Спосіб “діма нвл/по” визначення загального та спеціально людського типів вищої нервової діяльності в межах одного тесту

Спосіб визначення загального та спеціального людського типів вищої нервової діяльності в межах одного тесту, при якому встановлюють нормальний функціональний стан досліджуваного, демонструють першосигнальні подразники, здійснюють реагування в режимі білатерального вибору з двох позитивних – для кожної руки – і одного гальмуючого подразників при підвищенні темпу на 10 подразників кожні 30 секунд, реєструють і підсумовують на кожному темпі помилки, виявляють функціональну рухливість, за якою визначають загальний тип вищої нервової діяльності, демонструють завдання в шеститемповому діапазоні дослі 36953 ТДД – шеститемповий діапазон дослідження з початковим ТД, ви щим за темп ФР на 10 фігур на хвилину; НВлр – кількість неправильних відповідей лівою рукою; ПО – помилки (загальна кількість помилок в ТДД, тобто неправильних відповідей, які зроблені лівою та правою рукою); Цикл ДІМА – повний період, протягом якого величина МА зростає до першого максимуму, потім зменшується (з можливістю інверсії у статистично значимій групі), а далі зростає до другого максимуму і знову зменшується (такий період схожий на повний період динамізму МА, який має два напівперіоди синусоїдальних коливань); ДІМА нвл/по – скорочення, яке вказує на те, що мова йдеться про ДІМА-те хнологію, в даному варіанті якої використовують показник НВлр/ПО; Тип МА – тип міжпівкульової асиметрії переробки інформації (тип мислення на відміну від типу рукості, прикладами якого є правша, лівша); Л-тип МА – лівопівкульовий тип МА (тип логікомовного мислення); П-тип МА – правопівкульовий тип МА (тип образного мислення); Тест А.Є. Хільченка – іспит, побудований на демонструванні двох позитивних подразників (коло, квадрат) і одного гальмуючого (трикутник); тест є основою способу, який пропонується; ПА – кількість помилок активацій; ЛФС – латеральна функціональна система ''рука – півкуля мозку''; Шпі – швидкість переробки інформації; ПрСпшМАХ – максимум внеску ЛФС ''права рука – ліва півкуля'' в перепускну спроможність людини за Шпі; ЛрСпшМАХ – максимум внеску ЛФС ''ліва рука – права півкуля'' в перепускну спроможність людини за Шпі; ФСн – нормальний функціональний стан; ДС – друга сигнальна система; ПСВдс – показник ступеня врівноваженості ДС, який відображає співвідношення помилок збудження та помилок гальмування в ТДД; ПС – перша сигнальна система; ДЕпс – показник дефіциту ефективності переробки інформації в ПС, який є пропорційним співвідношенню НВлр/ПО; Зп – збудження, наявність реагування правою рукою, мірою якої є кількість помилкових реакцій правою рукою на гальмуючий подразник (трикутник); ГЗл – гальмування, відсутність реагування правою при одночасному збудженні, наявності реагування лівою рукою, мірою якої є кількість помилкових реакцій лівою на позитивний подразник (квадрат) для правої руки; Гп – гальмування, відсутність реагування правою рукою, мірою якої є кількість помилок через відсутність реагування правою рукою на позитивний подразник (коло) для цієї руки; Зл – збудження, наявність реагування лівою рукою, мірою якої є кількість помилкових реакцій лівою рукою на гальмуючий подразник (трикутник); ГЗп – гальмування, відсутність реагування лівою рукою при одночасному збудженні, наявності реагування правою рукою, мірою якої є кількість помилкових реакцій правою рукою на позитивний подразник (коло) для лівої руки; Гл – гальмування, відсутність реагування лівою рукою, мірою якої є кількість помилок через відсутність реагування лівою рукою на позитивний подразник (квадрат) для цієї руки; Лн – Л-типна норма, група представників Лтипу МА в ФСн; Пн – П-типна норма, група представників Птипу МА в ФСн; Т-tween (англійською мовою – близнята, ступінь близькості й різниці) – різниця за Ст'юдентом; р-power (англійською мовою – потужність