Спосіб термохімічної обробки привибійної зони пласта

Реферат: Спосіб термохімічної обробки привибійної зони пласта включає уведення в свердловину водного розчину, що містить принаймні одну водорозчинну речовину щонайменше з одним атомом азоту, зв'язаним щонайменше з одним атомом водню, і принаймні один агент, здатний екзотермічно реагувати у водній фазі з вказаною азотовмісною речовиною, і подальше прискорення термохімічної реакції. Водний розчин реагентів готують на лужній воді, а прискорення термохімічної реакції забезпечують інвертною кислотною емульсією, приготовленою на кислій воді. UA 86551 U (54) СПОСІБ ТЕРМОХІМІЧНОЇ ОБРОБКИ ПРИВИБІЙНОЇ ЗОНИ ПЛАСТА UA 86551 U UA 86551 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до нафтогазовидобувної промисловості і може бути використана при розробці нафтових, газових і газоконденсатних покладів. Відомий спосіб термохімічної обробки привибійної зони пласта (ПЗП), що включає закачування в неї металевого магнію, аміачної селітри NH 4NO3 і подальше закачування соляної кислоти [1]. Недоліками способу є висока корозійна агресивність продуктів реакції, що може призвести до руйнування устаткування свердловини, а також недостатньо високе тепловиділення термохімічної системи, що використовується. Відомий спосіб термохімічної обробки, що включає закачування у привибійну зону пласта водного розчину, що містить іони нітриту амонію NH4NO2 і лужний буфер, здатний підтримувати значення рН розчину вище 7, а також агент, здатний з часом понизити рН розчину менше 7 і прискорити термохімічну реакцію [2]. Недоліками способу є його низька ефективність та складність приготування в промислових умовах розчину з необхідними параметрами. Невеликі зміни концентрації компонентів, що входять до складу розчину, а також затримки і ускладнення в процесі закачування розчину (наприклад, зниження приймальності свердловини) можуть призвести до передчасного перебігу термохімічної реакції ще до попадання розчину на вибій або до неможливості ініціації й інтенсивного розвитку реакції в пласті і, таким чином, до істотного зниження ефективності обробки, а інколи і відсутності ефекту взагалі. Найближчим за суттю до запропонованого є спосіб термохімічної обробки ПЗП [3], взятий нами за прототип, який включає уведення в свердловину водного розчину, що містить принаймні одну водорозчинну речовину з щонайменше одним атомом азоту, зв'язаним щонайменше з одним атомом водню, і принаймні один окиснюючий агент, здатний екзотермічно реагувати у водній фазі з вказаною вище азотовмісною речовиною, і подальше прискорення термохімічної реакції зниженням рН розчину різними кислотами (сірчана, соляна, лимонна, оцтова та ін.), їх водними розчинами або твердими речовинами, що здатні створювати кисле середовище при розчиненні у воді, наприклад мідний купорос, хлористий алюміній. Для стабілізації розчину і запобігання його передчасного реагування спосіб [3] передбачає приготування горючоокиснювальної суміші (ГОС) з додаванням бікарбонату натрію, кальцинованої соди та інших подібних лужних агентів, здатних впродовж певного часу підтримувати рН розчину вище 7 і затримувати інтенсивний розвиток реакції. Недоліком способу є недостатня ефективність дії на пласт через неконтрольованість процесу прискорення реакції послідовним закачуванням (із затримкою в часі) розчину ГОС та ініціюючого агенту. Проведені нами дослідження систем, приведених в прототипі [3], показали, що навіть роздільне уведення ГОС через насосно-компресорні труби (НКТ), а ініціюючого агенту через затрубний простір приводить до передчасного загоряння суміші в свердловині з викиданням реагуючої маси на поверхню або перебігу термохімічної реакції в інтервалі перфорації з низькою ефективністю. Іншим не менш важливим недоліком є необхідність зупинки свердловини перед закачуванням ГОС, а для запобігання розбавлення розчину чи ініціатора пластовою водою видалення з свердловини води і подальшого заповнення її вуглеводневою рідиною (нафта, конденсат, дизельне паливо) в об'ємі, що перевищує об'єм стовбура свердловини. Без такого засобу вживання відомого способу [3] на обводнених