Спосіб посіву люцерни на зелений корм

Винахід відноситься до галузі сільського господарства. Найбільш близьким технічним рішенням до того, який заявляється, є посів люцерни під покрив ячменю на зерно. Недолік відомого способу - низька урожайність люцерни та недостатня загальна продуктивність поля. Задачею данного винаходу є удосконалення способу посіву люцерни на зелений корм, при якому шляхом підбору покривної культури та строку посіву, досягається підвищення врожайності зеленої маси люцерни та загальної продуктивності поля. В способі, який заявляється, можливе використання як попередньої культури любих озимих культур, які вирощуються на зелений корм. В прикладі показані дослідження, де використовувалась попередньою культурою озиме жито, як найбільш поширена в зоні західного Лісостепу. Спосіб, який пропонується, здійснюється слідуючим чином. Після збирання озимого жита чи Інших озимих культур на зелений корм люцерну висівають під покрив кукурудзи, яка вирощується на зелену масу. Приклад. Досліджували вплив покривних культур та строків посіву на ріст І продуктивність люцерни. Досліди закладали в трьсхразовій повторності; розмір ділянки - 160 м . Грунт під дослідом-чорнозем опідзолений, середньосуглинистий. Агрохімічні показники орного шару слідуючі: гумус та Тюріним. % - 3,1-3,9; рН-сольове -5,6-6,3; гідролітична кислотність та сума ввібраних основ, мг. екв. на 100 г сухого грунту, відповідно 1.1-2,9 та 33,6-42,1. Вміст поживних речовин, мг на 100 г сухого грунту: гідролітичний азот по методу Корнфільда - 1,3; рухомий фосфор - 8,7 на обмінний калій - 11,2. Умови зволоження в роки досліджень були задовільні як по кількості опадів, так і по відповідній вологості повітря. Несприятливим був лише вегетаційний період 1992 р. Тепловий режим в період вегетації І перезимівлі люцерни був, в основному сприятнивий. Агротехніка - загальноприйнята в зоні. Для характеристики загального розвитку рослин люцерни в рік сівби було вибрано такий показник як діаметр кореневої шийки рослин восени в рік посіву. Малось на увазі, що коренева система рослини, незважаючи на різні строки виходу з під покриву функціонує і розвивається, а коренева шийка, внаслідок цього, утворюється. Найбільший її діаметр восени в рік посіву був на весняних І літніх безпокривних посівах (4,2-4,3; 4,1 мм) І на підпокривному посіві під кукурудзу (3,8-3,9 мм). Найменш розвинутою була коренева шийка у варіанті підсіву люцерни під ячмінь І виковівсяну суміш (2,6-3,1 мм). ЦІ відмінності в формуванні кореневоТ системи мали відповідний вплив на утворення бруньок на кореневій шийці. В розрахунку на одну рослину Тх перед уходом в зиму закладало при післяукісному посіві під покрив кукурудзи 2,3-2,4, а на підпокривних посівах під ячмінь - 1,4. Внаслідок цього змінювалась по варіантах І густота стеблестою. Так, весною першого року користування при підсіві люцерни під кукурудзу післяукісного посіву вона становила 593 стебла на 1 м2, при підсіві під ячмінь 540 стебел на 1 м2. При вирощуванні люцерни певне значення має також І використання поля в рік сівби. Найвищий збір корму мали при підсіві люцерни під післяукісну кукурудзу. За рахунок жита на корм, післяукісної кукурудзи І отави люцерни, підсіяної під кукурудзу одержано 100 ц/ra сухої речовини. При підсіві люцерни під покрив ячменю на зерно збір сухої речовини в рік посіву становив 78,4 ц/га. За два роки використання збір сухої речовини при підпокривному посіві люцерни під поукісну кукурудзу становив 159 ц/га та сирого протеїну - 31,8 ц/га; при посіві під покрив ячменю на зерно - 143 та 28,7 ц/га відповідно. При порівнянні загального збору корму за 3 роки (рік посіву люцерни + 2 роки використання) підпокривні посіви під післяукісну кукурудзу мали значну перевагу перед посівом люцерни під ячмінь -відповідно 265 ц/га та 221 ц/га сухої речовини І 47,8 ц/га та 35,6 ц/га сухого протеїну. Таким чином, в кормовій сівозміні післяукісні посіви люцерни під покрив кукурудзи після озимих проміжних забезпечують найвищу загальну продуктивність поля - збір продукції за 3 роки.