Спосіб визначення показників деформаційного зміцнення конструкційних сталей

Реферат: Винахід належить до галузі дослідження властивостей твердих матеріалів. Спосіб визначення показників деформаційного зміцнення конструкційних сталей включає операції розтягування стандартного гладкого циліндричного зразка повздовж однієї осі при різних температурах в інтервалі від 4 Κ до 293 Κ, визначення при цьому базових механічних характеристик та характеристик істинного напруження руйнування зразка SK і відносного рівномірного видовження P, побудову експериментальних залежностей опору пластичній деформації в області нерівномірної деформації lg = f(lge), що характеризуються зберіганням властивості лінійності та наявністю зламу, при якому кут нахилу цієї залежності підвищується або знижується, встановлення групи сплаву в залежності від співвідношення величин показників деформаційного зміцнення при деформаціях менших та більших за рівномірну, подальшої побудови експериментальних залежностей для кожної групи сплавів, розрахунку на їх основі емпіричних коефіцієнтів та визначення показників деформаційного зміцнення за формулами, наведеними в описі винаходу. Винахід дає можливість визначати показники деформаційного UA 102956 C2 (12) UA 102956 C2 зміцнення конструкційних сталей або сплавів в області нерівномірної деформації за даними лише базових механічних характеристик 0,2, σΒ ,   та характеристики відносного рівномірного видовження P більш точно і інформативно. Це призводить до можливості здійснювати комплексний аналіз властивостей конструкційних сталей і сплавів та більш точно визначати характеристики крихкої міцності і механічної стабільності, тобто оцінювати спроможність цих сплавів чинити опір переходу у крихкий стан. UA 102956 C2 5 Винахід налкжить до галузі дослідження властивостей твердих матеріалів шляхом прикладання статичних навантажень в інтервалі температур випробувань гладких зразків від 4К до 293К, а саме, до визначення показників деформаційного зміцнення конструкційної сталі. Відомий спосіб визначення показника деформаційного зміцнення конструкційної сталі при випробуванні гладких циліндричних зразків на одновісний розтяг в інтервалі температур випробувань від 77Κ до 293Κ за формулою [1]: S  lg     0,2  n  ,  ep  lg  0.002     10 15 20 25 30   де: істинне напруження на границі міцності S      1   p , МПа; істинна рівномірна деформація ер = ln(1 + δP), ς0,2 - умовна границя текучості, МПа; σΒ - границя міцності, МПа; δP - відносне рівномірне видовження зразка, в частках. Недоліками даного способу є наступні: а) показники деформаційного зміцнення, визначені за даним способом в області рівномірної деформації, зберігають свою величину в області нерівномірної деформації лише для вузького кола конструкційних сталей; б) не враховується поведінка залежності опору пластичній деформації в логарифмічних координатах в інтервалі змін міцності від істинного напруження на границі міцності SB до величини інтенсивності напружень руйнування зразка  i . Найбільш близьким за технічною суттю та результатом, що досягається, до способу, що заявляється, є спосіб визначення показників деформаційного зміцнення конструкційної сталі, при якому враховують факт зламу залежності опору пластичної деформації в логарифмічних координатах в інтервалі змін міцності від істинного напруження на границі міцності SB до величини інтенсивності напружень руйнування зразка  i . Таким чином, для розрахунку показників деформаційного зміцнення за основу приймають певну лінійну залежність, що усереднює вплив ефекту зламу залежності опору пластичної деформації в області нерівномірної деформації, а величина самих показників являє собою певну усереднену комбінацію їх значень як в області рівномірної, так і в області нерівномірної деформації. При цьому проводять випробування стандартних гладких циліндричних зразків на одновісний розтяг при температурах від 4К до 293К, визначення при цьому базових механічних характеристик конструкційної сталі та побудову експериментальної залежності lg ς = f(lg e), що характеризується зберіганням властивості лінійності в області нерівномірної деформації, після чого визначають показник деформаційного зміцнення n за наступною формулою [2]: S  lg     0,2  n  ,  ep  lg  0.002     