свердловинах через використання малоефективних низькомолярних розчинів призводить до млявого розвитку і загасання окиснювального процесу. Крім того, за прототипом [3], приготування розчинів і проведення процесу обробки свердловини є складним, дорогим і небезпечним через вживання їдких кислот і лугів. Технічний результат запропонованої корисної моделі - підвищення ефективності обробки ПЗП при зниженні матеріальних витрат і підвищенні екологічності робіт, що проводяться. Вказаний технічний результат досягається тим, що в способі термохімічної обробки ПЗП, що включає уведення в свердловину водного розчину, що містить принаймні одну водорозчинну речовину з щонайменше одним атомом азоту, зв'язаним щонайменше з одним атомом водню, і принаймні один окиснювальний агент, здатний екзотермічно реагувати у водній фазі з вказаною вище азотовмісною речовиною, і подальше прискорення термохімічної реакції, водний розчин готують на активованій лужній воді (аноліт), а прискорення термохімічної реакції забезпечують інвертною кислотною емульсією, приготовленою на активованій кислій воді (католіт). Для передчасного запалювання реакційної термохімічної суміші в свердловині, збільшення внутрішньопластового ефекту ущільнення й прогрівання і, таким чином, підвищення ефективності дії на ПЗП з очищенням її від відкладень смол, асфальтенів і парафінів, перед уведенням в свердловину водного розчину реагентів, рідину, що накопичилася у свердловині, відтісняють у пласт послідовним закачуванням активованої кислої води і інвертної кислотної 1 UA 86551 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 емульсії в об'ємі, рівному, відповідно 0,75 і 0,25 від об'єму свердловини, а горючоокислювальну суміш затискують в пласт кислотною емульсією в об'ємі, що на 0,1-1,2 перевищує об'єм НКТ. Істотні відмінні ознаки корисної моделі полягають у: а) використанні для стабілізації розчину і запобігання його передчасного реагування активованої лужної води замість бікарбонату натрію, кальцинованої соди та інших подібних лужних агентів за прототипом; б) керуванні термохімічною реакцією закачуванням ініціюючого агенту, який знижує рН, у вигляді кислотної емульсії, приготовленої на активованій кислій воді з використанням поверхнево-активної речовини, що попереджає перебіг реакції на стадії закачування рідин, сприяє проникненню реагентів в пласт на задану глибину і їх ефективному реагуванню при відмові від використання органічних і мінеральних кислот; в) попередньому відтисненні свердловинної рідини у пласт кислою водою і інвертною кислотною емульсією, що запобігає розбавленню реагентів і їх ранньому реагуванню, а з другого боку, забезпечує максимальний ефект в присвердловинній зоні продуктивного пласта ущільнення породи і прогрів ПЗП на задану глибину. Спосіб реалізується наступним чином. Вивчають конструкцію і умови будівництва та експлуатації свердловини, властивості колекторів, пластовий тиск, температуру. За допомогою лабораторних досліджень встановлюють стабільність ГОС залежно від вибраних для її приготування речовин і концентрації, тиску, величини рН і температури розчину. Далі за допомогою математичної моделі, що описує фізико-хімічні процеси, що можуть проходити у пласті, визначають раціональні об'єми закачування розчинів, їх склад і концентрацію. За результатами вказаних лабораторних досліджень вибирають склад розчинів, підбирають оптимальні величини рН розчинів, що забезпечують стабільність вихідних реагентів, а також подальше зниження рН і прискорення термохімічної реакції при змішуванні реагентів із кислою водою, що вивільняється з емульсії. Далі приступають до проведення робіт на свердловині. Готують розрахунковий об'єм розчинів шляхом розчинення у воді речовини (речовин), що містить щонайменше один атом азоту, зв'язаний щонайменше з одним атомом водню, і речовини (речовин), що виконує функцію окиснювача, здатного екзотермічно реагувати із вказаною вище азотовмісною речовиною. Як водорозчинні речовини, що містять щонайменше один атом азоту, зв'язаний щонайменше з одним атомом водню, використовують азотовмісні органічні або неорганічні сполуки, наприклад хлорид амонію NH4Cl, нітрат амонію NH4NO3, гідроортофосфат (NH4)2HPO4 і дигідроортофосфат амонію (NH4)H2PO4, сечовину H2NCONH2, гідразин H2NNH2 і т.