Спосіб формування локусів реінтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин

Реферат: UA 79852 U UA 79852 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до фітосозології, інтродукції, промислової ботаніки, до охорони рослинного світу й може бути використана при збереженні та відновленні рослинного покриву в антропогенно трансформованих регіонах. Проблема охорони рослинного світу з кожним роком набуває все більшої гостроти. Скорочення чисельності рідкісних та зникаючих видів рослин є неминучим в умовах інтенсивного антропогенного тиску. На сьогодні одним із перспективних заходів охорони фіторізноманітності є збереження рідкісних та зникаючих видів ex situ. Серед основних методів збереження ex situ виділяють інтродукцію та реінтродукцію (репатріацію) рідкісних видів [1, 2]. Реінтродукція видів рослин включає в себе три послідовних етапи: інтродукційне дослідження видів, що підлягають реінтродукції, вивчення природних популяцій раритетних видів рослин як еталонних та, власне, реінтродукція - формування реінтродукційних популяцій в природних біотопах у відповідних еколого-ценотичних умовах у межах ареалу виду. Експериментальні дослідження щодо формування реінтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин мають велике значення в системі наукових заходів з охорони фіторізноманітності. Проведення таких робіт є необхідною складовою виконання Міжнародної конвенції збереження біорізноманітності, прийнятої в Ріо-де-Жанейро (1992) та „Международной программы ботанических садов по охране растений" [3]. В Україні досвід відновлення популяцій видів рослин нараховує близько 40 років [4, 5], проте ще й на сьогодні не розроблено вихідні положення, принципи документаційної забезпеченості та методичні підходи до конструювання реінтродукційних популяцій [6]. Особливо гостро необхідність реінтродукції видів рослин постає в промислово розвинених регіонах. Негативний антропогенний вплив призводить до поступового зникнення окремих видів рослин зі складу рослинних угруповань. Реінтродукція рослин на сьогодні є сучасним методом їх збереження ex situ, що дозволяє зберігати генофонд природної флори і відновлювати природний рослинний покрив. Питанням збереження рідкісних та зникаючих видів на південному сході України займались ряд вчених, серед яких і співробітники Донецького ботанічного саду НАН України [7, 8,9]. Розроблені методи створення штучних фітоценозів за еталонами природних рослинних угруповань [10]. У 1990 р. в роботі Є.М. Кондратюка та В.М. Остапка приводяться результати досліджень рідкісних та зникаючих видів флори південного сходу України, зазначається необхідність реінтродукції окремих видів та наводиться список перспективних для реінтродукції видів рослин [11]. З 2003 року на базі Донецького ботанічного саду НАН України проводяться цілеспрямовані роботи з реінтродукції рідкісних та зникаючих видів рослин природної флори регіону: розроблено послідовні етапи реінтродукції [12], запропоновано загальну схему реінтродукції рослин [6], що включає основні принципи та підходи до проведення реінтродукційних робіт. Встановлено, що елементарною складовою частиною штучно створюваної реінтродукційної популяції є реінтродукційний локус. Відзначено, що закладання реінтродукційних локусів здійснюють різними способами: насіннєвим, висаджуванням рослин (вихідний рослинний матеріал - особини інтродукційної чи природної популяції), розсадним (посадковий рослинний матеріал - розсада, тобто вирощені рослини в умовах захищеного ґрунту), штучновегетативним (посадковий рослинний матеріал - партикули, кореневі чи стеблові живці тощо) та комбінованим (комбінування рослин і насіння, розсади і насіння і т.