Спосіб введення кисню в шлунок

Спосіб введення кисню в шлунок, який включає насичення киснем водного розчину, який потім вживають ковтками, який відрізняється тим, що як водний розчин використовують мінеральну воду, яку насичують киснем під тиском 5-7 атмосфер до 90-95 об'ємних відсотків кисню в балон-сифоні, причому сифон виготовляють із харчової неіржавіючої сталі. Спосіб відноситься до області медицини бальнеології і може бути широко використаний в санаторно-курортній практиці для лікування і профілактики захворювань, що супроводжуються гіпоксією тканин - хронічний гастрит, виразка шлунка і дванадцятипалої* кишки, цироз печінки, при яких необхідна інтрагастральна оксигенотерапія. Відомий спосіб введення кисню в шлунок [Диллон Я.Г. Простой способ кислородной терапии // Советская медицина. - 1940. - №21.- С. 35-36] за допомогою зонда, через який в шлунок вводиться кисень. Ознаками, які співпадають із суттєвими ознаками запропонованого способу, є: введення кисню в шлунок через рот. Причинами, що перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату ( підвищення парціального тиску кисню в слизовій шлунка, кишок, гепатоцитів печінки; введення зонда може викликати ушкодження слизової глотки, стравохода, шлунка), є: нефізіологічність процедури введення кисню в шлунок через зонд, що неприємно, виснажливо для хворого і може викликати біль в животі, відчуття розширення в епігастральній області, рефлекторне порушення діяльності серця, легень; відрижки введеним киснем, що вимагає повторного - 3-4 рази на день введення кисню через зонд для досягнення терапевтичного результату. Як прототип обрано спосіб введення кисню в шлунок [Воронов A.M. Портативный распылитель для образования кислородной пены // Врачебное дело. - 1967. - №4. - С. 146-147] за допомогою водного розчину білка курячого яйця, що є піноу творювачем, який поміщений у відкриту колбу, пляшку ємністю 500 мл, через який пропускають струмінь кисню, утворюється піна, яку вживають ковтками. Ознаками, які співпадають із суттєвими ознаками запропонованого способу, є: насичення киснем водного розчину, який потім вживають ковтками. Ознаками, які співпадають із суттєвими ознаками запропонованого способу, є: насыщение кислородом водного розчину, який приймають ковтками. Причинами, що перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення парціального тиску в тканинах шлунка, кишок, печінки), є: відрижки киснем, що вимагає додаткового введення білково-кисневої піни та збільшує білкове навантаження на шлунок, підшлункову залозу, кишки; дискомфорт хворого- відчуття важкості, тиску в епігастральній області, неспокій, тривога, рефлекторні порушення діяльності серця аритмії, які зберігаються протягом 1,5-2 годин після прийому білково - кисневої' піни, за рахунок повільної евакуації піни із шлунка в кишку; виключена можливість для тривалого часу зберігання приготовленої' білково-кисневої піни за рахунок втрат кисню із відкритої ємності - колба, пляшка та розкладання білка курячого яйця. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу-прототипу шляхом використання в якості носія кисню мінеральної води, насиченої' киснем підтиском. Поставлена задача вирішується тим, що в способі введення кисню в шлунок, який включає насичення киснем водного розчину, який потім вживають ковтками, згідно корисної моделі, в І ю со ф 10357 якості водного розчину використовують мінеральну воду, які насичують киснем під тиском 5-7 атмосфер до 90-95 об'ємних відсотків кисня в балонсифоні, причем сифон виготовляють із харчової неіржавіючої сталі. Між сукупністю суттєвих ознак запропонованого винаходу і терапевтичним результатом, який може бути досягнений, виявлено наступний причинно- слідчий зв'язок: насичення киснем мінеральної води під тиском 5-7 атмосфер до 9095 об'ємних відсотків кісня за рахунок швидкої евакуації кисню в кишку - 1-2 хвилини та його всмоктування слизовою шлунка, кишки в систему воротної вени, дозволяє