п. При цьому гідроортофосфат амонію може уводитися до складу суміші як індивідуально, так і у вигляді сумішей з нітратом амонію і/чи нітратом калію, і/чи дигідроортофосфатом амонію, наприклад у вигляді азотфосфоровмісних продуктів, які у великих кількостях виробляються в Україні і Російській Федерації як мінеральні добрива. Як окиснюючий агент використовують водорозчинні органічні речовини, які здатні екзотермічно реагувати у водній фазі зі вказаними вище азотовмісними речовинами, наприклад гіпохлорити лужних металів, солі азотної і азотистої кислот, такі як нітрати лужних (KNO 3, NaNO3) і лужноземельних металів Ca(NO3)2, нітрит калію KNO2, натрію NaNO2 тa ін. Електрохімічну активацію води проводять в діафрагменному електрохімічному реакторі. Для цього в реактор заливають звичайну водопровідну воду, включають струм (220 В, 50 Гц) і контролюють зміну рН в анодному і катодному просторах. Процес завершують після досягнення рН в анодному просторі 10,4-10,8 і в катодному просторі 3,1-3,4, на що витрачається близько 22,5 год. Отримана вода, названа після такої обробки відповідно анолітом і католітом, переходить до метастабільного стану з підвищеною реакційною здатністю, обумовленою не тільки активацією молекул води, але й тривалим структурно-енергетичним збудженням системи. Зокрема, в запропонованих дисперсних системах вона не тільки пришвидшує розчинення, а й збільшує кількість розчинюваних речовин. Цей ефект підсилюється в присутності ПАР через утворення нестійких міцелярних комплексів, які сприяють переходу реагентів у розчин, а в емульсійних системах підвищують активність ПАР. Зворотну кислотну емульсію готують наступним чином. У вуглеводневому розчиннику (газовий конденсат, нафта, нафтопродукти - бензин, керосин, дизпаливо, біодизель тощо) розчиняють емульгатор із групи катіонактивних ПАР, наприклад катіонний жир за ТУ У 625570365.071 у кількості 2 % мас. в розрахунку на загальну масу емульсії. До утвореного розчину при енергійному перемішуванні, невеликими порціями (не більше 10 % від розрахованої) додають лужну воду (рН=10,1-11,8). Після уведення водної фази емульсію при 2 UA 86551 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 сталому режимі перемішування додатково витримують 10 хв. для завершення диспергування води, гомогенізації системи і досягнення сталих фізико-хімічних параметрів. Щоб запобігти розбавленню розчину або реагентів пластовою водою при обробці водонагнітальних чи обводнених свердловин, воду із стовбура свердловини відтісняють в пласт кислою водою та інвертною емульсією, приготовленою на кислій воді, в об'ємі, рівному об'єму свердловини. Разом з цією функцією інвертна емульсія з регульованою в'язкістю забезпечує тампонування високопроникних зон, завдяки чому підвищується охоплення пласта термохімічною обробкою і збільшується ефективність дії. Після приготування інвертної кислотної емульсії, водного розчину азотовмісної речовини і окиснюючого агенту проводять їх помпування у свердловину таким способом, щоб забезпечити прискорення реакції на заданій глибині. Цього досягають послідовним закачуванням суміші розчинів азотовмісної речовини і окиснюючого агенту в лужній воді по насосно-компресорних трубах з подальшим протискуванням його в пласт кислотною емульсією. Після уведення всіх технологічних рідин свердловину закривають на реагування і проходження реакції, а потім запускають в експлуатацію. При обробці, наприклад, газової або газоконденсатної свердловини її доцільно запустити в роботу практично відразу. Для цього на викидній лінії можна встановити розривну діафрагму, при розриві якої в результаті приходу ударної хвилі забезпечується винесення рідини з свердловини і пласта, поліпшується очищення привибійної зони, відбувається швидкий запуск свердловини в роботу. Експериментальна перевірка запропонованого способу термохімічної обробки привибійної зони пласта проведена на лабораторній моделі привибійної зони продуктивного пласта та установки