Спосіб лікування дитячого церебрального паралічу препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин

Реферат: Спосіб лікування дитячого церебрального паралічу включає приготування та введення препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії. Виготовляють та вводять щонайменше два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії з терапевтично ефективною кількістю стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетусу людини 6-9 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини фетального головного мозку, причому суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно 6 в об'ємі не менше за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 2,07×10 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин фетального головного мозку фетусу 6 людини вводять підшкірно в об'ємі не менше за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 1,71×10 в 1 мл за одне введення, причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням комплексної стандартної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. UA 117477 U (12) UA 117477 U UA 117477 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме: до дитячої неврології, педіатрії, медичної реабілітації та клітинної терапії, та може бути використана при лікуванні дітей, хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП), зокрема шляхом введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензій, що містять стовбурові клітини, зокрема, стовбурові клітини з фетальної печінки та стовбурові клітини фетального мозку фетусу людини на фоні комплексної стандартної терапії. ДЦП називають недорозвинення головного мозку і непрогресуюче ураження ЦНС. Причинами дитячого церебрального паралічу можуть бути різні несприятливі фактори в допологовий, перинатальний та післяпологовий періодах. Захворювання супроводжується порушеннями рухового апарату (паралічами, посмикуваннями, проблемами з промовою), порушенням рівноваги, а в деяких випадках - епілепсією та інтелектуальними розладами. Важкі форми ДЦП ведуть до глибокої інвалідності. Частота дитячого церебрального паралічу становить 2-3 випадки на тисячу новонароджених, цією недугою страждає близько 1 % недоношених дітей [2]. Основні причини дитячого церебрального паралічу пов'язані з ураженням головного мозку малюка у внутрішньоутробному періоді і в ранньому віці. До них відносяться: хронічна гіпоксія плоду; внутрішньоутробні інфекції; асфіксія плоду під час пологів; передчасні або стрімкі пологи; переохолодження в перші кілька годин після пологів; анемія у матері під час вагітності; куріння матері, вживання алкоголю і наркотиків під час вагітності; інфекції нервової системи у 1-й рік життя малюка [1, 2]. Дитячий церебральний параліч зазвичай легко можна діагностувати вже в ранньому віці, коли дитині ще не виповнилося й трьох років. В особливо важких випадках захворювання можна діагностувати у дитячому віці (до 3 місяців). Симптоми і прояви ДЦП індивідуальні. Однак можна виділити і ряд типових симптомів цього захворювання: атаксія - розлад координації роботи м'язів при виконанні елементарних рухів; м'язова еластичність - спазм або напруга м'язів і перенапружені рефлекси; наступання при ходьбі не на всю стопу, а на носок; нездатність зберегти рівновагу; нерівна, хитка хода; занадто напружений або розслаблений тонус м'язів. У дітей з вродженим ДЦП у важкій формі неправильна постава, їхнє тіло занадто розслаблено або, навпаки, напружене. Викривлення хребта, нерозвинена нижня щелепа, маленька голова вроджені дефекти, супутні цьому захворюванню. Ці симптоми у міру дорослішання дитини можуть посилюватися або залишатися без змін [2, 4]. У деяких дітей ДЦП розвивається внаслідок перенесеного в ранньому віці інфекційного захворювання мозку, наприклад, бактеріального менінгіту. При лікуванні ДЦП першорядне значення має, в першу чергу, тренування психічних і фізичних функцій, що дозволяє значно знизити вираженість неврологічного недоліку. Фізіотерапія і трудова терапія використовуються щоб поліпшити м'язову функцію. Для розвитку мовлення хворого звертаються до корекції слуху та логопедичної допомоги. Для підтримки рівноваги і полегшення ходи використовують фіксатори і ряд інших ортопедичних пристосувань. Терапія ДЦП повинна бути комплексною і мультидисциплінарною. Максимально рано розпочате лікування і реабілітація в ряді випадків дозволяють уникнути стійкої інвалідизації дітей, хворих на ДЦП, і поліпшити якість їх життя. Основою