Виділене антитіло, яке зв’язується з igf-1r, композиція, що його містить, та способи, що стосуються антитіл

1. Виділене проти-IGF-1R антитіло або його виділений антиген-зв’язуючий фрагмент, де вказане антитіло або фрагмент включає мінливу ділянку легкого ланцюга та мінливу ділянку важкого ланцюга, та де: a. вказана мінлива ділянка легкого ланцюга включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO:32, а вказана мінлива ділянка важкого ланцюга включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO:136; або b. вказана мінлива ділянка легкого ланцюга включає: i. CDR1 послідовність залишків 24-39 SEQ ID NO:32; та ii. CDR2 послідовність залишків 55-61 SEQ ID NO:32; та iii. CDR3 послідовність залишків 94-102 SEQ ID NO:32; та вказана мінлива ділянка важкого ланцюга включає: i. CDR1 послідовність залишків 31-36 SEQ ID NO:136; та ii. CDR2 послідовність залишків 51-66 SEQ ID NO:136; та iii. CDR3 послідовність залишків 99-108 SEQ ID NO:136; або c. вказана мінлива ділянка легкого ланцюга щонайменш на 90 % ідентична SEQ ID NO:32, та вказана мінлива ділянка важкого ланцюга щонайменш на 90 % ідентична SEQ ID NO:136. 2. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, який далі включає: UA (21) a200708311 (22) 20.12.2005 (24) 25.05.2011 (86) PCT/US2005/046493, 20.12.2005 (31) 60/638,961 (32) 22.12.2004 (33) US (46) 25.05.2011, Бюл.№ 10, 2011 р. (72) КАЛЬЦОНЕ ФРЕНК ДЖ., US, ДЕШПАНДЕ РАДЖЕНДРА В., US, ТСАЙ МЕЙ-МЕЙ, US (73) АМГЕН ІНК., US (56) US A 6084085, 04.07.2000. DE HAARD H J ET AL: "A large non-immunized human Fab fragment phage library that permits rapid isolation and kinetic analysis of high affinity antibodies" JOURNAL OF BIOLOGICAL CHEMISTRY, AMERICAN SOCIETY OF BIOLOCHEMICAL BIOLOGISTS, BIRMINGHAM,, US, vol. 274, no. 26, 25 June 1999 (1999-06-25), pages 18218-18230, XP002128301 ISSN: 0021-9258 -& EP 1 054 018 A (TARGET QUEST B.V) 22 November 2000 (2000-11-22). SACHDEV D ET AL: "A chimeric humanized singlechain antibody against the type I insulin-like growth factor (IGF) receptor renders breast cancer cells refractory to the mitogenic effects of IGF-I" CANCER RESEARCH, AMERICAN ASSOCIATION FOR CANCER RESEARCH, BALTIMORE, MD, US, vol. 63, no. 3, 1 February 2003 (2003-02-01), pages 627635, XP002379414 ISSN: 0008-5472. MALONEY E K ET AL: "An anti-insulin-like growth factor I receptor antibody that is a potent inhibitor of cancer cell proliferation" CANCER RESEARCH, AMERICAN ASSOCIATION FOR CANCER RESEARCH, BALTIMORE, MD, US, vol. 63, no. 16, 15 August 2003 (2003-08-15), pages 5073-5083, XP002978956 ISSN: 0008-5472. BURTRUM D ET AL: "A fully human monoclonal antibody to the insulin-like growth factor I receptor blocks ligand-dependent signaling and inhibits human tumor growth in vivo" CANCER RESEARCH, AMERICAN ASSOCIATION FOR CANCER 2 (19) 1 3 a. константну послідовність легкого каппа-ланцюга SEQ ID NO:234, b. константну послідовність IgG1 важкого ланцюга SEQ ID NO:235, або c. константну послідовність легкого каппа-ланцюга SEQ ID NO:234 та константну послідовність IgGl важкого ланцюга SEQ ID NO:235. 3. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, який: a. перехресно конкурує зі стандартизованим антитілом за зв’язування з IGF-1R; або b. зв’язується з тим самим епітопом IGF-1R, що й зазначене стандартизоване антитіло; причому зазначене стандартизоване антитіло L16H16 включає послідовності мінливої ділянки легкого ланцюга та мінливої ділянки важкого ланцюга SEQ ID NO:32 та SEQ ID NO:136, відповідно. 4. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, який, коли зв’язаний з IGF-1R людини, інгібує зв’язування IGF-1 та IGF-2 із зазначеним IGF-1R людини. 5. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, який інгібує ріст ракової клітини більше, ніж приблизно на 80 % в присутності стимулятора росту, вибраного з групи, яка містить сироватку, IGF-1 та IGF-2. 6. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 5, де зазначена ракова клітина являє собою MCF7 клітину раку молочної залози людини. 7. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, що зв’язується з IGF-1R людини з селективністю, яка щонайменш в п’ятдесят разів більша, ніж його селективність до інсулінового рецептора людини. 8. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, що інгібує ріст пухлини in vivo. 9. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, що інгібує фосфорилювання тирозину, опосередковане IGF-1R. 10. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, де зазначене антитіло є: a. антитіло людини; b. гуманізоване антитіло; c. хімерне антитіло; d. моноклональне антитіло; e. поліклональне антитіло; f. рекомбінантне антитіло; g. фрагмент антиген-зв’язуючого антитіла; h. одноланцюгове антитіло; i. димер; j. тример; k. тетрамер; 1. Fab-фрагмент; m. F(ab')2 фрагмент; n. доменне антитіло; o. IgD антитіло; p. IgE антитіло; q. IgM антитіло; r. IgGl антитіло; s. IgG2 антитіло; t. IgG3 антитіло; u. IgG4 антитіло; або v. IgG4 антитіло, яке має щонайменш одну мутацію на шарнірній ділянці, що послабляє тенденцію 94576 4 утворення внутрішнього дисульфідного зв’язку H ланцюга. 11. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, де: вказана мінлива ділянка легкого ланцюга щонайменш на 95 % ідентична SEQ ID NO:32; та вказана мінлива ділянка важкого ланцюга щонайменш на 95 % ідентична SEQ ID NO:136. 12. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, де: вказана мінлива ділянка легкого ланцюга щонайменш на 97 % ідентична SEQ ID NO:32; та вказана мінлива ділянка важкого ланцюга щонайменш на 97 % ідентична SEQ ID NO:136. 13. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, де: вказана мінлива ділянка легкого ланцюга щонайменш на 99 % ідентична SEQ ID NO:32; та вказана мінлива ділянка важкого ланцюга щонайменш на 99 % ідентична SEQ ID NO:136. 14. Антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент за п. 1, де: вказана мінлива ділянка легкого ланцюга має послідовність SEQ ID NO:32; та вказана мінлива ділянка важкого ланцюга має послідовність SEQ ID NO:136. 15. Виділене антитіло, яке специфічно зв’язується з IGF-1R людини, де легкий ланцюг вказаного ізольованого антитіла включає мінливу ділянку SEQ ID NO:32 та константну послідовність легкого каппа-ланцюга SEQ ID NO:234, і важкий ланцюг вказаного ізольованого антитіла включає мінливу ділянку важкого ланцюга SEQ ID NO:136 та константну послідовність важкого IgG1 ланцюга SEQ ID NO:235. 16. Композиція, яка включає антитіло або антигензв’язуючий фрагмент за п. 1 та фармацевтично прийнятний носій, розріджувач або наповнювач. 17. Виділений полінуклеотид, що включає послідовність, яка кодує легкий ланцюг, важкий ланцюг або обидва ланцюги зазначеного антитіла або антиген-зв’язуючого фрагмента за п. 1 або п. 15. 18. Виділений полінуклеотид за п. 17, де зазначений полінуклеотид включає послідовність, яка кодує легкий ланцюг та послідовність, яка кодує важкий ланцюг вказаного антитіла або антигензв’язуючого фрагмента за п. 1 або п. 15. 19. Плазміда, що включає зазначений виділений полінуклеотид за п. 17 або п. 18. 20. Плазміда за п. 19, де зазначена плазміда являє собою вектор експресії. 21. Виділена клітина, що включає зазначений полінуклеотид за п. 17. 22. Виділена клітина за п. 21, де хромосома зазначеної клітини включає зазначений полінуклеотид. 23. Виділена клітина за п. 21, де зазначений клітина являє собою гібридому. 24. Виділена клітина за п. 21, де вектор експресії включає зазначений полінуклеотид. 25. Виділена клітина за п. 21, де зазначена клітина є клітиною CHO. 26. Спосіб отримання антитіла або антигензв’язуючого фрагмента, що зв’язує IGF-1R людини, при якому інкубують зазначену виділену клітину за п. 21 при умовах, що дозволяють їй експре 5 сувати зазначене антитіло або антиген-зв’язуючий фрагмент. 27. Спосіб лікування стану у суб’єкта, при якому зазначеному суб’єкту вводять зазначену композицію за п. 16, причому зазначений стан виліковується зниженням активності IGF-1R у зазначеного суб’єкта. 28. Спосіб за п. 27, де зазначений суб’єкт є людиною. 29. Спосіб за п. 27 або 28, при якому далі призначають зазначеному суб’єкту друге лікування. 30. Спосіб за будь-яким з пп. 27-29, при якому зазначене друге лікування призначають зазначеному суб’єкту перед та/або одночасно з та/або після того, як зазначену фармацевтичну композицію вводять зазначеному суб’єкту. 31. Спосіб за п. 29 або 30, де зазначене друге лікування включає променеве лікування, оперативне втручання або другу фармацевтичну композицію. 