію злежування в Н·мм, виміряну в чіткому діапазоні 4 мм висоти шару після приблизно 4 мм переміщення лопаті. Чим вища енергія злежування, тим більше злежування (тому, чим нижча енергія злежування, тим краще). Точність даного методу оцінюється як 2s=35 %. Для усунення інших впливів, таких як вологість повітря, на результати, рекомендується зосередитися на тенденціях в межах однакового ряду вимірювань, виражених через відносну енергію злежування. Стандартизований тест для визначення впливу протизлежуваної добавки на відносну енергію злежування Sanal SQ сіль зважили при 49±0,5 г з додаванням 1 г води, таким чином досягаючи 2 мас. % води на солі. Потім додавали бажану кількість протизлежуваного агента. Сіль з протизлежуваним агентом добре перемішували, місячи сіль в невеликому пластиковому мішку протягом приблизно 5 хвилин вручну. Зразок був навантажений масою 1 кг на реометрі і відпущений. Зразок продували сухим повітрям, яке вводилося через дно (90 л/ч) протягом щонайменше 2 годин. Кількість води, що випарувалася, вимірювали зважуванням. Енергію злежування в Н·мм вимірювали реометром. Порівняльний приклад А - Енергія злежування традиційної протизлежуваної добавки Відома кількість концентрованого розчину фероціаніду натрію (Na 4Fe(II)(CN)6), традиційного протизлежуваного агента, додали до Sanal SQ солі, як описано вище, привівши до 2,5 ч/млн фероціаніду, тобто 0,7 ч/млн Fe(II), на солі. Була виміряна енергія злежування, що дорівнює 29 Н·мм. Фероціанід натрію був отриманий від Sigma. 5 UA 106080 C2 5 10 Приклад 1 і порівняльні приклади В і С - Вплив протизлежуваних добавок на відносну енергію злежування Для випробування протизлежуваного дії протизлежуваної добавки відповідно до даного винаходу, енергію злежування вимірювали, використовуючи стандартизований тест, як описано вище. Як пояснювалося, чим менша енергія злежування, тим краще діє протизлежуваний агент. У кожному з експериментів 3 ч/млн Fe(II), доданого у вигляді FeCl 3, наносили на хлорид натрію, однак кількості і ізомерне співвідношення винних кислот (ТА) розрізнялося (див. таблицю 1). Більша кількість ТА означає більшу кількість органічних речовин, нанесених на сіль ("завантаження органічних речовин"). Результати порівнювали з дією традиційного протизлежуваного агента при традиційному рівні дозування (2,5 ч/млн фероціаніду) (=100 % відносної енергії злежування), див. порівняльний приклад А. Таблиця 1 Вплив протизлежуваної добавки на відносну енергію злежування (чим нижче, тим краще). Fe(III)= 3 ч/млн. Відносне Молярне Молярне % мезо від завантаження Відносна енергія Приклад співвідношення співвідношення загального органічних речовин злежування (%) Fe:загальне ТА Fe:загальне мТА ТА (%) В 1:3 1:1 33 200 55 1 1:1,5 1:1 65 100 54 С 1:1,5 1:1,5 100 100 97 А фероціанід (2,5 ч/млн) 100 15 20 25 30 Зрозуміло, що протизлежувана добавка відповідно до даного винаходу, в якій 65 % по масі винної кислоти є мезо ізомером, дає кращі результати (приклад 1). З протизлежуваною добавкою відповідно до даного винаходу вимірюють набагато нижчу енергію злежування, ніж з традиційним фероціанідом (порівняльний приклад А). З протизлежуваною добавкою відповідно до порівняльного прикладу С, тобто з тією ж самою кількістю винної кислоти, але що складається тут з 100 % по масі мезо ізомеру, енергія злежування складає приблизно подвійну