комплексної терапії ДЦП є "командний" підхід з використанням медикаментозних та немедикаментозних методів. З числа останніх, в залежності від конкретної клінічної ситуації, застосовують: масаж, лікувальну фізкультуру, методи ортопедичної корекції, фізіотерапію, динамічну пропріоцептивну корекцію, іпотерапію, дієтотерапію і ін. [2, 6]. План лікування може включати: прийом препаратів для контролю нападів і м'язових спазмів (міорелаксанти), протиепілептичні препарати, за потребою; застосування ортодонтичних дужок, а також інших пристосувань для компенсації м'язового дисбалансу; виконання хірургічних операцій для корекції контрактур і деформацій; лікування порушень зору і слуху; мовна терапія; працетерапія; психологічне консультування; педагогічна психологія; фізіотерапія (найбільш важливий аспект). Лікувальні процедури, зокрема фізіотерапія, повинні застосовуватися довгостроково або навіть довічно. На сьогодні існують нові можливості в лікуванні хворих на ДЦП. На допомогу неврологів приходять стовбурові клітини. Клітинна терапія відкриває принципово нові можливості в лікуванні дитячого церебрального паралічу. Стовбурові клітини мають унікальну властивість вони можуть диференціюватися в клітини тих тканин, де проходять репаративні процеси. Крім того, вони самі стимулюють репарацію нервової тканини, що важливо для функціонального відновлення пошкодженого мозку. Стовбурові клітини можуть проникати в ділянки пошкоджених тканин мозку, сприяють відтворенню нових кровоносних судин, та поліпшують кровопостачання 1 UA 117477 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 нервової системи дитини. Чим раніше розпочато лікування за допомогою клітинної терапії, тим сильніший ефект від нього. Результати лікування після клітинної терапії просто вражають і призводять всіх до захоплення. Наприклад, у дітей з відсутністю мови, словниковий запас поповнюється, покращуються когнітивні функції. У дітей з нападами епілепсії, зменшується судомна активність, і зменшується кількість препаратів, які були призначені раніше. Відбуваються і поліпшення в координації рухів, тому що м'язова активність нормалізується, зменшується спастика в м'язах. Відомий спосіб лікування еластичності, ригідності і станів гіперактивності м'язів, що включає виділення щонайменше однієї нервової клітини у ссавця, її розмноження in vitro до стану розмноженої популяції, концентрування розмноженої популяції та введення терапевтично ефективної кількості вказаної розмноженої популяції в одну область спинного мозку, при якому щонайменше 20 % розмноженої популяції здатне генерувати нейрони у спинному мозку хворого (заявка на винахід Російської Федерації № 2007122507, дата публікації - 27.12.2008, кл. МПК (2006.01): А61К38/00). Причому нервову стовбурову клітину виділяють із джерела, вибраного із групи, що включає центральну нервову систему, периферичну нервову систему, кістковий мозок, периферичну кров, кров пуповини, фетального спинного мозку і щонайменше одного ембріону приблизно 6,5-20 тижнів гестації. Недоліком відомого способу лікування є його обмеженість саме при лікуванні ДЦП. Крім того, недоліком відомого способу є його складність, а саме необхідність культивування нервової клітини, зокрема необхідність впливу на нервову стовбурову клітину щонайменше одним фактором росту, та необхідність скорочення проміжку часу від отримання нервової клітини з середовища, на якому культивують клітини, до їх введення, що обмежує його використання. Це пов'язано з тим, що з кожною хвилиною певна кількість клітин стає нежиттєздатною, що впливає на кінцевий ефект. Відомий спосіб лікування хворих на дитячий церебральний параліч, який включає створення умов для функціональної реорганізації нейрональних механізмів локомоції шляхом локального впливу на холінергічні синапси (патент України на корисну модель № 21031, дата публікації 15.02.2007 р., кл. МПК (2006.01): А61К 35/54). Причому для локального впливу на холінергічні синапси застосовують трансплантацію у зону кори головного мозку частинок кори алогенного ембріонального мозку розміром 2-3 мм, при кількості імплантованих частинок від 4 до 10 за одну трансплантацію, яких може бути 1-3 на курс лікування. Відомий спосіб лікування ДЦП дозволяє покращити основні рухові комплекси, створити передумови для посилення локомоторної активності хворих на ДЦП та зменшити інтелектуальні порушення. Недоліком відомого способу лікування ДЦП є те, що нейрохірургічний метод трансплантації