п.) [13]. Проте, питання порядку розміщення посадкового рослинного матеріалу в реінтродукційних локусах та просторового розміщення системи локусів в популяційному полі реінтродукційної популяції, що є основою для її конструювання, - залишаються відкритими. У зв'язку з цим виникає потреба в розробці способу формування, власне реінтродукційних локусів штучно створюваної реінтродукційної популяції рідкісних та зникаючих видів рослин. Реінтродукційний локус - частина популяційного поля штучно створюваної реінтродукційної популяції, в якій зосереджено в певному порядку рослини чи пропагули того чи іншого виду [13]. Для формування реінтродукційних локусів, як свідчать літературні дані [14] та власний досвід [15], як вихідний посадковий матеріал краще використовувати посадкові одиниці (дорослі особини та розсаду), оскільки насіння в природних умовах має низьку схожість, а проростки досить часто гинуть, не витримуючи конкуренції з травостоєм [15]. Відомі рекомендації з реінтродукції рідкісних та зникаючих рослин [16], в яких розглядаються методичні питання вибору ділянки для реінтродукції, мінімальної кількості рослин, необхідних для створення життєздатних популяцій та наведений практичний досвід реінтродукції окремих видів рослин з зазначенням кількості посадкового матеріалу, глибиною лунок та відстанню лунок одна від одної, проте при цьому відбувається порушення рослинного покриву (викопування лунок) та не зазначається сам характер їх розташування. 1 UA 79852 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Відома наукова робота [17], де зазначається, який саме посадковий матеріал використовували для формування штучних популяцій рослин - насіннєвий чи дорослі особини. Проте в цій роботі немає даних щодо конкретних способів та прийомів їх формування. Є відомості про перспективність формування штучної популяції Paeonia tenuifolia L. на території Провальського степу (відділення Українського степового заповідника) в 1977 році дорослими особинами, при цьому зазначається конкретна кількість посадкового матеріалу (5 дорослих особин) на початку експерименту [10]. Відомий спосіб формування штучних популяцій рослин шляхом висаджування посадкового матеріалу в зроблені лопатою розрізи [18], але не вказується, яка саме техніка посадки: кут розрізу, глибина щілини, характер розташування, відстань між ними тощо. Відомий спосіб формування штучних популяцій шляхом висаджування рослин в підготовлений (перекопаний) ґрунт та шляхом сівби насіння або висаджування рослин у ґрунт з незначним його розпушуванням в лісових угрупованнях на різних стадіях дигресії і без порушення існуючого травостою [19], в результаті чого було встановлено, що відновлення трав'янистого покриву шляхом сівби насіння є досить проблемним та на ділянках без попереднього розпушування ґрунту перспективно тільки на другій стадії дигресії. Відомий спосіб формування реінтродукційних популяцій Hepatica nobilis Mill, шляхом сівби насіння та висаджування особин, проте спроби створення штучних популяцій шляхом сівби насіння в природні лісові фітоценози виявились невдалими, а посадковий матеріал був використаний для відновлення чисельності уже існуючої, проте неповночленної популяції [20]. Недоліками цього способу є те, що це по суті йдеться про реставрацію вже існуючої популяції шляхом підсаджування посадкового матеріалу, а не про формування дублюючої популяції в природні місцезростання в межах ареалу виду або формування популяції у відомому місцезнаходженні в межах ареалу виду, де він був знищений. Нами виділено два типи моделей конструювання реінтродукційних популяцій видів рослин: емпірична модель (без врахування взаємовідносин з іншими видами рослинного угруповання) та доцільно спрощена (номінальна) модель (з усуненням безпосереднього впливу інших видів). Схематичні моделі включають в