Спосіб лікування ревматоїдного артриту

Винахід відноситься до медицини, а саме до ортопедії та травматології і може бути використаним в лікування ревматоїдного артриту. Комплексний підхід до лікування ревматоїдного артриту (РА), основні принципи якого були розроблені ще в 50-х роках (Астапенко М.Г. Инфекционный неспецифический полиартрит. - Μ. - 1956. -99с.), лежить в основі всіх лікувальних заходів, які проводяться в даний час хворим на РА. Лікування хворих з цим тяжким недугом через відсутність етіологічного фактору будується на патогенетичній основі, яка передбачає використання засобів, що діють як на імунокомпетентну систему, так і на місцевий запальний процес (Волобуева З.В Комплексная терапия ревматоидного артрита с применением общих и местных методов лечения: Дис. ...канд. мед.наук. - Киев, 1989. 153с; Лікування ревматоїдного артриту / Коваленко В.М., Шуба Н.М., Клубова Г.Φ та ін. // Методичні рекомендації. - Київ, 1994. - 17с.; Пяй Л.Т. Базисная терапия равматоидного артрита в свете длительных клинических наблюдений // Терапевт, архив. - 1981. - Т. 53. -№7. - С. 67-69; Bony A. Conservatuve management of rheumatoid arthritis // Surgical treatment of rheumatoid artrhritis. - Stuttgart, New York. - 1980. - P.6-12). Центральне місце у комплексній дії на патологічний процес займає медикаментозна терапія. В залежності від механізму дії медикаментозні засоби, які використовуються, поділяються на дві групи: протизапальні та імунорегулюючі. Протизапальні препарати, в свою чергу, поділяються на гормональні (преднізалон, тріамцинолон, гідрокортизон, кеналог, дексаметазон та ін.) та на негормональні (аспірін, бутадіон, бруфен, метіндол, вольтарен та ін.). Серед імунорегулюючих препаратів розрізняють: препарати, які чинять імунодепресивну дію (циклофасфан, хлорбутин, азотіопрін та ін.), препарати, які чинять імуностимулюючу дію (тималін, тимоген, Т-активін та ін.) та "універсальний" левамізол. До недавнього часу при лікуванні хворих на РА широко застосовувались глюкокортикостероїди. Часом для їх призначення хворому було досить одного лише факту встановлення діагнозу РА. Але при тривалому застосуванні великих доз гормонів майже завжди виникали побічні явища: розвиток дифузного остеопорозу, атрофія кісток, компресійний перелом тіл хребців, синдром Іценко-Кушинга, гормонозалежність та ін. (Stoeber Е. Corticosteroid treatment of juvenile chronic polyarthritis (over 22 yeares) // Europ. J. Pediatr. - 1976. - V.121. - P.141-147 та ін). У зв'язку з ускладненнями, які часто спостерігались, а також через нестійкість досягнутого ефекту лікування гормонами в наш час допускається тільки у випадках септичного перебігу процесу з високою клініколабораторною активністю процесу та при безуспішності інших терапій (Насонова Β.Α. Эффективность глюкокортикостероидных гормонов при лечении коллагенозов // Вести. АМН СССР. - 1980. - №7. -С.70-72; Сигидин Я.А. Кортикостероидная терапия в современной медицине (К 25-летию со дня первого применения кортизона // Сов. медицина. - 1974. - №7. - С.72-82; Stoeber E. Corticosteroid treatment of juvenile chronic polyarthritis (over 22 yeares) // Europ. J. Pediatr. - 1976. - V.121.-P.141-147 та ін.). В комплексній терапії РА широкого поширення отримало також внутрішньосуглобове введення гормональних препаратів (Бакеева И.А. Опыт лечения больных ревматоидным артритом с выраженным синовиитом методом внутрисуставного введения стероидных гормонов с предварительным промывнием суставов // Всесоюз. конф. ревматологов: Тез. докл. - М., 1988. - С.3-4.; Чашин О.Т. Показания и противопоказания к внутрисуставному введению гидрокортизона и цитостатических средств // Тез. докл. 8 респ. конф. травматологов. - Рига. - 1981. С.173-174 та ін.). Велика популярність цього виду лікування обумовлена його простотою, швидкою ефективністю та меншим проявом побічних реакцій, які притаманні гормональній терапії. Досягнення позитивного результату при місцевому застосуванні препаратів кори наднирників пояснюється пригніченням імунних реакцій у вогнищі запалення. Однак місцева імунодепресія, наприклад, зниження рівня або зникнення антигамаглобулінів та ревматоїдного фактору в синовіальній рідині, що відмічено рядом авторів і за даними В.