Спосіб кріплення похило-направлених свердловин

Спосіб кріплення похило направлених свердловин, що включає згвинчування обсадних труб та спуск утвореної ними колони у свердловину і який на визначених викривлених ділянках ствола свердловини передбачає застосування (введення) Корисна модель належить до нафтогазової промисловлсті, зокрема до способу кріплення похило-направлених свердловин і може бути застосований для кріплення викривлених свердловин. Відомий спосіб кріплення похилих свердловин, який включає спуск у свердловину обсадної колони, що зібрана із набору овальних обсадних труб, котрі при спуску є з'єднані та орієнтовані (фіксовані) за відповідними осями у відповідності до викривлених ділянок свердловини [ав. св. СССР № 491778, Е 21В 33/14, бюл. № 42, 1975 г.]. Проте, застосування цього способу є практично неможливим саме через те, що неможливо здійснити фіксацію обсадної колони, яка утворена із овальних обсадних труб, до викривленого ствола свердловини. Тобто, щоби відповідні осі овала із овальних обсадних труб співпали з осями овала овальних секцій ствола свердловини, особливо при наявності декількох викривлених ділянок. Крім того, трудомісткий та з похибками є сам процес визначення осі овала кожної обсадної труби, зокрема, який здійснюють шляхом розміток (позначення) положення осей та овала обсадних труб у відповідності до викривленого ствола свердловини, у якого межа викривлення визначена шляхом розрахунку. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб кріплення похило-направлених механічно-деформаційних з'єднуючих елементів, котрі під дією осьового розтягу зафіксовані по відношенню до викривлених ділянок свердловини, який відрізняється тим, що як механічнодеформаційні з'єднуючі елементи вводять пружнозгвинчувальні стрічкоподібні елементи, які під дією осьового розтягу витягуються, при цьому кожен із цих елементів має форму конуса і виконаний із наборів каліброваних кілець та еластичних мембран - останні розриваються усередині обсадної колони при створенні внутрішнього тиску, який є більшим від гранично допустимої межі міцності еластичних мембран, а як еластичні мембрани використовують латунні мембрани. свердловин, який включає згвинчування обсадних труб та спуск утвореної ними колони у Свердловину і який на визначених викривлених ділянках ствола свердловини передбачає введення механічно-деформаційних з'єднуючих елементів, котрі під дією осьового розтягу є фіксовані по відношенню до викривлених ділянок свердловини. При цьому, як механічно-деформаційні з'єднуючі елементи застосовують обсадні труби з ексценриситетом поздовжних осей - зовнішньої і внутрішньої поверхонь, де внутрішня поверхня є орієнтованою величиною відносно радіуса викривлення ствола свердловини внаслідок дії осьового розтягуючого навантаження [ав.св. СССР № 1368425, Е 21В 33/14, бюл. № 3,1988г.]. Але цей спосіб не дає можливості здійснити надійний спуск обсадної колони до проектної позначки свердловини, саме у свердловинах з нестійкими горизонтами і у свердловинах, які мають декілька викривлених ділянок та у яких межа (інтервал) кріплення верхньої вертикальної ділянки є більшою ніж 300 м. Це зумовлено тим, що величина вихідного ексцентриситета обсадних труб є залежною величиною, відповідно, до інтенсивності викривлення ділянки/ділянок ствола свердловини, що визначається за формулою. Причому, орієнтовна межа ексцентриситета обсадних труб для кожної окремої викривленої CO ЗГ 7396 ділянки визначається самостійно. Внаслідок чого є практично неможливим здійснити надійне кріплення у похило-направлених свердловинах, що здійснюють шляхом орієнтованого спуску орієнтованої обсадної колони - одночасно. Крім того, підбір обсадних труб з визначеним ексцентриситетом, визначення мінімальної та максимальної величини товщини стінки обсадних труб шляхом розмітки, а у подальшому досягнення суміщення при з'єднанні їх у секції шляхом згвинчування для утворення обсадної колони, яку спускають у свердловину, є трудомісткі та технологічно складні операції, які ускладнюють спосіб. В основу корисної моделі поставлена задача створення нового більш надійного способу кріплення похило-направлених свердловин шляхом підбору "гнучкого" з'єднуючого елемента, який був би придатним для кріплення викривлених ділянок свердловини, що дає можливість забезпечити спрощення способу, спрямованого на покращення якості кріплення обсадних колон у викривлених свердловинах і одночасно розширення сфери застосування способу. