Спосіб лікування тварин, отруєних кумаринами

Винахід відноситься до ветеринарної медицини і може застосовуватись в різних дисциплінах, в першу чергу в ветеринарній токсикології. Характеристика кумаринів та їх похідних у природній флорі. Кумарини - токсичні сполуки досить поширені в природній флорі. У наш час відкрито 568 видів рослин із 194 родин, які містять кумарини та їх похідні [2]. Серед них буркун жовтий, конюшина лучна, грижниця гола, рута запашна, дягель лікарський та багато інших. Найбільше із похідних кумаринів спостерігається в родинах Зонтичних, Бобових, Пасльонових, Хрестоцвіти х, Складноцвітих, Злакових, Г убоцвіти х і т.п. їх синтезують навіть деякі бактерії і гриби [9]. Кумарини можуть знаходитися в рослинах і в чистому виді, і в поєднанні з цукром у формі глікозидів, та їх концентрація може становити від 0,2-5%, і навіть до 10% [12]. У малих концентраціях кумарини мають властивість підсилювати ріст рослин і стимулюють утворення коріння. У більших концентраціях виявляють зворотну дію [9]. Вперше на властивості кумаринів звернули увагу як на причину, що призводить до загибелі великої рогатої худоби після поїдання прілого сіна з буркуном і конюшиною [5]. Як показали дослідження, під впливом багаточисельних мікроскопічних грибів, які швидко розмножуються, особливо в дощові роки, в зеленій масі, сіні, силосі, кумарини трансформуються в дикумарин. Він має кумулятивну здатність і при накопиченні порушує в організмі тварин систему, що забезпечує зсідання крові. Токсична дія дикумарину аналогічна дії зооциду зоокумарину. Нами, як кровоспинний препарат, для лікування отруєних кумаринами тварин був використаний деревій звичайний. Трава деревію звичайного наділена багатогранними фармакологічними властивостями, які зумовлені вмістом різноманітних хімічно активних речовин. Деякі з них у поєднанні зумовлюють кровоспинні та ранозагоювальні властивості даної рослини. Деревій звичайний містить до 0,8% [8] ефірної олії, основним компонентом якої є хамазулен (до 20%), а також камфора, туйон, борнеол, пінеол (8-10%), каріофілен, альфа- і бета-пеніни, причому хамазулен має місцевий протизапальний, протиалергічний вплив, а також бактерицидну дію - згубно впливає на стафілококи, стрептококи, деякі паличкові форми бактерій [7], а туйон - один із головних компонентів, що обумовлюють високий антигрибковий ефект по відношенню до збудників роду Candida [3]. Є в цій рослині також і вітаміни: А, С, К та фітонциди. Алкалоїд ахілеїн, 0,05% [12] придає деревію гіркий смак і посилює зсідання крові, а флаваноїд лютеолін-7глюкозид, при дії на судини зменшує ламкість стінок капілярів і проникність міжклітинних щілин [Я.І.Хаджай, 1956], [10]. Дубильні речовини уповільнюють, а іноді і зовсім припиняють внутрішні кровотечі, в результаті поєднання їх з білками крові утворюються згустки крові, що закупорюють пошкоджені капіляри. Крім того, утворена біологічна плівка (білок + дубильна речовина) займає малу поверхню, утворює зворотну білкову коагуляцію, завдяки чому капіляри звужуються і кровотеча припиняється. Плівка стає бар'єром для мікроорганізмів та їх токсинів, що дуже важливо при запальних процесах. Також дубильні речовини мають в'яжучу дію, властивість ущільнювати стінки капілярів та збільшува ти активність протромбіну. Гіркі речовини сприяють процесу травлення, а отже, є природними збудниками секреторної діяльності шлунку. Крім того, мають протимікробні властивості [10], які мають і фітонциди, що знищують бактерії, гриби, найпростіших та стимулюють захисні сили організму. Наявність у траві деревію провітаміну А (каротину) забезпечує нормальну життєдіяльність клітин, покривного епітелію, епітелію дихальних шляхів та травного