себе такі елементи, як реінтродукційні локуси, залишки природної популяції виду, інші види рослинного угруповання, популяційне поле реінтродукційної популяції. Емпірична модель має місце, коли реінтродукцію проводять за принципом підтримання деградованої популяції виду. В такому разі в популяційному полі реінтродукційної популяції, що формується, окрім закладених реінтродукційних локусів, будуть наявні залишки природної популяції виду. Доцільно спрощена (номінальна) модель має місце, коли реінтродукцію проводять за принципами збагачення ресурсів виду чи формування його дублюючих популяцій в межах ареалу. В такому разі в популяційному полі реінтродукційної популяції, що формується, наявні тільки блоки реінтродукційних локусів. Якщо закладання реінтродукційних локусів здійснюється насіннєвим способом, можливий варіант усунення безпосереднього впливу інших видів угруповання (попереднє зняття верхнього дернового шару і перекопування ґрунту) [13]. Найбільш близьким за технічною суттю і досягненням результату є спосіб розміщення рослин на дослідних ділянках при конструюванні моделей кормових агрофітоценозів, який полягає у висаджуванні попередньо розмножених і вирощених досліджуваних рослин, в польових умовах у верхівках квадратів, на які умовно поділена площа експериментальних 2 ділянок (площа кожної експериментальної ділянки становила 1 м ). Досліджували 8 видів кормових рослин в монокультурі та двокомпонентних посівах. Повторність трикратна. Закладання експериментальних ділянок проводили в природних умовах, без поливу та внесення добрив. Як агротехнічний прийом застосовували прополку міжділянкових стежок [21]. 2 Недоліками цього способу є незначні площі експериментальних ділянок (1 м ), вирощування ex situ монокультур та двокомпонентних посівів, а також викопування лунок та застосування агротехнічного прийому (прополювання стежок), що призводить до пошкодження поверхні експериментальної ділянки та робить неможливим застосування даних моделей для формування реінтродукційних популяцій рослин в межах природних рослинних угруповань. В основу даної корисної моделі поставлено задачу розробки простого та ефективного способу формування локусів реінтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин у природних локалітетах з мінімальним пошкодженням існуючого рослинного покриву. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що в способі формування локусів реінтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин, який включає висаджування попередньо розмножених і вирощених рослин в польові умови у певному порядку без поливу та внесення добрив, відповідно до корисної моделі, здійснюють нарізування під прямим кутом чотирьох щілин 10-12 см глибиною та 3-4 см шириною для кожного реінтродукційного локусу, 2 UA 79852 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 розташованих одна до одної під кутом 90 (хрестоподібно), з розміщенням у кожну щілину двох посадкових одиниць, розташуванням реінтродукційних локусів на експериментальній ділянці у шаховому порядку на відстані 35-40 см один від одного, мінімальним порушенням рослинного покриву, а як посадковий матеріал використовують рослинний матеріал рідкісних та зникаючих видів рослин, що підлягають реінтродукції. Причинно-наслідковий зв'язок істотних ознак корисної моделі з результатом пояснюється наступним. Завдяки тому, що спосіб формування локусів реінтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин включає: нарізування для кожного реінтродукційного локусу чотирьох щілин, розташованих одна до одної під прямим кутом, глибиною - 10-12 см, шириною 3-4 см, з розміщенням двох посадкових одиниць у кожну щілину, шаховий порядок розташування реінтродукційних локусів на експериментальній ділянці на відстані 