П. Павлова, буває нетривалою, чим обумовлюється нестійкість досягнутого ефекту у більшості хвори х, особливо при суглобо-вісцеральній формі захворювання. З цієї причини в останні роки проводяться пошуки більш результативних засобів місцевого лікування ревматоїдного запалення у суглоба х. В останнє десятиліття інтенсивно розвивається новий напрямок у медицині - клітинна і тканинна трансплантація і терапія - застосування біопрепаратів із тканин і кліток ембріофетоплацентарного комплексу (ЕФПК), алло- і ксеногенного походження. Суть методу клітинної ітканинної трансплантації полягає в активації компенсаторних ресурсів ушкоджених клітин і тканин реципієнта, стимуляції нових механізмів відновлення і регенерації, заміщенні втрачених структур і функцій органа, тканини при ауто-, алло- і/чи ксенотрансплантаціях. Ме ханізм дії життєздатних біопрепаратів заснований на збереженні після відігрівання повноцінності кліток і тканин і біологічно активних речовин природного походження, що містяться в них, які мають різноспрямовану фармакологічну дію. Перевагою застосування тканинних і клітинних біопрепаратів є те, що пацієнт одержує ряд біологічно активних, збалансованих з'єднань природного походження, здатних впливати на різні сторони метаболізму цілісного організму, а також клітини, здатні виконувати замісні функції. Фетальні клітини і тканини мають велику пластичність, темп проліферації в них істотно вище, ніж в зрілих структурах, вони здатні диференціюватися в залежності від мікрооточення. Тканини ЕФПК містять велику кількість різних активаторів регенерації і диференціювання: фактор росту фібробластів, фактор росту нервів, фактор, що стимулює ріст макрофагальних і еритроїдних колоній, а також антипроліферативні цитокіни, що запобігають клітинній і системній гіперстимуляції. Трансплантовані фетальні клітини і їх асоціати практично не викликають імунної реакції відторгнення. Біопрепарат "Кріотимус" являє собою кріоконсервований фрагмент (об'ємом до 1,0см) фетального тимуса, поміщений в одноразовий спеціальний контейнер. Після повного відогріва в теплій воді (температура 37-40°С) контейнер розкривають із дотриманням правил асептики й антисептики, трансплантаційний матеріал витягають пінцетом і поміщають у підшкірну кишеню (верхньо-зовнішній квадрант сідниці або підлопаткової області). На розріз накладають один шов і давлючу пов'язку. Рекомендується протягом тижня спеціальний режим харчування, молочно-рослинна дієта (Клеточная и тканевая трансплантация. Биопрепараты. - Харьков: Ин-т проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины, 2003. -54с.). Даний спосіб впливу на різні сторони метаболізму цілісного організму є найбільш близьким до того, що заявляється по технічній суті та результату, який може бути досягнутим, тому його обрано в якості прототипу. В основу винаходу покладено задачу розширення арсеналу засобів для лікування ревматоїдного артриту шляхом впливу на різні сторони метаболізму організму хворого, в тому числі на його імунітет. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі лікування ревматоїдного артриту, що включає призначення імунорегулюючи х засобів, наприклад, "Кріотимуса", згідно з винаходом, його призначають на всіх етапах лікування під контролем імунограми курсом до нормалізації її показників. Позитивний ефект способу, що заявляється, обумовлений тим, що "Кріотимус" містить комплекс біологічно активних з'єднань: гормони тимуса, медіатори клітинного імунітету (лімфокіни), що виділяються тимоцитами, і біологічно активні чинники макрофагів, що впливають на диференційовку Т-лімфоцитів. Ефект поширюється на всі ланки системи Т-лімфоцитів, починаючи з поліпотентної стовбурної клітини і закінчуючи зрілими Т-клітинами лімфатичних вузлів. Дія біопрепарату є переважно регулюючою, залежить від вихідного рівня імунних процесів і забезпечує їх корекцію і відновлення. Сумарним ефектом діяльності трансплантата є регуляція імунітету, тобто стимуляція лімфоїдних клітин-попередників, гальмування надлишкової продукції