Спосіб оцінки поточного функціонального стану оператора

Спосіб оцінки поточного функціонального стану оператора, який полягає у визначенні точності оцінювання часових інтервалів оператором, який відрізняється тим, що пред'явлення і відтворення часових інтервалів здійснюється за допомогою звукових і візуальних сигналів, програмно реалізо 3 почуття часу, яке лежить в основі реалізації професійної діяльності оператора на кожному її етапі в режимі реального часу. Почуття часу є вродженою властивістю людини, що служить його успішній адаптації до мінливих умов життєдіяльності, в тому числі - трудової діяльності, і тому почуття часу - характеристика лабільна (залежить від факторів навколишнього середовища - часу доби, температури та вологості повітря, шуму, інтенсивності та змісту інформації, що надходить, і інших впливів), що відображає динаміку поточного функціонального стану людини. Значимість почуття часу для оператора особливо зростає при напруженій праці, в умовах дефіциту часу, в (перед) аварійних ситуаціях. Разом з тим, його оцінка недостатньо розроблена у відомих підходах до оцінки функціонального стану оператора. Аналогом нашої розробки може служити, наприклад, спосіб оцінки функціонального стану центральної нервової системи людини, заснований на визначенні збігу частот світлового і звукового подразників [1]. Однак, (1) цей спосіб заснований на визначенні частот, що значно вище (513Гц), а, значить, і тестовані часові інтервали (0.07-0.20с) значно менше, ніж ті, з якими має справу оператор у реальній трудовій діяльності, що обумовлює суттєву помилку методу в застосуванні до операторів масових професій. (2) В цьому тесті частка часу, що витрачається оператором на моторну реакцію, більше, ніж частка часу оцінюваної тривалості, і, відповідно, часу, що витрачається на уявне утримання інформації про неї. Отже, тест, що використовується, - аналог простого завдання - завдання з більшим навантаженням на моторний компонент діяльності, ніж на інтелектуальний. У той же час, з ускладненням техніки оператору все частіше доводиться вирішувати завдання з більшим навантаженням на інтелектуальний компонент діяльності. Отже, спосіб не досить адекватний для умов сучасного виробництва. (3) Властивості зорового і слухового аналізаторів протиставляються один одному при тестуванні якостей кожного з них, у той час як в умовах масових операторський професій вони доповнюють один одного. Отже, цей тест висуває більш жорсткі вимоги до функціональних можливостей аналізаторів, ніж це потрібно в масових операторських професіях, і не випадково він орієнтований на відбір в професії підвищеного ризику. (4) Для реалізації способу потрібна спеціальна апаратура і додатковий персонал, що обмежує можливості його систематичного використання в умовах реального виробництва для операторів масових професій. «Спосіб діагностики стану оператора» [2], заснований на визначенні тривалості пауз між мерехтінням світла з частотою 0.1-5Гц, тестує більш широкий діапазон часових інтервалів (0.2-10с), ніж попередній, але (1) він також включає дуже короткі інтервали, що збільшувало б помилку методу при оцінці стану операторів масових професій. (2) Цей тест також є аналогом простої задачі і тому не досить адекватний для оцінки функціонального стану оператора в умовах сучасного виробництва. 49200 4 (3) Спосіб не включає тестування слухового аналізатора, що також знижує його цінність для оцінки функціонального стану оператора в умовах реального виробництва. (4) Спосіб враховує якийсь нормальний стан, що описується як «відпочилий» без достатньо детальної регламентації (мається на увазі відпочинок після робочого дня, робочого тижня або відпустки, в який час доби тощо), що збільшує помилку методу. (5) Для реалізації способу, так само як і для описаного вище, потрібна спеціальна апаратура і додатковий персонал, що обмежує можливості його систематичного використання в умовах реального виробництва для операторів масових професій. Для операторів масових професій (на транспорті, в енергетиці) найбільш значима точність оцінки часових інтервалів, вимірюваних секундами, і тому прототипом розробки обраний метод оцінки часових інтервалів тривалістю 2, 3, 4 і 5 секунд, вибір яких заснований на психологічно нероздільній перцептивній одиниці часу 3.5с за Г.