Спосіб оцінки ефективності лікування закритої черепно-мозкової травми у віддаленому періоді

Спосіб оцінки ефективності лікування закритої черепно-мозкової травми відноситься до медицини, зокрема неврології та технологій оцінки ефективності лікування. Він може застосовуватися для розробки та обґрунтування індивідуальних лікувальних програм, зокрема у віддаленому періоді закритої черепно-мозкової травми. Оцінка ефективності лікування закритої черепно-мозкової травми визначається ступенем цереброваскулярної реактивності, яка пов'язується з можливими порушеннями у надсегментарних відділах вегетативної нервової системи, що слугує чинником порушення регуляції судинного тонуса. В свою чергу, порушення нейро- та гемодинаміки при черепно-мозковій травмі є пусковим механізмом розвитку метаболічних порушень. Саме тому, оцінка ефективності лікування має бути багатокомпонентною та комплексною, враховувати як стан резистентності судин, так і рівень та виразність метаболічних порушень, властивих цій категорії хворих. Основними способами оцінки ефективності лікування закритої черепно-мозкової травми є дослідження динаміки зміни цереброваскулярної реактивності магістральних судин головного мозку під впливом фармакотерапії [Калашников В.И. Состояние мозговой гемодинамики и цереброваскулярной реактивности у больных с хроническими нарушениями мозгового кровообращения. Дис. ... канд. мед. наук. - Харьков.-2001г.], рефлексотерапії [Шапиро М.И. Рефлексотерапия в комплексном лечении больных с последствиями закрытой черепно-мозговой травмы. Автореф. Дис. ... канд. мед. наук. Харьков, 1983. 16 с.] або комплексного патогенетичного лікування цереброваскулярних порушень [Волошин П.В., Тайцлин В.И. Лечение сосудистых заболеваний головного мозга. -К.: Здоров' я, 1991. - 408 с.]. Застосовуються, також методи оцінки ефективності лікування, які базуються на оцінці компенсації та метаболічних порушень, зокрема системі оксидантного та антиоксидантного захисту [ Завалишин И.А., Захарова М.Н. Оксидантный стресе -общий механизм повреждения при заболеваниях нервной системы. Журн. Неврол. и психиатр. 1996; 96: 2: 111-114], перекисного окислення ліпідів плазми крові [Владимиров Ю.А., Арчаков А.И.. Перекисное окисление липидов в биологических мембранах. -Μ. .-На ука, 1972.-252с.], а також - кінетики хемілюмінесценції сироватки крові [Фархутдинов Р.Р., Лиховских Β.Α. Хемилюминесцентные методы исследования свободнорадикального окисления в биологии и медицине. Уфа 1995; C.11-20]. Відомий спосіб визначення ефективності лікування закритої черепно - мозкової травми [Гайдар Б. В. Принципы оптимизации церебральной гемодинамики при нейрохирургической патологии головного мозга: Автореф. дисс.: д-ра мед. наук. - Л., 1990], який передбачає проведення доплерографічного дослідження стану реактивності магістральних судин головного мозку шля хом якісної оцінки їх реактивності при проведенні функціональної гіперкапнічної проби, сутність якої у проведенні вимірів реактивності судин після довільної затримки вдоха, що дозволяє виконувати якісну оцінку вазоконстрикції та вазодилятації мозкових судин по даним доплерографії. Цей спосіб дозволяє якісно оцінювати ефективність лікування закритої черепно - мозкової травми з урахуванням гіперкапнічної резистентності судин головного мозку, однак при виконанні способу не враховуються властиві для віддаленого періоду черепно-мозкової травми, метаболічні та біохімічні порушення, а також виразність компенсаторних механізмів у конкретних хворих. Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким по технічній суті та результату, який може бути досягнуто, до того, що заявляється тому його обрано за прототип. В основу винаходу покладено задачу підвищення точності оцінки ефективності лікування закритої черепно мозкової травми за рахунок комплексного врахування стану судин та рівня виразності метаболічних порушень. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у способі оцінки ефективності лікування закритої черепно - мозкової травми, який включає якісну оцінку вазоконстрикції та вазодилятації мозкових судин по даним доплерографії, згідно з винаходом, додатково вимірюють реактивність судин на гіперкапнічне навантаження, вміст у сироватці крові дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду, SH - гр уп, активність індукованої перекисом водню хемолюмінесценції сироватки крові до та після проведеного лікування, після чого визначають його ефективність застосовуючи узагальнений кількісний показник ефективності лікування (ЕЛЗЧМТ), який розраховують по формулі ЕЛЗЧМТ= D ІГР · D І ДК · D ІМД · D I SH · D ІБХЛ , де D ІГР=0І ГР/ 1І ГР - декремент гіперкапнічної резистентності судин до (1ІГР) та після (0ІГР) лікування, D ІДК=0ІДК/ 1І ДК - декремент вмісту дієнових кон'югатів до 0ІДК) та після (1ІДК) лікування, D ІМД=0ІМД/ 1ІМД декремент вмісту малонового діальдегіду до 0ІМД) та після (1ІМД) лікування, D ІSH=0ІSH/ 1І SH - декремент вмісту у сироватці крові SH-груп до (0ІSH) та після (1ІSH) лікування, 0 1 0 D ІБХЛ= ІБХЛ / ІБХЛ - декремент індукованої перекисом водню