В-лімфоцитів і надлишкового синтезу гуморальних тіл, забезпечення взаємодії з імуногормональними функціями інших заліз внутрішньої секреції. Спосіб виконують наступним чином: Хворому на ревматоїдний артрит в терапевтичний комплекс заходів на любому етапі лікування вводять трансплантацію "Кріотимуса". Контроль за імунокорегуючою дією трансплантата здійснюють за імунограмою. Кількість трансплантацій регулюють показниками імунограми. Місце трансплантації при цьому можливо чергувати (верхньо-зовнішній квадрант сідниці з підлопатковою областю). Термін між підсадками 9-12 місяців. Спосіб ілюструє наступний приклад. Хвора В, 31 рік, надійшла в спеціалізоване відділення. Скарги на набрякання і періодичні болі в лівому колінному суглобі. Після клініко-рентгенологічного дослідження поставлений діагноз: Ревматоїдний поліартрит Іст, акт. І з поразкою колінних та дрібних суглобів кистей. Хронічний синовіт лівого колінного суглобу. Показники імунограми при надходженні 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 Показатели Лейкоциті на 1 л крови Χ 109 Число лимфоцитов Χ 109 % Т-РОК % абсолютное количество на 1 л крови Χ 109 В-РОК % абсолютное количество на 1 л крови Χ 109 О-клетки % абсолютное количество на 1 л крови Χ 109 активные Субпопуляции Тсоотношение ТфУ/ТфЧ лимфоцитов % Тф-устойчивые (хелперы) Тф-чувствительные (супрессоры) Фагоцитарная активность % фагоцитирующи х нейтрофилов нейтрофилов Д фагоцитарное число НСТ-тест (спонтанный) % А Иммуноглобулины в г/л Μ G ЦИК % Комплемент (С’Н050) Результат 8,0 0,9 11 78 0,7 9,0 0,08 13 0,12 41 4,14 58 14 22 1,36 47 1,34 0,68 7,99 82,3 40 Норма 4-8,8 1,5-2 19-37 60-70 1,0-1,3 11,0-20, 0,1-0,2 15,0-30,0 0,2-0,3 35-46 2,5-3,0 50-53 17-20 40-90 1,0-2,0 8-12 0,7-5 0,5-2 7,5-18 90-100 40-80 Операція - синовектомія лівого колінного суглоба. З метою імуномодуляції була проведена п/п трансплантата "Кріиотимуса" у вер хньо-зовнішній квадрант лівої сідниці. Післяопераційний період спокійний. Отримувала антибіотики, протизапальну судинну терапію, ЛФК. Після проведеного лікування відмічається покращання стану. У задовільному стані виписана із стаціонару. Показники імунограми при виписці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Показатели Лейкоциті на 1 л крови Χ 109 Число лимфоцитов Χ 109 % Т-РОК % абсолютное количество на 1 л крови Χ 109 В-РОК % абсолютное количество на 1 л крови Χ 109 O-клетки % абсолютное количество на 1 л крови Χ 109 Результат 8,6 1,7 20 79 1,34 9,0 0,15 12 0,21 Норма 4-8,8 1,5-2 19-37 60-70 1,0-1,3 11,0-20,0 0,1-0,2 15,0-30,0 0,2-0,3 Субпопуляции Тлимфоцитов % 10 12 Фагоцитарная активность нейтрофилов Д НСТ-тест (спонтанный) % 13 Иммуноглобулины в г/л 14 15 активные соотношение ТфУ/ТфЧ Тф-устойчивые (хелперы) Тф-чувствительные (супрессоры) % фагоцитирующи х нейтрофилов фагоцитарное число ЦИК % Комплемент (С’Н050) 11 А Μ G 46 1,8 49 27 27 1,44 5 2,77 1.17 12,0 83,3 35,5 35-46 2,5-3,0 50-53 17-20 40-90 1,0-2,0 8-12 0,7-5 0,5-2 7,5-18 90-100 40-80 : При контрольному обстеженні через 9 місяців скарг не пред'являла, показники імунограми 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Показатели Лейкоциті на 1 л крови Χ 109 Число лимфоцитов Χ 109 % Т-РОК % абсолютное количество на 1 л крови Χ 109 В-РОК % абсолютное количество на 1 л крови Χ 109 0-клетки % абсолютное количество на 1 л крови Χ 109 активные Субпопуляции Тсоотношение ТфУ/ТфЧ лимфоцитов % Тф-устойчивые (хелперы) Тф-чувствительные (супрессоры) Фагоцитарная активность % фагоцитирующи х нейтрофилов нейтрофилов Д фагоцитарное число НСТ-тест (спонтанный) % А Иммуноглобулины в г/л Μ G ЦИК % Комплемент (С'Н050) Результат 7,4 0,8 11 80 0,64 15,0 0,12 5 0,04 45 7,9 55 7 22 1,36 22 2,4 1,18 7,79 85,4 52,1 Норма 4-8,8 1,5-2 19-37 60-70 1,0-1,3 11,0-20,0 0,1-0,2 15,0-30,0 0,2-0,3 35-46 2,5-3,0 50-53 17-20 40-90 1,0-2,0 8-12 0,7-5 0,5-2 7,5-18 90-100 40-80 Рекомендована повторна трансплантація "Кріотимуса" в підлопаткову область. Виражений клінічний ефект способу, що заявляється, обумовлений нормалізацією функціонування Т-системи імунітету, пригніченням запальних реакцій, попередженням рецидивів захворювання.