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб, який включає згвинчування обсадних труб та спуск утвореної ними колони у свердловину і який на визначених викривлених ділянках ствола свердловини передбачає введення механічнодеформаційних з'єднуючих елементів, котрі під дією осьового розтягу є фіксовані по відношенню до викривлених ділянок свердловини. Згідно корисної моделі, що як механічно-деформаційні з'єднуючі елементи вводять пружно-згвинчувальні стрічкоподібні елементи, які під дією осьового розтягу витягуються, при цьому кожен із цих елементів має форму конуса і виконаний із наборів каліброваних кілець та еластичних мембран - останні розриваються у середині обсадної колони при створенні внутрішнього тиску, який є більшим за гранично допустимі межі міцності еластичних мембран, де як еластичні мембрани використовують латунні мембрани. За рахунок сукупності ознак, а саме, що запропоновано на визначених викривлених ділянках ствола свердловини вводити пружнозгвинчувальні стрічкоподібні елементи як механічно-деформаційні з'єднуючі елементи і те, що вони мають властивість витягуватися під дією осьового розтягу, маємо достатнє рішення для поставленої задачі. Так, те, що підібраним пружно-згвинчувальним стрічкоподібним елементам властиво витягуватися, чим забезпечується надійний спуск та кріплення відносно ствола свердловини, досягнуто сприятливих умов проходження "гнучкого" з'єднуючого елемента та покращення якості кріплення його на викривлених ділянках ствола свердловини. Внаслідок того, що спуск у свердловину пружно-згвинчувальних стрічкоподібних елементів є самоорієтованим, який незалежний від інтенсивності викривленої ділянки чи викривлених ділянок. Тоді як у відомих способах спуск обсадних труб є залежно-орієнтованим відносно осей овала із овальних обсадних труб або у межах ексцентриситета обсадних труб. І у той саме раз, слід зазна чити, витягування пружно-згвинчувального стрічкоподібного елемента на викривлених ділянках ствола свердловини проходить за рахунок осьового розтягу, саме по ділянках пружнозгвинчувального стрічкоподібного елемента, що складений із наборів каліброваних конусоподібних кілець та еластичних, де як еластичні мембрани використовують латунні мембрани, за умови створення внутрішнього тиску. Поряд з цим величина створеного внутрішнього тиску є величиною заданою, яка залежна від гранично допустимих меж міцності латунних мембран, чим забезпечується їх почерговий розрив за рахунок передавання гідравлічного зусилля від однієї мембрани до іншої. Тобто, розрив відбувається по ділянках пружно-згвинчувального стрічкоподібного елемента, зумовлюючи таким чином поступове та плавне переміщення останнього на викривлених ділянках у процесі спуску колони. Крім того, із врахуванням того, що усунено ряд технологічних операцій: підбір обсадних труб, визначення мінімальної та максимальної величини товщини стінки обсадних труб і інші, які притаманні відомим способам, що забезпечує спрощення способу, чим зумовлюється розширення сфери його застосування. Запропонований спосіб здійснюється таким чином. Приклад. Перед спуском обсадних труб у свердловину по інклинограмі визначають інтервали викривлення ствола свердловини. Після цього, з'єднання обсадних труб та пружно-згвинчувальних стрічкоподібних елементів здійснюють за звичним принципом. В свердловину спускається нижня частина обсадної колони. Під час спуску на викривлених ділянках ствола свердловини вводяться пружно-згвинчувальні стрічкоподібні елементи, а на вертикальних - обсадні труби певного діаметру. Причому, необхідно зазначити, що самоорієнтоване направлене переміщення пружно-згвинчувальних стрічкоподібних елементів на викривлених ділянках ствола свердловини здійснюється при створенні у свердловині колони внутрішнього тиску шляхом закачки робочого реагента, величина якого більша за гранично допустиму межу міцності латунних мембран. В результаті чого латунні мембрани почергово розриваються, передаючи гідравлічне зусилля від однієї мембрани до іншої, зумовлюючи почергово вивільнення каліброваних кілець (ділянок) пружнозгвинчувального стрічкоподібного елемента, надаючи йому "гнучкості". Внаслідок чого відбувається витягування пружно-згвинчувального стрічкоподібного елемента відносно ствола свердловини. Таким чином за рахунок розриву латунних мембран, котрі надають пружно-згвинчувальному стрічкоподібному елементу гнучкості, проходить проштовхування пружно-згвинчувального стрічкоподібного елемента до проектної глибини свердловини. Кріплення верхнього вертикального інтервалу 0-300 м і більше здійснюється звичайними обсадними трубами за звичайною (загальноприйнятою) технологією. 7396 Комп ютерна верстка М Клюкін Підписне Тираж 28 прим Міністерство освгти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул Глазунова, 1, м Київ - 4 2 , 01601