Спосіб визначення фізіологічного стану організму людини

Реферат: Винахід належить до медицини, стосується способу діагностики фізіологічного стану людини, що включає визначення його енергоінформаційної структури. UA 100317 C2 (12) UA 100317 C2 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини, зокрема до неінвазивних методів визначення фізіологічного стану організму людини. Діагностика фізіологічного стану організму людини, виявлення відхилень діагностичних показників від норми, виявлення захворювань на ранніх стадіях їх розвитку залишається ключовою задачею медицини, основним компонентом в практичній діяльності лікаря, оскільки від їх точного виконання залежить вся решта ухвалюваних лікарем рішень: «bеnа diagnosticure, bene curatur» (те, що добре розпізнається - добре лікується, лат). При цьому ефективність лікування багатьох захворювань людини залежить від своєчасного виявлення відхилень фізіологічних показників від норми в доклінічній фазі. Цим обумовлена необхідність контролювати достатній набір фізіологічних параметрів людини в стані здоров'я і, відповідно, мати цілу систему методів і засобів для їх контролю. Така система повинна відповідати вимогам: об'єктивність, оперативність, неінвазивність, дешевизна, висока чутливість і відсутність дій на обстежуваного. Відомий метод визначення фізіологічного стану організму людини за допомогою неінвазивного вимірювання частоти і періодичності основних фізіологічних ритмів - зовнішнього дихання і серцебиття (а.с. СРСР № 1216985, опубл. 1982, патент України на винахід № 23112, опубл. 1998), в якому використовується ефект неактивного зондування електромагнітними хвилями надвисокої частоти грудної клітки і області серцевого поштовху на частотах і інтенсивностях електромагнітного випромінювання, які не викликають нейрорефлекторного відгуку на дію. При цьому інформативні сигнали забезпечуються за рахунок ефектів автодетектування в напівпровідникових діодних автогенераторах - джерелах електромагнітного випромінювання. Радіоелектронні пристрої, що використовуються для дослідження вказаних фізіологічних параметрів, безінерційні, що дозволяє в реальному масштабі часу візуально спостерігати всі фази, всі деталі циклів зовнішнього дихання і серцебиття і фіксувати відхилення у функціонуванні відповідних систем. Але вимірювання вказаних параметрів достовірно можуть свідчити лише про наявність (або відсутність) істотно вираженої патології в серцево-судинній системі. Відомий спосіб визначення фізіологічного стану організму людини за допомогою комп'ютерного аналізу пульсової хвилі з використанням вимірювальних швидкодіючих датчиків, встановлюваних на поверхні тіла обстежуваного i забезпечуючих реєстрацію пульсової хвилі з подальшим її аналізом, який базується на методі локальної геометрії (тензорного аналізу) і дозволяє виділити ортодоксальні фактори в структурі пульсової хвилі, а здійснюваний автоматичний контроль якості пульсової хвилі в реальному часі дозволяє виявити дисгармонійні структури факторів і класифікувати пульсову хвилю на рівні синдромів східної медицини (VIII Міжнародна науково-технічна конференція "Приладобудування 2009: стан і перспективи". Київ, 2009. Зб. тези доповідей. - С. 184-185). І хоча вказаний спосіб дозволяє достовірно визначити стан серцево-судинної системи, виявити патології в її функціонуванні і запропонувати набір коректуючих заходів з урахуванням особистих якостей психофізіологічного стану, загальну діагностику та діагностику стану мозку провести все ж таки не вдається. Відомий магніто-акустичний метод визначення стану мозку за допомогою неінвазивного вимірювання біоенергетичних струмів мозку [IEEE Trans. Biomed. Eng. 1988, V. 35, N 10, p. 832894; Bioelectromagnetics, 1986, V. 7, N 3, p. 295-306]. Вказаний метод, заснований на вимірюванні параметрів акустичних коливань, що виникають в тканинах мозку під впливом змінного імпульсного магнітного поля, дає широку інформацію про стан окремих ділянок мозку, проте індуковані магнітним полем акустичні коливання нерідко викликають виникнення різниці потенціалів на межі розділу середовищ (вібропотенціал Дебая), сумірний по своїй величині з мембранним потенціалом більшості клітин, так що вказаний спосіб не може вважатися неруйнуючим і для значного числа пацієнтів неприйнятний - процедура діагностики супроводжується дискомфортними слуховими ефектами ("поклацування", "дзижчання") унаслідок термопружного розширення тканин мозку під впливом магнітних і електричних полів. Відомий спосіб визначення фізіологічного стану організму людини за допомогою обробки інформації, одержуваної за допомогою інформаційно-вимірювальної системи від значної кількості датчиків, специфічним чином розташованих на тілі людини, на основі вимірювань шкірно-гальванічної реакції, вимірювання тремору рук, аналізу голосу, вимірювання параметрів надтеплового випромінювання, заснованого на феномені, який полягає в тому, що темп нагріву певного об'єму води біологічним нагрівником (рукою спостережуваного) і зміна її електропровідності залежить від функціонального стану організму людини [Современные информационные и электронные технологии: материалы НПК, Одесса, 2008, с. 225; Биофизика. - 2002, Т. 47, вып. 5. - С. 782-786]. Вказаний спосіб діагностики може дати обширну інформацію 1 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 про стан ряду органів і систем організму людини, проте технічна складність вимірювальної системи та велика тривалість діагностичної процедури обмежують область використовування. Відомий відносно простий спосіб визначення фізіологічного стану організму людини за допомогою вимірювання "потенціалу реакції" організму на зондуючу постійну напругу, що вводиться в біологічно активні точки (БАТ) на тілі людини [Leonhard H. Fundamentals in electropuncture according to Voll. ML-VerlagGmbn. Hatzen, 1980, Сарчук В.