35-40 см, використання як посадкового матеріалу рідкісних та зникаючих видів рослин, що підлягають реінтродукції, на цій основі досягається можливість формування локусів реінтродукційних популяцій рослин. На фіг. 1 зображено загальний вигляд реінтродукційного локусу без посадкового матеріалу, на фіг. 2, 3 зображено окрему щілину реінтродукційного локусу з 2 посадковими одиницями Paeonia tenuifolia L. (умовні позначення - 2 - окрема щілина реінтродукційного локусу з розміщеним посадковим матеріалом, 3 - окрема щілина реінтродукційного локусу з посадковим матеріалом після ущільнення), на фіг. 4 - схема розташування локусів реінтродукційної популяції рослин (умовні позначення 1 - реінтродукційний локус; 2 - окрема щілина реінтродукційного локусу; 3 - популяційне поле штучно створюваної реінтродукційної популяції) Приклад конкретного виконання. Реінтродукційна популяція рідкісного чи зникаючого виду рослин структурно складається з кількох компонентів, які формуються поступово і є взаємопов'язаними один з одним. Реінтродукційний локус є вихідною елементарною складовою частиною штучно створюваної реінтродукційної популяції. Сукупність реінтродукційних локусів у даному місцезростанні утворює реінтродукційний локалітет [13]. На прикладі Paeonia tenuifolia L. нами показано як здійснювати формування локусів реінтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин. Як об'єкт досліджень вибрано один із рідкісних та зникаючих видів, що підлягають реінтродукції, - Paeonia tenuifolia L. з родини Раеоnіа сеае. Paeonia tenuifolia L. - понтійсько-кавказький вид на північній межі ареалу в Україні [22]. Належить до рідкісних та зникаючих видів флори Європи, охороняється Бернською конвенцією [23], Червоною книгою України [22], занесений до регіональних списків охоронюваних видів [24, 25]. В Донецькій області відомо близько 30 місцезнаходжень Paeonia tenuifolia L. [8, 24]. Проте популяції локальні, частіше, нечисленні та неповночленні. Стабільні, численні популяції зустрічаються рідко. Відмічено тенденцію до швидкого скорочення чисельності виду [24]. Як вихідний посадковий матеріал для реінтродукції Paeonia tenuifolia L. рекомендуємо використовувати посадкові одиниці (іматурні та віргінільні особини), попередньо вирощені в реінтродукційному розсаднику. Для цього необхідно зібрати насіння Paeonia tenuifolia L. в середині - у кінці травня під час його масового дозрівання. Сівбу насіння рекомендуємо проводити під зиму, в жовтні або в першій половині листопаду на глибину 2-3 см. Схожість насіння, висіяного під зиму, становить 90 % [13]. Через 3-4 роки рослини Paeonia tenuifolia L. досягають віргінільного стану. Наступним етапом є підготування посадкового рослинного матеріалу для закладання реінтродукційних локусів. Для цього посадковий рослинний матеріал перед транспортуванням заздалегідь необхідно викопати з комом землі і помістити в поліетиленові пакети по 5-10 посадкових одиниць в кожен. Рослини в пакетах рекомендуємо збризнути водою, щільно не закривати, помістити в ящики чи корзини та залишити в затемненому, прохолодному місці (щоб уникнути в'янення) безпосередньо до завантаження. При транспортуванні ящики в машині слід розташовувати щільно задля зменшення пошкоджень рослин при транспортуванні до місця закладення експериментальних ділянок. Висаджувати посадковий рослинний матеріал рекомендуємо в квітні. Перед закладанням реінтродукційних локусів треба підготовити поверхню експериментальної ділянки для висаджування посадкового рослинного матеріалу. З метою мінімалізації пошкодження рослинного покриву посадковий рослинний матеріал треба висаджувати в попередньо зроблені лопатою під прямим кутом щілини глибиною - 10-12 см, шириною 3-4 см, (фіг. 1). Посадкові одиниці треба розміщувати