Спосіб ідентифікації носія інформації

1. Спосіб ідентифікації носія інформації, що містить дані у вигляді множини різних чисел, представленої цілими числами монотонно зростаючої чи спадної послідовності, між сусідніми числами встановлено маркер, причому відстань між маркерами однакова. який включає вимірювання відстані від фіксованої точки на носії інформації, до даної частини маркера, який відрізняється тим, що він додатково включає ділення цієї відстані на відстань між відповідними заданими частинами розміщених поруч маркерів, за рахунок чого одер C2 (54) СПОСІБ ІДЕНТИФІКАЦІЇ НОСІЯ ІНФОРМАЦІЇ 35650 новлені за допомогою посилання на їхню позицію в документі. Проте через проблеми допуску під час виробництва стрічки й проблеми сполучення між стрічкою й опорною стійкою, не можна, без використання дорогого устаткування, забезпечити появу ''вартового'' або ''вартових'' завжди в тому ж самому місці документа. На практиці, коли один ''вартовий'' з'являється в кожному кінці документа, біти, обрані між ''вартовими'', представляють секретну інформацію. Проте, іноді, трапляється, що тільки один ''вартовий'' з'являється в документі, тому, залежно від точного положення, відповідна кількість бітів, обраних з обох кінців ''вартового'', береться для представлення секретної інформації, що ідентифікує цей документ. Таким чином, для кожної позиції першого виявленого ''вартового'' існують різні правила вибору бітів для вибору бітового представлення безпечних даних. Послідовність бітів, що представляє безпечні дані, може потім бути використана як перевірочна інформація, або може бути використана для одержання перевірочної інформації, що, наприклад, користувач повинен надати перед тим, як карта перевіряється на правильність. Технологія, проте, має слабкості, у випадках, коли перший ''вартовий'' на карті знаходиться близько до її краю. У цьому випадку можливо, що зчитувачу карти не вдасться виявити першого ''вартового'' і, замість цього, зчитається другий ''вартовий'' на карті. Таким чином, завжди існує можливість двозначності. Наприклад, уявимо, що карта, зроблена на фабриці, й частина магнітної стрічки прикріплена до карти, стрічка має номер 300 разом із частинами з номерами 299 і 301. Карта прочитана на фабриці і їй привласнений ідентифікаційний номер 300. Не знаючи як ''вартові'' розташовані стосовно краю карти, зчитувачі карти можуть у полі розпізнати ідентифікаційний номер карти як 299, 300, або 301. Це, зрозуміло, небажано для карт, використовуваних у фінансових транзакціях, тому що це могло б, можливо, сплутати дві карти, що мають примикаючи частини стрічок із ''водяними знаками'', прикріпленими до них. Це також небажано для карт, використовуваних при страхових позовах, або дозволу доступу, або посвідчень, або тих, які мають деяку цінність, такі, як попередньо оплачені проїзні карти. З метою вирішення цієї проблеми стрічка з ''водяним знаком'', виготовлена компанією THORN Security Science Ltd, Swindon, England, часто прикріплюється до карт точно підігнаною так, що ''вартові'' завжди зустрічаються в тому ж самому місці на карті. Збільшення витрат виробництва зв'язано з такими позначеними картами. Альтернативне рішення, описане в GB-A-2,021,835, стирає запис позиції маркера в документі. Згідно з винаходом, наданий спосіб ідентифікації носія інформації, відповідно до формули винаходу. Це може забезпечити перевагу ідентифікації унікального носія інформації без звертання до дорогих схем припасування для забезпечення того, щоб маркери завжди знаходилися на тих самих місцях на носії інформації. Для гарантування того, що носій інформації буде однозначно ідентифікований, необхідно, щоб кожне раціональне число в послідовності не було б повторене і різниця між числами, що йдуть один за одним, повинна дорівнювати, або бути більше, ніж одиниця. На практиці, достатньо мати досить довгу послідовність так, щоб при використанні карта або документ застарівали до того, як послідовність почне повторюватися. Маркери, які йдуть один за одним, найбільш зручно упорядковувати з переміщенням в одному заданому напрямку. Переважно, щоб маркери, які йдуть один за одним, однаково відстояли друг від друга. Переважно, щоб носій інформації, який включає документ або карту, містив би елемент безпеки, що має дані закодовані на ньому у виді постійної кодограми з магнітними властивостями, що виявляються, а фіксована точка на носії інформації визначалася б краєм документа або карти. Це спрощує вимір відстані в частині а) вищезгаданого способу. Реалізації