32. Спосіб за будь-яким з пп. 29-31, при якому далі зазначеному суб’єкту призначають третє лікування. 33. Спосіб за будь-яким з пп. 29-32, де зазначена друга та/або третя фармацевтична композиція включає засіб, вибраний з групи, яка містить кортикостероїд, протиблювотне, онданстерон гідрохлорид, граністерон гідрохлорид, метроклопрамід, домперидон, галоперидол, циклізин, лоразепам, прохлорперазин, дексаметазон, левомепромазин, тропізетрон, протиракову вакцину, засіб, що інгібує GM-CSF, GM-CSF DNA вакцину, вакцину на основі клітин, вакцину на основі дендритних клітин, вакцину проти рекомбінантного вірусу, вакцину на основі білків теплового шоку (HSP), вакцину проти алогенної пухлини, вакцину проти аутологічної пухлини, анальгетик, ібупрофен, напроксен, холін магнію трисаліцилат, оксикодон гідрохлорид, протиангіогенний засіб, антиваскулярний засіб, бевацизумаб, антитіло проти-VEGF, антитіло протиVEGF рецептора, розчинний фрагмент VEGF рецептора, антитіло проти-TWEAK, антитіло протиTWEAK рецептора, розчинний фрагмент TWEAK рецептора, AMG 706, AMG 386, протипроліферативний засіб, інгібітор фарнезил-білоктрансферази, αvβ3 інгібітор, αvβ5 інгібітор, p53 інгібітор, інгібітор Kit рецептора, інгібітор ret рецептора, PDGFR інгібітор, інгібітор секреції гормонів росту, інгібітор ангіопоетину, макрофаг-інгібуючий засіб пухлинної інфільтрації, засіб, що інгібує cfms, антитіло проти-c-fms, засіб, що інгібує CSF-I, антитіло проти-CSF-1, розчинний c-fms фрагмент, пегвісомант, гемцитабін, панітумумаб, іринотекан та SN-38. 34. Спосіб за будь-яким з пп. 27-33, де зазначений стан є акромегалією, раком сечового міхура, пухлиною Вільмса, раком яєчника, раком підшлункової залози, доброякісною гіперплазію простати, раком молочної залози, раком простати, раком кісток, раком легенів, колоректальним раком, раком шийки матки, синовіальною саркомою, діареєю, пов’язаною з метастатичним карциноїдом, ва 94576 6 зоактивними інтестинальними пептидсекреторними пухлинами, гігантизмом, псоріазом, атеросклерозом, рестенозом гладких м’язів кров’яних судин, неадекватною мікроваскулярною проліферацією, гліобластомою, медулобластомою, плоскоклітинним раком голови та шиї, раком ротової порожнини, лейкоплакією ротової порожнини, внутрішньоепітеліальною неоплазією простати, анальним раком, раком стравоходу, раком шлунку, раком кісток, метастатичним раком, стійкою червоною поліцитемією, доброякісним станом, пов’язаним з окислювальним стресом, ретролетальною фіброплазією, синдромом гострої дихальної недостатності, надмірною дозою ацетамінофену, бронхолегеневою дисплазією, кістозним фіброзом, легеневим фіброзом або діабетичною ретинопатією. 35. Спосіб за будь-яким з пп. 27-33, де зазначений стан є множинною мієломою, рідкою пухлиною, раком печінки, розладом тимусу, аутоімунною хворобою, опосередкованою T-клітинами, ендокринологічним розладом, ішемією або нейродегенеративним розладом. 36. Спосіб за п. 35, де зазначена рідка пухлина вибрана з групи, яка містить гостру лімфоцитарну лейкемію (ALL) та хронічну мієлогенну лейкемію (CML); де зазначений рак печінки вибраний з групи, яка містить гепатому, гепатоцелюлярну карциному, холангіокарциному, ангіосаркому, гемангіосаркому, гепатобластому; де зазначений розлад тимусу вибраний з групи, яка містить тимому та тироїдит, де зазначена аутоімунна хвороба, опосередкована T-клітинами, вибрана з групи, яка містить множинний склероз, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак (SLE), дифузний токсичний зоб, тироїдит Хашимото, злоякісну міастенію, аутоімунний тироїдит, хворобу Бехчета, де зазначений ендокринологічний розлад вибраний з групи, яка містить діабет типу II, гіпертироїдизм, гіпотироїдизм, тироїдит, гіперадренокортицизм та гіпоадренокортицизм; де зазначена ішемія є післяінфарктною ішемією, або де зазначений нейродегенеративний розлад є хворобою Альцгеймера. 37. Спосіб за п. 32, де зазначений стан являє собою рак, зазначене друге лікування включає введення панітумумабу, а зазначене третє лікування включає введення гемцитабіну. 38. Спосіб підвищення тривалості життя суб’єкта, при якому зазначеному суб’єкту вводять зазначену композицію за п. 16. 39. Спосіб зниження IGF-1R активності у суб’єкта, що цього потребує, при якому зазначеному суб’єкту вводять зазначену композицію за п. 16. 40. Спосіб зниження передачі сигналу IGF-1R у суб’єкта, що цього потребує, при якому зазначеному суб’єкту вводять зазначену композицію за п. 16. 41. Спосіб інгібування зв’язування IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R у суб’єкта, що цього потребує, при якому зазначеному суб’єкту вводять зазначену композицію за п. 16. 7 Дана заявка заявляє пріоритет по заявці на патент США № 60/638,961, поданої 22 грудня, 2004 та включеній в даний опис шляхом посилань. Дана заявка представляє композиції та способи, що мають відношення до антитіл проти рецептора IGF-1. Інсулін-подібні фактори росту 1 та 2 (IGF-1 та IGF-2, відповідно) забезпечують диференціацію та проліферацію широкого різноманіття типів клітин ссавців. IGF-1 та IGF-2 циркулюють по всьому організму у плазмі. Вони впливають на клітини, зв'язуючись з рецептором IGF-1 (IGF-1R) та активуючи його. IGF-1R належить до сімейства рецепторів тирозин кіназного фактору росту. Його амінокислотна послідовність є ідентичною на приблизно 70% послідовності інсулінового рецептора. Аномальні активності IGF-1, IGF-2 та/або IGF-1R пов'язані з рядом медичних станів, що включають різні типи раку, дефекти росту (наприклад, акромегалія, гігантизм та маленький ріст), псоріаз, атеросклероз, рестеноз гладких м'язів після ангіопластики кров'яних судин, діабет, мікросудинна проліферація, нейропатія, втрата м'язової маси та остеопороз. Фігура 1 представляє нуклеотидні послідовності, що кодують мінливі домени з коротким ланцюгом від L1 до L52 та мінливі домени з довгим ланцюгом від Н1 до Н52. Фігура 2 представляє амінокислотні послідовності мінливих доменів з коротким ланцюгом від L1 до L52. Показані ділянки CDR та FR. Фігура 3 представляє амінокислотні послідовності мінливих доменів з довгим ланцюгом від Н1 до Н52. Показані ділянки CDR та FR. Фігура 4 представляє амінокислотні послідовності CDR1 ділянок з коротким ланцюгом мінливих доменів з коротким ланцюгом від L1 до L52. Також представлені консенсусні послідовності для груп споріднених CDR послідовностей. Фігура 5 представляє амінокислотні послідовності CDR2 ділянок з коротким ланцюгом мінливих доменів з коротким ланцюгом від L1 до L52. Також представлені консенсусні послідовності для груп споріднених CDR послідовностей. Фігура 6 представляє амінокислотні послідовності CDR3 ділянок з коротким ланцюгом мінливих доменів з коротким ланцюгом від L1 до L52. Також представлені консенсусні послідовності для груп споріднених CDR послідовностей. Фігура 7 представляє амінокислотні послідовності CDR1 ділянок з довгим ланцюгом мінливих доменів з довгим ланцюгом від Н1 до Н52. Також представлені консенсусні послідовності для груп споріднених CDR послідовностей. Фігура 8 представляє амінокислотні послідовності CDR2 ділянок з довгим ланцюгом мінливих доменів з довгим ланцюгом від Н1 до Н52. Також представлені консенсусні послідовності для груп споріднених CDR послідовностей. Фігура 9 представляє амінокислотні послідовності CDR3 ділянок з довгим ланцюгом мінливих доменів з довгим ланцюгом від Н1 до Н52. Також 94576 8 представлені консенсусні послідовності для груп споріднених CDR послідовностей. Фігура 10 представляє амінокислотну послідовність IGF-1R позаклітинного домену людини, злитого з IgG1 Fc ділянкою людини (підкреслено) з проміжним сайтом, що розщеплюється каспазою-3 (жирний шрифт). Фігура 11 представляє амінокислотну послідовність позаклітинного домену інсулінового рецептора людини, злитого з IgG1 Fc ділянкою людини (підкреслено). Фігура 12 представляє білкову послідовність IGF-1R позаклітинного домену людини (що включає сигнальний пептид), злитого на С-кінці з авідином курчати. Початковий залишок метіоніну в IGF1R ECD наведений в позиції 1 на цій фігурі. Фігура 13 представляє поліпептидну послідовність константної ділянки антитіла людини з каппа коротким ланцюгом та константної ділянки IgG1 антитіла людини з довгим ланцюгом. Фігура 14 представляє графік, що показує чотири фаг-ідентифіковані антитіла, зв'язаних значно краще з молекулою IGF-1R-Fc, ніж з інсуліновим Fc рецептором або Fc миші. Фігура 15 представляє графік, що показує здатність певних антитіл до конкуренції при зв'язуванні IGF-1R з IGF-1 та IGF-2. Фігура 16 представляє графіки, що показують здатність певних антитіл до інгібування росту 32D hu IGF-1R+IRS-1 клітин. Фігура 17 представляє графіки, що показують здатність певних антитіл до інгібування росту Balb/C 3T3 hu IGF-1R клітин. За одним аспектом даний винахід представляє виділений антиген-зв'язуючий білок, що включає будь-який з a. CDR3 з коротким ланцюгом, що включає послідовність, вибрану з групи, яка містить: і. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності, вибраної з групи, яка містить CDR3 послідовності L1 - L52 з коротким ланцюгом, як показано на Фігурі 6; іі. Μ X1 Х2Х3Х4Х5РХ6Х7; ііі. QQX8X9X10X11PX12T; та iv. QSYX13X14X12NX16X17X18; b. CDR3 з довгим ланцюгом, що включає послідовність, вибрану з групи, яка містить: і. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності, вибраної з групи, яка містить CDR3 послідовності з довгим ланцюгом Н1 Н52, як показано на Фігурі 9; іі. X19X20X21X22X23X24X25X26X27FDI; ііі. Х28Х29Х30Х31X32X33 X34X35X36X37X38MDV; iv. DSSX39; або с. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом (а) та CDR3 послідовність з довгим ланцюгом (b); де Х1 являє собою глутаміновий залишок або глутаматний залишок, Х2 являє собою аланіновий залишок, гліциновий залишок, треоніновий залишок або сериновий залишок, Х3 являє собою лейциновий залишок, фенілаланіновий залишок або треоніновий залишок, Х4 являє собою глутаміновий залишок, глутаматний залишок або гістидино 9 вий залишок, Х5 являє собою треоніновий залишок, метіоніновий залишок, триптофановий залишок або валіновий залишок, X6 являє собою гліциновий залишок, аланіновий залишок, валіновий залишок, лейциновий залишок, ізолейциновий залишок, проліновий залишок, фенілаланіновий залишок, метіоніновий залишок, триптофановий залишок або цистеїновий залишок, Х7 являє собою треоніновий залишок, аланіновий залишок або сериновий залишок, Х8 являє собою аргиніновий залишок, сериновий залишок, лейциновий залишок або аланіновий залишок, Х9 являє собою аспарагіновий залишок, сериновий залишок або гістидиновий залишок, Х10 являє собою аспарагіновий залишок або сериновий залишок, Х11 являє собою триптофановий залишок, валіновий залишок, тирозиновий залишок, проліновий залишок або фенілаланіновий залишок, Х12 являє собою лейциновий залишок, тирозиновий залишок або ізолейциновий залишок, Х13 являє собою аспартатний залишок або глутаміновий залишок, Х14 являє собою сериновий залишок або проліновий залишок, Х15 являє собою сериновий залишок, тирозиновий залишок, аспартатний залишок або аланіновий залишок, Х16 являє собою глутаміновий залишок, аргиніновий залишок, валіновий залишок або триптофановий залишок, Х17 являє собою аргиніновий залишок, валіновий залишок, ізолейциновий залишок, або залишок відсутній, X18 являє собою валіновий залишок, або залишок відсутній, Х19 являє собою глутаматний залишок, або залишок відсутній, Х20 являє собою тирозиновий залишок, гліциновий залишок, сериновий залишок або залишок відсутній, Х21 являє собою сериновий залишок, аспарагіновий залишок, триптофановий залишок, глутаматний залишок, аспартатний залишок, або залишок відсутній, Х22 являє собою сериновий залишок, аспартатний залишок, триптофановий залишок, аланіновий залишок, аргиніновий залишок, треоніновий залишок, глутаміновий залишок, лейциновий залишок, глутаматний залишок, або залишок відсутній, Х23 являє собою сериновий залишок, гліциновий залишок, аспарагіновий залишок, треоніновий залишок, триптофановий залишок, валіновий залишок, аланіновий залишок або ізолейциновий залишок, Х24 являє собою аргиніновий залишок, глутаміновий залишок, тирозиновий залишок, валіновий залишок, аланіновий залишок, гліциновий залишок, сериновий залишок, фенілаланіновий залишок або триптофановий залишок, Х25 являє собою аспарагіновий залишок, лейциновий залишок, аспартатний залишок, треоніновий залишок, триптофановий залишок, тирозиновий залишок, валіновий залишок, аланіновий залишок або гістидиновий залишок, Х26 являє собою аспартатний залишок, сериновий залишок, аспарагіновий залишок або глутаміновий залишок, Х27 являє собою аланіновий залишок або проліновий залишок, Х28 являє собою аланіновий залишок, або залишок відсутній, Х29 являє собою глутаматний залишок, тирозиновий залишок, гліциновий залишок, або залишок відсутній, Х30 являє собою аргиніновий залишок, сериновий залишок, або залишок відсутній, Х31 являє собою гліциновий залишок, аспартатний 94576 10 залишок, валіновий залишок, сериновий залишок, або залишок відсутній, Х32 являє собою сериновий залишок, аспартатний залишок, гліциновий залишок, або залишок відсутній, Х33 являє собою фенілаланіновий залишок, аспартатний залишок, тирозиновий залишок, гліциновий залишок, сериновий залишок, гістидиновий залишок, триптофановий залишок, або залишок відсутній, Х34 являє собою триптофановий залишок, аспартатний залишок, тирозиновий залишок, сериновий залишок, або залишок відсутній, Х35 являє собою аспартатний залишок, глутаматний залишок, аргиніновий залишок, сериновий залишок, гліциновий залишок, тирозиновий залишок або триптофановий залишок, Х36 являє собою тирозиновий залишок, лізиновий залишок, ізолейциновий залишок, лейциновий залишок або фенілаланіновий залишок, Х37 являє собою тирозиновий залишок, сериновий залишок, фенілаланіновий залишок, аспартатний залишок або гліциновий залишок, Х38 являє собою гліциновий залишок, аспарагіновий залишок або тирозиновий залишок, Х39 являє собою валіновий залишок, гліциновий залишок або сериновий залишок, зазначений антиген-зв'язуючий білок специфічно зв'язується з IGF-1R людини. За одним варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає амінокислотну послідовність, вибрану з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж шістьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 4; b. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 5; с. СDR3 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 6; d. CDR1 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 7; е. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж п'ятьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності Н1 Н52, як показано на Фігурі 8; та f. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж чотирма амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антигензв'язуючий білок включає амінокислотну послідовність, вибрану з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж п'ятьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 4; b. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж однією амінокислотною вставкою, заміщенням або делецією від CDR2 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 5; с. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, що 11 відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 6; d. CDR1 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж однією амінокислотною вставкою, заміщенням або делецією від CDR1 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 7; е. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж чотирма амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 8; та f. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає амінокислотну послідовність, вибрану з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж чотирма амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 - L52. як показано на Фігурі 4; b. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 5; с. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж однією амінокислотною вставкою, заміщенням або делецією від CDR3 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 6; d. CDR1 послідовність з довгим ланцюгом Н1 Н52, як показано на Фігурі 7; е. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 8; та f. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає амінокислотну послідовність, що відрізняється не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 4; b. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 6; с. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 8; та d. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж однією амінокислотною вставкою, заміщенням або делецією від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає амінокислотну послідовність, вибрану з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 4; b. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж однією амінокислотною вставкою, заміщенням або делецією від CDR2 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 8; та с. CDR3 послідовність з дов 94576 12 гим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антигензв'язуючий білок включає амінокислотну послідовність, вибрану з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж однією амінокислотною вставкою, заміщенням або делецією від CDR1 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 4; та b. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом Н1 Н52, як показано на Фігурі 8. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає CDR1 послідовність L1 - L52, як показано на Фігурі 4. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає послідовність, вибрану з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. RSSQSLLHSNGYNYLD; іі. RASQ(G/S)(FV)(G/S)X(Y/F)L(A/N): та ііі. RSSQS(L/T)XXXXX; b. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. LGSNRAS; іі. AASTLQS; та ііі. EDNXRPS; с. CDR1 послідовність з довгим ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. SSNWWS; іі. XYYWS; та ііі. SYAM(S/H); та d. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. (E/I)(I/V)(Y/1)(H/Y)SGST(N/Y)YNPSLKS; та іі. XIS(G/S)SG(G/S)STYYADSVKG; де символи амінокислотних залишків наведені у круглих дужках, встановлюють альтернативні залишки для однакової позиції в послідовності, кожний X являє собою незалежно будь-який амінокислотний залишок, а кожний Ζ являє собою незалежно гліциновий залишок, аланіновий залишок, валіновий залишок, лейциновий залишок, ізолейциновий залишок, проліновий залишок, фенілаланіновий залишок, метіоніновий залишок, триптофановий залишок або цистеїновий залишок. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж однією амінокислотною вставкою, заміщенням або делецією від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає CDR3 послідовність з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає дві амінокислотні послідовності, вибрані з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж шістьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 4; b. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 5; с. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж трьома амінокислотними вставками, 13 заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 6; d. CDR1 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 7; e. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж п'ятьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 8; та f. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж чотирма амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антигензв'язуючий білок включає три амінокислотні послідовності, вибрані з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж шістьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 4; b. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 5; с. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж трьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 6; d. CDR1 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 7; e. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж п'ятьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 8; та f. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж чотирма амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає чотири амінокислотні послідовності, вибрані з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж шістьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 L52, як показано на Фігурі 4; b. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 5; с. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 7; e. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж п'ятьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 пос 94576 14 лідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 8; та f. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж чотирма амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає п'ять амінокислотних послідовностей, вибраних з групи, яка містить: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж шістьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 4; b. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 5; с. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 6; d. CDR1 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 7; e. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж п'ятьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 8: та f. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж чотирма амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антигензв'язуючий білок включає: a. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж шістьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 4; b. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 5; с. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, що відрізняється не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності L1 - L52, як показано на Фігурі 6; d. CDR1 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж двома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR1 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 7; e. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж п'ятьома амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR2 послідовності Н1 Н52, як показано на Фігурі 8; та f. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж чотирма амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR3 послідовності Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення виділений антигензв'язуючий білок включає будь-яке з: а. мінливий домен з коротким ланцюгом, що включає: і. CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, показану на 15 Фігурі 4; іі. CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, показану на Фігурі 5; та ііі. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, показану на Фігурі 6; b. мінливий домен з довгим ланцюгом, що включає: і. CDR1 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 7; іі. CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 8; та ііі. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 9; або с мінливий домен з коротким ланцюгом (а) та мінливий домен з довгим ланцюгом (b). За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає будь-яке з: а. з коротким ланцюгом CDR1, CDR2 та CDR3 послідовності, кожна з яких ідентична до CDR1, CDR2 та CDR3 послідовностей, відповідно, однакової послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом, вибраної з групи, яка містить L1 - L52; b. з довгим ланцюгом CDR1, CDR2 та CDR3 послідовності, кожна з яких є ідентичною до CDR1, CDR2 та CDR3 послідовностей, відповідно, однакової послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом, вибраної з групи, яка містить Н1 - Н52; або с. з коротким ланцюгом CDR1, CDR2 та CDR3 послідовності (а) та з довгим ланцюгом CDR1, CDR2 та CDR3 послідовності (b). За іншим аспектом даний винахід представляє виділений антиген-зв'язуючий білок, що включає будь-який з а. послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 80% ідентичні послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 15 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка щонайменш, на 80% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом L1 L52, як показано на Фігурі 1; та iv. послідовність амінокислот, що кодуються полінуклеотидною послідовністю, яка гібридизується при відносно жорстких умовах з комплементом полінуклеотиду, що містить послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 1; b. послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 80% ідентичних послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 Н52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 15 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 2; ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 80% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 1 ; та iv. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка гібридизується при відносно жорстких умовах з комплементним полінуклеотидом, що містить послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 1; або с. мінливий 94576 16 домен з коротким ланцюгом (а) та мінливий домен з довгим ланцюгом (b); де зазначений антигензв'язуючий білок зв'язується з IGF-1R людини. За одним варіантом здійснення виділений антигензв'язуючий білок включає будь-яке з: а. послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 85% ідентичну послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 25 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 85% ідентична полінуклеотидній послідовність, що кодує послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 1; та iv. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка гібридизується при високо жорстких умовах з комплементом полінуклеотиду, що містить послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 1; b. послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 85% ідентичну послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 25 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 2; ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 85% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 Н52, як показано на Фігурі 1; та iv. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка гібридизується при високо жорстких умовах з комплементом полінуклеотиду, що містить послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 1 : або с) мінливий домен з коротким ланцюгом (а) та мінливий домен з довгим ланцюгом (b). За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає будь-яке з: а. послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 90% ідентичну послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 35 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; та ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 90% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 1; та b. послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 90% ідентичну послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 Н52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 35 суміжних 17 амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 2; та ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 90% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 1 ; або с) мінливий домен з коротким ланцюгом (а) та мінливий домен з довгим ланцюгом (b). За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає будь-яке з: а. послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом, вибраної з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 95% ідентичну послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 L52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 50 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; та ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 95% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 1; та b. послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 95% ідентичну послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 50 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 2; та ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 95% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 Н52, як показано на Фігурі 1; або с) мінливий домен з коротким ланцюгом (а) та мінливий домен з довгим ланцюгом (b). За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає будь-яке з: а. послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом, вибраної з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 97% ідентичну послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 75 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; та ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 97% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом L1 L52, як показано на Фігурі 1; та b. послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 97% ідентична послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 75 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 2; та ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, 94576 18 на 97% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 1 ; або с) мінливий домен з коротким ланцюгом (а) та мінливий домен з довгим ланцюгом (b). За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає будь-яке з: а. послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 99% ідентичну послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 90 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 2; та ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 99% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом L1 - L52, як показано на Фігурі 1 ; та b. послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом, вибрану з групи, яка містить: і. послідовність амінокислот, щонайменш, на 99% ідентичну послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 Н52, як показано на Фігурі 2; іі. послідовність амінокислот, що включає, щонайменш, 90 суміжних амінокислотних залишків послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 2; та ііі. послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 99% ідентична полінуклеотидній послідовності, що кодує послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом Н1 - Н52, як показано на Фігурі 1; або с мінливий домен з коротким ланцюгом (а) та мінливий домен з довгим ланцюгом (b). За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає будь-яке з: а. послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом, вибрану з групи, яка містить L1 - L52, як показано на Фігурі 2; b. послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом, вибрану з групи, яка містить Н1 - Н52, як показано на Фігурі 3; або с. мінливий домен з коротким ланцюгом (а) та мінливий домен з довгим ланцюгом (b). За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок включає комбінацію мінливого домену з коротким ланцюгом та мінливого домену з довгим ланцюгом, вибрану з групи комбінацій, що містить: L1H1, L2H2, L3H3, L4H4, L5H5, L6H6, L7H7, L8H8, L9H9, L10H10, L11H11, L12H12, L13H13, L14H14, L15H15, L16H16, L17H17, L18H18, L19H19, L20H20, L21H21, L22H22, L23H23, L24H24, L25H25, L26H26, L27H27, L28H28, L29H29, L30H30, L31H31, L32H32, L33H33, L34H34, L35H35, L36H36, L37H37, L38H38, L39H39, L40H40, L41H41, L42H42, L43H43, L44H44, L45H45, L46H46, L47H47, L48H48, L49H49, L50H50, L51H51 та L52H52. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок далі включає: а. константну послідовність з каппа коротким ланцюгом на Фігурі 13, b. константну послідовність IgG1 з довгим ланцюгом на Фігурі 13, або с. константну послідовність з каппа коротким ланцюгом на Фігурі 13 та константну послідовність IgG1 з довгим ланцюгом на Фігурі 13. За іншим варіантом здійснення 19 виділений антиген-зв'язуючий білок, коли зв'язаний з IGF-1R: а. інгібує IGF-1R; b. активує IGF-1R; с. перехресно конкурує з стандартизованим антитілом за зв'язування з IGF-1R; d. зв'язується з однаковим епітопом IGF-1R, як зазначене стандартизоване антитіло; e. зв'язується з IGF-1R в основному з однаковим Kd, як зазначене стандартизоване антитіло; або f. зв'язується з IGF-1R в основному з такою самою швидкістю, як зазначене стандартизоване антитіло; де зазначене стандартизоване антитіло включає комбінацію послідовностей мінливого домену з довгим ланцюгом та з коротким ланцюгом, вибрану з групи комбінацій, що містить L1H1, L2H2, L3H3, L4H4, L5H5, L6H6, L7H7, L8H8, L9H9, L10H10, L11H11, L12H12, L13H13, L14H14, L15H15, L16H16, L17H17, L18H18, L19H19, L20H20, L21H21, L22H22, L23H23, L24H24, L25H25, L26H26, L27H27, L28H28, L29H29, L30H30, L31H31, L32H32, L33H33, L34H34, L35H35, L36H36, L37H37, L38H38, L39H39, L40H40, L41H41, L42H42, L43H43, L44H44, L45H45, L46H46, L47H47, L48H48, L49H49, L50H50, L51H51 та L52H52. За іншим варіантом здійснення виділений антигензв'язуючий білок, коли зв'язаний з IGF-1R людини, інгібує зв'язування IGF-1 та/або IGF-2 з зазначеним TGF-1R людини. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок інгібує ріст ракової клітини більше ніж приблизно на 80% в присутності стимулятора росту, вибраного з групи, яка містить сироватку, IGF-1 та IGF-2. За іншим варіантом здійснення зазначена ракова клітина являє собою MCF-7 клітину раку молочної залози людини. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок зв'язується з IGF-1R людини із селективністю, яка, щонайменш, у п'ятдесят разів віща, ніж його селективність до інсулінового рецептора людини. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок інгібує ріст пухлини in vivo. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок інгібує опосередковане IGF-1R тирозинове фосфорилування. За іншим варіантом здійснення виділений антиген-зв'язуючий білок специфічно зв'язується з IGF-1R примата, що не відноситься до людини, яванський макак, шимпанзе, ссавця, що не відноситься до примата, гризуна, миші, щура, хом'яка, морської свинки, кішки або собаки. За іншим варіантом здійснення виділений антигензв'язуючий білок включає: а. антитіло людини; b. гуманізоване антитіло; с. химерне антитіло; d. моноклональне антитіло; e. поліклональне антитіло; f. рекомбінантне антитіло; g. фрагмент антигензв'язуючого антитіла; h. одноланцюгове антитіло; і. димер; j. тример; к. тетрамер; 1. Fab-фрагмент; m. Р(аb')2-фрагмент; n. доменне антитіло; о. IgD антитіло; p. IgE антитіло; q. IgM антитіло; r. IgG1 антитіло; s. IgG2 антитіло; t. IgG3 антитіло; u. IgG4 антитіло; або ν. IgG4 антитіло, яке має, щонайменш, одну мутацію на шарнірній ділянці, яка послабляє тенденцію утворення між-Н-ланцюгового дисульфідного зв'язку. За іншим аспектом даний винахід представляє виділений полінуклеотид, що включає послідовність, яка кодує короткий ланцюг, довгий ланцюг 94576 20 або обидва ланцюги зазначеного антигензв'язуючого білка. За одним варіантом здійснення зазначений полінуклеотид включає нуклеїновокислотну послідовність мінливого домену з коротким ланцюгом на Фігурі 1 та/або нуклеїновокислотну послідовність мінливого домену з довгим ланцюгом на Фігурі 1. За іншим варіантом здійснення плазміда включає зазначений виділений полінуклеотид. За іншим варіантом здійснення зазначений плазміда являє собою вектор експресії. За іншим варіантом здійснення виділена клітина включає зазначений полінуклеотид. За іншим варіантом здійснення хромосома зазначеної клітини включає зазначений полінуклеотид. За іншим варіантом здійснення зазначена клітина являє собою гібридому. За іншим варіантом здійснення вектор експресії включає зазначений полінуклеотид. За іншим варіантом здійснення зазначений клітина являє собою клітину СНО (яєчника китайського хом'ячка). За іншим варіантом здійснення даний винахід представляє спосіб отримання антигензв'язуючого білка, який зв'язує IGF-1R людини, що включає інкубування зазначеної виділеної клітини при умовах, що дозволяють їй експресувати зазначений антиген-зв'язуючий білок. За іншим аспектом даний винахід представляє фармацевтичну композицію, що включає антигензв'язуючий білок. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє спосіб лікування стану у суб'єкта, що включає введення зазначеному суб'єкту зазначеної фармацевтичної композиції, де зазначений стан виліковується зниженням активності IGF-1R у зазначеного суб'єкта. За іншим варіантом здійснення зазначений суб'єкт являє собою людину. За іншим варіантом здійснення зазначений стан являє собою множинну мієлому, рідку пухлину, рак печінки, розлад тимусу, аутоімунну хворобу, опосередковану Т-клітинами, ендокринологічний розлад, ішемію або нейродегенеративний розлад. За іншим варіантом здійснення зазначена рідка пухлина вибрана з групи, яка містить гостру лімфоцитарну лейкемію (ALL) та хронічну мієлогенну лейкемію (CML); де зазначений рак печінки вибраний з групи, яка містить гепатому, гепатоцелюлярну карциному, холангіокарциному, ангіосаркому, гемангіосаркому, гепатобластому; де зазначений розлад тимусу вибраний з групи, яка містить тимому та тироїдит, де зазначена аутоімунна хвороба, опосередкована Тклітинами, вибрана з групи, яка містить множинний склероз, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак (SLE), дифузний токсичний зоб, тироїдит Хашимото, злоякісну міастенію, аутоімунний тироїдит, хворобу Бехчета, де зазначений ендокринологічний розлад вибраний з групи, яка містить діабет типу II, гіпертироїдизм, гіпотироїдизм, тироїдит, гіперадренокортицизм та гіпоадренокортицизм; де зазначена ішемія являє собою після інфарктну ішемію, або де зазначений нейродегенеративний розлад являє собою хворобу Альцгеймера. За іншим варіантом здійснення зазначений стан вибраний з групи, яка містить акромегалію, рак сечового міхура, пухлину Вільямса, рак яєчника, рак підшлункової залози, доброякісну гіперплазію простати, рак молочної залози, 21 рак простати, рак кісток, рак легенів, колоректальний рак, рак шийки матки, синовіальну саркому, діарею, пов'язану з метастатичним карциноїдом, вазоактивні інтестинальні пептид-секреторні пухлини, гігантизм, псоріаз, атеросклероз, рестеноз гладких м'язів кров'яних судин, неадекватну мікроваскулярну проліферацію, гліобластому, медулобластому, плоскоклітинний рак голови та шиї, рак ротової порожнини, лейкоплакію ротової порожнини, внутрішньоепітеліальну неоплазію простати, анальний рак, рак стравоходу, рак шлунку, рак кісток, метастатичний рак, стійку червону поліцитемію, доброякісний стан, пов'язаний з окислювальним стресом, ретролетальну фіброплазію, синдром гострої дихальної недостатності, надмірну дозу ацетамінофену, бронхолегеневу дисплазію, кістозний фіброз, легеневий фіброз та діабетичну ретинопатію. За іншим варіантом здійснення спосіб далі включає отримання зазначеним суб'єктом другого лікування. За іншим варіантом здійснення зазначене друге лікування полягає у введенні зазначеному суб'єкту перед та/або одночасно з та/або після зазначеної фармацевтичної композиції. За іншим варіантом здійснення зазначене друге лікування включає променеве лікування, оперативне втручання або другу фармацевтичну композицію. За іншим варіантом здійснення зазначена друга фармацевтична композиція включає засіб, вибраний з групи, яка містить кортекостероїд, протиблювотне, онданстерон гідрохлорид, граністерон гідрохлорид, метроклопрамід, домперидон, галоперидол, циклізин, лоразепам, прохлорперазин, дексаметазон, левомепромазин, тропізетрон, протиракову вакцину, засіб, що інгібує GM-CSF, GM-CSF ДНК вакцину, вакцину на основі клітин, вакцину на основі дендритних клітин, вакцину проти рекомбінантного вірусу, вакцину на основі білків теплового шоку (HSP), вакцину проти алогенної пухлини, вакцину проти аутологічної пухлини, анальгетик, ібупрофен, напроксен, холін магнію трисаліцилат, оксикодон гідрохлорид, протиангіогенний засіб, противаскулярний засіб, бевацизумаб, проти-VEGF антитіло, проти-VEGF рецепторне антитіло, розчинний VEGF рецепторний фрагмент, проти-TWEAK антитіло, протиTWEAK рецепторне антитіло, розчинний TWEAK рецепторний фрагмент, AMG 706, AMG 386, протипроліферативний засіб, інгібітор фарнезилбілок-трансферази, ν3 інгібітор, ν5 інгібітор, р53 інгібітор, інгібітор Набір рецептора, інгібітор ret рецептора, PDGFR інгібітор, інгібітор секреції гормонів росту, ангіопоетину інгібітор, засіб, що інгібує пухлинні інфільтративні макрофаги, засіб, що інгібує c-fms, проти-c-fms антитіло, Засіб, що інгібує CSF-I, проти-CSF-1 антитіло, розчинний c-fms фрагмент, пегвісомант, гемцитабін, панітумумаб, іринотекан та SN-38. За іншим варіантом здійснення зазначений спосіб включає призначення зазначеному суб'єкту третього лікування. За іншим варіантом здійснення зазначений стан являє собою рак, зазначене друге лікування включає введення панітумумабу, а зазначене третє лікування включає введення гемцитабіну. За іншим варіантом здійснення зазначений стан вибраний з групи, яка містить акромегалію, рак сечового міхура, пух 94576 22 лину Вільямса, рак яєчника, рак підшлункової залози, доброякісну гіперплазію простати, рак молочної залози, рак простати, рак кісток, рак легенів, колоректальний рак, рак шийки матки, синовіальну саркому, діарею, пов'язану з метастатичним карциноїдом, вазоактивні інтестинальні пептидсекреторні пухлини, гігантизм, псоріаз, атеросклероз, рестеноз гладких м'язів кров'яних судин, неадекватну мікроваскулярну проліферацію, гліобластому, медулобластому, плоскоклітинний рак голови та шиї, рак ротової порожнини, лейкоплакію ротової порожнини, внутрішньоепітеліальну неоплазію простати, анальний рак, рак стравоходу, рак шлунку, рак кісток, метастатичний рак, стійку червону поліцитемію, доброякісний стан пов'язаний з окислювальним стресом, ретролетальну фіброплазію, синдром гострої дихальної недостатності, надмірну дозу ацетамінофену, бронхолегеневу дисплазію, кістозний фіброз, легеневий фіброз та діабетичну ретинопатію. За іншим аспектом даний винахід представляє спосіб підвищення тривалості життя суб'єкта, що включає введення зазначеному суб'єкту зазначеної фармацевтичної композиції. За іншим аспектом даний винахід представляє спосіб зниження IGF-1R активності у суб'єкта, що цього потребує, який включає введення зазначеному суб'єкту зазначеної фармацевтичної композиції. За іншим аспектом даний винахід представляє спосіб зниження IGF-1R індукції у суб'єкта, що цього потребує, який включає введення зазначеному