Система підготовки та подачі палива до теплогенеруючої установки

Корисна модель відноситься до галузі енергетики, до систем підготовки та подачі твердого палива до теплогенеруючих установок, зокрема систем забезпечення оптимального режиму роботи установок по виробництву асфальтобетону при використанні у якості високоенергетичного палива продуктів переробки твердих відходів (насамперед зношених автомобільних шин). Відома система підготовки твердого палива для подачі його до теплогенеруючої установки, яка включає приймальний пристрій вторинної сировини (відходи вуглезбагачення, сланці, інші види твердого палива), де вторинна сировина, змішуючись з водою, утворює пульпу і надходить до пристрою переробки вторинної сировини в паливо, у якому її тверді фракції подрібнюються, відділяються від пустої породи та досягають потрібної консистенції, після чого по паливному тракту доставляються до теплогенеруючої установки [1]. Відома система, яка вибрана, як найближчий аналог, не може бути застосована при використанні у якості вторинної сировини багатьох видів твердих органічних промислових та побутових відходів, таких як: зношені шини автомобільного і авіаційного транспорту, відходи виробництва гумотехнічних виробів, гумотканеві вироби, текстиль, дерево, пластмаса. Крім того процес подрібнення і збагачення достатньо трудомісткий і нетехнологічний. З іншого боку, відомі також способи і пристрої переробки вторинної сировини в паливо, в яких як первинну сировину використовують зношені автомобільні шини (11, 12, 13). Відомі пристрої передбачають подачу в приймальний пристрій шини цілком, без попереднього їх подрібнення. В результаті піролізу вуглецевмісних матеріалів (в даному випадку зношених автомобільних покришок) при температурі 850°-900°С без доступу повітря утворюються мазут, горючий газ, технічний вуглець, причому в безперервному технологічному циклі частина виробленого горючого газу використовується для нагрівання реакційної маси самих піролізних установок. Саме тому робота таких установок найбільш ефективна в умовах безперервного технологічного циклу. В той же час технологічний цикл багатьох підприємств, які споживають паливо, наприклад, виробляють асфальтобетон, як правило, носить переривистий характер, що пов'язано з одно- дво- змінним режимом роботи. Задачею, поставленою в основу даного технічного рішення, є забезпечення оптимального режиму енергопостачання теплогенеруючих установок (зокрема підприємств по виробництву асфальту) в умовах переривистого технологічного циклу їх роботи, при використанні у якості палива продуктів переробки промислових та споживацьких відходів (у тому числі зношених автомобільних покришок) в умовах безперервного циклу роботи піролізних установок. Вирішення задачі, покладеної в основу даної корисної моделі, досягається тим, що в системі підготовки і подачі палива до теплогенеруючої установки, яка включає приймальний пристрій, поєднаний з пристроєм переробки вторинної сировини в паливо, що в свою чергу сполучений з теплогенеруючою установкою за допомогою паливного тракту, згідно запропонованого технічного рішення паливний тракт складається із тракту легких фракцій і тракту рідких фракцій, тракт рідких фракцій виконаний у вигляді послідовно поєднаних поміж собою трубопроводу рідких фракцій, буферного паливонагромаджувача та трубопроводу підживлення теплогенеруючої установки, причому у якості пристрою переробки вторинної сировини в паливо використана піролізна установка. Поставлена задача досягається також тим, що тракт легких фракцій додатково сполучений з буферним паливонагромаджувачем через запірний вентиль, у тракті рідких фракцій поміж буферним паливонагромаджувачем та термогенеруючою установкою встановлений паливний насос, а також і тим, що у якості вторинної сировини використовують зношені автопокришки, а у якості термогенеруючої установки використовують установку по виробництву асфальтобетону. Бажаний технічний результат досягається за рахунок введення у склад паливного тракту додаткового тракту рідких фракцій, що надає можливість накопичення палива під час припинення енергоспоживання теплогенеруючою