безпосередньо в щілини під кути задля збільшення відстані між ними, - пропонуємо висаджувати по дві посадкові одиниці в кожну щілину (фіг.2). Для закладання одного реінтродукційного локусу необхідно нарізати чотири щілини під прямим 3 UA 79852 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 кутом одна до одної (фіг. 1). Після того, як рослинний матеріал помістили в кожну із щілин реінтродукційного локусу, їх треба ущільнити (фіг. 2). В залежності від площі експериментальної ділянки кількість реінтродукційних локусів буде різна в кожному конкретному локалітеті. Для зручності подальшого моніторингу реінтродукційні локуси розташовують в шаховому порядку (фіг. 3) на відстані 35-40 см один від одного: саме така відстань є оптимальною для того, аби в майбутньому, під час формування надземної маси у дорослих рослин Paeonia tenuifolia L. створювались умови для повноцінного формування популяцій. Перспективність використання саме такого способу формування локусів реінтродукційних популяцій доводимо на конкретному прикладі. Польові експериментальні дослідження проводили в околицях с. Миколаївка Донецької області. Еколого-ценотичні вимоги Paeonia tenuifolia L. були установлені за власними дослідженнями [26] та згідно з літературними даними [27, 28]. Як еталонну популяції було вивчено популяцію Paeonia tenuifolia L. в степовому угрупованні на території відділення "Хомутовський степ" Українського степового природного заповідника. Дослідження проводили на початку травня (під час масового цвітіння) та у червні (під час плодоношення). Вікову структуру популяції Paeonia tenuifolia L. визначали на основі основних критеріїв виділення вікових станів [29, 30]. При дослідженні вікових спектрів виявлено чотири вікові групи: ювенільні (j) - 8 %, іматурні (іш) - 11 %, віргінільні (v) - 24 % та генеративні (g) особини - 57 % (фіг. 4). Просторова структура популяції Paeonia tenuifolia L. проявлялась в контагіозному (нерівномірному) характері розміщення особин. У деяких локусах щільність особин досить висока, а в інших трапляються тільки поодинокі особини. Щільність особин Paeonia tenuifolia L. в 2 місцях максимальної концентрації становила 9 особин на 1 м . Проективне покриття рослинного покриву становить 90 %, Paeonia tenuifolia L.-10 %. До складу рослинного покриву входять Festuca valesiaca Gaud., Bromopsis inermis (Leys.) Holub, Stipa capillata L., Galium verum L., Trifolium pratense L., Daucus carota L., Ononis arvensis L., Verbascum lichnitis L., Achilleapannonica Scheele, Potentilla obscura Willd., Tragopogon major Jacq., Lotus ucrainicus Klokov, Salvia verticillata L., Linaria vulgaris Mill, та ін. Для морфологічного опису відбирали генеративні особини Paeonia tenuifolia L. Обробку результатів проводили статистичним методом [31]. Довжина квітконосу рослин становить 44,30±1,34 см, листкова пластинка -15,2±0,3 см, черешок завдовжки 7,4±0,1 см, довжина сегменту листкової пластинки 1-го порядку становить 6,1±0,1 см, 2-го порядку - 3,5±0,1 см, 3-го порядку - 1,8±0,04 см. Ширина сегменту 1-го порядку становить 2,0±0,04 мм, 2-го порядку 1,6±0,02 мм, 3-го порядку - 1,00±0,02 мм. Кількість листків на 1 генеративний пагін становить 14,5±0,3 штук. Маса 1000 шт. насінин становить 52,4±1,61 г. Довжина насіння становить 6,8±0,21 мм, ширина - 4,5±0,13 мм. За вивченими популяційними ознаками еталонна популяція Paeonia tenuifolia L. є нормальною, процвітаючою, що обумовлено, вірогідно, близькими до фітоценотичного оптимуму заповідними умовами даної території, та характеризується правостороннім віковим спектром та контагіозним розміщенням особин в популяційному полі. Роботи з реінтродукції Раеоnіа tenuifolia L. проводили з урахуванням досвіду його інтродукції в Донецькому ботанічному саду НАН