Спосіб лікування хворих на вібраційну хворобу методом гіпербаричної оксигенації

Спосіб лікування хворих на вібраційну хворобу методом гіпербаричної оксигенації (ГБО), що заснований на використанні при І та II ступенях захворювання і наявності у хворих супутньої патології (артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця та інших) лікувальних режимів гіпероксії 0,13-0,18 МПа та на оцінці ефективності лікування шляхом проведення до, всередині та після курсу великої кількості допоміжних методів обстеження (ЕКГ, механокардіографії, тетраполярної реографії пальців рук, оклюзійної плетизмографії передпліч та інших), який відрізняється тим, що пошук індивідуальної оптимальної лікувальної дози гіпероксії та оцінку її ефективності проводять пацієнтові Корисна модель відноситься до медицини і торкається питання лікування хворих на вібраційну хворобу (ВХ) методом гіпербаричної оксигенації (ГБО). Він може бути використаний для забезпечення індивідуального підходу при виборі дози гіпербаричного кисню, для прогнозування її ефективності та усунення несприятливих ефектів гіпероксії. Найбільш близьким до корисної моделі, що пропонується, є спосіб комплексного лікування ВХ із використанням методу ГБО [1]. Загальною істотною ознакою відомого рішення є пропозиція використовувати різні режими ГБО в залежності від стадії ВХ і наявності супутньої патології (артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця та інших): - при І та II ступенях захворювання та наявності супутньої патології - 0,13-0,15МПа, при відсутності останньої - 0,15-0,18МПа. Недоліками цього способу є: безпосередньо під час сеансів баротерапії шляхом безперервного запису кардіоінтервалограми і оцінки за даними динаміки показників ВСР PNN50, K1_AKF, HF_128, функціонального стану організму (ФСО) хворого, при цьому, якщо на 20-25-й хвилинах ізопресії ФСО на максимальну лікувальну дозу кисню в 0,2 МПа поліпшується (збільшення PNN50 на 5 - 1 0 % , зниження K1_AKF на 0,05, збільшення HF_128 на 200-300 мс 2 відносно вихідних даних), лікування проводять вибраною дозою, якщо ФСО на цю дозу погіршується (значення PNN50 нижче 5 %, K1_AKF - вище 0,75, HF_128 - нижче 200 мс 2 ), то вибраний режим ізопресії знижують на 0,02 МПа і надалі проводять лікування на цьому режимі, якщо і він приводить до погіршення ФСО, то тиск кисню знов знижують на 0,02 МПа і далі д о тих пір, поки не буде знайдена така доза кисню, при якій ФСО поліпшується, і цією дозою проводять подальше лікування, якщо таким чином досягають режиму ізопресії 0,11 МПа і ФСО не поліпшується, то лікування методом ГБО не доцільне. - відсутність вказівок на алгоритми вибору хворим індивідуальних оптимальних режимів ГБО; - не завжди обґрунтоване використання більш низьких., ніж можливо, режимів гіпероксії, що знижує терапевтичний ефект (оптимальною лікувальною дозою кисню є, як звісно, доза 0,2МПа); - рекомендації використовувати велику кількість методів контролю функціонального стану організму (ФСО) під час ГБО (ЕКГ, механокардіографія, тетраполярна реографія пальців рук, окклюзіонна плетизмографія передпліч та інших), що знижує технологічність діагностичного процесу. В основу корисної моделі поставлено завдання удосконалення способу комплексного лікування хворих на ВХ методом ГБО за рахунок використання оцінки динаміки певних показників варіабельності серцевого ритму (ВСР), як критеріїв ФСО, що дає можливість: - змінювати режим (тиск ізопресії) в процессі ГБО-тепанії відповідно до індивідуальної реакції 0 ) CO CD р С ^ f _ ^ ^D ST ^ 6397 організму хворого па гіпероксію та