каналу. Недостатність вітаміну А затрудняє загоювальність ран, з'являються різні пошкодження слизових оболонок. Вітамін С - найважливіший засіб, що забезпечує нормальне дихання клітин та щільність кровоносних судин, у тому числі і капілярів, сприяє загоєнню ран, підвищує опірність організму хворобам, посилює процеси детоксикації, діє протизапально. Вітамін К - збільшує зсідання крові через активний вплив на творення протромбіну, а також прискорює загоєння ран. Крім вище перерахованих, в хімічний склад лікарської сировини деревію звичайного входять глікозиди, полісахариди, органічні кислоти та амінокислоти, інулін, смоли, складні ефіри, мінеральні солі та інше. Комплекс хімічних речовин, що є в деревію звичайному, забезпечує йому багатогранні терапевтичні властивості. Препарати деревію звичайного виявляють кровоспинну, ранозагоювальну, бактерицидну і фунгіцидну дію, використовується як протизапальні, гемостатичні, протиалергійні, спазмолітичні, жовчогінні, в'яжучі засоби. Галенові препарати деревію звичайного проявляють ефективну кровоспинну дію і використовуються при легеневих, кишкових, гемороїдальних і носових кровотечах, при кровотечах з ясен і ран, а також при маткових кровотечах. Використовуючи деревій звичайний як кровоспинний засіб слід надати перевагу препаратам з листя, бо квіти рослини такої дії не виявляють [8]. Ме ханізм кровоспинної дії препаратів трави деревію звичайного подібний до механізму дії солей кальцію. В основі його лежить здатність збільшувати кількість тромбоцитів і активізувати кількість фібриногену [2]. На піддослідних тваринах доведено, що 0,5% настій деревію звичайного при внутрішньому введенні у дозі 0,1мл/кг прискорює зсідання крові на 60%, що перевершує силу дії кальцію хлориду у концентраціях 1/200, 1/100. Сік рослини у концентрації 5/100 прискорює зсідання крові на 60-80% [10, 13]. Вплив біологічно-активних речовин деревію звичайного на процес зсідання крові здійснюється поступово, м'яко, ніколи не призводить до утворення грубих тромбів. Рослина поліпшує кровопостачання при захворюваннях органів травлення, тому деревій звичайний застосовується при виразці шлунку і гастриті, гемостатичний вплив деревію звичайного особливо виражений у разі кровотеч. Це обумовлено наявністю у рослині ахілеіну та холіну і підтверджується в експериментальних дослідженнях на кролях. Експеримент показав, що вн утрішньовенне введення ахілеіну призводить до значного скорочення часу зсідання крові. А холін знижує артеріальний тиск [10]. В основу винаходу поставлена задача дослідження кровоспинних властивостей деревію звичайного при лікуванні тварин, отруєних похідними кумаринів, кумулююча дія яких призводить до порушень системи зсідання крові та порозності судин. Внаслідок цього спостерігається поява крові із зовнішніх отворів тіла піддослідних тварин через кровоточивість слизових оболонок. В літературних джерелах відсутні відомості щодо лікування кровотеч у тварин, викликаних отруєнням зоокумарином [1], які, як прийнято рахувати, не піддаються лікуванню взагалі, а тим більше, лікарськими рослинами. Як пізніше зазначено у "Ветеринарній токсикології" О.Г.