уникнути дискомфорта відчуття важкості, тиску в епігастральній області, неспокій , тривоги хворого, рефлекторного порушення діяльності серця, втрати кисню відрижками, що не вимагає додаткового прийому кисневонасиченої мінеральної води, забезпечує підвищення парціального тиску кисню в тканинах шлунка, кишок, печінки і заготовлена, кисневонасичена мінеральна вода в закритих ємностях може зберігатися до 1 місяця без втрат кисню, може використовуватися не тільки в санаторнокурортних, але і в домашніх умовах при тривалому терапевтичному лікуванні різних захворювань шлунково-кишкового тракту - хронічний гастрит, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, цироз печінки, які супроводжуються ГІПОКСІЄЮ тканин, при яких показана шлункова оксигенотерапія. Спосіб введення кисню в шлунок здійснюють наступним чином. Насичену в сифоні до 90-95 об'ємних ВІДСОТКІВ кисню мінеральну воду натисканням на важіль сифону виливають в порожню склянку ємністю 300 мл и випивають ковтками впродовж 2 хвилин. Курс лікування кисневонасиченою мінеральною водою при щоденному вживанні протягом 4 ТИЖНІВ. Запропонований спосіб введення кисню в шлунок апробований в умовах санаторнокурортного лікування на феодосійському курорті у 18 хворих при лікуванні хронічного атрофічного гастриту - 11 хворих, виразки 12-палої кишки - 5, гепатохолецистит - 2. Приклад 1 Хворий С 65 років, санаторна карта №1586, поступив в санаторій з діагнозом хронічний атрофічний гіпоацидний гастрит. Проведена терапія кисневонасиченою мінеральною водою «Феодосія» у вигляді щоденного прийому всередину Комп'ютерна верстка М Клюкін 1800 мл. по 300 мл. за 10 хвилин до їжі і перед сном впродовж 2 хвилин. Курс лікування 4 тижні. Після проведеного лікування покращився загальний стан, сон апетит При рентгеноскопії шлунка евакуація кисню спостерігалась через 2 хвилини після прийому води. Підвищення парціального тиску кисню в тканинах починалось через 6 хвилин після вживання кисневонасиченої води. ЕГГ відмічалось відновлення ритмічності моторики шлунка і наближення кривих до нормокшетичного типу. Приклад 2 Хворий Ю. 50 років, санаторна карта № 1832, поступив в санаторій з діагнозом виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. Проти виразкове лікування з прийманням кисневонасиченої мінеральної води «Феодосія» - щоденно до 1800 мл. по 300 мл. за 10 хвилин до їжі і перед сном впродовж 2 хвилин. Через 4 тижні стан покращився, біль, печія зникли. При ФГС - виразка на передній СТІНЦІ дванадцятипалої кишки зарубцювалась. При ЕГГ - амплітуда біопотенціалу шлунка знизилась до 0,34 мв. (було - 0,41 мв.), ритм моторики наблизився до нормокінетичного. Щоденне протягом 4 тижнів вживання кисневонасиченої мінеральної води «Феодосія» дозволяло підтримувати тиск кисню в тканинах на 2% вище, ніж до лікування. Запропонований спосіб введення кисню в шлунок у хворих із захворюваннями шлунка, печінки, зменшуючи явища гіпоксії тканин, сприяє нормалізації функції шлунка, печінки, а сама процедура введення кисню в шлунок не створює дискомфорта для хворого. Перевагами запропонованого способу введення кисню в шлунок є: фізіологічність, необтяжливість для хворого, простота, доступність, економічна доцільність, що дозволяє проводити шлункову беззондову кисневотерапію при захворюваннях, які супроводжуються ГІПОКСІЄЮ слизової' оболонки шлунка, кишок, гепатоцитів печінки хронічний атрофічний гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, цироз печінки та інші; також процедура прийому кисневонасиченої мінеральної води всередину необтяжлива, а приємна; кисневонасичену мінеральну воду можна заготовлювати на тривалий термін зберігання - до 1 місяця в закритих ємностях без утрати кисню, що вигідно та зручно при проведенні тривалого 3-4 тижні санаторно-курортного і в домашніх умовах лікування цих хворих. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Ки'їв, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м Київ-42, 01601