Спосіб оцінки збалансованості вегетативного забезпечення хворих на гіпотеріоз

Спосіб оцінки збалансованості вегетативного забезпечення хворих на гіпотеріоз відноситься до фізіології та медицини, зокрема неврології та ендокринології, а також до технологій оцінки функціонального стану. Він може використовува тись для оцінки збалансованості вегетативного забезпечення при ендокринопатіях, зокрема у хворих на гіпотеріоз. Вегетативне забезпечення організму людини - інтегративний механізм впливу симпатичної та парасимпатичної складових вегетативної системи [Вегетативные расстройства // Под. ред. А.М.Вейн. - М.: МИ А, 1998. -с.110-147], що визначає функціональний стан як окремих органів та систем, как і організму людини вцілому [Миронова Т.Ф., Миронов В.А. Возрастные особенности вегетативной регуляции синусового ритма сердца в норме и патологии //Физиология человека. - 1998. -ТЛ8, №2. - С.84-90]. Відомі способи оцінки збалансованості вегетативного забезпечення організму людини, які включають використання даних щодо врахування факту клінічних проявів соматичних або неврологічних захворювань [Кузин М.И., Гехт Б.М. Миастения.-М.: Медицина.-1996.-226с.], або використовують складну технологію клінікофункціонального дослідження симпатичної та парасимпатичної складових вегетативного забезпечення [Функциональная диагностика нервных болезней.-М.:Медицина, 1991.-С.128-157], або базуються на оцінці метаболічних, імунологічних та інши х додаткових методах дослідження [Громова Н.К. Метаболические нарушения при аутоимунных дисфункциях некоторых желез внутренней секреции. - Спб.: Здоровье, 2000.-С.1421], що вимагає застосування складних клініко-лабораторних те хнологій, доступних лише у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах та не завжди адекватно відображає збалансованість вегетативного забезпечення. Відомий, також спосіб оцінки збалансованості вегетативного забезпечення організму людини, який включає визначення вмісту тиреотропного гормона у сироватці крові, вимір максимальної амплітуди коливань серцевого ритму та модальних кардіоінтервалів [Филипченко А. И., Бонецкий А. А., Калюжная Л. И. Вегетативный баланс и состояние щитовидной железы у детей, проживающих в условиях высокогорья и йоддефицита //Клиническая патофизиология, 2002.-№2 (2).-С.56-60]. Цей спосіб дозволяє оцінювати дисбаланс вегетативного забезпечення по результатам спектрального аналіза високо-, середньо- та низькочастотних складових спектра ритмограми серця, однак його застосування не враховує стан оксидантно-антиоксидантної системи хворих на гіпотеріоз. Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким по технічній суті і результату, що може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. В основу винаходу покладено задачу підвищення точності оцінки збалансованості вегетативного забезпечення. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі оцінки збалансованості вегетативного забезпечення, який включає визначення вмісту тиреотропного гормона (ТТГ) у сироватці крові, вимір максимальної амплітуди коливань серцевого ритму (dx) та модальних кардіоінтервалів (АМ0), згідно з винаходом, додатково виконують дослідження індукованої хемілюмінісценції сироватки крові, після чого розраховують індекс вегетативного дисбалансу (ІVD) з використанням формули ІVD= АМ0/d x та індекс хемолюмінесценції сироватки крові (ІHL) з використанням формули IHL=(AHL .T 50/V)/IN, де АHL-максимальна амплітуда спалахів індукованої хемолюмінесценції, Т50-тривалість періоду напівзатухання хемілюмінесценції (сек), V-швидкість індукованої хемілюмінесценції сироватки крові (спалахів/сек), IN - референтне значення показника хемілюмінесценції; і коли на тлі підвищеного вмісту тіреотропного гормона у сироватці крові, показник співвідношення ІHLIVD знаходиться у межах від 0,95 до 1,05 - вегетативне забезпечення оцінюють як збалансоване, і навпаки. Підвищення точності оцінки збалансованості вегетативного забезпечення досягають