Трансназальний багатофункціональний зонд для інтубації тонкої кишки

Трансназальний багатофункціональний зонд для інтубації тонкої кишки. Винахід відноситься до медицини, а саме, до хірургії органів черевної порожнини. Аналогом може бути зонд кишковий (А.с. СРСР №921576, кл. A61M25/00, 1980), виконаний у вигляді двохканальної трубки з боковими отворами для аспірації та введення тестуючої речовини з додатковими отворами і втулками для аспірації шлункового вмісту. Спільними ознаками аналогу і запропонованої моделі є: 1. Наявність декількох каналів з різним функціональним призначенням. 2. Наявність бокових отворів для кожного каналу. 3. Автономність каналів. Наступним аналогом може бути післяопераційний дренуючий зонд (А.с. №1148624, кл. A61M25/00, 1983) у вигляді еластичної трубки з двома каналами для декомпресії і зондового харчування, які мають додаткові ще два аспіраційні роздільні канали для евакуації тонкокишкового вмісту з боковими отворами. Спільними ознаками зонду з аналогом є: 1. Зонд у вигляді еластичної трубки. 2. Наявність декількох роздільних каналів різного функціонального призначення. 3. Наявність бокових отворів у кожному каналі. У зв'язку з тим, що в жодного з аналогів немає каналу з електродом, проведення внутрішньокишкового електрофорезу неможливе. Прототипом є кишковий зонд, описаний в (А.с. СРСР №1560231, кл. A61N1/36, 1988), який представляє собою еластичну трубку з електродами у вигляді стальних циліндрів на відстані 20см один від одного. В зв'язку з тим, що під час проведення гальванізації існує небезпека опіків слизової тонкої кишки і з допомогою окремих електродів неможливо досягти рівномірного постійного електричного поля, тому що силові лінії будуть виходити з кілець електродів і їх густина буде максимальна саме біля них, а для терапевтичного ефекту необхідно постійне електричне поле низької щільності, даний прототип не можна використати для внутрішньокишкового електрофорезу. В основу винаходу поставлено завдання усунути недоліки вище наведених аналогів і прототипу і поєднати функціональні можливості багатоканальних зондів зі застосуванням дії постійного гальванічного струму на кишечник, що дасть змогу провести повний комплекс лікувальних і профілактичних заходів в ранньому післяопераційному періоді, а саме: виведення кишкового вмісту і газів з просвіту кишки, корекцію водно-сольового і енергетичного балансу організму шляхом введення по інфузійному каналі розчинів електролітів, білкових препаратів, інших рідин, їжі, тощо. Підведення безпосередньо в просвіт кишки медичних препаратів, проведення гальванізації тонкої кишки, яка відновлює власну перистальтику, покращує кровопостачання стінки кишки, зменшує її набряк, концентрує кишкові токсини у просвіті дренуючого каналу з наступним їх видаленням, промивання просвіту кишки. Ознаки, що характеризують винахід: 1. Еластична трубка; 2. Потовщений сліпий дистальний кінець; 3. Наявність трьох каналів у просвіті трубки; 4. Наявність отворів у каналах; 5. Наявність електроду в одному з каналів; 6. Наявність канюль на проксимальних кінцях каналів; 7. Наявність штекера для під'єднання електроду до апарату; 8. Герметичність між поверхнею електроду і внутрішньою поверхнею стінки його каналу; 9. Роздільне входження каналів в зонд; 10. Наявність отворів між дренуючим каналом і каналом з електродом. Остання ознака є основною відмінністю, яка дає змогу захистити слизову кишечника від можливих термічних і електричних пошкоджень, створити в просвіті кишки постійне електричне поле низької щільності. Суть винаходу полягає в слідуючому: зонд являє собою еластичну трубку довжиною 2200мм, зовнішнім діаметром 6мм і потовщенням на дистальному кінці. В просвіті трубки є три канали: дренуючий, інфузійний, канал електроду, стінки якого інтимно спаяні з поверхнею електроду. Входження кожного каналу в зонд роздільне, через окремі відведення з канюлями, які можуть закриватися, на кінцях та штекером на електроді. Бокові отвори в каналах розміщені слідуючим чином: у дренуючому каналі діаметром 3мм, на відстані 50мм один від одного, на протязі 1500мм від дистального потовщення; у інфузійному каналі діаметром 1мм на відстані 100мм один від одного, на протязі 500мм від дистального потовщення. Отвори діаметром 1мм між дренуючим і електродним каналами розміщені на відстані 25мм один від одного на протязі 1500мм від дистального потовщення. Після трансназальної інтубації тонкої кишки по загальноприйнятій методиці в ранньому післяопераційному періоді відсмоктують вміст тонкої кишки по дренуючому каналі. Вводять поляризуючу суміш електролітів по інфузійному каналі в просвіт кишки. Штекер електроду підключають до клеми "плюс" апарату "Поток 1". Пасивний електрод може розміщуватися в мікроіригаторі в заочеревинному просторі, або в дренажі черевної порожнини - в залежності від патології. Його підключають до клеми "мінус" того ж апарату. Гальванізацію проводять на протязі однієї години при щільності струму 0,03 0,05мА/см2. Після сеансу відсмоктують вміст дренуючого каналу. На кафедрі госпітальної хірургії Чернівецького державного медичного інституту була проведена апробація даної моделі зонду на собаках, відпрацьована методика трансінтестинальної гальванізації в різних режимах, вироблені покази і протипокази до застосування зонду в медицині. Застосування запропонованого пристрою дає змогу: - кишкові токсини, молекули яких мають переважно від'ємний заряд, концентрувати в дренуючому каналі з подальшим їх видаленням: за рахунок концентрації OH іонів в просвіті кишки збільшувати внутрішньопросвітню pH, що позитивно впливає на моторно-евакуаторну функцію кишечника і кровопостачання шарів його стінок. Під дією гальванічного струму в просторі між електродами проходить утворення біологічно активних речовин. Цей процес закономірно залежить від полярності електродів, де ацетилхолін накопичується поблизу катоду, а холінестераза - біля аноду. Завдяки гальванізації покращується проведення імпульсів по периферичним нервам. Так, під від'ємним полюсом збудливість рецепторів нервових закінчень підвищується, а під позитивним знижується. Значні зміни торкаються і симпатикоадреналової системи, біологічне значення яких полягає в підвищенні реактивності організму і функціональної активності тканин, органів і систем. На базі 1 - го хірургічного відділення 1 - ої міської клінічної лікарні м.Чернівці проведено застосування запропонованого зонду у 10 хворих: 5 з яких оперувались з приводу розлитого гнійного перитоніту апендикулярного походження; 2 - після перфорації дванадцятипалої кишки; 3 - після защемлених кил з некрозом кишки. У всіх випадках вдалося відновити моторно-евакуаторну функцію кишечника на протязі 24 годин з моменту гальванізації, знизити загальну інтоксикацію, запобігти інших післяопераційних ускладнень.