Н. Руководство по электропунктурной диагностике и энергоинформационной коррекции различных категорий больных, Алма-Ата, 1992]. Ідея цього методу полягає у визначенні усталеного значення вимірюваного параметра, яке відповідає межі між реакціями здорової і хворої людини. Технічно діагностика полягає у визначенні електропровідності окремих ділянок меридіана і дослідженні динаміки встановлення струму через БАТ. Весь діапазон вимірювань приймають за 100 %, при цьому середина шкали вимірювального приладу відповідає нормі, верхня частина шкали відповідає наявності в організмі запальних захворювань (процеси збудження в тканинах), нижня - процесам деградації (процесам гальмування). Проте вживання акупунктурної діагностики для визначення фізіологічного стану організму зв'язано з рядом труднощів технічного і організаційного характеру. Великий внесок в погрішність діагностики може вносити неточна реалізація методики натиснення вимірювальним електродом на ділянки шкіри в місці локалізації БАТ. Динаміка руху стрілки і динаміка натиснення електроду дуже сильно залежать від діаметра вимірювального електроду, оптимальне значення якого не визначено ні теоретично, ні статистично. Крім того, з кібернетичної точки зору БАТ нестаціонарний нелінійний динамічний об'єкт [American J. Acupunct., 1986, v.14, N 1, p. 57-60], тому результати діагностики можуть відображати ситуативний енергетичний стан організму, обумовлений специфікою зовнішніх діагностичних заходів, а не фактичним станом організму. До недоліків методу слід віднести і те, що параметри вимірювального струму у відповідних діагностичних установках не визначені навіть в методологічному аспекті і беруться чисто емпірично. Наслідки таких енергетичних дій на БАТ і на організм в цілому не ясні, у зв'язку з чим виникають проблеми в оцінці коректності такої діагностики в цілому. Тому, не дивлячись на простоту діагностичної процедури і тривалий період використовування вказаного методу акупунктурної діагностики, продовжуються пошуки методів, які б в більшій мірі враховували індивідуальні особливості конкретної людини. Останніми роками після виявлення емісійних властивостей людського організму - здатності випромінювати електромагнітні хвилі в міліметровому діапазоні довжин хвиль - з'явилися різні способи визначення фізіологічного стану організму людини по характеру електромагнітних випромінювань людського організму. Відомий спосіб визначення фізіологічного стану організму людини, що використовує ефект взаємодії зовнішнього (зондуючого) когерентного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону з власним електромагнітним випромінюванням за допомогою вимірювання рівня сигналу, який фіксується в радіотехнічному вимірювальному ланцюзі, і є продуктом змішення частот зондуючого сигналу і сигналу, випромінюваного біооб'єктом, при цьому різниця частот вказаних сигналів рівна або кратна частоті одного з фізіологічних біоритмів обстежуваного [Український журнал медичної техніки і технології, 1998 № 4. - С. 41-49; Збірник наукових праць Інституту радіофізики і електроніки ім. А.Я. Усикова, Харків, 2004. - Т. 9. - С. 619-624; Physics and Engineering Microwaves, Millimeter and Siibmillimeter Waves: Proceedings Fifth International Kharkov Symposium, 21-26 June, 2004, Kharkov, Ukraine, 2004, p. 827-829]. Відомий також спосіб визначення фізіологічного стану організму людини за допомогою активної електромагнітної діагностики, відповідно до якої активований зовнішнім когерентним електромагнітним випромінюванням біоемісійний сигнал за рахунок ефектів взаємної синхронізації випромінювань забезпечує зміну параметрів автоколивальної системи джерела зовнішнього електромагнітного випромінювання - зміну частоти, значень струмів через активний елемент, при цьому різницева частота виділяється на резонансному контурі з фіксованою частотою, так що амплітуда сигналу різницевої частоти пропорційна електромагнітній активності біооб'єкта, тобто відображає співвідношення здорових і патологічних клітин [Сучасні інформаційні і електронні технології ("СІІЕТ-2007": праці восьмої Міжнародної науковопрактичної конференції, 21-25 травня 2007, Одеса: ОНПУ, 2007. - с. 395]. Вказані способи визначення фізіологічного стану організму людини з використанням інформаційних функцій електромагнітних полів в біологічних системах базуються на фундаментальних принципах біофізики полів і випромінювань і біоінформатики, проте інструментальна складність їх реалізації і відносна дорожнеча утрудняють широке використовування. Крім того, частина людей (до 4 %) при певних патологіях володіють 2 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 феноменом надчутливості до електромагнітних випромінювань [Clin. Есоl, 1990, 6 (4), р. 119128], для яких вказана діагностика, очевидно, не показана. Відомий спосіб визначення фізіологічного стану організму людини, що базується на пасивній електромагнітній діагностиці, тобто без ініціюючого впливу зовнішніх електромагнітних полів, і включає виявлення електромагнітного випромінювання біооб'єкта, реконструкцію і послідовне видалення з початкового складного спектра однієї автоколивальної компоненти за іншою з подальшим аналізом випадкової компоненти, яка залишилася, класичним статистичним методом [Вестник новых медицинских технологий, 2002, Т. IX, № 1, С. 50-53]. Спосіб вигідно відрізняється від приведених вище тим, що в практичних вживаннях організм людини не піддається дії зовнішнього електромагнітного випромінювання, яке для певної частини обстежуваних є дезорганізуючим чинником, і дозволяє здійснювати зональну діагностику стану органів з певною мірою достовірності. Проте втрата значної частини інформації, використовування лише її невеликої якісної частини знижує цінність одержуваної інформації, оскільки власне електромагнітне випромінювання, що є нестаціонарним по своїй природі, з складною хвильовою структурою, відображає ієрархію процесів регуляції і мультипараметричного узгодження взаємодії функціональних систем різних рівнів, так що спектр випромінювання представляє свого роду оксюморон, кожна з складових якого по суті відображає функціонування всіх органів і систем організму. Найближчим концептуально і по технічної суті до винаходу (прототипом), який заявляється, є спосіб діагностики за рахунок оцінки електричного поля біооб'єкта [патент РФ № 2118124, опубл. 