алогенної ембріональної нейротканини є складним, а трепанація черепа є травмуючою для хворої дитини з необхідністю проведення подальшої пластики та може викликати ускладнення. Такий метод трансплантації обмежує його повторне виконання. Найбільш близьким до способу лікування ДЦП, що заявляється, є спосіб лікування ДЦП, що включає приготування та введення препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді клітинної суспензії, що містить суміш клітин фетальних (термін гестації 16-22 тижня) нервової і кровотворної печінкової тканини при їх співвідношенні 8 (5-15):1 з кількістю клітин у дозі, що вводиться, (1,0-1,5)х10 (патент Російської Федерації на 7 винахід № 2233665, дата публікації - 10.08.2004 р., кл. МПК : А61К 35/48, А61Р 25/00). Причому вказану суспензію клітин вводять субарахноїдально у спинний мозок, для чого отримують 5 мл ліквору, і шприцом через ту ж голку вводять 5 мл суспензії клітин, життєздатність яких становить не менше 90 %. Відомий спосіб лікування ДЦП сприяє ранньому розвитку і відновленню психічних функцій та дозволяє провести лікування дитини у віці, починаючи з 1 місяця життя. Недоліком відомого способу лікування є недостатнє відновлення роботи пошкодженого мозку, що знижує ефективність лікування хворих на ДЦП. Задачею корисної моделі, що заявляється, є удосконалення способу лікування дітей з ДЦП препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, в якому за рахунок запропонованої послідовності проведення лікування з використанням розморожених після кріоконсервації суспензій стовбурових клітин емпірично підібраного складу, забезпечується підвищення ефективності лікування дітей на ДЦП на фоні комплексної стандартної терапії, зокрема, покращення функціонального стану дитини, її когнітивних функцій при покращенні роботи пошкодженого головного мозку без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. В результаті - покращуються соціальні навики дитини, розумові та 2 UA 117477 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 рухові здібності дитини. Крім того, забезпечується запобігання виникнення алергійних реакцій дітей на ДЦП при проведенні лікування. Поставлена задача вирішується запропонованим способом лікування дітей хворих на ДЦП, що включає приготування та введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, в якому виготовляють та вводять щонайменше два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії з терапевтично ефективною кількістю стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетусу людини 6-9 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини фетального мозку, причому після кріоконсервації суспензію стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі не менше за 0,1 мл з кількістю 6 ядровмісних клітин не менше за 2,07×10 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин фетального мозку фетусу людини вводять підшкірно в об'ємі не менше за 6 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 1,71×10 в 1 мл за одне введення, причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням комплексної стандартної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. Як комплексну стандартну терапію застосовують: 1. Медикаментозну терапію: A. Міорелаксанти (Баклофен - при тривалому застосуванні. Діазепам - для короткострокового прийому, найчастіше під час больових кризів). Препарати ботулінового токсину А, при необхідності. B. Протиепілептичні препарати при симптоматичній епілепсії чи епілептичному синдромі. 2. Авторські комплексні інтегральні методики реабілітації, зокрема метод В.І. Козявкіна; метод К.О. Семенової (динамічна пропріоцептивна корекція); метод К. і Б. Бобат (нейророзвиткова терапія); метод В. Войта. 3. Кінезіотерапія: масаж, лікувальна фізкультура. 4. Сенсорна інтеграція, сенсорна кімната. 5. Трудотерапія. 6. Акупунктурна терапія. 7. Ортопедична корекція (консервативні методи): етапне гіпсування, ортезування, ортопедичне взуття; шини за показанням. Ортопедична хірургічна корекція проводиться виключно за показаннями і у визначених Міністерством охорони здоров'я України лікувальних закладах. 8. Технічні засоби медичної реабілітації. 