кількість, ніж з протизлежуваною добавкою прикладу 1. З протизлежуваною добавкою відповідно до порівняльного прикладу В, в якій 33 % по масі від загальної кількості винної кислоти є мезо ізомером, було виявлено, що необхідна подвійна кількість ТА для досягнення такої ж низької енергії злежування, як отримано для прикладу 1. Приклади 2 і 3 і порівняльні приклади D і Е: вплив співвідношення DL/мезо в протизлежуваних добавках Оптимальна композиція протизлежуваної добавки була продемонстрована далі вимірюванням енергії злежування в чотирьох зразках солі, отриманих відповідно до стандартного методу, описаного вище. У кожному прикладі Fe(III) = 2 ч/млн і молярне співвідношення Fe:ТА=1:1,5 (ТА стосується загального ТА). Кількість добавки була однаковою для всіх чотирьох зразків; однак, співвідношення мезо-винна кислота:DL-винна кислота розрізнялося. Наступні величини відносної енергії злежування були отримані, з прикладом 3, вибраним як 100 % відносна енергія злежування. Таблиця 2 Вплив співвідношення мезо-винна кислота:DL-винна кислота (мезо:DL) в ТА на відносну енергію злежування (чим нижче, тим краще); Fe(III) = 2 ч/млн, вміст води = 2 мас. %, Fe:загальне ТА=1:1,5 Приклад D 2 3 Е Співвідношення мезо:DL 33:67 67:33 80:20 100: 0 Fe:мТА 1:0,5 1:1 1:1,2 1:1.5 6 Відносна енергія злежування (%) 195 111 100 129 UA 106080 C2 5 10 15 Протизлежувана добавка відповідно до даного винаходу, в якій 80 % по масі винної кислоти є мезо ізомером, дає кращий результат (приклад 3). З протизлежуваною добавкою відповідно до порівняльного прикладу D, в якій 33 % по масі винної кислоти є мезо ізомером, енергія злежування складає приблизно подвійну кількість енергії злежування протизлежуваної добавки прикладу 3. З протизлежуваною добавкою відповідно до порівняльного прикладу Е, що складається з 100 % по масі мезо ізомеру, енергія злежування вища, ніж енергія злежування для прикладів 2 і 3. Приклад 4 - Отримання протизлежуваної добавки відповідно до даного винаходу Приклад 4а: Отримання протизлежуваної добавки за допомогою L-винної кислоти У 200-літровій посудині з підігріванням сорочки водяною парою 156,6 кг 50 мас. % розчину гідроксиду натрію (у воді) (від Sigma, проаналізована концентрація NaOH 49,6 мас. %) змішували з 18,4 кг демінералізованої води і 106,1 кг L-винної кислоти (від Caviro Distillerie, Італія). Відбувалася нейтралізація, даючи розчин, що містить 48,7 мас. % двонатрієвої солі Lвинної кислоти, 7,5 мас. % вільного NaOH і 43,7 мас. % води. Дану суміш кип'ятили при атмосферному тиску з повним зрошуванням і перемішуванням протягом 24 годин в результаті. Протягом даного періоду відбиралися зразки, і конверсія L-тартрату в мезотартрат визначалася 1 за допомогою Н-ЯМР. Результати можуть бути виявлені в таблиці 3. В процесі даного синтезу деяка частина мезотартрату реагувала далі в D-тартрат. Таблиця 3 Відносна конверсія у часі відповідно до прикладу 4а Час [години] 0 2,0 4,0 5,7 7,7 9,8 11,7 13,7 15,8 17,7 19,7 22,8 24,0 Мезо [мас. % від загального ТА] 0 22 29 33 45 51 54 61 66 70 73 76 77 D+L [мас. % від загального ТА] 100 78 71 67 55 49 46 39 34 30 27 24 23 20 25 Після приблизно 4,0-4,5 годин кип'ятіння, суміш ставала каламутною, і тверді речовини осаджувались з розчину. Протягом іншого експерименту густина суспензії зростала. За допомогою хіральної ВЕРХ були визначені абсолютні