Біодеградуючий ливарний сплав на основі магнію для остеосинтезу

Біодеградуючий ливарний сплав на основі магнію для остеосинтезу, що містить цирконій, неодим, цинк, срібло, при наступному співвідношенні компонентів, мас. %: цирконій 0,4-1,0 неодим 2,2-2,8 цинк 0,1-0,7 срібло 0,03-0,5 сума домішок 0,2 магній решта. (19) (21) u201108693 (22) 11.07.2011 (24) 10.01.2012 (46) 10.01.2012, Бюл.№ 1, 2012 р. (72) БОГУСЛАЄВ ВЯЧЕСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, БЄЛІКОВ СЕРГІЙ БОРИСОВИЧ, КОЛЕСНИК ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ, ВЕЛИКИЙ ВІКТОР ІВАНОВИЧ, ЧОРНИЙ ВАДИМ МИКОЛАЙОВИЧ, ВНУКОВ ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, ЦИВІРКО ЕДУАРД ІВАНОВИЧ, ШАЛОМЄЄВ ВАДИМ АНАТОЛІЙОВИЧ (73) ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МОТОР СІЧ" 3 66702 необхідного рівня при знаходженні його в організмі людини. Крім того, срібло підвищує антисептичні властивості сплаву. Магній має хорошу біосумісність й порівняно більша концентрація магнію припустима в організмі без побічних ефектів. Надлишок іонів магнію легко виводиться через нирки, а його нетоксичність дає можливість розглядати його як матеріал для імплантату, що може повністю біодеградувати природним шляхом. Розчинні імплантати зменшують потребу в повторному хірургічному втручанні, не токсичні, не канцерогенні, а також по механічним властивостям більш наближені до структури кортикального шару кістки. Вводячи мікродобавки срібла, - поліпшуємо сплав, підвищуємо міцність, пластичність. Мікродобавки подрібнюють структуру, зменшуючи розчинність сплаву. Отже, можна регулювати його розчинність і одержувати необхідні строки його розчинення в організмі. Особливу роль грають бактерицидні властивості срібла, що зменшує ризик розвитку запальних ускладнень у зоні введення імплантату. Таким чином, нові ознаки при взаємодії з відомими ознаками забезпечують виявлення нових технічних властивостей - розроблено біорозчинний (біодеградуючий) ливарний сплав на основі магнію для остеосинтезу, що забезпечує його розчинність в організмі людини в межах 6…12 місяців. Приклад здійснення Сплав пропонованого складу й аналог виплавляли в індукційних тигельних печах типу ІПМ-500, рафінування розплавів флюсом ВІ-2 проводили в роздавальних печах. Отримані склади сплавів заливали в піщано-глинисті форми для одержання литих зразків, з яких виготовляли зразки  105 мм для випробування на розчинність і піддавали термічній обробці по режиму Т6. Зразки для визначення розчинності досліджуваних сплавів поміщали в штучну кров (венофун 4 дін) і витримували до повної розчинності зразків при температурі 37 °C, стабільність якої забезпечувалась ультратермостатом УТ-15. Аналіз результатів розчинності досліджуваних сплавів (Табл. 1) показав, що сплав, прийнятий за аналог (варіант 1), має низьку швидкість розчинення - 14,1 місяця (Табл. 2). Це призводить до утворювання металозу і руйнування кістки після її зрощення. В запропонованому сплаві при вмісті елементів менше нижчої межі (варіант 2) утворюється недостатня кількість інтерметалідів (об′ємний процент інтерметалідів