суб'єкту зазначеної фармацевтичної композиції. За іншим аспектом даний винахід представляє спосіб інгібування зв'язування IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R у суб'єкта, що цього потребує, який включає введення зазначеному суб'єкту зазначеної фармацевтичної композиції. Даний винахід представляє композиції, набори та способи, що мають відношення до молекул, які зв'язуються з рецептором інсулін-подібного фактора росту ("IGF-1R"), що включає молекули, які агонізують або антагонізують IGF-1R, наприклад, проти-IGF-1R антитіла, фрагменти антитіл та похідні антитіл, наприклад, антагоністичні проти-IGF1R антитіла, фрагменти антитіл або похідні антитіл. Також передбачені нуклеїнові кислоти та похідні й їх фрагменти, що включають послідовність нуклеотидів, яка кодує весь або частину поліпептиду, що зв'язується з IGF-1R, наприклад, нуклеїнова кислота, що кодує весь або частину протиIGF-1R антитіла, фрагмента антитіла або похідної антитіла, плазмід та векторів, що включають такі нуклеїнові кислоти, та клітини або лінії клітин, що включає такі нуклеїнові кислоти та/або вектори та плазміди. Передбачені способи включають, наприклад, способи отримання, ідентифікації або виділення молекул, що зв'язуються з IGF-1R, наприклад, проти-IGF-1R антитіла, способи визначення, чи зв'язується молекула з IGF-1R, способи визначення, чи агонізує або антагонізує молекула IGF1R, способи отримання композиції, наприклад, фармацевтичної композиції, що включає молекулу, яка зв'язується з IGF-1R, та способи введення молекули, яка зв'язується з IGF-1R суб'єкту, на 23 приклад, способи лікування стану, опосередкованого IGF-1R, та агонізування або антагонізування біологічної активності IGF-1R, IGF-1 та/або IGF-2 in vivo або in vitro. Полінуклеотидна та поліпептидна послідовності визначають з використанням стандартних абревіатур з однієї або трьох літер. Якщо не зазначене інше, поліпептидні послідовності мають свій аміно-кінець ліворуч та свій карбокси-кінець праворуч та одноланцюгові нуклеїновокислотні послідовності, а верхній ланцюг двох-ланцюгової нуклеїновокислотної послідовності має свій 5'-кінець ліворуч та свій 3'-кінець праворуч. Окрема поліпептидна або полінуклеотидна послідовність також має бути описана з поясненням, чим вона відрізняється від контрольної послідовності. Полінуклеотидні та поліпептидні послідовності окремих мінливих доменів з коротким та довгим ланцюгом показані на Фігурах 1, 2 та 3, де вони позначені, наприклад, L1 ("мінливий домен з коротким ланцюгом 1"), Н1 ("мінливий домен з довгим ланцюгом 1") і так далі. Антитіла, що включають короткий ланцюг та довгий ланцюг на Фігурах 2 та 3 визначають, комбінуючи назву короткого ланцюга та назву довгого ланцюга мінливого домену. Наприклад, "L4H7" означає антитіло, що включає мінливий домен з коротким ланцюгом L4 та мінливий домен з довгим ланцюгом Н7. Якщо інше тут не зазначене, наукові та технічні вирази, застосовані у контексті даного винаходу, будуть мати значення, звичайно зрозумілі для пересічного фахівця даної галузі. Крім того, якщо іншого не вимагає контекст, вирази в однині повинні включати вирази в множині, а вирази в множині повинні включати вирази в однині. Звичайно, номенклатури, що застосовуються в методиках з культури клітин та тканин, молекулярній біології, імунології, мікробіології, генетики та хімії білка й нуклеїнової кислоти та їх гібридизації, добре відомі та звичайно застосовуються в даній галузі. Способи та методики за даним винаходом звичайно виконуються традиційними способами, добре відомими в даній галузі та описаними в різних загальних й більш специфічних посиланнях, що процитовані та обговорюються в даному описі, якщо не зазначене інше. Дивись, наприклад, Sambrook et al. Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 2d ed., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N. Y. (1989) and Ausubel et al., Current Protocols in Molecular Biology, Greene Publishing Associates (1992), and Harlow and Lane Antibodies: A Laboratory Manual Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N. Y. (1990), які включені в даний опис шляхом посилання. Ферментні реакції та методики очистки виконують за інструкціями виробника, як звичайно прийнято в даній галузі або як описано тут. Термінологія, що застосовується в лабораторних процедурах та методиках, аналітичній хімії, органічній хімії синтезу та медичній й фармацевтичній хімії, описана тут, добре відома та звичайно застосовується в даній галузі. Для хімічного синтезу, хімічного аналізу, фармацевтичного препарату, формуляції, доставки та лікування пацієнтів застосовують стандартні методики. 94576 24 Наступні вирази, якщо не зазначене інше, повинні мати наступні значення: Вираз "виділена молекула" (де молекулою є, наприклад, поліпептид, полінуклеотид або антитіло) означає молекулу, яка на підставі її походження або джерела походження (1) не пов'язана з природно асоційованими компонентами, які супроводжують її в її нативному стані, (2) в основному вільна від інших молекул тих самих видів, (3) репресується клітиною різних видів або (4) не зустрічається в природі. Таким чином, молекула, яка хімічно синтезована або синтезована в клітинній системі, що не є клітиною, з якої вона природно виникла, буде "виділена" з її природно асоційованих компонентів. Молекула також може бути в основному вільною від природно асоційованих компонентів шляхом виділення з використанням методик очистки, добре відомих в даній галузі. Чистота молекули або гомогенність можна оцінити рядом засобів, добре відомих в даній галузі. Наприклад, чистоту поліпептидного зразку можна оцінити за допомогою поліакриламідного гелєвого електрофорезу та фарбування гелю для візуалізації поліпептиду за методиками, добре відомими в даній галузі. Для певних цілей більш високе розділення можна досягти за допомогою високо ефективної рідинної хроматографії (HPLC) або іншими засобами для очистки, добре відомими в даній галузі. Вирази "IGF-1R інгібітор" та " IGF-1R антагоніст" застосовують взаємозамінно. Кожний являє собою молекулу, яка явно інгібує, щонайменш, одну функцію IGF-1R. Навпроти, "IGF-1R агоніст" являє собою молекулу, яка явно посилює, щонайменш, одну функцію IGF-1R. Інгібування, спричинене IGF-1R інгібітором, не повинно бути повним, доки воно визначається у випробуванні. Можна застосовувати будь-яке випробування функції IGF1R, приклади якого передбачені в даному описі. Приклади функцій IGF-1R, які можна інгібувати IGF-1R інгібітором, або посилювати IGF-1R агоністом, включають зв'язування з IGF-1, IGF-12 та/або іншою IGF-1R-активуючою молекулою, кіназну активність, індукцію у прямому напрямку й так далі. Приклади типів IGF-1R інгібіторів та IGF-1R агоністів включають, але не обмежуються, IGF-1Rзв'язуючі поліпептидіи, наприклад, антигензв'язуючі білки (наприклад, антиген-зв'язуючі білоки, що інгібують IGF-1R), антитіла, фрагменти антитіл та похідні антитіл. Вирази "пептид", "поліпептид" та "білок" кожний означає молекулу, що включає два або більше амінокислотних залишків, приєднаних до кожного іншого пептидними зв'язками. Ці вирази охоплюють, наприклад, нативні та штучні білки, білкові фрагменти та поліпептидні аналоги (наприклад, білки, що з'являються шляхом мутацій, варіанти та злиті білки) білкової послідовності, а також посттрансляційно, або навпаки ковалентно, або нековалентно модифіковані білки. Пептид, поліпептид або білок може бути мономерним або полімерним. Вираз "поліпептидний фрагмент" як застосовується в даному описі означає поліпептид, який має аміно-термінальну та/або карбокситермінальну делецію у порівнянні до відповідного 25 непроцесованого білка. Фрагменти можуть складатися, наприклад, щонайменш, з 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 20, 50, 70, 80, 90, 100, 150 або 200 амінокислот у довжину. Фрагменти можуть також складатися, наприклад, по більшій мірі, з 1,000, 750, 500, 250, 200, 175, 150, 125, 100, 90, 80, 70, 60, 50, 40, 30, 20, 15, 14, 13, 12, 11 або 10 амінокислот у довжину. Фрагмент може крім того містити на будь-якому або обох своїх кінцях одну або більше додаткових амінокислот, наприклад, послідовність амінокислот з різного природного походження білка (наприклад, Fc або лейциновий зіпер-домен) або штучна амінокислотна послідовність (наприклад, штучна лінкерна послідовність). Поліпептиди за даним винаходом включають поліпептиди, що модифіковані будь-яким шляхом та з будь-якої