кількості D-, L- і мезо-винної кислоти (Використана колонка: Chirex 3126 (D)-пеніциламін (лігандний обмін)) (див. таблицю 4). Умови ВЕРХ: Захисна : немає колонка Аналітична : Chirex 3126 (D) 50×4,6 мм ID; dp=5 мкм колонка Рухома фаза : Суміш 90 % елюенту А, 10 % елюенту В. Фільтрована і дегазована Елюент А : 1 мМ ацетат міді (II) і 0,05 М ацетат амонію, рН = 4,5 (використовуючи оцтову кислоту) Елюент В : Ізопропанол Тип : Ізократичний розділення Швидкість : 2,0 мл/хв потоку Температура : 50 °C Об'єм : 2 мкл уприскування Реєстрація : УФ при 280 нм 7 UA 106080 C2 Таблиця 4 Абсолютні концентрації і відносна конверсія у часі відповідно до прикладу 4а Час Мезо [мас. %] [години] 2 10,6 4 14,5 5,8 17 7,8 22,2 9,8 24,9 11,8 26,7 13,8 30,7 15,8 33,2 17,8 35,2 19,8 36,3 22,9 32,7 24 38,9 Виражені в формі солі натрію Мезо [мас. % від L [мас. %] D [мас. %] загального ТА] 34,5 1,1 23 30,4 2,5 31 27,3 3,8 35 20,8 5 46 17,5 5,1 52 16 5,3 56 12,3 5,2 64 10,4 4,8 69 9 4,4 72 7,7 4,3 75 5,5 3,4 79 6,4 3,9 79 D+L [мас. % від загального ТА] 77 69 65 54 48 44 36 31 28 25 21 21 1 5 10 15 20 Результати ВЕРХ підтверджують результати Н-ЯМР. Протизлежуваний робочий розчин, прийнятний для розпилення на композицію хлориду натрію для надання їй незлежування, готували наступним чином: До 40,126 кг реакційного продукту з прикладу 4а додавали 15,241 кг демінералізованної води і 3,00 кг L-винної кислоти, щоб отримати прозорий розчин із вмістом мезо-винної кислоти, що дорівнює 66 % від загальної кількості винної кислоти. До 99,98 г даної суміші додавали 49,55 г 40 мас. % розчину FeCl3 у воді. Використовуючи 16,6 г 50 мас. % розчину гідроксиду натрію у воді, рН довели до 4,35. У кінці додавали 1163,6 г демінералізованої води, щоб отримати бажану кінцеву концентрацію заліза. Отриманий в результаті протизлежуваний робочий розчин складався з 0,56 мас. % Fe(III), 1,55 мас. % мезо-винної кислоти і 0,79 мас. % DL-винної кислоти. При розпиленні на композицію хлориду натрію в кількості 0,5 літрів на тонну композиції хлориду натрію, 3 ч/млн заліза і 12 ч/млн винної кислоти були присутніми в композиції незлежуваного хлориду натрію, що утворилася в результаті. Приклад 4b: Отримання протизлежуваної добавки за допомогою DL-винної кислоти У 30-літровій посудині з підігріванням сорочки водяною парою 15,41 кг 50 мас. % розчину гідроксиду натрію (у воді) (від Sigma) змішували з 1,815 кг демінералізованої води і 10,592 кг рацемічної DL-винної кислоти (від Jinzhan, Ninghai завод органічної хімії, Китай). Дану суміш кип'ятили з повним зрошуванням при атмосферному тиску і перемішували протягом 190 годин в результаті. Протягом даного періоду відбиралися зразки реакційної суміші, і конверсію DL1 винної кислоти в мезо-винну кислоту визначали за допомогою Н-ЯМР (див. таблицю 5). Таблиця 5 Відносна конверсія у часі відповідно до прикладу 4b Час [години] 0 2 4 24 29 46 70 94 190 25 Мезо [мас. % від загального ТА] 0 8 12 47 56 73 78 83 88 DL [мас. % від загального ТА] 100 92 88 53 44 27 22 17 12 Тверді речовини були присутніми протягом всього експерименту. 