9. Інші (іпотерапія, акватерапія) при наявності спеціалізованих центрів табасейну. Суспензію розморожених після кріоконсервації стовбурових клітин з фетальної печінки, як правило, вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. При цьому премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону. Перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, додатково виконують клінічний та неврологічний огляд стану дитини. Перед проведенням лікування та через 6 і 12 місяців після введення розмороженої суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, здійснюють контроль активності патологічного процесу за клінічними, неврологічними показниками. Нами встановлено, що за рахунок введення принаймні двох суспензій емпірично підібраного складу, що містять стовбурові клітини ембріофетального походження, а саме внутрішньовенного введення суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки людини 6-9 6 тижня гестації в об'ємі не менше за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 2,07×10 в 1 мл за одне введення та підшкірного введення суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини 6-9 тижня гестації, в об'ємі не менше за 0,5 мл з кількістю ядровмісних 6 клітин не менше за 1,71×10 в 1 мл за одне введення, забезпечується стимуляція роботи власних біологічно активних речовин хворого у природних умовах за рахунок різноманітних нейротрофічних факторів, що виділяють стовбурові клітини, та забезпечується міграція і потрапляння оптимальної кількості стовбурових клітин в ділянки пошкоджених тканин мозку, де стовбурові клітини активно розмножуються, в результаті чого відбувається регенерація нейронів та заміщення стовбуровими клітинами уражених тканин головного мозку. Це сприяє покращенню роботи пошкодженого головного мозку і, як наслідок, відновленню втрачених 3 UA 117477 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 організмом хворої дитини функцій. Крім того, відбувається утворення та проростання сітки нових кровоносних судин до ураженого органу, що створюють додатковий кровотік та покращують кровопостачання мозку дитини. При цьому покращуються якість життя, психоемоційна сфера, розумові та рухові здібності дітей, хворих на ДЦП. Крім того, проведення премедикації перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки дозволяє запобігти виникненню алергійних реакцій хворих під час проведення лікування при хорошій перенесимості лікування. Використання саме фетальної печінки та фетального мозку фетусу людини, для отримання стовбурових клітин з метою приготування лікувальних препаратів у вигляді суспензій обумовлено їх пластичністю, зокрема, здатністю таких клітин зазнавати змін та диференціації у відповідь на навколишній вплив або відповідно до їх внутрішньої програми. Відомо, що клітини ембріофетального походження здатні до росту, розмноження, диференціації, міграції та встановлення зв'язків з іншими клітинами. Порівняно з клітинами зрілих тканин, вони мають кращу здатність до проліферації. їх введення є ефективнішим також з огляду на утворення великої кількості ростових факторів. Клітини з фетальної печінки можуть виробляти значну кількість факторів росту, нейротрофічного фактора, цитокінів, інтерлейкінів, що сприяють виживанню та росту, проліферації, диференціації, та можуть стимулювати регенерацію за рахунок оточуючих клітин господаря. Крім цього, клітини з фетальної печінки мають здатність виживати при нижчому рівні кисню, ніж їх повністю диференційовані аналоги, що робить їх більш стійкими до ішемічного ушкодження як під час маніпуляцій in vitro, так і після їх введення. Проліферуючі або незрілі клітини з фетальної печінки переважно не мають довгих відростків або сильної міжклітинної адгезії і тому зазнають менших пошкоджень під час приготування суспензії стовбурових клітин. Ці властивості дозволяють вводити стовбурові клітини з фетальної печінки шляхом внутрішньовенної ін'єкції у вигляді суспензії [4, 5]. Ці характеристики можуть пояснити і підвищене виживання клітин і тканин фетальної печінки, в порівнянні з дорослими, після кріоконсервації. Високий вміст стовбурових клітин фетального мозку забезпечує їх ріст, міграцію та утворення міжклітинних контактів. Ці клітини здатні підлягати змінам і диференціровці у відповідьна стимули оточуючого середовища. Утворення нових кровоносних судин починається вже в перші 24 години після трансплантації. Стовбурові клітини фетального мозку продукують і містять велику кількість різних біологічно активних речовин, росткових факторів, стадіоспецифічних білків та пептидів, таких як - фетопротеїн і різні адаптогени. Таким чином, фетальний мозок є джерелом біохімічних складових для мозку реціпієнту, продукує трофічні фактори для стимуляції порушених функцій та володіє здатністю відновлювати уражені нейрони [5]. Трансплантація стовбурових клітин фетальної печінки та фетального мозку має перевагу перед трансплантацією клітин і тканин від дорослого донора, тому що не викликає відторгнення трансплантованої тканини. Це забезпечується тим, що в нейронах і глії фетального мозку людини антигени 1 і 2 класу головного комплексу гістосумісності не експресовані. Спосіб лікування дітей, хворих на ДЦП, препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин здійснюють таким чином. Спочатку проводять обстеження дітей, хворих на ДЦП: 1. Обстеження неврологічного статусу. 