Спосіб прогнозування виникнення цукрового діабету 1 типу

Винахід відноситься до медицини, а саме, до ендокринології і може бути використаний для прогнозування виникнення цукрового діабету 1 типу ЦД 1. Як прототип обраний спосіб прогнозування виникнення цукрового діабету 1 типу (Ш.У. Ахмедова, Д.А.Рахимова Полиморфизм генов HLA II класса у больных инсулинзависимым сахарным диабетом в узбекской популяции //Иммунология.- 2002.- №5.- С.298-300) шляхом виявлення схильності до цукрового діабету 1 типу, який оснований на молекулярному типуванні генів HLA II класу, аналізі розподілу аллелей DRB1, DQA1, DQB 1 і встановленні генетичних маркерів схильності до ЦД 1. Ознаками, що збігаються з основними ознаками запропонованого способу, є: виявлення генетичних маркерів схильності до ЦД 1. Причинами, що перешкоджають досягненню очікуваного технічного результату (підвищення точності прогнозування), є: не забезпечує необхідної точності прогнозування виникнення цукрового діабету 1 типу, з тієї причини, що генетична схильність до ЦД 1 складається не тільки з аллелей DRB1, DQA1, DQB1, але поєднує цілий ряд діабет асоційованих локусів, відомо порядку 18 генів, розташованих на різних хромосомах; крім того, даний метод не застосується для масових профілактичних обстежень і вимагає дорогих реактивів. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу прогнозування виникнення цукрового діабету 1 типу шля хом проведення додаткового дослідження генного маркера D6S2414 і виявлення відповідних аллельних варіантів, що використовуються як діагностичні критерії для прогнозування виникнення ЦД 1. Поставлена задача досягається тим, що в способі прогнозування виникнення цукрового діабету 1 типу, що полягає у виявленні генетичних маркерів схильності до ЦД 1, відповідно до винаходу, досліджують поліморфізм генного маркера D6S2414 із хромосомною локалізацією 6р21.31, розташованого поблизу від генів HLA II класу та за наявності аллельних варіантів 8/12, 9/12, 10/11, 11/11, 12/13 становлять ризик розвитку ЦД 1. Запропонований спосіб здійснюють у такий спосіб. В обстежуваного з підозрою на схильність до захворювання ЦД 1 проводять забір венозної крові в кількості 35мл. Виділення геномної ДНК проводять на ампліфікаторі Терцик МС-2 за допомогою фенол-хлороформного методу в 25мкл реакційної суміші, що містить 67мМ трис-НС1 буферного розчину, рН 8,3, 50мМ КС1, 1,5мМ MgCl2, по 0,25мкМ кожного з dNTP, по 25нг праймерів D6S2414L 'AAOTGGGCTGAGATGTACCA-3’ і D6S2414R 5'ААССАС АССААТСТСТСТСС-3’. Полімеразна ланцюгова реакція проводиться по наступній програмі: 1 цикл 9571 хвилина; 5 циклів -95720 секунд, 557 20 секунд, 727 20 секунд; 35 циклів - 95710 секунд, 55710 секунд, 72710 секунд. Продукти полімеразної ланцюгової реакції розділяють у 10% поліакриламідному гелі в 0,1М трисборатному буфері, рН 8,0 і забарвлюють сріблом. Між сукупністю істотних ознак запропонованого способу та очікуваним технічним результатом, що може бути досягнутий, виявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок: дослідження поліморфізму генного маркера D6S2414 із хромосомною локалізацією 6р21.31, розташованого поблизу від генів HLA II класу і виявлення аллельних варіантів 8/12, 9/12, 10/11, 11/11, 12/13 у результаті генотипування дозволяє використовувати їх як діагностичні маркери прогнозування розвитку ЦД 1 з наступним формуванням групи осіб з підвищеним ризиком розвитку захворювання в профілактичних цілях, а також верифікації преклінічного періоду з організацією превентивного лікування. Відомості, що підтверджують можливість використання винаходу. Всі обстежувані відносилися до трьох груп: діти, хворі на цукровий діабет 1 типу, батьки хворих дітей і контрольна група - група популяційного контролю. Першу груп у склали хворі на цукровий діабет 1 типу - 35 осіб у віці від 1 року до 15 років, серед яких 18 хлопчиків і 17 дівчаток. В обстежувану груп у ввійшли діти, що проходили обстеження і лікування на базі ендокринологічного відділення. Групу батьків дітей, хворих на ЦД 1 склали 56 осіб, вік 22-45 років, з них 33 жінки і 23 чоловіка, без ознак ЦД 1. Групу контролю склали 50 донорів, у віці 19-56 років, з них 28 чоловіків і 22 жінки, у яких ЦЦ 1 також був відсутній. При електрофорезі в 10% ПААГ у суміші після ампліфікації реєструвалися зони в області молекулярних мас 172 - 192 п.н. Виявлено 6 різних аллельних поліморфних варіантів у хворих на ЦД 1 і в їхніх батьків. У таблиці 1 приведене порівняння частот аллелей локусу D6S2414 у контрольній групі - донори, у дітей з цукровим діабетом 1 типу та їхніх батьків Аналіз розходжень частот аллелей між донорами і хворими на ЦД 1, між донорами і батьками хворих на ЦД 1, 2 а також між батьками і хворими на ЦД 1 показує, що за критерієм c спостерігаються високодостовірні -р