з приготування технологічних розчинів і помпування їх у свердловину, зображеній на кресленні. Вона складається з двох скляних товстостінних трубок. Перша, моделююча експлуатаційну колону 4, діаметром 16 мм і завдовжки 0,5 м, перфорована від низу 30 мм по кільцю вгору 10 мм, сполучена у верхній частині зі вставленою співвісно всередині скляною трубкою 5 діаметром 11 мм, моделюючою НКТ. Верхня частина НКТ і затрубного простору обладнані кранами 6 і сполучені помпуючим пристроєм 7 через гребінку (з кранами) 8 з ємностями, наповненими вищеприготовленими технологічними розчинами для помпування у свердловину, а також ємностями для збору і повторного використання відпрацьованих рідин. Зібрану установку поміщають у циліндричну ємність 9 з сорочкою 10 для термостатування так, щоб кінець НКТ знаходився вище перфораційних отворів 11. Вільну частину ємності заповнюють кварцовим піском 12, насиченим нафтою до 70 %, що попередньо загущена асфальтосмолопарафінистими відкладеннями (до 18 % парафіну і до 8 % асфальтосмолистих речовин). Через гребінку 8 модель сполучають з ємностями, що містять кислу воду 1, інвертну кислотну емульсію 2, розчин енергетичної суміші 3 - азотовмісних органічних або неорганічних сполук (хлорид амонію, нітрат амонію, сечовина, гідразин тощо) та окиснюючих агентів (гіпохлорити лужних металів, солі азотної кислоти тощо), приготовлених на лужній воді. У свердловину помпують розрахункові кількості агентів, які приведені в таблиці. Спочатку при закритому затрубному просторі через НКТ послідовно помпують кислу воду 1 - 75-80 % від об'єму свердловини і інвертну кислотну емульсію 2 - 20-25 % або тільки інвертну кислотну емульсію 2 в об'ємі, рівному об'єму свердловини. Потім почергово, без зупинки, перемикають кран на горючоокиснювальну суміш 3, яку протискують у пласт інвертною кислотною емульсією 2 в об'ємі 1,1-1,2 від об'єму свердловини. Початок і закінчення реакції контролюють за показами термопар, впаяних в ємність 9, що моделює об'єм пласта. Приклади реалізації способу. У ємність 1 наливають вищеприготовлену кислу воду (рН розчину 3,8), у ємність 2 - кислотну емульсію (рН розчину 4,1). Під'єднують їх до моделі і використовують за призначенням в усіх наступних прикладах. Приклад 1. У лужній воді, підігрітій до 50 °C, готують 4-молярний розчин нітриту натрію і нітрату амонію, які поміщають у ємність 3. По трубці 5, що моделює НКТ, послідовно закачують у свердловину при закритому затрубному просторі кислу воду з ємності 1 - 75-80 % від об'єму свердловини і інвертну кислотну емульсію з ємності 2 - 20-25 % від об'єму свердловини. Потім з ємності 3 закачують горючоокислювальну суміш і протискують її в пласт інвертною кислотною емульсією, узятою в об'ємі 1,1 від об'єму свердловини. Крани 6 на трубному і затрубному просторах перекривають і залишають систему на реагування. Початок і закінчення реакції контролюють за показниками вбудованої в об'ємі пласта термопари. Через 24 хв. після закачування реагентів температура в моделі пласта досягла 290 °C. Після відкриття крана на затрубному просторі це привело до руху і самовиливу рідини на поверхню (фонтануванню) під впливом тиску, що зріс через виділення газів і зниження в'язкості пластової рідини. При цьому проникність насипної моделі відновилася на 87 % від початкової. 3 UA 86551 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 При спробі реалізації способу за прототипом шляхом закачування 3,7-молярного розчину нітриту натрію і нітрату амонію через НКТ, а ініціатора реакції - соляної кислоти, через затрубний простір, термохімічна реакція пройшла з частковим викидом і самозагорянням у стовбурі свердловини, тобто досягти бажаного результату - розігрівання пластової рідини і збільшення проникності ПЗП - не вдалося, хоча в процесі обробки НКТ очистилися. Приклад 2. У 250 мл лужної води, підігрітої до 60 °C, розчиняють 214 г хлориду амонію, а в іншій частині (150 мл) лужної води розчиняють 480 г нітрату амонію. Розчини змішують в ємності 3. Подальші роботи із помпування розчинів у свердловину і послідовність технологічних операцій відповідають прикладу 1. Через 12 