2. Оцінка функціонального рухового розвитку дитини за допомогою стандартизованих шкал: класифікації великих моторних функцій - GMFCS (Gross Motor Function Classification System) [3]. 3. Класифікації виконання функцій руками (MACS-The manual ability classification system). Для дітей 4-18 років. 4. Оцінка м'язового тонусу за шкалою Ашворта. 5. Оцінка психічного та мовленнєвого розвитку. 6. Нейросонографія. 7. МРТ головного мозку. 8. Рентгенографія кульшових суглобів. 9. Загальні аналізи крові, сечі та калу (при необхідності). 10. Огляд фахівців: педіатр, генетик, дитячий ендокринолог, офтальмолог, дитячий хірург, дитячий нейрохірург, дитячий травматолог-ортопед, лікар ЛФК, дитячий психіатр, медичний психолог, педагог-дефектолог, логопед та інші. 11. Через високий рівень супутніх захворювань у дітей з органічним ураженням нервової системи, слід перевіряти на наявність порушень зору та слуху. Необхідно також оцінювати соматичний стан дитини, проводити моніторинг функції ковтання, росту, набору маси тіла. 4 UA 117477 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 12. Генетичні та метаболічні дослідження (за показами). 13. Електроенцефалографія (при наявності пароксизмальних станів). Далі виготовляють два препарати у вигляді суспензій кріоконсервованих стовбурових клітин, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини фетального мозку фетусу людини. Для цього в умовах операційної, з дотриманням правил асептики та антисептики, одержують ембріофетальний матеріал, а саме: тканину печінки, тканину фетального мозку фетусу людини від 6 до 9 тижнів гестації, які загинули внаслідок медичного аборту в випадках, коли вагітність переривали за соціальними показниками при відсутності патології розвитку чи інфікованості фетусу та наявності інформованої згоди жінки. Вилучені тканини ембріофетального походження поміщають в стерильне транспортне середовище розчину Хенкса. В стерильних умовах тканини сепарують та гомогенізують в розчині Хенкса. Отримані суспензії піддають фільтрації та кріоконсервують. Як кріопротектор використовують диметилсульфоксид. Далі готові суспензії розливають в кріопробірки в об'ємі 0,1-1,0 мл. Кріоконсервування суспензій клітин проводять у камері програмного заморожувача за розробленою програмою. Таке кріоконсервування забезпечує практично необмежене довгострокове зберігання вказаних суспензій, дозволяє протягом необхідного часу дослідити препарати у вигляді суспензії на бактеріологічну та вірусологічну безпеку, визначити якісні та кількісні показники суспензії, сформувати банк суспензій стовбурових клітин, відповідно до визначених вимог до препаратів. Суспензії, що містять стовбурові клітини з фетальної печінки та клітини з фетального мозку фетусу людини, зберігають в кріобанку в рідкому азоті при температурі -196 °C. При формуванні банку суспензій з тканин ембріофетального походження для лікування хворих на ДЦП, суспензія стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензія стовбурових клітин фетального мозку фетусу людини, повинні мати такі параметри: вміст ядровмісних клітин (підраховують загальну кількість ядровмісних клітин в одиниці об'єму за допомогою клітинного аналізатора чи візуально під мікроскопом в лічильній камері) повинен становити не менше ніж 6 6 2,07×10 в 1 мл суспензії для ядровмісних клітин з фетальної печінки та не менше за 1,71×10 в 1 мл суспензії для ядровмісних клітин з фетального мозку фетусу людини; вміст живих клітин після кріоконсервування - не менше ніж 90 %. Пробірки, що містять суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, безпосередньо перед введенням виймають з рідкого азоту, занурюють у водяну баню при температурі +37 °C та витримують до появи рідкої фази. Подальші маніпуляції проводять при кімнатній температурі з суворим дотриманням правил асептики. Час перебування розмороженої суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин фетального мозку фетусу людини, при кімнатній температурі не повинен перевищувати 10 хвилин. При цьому перед введенням вказаних суспензій здійснюють додатковий контроль якості суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, зокрема, проводять мікроскопію та здійснюють підрахунок кількості життєздатних клітин за допомогою автоматичного клітинного аналізатора чи візуально під мікроскопом в лічильній камері. Вміст живих клітин після кріоконсервування - не менше ніж 90 %. Перед початком проведення лікування хворих на ДЦП шляхом введення розморожених після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії фетального мозку фетусу людини, виконують клінічне та неврологічне обстеження стану хворого. Далі, перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки, з метою запобігання виникнення алергійних реакцій під час лікування, виконують премедикацію шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону через систему для переливання крові. Після чого, разом із фізіологічним розчином натрію хлориду вводять розморожену суспензію стовбурових клітин з фетальної печінки шляхом внутрішньовенного введення зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. При цьому об'єм лікувальної дози суспензії для одного введення підбирають індивідуально, але не менше за 0,1 6 мл, з кількістю ядровмісних клітин не менше за 2,07×10 в 1 мл. Введення розмороженої суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, здійснюють підшкірно в об'ємі 6 не менше за 0,5 мл з кількістю ядровмісних клітин, не менше за 1,71×10 в 1 мл за одне введення. Така кількість клітин забезпечує необхідну якість суспензій та достатня для отримання високої ефективності лікування хворих на ДЦП. Одночасно з введенням розморожених суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, проводять комплексну стандарту терапію, що включає призначення щонайменше одного препарату (міорелаксанти 5 UA 117477 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 та/або протиепілептичних препаратів), проведення авторських комплексних інтегральних методик реабілітації та застосування консервативних і/або хірургічних методів терапії. Після введення розморожених після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, хворий знаходиться під спостереженням. Причому після проведення лікування через 6 і 12 місяців здійснюють контроль стану хворого за клінічним оглядом. При цьому точки спостереження вибирають, згідно з протоколом клінічного застосування препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, розробленим на основі клінічного досвіду. Ефективність лікування дітей, хворих на ДЦП, оцінюють за зменшенням м'язевого тонусу, покращенням розумової та рухової функцій. Так, з 2004 по 2016 роки у клініці клітинної терапії були проліковані 82 хворих на ДЦП, відповідно до способу лікування ДЦП, що заявляється. У всіх хворих спостерігався синдром раннього післяінфузійного покращення: відбувалося поліпшення сну, покращився апетит, зменшився тонус м'язів. Після проведеного введення суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в жодному випадку не спостерігались ускладнення чи побічні явища, в тому числі реакція "трансплантат проти господаря" (РТПГ). Корисна модель, що заявляється, пояснюється наступними прикладами, що підтверджують можливість застосування способу для лікування дітей хворих га ДЦП. Приклад 1 Пацієнт С., 1997 р. н., історія хвороби № 201. Хворий знаходився в клініці клітинної терапії з метою лікування ДЦП, синдром спастичного парапарезу з помірним когнітивним дефіцитом. Із анамнезу відомо, що хворіє з народження. Народився від 1-ої вагітності, ускладненої стресом, гіпоксією при терміні 38 тижнів, стимульованих пологів, з вагою 2700 г. Ранній психомоторний розвиток був з затримкою. Об'єктивно: Правильної будови тіла, самостійно не пересувається, кінцівки напівзігнуті, спастичні. Легкого ступеню косоокість. Шкірні покриви та слизові оболонки чисті, звичайного кольору. Язик чистий, вологий. Доступні огляду лімфовузли не пальпуються. Перкуторно: межі серця без змін. Мелодія серцевої діяльності правильна, тони звучні. При перкусії легень - на симетричних ділянках - легеневий ясний звук. В легенях вислуховується везикулярне дихання без хрипів, жорстке. Живіт при пальпації м'який, безболісний. Петлі кишечника без змін. Печінка та селезінка не збільшені, безболісні при пальпації. Симптом Пастернацького негативний з обох боків. Фізіологічні