Термотарілка

Реферат: Удосконалена термотарілка, яка може нагріватися за допомогою індукції і передає акумульоване тепло готової продукції, яка в ній подається; в той же час, термотарілку безпечно брати руками, тому що нижня її частина залишається досить холодною. Термотарілка складається з верхньої ємності (2), листа металевої фольги (5), поміщеного в умови термічного контакту з дном верхньої ємності і замкненого у власній порожнини, під якою розташований тепловий ізолюючий шар (6) і основа тарілки (3). UA 109062 C2 (12) UA 109062 C2 UA 109062 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Винахід відноситься до кейтерингу (виду професійної діяльності, а саме, організації харчування на різних банкетах, святах, та інших урочистих заходах, що проходять як в місці приготування страв та напоїв (ресторан, готель), так і в зазначеному замовником місці (банкетний зал підприємства, місця відпочинку на відкритому повітрі і т. п.), зокрема, призначене для заміни тарілок для подачі готової продукції. Винахід дозволяє готовим стравам залишатися гарячими протягом більш тривалого часу. Передбачається будь-яке розширення значення терміну «тарілка» на всі види відомих контейнерів, використовуваних для зберігання і збереження готової продукції в гарячому вигляді протягом тривалого часу. При замовленні готової продукції в піцерії найбільшою незручністю для замовника є неможливість зберегти піцу гарячої до кінця обіду, в результаті вона втрачає велику частину своїх смакових якостей. Наведений приклад відноситься і до інших видів кейтерингу, які, як відомо, стикаються з такими ж проблемами. Даний недолік має фізичну природу, і його легко пояснити на основі принципів термодинаміки. Наприклад, температура готової страви починає зменшуватися вже під час її приготування, а саме, в той момент, коли гаряча страва покидає місце свого приготування; справа в тому, що готова страва віддає частину свого тепла як оточенню, так і тарілці, в якій вона подається, так як температура щойно приготованої страви вище, ніж температура навколишнього середовища. На швидкість теплопередачі, а отже, і на час охолодження страви, впливає безліч коефіцієнтів теплообміну, а також зміна самих цих коефіцієнтів залежно від маси і форми готової страви. Тарілка, яка найчастіше є керамічною, не буде поглинати багато тепла, так як теплоємність кераміки низька, але безсумнівно, вона буде постійно поглинати тепло під час прийому їжі. Наприкінці прийому їжі тарілка буде ледь теплою (кераміка є ізолятором), а готова страва стане набагато холодніше, ніж в момент подачі. Найбільш багатообіцяючим методом для подолання зазначеного незручності є відомий метод попереднього нагрівання тарілки з метою збереження страви, що подається в ній, гарячою протягом більш тривалого періоду часу. Проте, щоб вищезгаданий метод був ефективний, необхідно нагрівати тарілку до дуже високої температури, що унеможливлює роботу офіціанта, що подає страви. Іншим методом, що застосовувався для усунення зазначеного недоліку, був метод підвищення теплоємності тарілок. Застосування дуже товстих масивних тарілок добре відомо; завдяки своїй збільшеній масі вони мають досить високу теплову інерцію. У порівнянні з більш тонкими тарілками, які мають дуже невелику і майже нерелевантну теплоємність, дуже товсті тарілки високо цінуються, і незважаючи на те, що поводитися з ними досить незручно і важко, вони все ж дозволяють відвідувачам ресторану довше насолоджуватися гарячою їжею. Масивні тарілки необхідно попередньо помістити в тепле місце для нагрівання, а так як вони володіють помірною теплопровідністю, то їх можна використовувати лише після досить тривалого періоду часу. Масивні тарілки складаються з однорідного матеріалу, тому вони особливо сильно нагріваються по краях і в своїй нижній частині, отже, поводитися з ними під час сервіровки страви та подачі її клієнту буває досить важко. Їх не можна подавати клієнтові дуже гарячими, тому що температура такої тарілки по краях може бути занадто високою, і клієнт може обпекти руки. Відомі спроби створення матеріалів з високою теплоємністю, але результати зазначених спроб залишали бажати кращого, особливо в тому, що вони мають високу вартість виробництва. Іншим недоліком тарілок, виготовлених зі спеціальних матеріалів, які мають високу теплоємність, є досить тривалий період часу, який потрібен для нагрівання їх до потрібної температури. І дійсно, з причини однорідного нагрівання, але помірної теплопровідності таких тарілок, перед сервіровкою страв їх доводиться поміщати на деякий час в дуже гаряче місце. Відомий ще один експеримент, який також не дав