8 UA 106080 C2 За допомогою хіральної ВЕРХ були визначені абсолютні кількості мезо-винної кислоти і DLвинної кислоти. (Використана колонка: Chirex 3126 (D)-пеніциламін (лігандний обмін)) (див. таблицю 6). Таблиця 6 Абсолютні концентрації і відносна конверсія у часі відповідно до прикладу 4b Виражені в формі натрію Час [години] Мезо [мас. %] L [мас. %] D [мас. %] 2 4 24 29 46 52 70 94 190 4,1 6,1 21,5 26,0 31,5 37,2 31,2 35,5 40,7 21,2 20,4 10,8 10,2 5,2 4,0 3,8 3,5 2,6 21,3 20,7 11,0 9,9 5,3 4,1 3,9 3,5 2,7 мезо [мас. % від загального ТА] 9 13 50 56 75 82 80 84 88 DL [мас. % від загального ТА] 91 87 50 44 25 18 20 16 12 5 10 15 20 25 Можна бачити, що обидві сировини (приклади 4а і 4b) ведуть до однакового кінцевого продукту, суміші винної кислоти, що містить, в основному, мезо-винну кислоту і деяку кількість D і L, зі співвідношенням D:L, що досягає 50:50 з часом (термодинамічна рівновага). L-винна кислота як вихідний матеріал дає швидшу конверсію. Інші параметри процесу, такі як концентрація NaOH, також впливають на конверсію. Виділення продукту реакції проводили таким же методом, як описано в прикладі 4а. Порівняльний приклад F: Вплив вищого вмісту NaOH і нижчого вмісту тартрату натрію Приклад F(i): L-винна кислота як вихідний матеріал У 1-літровій реакційній посудині змішували 606,04 г розчину NaOH (що містить 50 мас. % NaOH і 50 мас. % води) з 414,40 г води і 96,70 г L-винної кислоти. Після змішування була отримана суміш, що містить 11,2 мас. % двонатрієвого L-тартрату, 22,5 мас. % NaOH і 66,3 мас. % води. Дану суміш нагрівали і витримували при кипінні в атмосферних умовах при повному зрошуванні протягом 26 годин (Ткип 110 °C) при безперервному перемішуванні. Був отриманий прозорий розчин. Через регулярні інтервали відбирався зразок з рідини і 1 аналізувався за допомогою Н-ЯМР на вміст мезо-винної кислоти, DL-винної кислоти і ацетату 1 (відмінність між D і L-енантіомером не можна виконати за допомогою Н-ЯМР). 1 Н-ЯМР аналіз показав, що L-винна кислота перетворюється в мезо-винну кислоту доти, доки не буде досягнутий рівень приблизно 40 мас. % мезо (виходячи із загальної кількості винної кислоти) (див. таблицю 7). Після цієї точки тривале кип'ятіння не приводить до збільшеної конверсії в мезотартрат. Однак кількість побічного продукту ацетату збільшилася згодом приблизно до 1 мас. %. 1 Після приблизно 6 годин кип'ятіння з'явилася невелика кількість твердих речовин. Н-ЯМР і ІК аналізи показали, що ця тверда речовина є, в основному, оксалатом натрію, продуктом розкладання винної кислоти. 30 Таблиця 7 Відносна конверсія у часі відповідно до прикладу F(i) Час кип'ятіння (год.) 0 1,8 3,8 4,8 5,5 20,2 26,1 Мезо (мас. % від загального ТА) 0 2 31 37 39 40 40 9 DL (мас. % від загального ТА) 100 98 69 63 61 60 60 UA 106080 C2 5 10 15 20 Приклад F(ii): суміш мезотартрату і DL-тартрату як вихідний матеріал Було приготовано 1470 г суміші, що містить 11,4 мас. % двонатрієвого тартрату (в якому 78 мас. % складав мезотартрат і 22 мас. % складав DL-тартрат), 21,8 мас. % NaOH і 66,8 мас. % води. З практичних міркувань дану суміш готували з розчину NaOH, води і реакційної суміші, отриманої відповідно до процедури в прикладі 4а). Це означає, що даний вихідний матеріал є подібним у всіх відношеннях до вихідного матеріалу прикладу F(i), за винятком співвідношення мезо:DL двонатрієвого тартрату. Дану суміш нагрівали і витримували при кипінні в атмосферних умовах при повному зрошуванні протягом 26 годин (Ткип 110 °C) при безперервному перемішуванні. Був отриманий прозорий розчин. Через регулярні інтервали відбирався зразок з 1 рідини і аналізувався за допомогою Н-ЯМР на вміст мезо-винної кислоти, DL-винної кислоти і ацетату (відмінність між D і L-енантіомером не можна виконати за допомогою ЯМР). 