України, де даний вид вирощують з 1968 року. Результати інтродукції є успішними [11]. Раеоnіа tenuifolia L. має високий показник схожості насіння в умовах інтродукції в Донецькому ботанічному саду за умови сівби насіння під зиму - 92,4 %, проте зовсім не проростає при весінній сівбі. Це пов'язано з фізіологічним спокоєм та морфологічним станом зародків. В умовах Донецького ботанічного саду Раеоnіа tenuifolia L. проходить повний цикл онтогенетичного розвитку та формує інтродукційні популяції в складі комплексної експозиції „Степи України". У Донецькому ботанічному саду у відділенні масового розмноження реінтродукційного розсадника з 2003 року вирощувався посадковий матеріал окремих рідкісних видів рослин, серед яких і Раеоnіа tenuifolia L., для забезпечення їх реінтродукції [13]. У 2008 році у квітні здійснено закладання реінтродукційних локусів Paeonia tenuifolia L. в реінтродукційному локалітеті с. Миколаївка Донецької області. Експериментальні ділянки розташовані у верхній та середній частинах схилу. Ділянки сонячні, відкриті. Проективне покриття рослинного покриву становило 80 %. Трав'янистий покрив експериментальної ділянки утворюють Festuca valesiaca Gaud., Ranunculus scythicus Klokov, Achillea pannonica, Stipa capillata L., Artemisia absinthium L., Potentilla obscura Willd., Thymus dimorphus Klokov et Bes.Shost, Phleum phleoides (L.) H. Karst., Tragopogon major Jacq., Euphorbia stepposa Zoz ex Prokh., Dianthus pseudoarmeria M. Bieb., Potentilla argentea L., Plantago lanceolata L., Eryngium campestre L., а також такі рідкісні види, як Tulipa ophiophylla Klokov et Zoz та Hyacinthella pallasiana (Steven) Losinsk. 4 UA 79852 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Посадковий рослинний матеріал висаджували одновіковими групами в попередньо нарізані під прямим кутом щілини реінтродукційних локусів по 8 посадкових одиниць на кожен реінтродукційний локус (2 посадкові одиниці на одну щілину). Реінтродукційні локуси розташовували в шаховому порядку на відстані 35-40 см один від одного - таке розташування дозволяє імітувати контагіозний порядок розміщення особин в еталонній популяції. Після розміщення посадкових одиниць в реінтродукційні локуси щілини ущільнювали. Такий спосіб закладання реінтродукційних локусів дозволяє максимально зберегти рослинний покрив реінтродукційного локалітету (оскільки лунки не викопують, а нарізують щілини лопатою під прямим кутом - ґрунт при цьому не перекопується, а розсувається лопатою на 3-4 см ширини щілини). Всього було висаджено 80 посадкових одиниць. Мінімальна кількість рослин, необхідних для формування реінтродукційних популяцій до сих пір є відкритим питанням і предметом дискусії. Ми дотримуємось думки, що для багаторічних рослин необхідний мінімум має бути не менше ніж 50 особин [32]. Власний досвід свідчить, що краще вирощувати і використовувати при закладенні реінтродукційних локусів якомога більше посадкового матеріалу, оскільки перший рік реінтродукції характеризується значним відсотком елімінації 2 особин. Загальна площа реінтродукційного локалітету становить 70 м . Подальший агротехнічний догляд за реінтродукційними локусами не проводили. Моніторинг за даними локусами показав, що майже 50 % особин прижились і збереглись до наступного вегетаційного сезону. Отже, цей приклад є ефективним та простим у використанні, він не потребує дорогого устаткування, ми пропонуємо легкий спосіб формування реінтродукційних популяцій рідкісних видів рослин через закладання системи їх локусів. У подальшому сконструйовані реінтродукційні локуси рідкісних та зникаючих видів рослин розвиваються спонтанно, виключається проведення агрозаходів, допускається досаджування посадкових одиниць у реінтродукційні локуси в процесі моніторингу за умови виникнення такої потреби. Запропонований спосіб не потребує суттєвих технічних та матеріальних витрат та забезпечує максимальне збереження рослинного покриву при закладанні системи локусів реінтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин. Джерела інформації: 1. Андреев Л.