бажаного результату, це експеримент з використанням подвійних тарілок з композитних матеріалів. Нижня частина, основа, виготовлялася з матеріалу, що має високу теплоємність. Очевидно, що тримати такі тарілки було важко. Насправді, основа нагрівається значно сильніше, ніж сама тарілка, і акумульоване тепло має тенденцію поширюватися у всіх 1 UA 109062 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 напрямках, і в набагато менше - у напрямку готової страви на тарілці, що поміщена на нагріту основу. Від таких подвійних тарілок швидко відмовилися через велику ймовірність опіків. Інші експерименти з тарілками з композитних матеріалів також виявилися невдалими, оскільки фіксація основи тарілки, виготовленої з матеріалу з високою теплоємністю, до верхньої її частини, виготовленої з кераміки або фарфору, виявилася неможливою через швидкого розколу керамічної і фарфорової частин при першому ж нагріванні. Завданням цього винаходу є створення тарілки, яка здатна зберігати тепло протягом тривалого часу, або, щонайменше і в якості прийнятного варіанту, протягом усього періоду прийому їжі, яка подається на даній тарілці. Іншим завданням даного винаходу є створення тарілки, яку можна швидко нагріти. Ще одним завданням винаходу є створення тарілки, краї якої навіть при нагріванні залишаються досить прохолодними, щоб уникнути небезпеки обпектися при її використанні. Метою винаходу також є створення тарілки, якою зручно користуватися обслуговуючому персоналу ресторану, отже, при нагріванні, температура нижньої поверхні тарілки також повинна залишатися на допустимому рівні. Крім цього, мета винаходу полягає в тому, щоб термотарілка зовні виглядала як звичайна тарілка. Додатковим завданням винаходу є створення тарілки, абсолютно надійною як з точки зору численних циклів нагрівання, так і щодо температурного шоку, можливого в результаті використання промислових посудомийних машин. Далі, метою винаходу є також ефективна і раціональна передача тепла на дно тарілки. І нарешті, ще одна мета винаходу - розробка такої форми і структури дна тарілки, які при нагріванні тарілки можуть допомогти в досягненні однієї або декількох з вищевказаних цілей. Всі перераховані вище цілі були досягнуті при розробці удосконаленої термотарілки, що і зазначено при перерахуванні основних характеристик термотарілки у формулі винаходу. Всі перераховані вище недоліки усунені у вдосконаленій термотарілці, створення якої є метою даного винаходу. Всі перераховані вище цілі, а також інші цілі, мова про які піде далі в тексті опису, досягнуті при розробці удосконаленої термотарілки, створення якої є метою даного винаходу. Даний винахід полягає у створенні термотарілки з листом металевої фольги всередині, який знаходиться в термічному контакті з дном тарілки і поміщений в окрему порожнину. Зокрема, термотарілка являє собою звичайну керамічну або фарфоровий тарілку, верхня ємність тарілки призначена для сервірування в ній готової страви, яку належить зберегти в гарячому вигляді. Частина тарілки, яка розташовується під верхньою ємністю, містить металеву фольгу, причому фольга розташовується в центрі цієї частини, тобто за винятком країв. Необхідна перевага - надійна фіксація листа металевої фольги до нижньої поверхні дна верхньої ємності за допомогою високотемпературного силіконового клею. Фактично, тільки надійна фіксація вищевказаного листа металевої фольги дозволяє теплопередачу в будь-яких умовах використання, так як металева фольга, зокрема, в умовах високих температур, прагне до деформації, приймаючи форму, що істотно відрізняється від її форми при кімнатній температурі, при якій її шар є рівним і суцільним. Такого роду деформації включають відділення і дистанціювання фольги від дна верхньої ємності тарілки, ускладнюючи тим самим передачу тепла за допомогою теплопровідності від листа фольги на дно верхньої ємності. Отже, характеристики, зазначені в цілях винаходу, значно погіршуються, і виникають інші серйозні недоліки. Іноді такі деформації можуть привести до розколу самої тарілки. Тому важливою умовою є розміщення металевої фольги точно під дном верхньої ємності тарілки, а також надійна фіксація фольги з допомогою клею, який є, крім фіксатора, ще й хорошим провідником тепла. В рівній мірі важливо, щоб використовуваний клей не твердів в жорстку форму, а дозволяв би, завдяки своєму модулю пружності, тепловий рух між тарілкою і приклеєною фольгою після температурного розширення, особливо теплового розширення металевої фольги при високій температурі. Добре відомо, що лінійний коефіцієнт теплового розширення металевої фольги становить приблизно 12 мм / м / °C, а фарфору - приблизно 4 мм / м / °C. Фактично, слід враховувати що фольга, під час фази нагрівання, нагрівається до дуже високої температури, аж до 250 °C, і відбувається цей процес дуже швидко, всього за кілька 2 UA 109062 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 хвилин, тоді як фарфорова тарілка нагрівається протягом набагато більш тривалого періоду за допомогою того тепла, яке передається фарфору від фольги. Різниця в розширенні двох матеріалів, металевої фольги та фарфору, може, отже, складати величину порядку від декількох десятих міліметра до 1 мм для звичайної тарілки 15-20 см в діаметрі. Очевидно, що для тарілок більшого розміру, таких як ті, що використовуються для подачі піци і досягають розмірів 34-40 см, це розходження в розширенні сильно зростає і досягає 2-3 мм. Якщо використання клею не враховує такі відмінності в лінійному розширенні, це призводить до неминучого розколу фарфору. Отже, клей повинен мати ступінь пружності, що забезпечує розтягнення щонайменше на 150%. Слід додати, що лист фольги, що складається з одного суцільного елемента і неправильно конфігурований, що має недостатньо точні розміри або трохи менші розміри, ніж дно верхньої ємності тарілки, навіть за умови надійного кріплення до дна за допомогою високотемпературного силіконового клею, не дасть бажаного результату. Фактично, деформації металевої фольги товщиною від декількох десятих міліметра до декількох міліметрів, яка представляє собою один плоский елемент у формі круглого диска і піддається високотемпературній обробці приблизно 250 °C, бувають різними. Це пов'язано з тим, що теплове розширення поверхні залежить від діаметру диска і змінюється зі зміною розміру окружності. Очевидно, що високотемпературний силіконовий клей, навіть того типу, який описаний вище, з модулем пружності, що забезпечує розтягнення вище 150 %, не зможе пристосуватися до таких деформацій. Отже, необхідно, щоб конфігурація металевої фольги могла звести до мінімуму вищевказані деформації, особливо ті, що виникають внаслідок теплового розширення поверхні; і головне, щоб металева фольга залишалася надійно зафіксованою на дні верхньої ємності тарілки навіть у процесі таких деформацій, була утримувана позначеним силіконовим клеєм. З цієї причини, листу фольги надається форма кола з вирізаними борозенками, або розрізами, які йдуть від зовнішнього краю до центру та/або від центрального отвору в напрямку зовнішнього краю, і покривають майже всю поверхню круга з фольги. Загальна кількість прорізаних борозенок або розрізів може варіюватися від 8 до 48. Переважна кількість прорізаних борозенок або розрізів становить від 16 до 32. Найкращим варіантом є варіант із загальною кількістю прорізаних борозенок або розрізів, що дорівнює 24. Найкраще розташувати вищевказані розрізи наступним альтернативним чином: у напрямку від краю до центру і від центрального отвору до зовнішнього краю. Таким чином, металева фольга, якій надається вищеописана форма, може вільно розширюватися, зводячи до мінімуму теплове розширення, і піддаватися лінійному тепловому розширенню тільки на половині діаметра кола, зафіксованого силіконовим клеєм, який нанесений точкове, або на двох або більше колах, переважна кількість таких кіл - від 2 до 5. Одне або більше вищеназваних властивостей композитної тарілки описуються в подальшому переліку переважних аспектів, які характеризують металеву фольгу. Найкраще розташовувати металеву фольгу у верхній частині порожнини і не допускати її контакту з нижньою поверхнею порожнини, тобто розташовувати її на деякій відстані від неї. Переважний спосіб створення такої порожнини - це прикріпити основу тарілки до дна верхньої ємності тарілки по колу. Ще однією перевагою даної термотарілки є той факт, що фольга, яка поміщається всередину термотарілки, розташовується по центру і не нагріває її край. Іншою властивістю даної тарілки є її нагрів за допомогою індукції. Ще одна перевага даної фольги полягає в тому, що вона щільно кріпиться знизу до дна верхньої ємності тарілки лише в деяких місцях, не стягуючи всю поверхню і, отже, незакріплені її частини можуть розширюватися під впливом тепла не так, як в місцях кріплення. Найзручніше надавати фользі форму диска. Даний диск має додаткову перевагу, так як має форму охоплюючого кільця. І ще однією перевагою даної фольги є той факт, що її поперечний переріз, що відповідає поперечному перерізу дна верхньої ємності тарілки, має прорізані борозенки, або розрізи, які дозволяють відбуватися тепловому розширенню. Додатковим переваги вищеописаних борозенок є існування альтернативного варіанту їх конфігурації, а саме, вони можуть починатися в центрі, а можуть починатися на краях, залишаючи ще більше свободи руху для теплового розширення. 