1998], що включає вимірювання над поверхнею біооб'єкта просторового розподілу заряду в діапазоні наддовгих радіохвиль по шумовій компоненті електричного заряду приймального електроду, виділення частотної компоненти на фіксованій частоті з шумового сигналу флуктуацій заряду, при цьому в якості параметру оцінки поля використовують величину фазового зсуву між виділеною частотною складовою і опорним сигналом тієї ж частоти, а по конфігурації, розташуванню і формі відносно біооб'єкта кривих параметра оцінки поля судять о наявності, ступені і локалізації патології, при цьому вимірювання проводять по перерізах простору навкруги біооб'єкта, причому в кожному перерізі будують криву еквіпотенційної поверхні вимірюваного параметру поля, приймальний електрод переміщають паралельно поверхні біооб'єкта на однаковій відстані від нього, при цьому перед початком переміщення вирівнюють фазу опорного і приймального сигналів підстроюванням опорного сигналу, а в процесі переміщення фіксують області на біооб'єкті, над якими спостерігаються зміни фази, по яких судять про локалізацію патологічних процесів і змін, а при побудові кривої еквіпотенційної поверхні параметра оцінки поля в кожному перерізі біооб'єкта кожного разу вирівнюють перешкоджаючий фон, встановлюючи приймальний електрод на однаковій відстані від біооб'єкта, і підстроюванням фази опорного сигналу вирівнюють фазу опорного і приймального сигналів, переміщають з постійною швидкістю приймальний електрод уздовж прямої у напрямку до біооб'єкта і визначають відстань від приймального електроду до біооб'єкта, причому кожного разу змінюють частоту опорного сигналу в межах діапазону наддовгих радіохвиль і для кожної частоти будують відповідну криву еквіпотенційної поверхні вимірюваного параметра поля, а відхилення фази приймального сигналу від опорного реєструють за рахунок того, що визначають величину інтеграла різниці фаз приймального і опорного сигналів і по його наявності і зміні судять про відхилення фази приймального сигналу від фази опорного сигналу, при цьому криву еквіпотенційної поверхні поля в перерізі будують, здійснюючи автоматичне переміщення приймального електроду безпосередньо по кривій еквіпотенційної поверхні навкруги біооб'єкта в площині перерізу і визначають величину відхилення різниці фаз опорного і приймального сигналів, потім управляють радіальним переміщенням приймального електроду по відхиленню різниці фаз на задане значення і визначають відстань і конфігурацію еквіпотенційної кривої до біооб'єкта, потім по одержаних перерізах біоелектромагнітного поля проводять реконструкцію тривимірних еквіпотенційних поверхонь поля для кожного значення частоти. По суті, спосіб-прототип включає біоінформаційну оцінку електромагнітного каркасу людини, у тому числі локальну діагностику стану внутрішніх органів, який відповідає сучасним уявленням про високу кореляцію фізіологічного стану людини і параметрів електромагнітного поля, як одного з фізичних полів, які генеруються організмом людини за рахунок процесів метаболізму. Проте вибір в якості інформаційного сигналу, що знаходиться в діапазоні наддовгих радіохвиль, є помилковим підходом завдяки як низької інформаційної місткості в цьому діапазоні частот, так і через технічну складність і високу вартість відповідних вузлів і блоків (попередній підсилювач, наприклад, представляє найскладніший пристрій радіометричного 3 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 типу) при практичної реалізації способу, який об'єктивно може претендувати лише на попереднє встановлення діагнозу. Крім того, спосіб і відповідний пристрій включають використовування далекомірів, що містять джерела оптичних, інфрачервоних і ультразвукових випромінювань, направлених на оголене тіло обстежуваного, у зв'язку з чим спосіб не може вважатися неактивним через високу чутливість рецепторних полів шкірних покривів до вказаних випромінювань, так що, по суті, відбувається діагностика активованого організму, що суперечить заявленим в способі-прототипі позиціям. Аналогічні проблеми виникають і при неминучій дії на організм людини довгохвильових вимірювальних (опорних) радіовипромінювань, а також при дії інтенсивних електромагнітних полів з складним спектром, індукованих електромеханічними приводами (електродвигунами крокового типу, яких повинно бути, як мінімум, чотири) для управління приймальним електродом. Все перераховане знижує достовірність у визначенні як загального фізіологічного стану організму людини, так і стану певних органів і систем, топологічно, як декларується, відповідних випинанням і западинам на еквіпотенційної оболонці. Достовірність діагностики не може бути високою ще і тому, що автоматизація вимірювань із залученням молодшого медичного персоналу без безпосередньої участі досвідченого лікаря не дозволяє зробити оцінку станів на межі норми і патології, зробити прогноз (розвиток) патологічного процесу, оцінити якість не тільки соматичної, але також психічної (і соціальної) складових здоров'я, як правило, тісно взаємозв'язаних, здійснити діагностику донозологічних станів. В основу винаходу, що заявляється, поставлена задача спрощення способу визначення фізіологічного стану організму людини, прискорення процедури обстеження і підвищення достовірності діагностичних оцінок. Поставлена задача розв'язується тим, що в способі визначення фізіологічного стану людини, що включає визначення його польової енергоінформаційної структури, згідно винаходу енергоінформаційну структуру людини представляють у вигляді ієрархії семи енергетичних рівнів, верхній з яких відповідає стану здоров'я, нижній, перший - стану смерті, при цьому при підході людини до другого рівня - порогу вітальности - стан організму людини має необоротний характер і одужання неможливе при використовуванні звичайних методів лікування, при цьому визначення рівнів енергоінформаційної структури здійснюють радіестезичним методом і кожному рівню відповідає певне статистично достовірне відхилення біолокаційної рамки. Число сім є домінуючим в понятійних представленнях фізичного, хімічного, біологічного, у тому числі антропометричного, анатомічного і соціального характеру, нав'язаним людській популяції земними і космічними чинниками [Биомедицинская техника и радиоэлектроника, 2003, № 7, С. 9-11]. Так, вивчення побудови кристалічних ґрат показало, що можливі 14 варіантів різних просторових ґрат (ґрат Браве), що складаються з елементарних осередків з різною величиною осей і вузлів і що групуються в порядку зростання симетрії в 7 систем: триклінну, моноклінну, тригональну, гексагональну, ромбічну, тетрагональну і кубічну [Браве О. Избранные научные труды. - Л.: Наука, 1974; Браве О. Современная кристаллография. - М.: Наука, 1979; Галиулин Р.