знаходити, таким чином, оптимальну для нього лікувальну дозу кисню; - оцінювати ефективність кожного окремого сеансу ГБО по показникам ВСР; - запобігати розвитку несприятливих ефектів ГБО за рахунок вибору адекватної дози; - підвищувати ефективність комплексного лікування ВХ. Поставлена задача реалізується тим, що пошук індивідуальної оптимальної дози гіпероксії та оцінка її ефективності проводяться пацієнтові безпосередньо під час сеансів баротерапії шляхом безперервного запису кардіоінтервалограми і оцінки за даними динаміки показників ВСР PNN50, K1_AKF та HF_128, ФСО хворого, при ньому, якщо на 20-25-й хвилинах ізопресії ФСО на максимальну лікувальну дозу кисню в 0,2МПа поліпшується (збільшення PNN50 на 5-10%, зниження K1_AKF на 0,05, збільшення HF_128 на 200-ЗООмс2 відносно вихідних даних), лікування проводять обраною дозою, якщо ФСО па цю дозу погіршується (значення PNN50 нижче 5%, K1_AKF - вище 0.75, HF_128 - нижче 200мс2), то обраний режим ізопресії знижують на 0,02МПа і надалі проводять лікування на цьому режимі, якщо і він приводить до погіршення ФСО, то тиск кисню знов знижують на 0,02МПа і т.д. до тих пір, поки не буде знайдена така доза кисню, при якій ФСО поліпшується і цією дозою проводять подальше лікування, якщо таким чином досягають режиму ізопресії 0,11МПа і ФСО не поліпшується, то лікування методом ГБО не доцільне. Запропонований спосіб лікування виконується наступним чином. Перед проведенням сеансу ГБО на пацієнта накладають електрокардіографічні електроди, приєднують ритмокардіомонітор РКМ01 або аналогічний пристрій, котрий з'єднується з персональним комп'ютером і запускають сертифіковану програму дискретного запису й аналізу кардіоінтервалограм [2]. За допомогою цієї або аналогічної програми проводять дискретну реєстрацію кардіоінтервалограм з обсягом вибірки 128 кардіоінтервалів до, під час і після сеансу ГБО. Перший сеанс оксигенобаротерапії проводять при максимальному лікувальному тиску ізопресії 0,2МПа, а при наявності у хворого обтяжуючої супутньої патології і порівняно гіршого вихідного ФСО за даними показників ВСР - при 0,17МПа. Далі роблять зіставлення значень трьох показників ВСР: PNN50 (відсоток сусідніх кардіоінтервалів, що відрізняються більш ніж на 50мс), K1_AKF (коефіцієнт автокореляційної функції при першому зсуві рядів кардіоінтервалів), HF_128 (потужність спектра серцевого ритму в діапазоні високої частоти), отриманих на 20-25-й хвилинах ізопресії із вихідними даними, отриманими до сеансу ГБО. По динаміці цих показників судять про спрямованість змін ФСО. Критеріями порівняно гіршого ФСО і більш низького прогностичного результату лікування є вихідні значення PNN50 нижче 5%, K1_AKF - вище 0.75. HF_128 - нижче 200мс2. Критеріями поліпшення ФСО і високого прогностичного ефекту лікування є наступна динаміка показників ВСР відносно до вихідних даних: збільшення PNN50 на 5-10%, зниження K1_AKF на 0,05, збі 4 льшення HF_128 на 200-ЗООмс2. При поліпшенні у хворих ФСО до 20-25 хвилин ізопресії обраний режим продовжують на протязі 40 хвилин з наступною декомпресією. При погіршенні ФСО обраний режим ізопресії знижують на 0,02МПа і надалі проводять лікування на цьому режимі. Якщо і він не приводить до поліпшення ФСО, то тиск кисню знов знижують на 0,02МПа і т.