Спосіб комплексної переробки фільтратів полігонів твердих побутових відходів

Реферат: Задачею пропонованого винаходу є створення комплексної технології очищення фільтрату звалища ТПВ, яка включала б не тільки очищення фільтрату до норм скиду очищеної води в довкілля при мінімальних капіталовкладеннях, але й вирішувала проблему утилізації концентрованого залишку, одержаного на різних технологічних стадіях. Поставлена задача вирішується тим, що на першій стадії відбувається глибоке попереднє очищення фільтрату шляхом його каталітичного окиснення. Після висадження утвореного осаду коагулянтом, освітлена вода підлягає доочищенню мембранними методами і через біоплато з вищою водяною рослинністю використовується за призначенням (скид в довкілля, власні потреби, технічна дистильована вода). Утворений в процесі очищення фільтрату осад подають на дільницю приготування ізолюючого матеріалу для потреб звалища (для пересипання шарів сміття) або використовують у технології незворотного зв'язування концентрованих залишків з утворенням твердого, практично водонерозчинного матеріалу. UA 98188 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід належить до галузі охорони оточуючого середовища, до комунального господарства, а саме до способів очищення стічних вод полігонів твердих побутових відходів (ТПВ) - так званого фільтрату, і може бути використаний для полігонів ТПВ у будь-який період їх експлуатації. Основним джерелом утворення фільтрату є продукти анаеробного розкладу ТПВ, а його хімічний склад визначається, в першу чергу, морфологічним складом відходів і часом знаходження в тілі звалища. Характерною особливістю фільтрату є його насиченість органічними та неорганічними речовинами різної природи, а також металоорганічними комплексними сполуками: наприклад сполуками важких полівалентних металів з амінокислотами та гуміновими речовинами. Останні практично не підлягають традиційним методам очищення, оскільки через свої поверхнево-активні властивості не випадають в осад і не руйнуються під дією окиснювачів через високу стабільність, а їх висока токсичність ставить під сумнів доцільність використання біологічних методів. Особлива загроза забруднення екосистем важкими металами, як носіями мутагенних, ембріотоксичних і канцерогенних властивостей, полягає в тому, що вони здатні акумулюватися в живих організмах, а період їх природної нейтралізації складає від 70 (цинк, кадмій) до 1500-5900 (мідь, свинець) років. До того ж у складі сміття присутня величезна кількості синтетичних сполук, дія яких на екосистему вивчена не досить повно або зовсім не вивчена. Якщо врахувати ще й ймовірні процеси одержання в умовах звалища, як біореактора, взагалі невідомих хімічних складових, а також те, що навіть найсучасніші інженерні рішення не виключають попадання фільтрату в довкілля, то його очищення стає не тільки актуальною але й надзвичайно складною проблемою. В загальному випадку, для очищення фільтратів застосовують фізико-хімічні та біологічні методи або їх комбінацію. Серед фізико-хімічних методів найбільш поширені реагентні методи очищення, які передбачають обробку фільтрату хімічними речовинами з коагулюючими або флокулюючими властивостями з метою висадження в осад різного роду забруднень. Як правило ці методи потребують значних витрат реагентів, не дозволяють очистити фільтрат до необхідного рівня, а їх застосування доцільне лише у поєднанні з іншими підходами. Біологічні методи не завжди придатні до використання їх для фільтрату або знаходять застосування у поєднанні зі стадіями попередньої фільтрації, денітрифікації і нітрифікації, доочищення методами ультрафільтрації і адсорбції на активованих вугіллях. Останнім часом набула поширення аеробна технологія, яка дозволяє суттєво знизити величини біологічного та хімічного споживання кисню (БСК і ХСК відповідно), вміст деяких солей та металів, але яка потребує безперервного підводу тепла до аеротенків. Крім цього, для створення оптимальних умов розвитку мікрофлори необхідно чітко слідкувати за величиною рН і наявністю поживного середовища. Існує низка інших, більш екзотичних підходів до проблеми очищення фільтрату, які через необхідність високих