35 40 45 Разом з тим, спосіб визначення показників деформаційного зміцнення конструкційної сталі за прототипом має наступні недоліки: а) недостатню точність та інформативність щодо визначення показників деформаційного зміцнення для широкого кола конструкційних сталей і сплавів, що мають злам залежності опору пластичній деформації в області нерівномірної деформації при температурах випробувань гладких зразків від 4Κ до 293Κ; б) відсутність методики розподілу конструкційних сталей і сплавів за групами в залежності від співвідношення величин показників деформаційного зміцнення при деформаціях менших та більших за рівномірну; в) відсутність залежностей для визначення показників деформаційного зміцнення конструкційних сталей і сплавів з різною природою поведінки залежності опору пластичної деформації в логарифмічних координатах в інтервалі змін міцності від істинного напруження на границі міцності SB до величини інтенсивності напружень руйнування зразка  i . В основу винаходу поставлено задачу вдосконалення способу визначення показників деформаційного зміцнення конструкційної сталі з урахуванням особливостей поведінки залежності опору пластичної деформації lgς = f(lge) в області нерівномірної деформації, 1 UA 102956 C2 використовуючи при цьому базові механічні характеристики та характеристики істинного напруження руйнування зразка SK і відносного рівномірного видовження P, отримані в широкому інтервалі температур випробувань гладких зразків від 4Κ до 293Κ. Поставлена задача вирішується шляхом отримання авторами достатньої кількості експериментальних 5 даних для розрахунку величини інтенсивності напружень руйнування зразка  i та побудови залежностей lg=f(lge) в області нерівномірної деформації, які характеризуються: - зберіганням властивості лінійності залежності опору пластичній деформації в інтервалі змін міцності від SB до  i ; - наявністю зламу залежності опору пластичній деформації в інтервалі змін міцності від SB 10 до  i і підвищенням кута нахилу цієї залежності; - наявністю зламу залежності опору пластичній деформації в інтервалі змін міцності від SB до  i і зниженням кута нахилу цієї залежності, та встановлення відповідної групи сплаву в залежності від співвідношення величин показників деформаційного зміцнення при деформаціях менших та більших за рівномірну. Крім цього, авторами побудовано експериментальні 15 залежності  lge  / e p   lg  i / S   f  для кожної групи сплавів, що дозволило встановити lgS  /  0,2   lg500  e p      зв'язок між показниками деформаційного зміцнення в області нерівномірної деформації і базовими механічними характеристиками сплаву, такими, як відносне звуження після руйнування зразка   , умовна границя текучості 0,2, границя міцності σΒ та допоміжної 20 25 30 35 40 характеристики відносного рівномірного видовження P, з метою знаходження емпіричних коефіцієнтів у формулах, які властиві конструкційним сталям. Це дозволило авторам розробити загальну методику розподілу широкого кола конструкційних сталей і сплавів за групами та спосіб визначення показників деформаційного зміцнення для сплавів кожної групи. Винахід дає можливість більш інформативно і точно визначати показники деформаційного зміцнення конструкційних сталей і сплавів в області нерівномірної деформації за величинами основних механічних характеристик 0,2, σΒ,   та характеристики відносного рівномірного видовження P, що, в свою чергу, дозволяє здійснювати комплексну оцінку їх властивостей та більш точно оцінювати спроможність опиратись переходу в крихкий стан. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі визначення показників деформаційного зміцнення конструкційної сталі, при якому проводять випробування стандартних гладких циліндричних зразків на одновісний розтяг в інтервалі температур від 4Κ до 293Κ, визначення при цьому базових механічних характеристик та характеристик істинного напруження руйнування зразка SK і відносного рівномірного видовження P, побудову експериментальної залежності опору пластичній деформації в області нерівномірної деформації lg=f(lge), що характеризується зберіганням властивості лінійності, згідно з винаходом, розраховують величину інтенсивності напружень руйнування зразка  i та додатково будують експериментальні залежності опору