установкою, тому ця відмітна ознака патентної формули віднесена до категорії суттєвих. Інші ознаки (сполучення тракту легких фракцій з буферним паливонагромаджувачем через запірний вентиль, встановлення поміж буферним паливонагромаджувачем та теплогенеруючою установкою паливного насоса) покращують умови роботи системи, а тому є додатковими. Запропонована система надана на кресленні. Система містить приймальний пристрій 1, поєднаний з пристроєм переробки вторинної сировини у паливо 2, будь-якої відомої конструкції, наприклад, за патентами (11) або (12) та теплогенеруючу установку 3 (наприклад, установку по виробництву асфальтобетону), підключену до штуцера виходу піролізних газів пристрою переробки вторинної сировини у паливо 2 за допомогою тракту легких фракцій 4. Система також містить буферний паливонагромаджувач 5, виконаний у вигляді металевої ємності, який з'єднаний з пристроєм переробки вторинної сировини 2 за допомогою трубопроводу рідких фракцій 6 та з теплогенеруючою установкою 3 за допомогою трубопроводу підживлення теплогенеруючої установки 7. Тракт легких фракцій 4 додатково сполучений з буферним паливонагромаджувачем 5 через запірний вентиль 8, у тракті рідких фракцій поміж буферним паливонагромаджувачем 5 та теплогенеруючою установкою 3 встановлений паливний насос 9. Систему використовують таким чином. У пристрій переробки вторинної сировини в паливо 2 подають через приймальний пристрій 1 зношені шини, які попадають до реакційної камери, попередньо нагрітої за допомогою зовнішнього джерела енергії (наприклад, природного газу) до температури піролізу. У подальшому процес нагрівання реакційної камери ведеться за рахунок вуглеводневого газу, що утворюється у процесі деструкції шин без доступу кисню. Гарячий вуглеводневий газ надходить далі по тракту легких фракцій 4 до теплогенеруючої установки 3. Під час роботи теплогенеруючої установки 3 запірний вентиль 8 закритий. Рідкі продукти піролізу, які за своїми хімічними показниками відповідають якісним характеристикам мазуту, надходять по трубопроводу рідких фракцій 6 до буферного паливонагромаджувача 5, де накопичуються. Коли теплогенеруюча установка 3 не працює (тобто відключена від паливного тракту), запірний вентиль 8 відкривають і вуглеводневий газ надходить до буферного паливонагромаджувача 5, де також накопичується. Під час роботи теплогенеруючої установки 3 запірний вентиль 8 закривають, вуглеводневий газ знову надходить до теплогенеруючої установки 3. За необхідністю включають паливний насос 9, який по трубопроводу підживлення теплогенеруючої установки 7 додатково подає вуглеводневий газ та рідке паливо до теплогенеруючої установки 3. Залишки рідкого палива, що накопичуються у буферному паливонагромаджувачі 5 можуть бути використані для зовнішніх потреб. Система, що заявляється може бути виготовлена за допомогою відомих технічних засобів. Перевагою пропонованої системи є одночасне вирішення проблем економії природних паливних ресурсів та екологічних проблем - ліквідація відходів споживання, що забруднюють навколишнє середовище. Список літератури: 1. Патент Російської Федерації на винахід №2027108, кл. F23К1/00, публ. 20.01.95р. (найближчий аналог). 2. Патент Російської Федерації на винахід №2202739, кл. F23К 1/00, публ. 20.04.03р. 3. Патент Російської Федерації на. винахід №2096688, кл. F23К1/00, публ. 20.11.97р. 4. Патент Російської Федерації на винахід №2080519, кл. F23К1/00, публ. 27.05.97р. 5. Патент Російської Федерації на винахід №22051313, кл. F23К1/00, публ. 27.12.9 р. 6. Заявка на патент Російської Федерації на винахід №95105732, кл. F23К1/04, публ. 20.02.97р. 7. Патент Російської Федерації на винахід №2135897, кл. F23К5/12, публ. 27.08.99р. 8. AC CPCP №1688048, кл. F23К5/00, публ. 30.10.91р. 9. AC CPCP №1825935, кл. F23К5/00, публ. 07.07.93р. 10. Патент Російської Федерації на винахід №2168676, кл. F23G5/027, публ. 10.05.01р. 11. Патент Російської Федерації на винахід №2001923, кл. С08J11/06, публ. 3 0.10.93p. 12. Патент Російської Федерації на винахід №2039769, кл. С08J11/04, публ. 27.08.99р. 13. Деклараційний патент України №45291 кл. С08К3/22, публ. 15.03.02р.