В. Кристаллографическая геометрия. - М.: Наука, 1984]. Вода, основна структурна компоненту організму людини, має властивість за рахунок водневих зв'язків утворювати замкнуті кільця з окремих молекул, при цьому 7-ланкові забезпечуються самими напруженими водневими зв'язками [Биомедицинская техника и радиоэлектроника, 2002, № 1] і при певній концентрації води, розсіяної в атмосфері, сонячне світло розкладається на 7 спектральних ділянок (сім барв веселки). Вода - активний учасник всіх біохімічних процесів, і її структурні і динамічні параметри роблять істотний вплив на процеси життєдіяльності всіх органів і систем організму людини. Так, при аналізі спектральних характеристик шумів дихання людини чітко виділяється складова з частотою 7 Гц. При дослідженні процесу мовотворення [Труды института по электротехнике и радиоэлектронике (США), 1982, т. 30, № 3-5, С. 63-100] встановлено, що частоти першої і третьої складових складають 7 Гц, а другої - 14 Гц, а інформаційний коефіцієнт частотної групи базилярної мембрани завитки внутрішнього вуха людини, розрахований як відношення частоти моди частотної групи до ширини смуги частот групи, рівний приблизно 7,4 (інформаційний коефіцієнт однієї фази обертання Місяця навколо Землі також рівний приблизно 7,4). В експериментах із звуковими сигналами встановлено, що місткість оперативної пам'яті у людини складає 7 інформаційних одиниць - при такій місткості сила інгібіторного зв'язку (порядка 15 відносних одиниць) мінімальна, тобто мінімальне навантаження на людей [Наука и жизнь, 2010, № 8]. Згідно [Physical Review Letters, 24.11.2009] сім з'явилося в дослідах із 4 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 запам'ятовуванням зорових послідовностей і в дослідах по відтворенню почутих фраз, які містять більше семи лінгвістичних одиниць, що дозволило вважати, що сімка - це якийсь еквівалент максимального об'єму (місткості) оперативної пам'яті мозку, оскільки число 7 пов'язано з кількістю сигналів головного мозку і із специфікою взаємозв'язків, існуючих між ними, і, не дивлячись на всю складність математичних моделей, що описують процеси в нервовій системі людини, основні алгоритми базуються на числі 7, яке має, таким чином, якесь магічне значення для мозку. Число 7 і кратні йому є специфічними (резонансними) для ферментів і рецепторів: так, частота 3,5 Гц викликає дифамінергичний ефект, частота 1,75 Гц стимулює адренорецептори [Вестник новых медицинских технологий, 2001, Т. VIII, № 3, C. 40-42]. По ступеню взаємозв'язаності і взаємовпливу організм людини становить собою 7 анатомічних кластерів [Пучко Л.Г. Многомерная медицина. - М.: ARC, 1993, 384 с.]. Системна організація фізіологічних функцій цілісного організму в нормі і патології, частоти фізіологічних і біохімічних ритмів, злагоджені з часовими і частотними характеристиками для людської популяції, закладеними в ній даними соціальної пам'яті про властивості біоритмів "середньосвітової людини", нав'язаних земними і космічними чинниками, породжують в свідомості людини ряд чисельних еквівалентів, що виражаються в ухваленні семи днів тижня, семи чудес світла і побутових сентенцій типу "семеро одного не чекають", "сім бід - одна відповідь". Унікальна і практично не вивчена властивість людського мозку полягає в здатності записувати, інвертувати і усилювати будь-який інформаційно-хвильовий образ, причому в необмеженій кількості. Це дає можливість вважати, що людство є інформаційною матрицею навколишнього світу. Практичне вживання цієї здатності для окремої категорії людей, зокрема, для високообдарованих лікарів, дозволяє напряму, з використанням мінімальної кількості приладових засобів, прочитувати інформаційну структуру пацієнта, інвертувати в своїй свідомості необхідну частину і декларувати її як діагноз. Такий підхід особливо цінний при діагностиці примежових станів, при діагностиці захворювань, інкурабельних для сучасної медицини, яка, як наука, дає лише відому суму знань, але саме знання не дає ще гарантованого уміння застосувати його на практиці. Медичне знання поки є слабоформалізованою і слабоструктурованою областю і діагностичний висновок лікаря частіше за все є результатом логічних висновків, а не використовування чисельних процедур, що реалізуються відповідними приладовими засобами, побудованими на статистичних принципах, які (вимушені констатувати і лікарі, і пацієнти) незадовільно підходять до реального, конкретного клінічного матеріалу - пацієнта. Причина цього криється в тому, що нерідко (і швидше часто) елементарна ознака хвороби не пов'язана з кінцевими діагностичними висновками, а є складовою частиною деяких комплексних характеристик, до числа яких належать симптомокомплекси, синдроми і інші проміжні висновки. Проте вартість отримання таких висновків часто не зіставна з якістю діагностики. В [Цимерман Я.С. Мысли о врачевании. Пермь, 1983. - 118 с.] справедливо указується на роль біосенсорних здібностей лікаря: використовуючи призначені лікуючим лікарем доступні діагностичні процедури, аналіз яких достатній для відображення реального процесу клінічного мислення, базуючись на логічній класифікації в своєму мозку комплексних характеристик, лікар умоглядно формулює деякі блоки з набору ознак, зіставляє їх в поєднанні один з одним для порівняння з еталоном, розглядає хвороби і встановлює діагноз - як логічну формулу, в якій відображається захворювання даного хворого в поняттях сучасної науки. При цьому досвідченому лікарю вдається істотно понизити розмірність простору клінічних ознак і одержати досить прості і виразні діагностичні правила. Одним з прийомів використовування біосенсорних здібностей людини, активізованих лікарською і спеціальною практикою, є використовування радіестезичного методу (в російськомовній літературі іменованого методом біолокації) [Пучко Л.