хемолюмінесценції сироватки крові до ( ІБХЛ) та після 1 ( ІБХЛ) лікування; і коли ЕЛЗЧМТ>1,0 лікування оцінюють як ефективне; і навпаки. Підвищення точності оцінки ефективності лікування закритої черепно - мозкової травми досягають шляхом комплексного врахування стану судин, зокрема за рахунок виміру їх гіперкапнічної резистентності, а також за рахунок комплексної оцінки гомеостазу, шляхом врахування стану перекисного окислення ліпідів та змін, які відбуваються під впливом лікування на рівні антиоксидантної системи. Останнє відіграє визначальну роль у підвищенні оцінки ефективності лікування закритої черепно-мозкової травми у віддаленому періоді, оскільки саме на рівні реактивності судин та, властивих для віддаленого періоду закритої черепномозкової травми, біохімічних порушень можуть реалізуватися патогенетичні механізми судинних вражень мозку. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах, наприклад перед початком лікування та після його закінчення виконують доплерографічне обстеження хворого, виконуючи оцінку вазоконстрикції та вазодилятації мозкових судин при довільній затримці дихання хворим впродовж 40-60 секунд (розраховують коефіцієнт реактивності судин) до та після лікування; визначення вмісту у сироватці крові дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду, SH - груп виконують за стандартними біохімічними методиками, а вимір активності індукованої перекисом водню хемолюмінесценції сироватки крові виконують на медичному хемолюмінографі "Ц-01", для чого 0,3мл сироватки крові у 1,0мл трисбуферного розчину індукують 0,05% розчином перекисню водню, підраховуючи спалахи впродовж 1 хв. та розраховуючи їх середню частоту впродовж 1 секунди. Наведену послідовність вимірів виконують до початку та, повторно, на момент закінчення лікування, після чого визначають його ефективність застосовуючи узагальнений кількісний показник ефективності лікування (ЕЛЧМТ), який розраховують по формулі ЕЛЗЧМТ= D ІГР · D І ДК · D ІМД · D I SH · D ІБХЛ , де D ІГР= 0ІГР/1 ІГР - декремент гіперкапнічної резистентності судин до (1ІГР) та після (0ІГР) лікування, D ІДК=0 ІДК /1 ІДК - декремент вмісту дієнових кон'югатів до (0ІДК) та після (1ІДК) лікування, D ІМД=0ІМД/ 1ІМД - декремент вмісту малонового діальдегіду до (0ІМД) та після (1ІМД) лікування, D ІSH= 0 ІSH/ 1ІSH - декремент вмісту у сироватці крові SH-груп до (0 ІSH) та після (1ІSH) лікування, 0 1 0 D ІБХЛ= ІБХЛ / ІБХЛ - декремент індукованої перекисом водню хемолюмінесценції сироватки крові до ( ІБХЛ) та після 1 ( ІБХЛ) лікування; і коли ЕЛЗЧМТ>1,0 лікування оцінюють як ефективне; і навпаки. Приклад, який ілюструє спосіб. Хворий Чередниченко Ю.О. 38 p., знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні впродовж 20 діб з діагнозом "Залишкові явища закритої черепно-мозкової травми з лікворно-венозною гіпертензією та астенічним синдромом". На момент госпіталізації хворому проведено комплексне обстеження, зокрема доплерографія магістральних судин голови та шиї - виміряна гіперкапнічна резистентність судин становила 1ІГР=1,39; вміст дієнових кон'югатів у сироватці крові - 0ІДК=94,2мкмоль/л; вміст у сироватці крові малонового діальдегіду становить 0 ІМД=11,09мкмоль/л; вміст у сироватці крові SH-груп становить -0ІSH=21,7млмоль/л; по результатам виміру індукованої перекисом водню хемілюмінісценції сироватки крові встановлено, що 0ІБХЛ=1487спалахів/сек. Пацієнту було проведено комплексне лікування: 1. Рефлексотерапія №10. 2. Пірацетам20%-5,0т1в/в№10 3. Магнія сульфат 25% - 5,0ml в/м №5 ч/д 4. Фуросемід 40мг 1 раз в 3 дні 5. Аспаркам 500мг 3 рази на день 6. Циннарізін 25мг 3 рази на день 7. Лікувальна фізкультура Після виконаного лікування хворий Чередниченко Ю.О., комплексно обстежений, зокрема виконано доплерографію магістральних судин голови та шиї - виміряна гіперкапнічна резистентність (К+) судин становила 0 ІГР=1,28; вміст дієнових кон'югатів у сироватці крові - 1ІДК=79,3мкмоль/л; вміст у сироватці крові малонового діальдегіду становить - 1ІМД=9,2мкмоль/л; вміст у сироватці крові SH-груп становить - 1ІSH=20,7млмоль/л; по результатам виміру індукованої перекисом водню хемолюмінісценції сироватки крові встановлено, що 1 ІБХЛ=1350спалахів/сек. Для оцінки ефективності комплексного лікування хворого у віддаленому періоді закритої черепно - мозкової травми застосовано узагальнений кількісний показник ефективності лікування (ЕЛЗЧМТ), який розраховано по формулі ЕЛЧМТ= D ІГР · D І ДК · D ІМД · D I SH · D ІБХЛ , =1,08 · 1,18 · 1,2 · 1,05 · 1,06=1,7, де D ІГР= 0ІГР/ 1ІГР =1,39/1,28=1,08 - декремент гіперкапнічної резистентності судин, D ІДК=0І ДК /1І ДК=94,2/79,3=1,18 - декремент вмісту дієнових кон'югатів, D ІМД=0ІМД /1 ІМД=11,09/9,2=1,2 - декремент вмісту малонового діальдегіду, D ІSH=0 ІSH/ 1ІSH=21,7/20,7=1,05 - декремент вмісту SH-груп, D ІБХЛ= 0ІБХЛ/ 1ІБХЛ=1437/1350=1,06 - декремент індукованої перекисом водню хемолюмінесценції сироватки крові. Таким чином, згідно з винаходом, оскільки узагальнений кількісний показник ефективності лікування ЕЛЗЧМТ=1,7>1,0, можна зробити висновок про те, що лікування є ефективним.