Н. Сохранение редких и исчезающих растений ex situ: достижения и проблемы /Л.Н. Андреев, Ю.Н. Горбунов // Изучение и охрана разнообразия фауны, флоры и основных экосистем Евразии: матер, междунар. конф., 21-23 апр., 1999 г. - М., 2000. - С. 19-23. 2. Кузьмин З.Е. Сохранение биоразнообразия растений России ex situ I 3.E. Кузьмин, Ю.Н. Горбунов // Бюл. Гл. ботан. сада.-2003. - Вып. 184. - С. 168-173. 3. Международная программа ботанических садов по охране растений / Под ред. И. В.Смирнова, В.Л. Тихоновой. - М.: Б. и., 2000.-57 с. 4. Гродзінський A.M. Ботанічні сади України й охорона рослинного світу / A.M. Гродзинський, М.А. Кохно // Укр. ботан. журн.-1977. - Т. 34, № 2. - С 187-194. 49 5. Антонюк Н.Е. Відтворення корисних трав'янистих рослин в рівнинних лісах УРСР / Н.Е. Антонюк // Інтродукція та акліматизація рослин.-1982. -Вип. 20.- С 95-98. 5 6. Птиця В.В. Біологічні основи збереження раритетних видів рослин ex situ на південному сході України: автор, дис. на здобуття наук, ступеню канд. біол. наук: спеціальність 03.00.05 "Ботаніка" / Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка HAH України. - Київ, 2008.-22 с 7. Бурда Р.И. Атлас охраняемых растений (виды флоры юго-востока Украины, занесенные в Красную книгу) / Р.И. Бурда, В.М. Остапко, Д.А. Ларин. - Киев: Наук. думка, 1995.-121 с. 8. Остапко В.М. Раритетный флорофонд юго-востока Украины (хорология) / Володимир Михайлович Остапко. -Донецк: ООО „Лебедь", 2001.-121 с. 9. Остапко В.М. Эйдологические, популяционные и ценотические основы фитосозологии на юго-востоке Украины / Володимир Михайлович Остапко. - Донецк: ООО "Лебедь", 2005.-408 с. 10. Кондратюк Е.Н. Ковылные степи Донбасса / Е.Н. Кондратюк, Т.Т. Чуприна. - Киев: Наук. думка, 1992.-170 с. 11. Кондратюк Е.Н. Редкие, эндемичные и реликтовые растения юго-востока Украины в природе и в культуре / Е.Н. Кондратюк, В.М. Остапко. - Киев: Наук. думка, 1990.-150 с. 12. Глухов А.З. Этапы реинтродукции раритетных видов растений на юго-востоке Украины / А.З Глухов, В.В. Птица // Биологическое разнообразие. Интродукция растений: матер, четвертой между нар. науч. конф., 5-8 июня 2007 г. - СПб: Б.и., 2007. - С. 121-122. 13. Глухов О.З. Реінтродукція раритетних видів флори південного сходу України / О.З. Глухов, В.В. Птиця. - Донецьк: Вебер (Донецька філія), 2008.-193 с 5 UA 79852 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 14. Гусев А.В. Восстановление локальных популяций Paeonia tenuifolia L. На территории Новооскольского района путем реинтродукции / А.В.Гусев, Е.И. Ермакова // Современные проблемы популяционной экологии: матер. IX науч.-практ. экологической конф. - Белгород: ПОЛИТЕРРА, 2006. - С.49-50. 15. Птиця В.В. Реінтродукція Paeonia tenuifolia L. в регіональному ландшафтному парку „Зуївський" / В.В. Птиця // Відновлення порушених природних екосистем: матер, другої міжнар. конф., 6-8 вересня 2005 р. - Донецьк: ТОВ „Либідь", 2005. -С. 72-73. 16. Методические рекомендации по реинтродукции редких и исчезающих видов растений (для ботанических садов) / [Горбунов Ю.Н., Дзыбов Д.С., Кузьмин З.Е., Смирнов И.А.]. - Тула: Гриф и К, 2008.-56 с. 17. Лысенко Т.А. Восстановление запасов полезных растений путем введения в состав естественных фитоценозов /Т.А. Лысенко // Актуальные вопросы охраны и использования растительности Таджикистана: матер, докл. респ. науч. конф. - Душанбе: Дониш, 1990. - С. 6869. 18. Птиця В.В. До питання збереження та збагачення запасів Valeriana officinalis L. в Донецькій області / В.