Спосіб лікування системного червоного вовчака

Спосіб лікування системного червоного вовчака, що включає глюкокортикостероїди, імунодепресанти, нестероідні протизапальні засоби, який відрізняється тим, що хворому внутрішньовенно вводять 4 % розчин глутаргіну по 2 грами на добу протягом 5 діб, а потім переходять на таблетовані форми -до місяця. Спосіб лікування системного червоного вовчака (СЧВ) відноситься до медицини, зокрема до ревматології. Він призначений і може бути використаний при лікуванні хворих на системний червоний вовчак. Способи лікування СЧВ відомі. До них відносяться способи комплексної терапії", що базуються на використанні гормональних та негормональних імунодепресантів, амінохінолонових похідних, нестероідних протизапальних препаратів, антикоагулянтів та антиагрегантів (див. А.Н.Окороков. Лечение болезней внутренних органов. М.г 1999. - т.2. С. 137-146). Недоліком цих способів є недостатня їх ефективність, що проявляється подальшим прогресуванням і розвитком ускладнень. В основу корисної моделі поставлене завдання розробити такий спосіб лікування, який зупиняв прогресування процесу і дає стійку ремісію. Таке завдання забезпечується тим, що на фоні базисної терапії системного червоного вовчака дають 4% розчин глутаргіну внутрішньовенно на протязі 5 днів. Клінічний ефект проявляється вже на 2-3 день. Проходять спазми судин, покращуються рухи в суглобах, знімається ОНІМІННЯ В кінцівках, покращуються показники сечі. Застосування способу. Хворому на системний червоний вовчак поряд з імунодепресантами, нестероїдними протизапальними препаратами що денно внутрішньовенно вводять по 2г 4% розчину глутаргіну на протязі 5 діб, а потім по 2 таблетки 4 рази на день. Лікування продовжують 1 міс. до отримання стійкого результату, який проявляється розкутістю суглобів, проходженням спазму судин, заживленням трофічних виразок, нормалізацією показників сечі. Конкретний приклад застосування способу. Хвора X., 36 років, поступила в клініку з діагнозом: системний червоний вовчак, акт. II ст., хронічний перебіг, поліартрит, гломерулонефрит, синдром Рейно, трофічна виразка правої гомілки. Лікування: преднізолон по 25 мг, азатіоприн 100 мг на добу, солкосерил по 5 мл внутрішньом'язово, лефлуномід по 20 мг. Через 11 днів ефекту не наступило. До призначеного лікування добавлено 4% розчин глутаргіну по 2 г внутрішньовенно. На третій день стан хворої почав покращуватись. Зменшились болі в суглобах, кисті і ступні почали ставати тепліші. На шостий день пройшла мерзлякуватість. Трофічна виразка гомілки почала покриватись грануляціями. З країв вона почала епітелізуватись і на 22-й день зажила Нормалізувались показники сечі. Визначення вмісту метаболітів азоту і рівня ендотеліну-1 в сироватці крові засвідчило значне підвищення перших і зниження останнього, що вказує на позитивний вплив препарату на судини (таблиця). CD CO 4316 Таблиця Вміст метаболітів оксиду азоту і рівень ендотеліну-1в сироватці крові Рівень метаболітів Вміст нітрит-анюн, нмоль на мг білка Вміст нітрат-анюн, нмоль на мг білка Вміст ендотеліну-1, нмоль/л Комп ютерна верстка А Крулевский До прийому препарату 0,23 4,17 124 Підписне Після прийому препарату 5,54 9,29 4,8 Тираж 37 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності вул Урицького 45 м Київ МСП 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності, вул Глазунова 1 м Київ-42 01601