капіталовкладень та високої собівартості очищеного продукту не знайшли широкого застосування. Виключенням є мембранні методи. Технічний прорив у виготовленні мембранних матеріалів значно здешевив ці методи, знизив енерговитрати і витрати на експлуатацію, що при відмінних результатах очищення зробило мембранні технології конкурентоспроможними. Хоча з оглядом на практичні об'єми фільтрату ці технології залишаються досить затратними, а зменшення експлуатаційних витрат можливо через створення оптимальних умов мембранним методам, наприклад, коли їм передуватимуть реагентні методи очищення. Відомий спосіб окисної деструкції органічних речовин [1, 2]. Цей підхід досить успішно використовують для обробки промислових стоків, а основним результатом є радикальне зменшення органічних речовин. Вміст неорганічних речовин зменшується лише частково, тому для високомінералізованих стоків, до яких у своїй більшості належить фільтрат, потрібне допоміжне очищення. Відомі інші способи і пристрої очищення сильно забруднених стоків. В німецькому патенті [3] запропонована багатостадійна схема, яка передбачає стадії флотації, подрібнення та розчинення низки компонентів з наступними стадіями окиснення або відновлення. І хоча ця технологія дозволяє знизити величину ХСК і зменшити концентрацію солей і колоїдних часток, проте досягти за її допомогою бажаного результату не вдається. Крім того, стадія окиснення чи відновлення потребує підвищених температур. Не забезпечує необхідного очищення і спосіб, який викладено у патенті США [4], де запропоновано обробляти стоки перекисом водню в присутності каталізатора з наступною обробкою ультрафіолетовим опроміненням. Більш глибоке очищення проходить у варіанті, коли перед УФ-опроміненням стоки змішують з повітрям, збагаченим озоном. І хоча цей спосіб передбачає також стадію сорбційного очищення активованим вугіллям і стадію фільтрації, він 1 UA 98188 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 не дозволяє повністю очистити стоки від органічних забруднень і малоефективний відносно до розчинних неорганічних речовин. В патенті США [5] запропоновано спосіб очищення сильнозабруднених стоків шляхом послідовного застосування озонування, магнітного поля і УФ-опромінення. Проте, відсутність стадії біологічного очищення і слабка інтенсивність УФ-опромінення робить неприйнятним цей підхід для очищення фільтратів звалищ ТПВ. В патенті Росії [6] запропонований спосіб очищення висококонцентрованих стічних вод, наприклад фільтрату полігонів твердих побутових відходів. Технологія передбачає наступні основні стадії: відгонку аміаку, коригування величини рН, електрокоагуляцію і електрофлотацію, фільтрування з одночасним повторним коригуванням величини рН, ультрафіолетову обробку і біоочистку з наступним доочищенням у біоставках. В патенті Росії [7] запропоновано спосіб очищення дренажних вод полігонів твердих побутових вод (ТПВ), який передбачає попередню підготовку фільтрату з наступним мембранним доочищенням. Стадія попередньої підготовки передбачає електрохімічне очищення в електролізері. В одержаній суспензії на прес-фільтрі відділяють зважені частки і осад. Освітлену воду після фільтрації на напірних піщаних фільтрах і тонкій фільтрації на патронних фільтрах подають для глибокого очищення і знесолення на двоступеневу мембранну електроосмотичну установку. Спосіб очищення стічних вод міських звалищ твердих побутових відходів [8] включає вапнування та наступну баромембранну обробку. Як розчинник для приготування вапняного молока використовують концентрат, що утворюється в процесі баромембранної обробки, а вапнування здійснюють при значеннях рН середовища не менше 11. Використання даного способу забезпечує ступінь очищення стічних вод на рівні (91,5-93,5) %, підвищення продуктивності баромембранного розділення до (4,5-4,8) мкм/с та утилізацію екологічно небезпечного концентрату баромембранної обробки. Найбільш близьким до пропонованого винаходу за досягненням кінцевого результату є спосіб, викладений в роботі [9]. Відповідно до розробленої авторами технологічної схеми фільтрат надходить в змішувач, куди подається вапняне молоко до досягнення величини рН в інтервалі 11-12 і 