підкріплення) – рівень значимості різниці. Обставини, що передували сучасному рівню техніки, тобто появі ДІМА-технології Ці обставини полягали у тому, що з часів Сеченова – Павлова до початку вивчення феномену МА (Сперрі, 1960), а також зараз (там, де немає ДІМА-те хнології) загальний тип ВНД визначають за одним тестом, а спеціально людський тип – за іншим тестом (Печенкин, 1979). З появою ДІМАтехнології стало можливим вивчати загальний та спеціально людський типи ВНД в межах одного рефлексометричного тесту завдяки тому, що; 1) для визначення загального типу ВНД потрібна перша частина ДІМА-тестування, яка включає пред'явлення подразників на темпах, що не перевищують темпу ФР; 2) для визначення спеціально людського типу ВНД потрібна друга частина ДІМА-тестування на темпах від ФР+10 до ФР+60. За аналог прийнятий спосіб ''ДІМАсм'', при якому встановлюють нормальний функціональний стан (ФСн) досліджуваного, демонструють першосигнальній подразники, психомоторне тестування виконують в режимі білатерального вибору з двох позитивних подразників – для кожної руки – і одного гальмуючого при підвищенні темпу демонстрування (ТД) на 10 подразників кожні 30 секунд, реєструють помилки, підраховують на кожну ТД суму і відсоток суми помилок, зроблених правою та лівою рукою, встановлюють ФР як найбільший темп, на якому цей відсоток не перевищує 5,5%, визначають за ФР загальний тип ВНД, реєструють і підсумовують на кожному ТД після ФР окремо для кожної латеральної функціональної системи (ЛФС) ''рука – півкуля мозку'' помилки активації (ПА), основу яких складає кількість помилкових реакцій даною рукою у відповідь на демонстрування позитивного подразника для іншої руки (ГЗп, ГЗл), підраховують за ПА для правої руки і лівої руки величини і асиметрію внесків ЛФС у перепускну спроможність людини за швидкістю переробки інформації (Шпі), виявляють з початкового темпу (вищого за рівень ФР на 20 подразників на хвилину) другий екстремум цієї асиметрії по максимуму і відповідний до нього темп, на наступному темпі тестування закінчують, виявляють максимальні величини вказаних внесків (ПрСпшМАХ і ЛрСпшМАХ), порівнюють їх, а спеціально людський тип ВНД визначають як тип МА за ЛФС, в якій максимум з указаних внесків перебільшує, причому величину цих внесків підраховують за математичною формулою для перепускної спроможності (рішення про видачу патенту по заявці на винахід № 99074241 від 2 36953 21.07.1999 року на ''Спосіб ''ДІМА'' визначення міжпівкульової асиметрії людини''). Недолік аналогу: не забезпечує підвищеної надійності способу в умовах, коли дуже важливо мати декілька способів визначення типу ВНД (з підкріпленням додатковим показником уже відомих показників у межах тієї самої методики). За прототип прийнято спосіб, при якому встановлюють ФСн досліджуваного, демонструють першосигнальній подразники. Психомоторне тестування виконують у режимі білатерального вибору з двох позитивних подразників – для кожної руки – і одного гальмуючого при підвищенні ТД на 10 подразників кожні 30 секунд, реєструють помилки, підраховують на кожному ТД сум у і відсоток суми помилок, зроблених правою та лівою рукою, встановлюють ФР як найбільший темп, на якому цей відсоток не перевищує 5,5%, визначають за ФР загальний тип ВНД, демонструють завдання в шеститемповому діапазоні дослідження з початковим ТД, вищим за темп ФР на 10 фігур на хвилину (ТДД), в якому реєструють і підсумовують окремо кількість помилок відсутності реагування правою рукою на позитивний подразник для цієї руки (Гп) як помилки гальмування в другій сигнальній системі (ДС) ВНД, а також – кількість помилкових реакцій правою рукою на позитивний подразник для лівої руки (ГЗл) та кількість помилкових реакцій лівою рукою на гальмуючий подразник (Зл) як помилки збудження цієї системи, підраховують показник ступеня врівноваженості ДС (ПСВдс) як співвідношення підсумованих у ТДД помилок збудження