1 Н-ЯМР аналіз показав, що мезо-винна кислота перетворюється в DL-винну кислоту доти, доки не буде досягнутий рівень приблизно 40 мас. % мезо-винної кислоти (виходячи із загальної кількості винних кислот) (див. таблицю 8). Після приблизно 22 годин кип'ятіння досягається рівновага. Однак кількість побічного продукту ацетату збільшилася згодом приблизно до 1 мас. %. 1 Після приблизно 6 годин кип'ятіння з'явилося невелика кількість твердих речовин. Н-ЯМР і ІК аналізи показали, що ця тверда речовина є, в основному, оксалатом натрію, продуктом розкладання винної кислоти. Таблиця 8 Відносна конверсія у часі відповідно до прикладу F(ii) Час кип'ятіння (год.) 0,0 3,0 4,1 5,1 6,1 7,1 22,0 26,0 25 30 35 40 45 Мезо (мас. % від загального ТА) 77 70 52 43 42 42 40 40 DL (мас. % від загального ТА) 23 30 48 57 58 58 60 60 Для подальшої ілюстрації, розвиток обох експериментів показаний на Фіг. 1. Результати прикладу F(i) позначені суцільними лініями (з ----, що представляє кількість мезо-винної кислоти, і -- --, що представляє об'єднані кількості D- і L-винної кислоти. Результати прикладу F(ii) позначені переривистими лініями (з ----, що представляє кількість мезо-винної кислоти, і - --, що представляє об'єднані кількості D- і L-винної кислоти). Було виявлено, що рівновага була досягнута приблизно після 6 годин, приблизно з 40 мас. % мезо-винної кислоти і 60 мас. % D- і L-винної кислоти. Порівняльний приклад G: Вплив нижчого вмісту тартрату натрію Приклад G(i): L-винна кислота як вихідний матеріал У експерименті, подібному прикладу F(i), змішували 1616 г розчину NaOH (що містить 50 мас. % NaOH і 50 мас. % води) з 2964,5 г води і 759,5 г L-винної кислоти. Після змішування кислота була нейтралізована, приводячи до суміші, що містить 18,4 мас. % двонатрієвого Lтартрату, 7,5 мас. % NaOH і 74,1 мас. % води. Дану суміш нагрівали і витримували при кипінні в атмосферних умовах при повному зрошуванні протягом 46 годин (Т кип 110 °C) при безперервному перемішуванні. Був отриманий прозорий розчин. Через регулярні інтервали 1 відбирався зразок з рідини і аналізувався за допомогою Н-ЯМР на вміст мезо-винної кислоти, DL-винної кислоти і ацетату (відмінність між D і L-енантіомером не можна виконати за допомогою ЯМР). 1 Н-ЯМР аналіз показав, що L-винна кислота перетворюється в мезо-винну кислоту доти, доки не буде досягнутий рівень приблизно 35 мас. % мезо (виходячи із загальної кількості винної кислоти) (див. таблицю 9). Після приблизно 25 годин кип'ятіння більше не спостерігалося збільшення конверсії у бік мезо-винної кислоти. Кількість побічного продукту ацетату збільшилася з часом приблизно до 0,2 мас. %. 10 UA 106080 C2 Таблиця 9 Відносна конверсія у часі відповідно до прикладу G(i) Час кип'ятіння (год.) 0,0 1,1 3,1 5,1 6,8 21,5 25,5 30,8 45,9 5 10 15 Мезо (мас. % від загального ТА) 0 6 13 19 23 33 33 33 35 DL (мас. % від загального ТА) 100 94 86 81 77 67 67 67 65 Приклад G(ii): суміш мезотартрату і DL-тартрату як вихідний матеріал Було приготовано 6,30 кг суміші, що містить 18,6 мас. % двонатрієвого тартрату (в якому 78 мас. % складав мезотартрат і 22 мас. % - DL-тартрат), 7,6 мас. % NaOH і 73,7 мас. % води. З практичних міркувань дану