В. Птиця // Збереження біорізноманітності на південному сході України: матер, наук.- практ. конф., 14-16 верес. 2004 р. - Донецьк: ТОВ "Либідь", 2004. - С 138-139. 19. Карписонова Р.А. Опыт восстановления и обогащения состава травянистых растений в лесопарках Подмосковья / Р.А. Карписонова, И.Л. Трапидо // Бюл. Гл. ботан. сада.-1980. - Вып. 118. - С. 69-74. 20. Саодатова Р.З. Реинтродукция некоторых охраняемых видов растений Владимирской области в лесопарковой части зеленой зоны г. Киржача: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. биол. наук: специальность 03.00.05 "Ботаника" / Главный ботанический сад им. Н.В. Цицина РАН. - Москва, 2004.-16 с. 21. Глухов А.З. Особенности взаимоотношений видов кормовых растений в двухкомпонентных сеяных сообществах / А.З. Глухов, И.Т. Юрченко, Т.П. Кохан // Промышленная бтаника.-2002. - Вып. 2. - С. 168-175 [прототип]. 22. Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я.П. Дідуха. - К.: Глобалконсалтинг, 2009.-900 с. 23. Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 рік) - К., 1998.-76 с. 24. Червона книга Донецької області: рослинний світ (рослини, що підлягають охороні в Донецькій області) / Під заг. ред. В. М. Остапка. - Донецьк: Новая печать, 2009.-420 с. 25. Кондратюк Е.Н. Конспект флоры юго-востока Украины. Сосудистые растения / Кондратюк Е.Н., Бурда Р.И., Остапко В.М. - Киев: Наук. думка, 1985.-272 с. 26. Ибатулина Ю.В., Птица В.В., Назаренко А.С. Активные методы сохранения Paeonia tenuifolia L. на юго-востоке Украины // Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва: матер. VI міжнар. наук. конф. молодих дослідників. - Кривий Ріг: Абетка, 2006. – С. 47-49. 27. Журавель Н.М. Поширення видів роду Paeonia L. флори України та їх екологофітоценотична приуроченість / Н.М. Журавель // Вісник Луганськ, пед. ун-та ім. Тараса Шевченка. Серія "Біологічні науки". - Луганськ: Альма-матер, 2005. - №3 (83). – С. 148-158. 28. Мельник В.І. Ценопопуляції Paeonia tenuifolia L. (Раеоnіа сеае) в степових культурфітоценозах / B.I. Мельник, В.В. Грищенко, М.М. Перегрим // Інтродукція рослин.-2003. № 1-2. – С. 9-14. 29. Уранов А.А. Возрастной спектр фитоценопопуляций как функция времени и энергетических волновых процессов / А.А. Уранов // Биологические науки.-1975. - №2. - С. 7-33. 30. Ценопопуляции растений (основные понятия и структура) / [Смирнова О.В., Заугольнова Л.Б., Ермакова И.М. и др.; под ред. А.А. Уранова, Т.И. Серебрякова]. - М.: Наука, 1976.-216 с. 31. Зайцев Г.Н. Методика биометрических расчетов / Г.Н.Зайцев. - М.: Наука, 1973.-256 с. 32. Pavlik В.М. Defining and measuring success / B.M Pavlik, D.A. Falk, C.I. Millar, M. Olwell // Restoring diversity: strategies for reintroduction of endangered plants. - Washington D.C.: Island Press, 1996. - P. 127-156. 55 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 60 Спосіб формування локусів реінтродукційних популяцій рідкісних та зникаючих видів рослин, який включає висаджування попередньо розмножених і вирощених рослин в польові умови у певному порядку без поливу та внесення добрив, який відрізняється тим, що здійснюють нарізування під прямим кутом чотирьох щілин 10-12 см глибиною та 3-4 см шириною для 6 UA 79852 U 5 кожного реінтродукційного локусу, розташованих одна до одної під кутом 90° (хрестоподібно), з розміщенням у кожну щілину двох посадкових одиниць, розташуванням реінтродукційних локусів на експериментальній ділянці у шаховому порядку на відстані 35-40 см один від одного, з мінімальним порушенням рослинного покриву, а як посадковий матеріал використовують рослинний матеріал рідкісних та зникаючих видів рослин, що підлягають реінтродукції. Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7