Спосіб хірургічного лікування кісти підшлункової залози

Спосіб хірургічного лікування кісти підшлункової залози, що включає мобілізацію порожньої кишки, пересічення її на відстані 20-30см від зв'язки Трейтця, проведення відвідного кінця через вико 3 прогресуючого панкреатиту в післяопераційному періоді. Корисна модель, що заявляється, вирішує задачу підвищення ефективності хірургічного лікування кісти підшлункової залози за рахунок забезпечення умов, які запобігають закиданню кишкового вмісту в порожнину кісти шляхом формування антирефлюксного тонкокишкового клапана. Отриманий технічний результат зводиться до зниження частоти розвитку післяопераційного прогресуючого панкреатиту при хірургічному лікуванні кісти підшлункової залози. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі хірургічного лікування кісти підшлункової залози, що включає мобілізацію порожньої кишки, пересічення її на відстані 20-30см від зв'язки Трейтця, проведення відвідного кінця через зроблене вікно в брижі товстої кишки, зшивання його із поздовжньо розсіченою стінкою кісти та накладання тонко-тонкокишкового анастомозу (кінець привідної кишки в бік відвідної) на відстані 30-40см від підшлункової залози, згідно корисної моделі, на відвідній кишці в зоні тонкотонкокишкового анастомозу десерозують ділянку шириною 2,5см і довжиною 5,0см, до неї підводять привідну кишку та накладають серо-серозні шви по периметру ділянки між відвідною та привідною петлями порожньої кишки. Відмінними ознаками корисної моделі, що заявляється, є запобігання закиданню кишкового вмісту в порожнину кісти підшлункової залози, яке досягається формуванням антирефлюксного тонкокишкового клапана на ділянці тонкотонкокишкового анастомозу. Для цього на відвідній кишці в зоні тонко-тонкокишкового анастомозу десерозують ділянку шириною 2,5см і довжиною 5,0см, до неї підводять привідну кишку та накладають серо-серозні шви по периметру ділянки між відвідною та привідною петлями порожньої кишки. Саме ці технічні особливості запобігають появі післяопераційного прогресуючого панкреатиту при хірургічному лікуванні кісти підшлункової залози. Новизна полягає в оптимізації хірургічного втручання шляхом врахування анатомофізіологічних особливостей підшлункової залози і кишечнику при цій патології. За доступними літературними даними такий спосіб хірургічного лікування кісти підшлункової залози невідомий. Спосіб здійснюється наступним чином: Верхньосерединна лапаротомія. Ревізія органів гепатопанкреатодуоденальної зони. При ревізії переконуються в наявності кісти підшлункової залози. Далі проводять мобілізацію порожньої кишки, пересікають її на відстані 20-30см від зв'язки Трейтця і проводять відвідний кінець через зроблене вікно в брижі товстої кишки. Передню стінку кісти розсікають в поперечному напрямку і видаляють її вміст. Відвідний кінець пересіченої порожньої кишки анастомозують із поперечно розсіченою кістою підшлункової залози двохрядним швом. На відстані 30-40см від підшлункової залози накладають тонко-тонкокишковий анастомоз (кінець привідної кишки в бік відвідної). 19013 4 На відвідній кишці в зоні тонко-тонкокишкового анастомозу десерозують ділянку кишки шириною 2,5см і довжиною 5,0см, до неї підводять привідну кишку та накладають серо-серозні шви по периметру ділянки між відвідною та привідною петлями порожньої кишки, формуючи таким чином антрефлюксний клапан. Лапаротомну рану зашивають пошарово. Приклад Хлопчик С., 13 років (історія хв. №335) поступив 17.03.2003 року у відділення торакоабдомінальної хірургії із діагнозом: Посттравматична кіста головки підшлункової залози. При поступленні дитина скаржилася на періодичні болі в ділянці живота. Із анамнезу відомо, що 6 років назад він впав з велосипеда на правий бік. За 1 місяць перед поступленням появились болі в животі; обстежувався за місцем проживання, де на УЗД було виявлено кісту головки підшлункової залози. Дитина направлена в клініку дитячої хірургії НМУ. За даними УЗД (18.03.2003): Головка підшлункової залози збільшена за рахунок утворення округлої форми діаметром 32мм з анехогенним вмістом, що має ультразвукові ознаки кісти. Видимого зв'язку із судинним руслом та шлунково-кишковим трактом не виявлено. Висновок: кіста головки підшлункової залози. 1.04.2003 року проведено операцію - лапаротомію. Встановлено, що в ділянці головки підшлункової залози наявне кістозне утворення. Порожню кишку мобілізували та пересікли на відстані 25см від зв'язки Трейтця, провели відвідний кінець через вікно, зроблене в брижі товстої кишки, зшили його із поздовжньо розсіченою стінкою кісти та наклали тонко-тонкокишковий анастомоз (кінець привідної кишки в бік відвідної) на відстані 35см від підшлункової залози. На відвідній кишці в зоні тонко-тонкокишкового анастомозу десерозували ділянку кишки шириною 2,5см і довжиною 5,0см, до неї підвели привідну кишку та наклали серо-серозні шви по периметру ділянки між відвідною та привідною петлями порожньої кишки, сформувавши таким чином антрефлюксний клапан. Післяопераційний період протікав гладко. Через 13 днів після операції в задовільному стані дитина виписана додому. При контрольному огляді через 3, 6, 12, 24 і 36 місяців у пацієнта ні скарг, ні клінічних ознак післяопераційного панкреатиту немає. Росте і розвивається згідно віку. У клініках кафедри дитячої хірургії НМУ ім. О.О. Богомольця з 1981 до 2006 року нами проліковано 13 дітей у віці від 14 місяців до 15 років з кістою підшлункової залози за способом, що заявляється. Спостереження у віддаленому періоді від 3 місяців до 16 років показали, що у жодного з пацієнтів не було ознак післяопераційного панкреатиту. Протягом цього часу діти добре розвивалися. За способом-прототипом в нашій клініці хірургічну корекцію кісти підшлункової залози не проводили. За літературними даними у близько 20% випадків після такого лікування наступають післяопераційні ускладнення у віддаленому періоді, 5 19013 найчастішим серед яких є прогресуючий післяопераційний панкреатит через попадання в порожнину кісти вмісту шлунково-кишкового тракту. Таким чином, завдячуючи формуванню антирефлюксного тонкокишкового клапана на відвідній петлі після формування панкреатоцистоєюностомії на відвідній петлі з тонко-тонкокишковим анастомозом кінець привідної в бік відвідної кишки, значно падає частота післяопераційного панкреатиту після хірургічного лікування кісти підшлункової залози. Це дозволяє знизити інвалідизацію пацієнтів з цією тяжкою патологією, зберегти життя та відновити повноцінну активність у суспільстві. Комп’ютерна верстка А. Рябко 6 Список літератури: 1. Курыгин А.А., Нечаев Э.А., Смирнов А.Д. Хирургическое лечение кист поджелудочной железы. - СПб.: Гиппократ, 1996. - С.3. 2. Шалимов А.А., Шалимов С.А., Ничитайло М.Е., Радзиховский А.П. Хирургия поджелудочной железы. - Симферополь. Таврида, 1997. - 560с. 3. Павловський М.П., Чуклін С.М., Переяслов А.А. Псевдокісти підшлункової залози. - Львів, 1997. - C.116-120. 4. Золлингер Р., Золлингер Р. Атлас хирургических операций. - М.: Доктор и К°, 2002. - С.182183. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601