Спосіб діагностики стану окорухових м’язів

Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до офтальмології, і може бути використана як спосіб визначення стану окорухови х м'язів. Відомий спосіб діагностики стану окорухови х м'язів [SU 1152588 А, А61F9/00, авторів А.М. Водовозова і В.В. Ковиліна, опублікований 30.04.85 в бюл, №16], що передбачає формування на оці інтерференційної картини, по якій можна діагностувати місце прикріплення окорухови х м'язів. Недоліком існуючого способу є відсутність можливості оцінки функціонуючого стану окорухови х м'язів. Відомий також спосіб найближчий до пропонованого методу [SU 1232248 А1, А61F9/00 авторів А.М. Водовозова і В.В. Ковиліна, опубліковані 23.05.86. бюл. №19], що передбачає реєстрацію сформованої на оці інтерференційної картини при взаємно перпендикулярних площинах поляризації поляризатора і аналізатора системи формування і реєстрації інтерференційної картини і їх збігу з головними меридіанами ока пацієнта при фіксації його погляду по осі системи реєстрації, відмінний тим, що з метою діагностики патології окорухови х м'язів, визначають елементи інтерференційного ромба і при збільшенні ізохромами кута з однією із сторін діагностують недостатність функціонування м'яза на цій стороні. Недоліком існуючого способу є також відсутність можливості кількісної оцінки патології окорухови х м'язів, яка не передбачалась. В основу корисної моделі поставлено задачу створення способу визначення кількісної характеристики залежності форми геометричних елементів інтерференційної картини рогівки досліджуваного ока від стану окорухови х м'язів. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб діагностики стану окорухових м'язів, що передбачає реєстрацію сформованої на оці інтерференційної картини при взаємно перпендикулярних площинах поляризації поляризатора і аналізатора системи формування і реєстрації інтерференційної картини і їх збігу з головними меридіанами ока пацієнта при фіксації його погляду по осі системи реєстрації, і визначення елементів інтерференційного ромба; для збільшення точності діагностики косоокості шляхом вимірювання кутів між елементами інтерференційної картини, інтерференційну картину формують за допомогою монохроматичного випромінювання, використовуючи для цього джерело монохроматичного випромінювання та поляризаційні фільтри, реєструють, використовуючи для цього аналізатор та фотоелектронний помножувач, і оброблюють за допомогою кореляційних функцій на ЕОМ. Суть корисної моделі пояснює креслення Фіг. Для здійснення способу формують інтерференційну картину рогівки досліджуваного ока з допомогою монохроматичного світла. При цьому використовують два поляризаційні фільтри. Поляризатор встановлюють перед джерелом монохроматичного випромінювання у видимому діапазоні спектру, аналізатор перед окуляром, причому їх встановлюють так, щоб площини поляризації поляроїдів були взаємно перпендикулярні і розташовувались в меридіанах від 0° до 90°. При цій умові спостерігають нульові ізокліни і більш чітко видно інтерференційну картину. Пацієнт фіксує погляд в окуляр, оскільки при довільному погляді видима інтерференційна картина не відображатиме дійсного розподілу напруг. При виконанні цих умов на рогівці спостерігають інтерференційну картину. Вона є темним хрестом - ізокліни 1 в центрі рогової оболонки і ромб з чергуючи х смуг - ізохроми 2 по периферії рогівки 3 (Фіг.). Вимірюють кути 5 ромба і в залежності від їх величини оцінюють стан окорухови х м'язів 4. Використання монохроматичного світла збільшить точність вимірювання кутів між елементами інтерференційної картини ромба завдяки більшої чіткості інтерференційної картини. Ізохроми - це лінії рівних дотичних напруг, тобто ізохроми характеризують величину напруги рогівки створюване внутрішньоочним тиском і силою тяги окорухови х м'язів. Враховується відносна постійність внутрішньоочного тиску, картина ізохром залежатиме в основному від дії окорухови х м'язів. У здорових осіб картина ізохром має вигляд симетричного ромба. При збільшені кута можна говорити про гіпофункцію, при його зменшенні про гіперфункцію. Для розробки пропонованого способу були проведені експериментальні дослідження на добровольцях: основну груп у становили 10 осіб хворих на косоокість, контрольну групу становили здорових 10 осіб. Експериментальні дослідження були підтверджені клінічними спостереженнями. При обстеженні пацієнтів з різним видом косоокості було встановлено, що у осіб без офтальмологічної патології кути інтерференційного ромба носять симетричний характер. У хворих же на косоокість кути ромба загострюються з боку гіперфункціонуючих м'язів. З боку гіпофункціонуючого м'яза кут, утворений ізохромами, зменшується. Технічний результат пропонованого способу полягає в тому, що метод неінвазивний і дозволяє кількісно діагностувати дисфункції окорухови х м'язів. Таким чином, використовування корисної моделі дозволяє забезпечити точність діагностики косоокості і виробити правильну тактику лікування.