пластичній деформації в області нерівномірної деформації lg=f(lge), що характеризуються наявністю зламу, при якому кут нахилу цієї залежності підвищується або знижується, встановлюють групу сплаву в залежності від співвідношення величин показників деформаційного зміцнення при деформаціях менших та більших за рівномірну, далі будують експериментальні залежності  lge  / e p   lg  i / S   f , для кожної групи сплавів, розраховують на їх основі емпіричні lgS  /  0,2   lg500  e p      коефіцієнти та визначають показники деформаційного зміцнення за формулами: для 1-ої групи сплавів: S  lg     0,2  n  n   ,  ep  lg  0.002     45 для II-ої групи сплавів: 2 UA 102956 C2       lgS  /  0,2   b ; nII   a  d lge  / e p    lge  / e p       1 c     lg500  e p       для III-ої групи сплавів: nIII   5 lge  / e p   lgS  /  0,2         lge  / e p   lg500  e p    де: 0,2 - умовна границя текучості, МПа; σΒ - границя міцності, МПа; S      1   p - істинне напруження на границі міцності, МПа;   e p  ln1   p  - істинна рівномірна деформація; 10 P - відносне рівномірне видовження, в частках; e   in 1    - істинна деформація після руйнування зразка;     - відносне звуження після руйнування зразка, в частках; а = 55,427; b=55,357; с = 0,084; d=1,973; А = -0,094; В = 0,946 – емпіричні коефіцієнти. За рахунок отримання авторами достатньої кількості експериментальних даних для 15 розрахунку величини інтенсивності напружень руйнування зразка  i та побудови залежностей lg=f(lge) в області нерівномірної деформації, які характеризуються різними особливостями поведінки, встановлення відповідної групи сплаву в залежності від співвідношення величин показників деформаційного зміцнення при деформаціях менших та більших за рівномірну та побудови експериментальної залежності 20  lge  / ep   lg i / S   f  для кожної групи lgS  / 0,2   lg500  ep      сплавів, запропонований спосіб дозволяє більш інформативно і точно визначати показники деформаційного зміцнення конструкційних сталей і сплавів в області нерівномірної деформації за величинами основних механічних характеристик 0,2, σΒ, та характеристики відносного  25 30 35 40 рівномірного видовження P. При цьому автори використовують достатньо велику базу експериментальних даних механічних характеристик конструкційних сталей і сплавів з різними рівнями пластичності   та міцності 0,2, отриманих за результатами випробувань в широкому інтервалі температур від 4Κ до 293Κ, а саме: значень відносного звуження після руйнування зразка   ; умовної границі текучості 0,2; границі міцності σΒ; істинного напруження руйнування зразка SK та відносного рівномірного видовження P. Крім того, запропонований спосіб дозволив розробити загальну методику розподілу широкого кола конструкційних сталей і сплавів за групами в залежності від співвідношення величин показників деформаційного зміцнення при деформаціях менших та більших за рівномірну та спосіб визначення показників деформаційного зміцнення для сплавів кожної групи з точністю, достатньою не тільки для інженерних розрахунків, але й наукових досліджень. Це дасть можливість здійснювати комплексний аналіз властивостей конструкційних сталей і сплавів, у тому числі більш точно визначати характеристики крихкої міцності і механічної стабільності, тобто оцінювати спроможність цих сплавів чинити опір переходу у крихкий стан. Запропонований спосіб пояснюється таблицями та графіками, а саме: в таблиці 1 наведені значення основних механічних характеристик 0,2, σΒ,   деяких конструкційних сталей і зварних швів, виконаних за різними зварювальними II III технологіями, а також результати розрахунку показників n, n та n в інтервалі температур випробувань від 4Κ до 293Κ; в таблиці 2 наведені співвідношення між кількістю марок конструкційних сталей, що належать до різних груп; в таблиці 3 наведені значення вибіркового стандарту S, величини довірчого інтервалу та вірогідності Ρ для оцінки точності залежностей, які використовують для розрахунку показників деформаційного зміцнення конструкційної сталі; 3 UA 102956 C2 на фіг. 1 зображена схема залежностей опору пластичній деформації в логарифмічних I II координатах lg=f(lge) для сплавів: I-ої групи tgα = n=n (крива 1); II-ої групи tgβ = n (крива 2); III/ III / ої групи tgβ(β )= n (криві 3, 3 ); на фіг.2, 3 зображені експериментальні залежності  lge  / ep   lg i / S   f  для lgS  / 0,2   lg500  ep      5 досліджених конструкційних сталей і сплавів, що належать до різних груп, у масштабі по координаті X: від 0 до 5 (фіг.2); від 0 до 0,7 (фіг.3); експериментальні дані для конструкційних сталей і сплавів, отримані інтервалі температур випробувань від 4К до 293К: ▲ - сплави I-ої групи (крива 1), ○ - сплави II-ої групи (крива 2), □ - сплави III-ої групи (крива 3). Спосіб реалізується наступним чином. 