суміш готували з розчину NaOH (50 % NaOH у 50 % води), води і реакційної суміші, отриманої відповідно до процедури в прикладі 4а. Даний вихідний матеріал подібний у всіх відношеннях до вихідного матеріалу прикладу G(i), за винятком співвідношення мезо/DL ізомер у винній кислоті. Дану суміш нагрівали і витримували при кипінні в атмосферних умовах при повному зрошуванні протягом 53 годин (Ткип 110 °C) при безперервному перемішуванні. Був отриманий прозорий розчин. Через регулярні інтервали відбирався зразок з 1 рідини і аналізувався за допомогою Н-ЯМР на вміст мезо-винної кислоти, DL-винної кислоти і ацетату (відмінність між D і L-енантіомером не можна виконати за допомогою ЯМР). 1 Н-ЯМР аналіз показав, що мезо-винна кислота перетворюється в DL-винну кислоту доти, доки не буде досягнутий рівень приблизно 34 мас. % мезо-винної кислоти (виходячи із загальної кількості винної кислоти) (див. таблицю 10). Після приблизно 31 години кип'ятіння досягається рівновага. Однак кількість побічного продукту ацетату збільшилася згодом приблизно до 0,4 мас. % після 46 год. Таблиця 10 Відносна конверсія у часі відповідно до прикладу G(ii) Час кип'ятіння (год.) 0,0 1,5 3,0 4,5 6,8 22,6 26,3 28,3 31,6 46,7 52,5 Мезо (мас. % від загального ТА) 78 73 70 65 60 38 36 35 34 32 34 DL (мас. % від загального ТА) 22 27 30 35 40 62 64 65 66 68 66 20 25 Для подальшої ілюстрації, експерименти прикладів G(i) і G(ii) показані на Фіг. 2. Результати прикладу G(i) позначені суцільними лініями (з ----, що представляє кількість мезо-винної кислоти, і -- --, що представляє об'єднані кількості D- і L-винної кислоти. Результати прикладу G(ii) позначені переривистими лініями (з ----, що представляє кількість мезо-винної кислоти, і - --, що представляє об'єднані кількості D- і L-винної кислоти). При даному нижчому вмісті NaOH, рівновага виявляється приблизно при 34 мас. % мезовинної кислоти і 66 мас. % DL-винної кислоти (від загальної кількості винної кислоти); утворення побічного продукту ацетату значно нижче, ніж в прикладі F. Реакція відбувається повільніше. 11 UA 106080 C2 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 1. Композиція хлориду натрію, що містить комплекс заліза з винною кислотою, в якому між 55 і 90 % по масі винної кислоти є мезовинною кислотою. 2. Композиція хлориду натрію за п. 1, яка відрізняється тим, що її 10 % по масі водний розчин має величину рН між 3 і 12, переважно між 6 і 11. 3. Композиція хлориду натрію за п. 1 або 2, в якій між 60 і 80 % по масі винної кислоти є мезовинною кислотою. 4. Композиція хлориду натрію за будь-яким з попередніх пунктів, в якій залізо є залізом (III). 5. Композиція хлориду натрію за будь-яким з попередніх пунктів, в якій молярне співвідношення між залізом і винною кислотою знаходиться між 0,1 і 2. 6. Композиція хлориду натрію за п. 5, в якій комплекс заліза з винною кислотою присутній в композиції незлежуваного хлориду натрію в концентрації між 1 ч/млн і 200 ч/млн, виходячи із заліза. 7. Спосіб одержання композиції хлориду натрію за будь-яким з попередніх пунктів, що включає стадії розпилення водного робочого розчину, що включає комплекс заліза з винною кислотою, з вмістом 55 і 90 % по масі вказаної винної кислоти, яка є мезовинною кислотою, і має рН між 3 і 5 на композицію хлориду натрію. 