тим, що враховують специфічні ефекти впливу симпатичної та парасимпатичної складових, які є інформативними стосовно вегетативного забезпечення, при цьому критерії що враховуються, а також узагальнений кількісний показник адаптовані для оцінки збалансованості вегетативного забезпечення. Для оцінки збалансованості вегетативного забезпечення організму пацієнти обстежуються в динаміці, що в свою чергу, дозволяє одержати більш точне вихідне значення узагальненого показника та оцінювати його динаміку в процесі клініко-неврологічного моніторингу. Останнє відіграє визначальну роль в удосконаленні лікувально - діагностичного процесу та при вирішенні питання щодо адекватності комплексного лікування при різних соматичних та неврологічних захворюваннях, а також для скринінгу клінічне здорових осіб, оскільки винахід допомагає одержувати узагальнену оцінку щодо збалансованості вегетативного забезпечення. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах, наприклад при проведенні комплексного медичного огляду або при індивідуальному клініко-фізіологічному обстеженні для оцінки збалансованості вегетативного забезпечення проводять забір периферичної крові визначаючи за стандартною методикою вміст тіреотропного гормона, виконують варіаційний та спектральний аналіз серцевого ритму по даним ритмографії із застосуванням ритмографа "РГ-2" та проводять індуковану біохемілюмінісценцію сироватки крові із застосуванням хемілюмінометра "ХЛМЦ-01". По даним ритмографії використовують показники, які характеризують активність симпатичної та парасимпатичної регуляції діяльності серця, зокрема, вимірюють варіаційний розмах максимальної амплітуди коливань серцевого ритму (dx), питому вагу модальних кардіоінтервалів (АMo); а при виконанні індукованої хемолюмінісценції сироватки крові реєструють індуковані спалахи впродовж однієї хвилини з подальшим визначенням середньої швидкості (V) індукованої хемілюмінесценції сироватки крові (спалахів/сек), максимальної амплітуди спалахів індукованої хемолюмінесценції (АHL), тривалості періоду напівзатухання хемілюмінесценції (Т50; сек), а по результатам обстеження групи пацієнтів визначають референтне для даної групи значення показника хемілюмінесценції (ІN). Після виконання ритмографії, індукованої хемолюмінісценції та вищезазначених вимірів розраховують індекс вегетативного дисбалансу (IVD) застосовуючи формулу ІVD= АMо /dx та індекс хемолюмінесценції сироватки крові (ІHL) з використанням формули ІHL=(АHL.Т 50 /V)/ІN. Оцінку збалансованості вегетативного забезпечення виконують серед пацієнтів з підвищеним вмістом у сироватці крові тиреотропного гориона, шляхом оцінки показника співвідношення ІHL/IVD; якщо це співвідношення находиться у межах від 0,95 до 1,05 - вегета тивне забезпечення оцінюють як збалансоване, і навпаки. Приклад, який ілюструє спосіб. Микола Н., 34 роки; діагноз при госпіталізації "Дисметаболічна енцефалопатія на тлі декомпенсованого гіпорериоза". Застосовуючи винахід, зокрема результати ритмографічного дослідження серця з'ясовано, що число кардіоінтервалів, яке знаходиться у межах середнього значення міжсистолічного інтервала та виражене у частках одиниці до загальної кількості кардіоінтервалів становить АMо=0,42 (відображає ефект впливу симпатичного відділу вегетативної нервової системи), а максимальна амплітуда становить dx=0,24 с (відображає ефект впливу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи). Індекс вегетативного дисбалансу становить IVD= АMо/dx=0,42/0,24=1,771. Середня швидкість індукованої хемілюмінесценції сироватки крові Миколи Н. становить: V=1,1 (спалахів/сек), максимальна амплітуда спалахів індукованої хемолюмінесценції складає: АHL=3883,0, тривалість періоду напівзатухання хемілюмінесценції: Т50=36,0сек), а референтне значення індекса для цієї віко-статевої гр упи становить IN=47757,8. Звідси: ІHL=(АHL .T50/V)/IN=(3883,0.36,0/1,5)/47757,8=1,9 Висновок: оскільки співвідношення: IVD/IHL=1,771/1,9=0,93