10 З метою розрахунку величини інтенсивності напружень руйнування зразка i та побудови залежностей lg=f(lge) в області нерівномірної деформації, які характеризуються різними особливостями поведінки, встановлення відповідної групи сплаву в залежності від співвідношення величин показників деформаційного зміцнення при деформаціях менших та більших за рівномірну та побудови експериментальної залежності 15 20 25 30 35  lge  / ep   lg i / S   f  для кожної групи сплавів, матеріали для досліджень добирали lgS  / 0,2   lg500  ep      за принципом максимально широкого охоплення різноманітних комбінацій властивостей міцності та пластичності конструкційних сталей і сплавів, при цьому діапазон характеристик міцності складав: від 0,2=138 МПа до 0,2=2250 МПа, а діапазон характеристик пластичності складав 1,5 %     86,0 %. Крім цього, за об'єкти досліджень обирали конструкційні сталі, які використовують у криогенній техніці та атомній енергетиці. Змінювали також різні режими термічної обробки, температуру випробувань в інтервалі від 4Κ до 293Κ та зварювальні технології при отриманні зварних швів. Всього в цих дослідженнях використовували результати більш ніж 1000 вимірів деформаційних характеристик та характеристик міцності, отриманих при випробуванні стандартних гладких циліндричних зразків на одновісний статичний розтяг більш ніж 400 марок конструкційних сталей і сплавів. Проводять розтягування повздовж однієї осі стандартних гладких циліндричних зразків та визначають базові механічні характеристики сплаву такі, як:   - відносне звуження після руйнування зразка; 0,2 - умовна границя текучості; σΒ - границя міцності, а також характеристики істинного напруження руйнування зразка SK та відносного рівномірного видовження P при різних температурах випробувань в інтервалі 4Κ  Твип  293Κ. Методика визначення показників деформаційного зміцнення конструкційної сталі полягає у наступному: 1) з метою урахування явища локалізації деформації в "шийці" при розтягу зразка в інтервалі змін міцності від SB до SK, що обумовлює необхідність розглядати "шийку" як концентратор напружень, розраховують величину інтенсивності напружень руйнування зразка i за відомими формулами [3]: S  i  1  2 /   ln1   / 2 , МПа, (1) де параметр   f    :   1   0,92  ln    1   40     0,1    (2) та будують експериментальну залежність опору пластичній деформації в області нерівномірної деформації lg=f(lge), що характеризується зберіганням властивості лінійності [2], враховуючи при цьому необхідність заміни характеристики SK на характеристику i , яка більш точно відображає напружений стан зразка при руйнуванні в умовах концентрації напружень (фіг. 1, крива 1). Таким чином, конструкційні сталі, що зберігають властивість лінійності залежності 45 опору пластичній деформації в інтервалі змін міцності від SB до i , умовно відносять до сплавів I-ї групи, при цьому показник деформаційного зміцнення для таких сплавів визначають 4 UA 102956 C2 I як tgα = nn , а, виходячи з подібності трикутників аbс і cdk1 (див. фіг. 1, крива 1), має місце рівність: lge / ep  lg i / S   5%, (3) lgS / 0,2  lg500  ep    звідки будують наступну залежність для сплавів 1-ї групи (див. фіг. 2, 3, крива 1): 5 lge / ep  lg i / S  ; (4) lgS / 0,2  lg500  ep    2) додатково будують експериментальні залежності опору пластичній деформації в області нерівномірної деформації lg=f(lge), що характеризуються наявністю зламу, при якому кут нахилу цієї залежності: 10 - підвищується в інтервалі змін міцності від SB до i - такі сплави умовно відносять до II II сплавів II-ї групи, показник деформаційного зміцнення для них визначають як tgβ = n (n > n), а, виходячи з відсутності подібності трикутників abc і cdkII (див. фіг. 1, крива 2), має місце