Спосіб експериментального моделювання перитоніту

Спосіб експериментального моделювання перитоніту, що включає лапаротомію та інфікування черевної порожнини, який відрізняється тим, що під час лапаротомії у черевну порожнину лабораторним щурам вводять подрібнені фекалії досліджуваної тварини - 1 мг на 100 г маси тварини Винахід відноситься до медицини, а саме до абдомінальної хірурги, і призначається для експериментального моделювання перитоніту з метою вивчення можливостей лікування Проблема гострого перитоніту до теперішнього часу залишається однією з найбільш складних у дитячій хірурги Незважаючи на застосування сучасних методів діагностики та лікування, КІЛЬКІСТЬ післяопераційних ускладнень при розповсюдженому перитоніті апендикулярної етіології у дітей залишається високою - від 12,4% до 48,6% [1] Останнім часом дуже велике значення в патогенезі перитоніту надається особливостям збудників даного захворювання, змінам метаболізму [2] Істотного прогресу в рішенні проблеми дитячого перитоніту можна досягти шляхом боротьби з ендогенною інтоксикацією, використанням адекватних методів дренування і санації черевної порожнини та ш Рішенню цих питань допоможе використання експериментального перитоніту у лабораторних щурів, створеного з урахуванням еті о патогенезу захворювання Відомий спосіб моделювання перитоніту шляхом перев'язки хробаковидного відростка з брижею [3], перфорації товстої кишки [4], введення у черевну порожнину серійних штамів мікроорганізмів [5] та ш Але неоднозначність результатів (низька ефективність відтворення перитоніту, окремі вогнища запалення у черевній порожнині, невідповідність створеної моделі етюпатогенезу перитоніту) запропонованих авторами способів моделювання спонукало відтворити нову модель перитоніту в експерименті на щурах лінії Вістар Найбільш близьким до запропонованого є спо сіб моделювання перитоніту [6] шляхом інфікування черевної порожнини введенням 10% розчину калу (1 мл на 100 маси тварини) Але автор не прослідкував розвиток запального процесу, невідоме походження калового розчину, відсутній висновок про ефективність відтворення перитоніту В основу винаходу поставлено задачу удосконалення способу моделювання перитоніту у щурів лінії Вістар шляхом введення у черевну порожнину подрібнених фекалій досліджуваної тварини Поставлена задача вирішується тим, що згідно винаходу, під час лапаротомії у черевну порожнину лабораторним щурам вводять подрібнені фекали досліджуваної тварини - 1мг на 100г маси тварини Спосіб виконується слідуючим чином після знеболювання внурішньом'язовим введенням розчину етамшала натрія (35мг/кг) 22 щурам лінії Вістар (масою 200 - 250г) розтинали шкіру до 2см в правій здухвинній ДІЛЯНЦІ, М'ЯЗИ розсовували, розкривали черевну порожнину Подрібнені фекалії цієї тварини вводили у черевну порожнину (1 мг на 100г маси тварини), розподіляючи між петлями кишечника Рану зашивали наглухо, обробляли фуропластом Після операції за тваринами спостерігали Відтворення перитоніту вивчали макроскопічне та гістологічне, виводячи тварин із досліду шляхом декапітацп через 1, 2, 3 доби після операції Більше 4-х діб щури не жили Загиблі унаслідок перитоніту щури також піддавалися дослідженню, а знайдені зміни рахувались при аналізі результатів На другу добу після операції поведінка щурів змінювалась щури були млявими, відмовлялися (О ю 56442 від їжі, забивалися у куток, відмічена спрага. В першу добу після операції загинуло 7 щурів, троє виведені із досліду. У всіх випадках післяопераційна рана була чистою. Макроскопічне (Фіг. 1) при розтині черевної порожнини було: більша частина петель кишечник зверху покрита фібринозногнійною плівкою, легко видаляємою пінцетом, між собою кишечник також склеєний; очеревина набрякла, у порожнині був каламутний випот. На 2-у добу загинуло ще 5 тварин, 2 - виведені із досліду. При зовнішньому огляді у всіх тварин було здуття черева. Післяопераційна рана з ознаками запалення. При розтині черевної порожнини виділялася гнійна рідина, петлі кишечника покриті фібринозно-гнійними нашаруваннями. До 3-ї доби після операції загинуло ще 5 щурів із неспроможністю операційної рани. При ревізії кишечник покритий товстим шаром фібрина, у черевній порожнині гній, очеревина потовщена. Гістологічне (Фіг.2) дослідження показало, що через добу після операції стінка кишечника була рясно дифузно інфільтрована лейкоцитами, судини різко розширені, стаз в них, виразний навколосудинний набряк. Через три доби стінка кишки рясно інфільтрована лейкоцитами, серозна некротизована, мезотелій місцями відсутній, виразний навколосудинний набряк і стаз в судинах. Гістологічним дослідженням встановлено, що вже на першу добу після операції у черевній порожнині утворився поширений запальний процес перитоніт. Вважаючи дані макроскопічних та гістологічних досліджень, можливо розцінити створену модель адекватною для вивчення в експерименті. При співставленні з прототипом і аналогічними рішеннями, заявлений спосіб дозволяє відтворити модель експериментального перитоніту з ефективністю 100%. Література: 1. Исаков Ю.Ф., Степанов Э.А., Красовская Т.В. Абдоминальная хирургия у детей ЇМ.— Медицина, 1988.—415 с. 2.Біляєва О.О. Комплексне лікування перитоніту та профілактика його ускладнення // Автореф. дис. д. м. н.—К., 1999.—36 с. З.Топузов B.C., Давиденко В.Б., Заика В.В. Внутритканевой электрофорез антибиотиков в лечении перитонита у детей // Вестник хирургии им. И.И.Грекова, 1991.—№ 7-8.—С.64. 4.Державин В.М., Цветкова Е.И., Иванова М.Н. и др. Профилактика спаек и связанных с ними осложнений при перитоните у детей // Хирургия, 1989.—№11.—С.113-116. 5. Григорьев Е.Е. Послеоперационные спайки брюшной полости, их предупреждение //Автореф. дис. К.М.Н.—М., 1961.—18с. 6. Златин Г.С. Изменение системы регуляции агрегатного состояния крови при применении сорбционных методов детоксикации и УФО аутокрови в лечении больных разлитым перитонитом // Автореф. дис. к.м.н.—Л., 1991.—24с. ФІГ.] Фіг.2 Підписано до друку 05.06.2003 р. Тираж 39 прим. ТОВ "Міжнародний науковий комітет" вул. Артема, 77, м. Київ, 04050, Україна (044)236-47-24