та помилок гальмування, а спеціально людський тип ВНД визначають як Л- та П-типи МА за ПСВдс за його відповідністю фізіологічній нормі для цих типів (рішення про видачу патенту по заявці № 99095352 від 29.09.1999 на винахід ''Спосіб ''ДІМАвдс'' визначення типу міжпівкульової асиметрії людини''). Недолік прототипу: не забезпечує підвищеної надійності способу в умовах, коли дуже важливо мати декілька способів визначення типу ВНД (з підтриманням уже відомих показників у межах тієї самої методики додатковим показником). У способі ''ДІМАнвл/по'' шляхом розширення арсеналу засобів виявлення спеціально людських типів ВНД за рахунок створення додаткового варіанту оцінки Л- та П-типів МА без додаткових витрат і використання додаткових засобів у межах єдиного одноразового тесту поставлена задача підвищення надійності способу. Статистично встановлена значимість двох циклів ДІМА (цикл ДІМА схожий на повний період динамізму МА, який має два напівперіоди синусоїдальних коливань). Причому в межах першого циклу ДІМА на темпі ФР (у процесі коливання) МА вперше інверсує, тобто змінює знак на протилежний, і темп першої інверсії МА відповідає загальному типу ВНД (див.: Седаков І.О. Гіпотеза правопівкульової активації... Матеріали першої науковопрактичної конференції ''Актуальні проблеми здорового способу життя''. – К., 1992. – С. 65-67), а в межах другого циклу ДІМА після досягнення ФР – у діапазоні темпів від ФР+10 до ФР+60, в якому інформаційне навантаження досягає максимального екстремуму (див.: Седаков І.О. та ін. Спосіб визначення екстремального інформаційного нава нтаження. Рішення про видачу патенту по заявці на винахід від 11.05.1999), статистично встановлено, що МА знову інверсує і усереднена величина ДІМА певного знаку відповідає певному спеціально людському типу ВНД. Було також встановлено, що високу інформативність для розрізнення Лта П-типів МА має співвідношення в ТДД кількості неправильних відповідей лівою рукою (НВлр) і загальної кількості помилок (ПО). Це співвідношення має зміст показника дефіциту ефективності переробки інформації в першосигнальній системі (ДЕпс). У способі ''ДІМАнвл/по'' встановлюють ФСн, демонструють першосигнальній подразники, здійснюють реагування в режимі білатерального вибору з двох позитивних подразників – для кожної руки – і одного гальмуючого при підвищенні темпу на 10 подразників кожні 30 секунд, реєструють помилки, підраховують на кожному ТД суму і відсоток суми помилок, зроблених правою та лівою рукою, встановлюють ФР, за яким визначають загальний тип ВНД, демонструють завдання в шеститемповому діапазоні дослідження (ТДД), з початковим ТД на 10 фігур на хвилину вище ФР, реєструють помилки у цьому діапазоні, формують першу та др угу кількість помилок, за співвідношенням яких підраховують показник, за яким визначають спеціально людський тип ВНД як ліво- чи правопівкульовий тип МА. Поставлена задача вирішена тим, що реєструють і підраховують у ТДД окремо першу кількість помилок у вигляді НВлр та окремо другу кількість помилок у вигляді ПО, підраховують ДЕпс за співвідношенням НВлр/ПО, за яким визначають спеціально людські типи ВНД як Л- та Птипи МА при відповідності ДЕпс фізіологічній нормі для цих типів. Конкретніше винахід полягає у наступному. Тест, на основі якого виявляють ДЕпс, як наведено в характеристиці прототипу, є модифікованим тестом А.