нерівність: lge / ep  lg i / S   5%; (5) lgS / 0,2  lg500  ep    звідки будують наступну залежність для сплавів II-ї групи (див. фіг. 2, 3, крива 2): 15  lge / ep   lg i / S  f II   , (6) lgS / 0,2  lg500  ep       - знижується в інтервалі змін міцності від SB до i - такі сплави умовно відносять до сплавів / III III III-ї групи, показник деформаційного зміцнення для них визначають як tgβ(β ) = n (n < n), а, / / виходячи з відсутності подібності трикутників abc і cdkIII (cdk III) (див. фіг. 1, криві 3, 3 ), має місце нерівність: 20 lge / ep  lg i / S   5%; (7) lgS / 0,2  lg500  ep    звідки будують наступну залежність для сплавів II-ї групи (див. фіг. 2, 3, крива 3):  lge / ep   lg i / S  f III   ; (8) lgS / 0,2   lg500  ep     25  3) таким чином, групу сплаву встановлюють в залежності від співвідношення величин показників деформаційного зміцнення при деформаціях менших та більших за рівномірну, використовуючи при цьому відповідність співвідношення певних механічних характеристик даного сплаву умовам (3), (5) або (7). 4) далі будують експериментальні залежності 30  lge / ep   lg i / S  f  для кожної lgS / 0,2   lg500  ep      групи сплавів (фіг. 2, 3), розраховують на їх основі емпіричні коефіцієнти та визначають показники деформаційного зміцнення: I - для I-ї групи сплавів, згідно рівності (4), показник деформаційного зміцнення n визначають аналогічно показнику n за формулою: S  lg       0,2  , (9) n n  e  lg p   0.002    - для II-ї групи сплавів, згідно залежності (6), яка апроксимується функцією виду b   , показник деформаційного зміцнення nII визначають за формулою: Y  fa  d  1 c     5 UA 102956 C2      lgS / 0,2   b ; (10) nII   a  d lge / ep    lge / ep     1  c   lg500  e    p      - для ІІІ-Ї групи сплавів, згідно залежності (8), яка апроксимується функцією виду Y=f(A+BX), III показник деформаційного зміцнення n визначають за формулою: nIII   5 lge / ep   lgS / 0,2         , (11) lge / ep   lg500  ep    де: 0,2 - умовна границя текучості, МПа; σΒ - границя міцності, МПа; S      1  p - істинне напруження на границі міцності, МПа;   ep  ln1  p  - істинна рівномірна деформація; 10 P - відносне рівномірне видовження, в частках; e  ln 1    - істинна деформація після руйнування зразка;     - відносне звуження після руйнування зразка, в частках; 15 20 25 30 35 а = 55,427; b=55,357; с = 0,084; d=1,973; А = -0,094; В = 0,946 – емпіричні коефіцієнти. Результати розрахунків показників деформаційного зміцнення для деяких конструкційних сталей і сплавів за формулами (9), (10) і (11) наведені в таблиці 1, співвідношення між кількістю марок конструкційних сталей, що належать до різних груп наведені в таблиці 2, а результати оцінки точності залежностей (4), (6), (8), які використовують для розрахунку показників деформаційного зміцнення конструкційної сталі, наведені в таблиці 3. Отже, за допомогою запропонованого способу, можна визначати показники деформаційного зміцнення конструкційних сталей або сплавів в області нерівномірної деформації за даними лише базових механічних характеристик 0,2, σΒ,   та характеристики відносного рівномірного видовження P більш точно і інформативно. При цьому, отримані залежності для розрахунку I II III показників деформаційного зміцнення n(n ), n і n інваріантні до різних сполучень властивостей міцності і пластичності сплавів, їх видам, режимам термічної обробки та температури випробувань. Оцінка точності розрахунку показників рівномірної деформації за запропонованим способом цілком достатня як для інженерних розрахунків, так і для наукових досліджень, що дає можливість здійснювати комплексний аналіз властивостей конструкційних сталей і сплавів та більш точно визначати характеристики крихкої міцності і механічної стабільності, тобто оцінювати спроможність цих сплавів чинити опір переходу у крихкий стан. Джерела інформації:: 1. Котречко С.А., Мешков Ю.Я., Шиян А.В. Физические основы экспресс-метода для определения хрупкой прочности конструкционных сталей // Металлофизика и новейшие технологии, 2010, т. 32, № 8, C. 1125-1134. 2. Котречко С.А., Мешков Ю.Я., Шиян А.В., Озерский М.В. Применение экспресс-метода для определения хрупкой прочности металлических сплавов, используемых в криогенной технике // Металлофизика и новейшие технологии.