Спосіб ідентифікації інформації

Винахід належить до галузі комп'ютерної техніки, аудіо відеотехніки. Відомий спосіб ідентифікації, тобто визначення значення інформації, який полягає в тому, що на носій інформації (наприклад, диск) із записаною інформацією у вигляді поверхонь (знакомісць), які чергуються, та відбивають і не відбивають (поглинають або розсіюють) електромагнітне випромінювання, падає випромінювання і, відбиваючись, потрапляє у фотоприймач або, поглинаючись (розсіюючись), не потрапляє у фотоприймач. Що визначає значення інформації, тобто, відповідно, логічну "1" або логічний "0". [1]. Однак, при цьому на кожному знакомісці записаний тільки один біт інформації. Швидкість зчитування інформації визначається швидкістю сканування знакомісць. При скануванні за одиницю часу одного знакомісця зчитується тільки один біт інформації. [1]. В основу винаходу поставлено задачу, ідентифікуючи інформацію шляхом визначення значення інформації в залежності від кута відбиття електромагнітного випромінювання від поверхні носія або заломлення електромагнітного випромінювання, що проходить через носій, забезпечити збільшення кількості, записаної на носій інформації і швидкості її зчитування. Ідентифікація інформації, відповідно до запропонованого способу відбувається таким чином: Електромагнітне випромінювання падає від джерела випромінювання на поверхню носія (наприклад, диска) і, попадаючи на знакомісце, відбивається (або в окремому випадку поглинається (розсіюється)) або заломлюється під кутом, що залежить від значення записаної на даному знакомісці інформації. Параметром, що визначає значення інформації, записаної на даному знакомісці, може бути: кут нахилу поверхні знакомісця щодо площини носія; кривизна поверхні знакомісця; оптичний показник заломлення речовини знакомісця і т.д. Відбившись (заломившись), електромагнітне випромінювання потрапляє на визначений сектор багатосегментного приймача випромінювання, що в остаточному підсумку ідентифікує, тобто визначає значення інформації. Наприклад, поверхня якого-небудь знакомісця розташована щодо площини носія під кутом 36°, що забезпечує, при влучанні електромагнітного випромінювання на це знакомісце, відбиток і влучання випромінювання, наприклад, на 64 сектор багатосегментного приймача випромінювання. Декодуючий пристрій, отримавши сигнал із 64 сектора, ідентифікує інформацію, як десяткове число 64. Електромагнітне випромінювання, падаючи на інше знакомісце, поверхня якого розташована під іншим кутом, щодо площини носія, відбившись потрапляє на інший сектор багатосегментного приймача випромінювання, що дозволяє ідентифікувати інше число. Таким чином, на одному знакомісці можна записати більш одного біта інформації. Відповідно збільшується і швидкість зчитування інформації, тому що при скануванні електромагнітним випромінюванням за одиницю часу одного знакомісця зчитується відразу більш одного біта. Наприклад, при зберіганні існуючих стандартів на CD-ROM (діаметр диска 12см, ширина знакомісця 0,6мкм, довжина знакомісця 0,9-3,3мкм, відстань між доріжками 1,6мкм [1]) і, використовуючи запропонований спосіб і приймач випромінювання, що складається з 256 сегментів, на одному знакомісці ідентифікує один байт (8 біт) інформації. Що збільшує загальний об'єм записаної інформації і швидкість її зчитування у вісім разів. Література 1. Скотт Мюллер і Крег Зекер "Модернізація і ремонт ПК", "Видавничий Дім "Вильямс", Москва, СПетербург, Київ 1999 рік.