3 UA 109062 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Технічні характеристики винаходу, відповідно з вищезазначеними цілями, ясно викладені у змісті формули винаходу нижче, а переваги винаходу наочно представлені в детальному описі, який наведений нижче і має посилання на прикладені схеми, в яких представлений лише один варіант можливого виконання, де: на фіг. 1 показана верхня ємність вдосконаленої термотарілки - діаметральний поперечний переріз; на фіг. 2 показана основа вдосконаленої термотарілки - діаметральний поперечний переріз; на фіг. 3 показана верхня ємність тарілки, зображеної на фіг. 1, з металевою фольгою, прикріпленою до дна верхньої ємності; на фіг. 4 показана основа тарілки (фіг. 2) з лютівною пастою по колу верхнього краю; на фіг. 5 показаний поперечний переріз вдосконаленої термотарілки, що демонструє простір між основою тарілки і металевою фольгою; на фіг. 6, 7 і 8 показані приклади конфігурації металевої фольги у формі охоплюючого кільця з розрізами або прорізаними борозенками з альтернативним розташуванням від центру і від зовнішнього краю. Термотарілка 1, мета винаходу, складається, головним чином, з трьох частин: верхньої ємності 2, яка приєднується до основи 3 і створює всередині порожнину 4, в яку поміщається лист металевої фольги 5. Верхня ємність тарілки 1 і основа 3 можуть бути виготовлені з кераміки або фарфору, які, будучи матеріалами з низькою теплопровідністю, протягом тривалого часу здатні зберігати тепло, акумульоване металевою фольгою 5, і поступово вивільняти це тепло таким чином, що їжа на тарілці підігрівається досить довго, щоб зберігатися в гарячому вигляді до кінця прийому їжі. Дуже важливо, що нижня поверхня дна верхньої ємності 2 знаходиться в тісному термічному контакті з металевою фольгою 5, і в той же час на такій відстані від основи 3, щоб практично все тепло передавалося верхній ємності 2, залишаючи, таким чином, основу 3 практично холодною. Це дозволяє досягти намічених цілей, і обслуговуючий персонал ресторану може легко сервірувати і подавати термотарілку 1, так як її основа 3 завжди буде залишатися досить холодною і не буде обпалювати руки. В результаті, для того, щоб далі зменшити товщину термотарілки 1, доречно використовувати теплоізоляційну прокладку 6, розташувавши її між металевою фольгою і основою 3 . Тим не менш, вже на відстані декількох міліметрів, від 2 до 4-5 мм, між металевою фольгою 5 і основою 3, при нагріванні металевої фольги навіть до температури приблизно 250 °C, основа 3 залишається достатньо холодною, щоб персонал ресторану міг легко з нею працювати. Очевидно, що конфігурація фольги 5, яка забезпечує більшу ступінь однорідності нагріву на круглій тарілці, - це коло, а ще краще - охоплюючого кільце 8. На даному кільці є ряд прорізаних борозенок або радіальних розрізів, 9, 10. Таким чином можна уникнути впливу теплового шоку на тарілку в результаті відмінності в теплових коефіцієнтах розширення різних матеріалів. Ми мали можливість упевнитися в тому, що деформації розтягування можна звести до мінімуму, при цьому кращим розташуванням розрізів на кільці 8 є розташування, при якому радіальні розрізи виконані в почережній манері: від центру до краю 9 і від зовнішнього краю до центру 10. Всупереч початковим очікуванням, кращі результати вийшли при кріпленні охоплюючого кільця знизу до дна верхньої ємності тарілки лише в деяких місцях, а не по всій поверхні кільця. Зокрема, кріплення здійснювалося тільки в обмеженій центральній зоні кільця між двома послідовними радіальними розрізами. Вигнута форма радіальних розрізів в сукупності з почережною манерою розташування альтернативних варіантів - від центру 12 і від краю 11 - зводять до мінімуму температурну напругу на тарілці, яка одержана від металевої фольги 13. Якщо розташувати радіальні розрізи частіше, збільшити кривизну їх профілю, і при цьому зберегти чергування альтернативних варіантів їх спрямованості - від центру 14 і від краю 15, то позитивний ефект, описаний вище і який діє на верхню ємність 2 термотарілки 1 з боку листа металевої фольги 16, збільшується. Як зазначено в поданні винаходу, лист металевої фольги у формі диска, товщиною від декількох десятих міліметра до 2-3 мм, але без згаданих вище розрізів, при нагріванні до температур приблизно 250 °C прагне деформуватися відповідно до коефіцієнта розширення поверхні. Така деформація проходить не тільки в одній площині, причиною чому служить 4 UA 109062 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 