Вудроу в інтерпретації Б.І.Цуканова [1]. Метод полягає в апаратному пред'явленні 16-20 інтервалів зазначеної тривалості у випадковому порядку з допомогою клацань і відтворенні їх обстежуваним з реєстрацією точності відмірювання кожного інтервалу. До сильних сторін прототипу відносяться: (1) достатня теоретична розробка значимості відчуття часу зазначених інтервалів для життєдіяльності організму людини і (2) переконлива демонстрація відхилень точності суб'єктивної оцінки вибраних часових інтервалів як відображення відхилень у функціонуванні серцево-судинної системи від деякої норми при їх зв'язку з типологічними властивостями нервової системи людини. Недоліками прототипу з позицій розв'язання нашої задачі є: (1) орієнтованість методу на оцінку патології серцево-судинної системи як деякого довготривалого стану людини (грубого відхилення у функціонуванні організму, що виводить його за межі фізіологічної норми) і нерозробленість його для оцінки коливань функціонального стану практично здорової працюючої людини (тонких змін у функціонуванні організму, в тому числі - таких, що знаходяться в межах фізіологічної норми); (2) недостатня точність регламентації частоти і повторюваності вимірювань, що може знижувати точність одержуваного результату; (3) відсутність процедури відбраковування неякісних тестувань (в силу можливих привхідних впливів) у зв'язку з відсутністю досить точного і надійного контролю якості кожної відповіді людини в режимі поточного часу; (4) орієнтованість методу на залучення до тестування тільки одного - слухового - аналізатора, що знижує цінність способу для оцінки функціонального стану операторів масових професій, (5) недостатня доступність методу в умовах реального виробництва для операторів масових професій, зумовлена апаратною його реалізацією і необхідністю залучення додаткового персоналу для збору та аналізу даних. Суть корисної моделі. В основу розробки покладено завдання: розробити спосіб оцінки поточного функціонального стану оператора, який був би доступний для реалізації в умовах реального 5 виробництва і мав би достатній ступінь надійності та точності. Згідно з класичним визначенням В.І. Медведева, функціональний стан розуміється як інтегральний комплекс наявних характеристик тих функцій і якостей людини, які прямо або побічно обумовлюють виконання діяльності [2]. При цьому, "адекватне визначення поняття ... має розроблятися на основі системних уявлень про формування цілісної відповіді організму" [3, с.55]. Цілісна відповідь організму оператора на робоче навантаження формується у відомих часових рамках на базі індивідуального відчуття часу. Звідси, поточний функціональний стан оператора можна визначити як такий інтегральний комплекс наявних характеристик функцій і якостей людини, таке функціонування його організму, що обумовлює деяку ступінь точності та своєчасності реагування оператора на отримані сигнали. (При цьому, кваліфікація оператора, що забезпечується системою освіти, і його психофізіологічні можливості, які контролюються засобами існуючого профвідбору, мало змінюються протягом професійної біографії оператора, залишаються поза сферою оцінки поточного функціонального стану оператора). У такому випадку нашим завданням стає кількісна оцінка та інтерпретація цього ступеня точності і своєчасності, наприклад, шляхом (1) визначення різниці між фактичними характеристиками поточного оцінювання часових інтервалів оператором і такими ж характеристиками оцінювання тих же часових інтервалів тим самим оператором, що знаходяться в завідомо нормальному функціональному стані і (2) інтерпретації отриманих результатів. Суттєвими ознаками, достатніми для досягнення результату, що забезпечує корисна модель, стають наступні: 1) поточний функціональний стан оператора визначається як інтегральний комплекс наявних характеристик функцій і якостей людини, що обумовлює деяку ступінь точності та своєчасності реагування