відправлення не порушені, регулярні. Пульсація периферичних артерій збережена. Неврологічний статус: Дитина активна, на огляд реагує плачем. Огляд обмежений. Спостерігається збіжна правобічна косоокість. Очні щілини D=S. Обличчя симетричне. М'язовий тонус у кінцівках підвищений D=S до III ступеня за шкалою Ашворта, у стопах легко викликаються клонуси. М'язова сила знижена, D=S. Голову утримує. Самостійно не сидить. Рефлекси пожвавлені симетрично, на ногах до високих. Патологічний рефлекс Бабінського викликається з обох боків. Менінгеальні знаки не визначаються. Перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки хворому була проведена премедикація шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону. Введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в об'ємі 1,6 мл шляхом внутрішньовенного крапельного введення. На другий день введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, підшкірно в об'ємі 2,0 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки: вік фетуса - 6 тижнів гестації; кількість ядровмісних 6 клітин - 21,3×10 в 1 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу: вік фетуса - 6 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин 6 8,01×10 в 1 мл. У перші кілька діб після введення вказаних суспензій спостерігався синдром раннього післяінфузійного покращення, який проявлявся покращенням сну та апетиту, зменшенням спастики в кінцівках. Через 6 місяців після вказаного лікування у пацієнта зменшилась спастика в кінцівках з III ступеня до II ступеня за шкалою Ашворта, збільшився словниковий запас дитини. Через 12 місяців після лікування у пацієнта зменшилась спастика в кінцівках з II ступеня до І ступеня за шкалою Ашворта. Батьки відмітили збільшення сили м'язів шиї, спини, покращення уваги та концентрації. Приклад 2 6 UA 117477 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Хворий С., історія хвороби № 172, 10 років, діагноз: ДЦП, тетрапарез. Хворий знаходився в клініці клітинної терапії з метою лікування ДЦП. При клінічному обстеженні: дитина правильної будови тіла, задовільного харчування. Шкірні покриви та слизові оболонки чисті. Лімфовузли не пальпуються. Перкуторно: межі серця в нормі. Мелодія серцевої діяльності правильна, серцеві тони звучні. При перкусії легень - на симетричних ділянках - ясний легеневий звук. В легенях вислуховується везикулярне дихання, хрипів немає. Живіт при пальпації м'який, безболісний. Петлі кишечника без змін. Печінка та селезінка не збільшені, безболісні при пальпації. Симптом Пастернацького негативний з обох боків. Фізіологічні відправлення в памперс. Периферійні набряки відсутні. Пульсація на периферичних артеріях збережена. Неврологічний статус: за молоточком слідкує. Очні щілини, зіниці D=S, ністагму не виявлено, об'єм рухів очних яблук повний. Обличчя симетричне. Язик в ротовій порожнині, чистий. Сухожилкові рефлекси D=S з рук, з ніг, високі, клонуси стоп. М'язовий тонус підвищений в ногах, D=S. М'язова сила D=S в руках, в ногах. Позитивний симптом Бабінського, Оппенгейма з двох сторін. Дитина самостійно не сидить, погано тримає голову, згинально-привідні контрактури тазостегнових суглобів 10°, згинальні контрактури колінних суглобів 15°, еквіноварусна деформація стоп (більше зліва), кіфоз. Хворий сидить невпевнено, самостійно стояти не може, стоїть тільки із сторонньою допомогою. Хворому призначено індивідуальний курс комплексної терапії, який на першому етапі включав курс фізіотерапії по загальноприйнятим методикам (електростимуляцію, магнітотерапію, озокерит, водотерапію), розслаблення м'язів за допомогою методів класичного масажу з розробкою рухів в суглобах, вправи ЛФК, направлені на нормалізацію тонусу м'язів, зміцнення м'язів-розгиначів, вправи для покращення опороздатності та координації рухів. Через патологічну установку лівої кінцівки виготовлено індивідуальний корегуючий ортез, в якому розташовували ліву ногу після проведення тренувань. На фоні фізіотерапевтичних заходів хворому була проведена терапія шляхом введення суспензій стовбурових клітин. Перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки хворому була проведена премедикація шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону. Введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в об'ємі 1,6 мл шляхом внутрішньовенного крапельного введення. На другий день введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, підшкірно в об'ємі 1,8 