хв. після закачування реагентів і закриття трубного і затрубного просторів температура в моделі пласта досягла 308 °C, що привело до різкого зниження в'язкості пластової рідини, її руху і самовиливу на поверхню під впливом тиску, що зріс через виділення газів. Проникність насипної моделі відновилася на 89 % від початкової. Приклад 3. У 250 мл лужної води, підігрітої до 60 °C, розчиняють 264 г діамонію гідроортофосфату, а в іншій частині (150 мл) лужної води розчиняють 480 г нітрату амонію. Розчини змішують в ємності 3. Подальші роботи із помпування розчинів у свердловину і послідовність технологічних операцій відповідають прикладу 1. Через 28 хв. після закачування реагентів і закриття трубного і затрубного просторів температура в моделі пласта досягла 316 °C, що привело до зниження в'язкості пластової рідини, її руху і самовиливу на поверхню під впливом тиску, що зріс через виділення газів. Проникність насипної моделі відновилася на 93 % від початкової. Приклад 4. У 300 мл лужної води, підігрітої до 60 °C, розчиняють 230 г амонію дигідроортофосфату, а в іншій частині (150 мл) лужної води розчиняють 480 г нітрату амонію. Розчини змішують в ємності 3. Подальші роботи із помпування розчинів у свердловину і послідовність технологічних операцій відповідають прикладу 1. Через 42 хв. після закачування реагентів і закриття трубного і затрубного просторів температура в моделі пласта досягла 305 °C, що привело до зниження в'язкості пластової рідини, її руху і самовиливу на поверхню під впливом тиску, що зріс через виділення газів. Проникність насипної моделі відновилася на 86 % від початкової. Спосіб випробуваний також на обводненій свердловині з видобутку газу і показав високі результати. Обробку провели наступним чином. Приклад 5. За даними промислових досліджень свердловина зупинена через кольматацію ПЗП і підтягування води. При проектуванні термогазохімічної обробки цієї свердловини 2 глибиною 1200 м з колектором з проникністю 1,05 мкм за результатами лабораторних досліджень встановили, що ефект може бути досягнутий при відтисненні води углиб пласта підвищеним об'ємом інвертної кислотної емульсії, загущеної пластовою водою для створення ефективного бар'єру на шляху руху пластової води. Для цього інвертну кислотну емульсію з ємності 2 закачують через диспергатор разом з кислою водою з ємності 1 у співвідношенні, відповідно 0,8:0,2, в кількості 1,20 від об'єму 3 свердловини. Потім нагнітають 1 м термоокислювальної суміші, приготовленої попереднім розчиненням в лужній воді, підігрітій до 60 °C, 264 кг діамонію гідроортофосфату і 480 кг нітрату амонію і протискують її в пласт інвертною кислотною емульсією, аналогічною за складом емульсії в ємності 3, узятою в об'ємі, рівному об'єму насоснокомпресорних труб, і остаточно газом із сусідньої свердловини. Закачані реагенти витримують при закритих трубному і затрубному просторах. Після стабілізації тиску, через 2,5 год., відпрацьовані розчини по затрубному простору викидають і свердловину освоюють запуском на смолоскип. Після короткострокового (6 год.) відпрацювання свердловини на смолоскип її підключають до шлейфу з дебітом в 1,3 разу вищим, ніж до зупинки свердловини. У близьких умовах (приклад 5 прототипу), "здійснення реакції в пористому середовищі визнано недоцільним". Переваги реалізації запропонованого способу полягають в наступному. По-перше, для регулювання рН як на стадії приготування розчину (підвищення рН), так і подальшого прискорення термохімічної реакції (пониження рН) використовується активована вода, яка дозволяє регулювати стійкість горючоокислювальної системи з високою енергетикою на стадії приготування і закачування в пласт. Як показали наші експериментальні дослідження, при використанні запропонованого способу вдається приготувати стабільні високомолярні термохімічні розчини, які зберігають свої енергетичні властивості протягом регульованого часу (від декількох хвилин до годин) при температурах до 90 °C. Істотною відмінністю даної корисної моделі є вживання кислої води і/та інвертної кислотної емульсії як для відтиснення накопиченої рідини із свердловини в