даного винаходу будуть тут описані, тільки на прикладі, із посиланням на креслення, на яких: фіг. 1 показує довжину стрічки, закодованої магнітним способом, яка містить безпечний елемент; фіг. 2 показує носій інформації у вигляді карти, і фіг. 3 показує блок-схему способу згідно з винаходом. На фіг. 1 показаний схематично відрізок стрічки з ''водяним знаком'' (10) фірми Thorn Secure Science Ltd, Swindon, England. Стрічка має постійно намагнічену структуру. Закодовані дані уміщують маркери, відомі, як стартові ''вартові'' (11), що мають ідентифікаційні номера (12, 13, 14) у вигляді двійкових розрядів. Ідентифікаційні номера в послідовності являють собою цілі упорядковані по зростанню величини, наприклад, 300, 301, 302, 303 і так далі. Фіг. 2 показує частину стрічки з фіг. 1, прикріплену до кредитної карти 15. Відстань між краєм карти 16 і початком першого маркера, або початком ''вартового'' (х) позначена на фіг. 2 за допомогою виноски під номером 17, Відстань між краєм карти 16 і початком другого маркера або початком вартового позначена на фіг. 2 за допомогою виноски під номером 18. Винахідники установили, що шляхом обробки ідентифікаційного номера не у вигляді послідовності цілих чисел, а у вигляді безперервно мінливої кількості, можна виключити двозначність, властиву для інших способів ідентифікації частин стрічки, що примикають. Вважається, що кожний ідентифікаційний номер починається на початку маркера, або на початку ''вартового'', зліва від ідентифікаційного номера на фіг. 2. Тому, початок старту ''вартового'' перед ідентифікаційним номером N, аналогічний позиції N 000 (наприклад, 0.000, якщо N=0). Вимірник включає зчитувальну магнітну голівку, що шукає перший маркер, або початок ''вартового''. Вимірник міряє відстані (х, 17) між краєм карти 16 і початком першого маркера, а також зчитує число, яке слідує за маркером. Ця аналогова відстань потім виражається часткою кроку маркера, за рахунок ділення х на відстань між маркерами (наприклад, 18-17). Ця частка, звичайно, обчислюється безпосередньо. Дані на карті, звичайно, набираються з постійним кроком і встановлюється самосинхронізація. Наприклад, дані з ''водяним знаком'' звичай 2 35650 но кодуються з постійним кроком 33 біта на дюйм, і можуть у реалізації мати 70 бітів між початком ''вартових'', що йдуть один за одним. Підраховуючи кількість бітів, отриманих до першого розпізнаного початкового ''вартового'', і ділячи на 70, одержуємо відстань між краєм карти і першим початковим ''вартовим'', виражене дробом між 0 і 1. Наприклад, якщо 22 біта отримані до першого початкового ''вартового'', одержуємо 22/70=0,31. Тому, якщо наступне число дорівнює N, то відповідний ідентифікаційний буде дорівнювати числу N мінус 0,31. Якщо декодування почалося з другого початкового ''вартового'' замість першого, то число бітів до цього початкового ''вартового'' буде дорівнювати 92. Таким чином, х буде дорівнювати 92/70=1.31. Декодоване число, яке слідує за початковим ''вартовим'' у цьому випадку N+1, і, тому, віднімаючи його з N+1 одержуємо N мінус 0,31, як і раніше. Очевидно, що в цьому випадку, спосіб буде працювати, якщо до одиниці додати 1-х замість вирахування х. Спосіб також буде працювати, якщо додати х, але тільки, якщо послідовність представляє цілі величини, що зменшуються, (наприклад, при читанні карти у протилежному напрямку й виміру від іншого кінця карти). Хоча кінець числа, відзначеного, як 14 на фіг. 2, відсутній на карті 15, він може бути реконструйований відповідним алгоритмом, який працює з доступною частиною 14 і останньою частиною 13, що передує початковому ''вартовому''. Реалізація способу згідно з винаходом показана блок-схемою на фіг. 3. На цьому малюнку блоки мають такі значення. Блок 1 позначає вимір відстані від фіксованої точки на носії інформації до даної частини маркера, блок 2 позначає ділення цієї відстані на відстань між відповідними заданими частинами маркерів, що йдуть один за одним, за допомогою чого одержують раціональне число (х), і блок 3 позначає додавання або вирахування цього раціонального числа (х) до (із) числа з послідовності, суміжної з вищезгаданим маркером, у даному напрямку, за допомогою чого одержують таке раціональне число, що дозволяє однозначно ідентифікувати носій інформації. На закінчення відзначимо, що зміст пріоритетного документу для даної заявки (зокрема, малюнків і реферату) приведено тут у якості довідкового матеріалу. Фіг. 1 Фіг. 2 Фіг. 3 3 35650 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4