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових 6 клітин з фетальної печінки: вік фетусу - 7 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 19,5×10 в 1 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального 6 мозку фетусу: вік фетуса - 6 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин - 5,02×10 в 1 мл. У перші кілька діб після введення вказаних суспензій спостерігався синдром раннього післяінфузійного покращення, який проявлявся покращенням сну та апетиту, дещо збільшились об'єми рухів в кінцівках. Повторне обстеження через 6 місяців після вказаного лікування показало зменшення спастики в кінцівках, покращилась рухова активність дитини. Через 1 рік фізичний стан пацієнта та рухова активність дитини збільшилась. Патологічна установка корпуса і кінцівок зберігалась, зменшилися контрактури великих суглобів, зменшилась еквіноварусна деформація стоп, що дозволяє дитині впевнено сидіти, стояти та ходити без ортезів за допомогою опори на одна руку або з підтримкою сторонньої особи. Отже, запропонований спосіб лікування ДЦП препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин дозволяє підвищити ефективність лікування хворих на ДЦП, зокрема, покращити функціональний стан хворого, рухову активність дитини та покращити когнітивні функції дитини без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. В результаті - продовжується тривалість та якість життя, полегшуються симптоми хворих на ДЦП. Джерела інформації: 1. Клінічні настанови "Органічні ураження нервової системи у дітей", 2013р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL:?? 2. Мартинюк В.Ю. Дитячий церебральний параліч. // Соціальна педіатрія та реабілітологія. 2012. - № 1 - с. 208. Класифікація уражень нервової системи. 3. Система класифікації великих моторних функцій (GMFCS) // Все про ДЦП Інформація для пацієнтів, їх сімей та спеціалістів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://www.dcp.com.ua/GMFCS/. 4. Law.M.C, Darrah.J., Pollock.N., Wilson, В., Russell, D.J., Walter.S.D., Rosenbaum.P., Galuppi.B., Focus on function: a cluster, randomized controlled trial comparing childversus context 7 UA 117477 U 5 focused intervention for young children with cerebral palsy. Developmental Medicine & Child Neurology, 53, 621-629, 2011. 5. "Crystal Ruff, *Jared Wilcox, Michael G. Fehlings Current status of stem cell for cerebral palsy: a guide for patients, families and caregivers, 2011.- p. 1-6. 6. Surveillance of Cerebral Palsy in Europe (SCPE) [Electronic resourse] // Access mode: http://www-rheop.ujf-grenoble.fr/scpe2/site_scpe/. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 20 25 30 35 40 1. Спосіб лікування дитячого церебрального паралічу, що включає приготування та введення препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, який відрізняється тим, що виготовляють та вводять щонайменше два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії з терапевтично ефективною кількістю стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетусу людини 6-9 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини фетального головного мозку, причому суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі не менше за 0,1 мл з кількістю ядровмісних 6 клітин не менше за 2,07×10 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин фетального головного мозку фетусу людини вводять підшкірно в об'ємі не менше за 0,5 6 мл з кількістю клітин не менше за 1,71×10 в 1 мл за одне введення, причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням комплексної стандартної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як комплексну стандартну терапію призначають медикаментозну терапію і/або хірургічні методи терапії, проведення авторських комплексних інтегральних методик реабілітації. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону. 5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетального головного мозку фетусу людини додатково виконують неврологічне та інструментальне обстеження стану хворого. 6. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед проведенням лікування та через 6 і 12 місяців після введення розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та розмороженої після кріоконсервації суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин фетального головного мозку фетусу людини здійснюють контроль активності стану дитини за клінічними показниками. Комп’ютерна верстка О. Гергіль Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 8