Спосіб відбору тварин-реципієнтів

Винахід відноситься до сільського господарства, а саме до тваринництва. Відомий спосіб відбору реципієнтів для пересадження ембріонів (Інструкція щодо трансплантації ембріонів великої рогатої худоби. - М., 1987. - 91с.), який включає відбір клінічно здорових тварин, з нормальною фізіологією статевої системи без патології родових шляхів. Тварини повинні мати міцну конституцію та живу масу не нижче вимог стандарта породи. Крім того, в день пересадження ембріонів (6 - 8 день статевого циклу) на одному з яєчників повинно бути добре розвинене жовте тіло (Шеремета В.І., Опанасенко В.О. Морфологічна оцінка яєчників телиць-реципієнтів // Тваринництво України. - 1995. - №6. - С.17). Недоліком даного способу є те, що реципієнти з стандартною для відтворення живою масою мають різні середньодобові прирости, які залежать від обмінних процесів в організмі, при сучасній технології утримання та годівлі тварин відмічається їх патологія, що спричинює зміну приростів та ембріональну смертність пересаджених ембріонів і рівень приживлюваності коливається в межах 30 - 70%. Винаходом ставиться завдання збільшити ефективність методу трансплантації шляхом підвищення приживлюваності ембріонів до рівня 75 - 100%. Поставлене завдання досягається тим, що у реципієнтів визначають середньодобовий приріст живої маси за 30 - 90 днів до пересадження ембріонів, рівень яких повинен бути в межах 620 - 770г, що забезпечує приживлення трансплантованих "відмінних" та "добрих" ембріонів на рівні 75 - 100% за рахунок оптимізації обмінних процесів у організмі тварин, які створюють сприятливі морфофункціональні зміни в статевій системі для розвитку і імплантації ембріонів. Приклад 1. Живу масу телиць-реципієнтів впродовж чотирьох місяців визначали методом Індивідуального зважування щомісяця в одну дату. На третьому місяці досліду їм проводили трансплантацію "відмінних" та "добрих" ембріонів від донорів з молочною продуктивністю 8 - 14тис. кг молока на рік. Статеву охоту у телицьреципієнтів стимулювали двічі аналогами простагландину F2a. Ембріони пересаджували реципієнтам з добре розвинутим на яєчниках жовтим тілом на 7 день статевого циклу. Середньодобовий приріст обчислювали за періоди, визначені з врахуванням фізіологічного стану тварин та взявши за точку відліку день пересадження ембріонів. Перший період тривав 30 днів до пересадження, в цей час відбулися: двократна обробка тварин простагландинами, проява феноменів статевого циклу. Періоди тривалістю 60 і 90 днів до пересадження включають перший та 2 - 4 спонтанних статевих циклів, а в інтервал досліду 120 днів включені всі названі періоди та час коли у реципієнтів (30 днів після пересадження) відбувається імплантація ембріонів. За живою масою між дослідними групами різниця була в межах помилки. Так, в період пересадки у тільних телиць-реципієнтів вона складала 383,6 ± 5,9кг проти 384,7 ± 9,8кг у нетільних. Варіабельність цього показника по групах не перевищувала 10%. Аналіз середньодобового приросту реципієнтів за 120 днів показав, що найбільша приживлюваність спостерігається у тих, які мали їх в межах 570 - 840г. Вірогідне зменшення його на 270г призводить до зниження приживлюваності на 26%, а збільшення на цю ж величину - на 16,8% (табл.1). Отже можна з впевненістю стверджувати існування зв'язку між процесами росту та приживлюваності ембріонів. Приклад 2. Для визначення рівня середньодобового приросту, при якому спостерігається максимальний рівень приживлюваності ембріонів, телиць-реципієнтів в кожному періоді розподілили за цим показником в класи з інтервалом 50г. Було визначено 12 класів з чисельністю 1 - 5 тварин. Малочисельні класи за рівнем приживлюваності та приросту були об'єднані за винятком класу 721 - 770г. Як видно з табл.2, найбільша приживлюваність ембріонів була у телиць-реципієнтів з середньодобовим приростом на рівні 721 - 770г. В цьому класі (721 - 770) середнє відношення було найвище, а по відношенню до деяких класів і вірогідно більше. В класі середньодобового приросту 621 - 670 (в таблиці виділений окремо) середнє відношення відношення приживлюваності ембріонів було нижче, ніж у попередньому класі, але за періоди 30 та 60 днів вона була однаковою. Визначення середнього відношення і кожному періоді показало, що вірогідної різниці між ними та високого рівня приживлюваності ембріонів не спостерігається. Тобто, для досягнення кращої приживлюваності ембріонів, доцільно проводити у телиць-реципієнтів визначення середньодобового приросту за будь який термін, починаючи з 90 - го дня до пересадження. Отож, якщо при трансплантації в наявності є менше ембріонів, ніж телиць-реципієнтів з добре розвинутими жовтими тілами, то краще робити пересадку тим тваринам, які мали середньодобові прирости на рівні 620 - 770г за 30 - 90 днів перед тим, що дасть змогу отримати 75 - 100% приживлюваності зародків.