8. Спосіб одержання композиції хлориду натрію за п. 7, в якому водний робочий розчин, що включає комплекс заліза з винною кислотою, з вмістом між 55 і 90 % по масі вказаної винної кислоти, яка є мезовинною, досягається шляхом: і) одержання водної суміші, що включає між 35 і 65 % по масі солі подвійного лужного металу Lвинної кислоти, солі подвійного лужного металу D-винної кислоти, суміші солей подвійного лужного металу L-винної кислоти, D-винної кислоти і, необов'язково, мезовинної кислоти, і між 2 і 15 % по масі лужного металу або гідроксиду лужного металу, іі) перемішування і нагрівання даної водної суміші до температури між 100 °C і її точкою кипіння доти, доки між 55 і 90 % по масі винної кислоти не перетвориться в мезовинну кислоту, ііі) охолоджування і, необов'язково, додавання води, iv) необов'язково, регулювання рН до значення між 5 і 9, v) перемішування і змішування одержаної суміші з сіллю заліза (II) і/або сіллю заліза (III), vi) і, якщо рН знаходиться поза діапазоном між 3 і 5, регулювання рН до значення між 3 і 5. 9. Спосіб одержання композиції хлориду натрію за п. 7 або 8, в якому рН регулюють шляхом додавання кислоти, вибраної з групи, яка складається з хлоридної кислоти, мурашиної кислоти, щавлевої кислоти, сірчаної кислоти або будь-якої їх комбінації. 10. Спосіб одержання композиції хлориду натрію за будь-яким з пп. 7-9, в якому лужний метал в солі винної кислоти включає натрій, і в якому гідроксид лужного металу включає гідроксид натрію. 11. Спосіб одержання композиції хлориду натрію за будь-яким з пп. 7-10, в якому джерелом заліза (III) є FeCl3 або Fe[Cl(SO4)]. 12. Спосіб одержання композиції хлориду натрію за будь-яким з пп. 7-11, в якому водний робочий розчин включає між 0,5 і 25 % по масі винної кислоти, що є мезовинною кислотою між 55 і 90 % по масі. 13. Спосіб одержання композиції хлориду натрію за будь-яким з пп. 7-12, в якому молярне співвідношення між залізом і винною кислотою складає між 0,1 і 2. 14. Спосіб одержання композиції хлориду натрію за будь-яким з пп. 9-13, в якому водний розчин розпилюють на композицію хлориду натрію в такій кількості, щоб одержати концентрацію заліза між 1 і 200 ч/млн у вказаній композиції незлежуваного хлориду натрію. 15. Застосування композиції незлежуваного хлориду натрію за будь-яким з пп. 1-5 як сировинної солі. 16. Застосування композиції незлежуваного хлориду натрію за будь-яким з пп. 1-5 як харчової солі. 17. Застосування композиції незлежуваного хлориду натрію за будь-яким з пп. 1-5 як фармацевтичної солі. 18. Застосування композиції незлежуваного хлориду натрію за будь-яким з пп. 1-5 як солі для роздрібного продажу. 19. Застосування композиції незлежуваного хлориду натрію за будь-яким з пп. 1-5 як промислової солі. 20. Застосування композиції незлежуваного хлориду натрію за будь-яким з пп. 1-5 як солі для доріг. 12 UA 106080 C2 5 21. Застосування композиції незлежуваного хлориду натрію за будь-яким з пп. 1-5 в електролізних операціях. 22. Застосування композиції хлориду натрію за п. 15, в якому комплекс заліза з винною кислотою, що є мезовинною кислотою між 55 і 90 % по масі, присутній у вказаній композиції хлориду натрію в концентрації між 1 і 200 ч/млн, виходячи із заліза, і в якому вказана композиція хлориду натрію використовується в операції мембранного електролізу. Комп’ютерна верстка О. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 13