Спосіб оцінки адаптаційних можливостей організму людини

Винахід відноситься до медицини, зокрема, до невропатології, та передбачений для розширення діагностичного арсеналу способів оцінки адаптаційних можливостей (AM) організму людини, Найбільш близькою до методу, який пропонується, є методика, запропонована А.А. Крауклісом і А.А. Алдерсонсом [5]. Згідно з цією методикою, оцінка AM організму проводиться скісно на основі вивчення шкірногальванічної реакції апаратом "Біомер". Визначення показників AM передбачає вивчення напруженості симпатичного фону та нервовоемоційного напруження особи, що проходить тестування, тестування проводиться одноразово без навантажувальних проб. Даний спосіб не дозволяє дійти високої точності отриманих результатів у різних людей, внаслідок того що: отримані дані не мають кількісної оцінки якісного динамічного стану AM; неможливо об'єктивно оцінити реагування організму на конкретний подразник у разі, якщо він повторюється. В основу винаходу поставлене завдання розробки способу адаптаційної можливості організму людини шляхом визначення динаміки амплітуди у довгому ряді послідовних іспитів, що дозволяє забезпечити єдині критерії оцінювання адаптаційної здатності організму людини за рахунок оцінки зміни отриманих із введенням кількісних оцінок динаміки адаптації. Поставлене завдання вирішується тим, що спосіб оцінки адаптивних можливостей організму людини включаючи розташування електродів на шкіряній поверхні людини та підключення електродів до вимірюючого апарату, відповідно з винаходом подразнюючий електрод фіксують на нижній частині передпліччя, а реєструючи електроди розташовують на долоні контрлатеральної руки, в першому міжпальцевому проміжку, та на проксимальній фаланзі середнього пальця, проводять вимірювання амплітуди зміни електричного потенціалу, при цьому падіння амплітуди на 50 відсотків в 5 - 20 іспитах свідчить про адаптивні можливості організму людини. Спосіб викликаного шкіряного симптоматичного потенціалу (ВШСП) використовувався для оцінки стану симпатичних судинномоторних периферичних волокон при різноманітних захворюваннях центральної та периферичної нервової системи [1, 3, 4]. Для оцінки AM організму цей метод не використовувався. Для вивчення адаптаційних можливостей організму людини на даний подразник необхідні джерело подразнюючих сигналів (звукових, світлових, електричних або інших, в залежності від мети дослідження) та реєструючий ВШСП електроміограф. Виразом вмикання адаптаційних процесів в динаміці експерименту є тенденція до подовження латентного періоду (ЛП) та зниження амплітуди ВШСП. По визначеній динаміці оцінюють швидкість пристосування організму до даного виду подразника. Довжина ряду послідовних іспитів в дослідженні не менше 20. В більшості випадків чітка динаміка А і ЛП спостерігається на 10 - 15 іспиті. Чим виразніша ця динаміка, тим вища адаптаційна здатність та стрес протекторні властивості організму до даного виду подразника. Відсутність відповідей на стимуляцію є ознакою гіпореактивності симпатичного відділу вегетативної нервової системи або слабку подразнюючу здатність самого стимулу. Відсутність динаміки параметрів при первинне високій амплітуді ВШСП (стабільна гіперергічна реакція) означає нездатність організму адаптуватися до даного подразника. У разі необхідності експеримент повторюють через бажаний проміжок часу, зрівнюють отримані дані в різних експериментах; згідно з визначеною різницею оцінюють зміни AM, що настали за цей час. Даний винахід пояснюється ілюстративними матеріалами де подані результати конкретного використання способу оцінки адаптаційних можливостей організму людини в даному разі хворого Бурдейного А.І., 21 рік. В таблиці наведені основні параметри ВШСП у довгому ряді послідовних іспитів (24 іспити). На фіг.1 наведені графік динаміки, в сек, ЛП ВШПС у довгому ряді послідовних іспитів, на фіг.2 - графік динаміки амплітуди, в мкВ, ВШПС у довгому ряді послідовних іспитів. За допомогою даного способу було обстежено 27 осіб віком 20 - 32 років без ознак ушкодження нервової системи (НС) та без хвороб НС в анамнезі. Як подразник використовувалися поодинокі імпульси електричного струму прямокутної форми, тривалість імпульсу 0,1мс. Сила струму підбиралась індивідуально до рівня слабкого больового відчуття. Імпульси подавалися з інтервалом 15 секунд, довжина ряду в експерименті - 24 іспити. Подразникові електроди фіксувалися на нижній третині передпліччя, реєструючи - на долоні контрлатеральної руки, в першому міжпальцьовому проміжку та на проксимальній фаланзі середнього пальця. Встановлено, що за цих обставин, падіння амплітуди ВШСП на 50% наставало в тенденції на 13,83 ± 2,27 іспиті, а подовження ЛП на 3,5% наставало в тенденції на 7,84 ± 1,93 іспиті, незалежно від початкових абсолютних величин амплітуди та ЛП. Таким чином, ЛП ВШСП є більш стабільним показником у кожної особи, ніж амплітуда ВШСП. Виходячи з цього, як основний показним AM нами рекомендовано використовувати динаміку амплітуди ВШСП. На приведених графіках просліджується подовження ЛП в тенденції на 3,5% на 6 іспиті (фіг.1)та зниження амплітуди ВШСП в тенденції на 50% на II іспиті (фіг.2), що пояснюється вмиканням процесів адаптації до ритмічного подразника в динаміці. Таким чином, результати, що подані у таблиці та на фігурах, свідчать про середній рівень адаптаційної можливості організму у даної особи. Даний спосіб дозволяє об'єкти візувати ступінь адаптаційної можливості організму людини за рахунок кількісної їх інтерпретації.