Спосіб подачі пилоподібного твердого палива на спалювання в топку котла стисненим повітрям

Винахід відноситься до пиловугільної теплоенергетики, котли якої обладнані системою висококонцентрованої пилоподачі під тиском (ПВКт) і може бути використаний на ТЕС будь-якого призначення, в котельних та інших промислових об'єктах. Найбільш близьким способом до того, що заявляється, є спосіб подачі пилоподібного твердого палива на спалювання в топку котла (деклараційний патент України на винахід № 54843 А, кл. 7 F23K3/02, 2003), який складається з того, що вугільний пил із проміжного бункера подають до аераційного пиложивильника (АПЖ), де його аерують стисненим повітрям. Після цього пиловугільну аеросуміш спочатку змішують з транспортуючим повітрям в змішувачі Д у-80мм, встановленому під тічкою АПЖ, а потім з первинним повітрям в ежекторному змішувачі, який вбудований в трубопровід первинного повітря Ду-500мм. Після ежекторного змішувача пиловугільна аеросуміш надходить у пальники котла. Таким чином, в технологічній схемі використовується аеруюче, транспортуюче та первинне повітря. Недоліком такого способу є використання одного колектору стисненого повітря (на котел або корпус) для аерації і транспорту пилу на всі пальники котла (корпуса). В процесі експлуатації в енергосистемі пиловугільні енергоблоки повинні мати необхідну маневреність при переході на різні навантаження, яка майже повністю визначається системою пилоподачі на пальники котлів (надійність, регулювальний діапазон). Наприклад, при зниженні навантаження котли, які працюють на вітчизняному вугіллі (91 блок із 104), переводять з твердого палива на газ, що дозволяє знизити їх те хнічний мінімум з 70% до 30%. При цьому АПЖ переводяться в резерв. При необхідності переходу котла знов на вугільний пил на Трипільській ТЕС, наприклад, (енергоблоки 300МВт) було виявлено, що АПЖ були не в змозі включитися в роботу. Причиною цього, як виявилося, було те, що тр убопроводи підведення стисненого повітря на аерацію до АПЖ на ділянці від пиложивильника до зворотного клапану забивався пилом, тому що колектор стисненого повітря котла опинявся під розрідженням топки (через трубопроводи стисненого повітря на транспорт). В результаті, при переводі на пил необхідно було проводити продувку тр убопроводів, що потребувало значних витрат часу та залучення персоналу, тому не тільки знижувалась маневреність блоку, а й зростали витрати на обслуговування системи ПВКт. Ще одним недоліком такої схеми є нерівномірність розподілу транспортуючого повітря по пилопроводах ПВКт внаслідок їх різних аеродинамічних опорів (пилопроводи фронтових пальників мають довжину 13м, тилових - 3542м). Це було причиною забивання пилом довгих пилопроводів Ду-80мм на тилові пальники, що потребувало їх продувки і переводу пальника на газ, який є гостродефіцитним паливом для енергетики України. Також слід відмітити, що при виході із ладу хоча б одного АПЖ при одному колекторі стисненого повітря на транспорт пилу (корпус, котел) зменшувався опір відповідного пилопровода (відсутність пилу), що приводило до зміни витрати транспортуючого повітря на всі пальники котла (корпуса) і, відповідно, до зміни режиму їх роботи. Тому було прийнято рішення розділити колектор стисненого повітря на транспорт на два: один - на фронтові пальники, другий - на тилові. В основу винаходу поставлено задачу підвищення надійності, маневреності та економічності котлів, які обладнані системою пилоподачі з високою концентрацією (під тиском) і працюють на різних видах палива та перемінних навантаженнях. Поставлена задача вирішується тим, що в способі подачі пилоподібного твердого палива на спалювання в топку котла стисненим повітрям, що включає подачу вугільного пилу із проміжного бункера до аераційного пиложивильника, аерацію стисненим повітрям, послідовне змішування з транспортуючим та первинним повітрям, подачу пилу безпосередньо до пальника новим є те, що стиснене повітря на аерацію і транспорт пилу до фронтових та тилови х пальників подають від окремих колекторів стисненого повітря. Спосіб подачі пилоподібного твердого палива на спалювання в топку котла здійснюють наступним чином. Вугільний пил із проміжного бункера пилу подають до АПЖ, де його аерують стисненим повітрям. Після цього пиловугільну аеросуміш спочатку змішують з транспортуючим повітрям в змішувачі Ду-80мм, встановленому під тічкою АПЖ, а потім з первинним повітрям в ежекторному змішувачі, який вбудований в трубопровід первинного повітря Ду-500мм. Після ежекторного змішувача пиловугільна аеросуміш надходить у пальники котла. При цьому повітря на аерацію подають з самостійного колектору, а транспортуюче - з двох окремих колекторів (на тилові та фронтові пальники), що підвищує надійність, маневреність та економічність роботи системи пилоподачі котлів при різних режимах роботи енергоблоків. Впровадження винаходу на Трипільській ТЕС ВАТ "Центренерго" показало, що при експлуатації котлів ТПП210А з системою ПВКт не було виявлено жодного випадку забивання АПЖ та пилопроводів пилом. Таким чином, розглянута розробка підвищила надійність та маневреність енергоблоків. В теперішній час всі 8 котлів Трипільській ТЕС переведені на нову схему і бездоганно працюють в енергосистемі України. Перехід на нову схему подачі стисненого повітря дозволив вирішити питання по регулюванню витрат транспортуючого повітря при експлуатації блоку на різних навантаженнях.