Г. Многомерная медицина. - М: АНС, 1993, 384 с.], в якому лікар, його мозок і підсвідомість виступають не тільки в якості узагальнюючого клінічні ознаки засобу, але і універсального набору первинних датчиків. Результати ретельно проведених досліджень характеру полів біооб'єктів [Вестник Академии наук СССР, 1982, № 8] показали, що навколо будь-якого біологічного об'єкта завдяки його життєдіяльності утворюється складна картина фізичних полів, несучих інформацію про біосистему. У людини знайдено 8 типів полів: теплове випромінювання в інфрачервоному діапазоні електромагнітних хвиль; радіотеплове випромінювання, несуче інформацію про температуру і часові ритми внутрішніх органів; низькочастотні електричні поля з частотами від 0 до 1000 Гц; змінні магнітні поля на тих же частотах (і продуковані, в основному, працюючим 5 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мозком); акустичне випромінювання, що виникає за рахунок функціонування внутрішніх органів, м'язів і т.д. в інфразвуковому діапазоні, нижче за поріг чутності людського вуха; високочастотні акустичні сигнали шумового характеру, пов'язані з функціонуванням на молекулярному і клітинному рівнях; сигнали біолюмінесценції в ближньому інфрачервоному і ближньому ультрафіолетовому діапазонах оптичного спектру електромагнітних хвиль, які обумовлені протікаючими в організмі біохімічними реакціями; постійні електричні поля на поверхні тіла. Пізніше було встановлено існування торсіонних полів [Акимов Л.Е., Шилов Г.И. Торсионные поля и их экспериментальные проявления. М.: МИТЛП, 1995. - 31 с; Шилов Г.И. Теория физического вакуума М.: НТ-Центр, 1993. - 362 с.] і випромінювання практично у всьому видимому діапазоні електромагнітних хвиль, причому випромінювання в червоному, жовтому, оранжевому спектрі були лівополярізованими, у фіолетовому, синьому, голубому правополярізованими [Вестник биофизической медицины, 1994, № 2]. Природно, що кожне з приведених вище фізичних полів, включаючи їх модуляційні і поляризаційні характеристики, несе діагностичну інформацію про стан клітин, органів і систем організму, узагальнення яких дозволяє робити висновок про фізіологічний і функціональний стан організму. Природно також, що прийом такої різноманітної інформації може бути надійно здійснений, якщо приймальний пристрій володіє таким же широким набором випромінювальноприймальних вузлів і з схожими енергохвильовими характеристиками. В термінах фізики прийом випромінюючих пацієнтом фізичних полів людини-донора може бути здійснений набором рецепторів людського організму-акцептора. Тобто, лікар сприймає всю інтегральну фізіологічну інформацію про поточні процеси життєдіяльності організму обстежуваного, інформація обробляється на біологічно активних зонах шкірного покриву з подальшою передачею по нервовій мережі функціональної інформації про стан організму обстежуваного до органів і систем організму лікаря аж до клітинного рівня. Встановлено, що процедура діагностики пацієнта супроводжується рядом змін у фізіологічному стані лікаря: зсувом кислотно-лужної рівноваги і формули крові, зниженням електрошкірного опору, зміною нервової активності, зміною швидкості осідання еритроцитів, зміною біострумів мозку, зміною форми пульсової хвилі. Такі значні зміни відбуваються тому, що клітини організму лікаря сприймають дію всього комплексу полів пацієнта, а зміна форми пульсової хвилі в руці, що утримує біотензор - Г-подібну біолокаційну раму - призводить до того, що сигнали передаються руці, яка багато разів усилює рух біолокаційної рамки. Згідно сучасним моделям функціонування організму людини, що визнають (яке об'єктивне виявлене) існування поблизу тіла згаданого вище набору фізичних полів, вся інформація про функціонування організму людини у будь-який момент часу безперервно записується і зберігається в «файлах» пам'яті внутрішнього "біокомп'ютера", і задача по діагностиці захворювань зводиться до проблеми стійкого, достовірного і безпечного для людини прочитування інформації з його "біокомп'ютера". І таким методом може стати радіестезичний метод (Р-метод), який при кваліфікованому його використовуванні може досліджувати (діагностувати) функціонування (ступінь відхилення від природного (нормального) режиму роботи) всього організму, будь-якої його системи, органу і т.д., аж до клітинного рівня, дати прогноз розвитку захворювання, з'ясувати, які продукти харчування, одяг, косметика, прикраси і т.д. підходять тій або іншій людині. Така можливість (уміння) забезпечується взаємозв'язком і інтегрованістю управління в мозку лікаря трьох систем комплексів - нейромоторної, нейротрансмітерної і нейровегетативної. Зміна рівня функціональної активності людини у бік відхилення від норми викликає одночасну і пропорційну по величині зміну потоку інфрачервоного випромінювання з поверхні його шкірної рефлексогенної зони, обумовленої фізіологічною зв'язаністю судинних реакцій внутрішнього органу і його шкірної рефлексогенної зони [кн. Естественные науки на службе здравоохранения, Новосибирск, 1980, С. 128-129]. Процес поразки клітин супроводжує характерна кінетика власного електромагнітного випромінювання в діапазоні частот видимої і ультрафіолетової області [Казнечеев В.П., Михайлова Л.П. Сборник "Сверхслабые свечения в межклеточных взаимодействиях", Новосибирск: Наука, 1981, 143 с.], завдяки чому і забезпечується постійно функціонуючий канал енергоінформаційних взаємодій між внутрішнім органом і зовнішнім середовищем у пацієнта і таким же характером взаємодій у лікаря, що і дозволяє здійснювати відповідну діагностику. Існує в даний час і точка зору, що фізичні поля - електричні, магнітні, акустичні, електромагнітні, торсіонні, лептонні - джерелом (донором) яких є пацієнт, можуть безпосередньо вносити інформацію в головний мозок лікаря, минаючи звичайні органи чуття [http://news.ru/comments/2002/06/11/content1.shtm]. Сприйняття, трансформація і утилізація впливаючих полів - дуже складний, багатогранний і до кінця не вивчений процес. І оскільки фізичний канал сприйняття і переробки інформації в мозку лікаря - гетерогенний 6 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 (представлений широким набором полів), то вироблення відповідної програми реагування на прийняту інформацію здійснюється всією матеріальною основою організму лікаря - від атома до всього багатоклітинного організму, чим і обумовлюється надійність біолокаційної діагностики з використанням вказаного зовнішнього аксесуара біотензора (рамки, маятника) як індикаторного пристрою. Особливістю радіестезичного (біолокаційного) методу діагностики фізіологічного і функціонального стану організму людини є те, що взаємодія між пацієнтом і лікарем носить, як вказувалося, інформаційний