9,5-10,5, якщо в процесі очищення додатково використовується FeSO4, a також концентрат після нанофільтрації. Утворена суспензія надходить у вертикальний відстійник для відділення утвореної твердої фази. Освітлена вода подається в дегазатор і барботується повітря. При цьому крупка карбонату кальцію випадає в осад, а частина аміаку переходить в газову фазу і відводиться в резервуар з сірчаною кислотою. Зменшення величини рН до 8,0-8,5 2+ і концентрації Са забезпечується шляхом обробки вуглекислим газом стічної води, яку для повноти освітлення подають на напірний механічний фільтр, потім в мікрофільтр і нанофільтраційний апарат, а далі на демінералізацію в апарат зворотного осмосу. Відходи реагентного способу очищення обпалюють в спеціальній печі з метою одержання оксиду кальцію для повторного його використання в технологічному процесі очищення фільтрату і повної деструкції шкідливих органічних речовин, які випали в осад. Відходи, які одержуються на різних стадіях очищення фільтрату, утилізують наступним чином: концентрат після нанофільтрації подають на стадію реагентного очищення; концентрат після стадії зворотного осмосу підлягає упарюванню; шлами стадії реагентного очищення піддають термообробці з метою одержання СаО і СО2. Газову фазу, яка містить аміак, відводять в резервуар з сірчаною або фосфорною кислотою, де утворюються амонійні солі, які можна застосувати як добрива у сільському господарстві. 3 Недоліком цього способу є, в першу чергу, великі витрати реагентів (до 15 г/дм для СаО та 0,125 г/дм і вище для FeSO4). По-друге, коригування величини рН у бік його зменшення відбувається за рахунок вуглекислого газу без посилання на джерело його постачання. Потретє, технологічна схема передбачає енергоємні стадії упарювання концентрату після зворотного осмосу і прожарювання шламів, отриманих після реагентного очищення в результаті чого в технологічний цикл повертається не тільки оксид кальцію, але й оксиди інших металів. До того ж, технологія передбачає використання реакційних мінеральних кислот, що вимагає відповідних заходів. І, нарешті, в даній роботі немає ніяких посилань на очікувану вартість очищення фільтрату, а проблема концентрованого залишку до кінця не вирішена. Задачею пропонованого винаходу є створення комплексної технології очищення фільтрату звалища ТПВ, яка включала б не тільки очищення фільтрату до норм скиду очищеної води в довкілля при мінімальних капіталовкладеннях, але й вирішувала проблему утилізації концентрованого залишку, одержаного на різних технологічних стадіях. Пропонований нами спосіб розроблено для очищення фільтраційних вод полігону твердих побутових відходів (ТПВ) № 5 м. Києва і може бути легко адаптований на інші подібні об'єкти. 2 UA 98188 C2 5 10 15 20 25 Враховуючи жорсткі умови до якості очищеного фільтрату у відповідності до нормативів на скид у водойми культурно-побутового і рибогосподарського водокористування, а також орієнтуючись на необхідність створення замкненого технологічного циклу «полігон-фільтратосад-полігон» пропонується спосіб комплексного очищення фільтрату, який включає попереднє каталітично-окиснювальне глибоке очищення фільтрату, його доочищення мембранними методами і через біоплато скид у довкілля. Спосіб включає також вирішення проблеми осаду, який утворюється на різних стадіях очищення фільтрату. Пропонуємо спосіб комплексного очищення фільтратів звалищ твердих побутових відходів, який оснований на тому, що для глибокого очищення фільтрату до нього додають твердий каталізатор (сульфати, нітрати або хлориди заліза і, переважно, сульфат заліза двовалентного) у кількості (0,05-1,00) % від об'єму вихідного фільтрату та окиснювач - озон, перекис водню і переважно кисень повітря, які подають або при перемішуванні у кількості (0,5-3,0) % від об'єму вихідного фільтрату (перекис водню), або барботують через шар рідини (озон чи повітря) протягом (1-6) годин, а по закінченні процесу окиснення до суміші подають один із коагулянтів: сульфат алюмінію, гідроксохлорид алюмінію, солі заліза (сульфат, нітрат або хлорид), або їх суміш і, переважно, неорганічний коагулянт-флокулянт типу «Сизол» у кількості (0,5-4,0) % від загальної кількості