Є. Хільченка. Квадрат для правої руки та коло для лівої використовують як позитивні подразники. Гальмуючим подразником є трикутник. Тест застосовують у комп'ютерному варіанті з діапазоном темпів від 30 до 240 фігур на хвилину. ФСн установлюють за суб'єктивним (було необхідно оцінювати свій стан за стобальною шкалою) та за об'єктивним (рішення про видачу патенту по нашій заявці № 99074240 від 21.07.1999 на ''Спосіб визначення функціонального стану людини'') показниками. ФР установлюють як найбільший темп, на якому відсоток суми помилок, зроблених правою та лівою рукою, не перевищує 5,5%. Загальний тип ВНД визначають за ФР згідно з відомою шкалою, відповідно до якої (в умовах демонстрування першосигнальних подразників) розрізняють: загальний тип ВНД з низьким рівнем ФР, якщо вона складає величину до 80 фігур на хвилину; загальний тип ВНД з середнім рівнем ФР, якщо вона складає від 90 до 100 фігур на хвилину; загальний тип ВНД з високим рівнем ФР, якщо вона складає від 110 до 130 фігур на хвилину; загальний тип ВНД з найвищим рівнем ФР, якщо вона складає 140 фігур на хвилину і ви ще (Макаренко Н.В., 1995). Показник ДЕпс для зручності підраховують у вигляді НВлр/По·100, причому НВлр формують 3 36953 накопиченням наступних варіантів помилок, а саме: НВлр=Зл+Гл+Гп , де Зл – кількість помилкових реакцій збудження лівою рукою на гальмуючий подразник – трикутник; ГЗп – кількість помилкових реакцій збудження правою рукою на позитивний подразник – коло – для лівої руки; Гл – кількість помилок відсутності реагування лівою рукою (помилок гальмування) на позитивний подразник – коло – для цієї руки. Досліджуваного, якщо ДЕпс має значення від 29 до 45, відносять до Л-типу МА (за класифікацією спеціально людських типів – це розумовий тип ВНД), а якщо ДЕпс має значення від 51 до 63, тоді досліджуваного відносять до П-типу МА (за класифікацією спеціально людських типів – це образотворчий тип ВНД). Технічний результат пояснюється даними табл. 1, де відображені взаємо зв'язок суттєвих ознак винаходу та безпосереднього технічного результату. Приклад 1 Досліджуваний В-н, 25 років. Здоровий. Був опротестований з метою визначення загального типу і спеціально людського типу ВНД, згідно з винаходом і відомим способом-аналогом. Відповідно за суб'єктивною і об'єктивною оцінками показники ФСн мали величини 90 і 95. За результатами дослідження в ТДД відповідно до винаходу о тримані наступні дані: ФР=70, НВлр=20, ПО=50. ДЕпс=20/50·100=40. За результатом дослідження за способоманалогом, В-н віднесений до загального типу ВНД з низьким рівнем ФР (це можуть бути інертні типи – флегматик чи меланхолік), а за класифікацією спеціально людських типів ВНД досліджуваний віднесений до Л-типу МА, оскільки ЛрСпшМАХ (ТД=130) складає 160·10-2 ніт/с, а ПрСпшМАХ (ТД120) складає 120·10-2 ніт/с (ЛрСпшМАХ>ПрСпшМАХ є ознакою Л-типу МА). Висновок: досліджуваного В-на можна віднести до загального типу ВНД з низьким рівнем ФР, тому що ФР складає величину 70 фігур на хвилину і входить у діапазон фізіологічної норми для цього варіанту – меланхоліка чи флегматика – загального типу ВНД (ФР цього типу складає діапазон значень, який не перевищує 80 фігур на хвилину), а за класифікацією спеціально людських типів ВНД досліджуваний віднесений до розумового типу, тобто до Л-типу МА, тому що ДЕпс скошлає величину 40 і входить до діапазону фізіологічної норми для Л-типу МА (як можна бачити з табл. 2, ДЕпс цього типу складає діапазон значень від 29 до 45). Результати визначення типу МА підтверджуються за способом-аналогом. Таблиця 1 Зв'язок між ознаками винаходу та те хнічним результатом Ознаки винаходу Пропонують досліджуваному виконати модифікований тест А.І. Хільченка, реєструють помилки, виявляють ФР Демонструють завдання в ТДД, реєструють і підсумовують окремо першу кількість помилок НВлр та окремо другу кількість помилок ПО Підраховують ДЕпс за співвідношенням НВлр/ПО, за яким визначають спеціально людські типи ВНД як Лта П-типи МА при відповідності ДЕпс фізіологічній нормі для цих типів Безпосередній технічний результат У результаті забезпечуються передумови для визначення загального типу ВНД У результаті замість показника ПСВдс (який визначають у прототипі і в обчисленні якого першу суму помилок складає сума ГЗп+Зп, а другу – Гп) забезпечується можливість підрахування ДЕпс У результаті забезпечується відповідність матеріалів досліджень раніше невідомого наукового факту про зв'язок Л- та П-типів МА