-2011, т. 33, № 3, C. 409-418. 3. Мешков Ю.Я., Сердитова Т.Н. Разрушение деформированной стали // Киев: Наук, думка, 1989, C. 67-72. Таблиця 1 № п/п Сталі, сплави 1 2 3 4 5 Група 1 Ст3 15ХСНД 2 20ХГС2 50Х 12 × 18Н10Т І Τвип. K 293 293 293 293 4 0,2, МПа 240 320 540 1860 503 6 σΒ, МПа 400 510 795 2300 1730   , % n(nI) (9) nII (10) 68,0 68,0 55,7 16,5 49,0 0,162 0,151 0,132 0,080 0,308 III n (11) UA 102956 C2 Продовження таблиці 1 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 5 3 Х75 (СШ) 09Г2 10Г2ФБ 4 12ХН3МФА 15 × 2НМФА 253 293 293 193 293 293 173 293 293 253 233 293 293 200 213 293 293 II АК-35 5 20ХГС2 12 × 18Н10Т 6 Х75 (СШ) 7 Ст3 сп. 8 Ст20кп. 9 60 07 × 16Н6 У8 Р9 45Л III 361 400 470 940 558 1027 1127 1040 260 430 213 230 410 1153 473 475 400 662 547 560 1150 658 1141 1204 1210 695 639 378 390 690 1580 885 873 750 61,3 74,7 81,0 76,0 76,0 75,0 67,8 60,2 78,0 65,7 64,4 55,0 35,0 62,0 11,2 17,6 20,0 0,183 0,113 0,073 0,082 0,070 0,051 0,037 0,068 0,261 0,135 0,176 0,165 0,158 0,114 0,187 0,176 0,180 0,231 0,213 0,207 0,195 0,171 0,141 0,155 0,387 0,219 0,090 0,078 0,036 0,073 -0,105 -0,047 -0,039 Примітки: 1 - гарячекатана; 2 - гарячекатаний стан (ферит, троостит, бейніт); 3 - зварний шов, виконаний порошковим дротом АН30 в 2 шари; 4 - швидкісна термообробка - ШТО (термоциклічна обробка при ta=850 °C, 3 цикли, t0=660 °C); 5 - термічно зміцнений стан (мартенсит, бейніт); 6 - зварний шов, виконаний порошковим дротом АНЗО в 1 шар; 7 - нагрів 1373К, 2,75 год., охолодження з піччю в вакуумі; 8 - гарячекатана; 9 - після нормалізації. Таблиця 2 Сплави I-ї групи ~11 % Сплави II-ї групи ~ 70,5 % Сплави III-ї групи ~18,5 % 10 Таблиця 3 № залежності (4) (6) Вибірковий стандарт S Залежність lge  / e p  lg i / S   ; lgS  /  0,2  lg500  ep     lge  / e p   lg  i / S   f II   lgS  /  0,2   lg500  e p      Параметр для обчислення вірогідності 0,028 lg  i / S  lgS  /  0,2  ±0,05 0,925 0,551 lg  i / S  lgS  /  0,2  ±1,0 0,930     Довірчий Вірогідність інтервал Ρ ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 15 20 Спосіб визначення показників деформаційного зміцнення конструкційних сталей, при якому проводять випробування стандартних гладких циліндричних зразків на одновісний розтяг в інтервалі температур від 4 Κ до 293 Κ, визначення при цьому базових механічних характеристик та характеристик істинного напруження руйнування зразка SK і відносного рівномірного видовження P, побудову експериментальної залежності опору пластичній деформації в області нерівномірної деформації lg = f(lge), що характеризується зберіганням властивості лінійності, який відрізняється тим, що розраховують величину інтенсивності напружень руйнування зразка  i та додатково будують експериментальні залежності опору пластичній деформації в області нерівномірної деформації lg = f(lge), що характеризуються наявністю зламу, при якому кут нахилу цієї залежності підвищується або знижується, встановлюють групу сплаву в 7 UA 102956 C2 залежності від співвідношення величин показників деформаційного зміцнення при деформаціях менших та більших за рівномірну, далі будують експериментальні залежності  lg  i / S    f  lge 5    / ep   для кожної групи сплавів та розраховують на їх основі емпіричні lg 500  e p      lgS  /  0,2  коефіцієнти, а показники деформаційного зміцнення визначають за формулами: для І-ї групи сплавів:  S  lg      0,2  , І n n  ep  lg  0,002     для ІІ-ї групи сплавів:   lgS  /  0,2   b  nII   a  lg e  / e p   lg e  / e p 1 c      lg 500  e p       для ІІІ-ї групи сплавів: 10 nIII           d,           lg e  / e p  lgS  /  0,2        , lg e  / e p lg 500  e p       де: 0,2 - умовна границя текучості, МПа; σΒ - границя міцності, МПа; S      1   p  - істинне напруження на границі міцності, МПа; 15   e p  ln 1   p - істинна рівномірна деформація; P - відносне рівномірне видовження, в частках; e  ln 1    - істинна деформація після руйнування зразка;   - відносне звуження після руйнування зразка, в частках; а=55,427; b=55,357; с=0,084; d=1,973; А=-0,094; В=0,946 (8)  lge  / e p   lg  i / S   f III   lgS  /  0,2   lg500  e p      0,024 8   lg  i / S  lgS  /  0,2  емпіричні ±0,05 коефіцієнти. 0,962 UA 102956 C2 9 UA 102956 C2 Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 10