утвореної суміші і після осадження твердої фази освітлену воду подають (в залежності від хімічного складу вихідного фільтрату і заданого кінцевого результату - скид в довкілля, власні потреби, технічна дистильована вода) на блок мембранного очищення або ставок з вищою водяною рослинністю, або послідовно на блок мембранного очищення і ставок з вищою водяною рослинністю і далі використовують за призначенням, а утворений в реакторному блоці осад подають на дільницю приготування ізолюючого матеріалу для потреб звалища (для пересипання шарів сміття) або використовують у технології незворотного зв'язування концентрованих залишків з утворенням твердого, практично водонерозчинного матеріалу. Використання тільки реагентного очищення забезпечує досить високий ступінь очищення, проте такий підхід є багатостадійним і потребує комбінації різних реагентів. Як приклад, наведемо ефективність реагентного очищення одного із «найважчих» зразків фільтрату (таблиця 1) [10]. 30 Таблиця 1 Ефективність реагентного очищення фільтрату полігону ТПВ № 5 № п/п Найменування Показників Вихідний фільтрат Фільтрат після очищення Ступінь очищення 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ХСК, мгО2/л БСК5, мгО2/л Сухий залишок, мг/л Цинк, мг/л Мідь, мг/л Залізо загальне, мг/л Хром загальний, мг/л Хлориди, мг/л Нітрити, мг/л Азот аміачний Нітрати, мг/л Нафтопродукти, мг/л Сульфати, мг/л 22500.0 3500.0 28150.0 12.4 15 118 0.6 6500.0 4.3 3000.0 2.6 14.6 2650.0 675-157.5* 175-14 3941-1492 1.05-0.45 0.118-0 0.01-0 325 0.04-0.02 30-0 1.8-1.2 0.22-0.09 106-53 97-99.3 95-99.6 86-94.7** 100 93-97 99.9-100 99.9-100 95 99.-99.5 99-100 32-54 98.5-99.4 96-98 ГДК стічних вод 30.0 1000.0 1.0 1.0 0.3 0.05 0.5 3.3 2.0 45.0 0.1 500.0 Примітка 1. В процесі очищення використовували комбінацію різних реагентів: хлорне вапно, хлорид заліза (III), "Сизол-2500"; хлорне вапно, сульфат алюмінію, "Сизол-2500". Примітка 2 .* - Наведено інтервал досягнутих в процесі очищення показників. Примітка 3. ** - Величина сухого залишку одержана після інфільтрації очищеного реагентним способом фільтрату через глиняно-пісочний фільтр і систему іонообмінників. Видалення в осад переважної кількості вихідних забруднень досягнено не тільки за рахунок вдалого вибору спеціальних реагентів, але й послідовності їх введення, швидкості і часу 3 UA 98188 C2 5 10 15 20 25 30 35 перемішування на кожній із стадій. В той же час, суттєвим недоліком схеми реагентного очищення фільтрату є її громіздкість, багатостадійність, значні капітальні та експлуатаційні витрати. В загальному випадку поставлена у пропонованому винаході задача вирішується наступним чином і пояснюється кресленням, на якому зображена Схема утилізації фільтратів полігонів ТПВ (Схема 1). В усереднювачі (Уср) змішують потоки з накопичувача фільтрату, концентрований залишок після блока мембранного очищення (БМО) і стічна вода після дільниці механічного зневоднення осаду (ДМО), отриманого в процесі очищення на всіх технологічних стадіях фільтрату. Після усереднювача суміш надходить на реакторний блок (реактор каталітичного окиснення - РКО), куди подають твердий каталізатор (сульфати, нітрати або хлориди заліза і, переважно, сульфат заліза двовалентного) і окиснювач (озон, перекис водню і переважно кисень повітря). По закінченні процесу окиснення сюди ж подають один із коагулянтів: сульфат алюмінію, гідроксохлорид алюмінію, солі заліза (сульфат, нітрат або хлорид), або їх суміш і, переважно, неорганічний коагулянт-флокулянт типу «Сизол» [11, 12]. Після осадження осаду освітлена вода надходить (в залежності від хімічного складу вихідного фільтрату і заданого кінцевого результату) на БМО або ставок з вищою водяною рослинністю (ВВР) або послідовно на БМО і ставок з вищою водяною рослинністю і далі використовується за призначенням (схема І). Утворений в реакторному блоці осад подають на дільницю приготування ізолюючого матеріалу (ДПМ) для потреб звалища (для пересипання шарів сміття) або використовують у технології незворотного зв'язування концентрованих залишків з утворенням твердого, практично водонерозчинного матеріалу за способом [13]. Розроблений спосіб дозволяє не тільки очищати фільтрат до