Хмельницького [18] - прототип, при отруєнні кумаринами у якості терапевтичних засобів призначають вітамін К (великій рогатій худобі до 1г на голову на добу; свиням із розрахунку 0,5-2,5мг/кгваги тіла), вікасол або вітамін Кз (діє менш ефективно), а також внутрішньовенно 10%-ий розчин кальцію хлориду (2-5г на 100кг маси тіла) 1-2 рази на добу. Застосовують також загальнозміцнюючі засоби - розчини аскорбінової кислоти та глюкози. Зоокумарин - штучно синтезований аналог дикумарину, що являє собою порошок білого кольору, без смаку, майже нерозчинний у воді (1/16000), відноситься до зооцидів, що застосовуються для боротьби з гризунами. Зоокумарин характеризується кумулятивною дією, повільно розчиняється і всмоктується в шлунковокишковому тракті і досить легко накопичується в легеневій тканині, печінці, селезінці та нирках. Накопичуючись у печінці, зоокумарин порушує систему зсідання крові, блокуючи утворення протромбіну, вітаміну К та інши х факторів. Також призводить до збільшення проникливості кровоносних судин і капілярів. Внаслідок цього настає довготривала кровотеча без зсідання крові, з носових ходів, очей, вн утрішніх органів, що призводить до загибелі тварини. Токсикоз при отруєнні зоокумарином настає від незначних доз, розвивається повільно, але закономірно протягом 5-10 днів. Для смерті одного пацюка необхідно згодувати 0,6мг препарату за 7-8 прийомів (за літературними даними), а одноразова смертельна доза становить 12-15мг. Під час досліду тварини утримувалися роздільно. Кожній з них був присвоєний порядковий номер і вівся спеціальний щоденник спостережень, в якому для кожної тварини були зазначені: стать, приблизний вік, вага, а пізніше кожного дня фіксувалися сумарні дози споживання зоокумарину та галенових препаратів деревію звичайного. Також записувалися ознаки зовнішньої і внутрішньої кровотечі, строки її початку та припинення, тощо. У дослідженні кровоспинної дії препаратів деревію звичайного було задіяно 10 тварин, які були порівну розділені на дослідну і контрольну гр упи. В минулорічному досліді ці групи складали відповідно 4 і 3 тварини. А отже, сумарно дослідна група складала 9, а контрольна 8 тварин. Кожна з тварин, які утримувалися роздільно, отримувала разом з їжею порцію зоокумарину у дозі 1мг на одну тварину за добу. Внаслідок кумуляційної дії отрути зоокумарину клінічна картина отруєння була зафіксована на 3-10 день у вигляді постійних кровотеч із зовнішніх отворів тварин, що можна пояснити індивідуальною витривалістю організму піддослідних тварин до отрути та їхнім віком. Після появи слідів видимої кровотечі у тварин дослідної і контрольної груп застосування отрути було припинено. З наступного дня для тварин дослідної групи проводили індивідуальне лікування препаратами, а точніше відваром деревію звичайного до повного припинення кровотечі, з чіткою фіксацією кількості спожитого відвару. Припинення кровотечі було зафіксовано для кожної тварини з дослідної групи окремо, що дало змогу проаналізувати отримані дані. В контрольній групі лікування препаратами деревію звичайного не проводилося, а тому кровотеча у контрольних тварин не припинялася. Це стало причиною загибелі 6-й з 8 тварин на 5-11 день від початку видимої кровотечі. Тваринам, що залишилися ще живими, також було надано лікування відваром деревію звичайного, яке призвело до повного одужання контрольних тварин, незважаючи на тяжкі наслідки тривалої кровотечі, тим самим ще раз підтвердилася ефективність застосування даного препарату. Таблиця 1 Дослідження кровоспинної дії деревію звичайного (щоденник спостережень) Вага Доза Початок Номер Вік (у Початок з'їденої Початок лікування Кінець на Стать наприкінці досліду видимих тварини місяцях) отрути відваром кровотечі початку досліду кровотеч (мг) деревію досліду Експериментальна група 1 5 самка 115 112 16.07.02 5 21.07.02 22.07.02 25.07.02 2 5 самець 130 130 16.07.02 7 23.07.02 24.07.02 30.07.02 3 5 самець 125 123 16.07.02 6 22.07.02 23.07.02 26.07.02 4 12 самець 220 225 16.07.02 10 26.07.02 27.07.02 30.07.02 5 10 самка 160 155 16.07.02 8 24.07.02 25.07.02 28.07.02 Контрольна група Кровотеча 1 6 самка 116 115 16.07.02 5 21.07.02 21.07.02 не припиняє Примітка Загибель тварини на 5 день 2 6 самець 120 120 16.07.02 6 