великий діаметр диска, який лише трохи менше діаметра основи тарілки ; в результаті такої деформації металева фольга «горбиться» і створює непередбачувані хвилі пружної деформації. Вищевказаними деформаціями неможливо керувати, вони чинять подвійний негативний ефект: по-перше, відбувається відділення фольги від дна верхньої ємності тарілки, в результаті втрачається щільний контакт, і по-друге, виникають осьові сили, які можуть розколоти тарілку. Відділення листа фольги від дна верхньої ємності тарілки перешкоджає теплопередачі від нагрітої металевої фольги до керамічної тарілки. Навіть якщо приклеїти фольгу до дна верхньої ємності тарілки по всій поверхні листа фольги, це не буде вирішенням зазначеної вище проблеми, враховуючи ті стани напруги, які можуть виникнути з причини впливу теплового коефіцієнта розширення, і отже, тарілка неминуче розколеться. Фактично, навіть якщо силіконовий клей є досить пружним, і його модуль пружності дозволяє розтягнення більше ніж на 150 %, і в цьому випадку не представляється можливим розрахувати можливі деформації або адаптуватися до зазначених деформацій, і частина залишкової напруги все ж передаватиметься до непружної керамічної частини термотарілки, що знову-таки неминуче призведе до її розколу. Слід вказати на той факт, що температура металевої фольги, особливо при нагріванні з допомогою індукції, досягає заданого значення за дуже короткий час - від 1 до 5 хвилин, навіть якщо задана температура становить 250 °C, а що стосується керамічної частини тарілки, то вона залишається практично холодною і нагрівається пізніше за допомогою теплопередачі від вже нагрітого листа фольги. Отже, максимальний розкид в розширенні виходить між уже нагрітою фольгою і все ще холодної тарілкою. Більш того, слід враховувати той факт, що при великій кількості циклів нагрівання й охолодження, яким піддається термотарілка при нормальному її використанні, вказана негативна ситуація може лише посилюватися, що досить скоро призведе до руйнування тарілки. У такому випадку, потрібно зробити так, щоб лист металевої фольги міг розширюватися і повертатися до своєї вихідної форми в кожному циклі нагрівання та охолодження, не створюючи стану механічної напруги і уникаючи необхідності зберігати форму фольги лише за допомогою високотемпературного силіконового клею. Фактично, вищеназвані деформації можна уникнути лише за допомогою додання листу металевої фольги форми кільця в сукупності з використанням безлічі розрізів, що починаються від центрального отвору та/або від краю фольги і покривають майже всю площу кільця. Переважним варіантом розташування розрізів на кільці є чергування їх напрямів від центру і від зовнішнього краю, і покриття ними майже всього радіусу кільця. Лист металевої фольги, якому надається форма кільця, вже зменшує розмір поверхневого розширення практично наполовину. Лист металевої фольги, якому надається форма широкого кільця з безліччю послідовних розрізів, з чергуванням напрямів цих розрізів і проміжками між ними від декількох десятих міліметра до декількох міліметрів, що починаються почергово від центрального отвору або від зовнішнього краю фольги і покривають майже все вищевказане кільце, дозволяє лише дуже невеликі деформації, що виникають в результаті коефіцієнта розширення поверхні, причому зазначені деформації, що виникають з причини коефіцієнта лінійного теплового розширення, можуть бути тільки лінійними в кожному секторі кільця. По суті, загальна кількість розрізів може варіюватися від 8 до 48, переважна їх кількість становить від 16 до 32, а найкращим варіантом є 24 розрізи. Очевидно, що ці значні, але керовані розширення повинні поглинатися відповідним клеєм, дія якого включає і здатність до утримання без передачі небезпечних механічних напружень тарілці. Даний клей наноситься тільки на окремі точки (від 2 до 8 точок розміром від 1,5 до 0,5 см) на кожен круговий сектор між двома розрізами, чергуються по напрямку. Або, більш простий і швидкий спосіб нанесення силіконового клею - по декільком концентричним колам, переважна кількість яких становить від 2 до 5 з відповідною частотою їх розташування. Зазначений силіконовий клей відноситься до високотемпературних різновидів клею, є нетоксичним і прийнятним для використання стосовно продуктової тари. Перевага його полягає в тому, що його можна наносити холодним, в результаті він може бути двокомпонентним, щоб полегшити стадію збірки, крім того, його можна тримати під пресом притиснутим до дна 5 UA 109062 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 верхньої ємності до тих пір, поки ступінь міцності утримання не