норм скиду очищеної води в довкілля, одержувати технічну воду для потреб полігону - для пожежогасіння, для зволоження тіла звалища і т. ін. або одержувати воду, яка за своїми фізико-хімічними характеристиками відповідає воді технічній дистильованій, але й вирішує проблему концентрованого осаду, одержуваного на різних стадіях очищення. Наступні відмінні риси і переваги даного винаходу стануть зрозумілими із викладеного нижче матеріалу, а наведені приклади представлені лише з метою ілюстрації і не призначені для обмеження об'єму винаходу. Приклад 1. Після усереднювача (Уср), куди із накопичувачів надходить фільтрат, його подають в РКО і сюди ж дозують сульфат заліза (II) у кількості (0,05-1,00) % від об'єму вихідного фільтрату і барботують через шар рідини повітря протягом (1-6) годин. Процес очищення організовують таким чином, щоб мінімізувати внесок сульфату заліза (II) на першій стадії, як коагулянту. Після відстоювання утвореної суміші протягом (1-2) годин освітлену воду подають на БМО, де відбувається доочищення від органічних сполук і знесолення поданої після стадії попереднього очищення освітленої води. В таблиці 2 наведено усереднені показники, одержані в результаті численних лабораторних тестувань різних зразків фільтрату за умов прикладу 1. 40 Таблиця 2 Результати окисно-реагентного очищення і мембранного доочищення різних зразків фільтрату полігону ТПВ № 5 Реагенти Значення показника сульфат заліза (II), % час аерування, год. 0,05-1,0 1-6 Тестовані показники ХСК, мгО2/л Сухий залишок, мг А В А В 700-1700 12-25 8400-27900 630-850 Примітка 1. А- після окисно-реагентного очищення; В - після мембранного доочищення. Примітка 2. Значення сухого залишку проб вихідного фільтрату - 8700-28200 мг; значення ХСК проб вихідного фільтрату - 12000-22500 мгО2/л. 45 Вода після БМО надходить на ставок з ВВР, а звідти за призначенням - на скид у довкілля і/або на технологічні потреби полігону. Концентрований залишок (осад) з РКО надходить на ДМО, де відбувається його кондиціонування, наприклад, на прес-фільтрі з додаванням одного із коагулянтів: сульфату алюмінію, гідроксохлориду алюмінію, солей заліза (сульфату, нітрату або хлориду) або їх суміші 4 UA 98188 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 і, переважно, неорганічного коагулянт-флокулянту типу «Сизол» із розрахунку (0,1-1,5) % від кількості осаду, що забезпечує зменшення вологості осаду від 97 % (після відстоювання в РКО) до 80 %. Одержаний на ДМО кек надходить на ДПМ, де змішується із глиною звичайною вологістю 20 % у ваговому співвідношенні кек : глина =1:2-3. Одержаний матеріал має вологість (35-40) %, належить до 4 класу небезпеки за ГОСТ 12.1.007-76 і може бути використаний на звалищі як ізолюючий матеріал для пересипання шарів сміття. Приклад 2. Відрізняється від прикладу 1 тим, що одержаний на ДМО кек змішують на ДПМ з золошлаком - техногенним відходом теплоелектростанцій (ТЕС) у співвідношенні кек : золошлак = 1 : 3-6. Одержаний матеріал має вологість (16-40) %, належить до 4 класу небезпеки і може бути використаний на звалищі як ізолюючий матеріал для пересипання шарів сміття. Приклад 3. Відрізняється від прикладів 1 і 2 тим, що одержаний на ДМО кек змішують на ДПМ з золоювиносом - техногенним відходом теплоелектростанцій (ТЕС) за способом, описаним в [13]. Одержаний матеріал є практично водонерозчинним і може бути використаний на звалищі як ізолюючий матеріал для пересипання шарів сміття, для планування промислових площадок або для виробництва будівельних матеріалів нежитлового призначення. Приклад 4. Відрізняється від прикладів 1-3 тим, що пермеат (очищений на БМО фільтрат після його попереднього очищення у РКО) у повному об'ємі згідно з робочою потужністю БМО або частково повертається на змішування з вихідним фільтратом у РКО і далі подається на ставок з ВВР. Концентрований залишок (осад) утилізується за одним із варіантів, зазначених в прикладах 1-3. Наведений з метою ілюстрації ефективності запропонованого комплексного підходу детальний опис деяких прикладів може бути розширений різними модифікаціями цих прикладів, не відступаючими при цьому від ідеї і сфери даного винаходу. Пропонований спосіб комплексного очищення фільтратів звалищ твердих побутових відходів розроблено для очищення фільтраційних вод полігону твердих побутових відходів (ТПВ) № 5 м. Києва і може бути легко адаптований на інші подібні об'єкти. Список посилань 1. Апостолова Е.