22.07.02 22.07.02 3 6 самець 125 123 16.07.02 4 20.07.02 20.07.02 4 «24 самець 250 240 16.07.02 7 23.07.02 23.07.02 5 14 самець 185 190 16.07.02 6 22.07.02 22.07.02 ться Кровотеча не припиняється Кровотеча не припиняється Кровотеча не припиняється Кровотеча не припиняється Загибель тварини на 6 день Загибель тварини на 8 день Загибель тварини на 11 день Загибель тварини на 7 день Після зафіксування чітких ознак зовнішньої кровотечі застосування зоокумарину було припинено (для кожної з тварин індивідуально), але і після цього заходу кровотеча не припинялася. Тоді тваринам із експериментальної групи у якості ліків був запропонований відвар деревію звичайного. Незважаючи на гіркий смак, тварини випивали відвар у кількості від 150 до 250мл у 2-4 прийому за добу, у залежності від індивідуальної потреби. Застосування препарату деревію звичайного мали позитивні наслідки, які появилися у зменшенні та припиненні кровотечі вже на другий день вживання відвару деревію звичайного у 4 тварин дослідної групи. Взагалі, під час лікування піддослідні тварини випили від 200 до 520мл відвару деревію звичайного кожна. У контрольній групі, де лікування не проводилося, зовнішня і внутрішня кровотеча не припинялася у всіх тварин, що призвело до загибелі 6 тварин з 8 (на 5-11 день) після появи крові із зовнішніх отворів тіла. Анатомічний розтин 2-х загиблих тварин підтвердив літературні дані про негативний вплив кумаринів та їх похідних на організм ссавців. Були зафіксовані порушення роботи серця, легенів та інших внутрішніх органів. Печінка та нирки загиблої піддослідної тварини були непомірно збільшеного розміру, до того ж мали не природний темно-бурий колір. Крім того, на кровоносних судинах, особливо шлунково-кишкового тракту, були зафіксовані численні сліди виходу крові із кровоносного русла та підшкірні гематоми. Таблиця 2 Дослідження кровоспинних властивостей деревію звичайного у досліді з лабораторними пацюками, отруєними зоокумарином (сумарні дані за два роки) Застосовані хімічні речовини та препарати Зоокумарин Відвар деревію (в мл) Відвар деревію (в мл) Дослідна група (9 тварин) Контрольна група (8 тварин) Доза отрути Дія отрути Доза отрути Дія отрути на зоокумарину, зоокумарину на зоокумарину, в мг організм (в мг) організм Поява кровотечі 3-10 4-7 Поява кровотечі на 3-10 день Дослідна група (9 тварин) Контрольна група (8 тварин) Припинення Продовження 150-250 за добу кровотечі на 2-4 кровотечі день Припинення 170-200 за добу кровотечі на 4-5 день Примітка Загибель на 511 день 6 тварин 2 тварини одужали Згодовування зоокумарину припинено після появи кровотечі. Перераховані ознаки підтверджують відомості про те, що зоокумарин, маючи кумулятивну дію, легко накопичується в легеневій тканині, печінці, нирках і селезінці, порушуючи їх функції, а при великих дозах, як ми пересвідчилися, руйнує і самі органи. Дія зоокумарину призводить до збільшення проникливості капілярів, внаслідок чого кров виходить із судин, що і було зафіксовано при житті отруєних тварин та при анатомічному розтині після загибелі. Після загибелі 6 тварин із контрольної групи, оскільки експеримент був по суті, завершений, двом тваринам, що залишилися, було надано лікування препаратами деревію звичайного. Оскільки у паталогічному стані піддослідні тварини перебували протягом тривалого часу, то від втрати крові їх організм був де що ослаблений і одужання тварин контрольної групи відбувалося повільніше. Лише на 4-5 день споживання препаратів деревію звичайного була зафіксована зупинка кровотечі. Подальші спостереження за піддослідними тваринами (після закінчення досліду) експериментальної і контрольної груп ознак патології у поведінці і зовнішньому вигляді не