Спосіб оптимізації маршруту для передачі інформації в безпровідній мережі

Спосіб оптимізації маршруту для передачі інформації в безпровідній мережі, що складається з множини приймально-передавальних пристроїв, здатних здійснювати зв'язок безпосередньо один з одним, та включає визначення якості зв'язку між усіма приймально-передавальними пристроями згаданої мережі, запис кожним з приймальнопередавальних пристроїв отриманих даних про якість зв'язку між усіма приймально 3 За рахунок оптимізації маршруту вдається частково підвищити швидкість передачі інформації, але при цьому не враховують ступінь завантаженості каналів зв'язку, через що реальна швидкість передачі інформації між користувачами може бути помітно знижена. В основу корисної моделі покладено задачу підвищення швидкості передачі інформації у безпровідній мережі шляхом оптимізації маршруту передачі. Поставлена задача вирішується тим, що додатково вводять коефіцієнт незайнятості кожного з каналів мережі, складають таблицю коефіцієнтів незайнятості каналів між усіма користувачами мережі, співвідносять таблицю коефіцієнтів незайнятості каналів із таблицею якості зв'язку та визначають оптимальні сегменти маршруту на основі порівняння відповідних даних обох таблиць за їх максимальним значенням. Реалізацію способу, що заявляється, здійснюють наступним чином. У безпровідній мережі, до складу якої включено множину користувачів, здатних здійснювати зв'язок безпосередньо один з одним, спочатку визначають якість зв'язку між усіма користувачами мережі з подальшим записом у вигляді таблиці даних про якість зв'язку між усіма парами користувачів даної мережі. Це становить двовимірний масив, який містить інформацію про якість зв'язку між усіма парами користувачів (Фіг.1). У подальшому визначають коефіцієнт незайнятості кожного каналу мережі та здійснюють запис у кожного з користувачів мережі отриманих даних про коефіцієнт незайнятості кожного каналу мережі у вигляді таблиці, яка становить двовимірний масив коефіцієнтів незайнятості каналів між кожною парою користувачів (Фіг.2). На основі записаних поточних значень даних про якість зв'язку та незайнятість каналів створюють узагальнену таблицю (Фіг.3) добутку пар коефіцієнтів, за максимальним значенням яких здійснюють пошук оптимального маршруту, що забезпечує максимально можливу швидкість передачі інформації. Швидкість передачі інформації від одного з користувачів мережі іншому оптимізують шляхом посилки переданих даних за сегментами оптимального маршруту від одного користувача мережі до іншого. Оптимальний маршрут передачі створюють у реальному масштабі часу, використовуючи послідовність користувачів - посередників для ретрансляції інформації адресатові. При цьому користувача-посередника обирають таким чином, щоб він знаходився на оптимальному маршруті між користувачем-відправником і адресатом, а відбір здійснюють на підставі записаних даних про якість зв'язку та про незайнятість каналів між усіма парами користувачів безпровідної мережі. Дані про якість зв'язку та про незайнятість каналів у безпровідній мережі періодично оновлюють. Оновлення даних про якість зв'язку та про незайнятість здійснюють шляхом періодичного повторення циклу пошуку оптимального маршруту. Дані, які визначені в попередньому циклі, замінюють на дані, отримані в поточному циклі, та 28694 4 використовують як поточні значення. Таким чином, спосіб, що заявляється, дозволяє істотно збільшити швидкість передачі інформації в безпровідних мережах та задіяти найбільш можливу кількість наявних каналів зв'язку і оптимально розподілити навантаження по мережі. Приклад технічної реалізації способу, що заявляється, наведено на Фіг.4. Безпровідна мережа включає множину користувачів 1, 2, 3,... N. Вони здатні встановлювати зв'язок як безпосередньо один з одним, так і через користувача - посередника. Однак, за наявністю завад, якість зв'язку між користувачами 1 і 2 така, що обмін інформацією між ними може здійснюватися тільки зі швидкістю 1Мбіт/с, а між користувачами 2 і 3 - не більш, ніж 2Мбіт/с. На Фіг.5 наведено приклад конкретного виконання способу, що заявляється, і показане здійснення передачі інформації адресатам у WLAN, що працює у відповідності із стандартом IEEE 802.11g. У таких мережах дані передають пакетами. Так користувач 2 перед відправленням пакета користувачу 3, перевіряє по відповідній таблиці якість зв'язку з адресатом. За наявністю завад канал допускає передачу пакетів із швидкістю 2Мбіт/с. Тому по таблиці якості зв'язку (Фіг.1) користувач 2 знаходить посередника користувача N, здатного передати пакет даних користувачеві 3 із більш високою швидкістю: від користувача 2 до користувача N - 54Мбіт/с та від користувача N до користувача 3-36Мбіт/с. По таблиці коефіцієнтів незайнятості каналів (Фіг.2) для знайденого маршруту коефіцієнти незайнятості становлять: від користувача 2 до користувача N - 0,1; від користувача N до користувача 3-0,2. Таким чином реальна швидкість передачі інформації для даного маршруту становить: від користувача 2 до користувача N 54x0,1=5,4Мбіт/с, а від користувача N до користувача 3 - 36x0,2=7,2Мбіт/с. За даними узагальненої таблиці (Фіг.3) користувач 2 знаходить іншого посередника - користувача N-1, який здатний передати пакет даних користувачеві 3 із номінальними швидкостями: від користувача 2 до користувача N-1 - 24Мбіт/с, від користувача N-1 до користувача 3-18Мбіт/с. Для знайденого маршруту коефіцієнти незайнятості становлять: від користувача 2 до користувача N-1 - 0,7, від користувача N-1 до користувача 3 - 0,8. Реальна швидкість передачі інформації для даного маршруту становить: від користувача 2 до користувача N-1 24x0,7=16,8Мбіт/с; від користувача N-1 до користувача 3 18x0,8=14,4Мбіт/с. Маршрут через користувача N1 забезпечує максимально можливу швидкість передачі інформації між користувачем 2 і користувачем 3, тому його визначають оптимальним. У цьому випадку користувач 2 доповнює пакет даних службовою інформацією про адресата й відправляє пакет через користувача N-1 користувачу 3. В іншому випадку, наприклад під час передачі інформації від користувача 1 користувачу N, якість зв'язку, за даними таблиці, складає 48Мбіт/с, а 5 коефіцієнт незайнятості маршруту становить 0,5. Тому користувач 1 передає пакет даних користувачу N безпосередньо, не залучаючи посередника. За рахунок використання запропонованого способу швидкість передачі інформації в безпровідній мережі підвищується на 15-25%. Джерела інформації: 1. Заявка РСТ WO 01/30035, МПК Н 04 L 12/56, 2001. 2. Патент РФ 2221335, МПК Н 04 В 7/00, Н 04 L 12/28, Н 04 Q 7/22, 2004 - прототип. 28694 6