характер, тобто здійснюється за рахунок внутрішньої енергії самого організму лікаря і визначається в основному кількісними характеристиками сприйманих фізичних полів, а не абсолютною величиною. Зовнішні дії, які мають іманентні по типу полів і їх частотним і модуляційним характеристикам параметри з параметрами сприймаючих систем лікаря, являють собоюспусковий гачок (гачки - в їх взаємозв'язку), що запускає біологічні, біохімічні, фізіологічні, нейрокібернетичні процеси в самому організмі, при цьому результат взаємодії може на декілька порядків перевищувати енергію збурювального поля. І це істотно відрізняє радіестезичний метод діагностики від відомих способів, у тому числі і від способупрототипу по даній заявці, використовуючих технічні засоби, при яких реєструють силовий вплив, який визначається інтенсивністю сигналу. Як правило, вказана дія мала по величині, і внаслідок цього виникають серйозні труднощі відділення сигналу від фону, так що вельми важко одержати відтворний результат. Специфіка радіестезичного методу, як нейрокібернетичного в своїй основі, полягає в тому, що з його використовуванням вдається визначити з високою достовірністю наявність патологічних процесів в організмі в донозологічний період, здійснити діагностику прирубіжних станів, спрогнозувати хід патологічних процесів, аж до визначення термінальних станів. Лікар, що освоїв досконало методи радіестезичної діагностики і логічної класифікації, взмозі визначити фізіологічний і функціональний стан людини точніше, ніж найскладніші технічні експертні системи. Ця можливість витікає із загальновизнаного положення, заснованого на розгляді сутності живої матерії як комплексу, що складається з речовини і поля із закодованою в них інформацією. При цьому процеси, що відбуваються в речовинній і польовій компонентах, взаємообумовлені, оскільки певному стану речовинної компоненти відповідає певний стан поля, і цей взаємозв'язок оператор-радіестезист уловлює своєю сенсорною системою, і його професійний досвід допомагає диференціювати стан «здоров'я» і стан «патологія» і вказати в рамках прийнятій ієрархії патологій рівень патології для даного пацієнта. Специфіка радіестезичного методу полягає в тому, що оператор, досліджуючи польову структуру людини, по суті, фіксує дефіцит енергії, який і лежить в основі будь-якого патофізіологічного процесу як в клітині, так і організмі в цілому (що виявляється в зміні циркуляції струмів в меридіанах), будучи патологічною ланкою формування будь-якої патологічної системи, обслуговує основні процеси, що йдуть в клітині у вигляді катаболізму і анаболізму, і може не нести на собі межі специфічного процесу, який знаходиться стандартними діагностичними методами, але фіксується сенсорною системою лікаряоператора, яка по морфофункціональному статусу іманентна отакому обстежуваного організму. Радіестезичний метод діагностики в її кваліфікованому вживанні визначає і стан інформаційних систем організму - мембран клітин, центральний нейрогуморальних механізмів, тобто ентропію системи, яка відповідає за те, яким чином на основі наявного енергетичного балансу формуватиметься структура (впорядкованість) даної системи [Вестник новых медицинских технологий, 2000, № 2, С. 58-61], здійснюватиметься хід розвитку патології, вірогідні механізми переходу організму на різні ієрархічні рівні захворювання. Радіестезичний метод дає можливість досвідченому лікарю визначити і наявність в організмі людини токсинів, бактерій, мікробів і грибків, які мають тропність відносно органів. Вони нагромаджуються в якому-небудь місці, молекули, утримуючись один з одним за рахунок водневих зв'язків, утворюють кластери. Знаходячись під впливом зовнішніх і внутрішніх електромагнітних полів, вони вишикуються в строго певному порядку, електризуються, утворюючи диполі. На полюсах диполів концентруються електромагнітні поля дисгармонічної природи, які через тканини тіла впливають на меридіани, вносячи в гармонійну систему дисгармонічні перешкоди, і порушують нормальну роботу органів і систем, оскільки кластер (кластери) примушують органи працювати не на своїй частоті. Амплітуда (інтенсивність), будучи значною при нормальному функціонуванні, знижується, і орган починає працювати в режимі функціональної напруги, а при посиленні дії патологічного чинника орган переходить в режим хвороби - працює слабо, енергії в органі мало, і він не в змозі чинити опір хворобі - виникає 7 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 хронічне захворювання, слідством якого може бути деградація органу і за відсутності лікування його відмирання. Сенсорна система лікаря-оператора фіксує цей процес. Як і орган, кожна клітина, будучи осцилятором, володіє своїм специфічним спектром коливань: добротність контуру релаксації здорової клітини велика, коливання гармонійні, стійкі і високоамплітудні. Добротність контуру патологічної клітини низька, коливання некогерентні, неадекватні, низької амплітуди - виникає захворювання. Оператор радіестезичної діагностичної процедури фіксує ці стани. В рамках декларованого способу визначення фізіологічного стану організму людини сьомий рівень - це рівень здоров'я, енергетика збалансована, ентропія для даного віку (що збільшується з віком) мінімальна. В інтервалі між 7-им і 6-им рівнем фіксується відхилення від норми в деякому органі або в анатомічному кластері, з «лінійним» (стохастичним) механізмом сприйняття інформації і з можливістю при сприятливих обставинах мимовільного повернення до норми, тобто до 7-го рівня. При 5-ому ієрархічному рівні - нестаціонарному - формується тимчасовий патологічний стан, запаси енергії зменшені, система не утримує постійний рівень параметрів і намагається знайти оптимальну величину їх співвідношення з метою самозбереження системи на найближчий період часів. Можливий перехід на 6-й рівень за допомогою традиційних методів лікування, в основному оздоровчого характеру, із збереженням працездатності. Проте рівноімовірний за несприятливих умов, за відсутності лікування перехід на 4-ий рівень, що характеризується тим, що з цього рівня розвертається аварійний механізм регулювання патологічної системи. Інтервал між 4-им і 3-ім рівнями характеризується помітним дефіцитом енергії (польова компоненту сильно ослаблена), адаптаційні можливості