Пристрій для хірургічного лікування внутрішньосуглобових та множинних переломів вертлюгової западини

1. Пристрій для хірургічного лікування внутрішньосуглобових та множинних переломів вертлюгової западини, що складається з елементів фік 3 в наслідок чого існує ризик ятрогенного перелому клубової кістки; 2. Враховуючи анатомічну кривизну клубової кістки, проведення транссегментарних стержнів супроводжується ризиком проникнення у порожнину таза з пошкодженням внутрішніх органів; 3. Наявність кільцевої рами навколо тазу пацієнту робить апарат досить громіздким і незручним для пацієнта, а велика кількість деталей створює певні незручності при його монтуванні, та вимагає значного часу. 4. Враховуючи наскрізне проведення стержнів через клубові кістки, таз постійно тисне на стержні, що призводить до резорбції кісткової тканини з наступною втратою стабільної фіксації та розвитку запалення. Відомий апарат для хірургічного лікування кульшового суглоба, що має опори з елементами фіксації, які пов'язана між собою трьома штангами, кожна з яких має динамометр та шарніри. Середня штанга містить раму, на перекладині якої розташований різьбовий фіксатор, до можливостей якого входять поворот у двох площинах та поздовжньо-поперечне переміщення. Шарніри мають вигляд перехрещених виделок з різьбовими вісями та гайками (А.с. 1324664, СРСР, А61В17/58, 1986). Недоліками цього апарату є: 1. Проведення шпиць через крило клубової кістки супроводжується ризиком відхилення їх від потрібного напрямку введення, внаслідок чого можливе проникнення шпиць в порожнину таза з пораненням внутрішніх органів. 2. Внаслідок проведення шпиць через великий масив м'яких тканин у ділянці крила клубової кістки виникає мікрорухливість на межі шпиця-шкіра та, як наслідок, гнійно-запальні ускладнення навколо них. 3. При проведені перехрещених шпиць через нижню третину діафізу стегнової кістки призводить до фіксації основних груп стегнових м'язів, що в свою чергу веде до розвитку контрактур колінного суглоба. 4. Неможливість достатньо стабільної фіксації шпиць в крилі клубової кістки призводить до втрати в післяопераційному періоді точності репозиції та стабільності фіксації компонентів кульшового суглоба та розвивається больовий синдром. Найбільш близьким до запропонованого пристрою для хірургічного лікування кульшового суглоба є пристрій, що за допомогою пучка шпиць кріпиться до крил клубових кісток спереду та до нижньої третини стегна зовні; пучки спиць кожної ділянки фіксуються в анкерних шпицетримачах, які пов'язані між собою за допомогою виносних кронштейнів, напівкілець та з'єднувальних балок; по вісі шийки стегна до суглобової поверхні голівки вводять гвинтовий стержень, який фіксується через консольну планку до анкерного шпицетримача, який знаходиться на з'єднувальних балках, що йдуть вздовж стегна (Патент, RU, № 2134080, А61В17/56, 1996). Недоліками цього апарату: 1. Однобічне закріплення шпиць, введених в крила клубових кісток та стегнову кістку, анкерними шпицетримачами не може забезпечити достатню стабільність їх фіксації в кісткових структурах, 48568 4 що призводить у післяопераційному періоді до розхитування апарата та втрати точності репозиції та стабільності компонентів кульшового суглоба та розвитку запалення. 2. Наявність досить великої кількості деталей та вимагає багато часу створює певні незручності при його монтуванні. В основу корисної моделі покладено завдання створити такий пристрій для хірургічного лікування внутрішньосуглобових та множинних переломів вертлюгової западини, в якому шляхом зміни виду елементів фіксації опорної рами і самої опорної рами, досягається можливість жорсткої фіксації опорної рами на клубових та стегновій кістках з одночасною дозованою дистракцією голівки стегнової кістки з вертлюгової западини, стабільної фіксації з можливістю корекції положення кісток тазу і при цьому досить легко і швидко монтується, що має велике значення при політравмі. Для вирішення завдання запропонований пристрій для хірургічного лікування внутрішньосуглобових та множинних переломів вертлюгової западини, що складається з елементів фіксації опорної рами до кісткових структур, які пов'язана між собою за допомогою з'єднувальних балок, та гвинтового стержня, що фіксується на з'єднувальній балці, утворюючі стегновий компонент, у якому, згідно з корисною моделлю, елементи фіксації опорної рами виконані у вигляді стержнів Шанца, які з одного боку фіксуються на одній балці, а балки з протилежних боків з'єднані між собою, утворюючи тазовий компонент у вигляді намету з верхівкою направленою вентрально та каудально, а разом із стегновим компонентом утворюють опорну раму у вигляді трикутника із верхівками у місцях введення елементів опори у кісткові структури, а гвинтовий стержень встановлений з можливістю примусового поступального руху. В переважному варіанті стержень кріпиться у стержнефіксаторі, який має розточений отвір для стержня і гайку, обертаючі яку надають поступального руху стержню. Виконання поставлених завдань представленим апаратом здійснюється декількома моментами. По перше, завдяки використанню стержнів Шанца як елементів фіксації опорної рами до кісткових структур. У порівнянні зі шпицями стержні створюють більш міцну та жорстку структуру, тому фіксація того чи іншого сегменту потребує меншої кількості стержнів ніж шпиць, до того ж, для стабільності стержнів достатньо їх зафіксувати лише з одного