на отримані сигнали; 2) точність і своєчасність реагування оператора на отримані сигнали у поточному стані порівнюється з такими у завідомо нормальному стані, що формується за чітко регламентованих (оптимальних або допустимих) умов праці відповідно до діючих нормативів; 3) точність і своєчасність реагування оператора на сигнали оцінюється шляхом визначення характеристик відтворення пред'явлених часових інтервалів, що програмно реалізується на комп'ютері і супроводжується програмним контролем якості тестування; 4) пред'явлення і відтворення часових інтервалів здійснюється за допомогою звукових і візуальних сигналів; оператор послідовно відтворює кожен пред'явлений у випадковому порядку інтервал часу з діапазону 2-5 секунд за умов чітко регламентованої кількості повторювань часових інтервалів, рівномірно розподілених в межах діапазону шляхом натискання кнопки клавіатури; 5) вираховуються характеристики розподілу оцінювання часових інтервалів оператором за се 49200 6 анс тестування у нормальному стані і за сеанс тестування у поточному (наявному) стані; визначається різниця між фактичними характеристиками оцінювання часових інтервалів оператором у зазначених станах і робиться висновок щодо оцінки поточного функціонального стану оператора; 6) оцінка поточного функціонального стану оператора здійснюється за оригінально розробленою розширеною 7-бальною шкалою, що забезпечує достатню чутливість способу до змінювань поточного функціонального стану і можливість своєчасної корекції небажаних відхилень; 7бальність шкали витікає з відомих меж статистичної значимості відмінностей середніх значень параметрів (за критерієм «р»: 0.05; 0.10; 0.20) в обидві сторони (поспішності або запізнення реакції) від оптимального рівня; розширення шкали здійснюється задля врахування варіабельності параметрів (стійкості реакції) також відповідно до статистичних меж, що добре зарекомендували себе в медико-біологічних дослідженнях - відхилення від середньої в обидві сторони в межах , 2 , 3 ; 7) доступність способу в умовах реального виробництва забезпечується його комп'ютерною реалізацією, допустимими часовими витратами робочого часу оператора і відсутністю необхідності залучення додаткового супроводжуючого персоналу. Завдання розробки вирішується таким чином. 1) В умовах реального виробництва або наближених до них, при оптимальних або допустимих гігієнічних умовах праці та напруженості трудового процесу (відповідно до гігієнічної класифікації умов праці, затвердженої Наказом МОЗ України №528 від 27.12.2001) протягом 8 годин роботи в стандартний (для трудової діяльності) період доби (наприклад, з 8 до 16 годин при не менш, ніж 16-годинному відпочинку до початку зміни) кожну годину тестується здатність оператора до оцінки часових інтервалів тощо. Для цього на персональному комп'ютері реалізована програма, яка пред'являє двома звуковими символами і візуальним зображенням початок і кінець часового інтервалу (2, 3, 4 або 5 секунд) і сприймає відтворення пред'явленого інтервалу оператором шляхом натиснення клавіш на клавіатурі, і також автоматично супроводжує відтворюваний інтервал такими ж звуковими символами і візуальним зображенням. У сеансі тестування кожен інтервал пред'являється по 4 рази у випадковому порядку. Реєструється точність відтворення кожного інтервалу. Відбраковування результатів тестування проводиться за принципом перевищення потроєного стандартного квадратичного відхилення при відтворенні хоча б одного пред'явленого часового інтервалу. Таким чином формується модель точності оцінювання часових інтервалів оператором, що знаходяться в нормальному функціональному стані (формується оптимальними або допустимими гігієнічними умовами праці та напруженості трудового процесу). 2) Проводиться тестування оцінки часових інтервалів оператором за допомогою цієї ж комп'ютерної програми в умовах реального виробництва в будь-який інший час при поточних умовах праці. 7 3) Обчислюється різниця між характеристиками варіабельності точності оцінки часових інтервалів оператором, що знаходяться в нормальному функціональному стані і в наявному функціональному стані в поточний час тестування. 