Таблиця 2 Діапазон та величина ДЕпс (М±м), різниця та значимість різниці між групами Лн та Пн, які є представниками відповідно Л- та П-типу МА (n=11 осіб) у ФСн Група Характеристика Діапазон Середнє значення Різниця за Ст'юдентом Значимість різниці У способі ''ДІМАнвл/по'' визначення загального та спеціального людського типів ВНД шляхом розширення арсеналу засобів виявлення спеціально людських типів ВНД за рахунок створення додаткового варіанту оцінки Л- та П-типів МА з допомогою нового показника ДЕпс без додаткових витрат і використання додаткових засобів у межах одноразового тесту забезпечується підвищення надійності способу. Винахід пояснюється описом, прикладом 1 для Л-типу МА, прикладом 2 для П-типу МА та табл. 2, в якій відображений діапазон та величина ДЕпс (М±м), різниця та достовірність різниці між групами Лн та Пн, які є представниками відповідно Л- та Птипу МА (n= 11 осіб) у ФСн. Лн (n-7) Пн (n=4) Від 29 до 45 37±2,5 Від 51 до 63 57±2,8 Т=-5,1 Різниця значуща на рівні pПрСпшМАХ є ознакою Птипу МА). Висновок: досліджуваного Л-ва можна віднести до загального типу ВНД з низьким рівнем ФР, тому що ФР складає величину 70 фігур на хвилину і входить до діапазону фізіологічної норми для цього варіанту – флегматиків чи меланхоліків – загального типу ВНД (ФР цього типу входить до діапазону значень, які не перевищують 80 фігур на хвилину), а за класифікацією спеціально людських типів ВНД досліджуваного можна віднести до образотворчого типу з переважанням почуттєвообразної стратегії переробки інформації, тобто до П-типу МА, тому що ДЕпс складає величину 53,3 і входить до діапазону фізіологічної норми для Птипу МА (як можна бачити з табл. 2, ДЕпс для цього типу складає діапазон значень від 51 до 63). Результати визначення типу МА підтверджуються за способом-аналогом. Дані, які підтверджують винахідницький рівень 1. Інформативність даного способу підтверджується даними досліджень, наведеними у табл. 2. Як можна побачити з табл. 2, діапазони значень ДЕпс у Л- і П-типів МА не перекриваються, а середні значення ДЕпс цих груп досто вірно відрізняються. Це свідчить про те, що ДЕпс як новий показник є високо інформативним для визначення спеціально людських типів ВНД. 2. Неочевидність винаходу полягає в давності проблеми практичного використання знань про ПС і в неоднозначності уявлень щодо співвідношення ПС з ЛФС півкуль мозку на рівні розбіжності в розумінні того, що є стр уктурно-функціональною основою ПС: наприклад, у підручнику з психо фізіології опис цієї проблеми обмежується наступними даними (давність – 50 років): ''...с помощью понятия второй сигнальной системы И.П. Павлов обозначив специальные особенности ВНД человека, существенно отличающие его от животных'' (див.: Марютина Т.М., Ермолаев О.Ю. Психофизиология: Учеб. пособие. – М.: Изд-во УРАО, 1998. – С. 102); для ілюстрації гостроти розбіжностей у розумінні того, чи повністю здійснюються першосигнальні функції (у даному випадку вважаємо їх синонімом функції підсвідомості) правою півкулею чи обома, можна навести наступні думки з іншого підручника з психофізіології: ''Мы не думаем, что психические реакции на неосознаваемые внешние стимулы осуществляются целиком правым полушарием''. І далі: ''Однако существует и другая точка зрения, согласно которой бессознательные психические явления целиком связываются с деятельностью правого полушария'' (див.: Основы психофизиологии: Учеб. / Отв. ред. Ю.И. Александров. – М.: ИНФРА-М, 1998. – С. 235). Тобто в умовах, коли немає єдиної думки відносно того, чи можливо вважати і праву і ліву півкулі субстратом першої чи другої сигнальної системи, нашими експериментальними дослідженнями особливостей типів МА ми відповідаємо на це запитання позитивно: ''Так, і права, і ліва півкуля приймають участь у діяльності ПС, але кожна на рівні своєї функціональної спеціалізації''. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 5