кінця, в той час як для шпиць потрібна фіксація обох їх кінців, що вимагає наявності кільцевої опори і, як наслідок, конструкція виходить досить громіздкою. Крім того, на відміну від шпиць стержні більш ригідні, тому менш схильні до коливальних рухів і подразнення шкіри, що, в свою чергу, зменшує вірогідність розвитку гнійно-запальних ускладнень навколо них. По друге, один із стержнів з кожного боку тазу вводиться у тіло клубової кістки, де кісткова тканина є щільнішою, ніж у ділянці крила, що додає 5 більшої жорсткості апарату; також має значення особливість конфігурації тазового компоненту пристрою, а саме, стержні з одного боку таза фіксуються на одній балці, а балки з протилежних боків об'єднуються, утворюючи фігуру у вигляді намету з верхівкою направленою вентрально та каудально, що дозволяє максимально зблизити стержнефіксатори з місцями введення стержнів у кістки. Ця особливість має важливе значення у пацієнтів з підвищеним харчуванням, оскільки дозволяє зберегти жорсткість апарату і водночас уникнути тиску балкових опор на передню черевну стінку. Крім того, монтування тазового компоненту у вигляді намету не заважає виконанню лапаротомії, що є важливим при політравмі, дозволяючи одночасно провести компресію для зближення лонних кісток та стабілізацію тазового кільця при розривах крижово-клубових з'єднань. По третє, репозиція уламків вертлюгової западини здійснюється завдяки дистракційному вузлу, який включає в себе нарізний стержень, введений через підвертлюгову ділянку у шийку стегнової кістки, стержнефіксатор, який має розточений отвір для стержня і фіксується на балці вздовж стегна, та гайку. Обертаючи гайку нарізному стержню та проксимальному відділу стегна надаються поступальні рухи, які через капсульнозв'язковий апарат передаються на уламки вертлюгової западини, таким чином завдяки лігаментотаксису відбувається репозиція перелому. По четверте, використання невеликої кількості складових частин, дозволяє легко і швидко монтувати апарат лише одним хірургом, що має важливе значення при політравмі; крім того, відсутність дрібних деталей (єдина дрібна складова - гайка дистракційного вузла) також додає певні зручності під час накладання пристрою. На фіг. 1 представлений загальний вигляд пристрою. На фіг. 2 показаний дистракційний вузол. На фіг. 3 представлені два стержнефіксатора: звичайний та з розточеним отвором для нарізного стержня, що використовується у дистракційному вузлі. Апарат містить стержні Шанца 1, які за допомогою стержнефіксаторів 2 з'єднуються з балковими опорами 4, які, в свою чергу, сполучаються між собою стержнефіксаторами 2 та з'єднувальними стержнями 3, утворюючи раму триангулярної конфігурації. На балці, яка йде вздовж стегна, розташований дистракційний вузол 5. Він містить стержнефіксатор 6, відмінною особливістю якого є розточений отвір, що 48568 6 дозволяє вільно проходити скрізь нього нарізному стержню 7, рухи якого забезпечуються обертанням гайки 8. При переломах вертлюгової западини запропонований апарат працює таким чином. Під наркозом або спинномозковою анестезією через розрізи до 6 мм в крила та тіла (або лише в крила) клубових кісток з обох боків вводять стержні Шанца. Стержні, введені в однойменну (праву чи ліву) здухвину кістку, фіксуються на одні балковій опорі за допомогою стержнефіксаторів, які опускаються якомога ближче до місця введення в кістку. Балки з протилежних боків фіксуються одна до одної у вигляді намету стержнефіксаторами та з'єднувальними стержнями. Таким чином, формується тазовий компонент апарата зовнішньої фіксації, який за необхідності може стабілізувати переломи з порушенням тазового кільця. Далі ззовні в дистальний відділ стегнової кістки з боку пошкодженої вертлюгової западини вводиться стержень Шанца, який стержнефіксатором кріпиться до балки, що йде вздовж стегна і яка своїм проксимальним кінцем за допомогою стержнефіксаторів та з'єднувальних стержнів фіксується до балки тазового компоненту з відповідного боку. У свою чергу, балкова опора тазового компонента із здорового боку за допомогою двох балок, стержнефіксаторів та з'єднувальних стержнів поєднується з балковою опорою, що йде вздовж стегна, поруч з стержнем Шанца, введеним у дистальний відділ кістки. Як наслідок, утворюється опорна рама у вигляді трикутника, верхівками якого є місця введення стержнів у клубові кістки та дистальний відділ стегнової кістки. Через підвертлюгову ділянку стегнової кістки з боку пошкодженої вертлюгової западини, орієнтуючись по великому вертлюгу, в шийку вздовж її вісі з урахуванням антеторсії вводиться нарізний стержень, який за допомогою стержнефіксатора з розточеним отвором кріпиться до балки, яка йде вздовж стегна, при цьому сам стержень у фіксаторі не затягується і має вільно в ньому рухатись. На нарізний стержень накручується гайка, обертові рухи якої забезпечують дистракцію голівки стегнової кістки із вертлюгової западини, що, в свою чергу, через лігаментотаксис забезпечує репозицію уламків западини, яка контролюється рентгенологічно. Завдяки використанню широко розповсюджених деталей пристрій є легко доступним, а також простим у використані навіть для лікаря з невеликим досвідом роботи. Апарат допускає теплову, світлову та хімічну стерилізацію і може бути використаний в ортопедо-травматологічних клініках. 7 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 48568 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601