Спосіб випробування пружини

Технічне рішення, що заявляється, відноситься до галузі вимірювань і може використовуватися при статичних випробуваннях пружин та ресор для їх подальшого розбраковування у виробничих умовах. Для визначення технічних параметрів пружини вимірюють її довжину у вільному стані, прикладають до неї витаруване зусилля і вимірюють величину деформації пружини під навантаженням. Є відомий спосіб випробування пружин, згідно з яким пружину встановлюють на випробувальну машину між нижньою опорою, з’єднаною з механізмом вимірювання сили, і верхньою опорою, з’єднаною з механізмом деформування, і, за допомогою лінійки, вимірюють спочатку її довжину у вільному стані, а потім деформацію під навантаженням, яке утворюють за рахунок переміщення верхньої опори з витаруваним зусиллям. Цей спосіб, який реалізовано на випробувальній машині МИП-100-2, є найближчим аналогом технічного рішення, що заявляється (1). Недоліком відомого способу є необхідність ручного вимірювання довжини пружини у вільному стані та під навантаженням, за допомогою лінійки з ноніусом. В основу корисної моделі поставлена задача зниження трудомісткості та підвищення точності вимірювань при випробуваннях пружин. Поставлена задача вирішується тим, що першу дискрету, від якої відлічують значення навантаження, реєструють у вимірювальному пристрої в момент стикання рухомої і нерухомої опор, перед встановленням пружини на випробувальну установку, а після встановлення пружини на нерухому опору первинну довжину пружини, від якої ведуть відлік величини її деформації під навантаженням, реєструють у вимірювальному пристрої в момент стикання рухомої опори з пружиною. Суть корисної моделі пояснюється фігурами 1-5, на яких схематично зображено випробувальну установку і послідовні етапи випробування пружини згідно зі способом, що заявляється (див. розділ „Конкретний приклад здійснення способу”) Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Перед встановленням пружини рухому опору випробувальної установки, пов’язану з механізмом деформації та з вимірювальним пристроєм, підводять до нерухомої опори і в момент їх стикання реєструють у вимірювальному пристрої першу дискрету, від якої йде відлік вимірювання навантаження. По тим опори розводять, встановлюють пружину на нерухому опору і підводять до неї рухому опору. В момент стикання рухомої опори і пружини у вимірювальному пристрої реєструють первинну довжину пружини. При подальшому переміщенні рухомої опори відлік зусилля деформування ведуть від першої дискрети, яку зареєстровано у вимірювальному пристрої в момент стикання рухомої і нерухомої опор, а відлік деформації пружини під навантаженням ведуть від первинної довжини пружини, яку зареєстровано у вимірювальному пристрої в момент торкання пружини рухомою опорою. Конкретний приклад здійснення способу. Установка для здійснення запропонованого способу містить нерухому опору 1, пов’язану з датчиком навантаження 2, і рухому опору 3, пов’язану з датчиком переміщень 4 і механізмом деформування 5. Датчики 2 і 4 вимірювального пристрою, через перетворювальні блоки 6 і 7, відповідно, і обчислювальний блок 8, приєднано до показувального приладу 9 (Фіг.1). Перед встановленням пружини у випробувальну установку опору 3 підводять до опори 1 (Фіг.2). У момент їх стикання датчик 2 через перетворювальний блок 6 передає сигнал у обчислювальний блок 8, з якого він надходить до показувального приладу 9 і реєструється як перша дискрета відліку навантаження Р 0. Опору 3 повертають у вихідне положення. По тим на нерухому опору 1 встановлюють пружину 10. Опору 3 пересувають до стикання з пружиною. При цьому сигнали датчика 4 через блоки 7 і 8 надходять у показувальний прилад 9 як поточне переміщення LПОT (Фіг.3). У момент стикання верхньої опори і пружини блок 8 перераховує величину переміщення опори 3 і передає її у показувальний прилад, де вона реєструється як первинна довжина пружини L0 (Фіг.4). При подальшому переміщенні опори 3 під дією механізму деформування 5 і стисканні пружини 10, сигнали датчика навантаження 2 і датчика переміщень 4, через блоки 6 і 7 відповідно, і блок 8, поступають на показувальний прилад як показання Р та L, що характеризують деформацію пружини під відповідним навантаженням (Фіг.5). Запропонований спосіб суттєво знижує трудомісткість і підвищує точність випробування за рахунок виключення операцій ручного вимірювання довжини пружини у вільному стані та при її деформації. Джерела інформації: 1. Машина для испытания пружин и рессор МИП-100-2. Инструкция по эксплуатации. Верхневолжское центральное бюро технической информации, 1967г.