Спосіб одержання водню і кисню

Пропонований винахід відноситься до електротехніки, зокрема до електролізу води й інших окислів і може бути використане, наприклад для газової техніки, пайки, зварювання, різання і наплавлення, у харчовій нафтохімічній, хімічній, металургійній, електронній, автомобільній промисловості, для очищення води і повітря. Відомій спосіб одержання водню і кисню, у якому електролізер що включає анод, катод і мембрану підключають до джерела постійної напруги. При пропущены постійного електричного струму через електроліт (30% розчин КОН) у електролізері вода розкладається на водень і кисень. Потім гази подають у сепаратори і далі до споживача. Заправлення водою виробляється через верхні горловини сепараторів, а відвід газів і злив електроліту через відводи. Витрата на 1м 3 водню - електроенергії від 5квт. година. - води до 1000грам. Тиск - до 0,3Мпа (3атм), [1 Лаврус B.C. Джерела енергії. К.: Нит, 1997.]. Відомий спосіб одержання суміші водню і кисню й інших розчинених у воді газів, у електролізері що включає анод, катод і мембрану, що утворять конденсатор, що містить воду в якості діелектрика між обкладками. Конденсатор включають у послідовну схему з дроселем; прикладають до конденсатора пульсуючу одно полярну напругу і підбирають частоту імпульсів, що відповідає власній частоті резонансу молекул води [патент США. N 4.826,581]. Недоліком відомих пристроїв є низький коефіцієнт корисної дії. В основу винаходу поставлена задача підвищення ефективності способу. Те хнічний результат, що може бути отриманий при здійсненні винаходу полягає в підвищенні ефективності, і відповідно зменшенні розмірів і ваги, спрощенні конструкції у розширенні функціональних можливостей. Поставлену задачу вирішують за рахунок того, що електроди виконують у виді спирали, а висновки підключають до протилежних кінців обкладок. Набудовують індуктивність і ємність отриманого конденсатора в резонанс із частотою джерела харчування. Або параллельно (чи послідовно) входу електролізера підключають котушку індуктивності, набудован у в резонанс з ємністю електролізера. На корпус установлюють магніти, а в пари електроліту уводять вуглець, частки металів і магнітних матеріалів. За рахунок сил виникаючих при взаємодії струмів, що протікають в електроліті і при взаємодії магнітів з магнітними полями магнітів відбувається перемішування електроліту. Електролізер працює в такий спосіб. Подають воду з електролітом між електродами електролізера - рівнобіжними пластинами з нержавіючої сталі, що виконують у виді спирали, а висновки підключають до протилежних кінців обкладок. Набудовують індуктивність і ємність отриманого конденсатора в резонанс із частотою джерела харчування. Високочастотне поле між електродами приводить до того, що при максимальних напругах сила електричного зв'язку в молекулах води послабляється настільки, що сила зовнішнього постійного електричного полю перевершує енергію зв'язку, і атоми кисню і водню звільняються як самостійні іони газів і витягаються в момент розкладання до електродів, підключеним до постійної напруги. Ви хід газу залежить пропорційно відстані між електродами; пропонована відстань 1мм. Конденсатор має ємнісний опір, що приводить до протікання по проводах до джерела харчування реактивних струмів, до марної втрати енергії. Проаналізуємо експериментальні дані. Підключимо конденсатор до затисків високочастотного генератора і будемо відбирати від нього корисну енергію 1квт * година. При цьому струм у проводах, що підводять, 50А і вони розжарюються. Після компенсації реактивної потужності безпосередньо в конденсаторі 5А. Тобто в проводах мережі даремно губиться в 10 разів більше енергії, чим корисно використовується. У 1976 році автором розроблені пристрої що використовують реактивну енергію в мережі. Література по силовим, високочастотним і індуктивне ємнісних конденсаторах з аномально високими питомими характеристиками 1. Шафоростов В.Я. а.с. СРСР №1577009, 2. заявки на а.с. СРСР №2880726/21, 5.02.80р., №2820368/21, від 16.08.79р. 3. заявки на патента №2002064584, 2002064585, 2002064582 від 04.02. 2р. 4. ж. Електронна техніка, сірий. 5 1977, с.39, Шафоростов В 5. ж. Електронна техніка, сірий. 5 1977, с.29, Шафоростов В 6. ж. Електронна техніка, сірий. 5 1976, с.28, Шафоростов В 7. ж. Електрика №2, 1982, с.52 Шафоростов В Вода додатково розкладається в електролізері на водень і кисень при протіканні постійного електричного струму через електроліт. Для підвищення ефективності способу в електролізер уводять пари води з температурою до 900°С і порошки вуглецю і металів, що окисляються і відбирають у води кисень. При цьому виділяється водень. Для підвищення ефективності способу в електролізер уводять порошки магнітних матеріалів, а на корпус установлюють магніти. При взаємодії струмів, що протікають в електроліті з магнітними полями магнітів виникає циркуляція електроліту. Для підвищення ефективності способу періодично підривають частину водню і кисню. Підвищується температура, тиск, виникає кавітація. Відбувається розкладання води й оксиду вуглецю на іони. Інтенсивним електромагнітним полем у цих чи газах парах створюють електричні розряди, утвориться плазма. Енергія електричного полю передається електронам, а від них нейтральним молекулам. Останні переходять у збуджений, хімічно активний стан. Електрони, розігріті електромагнітним полем до температур 10...15 тисяч градусів, передають енергію молекулам, а останні, розпадаючись, утворять водень і кисень, що витягають постійною напругою і магнітним полем на електроди. При цьому газ у цілому залишається практично холодним (температура 300-1000°С). Важлива перевага цих систем об'ємний характер процесів, що протікають у них. Великі швидкості хімічних реакцій у газовій фазі дозволяють домагатися гігантської питомої продуктивності. Кисень і водень виробляються з істотно меншою витратою електричної енергії, чим при простому електролізі води. Для підвищення ефективності способу в електролізері електроди виконують з рідкого чи розплавленого матеріалу, що містить піну і пари води. Вибухами і перепадами температур одночасно подрібнюють матеріал що вводиться і проводять хімічні реакції у речовинах, наприклад, з лігніну одержують добриво. Якщо помістити шматок мінералу під воду й обрушити на нього вибух, то під дією гідравлічного удару цей шматок миттєво розлетиться у дрібний пил, точно по границях, розділу фаз - там, де легше пройти ударній хвилі, де слабкіше всього, зв'язок між зернами, при цьому і інструмент не зношується, тому що інструмента попросту немає. Практично будь-яке тверде тіло здається монолітним тільки на перший вигляд. Мінерали складаються з кристалів, зв'язаних між собою порівняно м'якою порожньою породою; метали побудовані з кристалічних зерен, між якими зв'язок істотно ослаблений кераміка хоча і здається зовсім однорідної, але насправді вона складена з зерен кристалітів. Усе це представляється начебто б зовсім очевидним і важко повірити, що теорія руйнування матеріалів, на основі якої проектувалися і створювалися дробарки і млини, виходила з припущення, що матеріали ідеально однорідні. Потім гази подають у сепаратор для їхнього відділення від вологи і далі на пальник. Заправлення водою виробляється через верхні горловини сепараторів, а відвід газів і злив електроліту через відводи. Як навантаження можуть бути використані різні пристрої, що вимагають для свого функціонування водень і кисень.