д. до тих пір, поки не буде знайдена така доза кисню, при якій ФСО поліпшується. Цією дозою і проводять лікування. Якщо таким чином досягають режиму ізопресії 0,11МПа і ФСО не поліпшується, то лікування методом ГБО не доцільне. Сеанси ГБО проводять щодня. При відсутності несприятливих змін ФСО під час ГБО кількість сеансів на курс лікування складає 10-15. Факти, які підтверджують можливості реалізації способу лікування. Вищеописані рекомендації отримані на основі статистичного аналізу результатів обсерваційного дослідження ефективності комплексного лікування 36 хворих на ВХ із використанням методу ГБО. У всіх пацієнтів проводилася дискретна реєстрація кардіоінтервалограм протягом усіх сеансів ГБО. Після закінчення лікування відповідно, до існуючих методичних рекомендацій [1] проведено оцінку ефективності комплексної терапії. У залежності від ефективності лікування всі спостереження розбиті на три групи: з слабким, помірним та високим ефектами лікування. Потім, по спеціально розробленому протоколу [З, 4] було виконано статистичну оцінку динаміки відомих показників ВСР [5] з урахуванням міжнародних рекомендацій [6]. Протокол контролю і графічного відображення показників ВСР полягав у наступному. В групах хворих з різною ефективністю лікування для кожного досліджуваного показника будувалися графіки на яких по осі ординат зазначено середні показники і стандартна помилка середнього протягом усіх сеансів ГБО, а по осі абсцис - етапи сеансів ГБО: 1 і 14 - до і після сеансу; 2, 3 і 12, 13 - відповідно п'ятихвилинні проміжки компресії і декомпресії; 4-11 п'ятихвилинні проміжки ізопресії. У результаті порівняльного вивчення динаміки тридцяти відомих показників ВСР під час ГБО в зазначених групах з різною ефективністю лікування ретроспективно були виділені три вищевказаних показники ВСР, що найбільш точно відповідають ефектам лікування. Типові форми графіків динаміки цих трьох показників ВСР відображені на малюнках (Фіг. 1-3). Тонка лінія тренда показників відповідає групі "з слабким", лінія подвійної товщини - "з помірним" та потрійної товщини - з "високим" ефектом лікування. Наведені графіки (Фіг. 1-3) демонструють наявність лінійних взаємовідносин між ефективністю лікування і вектором динаміки зазначених показників ВСР під час ГБО. На підставі кількісного і якісного аналізу графіків динаміки показників ВСР вироблені запропоновані вище рекомендації з підвищення ефективності комплексного лікування хворих на вібраційну хворобу методом ГБО. Випадків розвитку несприятливих ефектів гіпероксії в групі хворих з "високим" терапевтичним ефектом, в якій ФСО па обрану терапевтичну дозу 6397 кисню по даним показників ВСР поліпшувалося, не траплялося. Джерела інформації. 1. Гипербарическая оксигенация в комплексном лечении больных вибрационной болезнью //Методические рекомендации, Москва-Донецк, 1985,-14с. 2. Воробйов К.П. Моніторна система для інтенсивної терапії і ГБО: Сертифікат якості: МОЗ України. -01.08.1995. 3. Воробьев К.П. Методология и технология оценки функционального состояния организма во время ГБО //Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2000. - №3. - С.65-74. 4. Воробьев К.П. Стандарт мониторинга функционального состояния во время ГБО //Вестник интенсивной терапии 1999." №3. - С.34-39. 5. Баевский P.M., Кириллов О.И., Клецкин С.З. Математический анализ изменений сердечного ритма при стрессе. М.: Наука, 1984. - 236С. 6. Task force of the European society of cardiology and the North American society of pacing and electrophysiology Heart rate variability. Standards of measurement, physiological interpretation, and clinical use//Eur Heart J. - 1996. - V.17. - P.354-381. 1S9 PNN50 (%) 0,59 1 2 3 1 2 5 4 5 8 K1_AKF (1/un) 7 10 11 12 13 14 8 16171 4 5 б HF 128 (ms*ms) Комп'ютерна верстка В. Мацело 7 S S 10 f 12 13 14 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 4 2 , 01601