виявлено. З літературних джерел відомо, що кропива дводомна мало чим відрізняється від деревію звичайного, щодо кровоспинної дії. Тому ми вирішили провести дослід по зупинці кровотечі у тварин, отруєних зоокумарином з використанням препаратів кропиви дводомної, (див. табл.3). Таблиця 3 Дослідження кровоспинної дії препаратів кропиви дводомної Застосовані хімічні речовини та лікарські препарати Зоокумарин Відвар кропиви дводомної (мл) Дослідна група (3 тварини) Контрольна група (3 тварини) Доза отрути (мг) Дія на організм Доза отрути 5-10 Поява кровотечі на 5-10 день 4-7 100-120 Припинення кровотечі на 8-10 день Дія отрути на організм Поява кровотечі на 47 день Кровотеча продовжується, загибель тварин на 6 день Застосування зоокумарину припинено після появи кровотечі. Враховуючи багатий хімічний склад кропиви дводомної, зокрема наявність дубильних речовин, вітаміну К, солей кальцію, можна було сподіватися на позитивний терапевтичний результат при лікуванні внутрішніх кровотеч. Але проведений експеримент цього не підтвердив. Як видно із таблиці, яка відображає наслідки досліду, припинення кровотечі після лікування відваром листків кропиви дводомної було зафіксовано лише на 810 день. Тривалий строк лікування відваром кропиви дводомної призвів до ослаблення організму піддослідних тварин, а тому потрібно зазначити малу ефективність даного препарату у лікуванні тварин, отруєних кумаринами та їх похідними. Цитована література: 1. Баженов С.В. Ветеринарная токсикология. -М.: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1958. -с.252-256. 2. Беркало Л.А. В поисках ключ-травы. -X.: Прапор, 1990, -с.4-14, 212-220. 3. Георгиевский В.П., Комиссаненко Н.Ф., Дмитрук С.Е. Биологически активные вещества лекарственных растений. -Н.: Наука, Симбирское отделение, 1990, -с.5-12, 107-120. 4. Кархут В.В. Жива аптека. -К.: Здоров'я, 1992. -с.5-16, 21-22. 5. Крыло А.А., Марченко В.А., Максютина Н.П., Мамчур Ф.И. Фито терапия в комплексном лечении заболеваний внутренних органов. -К.: Здоровье, 1992. -с.24-82. 6. Иванов В.И. Лекарственные средства народной медицины. -М.: Военное издательство, 1992. -с.7-21, 257258. 7. Лекарственные растения, п/ред. Гринкевича С.И. -М.: Высшая школа, 1991. -с.4-21, 330-331. 8. Лікарські рослини, п/ред. Гродзинського A.M. -К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1992. -с.8-22, 132-135. 9. Липницкий С.С., Пилуй А.Ф., Лапно Л.В. Зеленая аптека в ветеринарии. -Минск,: Ураджай, 1987. -с.5-17, 5051. 10. Мамчур Ф.І, Довідник з фітотерапії. -К.: Здоров'я, 1984. -с.5-40. 11. Памуков Д.Н., Ахтардієв Х.З. Аптека живої природа. -К.: Урожай, 1991. -с.12-30, 77-78. 12. Перевозченко И.И., Заваруха Б.В., Андриенко Т.Л. Лекарственные растения. -К.: Урожай, 1991. -с.164-165. 13. Рабинович Н.И. Лекарственные растения в ветеринарной практике. -М.: Агропромиздат, 1987. -с.3-19, 241-243. 14. Растительные лекарственные средства, п/ред.проф. Максютиной М.П. -К.: Здоров'я, 1985, с.67-68, 128137. 15. Решетник В.В., Цигура И.В. Травник. -X.: Прапор, 1992. -с.201-202. 16. Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України. -К.: Українська радянська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1991. 17. Соколов С.Я., Замотаев И.П. Справочник по лекарственным растениям. -М.: Медицина, -с.5-20, 167-168. 18. Хмельницкий Г.А. Ветеринарная токсикология. М. 1987. 19. Товстуха Е. Фітотерапія. -К.: Здоров'я, 1990. -с.76-77, 241-243. 20. Яковлев Я.И. Техника введения лекарственных средства животным. -М.: Колос. 1974. -с.51-81. 21. Журнал «Ветеринария» (Москва) за 1991-2003pp. - немає даних по темі. 22. Пошуки даних лікування тварин, отруєних кумаринами, в мережі "Internet" також були безрезультатні.