пласт, пониження величини рН 4 UA 86551 U 5 10 15 20 розчину й ініціації термохімічної реакції, так і для продавлювання реагентів у пласт і регулювання глибини їх внутрішньопластової дії. По-друге, використання інвертної кислотної емульсії у вигляді невеликих розділяючих буферних облямівок виключає необхідність зупинки свердловини перед закачуванням розчину реагентів термохімічної суміші, запобігає розбавленню його пластовою водою і виключає необхідність видалення води із свердловини з подальшим заповненням її вуглеводневою рідиною (нафта, конденсат, дизельне паливо) в об'ємі, що перевищує об'єм свердловини. Крім того, виключається використання їдких лугів і істотно знижується використання кислот, а сама технологія приготування розчинів і проведення процесу оброблення свердловини спрощується. Сукупність приведених чинників, проведені експериментальні дослідження і розрахунки з використанням математичної моделі показали, що при реалізації даного способу перебіг реакції в об'ємі закачуваного розчину протікає за схемою "теплового вибуху" безпосередньо у навколосвердловинній зоні продуктивного пласта. В результаті, не на вибої свердловини, як за прототипом, а безпосередньо у продуктивному пласті виникає імпульс тиску, що забезпечує розвиток тріщин і декольматацію колектора. При цьому завдяки високим миттєвим депресіям забезпечується винесення забруднень з пласта. Все це приводить до істотного підвищення продуктивності видобувних чи приймальності поглинальних та нагнітальних свердловин. Спосіб ефективний, екологічно й технологічно безпечний, дозволяє підвищити проникність пласта і може бути використаний для відновлення або підтримки високих дебітів видобутку нафти і газу в умовах, ускладнених парафіноасфальтосмолистими відкладеннями і кольматацією ПЗП. Таблиця Теплогазові характеристики горючоокислювальних сумішей та ефективність відновлення ними проникності ПЗП № досліду Склад горючоокислювальної суміші, кг NaNO2 прототип 1 2 3 4 NH4NO3 (NH4)Cl (NH4)2HPO4 NH4H2PO4 255 276 480 480 480 296 320 214 264 230 Об'єм Теплота газів за згоряння за н.у., н.у., кДж/кг л/кг 1712 1712 1825 1720 1674 549 549 1024 873 826 Коефіцієнт проникності, % 23 87 89 93 86 Примітка: теплота згоряння і об'єми газів розраховані з використанням даних для вихідних речовин і продуктів реакції, приведених в довідниках [4,5,6]. 25 30 Перелік посилань: 1. Авторское свидетельство СССР № 640023, кл. Е21В43/24, 1978. 2. Патент США № 4219083, МПК Е21В21/00, 1980. 3. Пат. РФ № 2102589, МПК Е21В43/25, Способ термохимической обработки призабойной зоны пласта и ствола скважины / Шереметьев Н.В.; Соломатин А.Г. // Заявл. 19.04.1996; опубл. 20.01.1998 (прототип). 4. Термодинамические свойства индивидуальных веществ. / Под ред. В.П. Глушко и др. Справочное издание в четырех томах. - М.: Недра, 1978. - 1982. 5. Краткая химическая энциклопедия, т.т. 1-5. - М.: Советская энциклопедия. 6. Перельман В.И. Краткий справочник химика. - М.-Л., 1954. 35 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 1. Спосіб термохімічної обробки привибійної зони пласта, що включає уведення в свердловину водного розчину, що містить принаймні одну водорозчинну речовину щонайменше з одним атомом азоту, зв'язаним щонайменше з одним атомом водню, і принаймні один агент, здатний екзотермічно реагувати у водній фазі з вказаною азотовмісною речовиною, і подальше прискорення термохімічної реакції, який відрізняється тим, що водний розчин реагентів 5 UA 86551 U 5 готують на лужній воді, а прискорення термохімічної реакції забезпечують інвертною кислотною емульсією, приготовленою на кислій воді. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед уведенням у свердловину водного розчину реагентів рідину із свердловини відтісняють у пласт послідовним закачуванням кислої води, а потім кислотної емульсії в об'ємі, відповідно рівному 0,75 і 0,25 від об'єму свердловини. 3. Спосіб за пп. 1, 2, який відрізняється тим, що горючоокиснювальну суміш затискують у пласт кислотною емульсією в об'ємі, що на 0,1-0,2 перевищує об'єм насосно-компресорних труб. Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6