Спосіб визначення функціонального стану хворих кардіологічної групи та здорових осіб

Винахід відноситься до медицини, а саме реабілітації хворих кардіологічної групи і може бути застосований для дозування фізичних навантажень при лікувальному та оздоровчому тренуванні практично здорових осіб. Відомий спосіб визначення функціонального стану спортсменів, при якому проводиться тестування навантаженням постійної потужності і визначають загальну кількість лейкоцитів у периферичній крові, а функціональний стан спортсмена визначають по часу першого зниження кількості лейкоцитів відносно попереднього виміру [1]. Однак даний спосіб може бути ризикованим для обстеження кардіологічного хворого у зв'язку з можливими ускладненнями, що пов'язані з непереносимістю фізичного навантаження. Недоліком цього способу є те, що треба неодноразово брати кров для аналізу і результати аналізу стають відомі не одразу, а через деякий час і це не дає змоги вчасно припинити фізичне навантаження, що може привести до погіршення стану хворого. В основу винаходу поставлена задача створити такий спосіб визначення Функционального стану хворих кардіологічної групи та здорових осіб, в якому з врахуванням віку хворого, артеріального тиску у стані спокою, активності ферментів у лейкоцитах периферичної крові, визначеної цитохімічним способом, забезпечується визначення розрахункової величини порогового навантаження і за рахунок цього фізичного стану кардіологічних хворих без впливу на людину динамічного навантаження зростаючої потужності до появи критерію її непереносимості що виключає ризик для обстежуваного та підвищує точність способу. Поставлена задача вирішується тим, що в способі визначення функціонального стану хворих кардіологічної групи та здорових осіб, що включає дослідження лейкоцитів периферичної крові, згідно винаходу вводиться з'ясування віку, вимірювання у стані спокою артеріального тиску способом Короткова, визначення активності ферментів у лейкоцитах периферичної крові цитохімічним способом (кислу та лужну фосфа тази, сукцинатдегідрогеназу, мієлопероксидазу), а допустиму максимальну інтенсивність фізичного навантаження визначають за формулою: ПН=0,27 АТд - 0,79 АТс - 0,73 В + 0,10 КФ - 0 ,26 ЛФ + 2,71 СДГ + 0,08 МПО + 200, де ПН - величина порогової потужності навантаження (ВТ), АТс - систолічний артеріальний тиск (мм рт.ст.), АТд - діастолічний артеріальний тиск (мм рт.ст,), КФ - активність кислої фосфатази лімфоцитів (ПІР) за методом Gomori G., 1952 р., ЛФ - активність лужної фосфатази нейтрофілів (ПІР) за методом Gomori G., 1952 р., СДГ - активність сукцинатдегідрогенази лімфоцитів (середня кількість гранул в 1 лімфоциті) за методом Нарцисова Р.П., 1969 p., МПО - активність мієлопероксидази нейтрофілів (ПІР) за методом Lillie R.D., Burtner H.L 1953 р., В - вік (у роках). Спосіб здійснюється таким чином: у хворого з'ясовують вік, у стані спокою вимірюють артеріальний тиск за методом Короткова, визначають активність ферментів у лейкоцитах периферичної крові цитохімічним методом (кислу та лужну фосфатази), сукцинатдегідрогеназу, мієлопероксидазу, а допустиму максимальну інтенсивність фізичного тренування визначають за допомогою формули: ПН=0,27 АТд - 0,79 АТс - 0,73 В + 0,10 КФ - 0,26 ЛФ + 2,71 СДГ + 0,08 МПО + 200, де ПН - величина порогової потужності навантаження (ВТ), АТс - систолічний артеріальний тиск у спокої (мм рт.ст.), АТд - діастолічний артеріальний тиск у спокої (мм рт.ст,), КФ - активність кислої фосфатази лімфоцитів (ПІР) за методом Gomori G., 1952 р., ЛФ - активність лужної фосфатази нейрофілів (ПІР) за методом Gomori G., 1952 р., СДГ - активність сукцинатдегідрогенази лімфоцитів (середня кількість гранул в 1 лімфоциті) за методом Нарцисова Р.П., 1969 р., МПО - активність мієлопероксидази нейтрофілів (ПІР) за методом Lillie R.D., Burtner H.L. 1953 p. Приклади розрахунку: 1. Здорова особа; ПН = 0,27х80 - 0,79х120 - 0,73х30 + 0,1х149 - 0,26х8,86 + 2,71х14,88 + 0,08х223 + 200 = 175,6612 = 176 Вт. Тренувальне навантаження звичайно становить 80-90% від порогового навантаження, тобто 80%=140,8 Вт = 141, Вт 90% = 158,4 Вт = 158 Вт. 2. Хворий на гіпертонічну хворобу I ст.: ПН = 0.27х90 - 0,79х160 - 0,73х40 + 0,1 x130 - 0,26x7,59 + 2,71x11 + 0,08x208 + 200 = 126,1766 = 126 Вт. Тренувальне навантаження звичайно становить 60%-80% від порогового рівня, тобто 80% - 100,8 Вт = 101 Вт, 60% - 75,6 Вт =75 Вт. 3. Хворий на гіпертонічну хворобу II ст.: ПН = 0,27х100 - 0,79х180 - 0,73х50 + 0,1х124 - 0,26х8,5 + 2,71х11,95 + 0,08хХ134 + 200 = 101,5945 = 102 Вт. Тренувальне навантаження буде відповідно: 60% = 61,2 Вт = 61 Вт, 80% = 81,6 Вт = 82 Вт. Спосіб дозволяє визначити величину порогової потужності навантаження у ватта х, а значить визначити функціональний стан хворого, вирішува ти питання працездатності, призначити індивідуальні програми фізичної реабілітації, точно підрахувати величину тренувального навантаження і встановити його на апараті, наприклад на велотренажері. Пропонований спосіб дозволяє визначити розрахункову величину порогового навантаження, а значить і визначити функціональний фізичний стан кардіологічних хворих без впливу на людину динамічного навантаження зростаючої потужності до появи критеріїв її непереносимості, що включає ризик для обстежуваного. Спосіб простий і зручний для використання при фізичній реабілітації хворих кардіологічної групи і визначення функціонального фізичного стану хворого та фізичної працездатності.