4) Отримана різниця в оцінюванні оператором часових інтервалів інтерпретується за розширеною 7-бальною шкалою, розробленою на базі (1) обчислення (а) статистичної достовірності відмінностей точності оцінки часових інтервалів оператором, що знаходяться в нормальному функціональному стані і в наявному функціональному стані в поточний час тестування і (б) різниці стандартного квадратичного відхилення варіабельності точності відтворення часових інтервалів і кратних йому величин оператором, що знаходяться в нормальному функціональному стані і в наявному функціональному стані в поточний час тестування, і (2) врахування перевищення потроєного стандартного квадратичного відхилення при відтворенні хоча б одного пред'явленого часового інтервалу під час тестування. Порівняльний аналіз рішення, яке заявляється, з прототипом показує, що розроблений спосіб відрізняється тим, що людина тестується за допомогою комп'ютерної програми, яка реєструє точність відтворення кожного часового інтервалу з достатньою математичною точністю і відбраковує неякісні сеанси тестування в режимі поточного часу, при цьому частота і повторюваність тестових завдань суворо регламентовані, в сеанс тестування залучаються обидва навантажуванні в процесі реальної виробничої діяльності - зоровий і слуховий - аналізатори, а коротка тривалість сеансу тестування (близько 2 хвилин) і комп'ютерна реалізація методу роблять його доступним для широкого використання, в тому числі - в умовах реального виробництва. Розробка методу для оцінки змін функціонального стану практично здорової працюючої людини здійснюється таким чином: на основі якісних сеансів тестування в оптимальних або допустимих гігієнічних умовах праці та напруженості трудового процесу формується модель варіабельності суб'єктивної оцінки часових інтервалів обстежуваним, який знаходяться в нормальному функціональному стані; кількісна оцінка поточного функціонального стану оператора здійснюється на основі зіставлення характеристик варіабельності суб'єктивного оцінювання їм часових інтервалів в поточний час в реальних умовах трудових навантажень з такими ж характеристиками, отриманими при його нормальному функціональному стані; інтерпретація отриманої оцінки проводиться за розширеною 7-бальною шкалою. Спосіб дає можливість оцінити поточний функціональний стан оператора з достатнім ступенем надійності та точності завдяки (1) визначенню поточного функціонального стану оператора як такого функціонування його організму, що обумовлює деяку ступінь точності та своєчасності реагування оператора на одержувані сигнали, що виділяє як об'єкт винаходу оцінку точності реалізації професійно важливої функції операторів, що керують технологічними і транспортними об'єктами, функцію, яка лежить в основі реалізації професійної 49200 8 діяльності оператора на кожному її етапі в режимі реального часу і є чутливою до коливань умов зовнішнього середовища і поточного функціонального стану людини; (2) порівнянню поточного функціонального стану з нормальним, яке визначене як сформоване при чітко регламентованих умовах праці відповідно до діючих нормативів; (3) залучення обох професійно важливих в умовах масових операторських професій - зорового і слухового - аналізаторів в процедуру тестування та формування оцінки поточного функціонального стану оператора; (4) використання сучасної комп'ютерної технології реалізації методики дослідження, що передбачає точну регламентацію кількості та повторюваності тестових завдань, реєстрацію відповідей обстежуваного з досить високою точністю, перевірку якості сеансів тестувань в режимі поточного часу і можливість повторного тестування у разі потреби; (5) використанню психологічних (оцінка часових інтервалів, вибір яких заснований на психологічно нероздільній перцептивній одиниці часу за Г.Вудроу в інтерпретації Б.І.Цуканова), фізіолого-гігієнічних (оцінка функціонального стану оператора з використанням чинної Гігієнічної класифікації) і математичних (оцінки варіабельності показників і статистичної значущості їхніх відмінностей на рівні р