понижені, неприйняття лікувальних заходів приводить до каскадного зниження активності інформаційної системи організму, а 3-ій рівень - межа сумісності з життям. Необхідне вживання радикальних заходів, спеціального лікування в умовах стаціонару. В інтервалі між 3-ім і 2-им рівнями - складний для організму процес, при якому ще можливий перехід на більш сприятливий рівень із застосуванням традиційних методів, стан організму інкурабельний для офіційної медицини. Авторами на основі значного статистичного матеріалу (декілька тисяч вимірювань за 20 років професійної роботи) диференційовано саме сім рівнів енергоінформаційної системи пацієнтів з різними нозологіями, переважно гастроентерологічного профілю. Якщо пацієнт в межах вказаного диференціювання знаходиться на третьому, четвертому, п'ятому або шостому рівні енергозабезпеченості, то завдяки різним терапевтичним діям вдається перевести організм на сьомий рівень - рівень здоров'я. Енергетичний поріг, за яким (у бік пониження) одужання неможливе, знаходиться між третім і другим рівнями. Спосіб визначення фізіологічного стану організму, який заявляється, особливо ефективний при діагностиці онкологічних захворювань через особливості розвитку вказаних захворювань [Швембергер И.Н. Нормализация опухолевых клеток. Л.: Наука, 1987, 142 с.]. Діагностика їх існуючими методами особливо складна на ранніх стадіях захворювання. Рання діагностика захворювань могла б врятувати багато пацієнтів. Первинні симптоми недугу хворі, як правило, не фіксують і до лікаря звертаються частіше всього на 4-й або навіть на 3-й стадії захворювання. Щорічний аналіз радіестезичних обстежень 200-250 пацієнтів протягом 20 років дозволили встановити, що за 4-8 років раніше звернення до лікаря в стані 3-4 стадії онкозахворювання у пацієнтів цієї групи енергетика головних меридіанів була різко понижена. Вимірювання енергозабезпеченості двох головних енергетичних центрів у таких пацієнтів за цей період показало прогресуюче падіння енергетичного рівня з 4-го (первинна стадія захворювання) до 3-го і на кінцевій стадії - до 1-го енергетичного рівня. З 1986 по 2010 рік всесторонньо з використанням різних методів, у тому числі і того, який заявляється, було обстежено 86 чоловік у віці від 28 до 74 років з діагнозами: рак шлунку, рак підшлункової залози, рак товстої кишки і рак жовчного міхура. Хворі були оперовані. Діагнози підтвердилися. Спосіб енергоінформаційної радіестезичної діагностики, який заявляється, в 100 % випадків демонстрував, що всі померлі пацієнти були в стані між 3-ім і 2-им рівнями, визначеному нами як енергетичний поріг. Кінцева стадія дегенерації організму вказаних хворих (атрофія, бластоз, канцероматоз) відповідала зазначеному порогу. При цьому при амбулаторному огляді вказаних хворих були визначені терміни (дати) доклінічної стадії захворювання і стадії дисплазії (метаплазії) в певному органі, що підтвердилося при подальшому розвитку захворювання. Порівняльна оцінка результатів діагностики за способом, який заявляється, і по традиційній електропунктурної діагностиціпо Фоллю дозволили зробити важливий висновок. В класичних 8 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 методиках діагностика по Фоллю диференціює норму (структурну цілісність тканин в біологічно активних точках (БАТ)) і відхилення від норми: у бік переважання процесів збудження (перезбуджування) структур тканини БАТ (запальний процес) і у бік переважання процесів гальмування - зниження динамічної активності тканин (тобто процесів дегенерації, які характерні для онкозахворювань). При цьому показники індикатора «потенціал реакції» з відміткою нижче 20 поділок звичайно класифікують як стадію атрофії, бластоза або навіть канцероматоза, і одужання пацієнта стає неможливим при використовуванні будь-яких методів лікування, окрім хірургічних. На значному фактичному матеріалі - контингент хворих на цироз і рак печінки - з використанням радіестезичного обстеження нам вдалося диференціювати ці два захворювання: цирозу печінки відповідає 7-5 поділок шкали Фолля, раку печінки - нижче 5 поділок. Встановлення вказаної градації надзвичайно важливе, оскільки правильно встановлений радіестезичним способом діагноз дозволяє тривало підтримувати життєздатність організму при цирозах печінці у багатьох хворих. В інтервалі поділок шкали Фолля 100-20 поділок спостерігалася задовільна кореляція з показниками (кутами) відхилення стрілки біолокаційної рамки при радіестезичної діагностиці. Спосіб визначення фізіологічного стану організму людини, який заявляється, здійснюється таким чином. Оператор за допомогою Г-подібної біолокаційної рамки, забезпеченої індикатором кута відхилення рамки, досліджує стан енергетичних центрів (чакр - в термінології Тибету) і по куту відхилення біолокаційної рамки визначає енергетичний рівень кожного із енергетичних центрів. Потім проводиться диференціальна діагностика органів, функціонально пов'язаних з енергетичним центром, що має відхилення від норми, і таким чином визначається патологічний осередок (інтроскопія). Підкреслимо при цьому, що, хоча біолокаційні енергоінформаційні здібності характерні для багатьох операторів, радіестезичну діагностику повинен проводити фахівець, добре знайомий з анатомією, нормальною і патофізіологією, а остаточний діагноз повинен ставити фахівець вузького профілю. При цьому нами встановлена можливість підвищення стабільності і збільшення ступеня достовірності результатів діагностики за рахунок підвищення активності мозку лікаря-оператора - впливом на мозок оператора в процесі роботи збіжним-розбіжним правообертальним вихровим магнітним полем, яке має аксіальну, радіальну і тангенціальну компоненти, при цьому дію здійснюють одночасно на праву і ліву вискові області голови магнітним полем з частотою 47 Гц, рівною або кратною частоті тета-ритму електричної активності мозку при величині індукції осьової компоненти поля 8-42 мТл, причому в магнітоформуючій системі кожного з індукторів, виконаної відповідно до технічного рішення по пат. України № 57951 А (опубл. 2003, бюл. № 7, авт. Соколовський І.