Спосіб введення зонда в порожнину дванадцятипалої кишки

Винахід відноситься до медицини, а саме до діагностики, і може бути використаний для введення зонда в порожнину дванадцятипалої кишки. Відомі способи введення зонда в порожнину дванадцятипалої кишки основані на використанні інструментальних методів контролю положення зонда, таких як УЗД та рентген [1, 2]. Недоліком цих способів є незручність, а при використанні рентгена - шкідливість для здоров’я пацієнта. Найближчим аналогом є спосіб введення зонда в порожнину дванадцятипалої кишки, який включає пероральне введення зонда з подальшим контролем його положення за допомогою рентгена [2]. Недоліком аналогу є незручність і шкідливість для здоров’я пацієнта. Задачею винаходу являється розробка такого способу введення зонда в порожнину дванадцятипалої кишки, який за рахунок використання для контролю положення зонда вимірювання різниці тиску між каналами зонда, забезпечував би спрощення процедури введення і зниження її шкідливості. Поставлена задача вирішується тим, що в способі введення зонда в порожнину дванадцятипалої кишки, який включає пероральне введення дуоденального зонда під інструментальним контролем, згідно з винаходом, використовують двоканальний зонд, при цьому дистальні отвори каналів рознесені на відстань 10-12см, а для контролю положення зонда вимірюють різницю тиску між каналами і просувають зонд до досягнення різниці тисків 5-10мм рт.ст. Використання двоканального зонда і вимірювання різниці тиску між каналами дозволяє спростити процес введення зонда в порожнину дванадцятипалої кишки, так як не потрібно вести хворого на рентген і пацієнт не опромінюється. Контроль положення зонда у шлунково-кишковому тракті заснований на вимірюванні градієнта тисків у шлунково-кишковому тракті, для чого дистальні кінці зондів рознесені на відстань 10-12см. Вказані у формулі винаходу межі зміни відстані між дистальними отворами каналів визначені на основі клінічних спостережень за 10 хворими. При цьому було встановлено, що середня відстань між антральним відділом шлунка і великим сосочком дванадцятипалої кишки складає 10-12см. А результати досліджень для визначення різниці тисків між каналами, отримані під час обстеження 10 хворих, наведені в таблиці. Спосіб виконують наступним чином. Для дослідження використовують двоканальний зонд, що являє собою два дуоденальних зонди, зв’язаних разом, шлунковий кінець на 10-12см вище оливи. Проксимальні кінці зондів під’єднують до датчиків вимірювача тиску. Після дачі зонда хворий ковтає його самостійно, в положенні лежачи на правому боці. У ході дослідження виконують безперервну реєстрацію змін величин тисків у двох каналах по ходу проходження зондом верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. При появі різниці тисків між каналами в межах 5-10мм рт.ст. констатують знаходження шлункового кінця зонда в області антрального відділу шлунка, а оливи в порожнині дванадцятипалої кишки. Таблиця Величина Находження зонда в різниці тисків порожнині Хворий між каналами, дванадцятипалої мм рт ст. кишки К.,і/х459 11 ні С.,і/х1269 7 так Л.,і/х1235 4 ні Б.,і/х1450 9 так Ф.,і/х1245 5 так А.,і/х1438 2 ні С.,і/х1377 6 так К.,і/х1453 1 ні В.,і/х11291 8 так М., і/х1215 10 так Приклад 1 Хворий С., 1982 року народження, і/х №1269. Після дачі зонда ковтав його самостійно, в положенні лежачи на правому боці. По мірі просування зонда у шлунковому і дуоденальному кінцях зонда реєструвалися значення тисків 0-2мм рт.ст., що свідчило про знаходження обох кінців зонда в тілі шлунка. При подальшому просуванні в шлунковому кінці зонда з'явилися значення тиску 7-8мм рт.ст., а в дуоденальному кінці 0-1мм рт.ст., різниця тисків становила 7мм рт.ст., що свідчило про знаходження шлункового кінця зонду в антральному відділі шлунка, а оливи в порожнині дванадцятипалої кишки, що підтвердилось при контрольному рентгенологічному дослідженні. Приклад 2 Хворий А., 1973 року народження, і/х №1438. Після дачі зонда ковтав його самостійно, в положенні лежачи на правому боці. По мірі просування зонда у шлунковому і доуденальному кінцях зонда реєструвались значення тисків 5-7мм рт.ст., що зберігались до кінця введення зонду. Різниця тисків становила 2мм рт.ст. Було запідозрено, що зонд закрутився і обидва його кінці знаходяться в тілі шлунка, що було підтверджено при контрольному рентгенологічному дослідженні. Запропонованим способом виконано введення зонда 60 хворим. Жодному з них не знадобився рентген контроль для підтвердження правильності знаходження зонда. Таким чином, порівняння з найближчим аналогом показує, що застосування запропонованого способу дозволяє спростити і зменшити шкідливість введення зонда в порожнину дванадцятипалої кишки. Джерела інформації: 1. Нестеренко Ю.А., Глабай В.П., Шаповальянц С.Т. Хронический панкреатит. // М. - Издатель Мокеев -2000 182ст. 2. Скуя Н.А. Заболевания поджелудочной железы. // М. - Медицина -1986 -238ст. Найближчий аналог.