Спосіб діагностики активного системного червоного вовчака

Реферат: Спосіб діагностики активного системного червоного вовчака включає дослідження показників крові хворого до проведення курсу лікування з наступним порівнянням з даними контролю. В сироватці крові хворого визначають концентрацію сироваткового інтерлейкіну-8, альфа 2макроглобуліну та інтерферону-, і розраховують індекс антитілоутворення за формулою ІАт=ІЛ8/МГхІФН-, при цьому, якщо у обстежуваної особи значення ІАт>15, діагностують активний аутоімунний процес, асоційований з системним червоним вовчаком. UA 102575 U (12) UA 102575 U UA 102575 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до ревматології, й може бути використаною в медичній практиці, здебільшого, у клініці внутрішніх хвороб (ревматології), як засіб підвищення ефективності і точності оцінки активності системного червоного вовчака. Для діагностики системного червоного вовчака (СЧВ) в клінічній практиці найбільш широко використовують класифікаційні критерії Американської ревматологічної асоціації (Насонов Е.Л. Системний червоний вовчак. В кн. Ревматологія (вибрані глави)- М:. М, 2010), що включають 11 найбільш характерних ознак СЧВ: висипання у ділянці вилиць; дискоїдні висипання; фотосенсибілізація; виразки порожнини рота; артрит; серозити; ураження нирок; неврологічні порушення; гематологічні порушення; імунні порушення; антинуклеарні антитіла. При наявності у хворого 4 і більше ознак в будь-якому поєднанні діагноз СЧВ вважається достовірним. Зазначені критерії діагностики СЧВ використовують в шкалі підрахунку активності СЧВ на зразок SLEDAI-I (Systemic Lupus Erythematosus Disease Activity Index) (Bombardier C, et.al., 1985), що містять 24 симптоми, згруповані до 9 органних систем. Підсумовування цих критеріїв оцінюється як загальна активність СЧВ. Недоліком такого оцінювання є: наявність великої кількості ознак СЧВ, що ускладнює не тільки визначення активності, а й діагностику. З іншого боку, необгрунтоване оцінювання СЧВ тягне за собою неправильно призначене лікування (зокрема, надто високі дози глюкокортикоїдів, 2 імуносупресантів), яке може негативно впливати на перебіг хвороби та викликати негативні наслідки. Також відомий спосіб діагностики активності аутоімуного процесу за ступенем зниження супресорної функції лімфоцитів (Патент РФ 2147442, МПК А61К39/395, А61Р7/00, А61Р35/00, опубл. 20.04.2000), що дозволяє визначати варіанти перебігу: помірковано знижену супресорну функцію, відповідальну за процеси активації ядерного хроматина в популяції вовчакових-клітин, більш характерну для сприятливих перебігів, або з високою вихідною активністю останнього, притаманну тяжкому перебігу. У відомому способі збільшення інформативності досягається за рахунок кваліфікації варіантів перебігу, а також у виключенні аутоімунного навантаження на людську особу. Але, отримуваний результат не є вагомим, оскільки встановлені варіанти перебігу кваліфікують лише активність поточного процесу, що унеможливлює визначення подальшого перебігу СЧВ, коректування лікувальної тактики та оцінку ефективності терапії. Більш наближеним є спосіб диференційної діагностики системного червоного вовчака (Патент України № 37033, МПК G01N33/53, опубл. 16.04.2001), що включає дослідження показників крові хворого до проведення курсу лікування з наступним порівнянням з даними контролю. У відомому способі досліджують плазму крові, визначають концентрацію тромбоксану та простацикліну і при збільшенні показника співвідношення тромбоксану до простацикліну діагностують активний патологічний процес. Недостатня кількість критеріїв оцінки, запобігає можливості отримання достовірних прогнозів у виборі препаратів базисної терапії. Недоліком відомого способу є також низька інформативність, що знижує діагностичні можливості аутоімунного процесу, з можливістю коректування її поточного курсу в перспективі. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу діагностики активного системного червоного вовчака шляхом опрацювання резерву біологічних маркерів крові, що забезпечить підвищення ефективності і точності визначення активного процесу в перебігу системного червоного вовчака. Поставлена задача вирішується тим, що в способі діагностики активного системного червоного вовчака, що включає дослідження показників крові хворого до проведення курсу лікування з наступним порівнянням з даними контролю, відповідно корисній моделі, в сироватці крові хворого визначають концентрацію сироваткового інтерлейкіну-8, альфа 2-макроглобуліну та інтерферону- і розраховують індекс антитілоутворення за формулою ІАт =ІЛ8/МГхІФН-, де: ІАт - індекс антитілоутворення, ум.