І. та ін.), центральний (нерухомий) магніт звернений до біооб'єкта південним магнітним полюсом. Оскільки права півкуля в основному завідує інтуїцією, а ліва - логікою і математичними здібностями, то дія на обидві півкулі допомагає оператору як правильно сприйняти інформацію, так і проаналізувати її. Не дивлячись на давнє використовування радіестезичного методу для визначення аномальних і неоднорідних (векторно-амплітудних) фізичних полів Землі (геопатогенних зон) і неоднорідностей земної кори у пошуках джерел води, родовищ нафти, газу, металів та ін. [Harvalil Z.V. The American Dowser. - 1973, V.13, N 3, Р. 85-95; Сочеванов Н.Н. Геология рудных месторождений. - 1974, Т. 16, № 5; Бакиров А.Г. в кн. Сборник докладов конференций по исследованию психотроники. - 1973, Прага, Т.1; Блауминг М.В. Наука и техника, 1975, № 1; Мориш Ю.И. Природа, 1986, № 11; Готовский Ю.В. Энергоинформационные устройства и способы этиотропной защиты. - М.: Имедис, 1998 и др.], взаємодії біотензора - біолокаційної рамки в руках оператора - до кінця не ясні. Проведені останніми роками дослідження по визначенню власних полів живих організмів (біополів) дозволяють висунути ряд моделей, гіпотез, концепцій, що пояснюють вищеперелічені феномени, а також пояснити механізми, закладені в метод енергоінформаційної біолокаційної діагностики фізіологічного стану організму людини, яка володіє цілком певною впорядкованою структурною організацією безлічі частин, які, у свою чергу, також структуровані. Сукупність просторово суміщених енергетичного (польового) і фізичного тіл власне і є організм людини, а сукупність інформаційного і енергетичного тіл - його психіка. Медична гомеостатика, що сформувалася на стику біології, системного аналізу, медицини, психології, екології, мистецтва інтелекту, філософії, соціології та ін., переважно і зайнята вивченням біоенергоінформаційних процесів. В основі цих процесів лежить взаємодія різноманітних фізичних полів, створених організмом і окремо добре вивчених, переважно електромагнітних, а також торсіонних, акустичних, 9 UA 100317 C2 5 10 15 20 25 30 лептонних [Искаков Б.И. Квантовостатистическое моделирование биоэнергетических явлений и лептонная гипотеза о природе физических полей биообъектов // Проблемы статистического и эконометрического моделирования. - М.: МИНХ им. Г.В. Плеханова, 1987, Вып. 12, С. 3-27; Воейков В.Л. О структурно-энергетической специфичности живого состояния // Сознание и физическая реальность, 1996, Т.1, № 4, С. 61-65; Зилов В.Г. Элементы информационной биологии и медицины. М.: МГУЛ, 248 с.]. Важливою характеристикою вказаних полів є їх векторно-частотні (поляризаційні) параметри [Глушков В.М. О возможных особенностях физических полей биосистем // Кибернетика, 1981, № 3, С. 105-106; Кораблев М.И. К вопросу о квантовоинформационном анализе биологических объектов // Вестник биофизической медицины, 1994, № 2, С. 28-30; Филиппов Ю.А. Вихревые магнитные поля в медицине и биологии // Вестник новых медицинских технологий, 2000, № 1, С. 46-57], які по суті є біотропні параметри, що спрощує і робить більш надійною процедуру визначення фізіологічного стану організму людини. При цьому випромінювані організмом людини поля залежно від фізіологічного стану можуть бути стаціонарними, спонтанними і деградуючими, причому для здорового організму характерна їх когерентність і чітко певна просторова орієнтація складових поля, для деградуючого - шумове випромінювання, без чітко обкреслених поляризаційних ознак. Система перципієнт-біотензор фіксує ці відмінності. Оскільки функціонування людського організму (в даному випадку організму оператора) слід розглядати як цілеспрямований злагоджений інформаційноенергетичний процес, керований ієрархією гомеостатичних систем, то ця узгодженість чітко виявляється при реакції живої системи на зовнішній вплив, в ролі якого виступає біополе як синтез багатоманітних полів людини-індуктора (пацієнта). Відсутність остаточно сформульованих моделей, що лежать в основі взаємодії біологічних систем (як вважають, для розробки остаточних моделей, можливо, доведеться в майбутньому в біології відмовитися від деяких законів фізики [Медведев С.В. По поводу применимости основных законов природы к сложным биологическим объектам // Журн. высшей нервной деятельности, 1994, Т. 44, № 4, 5, С. 888-901]), не знижує важливості постановки питання про використовування вказаних взаємодій для діагностичних цілей. Спосіб визначення фізіологічного стану організму людини, який заявляється, базується на фактичному матеріалі багаторічних досліджень і має на меті запропонувати простий неінвазивний, нетравмуючий і який має високу достовірність метод тестування фізіологічного стану організму людини. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 35 40 45 50 Спосіб визначення фізіологічного стану людини, який включає визначення його польової енергоінформаційної структури, який відрізняється тим, що енергоінформаційну структуру людини представляють у вигляді семи енергетичних рівнів, верхній з яких, сьомий, відповідає стану здоров'я, нижній, перший - стану смерті, при цьому шостому рівню відповідає відхилення стану від норми в деякому органі з можливістю при сприятливих обсягах мимовільного повернення до сьомого рівня; п'ятому рівню відповідає тимчасовий патологічний стан при зниженому енергетичному потенціалі і з можливістю переходу організму на шостий рівень за допомогою традиційних методів лікування із збереженням працездатності; четвертому рівню відповідає аварійний механізм регулювання патологічної системи організму, який знаходиться в межах безпечних кордонів адаптації, пацієнт потребує лікування в стаціонарних умовах; третій рівень характеризується значним енергетичним дисбалансом, різким зниженням адаптаційних можливостей організму і при несприйнятті лікувальних заходів ймовірне каскадне зниження активності польової енергоінформаційної системи організму до межі сумісності з життям, а при підході людини до другого рівня - порогу вітальності стан організму людини має необоротний характер і одужання неможливе при використанні звичайних методів лікування, при цьому визначення рівнів енергоінформаційної структури здійснюють радіестезичним методом і кожному рівню відповідає певне статистично достовірне відхилення біолокаційної рамки, яке визначається сенсорною та нейрокібернетичною системою мозку лікаря-оператора і яке іманентне енергоінформаційній структурі людини, що обстежується. 55 Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 10