стане достатньою для досягнення наміченої мети. Силіконовий клей також згладить всі нерівності поверхні фарфорового тарілки, які майже завжди є, і в той же час збереже контакт для передачі тепла за допомогою теплопровідності. Фактично, цей силіконовий клей, наприклад, такий як Локтайт (Loctite), має добру теплопровідність, відмінний опір щодо численних циклів нагрівання аж до 250 °C, і в той же час зберігає свою пружність. В дійсності, коли зазначений клей втрачає свої властивості, термотарілка стає непридатною до використання і може навіть розколотися. Ущільнення, переважно всього повітронепроникне, між основою і верхньої ємністю тарілки, необхідне насамперед для того, щоб запобігти попаданню всередину води або іншої рідини під час численних циклів миття тарілки, реалізується за допомогою ущільнюючого суцільного валика уздовж краю в місці з'єднання основи і верхньої ємності термотарілки. Альтернативними варіантами для почережних по напрямку прямих розрізів кільця металевої фольги, які показані на фіг. 6, є наступні варіанти: вигнуті розрізи, представлені на фіг. 7, або спіралеподібні, представлені на фіг. 8. Всі зазначені форми розрізів входять в поняття вищезазначених прямих розрізів, які обмежують і мінімізують деформації поверхні, а головне, не дозволяють їм доходити до стану небезпечних. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 1. Термотарілка, яка відрізняється тим, що вона складається з верхньої ємності, виготовленої з фарфору або кераміки і призначеної для безпосереднього поміщення в неї готової продукції, яку необхідно зберегти в гарячому вигляді, основи, яка кріпиться до верхньої ємності знизу і утворює внутрішню порожнину, де на нижній поверхні верхньої ємності розташований лист металевої фольги, що має високу теплоємність, якому надано форму, що приблизно відповідає формі дна верхньої ємності, при цьому, зазначений лист металевої фольги має центральний отвір і ряд прорізаних борозенок або розрізів, що починаються від центрального отвору і/або від зовнішнього краю листа і покривають майже весь простір між центральним отвором і зовнішнім краєм. 2. Термотарілка за п. 1, яка відрізняється тим, що металева фольга знаходиться на відповідній відстані від верхньої поверхні основи. 3. Термотарілка за п. 1 або 2, яка відрізняється тим, що основа приєднується до верхньої ємності термотарілки по краю за допомогою лютівної пасти. 4. Термотарілка за будь-яким одним або більше з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що лист металевої фольги покриває тільки центральну частину термотарілки, але не її краї. 5. Термотарілка за будь-яким одним або більше з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що лист металевої фольги може нагріватися за допомогою індукції. 6. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що лист металевої фольги кріпиться до нижньої поверхні дна верхньої ємності тільки в декількох місцях. 7. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що металевій фользі надається форма кільця. 8. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що лист металевої фольги має прорізані борозенки або розрізи, які починаються, по черзі, від центрального отвору і від зовнішнього краю кільця. 9. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що загальна кількість прорізаних борозенок або розрізів може варіювати від 8 до 48. 10. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що переважна кількість прорізаних борозенок або розрізів становить від 16 до 32. 11. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що найкращим варіантом є варіант із загальною кількістю прорізаних борозенок або розрізів, що дорівнює 24. 12. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що зазначені вище прорізані борозенки і розрізи мають прямолінійну конфігурацію і розташовані між центральним отвором і зовнішнім краєм. 13. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що зазначені вище прорізані борозенки і розрізи мають вигнуту або спіралеподібну конфігурацію і розташовані між центральним отвором і зовнішнім краєм. 6 UA 109062 C2 5 14. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що як лютівна паста використовується високотемпературний силіконовий клей з модулем пружності, який забезпечує розтягнення щонайменше на 150 %. 15. Термотарілка за будь-яким одним або більше попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що металева фольга прикріплюється до основи тарілки за допомогою вищезгаданої лютівної пасти в певних точках або по концентричних колах. 7 UA 109062 C2 8 UA 109062 C2 9 UA 109062 C2 Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 10