од., ІЛ-8 - концентрація сироваткового інтерлейкіну-8, пг/мл, МГ - альфа 2-макроглобулін (мг/мл), ІФН- - інтерферон- (пг/мл), при цьому, якщо у обстежуваної особи значення ІАт>15, діагностують активний аутоімунний процес асоційованій з системним червоним вовчаком. Залучення ІЛ-8, як раннього прогностичного маркера зумовлене його впливом на онтогенію СЧВ. Тобто, інформативність ІЛ-8 у поєднанні з МГ та ІФН при його застосуванні за новим призначенням повністю визначає підвищення ефективності і точності діагностики активного процесу системного червоного вовчака. ІЛ-8 є важливим ендогенним регулятором імунних і запальних процесів і медіатором гострих фаз запалення, його визначення для діагностики активного патологічного процесу СЧВ досягається за рахунок уникнення лабораторних маніпуляцій, вимірів, усереднень значень концентрації сироваткового інтерлейкіну. 1 UA 102575 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 МГ відіграють значну роль як в гуморальній, так і в клітинній імунній відповіді. Вони є єдиними транспортерами регуляторних цитокінів до клітин, презентують антигени, запускають каскад клітинних реакцій, впливають на антитілогенез. Крім того, МГ в залежності від конформаційного стану впливають на ремоделювання тканин. Інтерферон-у в свою чергу модифікує взаємовідносини між клітинами та з різними біологічно активними субстанціями: антитілами, лімфокінами, гормонами, ростовими факторами і т.п. При зростаючому рівні антинуклеарних антитіл та обмежених клінічних ознаках проводиться в першу чергу визначення вмісту біомаркерів (інтерлейкінів) цитокінової мережі (IL-8) і ІФН- інтерферону, вміст яких корелює з активністю СЧВ. Збільшення числа оцінних критеріїв, зокрема залучення та опрацьовування резерву біологічних маркерів ІЛ-8, ІФН-, МГ і можливість інтерпретації величини ІАт посилюють інформативність, що поліпшує діагностику активного аутоімунного процесу, з можливістю коректування поточного лікувального курсу в перспективі. При СЧВ встановлена негативна кореляція між вмістом МГ і ІЛ-8 (r=-0,65, р1200 ум.од., що спонукало до виключення у пацієнтки системного червоного вовчака. Однако такий рівень антинуклеарних антитіл не підтримувався підвищенням антитіл до двох ланцюгової ДНК. Відбирали 5 мл крові, виділяли сироватку й визначали в ній концентрації ІЛ-8=2,7 пг/мл, МГ=1,2 мг/мл та ІФН-=0,03 нг/мл. Розраховували ІАт=0,72. За умов запропонованої корисної моделі при значенні ІАт менше 2 діагностували неактивний аутоімунний процес навіть при виражених клінічних проявах (в т.ч. лікарськими засобами), обумовлених як з'ясувалося розвитком індукованого вовчакоподібного синдрому. Використання способу з використанням сироваткового ІЛ-8, МГ та ІФН- дозволяє підвищити ефективність і точність діагностики активного системного червоного вовчака. При значенні ІАт понад 15 у обстежуваної особи діагностують активний аутоімуннии процес системного червоного вовчака. Наведений приклад клінічного використання запропонованого способу підтверджує можливість його відтворення в клініці внутрішніх хвороб (ревматології) з досягненням вищезазначеного технічного результату. Таким чином, використання пропонованого способу діагностики дозволяє підвищити ефективність і точність діагностики системного червоного вовчака. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 55 60 Спосіб діагностики активного системного червоного вовчака, що включає дослідження показників крові хворого до проведення курсу лікування з наступним порівнянням з даними контролю, який відрізняється тим, що в сироватці крові хворого визначають концентрацію сироваткового інтерлейкіну-8, альфа 2-макроглобуліну та інтерферону-, і розраховують індекс антитілоутворення за формулою ІАт=ІЛ8/МГхІФН-, де: ІАт - індекс антитілоутворення, ум.од., 2 UA 102575 U 5 ІЛ-8 - концентрація сироваткового інтерлейкіну-8, пг/мл, МГ - альфа 2-макроглобулін (мг/мл), ІФН- - інтерферон- (пг/мл), при цьому, якщо у обстежуваної особи значення ІАт>15, діагностують активний аутоімунний процес, асоційований з системним червоним вовчаком. Комп’ютерна верстка О. Гергіль Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3