С., Пендин А.А., Холодкевич СВ., Юшина П.Г. Кинетическая модель окисления органических соединений в водной среде при комбинировании действия озона и ультрафиолета. //Журн. приклад, химии. - 1995. - Т.68, вып. 11. - С. 1904-1910. 2. Handbook Advanced Photochemical Oxidation Processes //U.S. EPA/625/R-98/004 December 1998. 3. Pat. Germany 4116557. N 4116557, С 02 F 1/72, 1/70. Verfahren zur Behandlung von Abwasser in Anlagen zur Autbaraitung von Altpapier /M. Josef, S. Harald, M. Wolfgang, В Wolfgang Publ. 1992. 4. Pat. USA 5139679. C02F 1/32(20060101); C02F 1/72(20060101); G21F 9/06(20060101); G21F 9/14(20060101). Treatment of wastewater containing citric acid and triethanolamine /Pan Bingham Y. K., Yen Teh F., Chen; Jau R. - Publ. 18.08.1992. 5. Pat. USA. Method for treating a liquid medium /Sartori Helfred E. - Publ. July 14, 1992. 6. Патент Российской Федерации 2099294. Способ глубокой очистки высококонцентрированных сточных вод и устройство для его осуществления /Скворцов Л.С.; Варшавский В.Я.; Камруков А.С.; Селиверстов А.Ф.; Николадзе Г.И. - Опубл. 20.12.1997 г. 7. Патент Российской Федерации 2207987. Способ очистки дренажных вод полигонов твердых бытовых отходов /Поворов А.А., Павлова В.Ф., Ерохина Л.В., Начева И.И., Шиненкова Н.А., Коломийцева О.Н. - Опубл. 10.07.2003. 8. Патент України № 66584. Спосіб очищення стічних вод міських звалищ твердих побутових відходів /Гончарук В.В., Бадеха В.П., Шкавро З.М., Кучерук Д.Д., Зарицький К.О. - Опубл. 17.10.2005. Бюл. № 10. 9. Комплексная очистка сточных вод свалок твердых бытовых отходов /В.В. Гончарук, З.Н. Шкавро, В.П. Бадеха и др. //Химия и технология воды. - 2007. - Т. 29, № 1. - С. 55-65. 10. Технология комплексной переработки фильтрата твердых бытовых отходов /В.И. Кашковский, В.Н. Горбенко, Ю.Б. Синяков, Д.Г. Вальчук // II Всеукраїнський з'їзд екологів з міжнародною участю (Екологія/Ecology) //Збірник наукових статей. - Вінниця, 23-26 вересня 2009 року, - Вінниця. – С. 28-32. 11. Патент України 80425. Спосіб одержання коагулянту /Кашковський В.І., Войновський В.В., Зубенко О.В. - Опубл. 25.09.07. Бюл. № 15. 5 UA 98188 C2 5 12. Патент України 90070. Спосіб одержання коагулянту /Кашковський В.І., Войновський В.В., Зубенко О.В. - Опубл. 25.03.10. Бюл. № 6. 13. Патент України № 62635. Спосіб закріплення високотоксичних рідких стоків міських звалищ твердих побутових відходів. /Кашковський В.І., Войновський В.В., Войновський В.В. Опубл. 15.12.05 р. Бюл. № 12. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 10 15 20 Спосіб комплексної переробки фільтратів звалищ твердих побутових відходів, який оснований на тому, що для глибокого очищення фільтрату до нього додають твердий каталізатор (сульфати, нітрати або хлориди заліза і, переважно, сульфат заліза двовалентного) у кількості (0,05-1,00) % від об'єму вихідного фільтрату та окиснювач - озон, перекис водню і переважно кисень повітря, які подають або при перемішуванні у кількості (0,5-3,0) % від об'єму вихідного фільтрату (перекис водню), або барботують через шар рідини (озон чи повітря) протягом (1-6) годин, а по закінченні процесу окиснення до суміші подають один із коагулянтів: сульфат алюмінію, гідроксохлорид алюмінію, солі заліза (сульфат, нітрат або хлорид), або їх суміш і, переважно, неорганічний коагулянт-флокулянт типу "Сизол" у кількості (0,5-4,0) % від загальної кількості утвореної суміші і після осадження твердої фази освітлену воду подають на блок мембранного очищення або ставок з вищою водяною рослинністю, або послідовно на блок мембранного очищення і ставок з вищою водяною рослинністю і далі використовують за призначенням, а утворений в реакторному блоці осад подають на дільницю приготування ізолюючого матеріалу для потреб звалища або використовують у технології незворотного зв'язування концентрованих залишків з утворенням твердого, практично водонерозчинного матеріалу. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6