причини, наприклад, для: (1) зниження чуттєвості для протеолізу, (2) зниження чуттєвості для окислення, (3) зміни афінності зв'язування для утворення білкових комплексів, (4) зміни афінностей зв'язування та (4) порівняння або модифікації інших фізико-хімічних або функціональних властивостей. Аналоги включають білки, що з'являються шляхом мутацій поліпептиду. Наприклад, окремі або багатократні амінокислотні заміщення (наприклад, консервативні амінокислотні заміщення) можуть бути зроблені в послідовності природного походження (наприклад, в частині поліпептиду зовні домену(ів), що утворює міжмолекулярні контакти. "Консервативне амінокислотне заміщення" є тим, що суттєво не міняє структуральні характеристики первинної послідовності (наприклад, амінокислота, що заміняє, не повинна порушувати спіраль первинної послідовність, або руйнувати інші типи вторинної структури, що характеризують первинну послідовність, або є необхідними для її функціональності). Приклади прийнятого в даній галузі поліпептиду вторинної та третинної структури представлені в Proteins, Structures and Molecular Principles (Creighton, Ed., W. H. Freeman and Company, New York (1984)); Введення to Protein Structure (C. Branden and J. Tooze, eds., Garland Publishing, New York, N.Y. (1991)); та Thornton et at. Nature 354: 105 (1991), кожне з яких включено в даний опис шляхом посилання. Даний винахід також представляє непептидні аналоги IGF-1R зв'язуючих поліпептидів. Непептидні аналоги звичайно застосовуються у фармацевтичній промисловості як ліки з властивостями, аналогічними властивостям матричного пептиду. Ці типи непептидної сполуки називають "пептидні міметики" або "пептидоміметики". Fauchere, J. Adv. Drug Res. 15:29 (1986); Veber and Freidinger TINS p. 392 (1985); та Evans et al. J. Med. Chem. 30:1229 (1987), які включені в даний опис шляхом посилання. Пептидні міметики, що структурально схожі на пептиди, що застосовують терапевтично, можна застосовувати для створення еквівалентного терапевтичного або профілактичного ефекту. Звичайно, пептидоміметики структурально схожі на зразковий поліпептид (тобто, поліпептид, що має необхідну біохімічну властивість або фармакологічну активність), наприклад антитіло людини, але 94576 26 мають одне або більше пептидних зчеплень, факультативно заміщених зчепленням, вибраним з групи, яка містить: -CH2NH-, -CH2S-, -СН2-СН2-, СН=СН-(цис та транс), -СОСН2-, -СН(ОН)СН2- та CH2SO-, способами, добре відомими в даній галузі. Систематичне заміщення однієї або більше амінокислот консенсусної послідовності з Dамінокислотою такого типу (наприклад, D-лізин замість L-лізину) можна також застосовувати для створення більш стабільних пептидів. До того ж, обмежені пептиди, що включають консенсусну послідовність або головним чином варіацію ідентичної консенсусної послідовності можна створити способами, відомими в даній галузі (Rizo and Gierasch Ann. Rev. Biochem. 61:387 (1992), включено в даний опис посиланням), наприклад, додаванням внутрішніх цистеїнових залишків, здібних до утворення міжмолекулярних дисульфідних містків, які циклізують пептид. "Варіант" поліпептиду (наприклад, антитіло) включає амінокислотну послідовність, де один або більше амінокислотних залишків вставляється в, видаляється з та/або заміщується в амінокислотній послідовності відносно іншої поліпептидної послідовності. Варіанти за даним винаходом включають злиті білки. "Похідна" поліпептиду являє собою поліпептид (наприклад, антитіло), що хімічно модифікований, наприклад, шляхом кон'югації з іншим хімічним компонентом таким як, наприклад, поліетиленгліколем, альбуміном (наприклад, альбуміном сироватки людини), фосфорилування та глікозилювання. Якщо не зазначене інше, вираз "антитіло" включає, на додаток до антитіл, що включають два непроцесованих довгих ланцюга та два непроцесованих коротких ланцюга, їх похідні, варіанти, фрагменти та білки, що з'являються шляхом мутацій, приклади яких наведені нижче. "Антиген-зв'язуючий білок" являє собою білок, що включає частину, що зв'язується з антигеном та, факультативно, каркас або конструкційну частину, що дозволяє антиген-зв'язуючій частині прийняти конформацію, яка забезпечує зв'язування антиген-зв'язуючого білка з антигеном. Приклади антиген-зв'язуючих білків включають антитіла, фрагменти антитіл (наприклад, антиген-зв'язуюча частина антитіла), похідні антитіл та аналоги антитіл. Антиген-зв'язуючий білок може включати, наприклад, альтернативний білковий каркас або штучний каркас з трансплантованими CDR або CDR похідними. Такі каркаси включають, але не обмежуються, каркаси, що походять з антитіла, включаючи мутації, введені в, наприклад, стабілізовану тривимірну структуру антиген-зв'язуючого білка, а також цілком синтетичні каркаси, що включають, наприклад, біосумісні полімери. Дивись, наприклад, Korndorfer et al., 2003, Proteins: Structure, Function, and Bioinformatics, Volume 53, Issue 1:121-129; Roque et al., 2004, Biotechnol. Prog. 20:639-654. Крім того, можна застосовувати міметики пептидних антитіл ("РАМ"), а також каркаси на основі міметиків антитіл із застосуванням фібронектинових компонентів у якості каркасу. Антиген-зв'язуючий білок може, наприклад, мати структуру імуноглобуліну природного похо 27 дження. "Імуноглобулін" являє собою тетрамерну молекулу. В імуноглобуліні природного походження кожний тетрамер складається з двох ідентичних пар поліпептидних ланцюгів, кожна пара має один "короткий" (приблизно 25 kDa) та один "довгий" ланцюг (приблизно 50-70 kDa). Аміно-термінальна частина кожного ланцюга включає мінливу ділянку з приблизно 100-110 або більше амінокислот, що насамперед відповідає за розпізнавання антигену. Карбокси-термінальна частина кожного ланцюга визначає константну ділянку, що насамперед відповідає за ефекторну функцію. Короткі ланцюги людини класифікують як короткі ланцюги каппа та лямбда. Довгі ланцюги класифікують як мі, дельта, гамма, альфа або епсілон, та позначають ізотип антитіла як IgM, IgD, IgG, IgA and IgE, відповідно. В коротких та довгих ланцюгах мінливу та константну ділянки з'єднують "J" ділянкою приблизно з 12 або більше амінокислот з довгим ланцюгом, що також включає "D" ділянку приблизно з 10 або більше амінокислот. Дивись, Fundamental Immunology Ch. 7 (Paul, W., ed., 2nd ed. Raven Press, N. Y. (1989)) (включено посиланням у всій своїй повноті для усіх цілей). Мінливі ділянки кожної пари короткого / довгого ланцюга утворюють антитіло-зв'язуючий сайт, так що інтактний імуноглобулін має два сайту зв'язування. Ланцюги імуноглобуліну природного походження проявляють таку саму загальну структура відносно консервативних конструкційних ділянок (FR), що з'єднується трьома гіпермінливими ділянками, які також називають ділянками, що визначають компліментарність, або CDR. Від N-кінця до Скінця обидва, короткий та довгий, ланцюги включають домени FR1, CDR1, FR2, CDR2, FR3, CDR3 та FR4. Розподіл амінокислот для кожного домену визначається за Kabat et al. in Sequences of th Proteins of Immunological Interest, 5 Ed., US Dept. of Health and Human Services, PHS, NIH, NIH Publication no. 91-3242, 1991. "Антитіло" означає інтактний імуноглобулін або його антиген-зв'язуючу частину, що конкурує з інтактним антитілом за специфічне зв'язування, якщо інше не зазначено. Антиген-зв'язуючі частини можна отримати методиками рекомбінантної ДНК або ферментативним або хімічним розщепленням інтактного антитіла. Антиген-зв'язуючі частини включають, серед іншого, Fab, Fab', F(ab')2, Fv, домен антитіла (dAbs) та фрагменти ділянки, що визначає комплиментарність (CDR), одноланцюгові антитіла (scFv), химерні антитіла, димери, тримери, тетрамери та поліпептиди, що містять, щонайменш, частину імуноглобуліну, достатню для забезпечення поліпептиду специфічним антиген-зв'язуванням. Fab-фрагмент являє собою одновалентний фрагмент, що має домени VL, VH, CL та СН1; F(ab')2 фрагмент являє собою двохвалентний фрагмент, що має два Fab-фрагменти, з'єднані дисульфідним містком на шарнірній ділянці; Fd фрагмент має домени VH та СН1; Fv фрагмент має домени VL та VH окремої ніжки антитіла; a dAb фрагмент має домен VH домен, домен VL або антиген-зв'язуючий фрагмент домену VH або VL (патенти США 6846634, 6696245, заявки на патенти США 94576 28 05/0202512, 04/0202995, 04/0038291, 04/0009507, 03/0039958, Ward et al., Nature 341:544-546, 1989). Одно-ланцюгове антитіло (scFv) являє собою антитіло, в якому ділянки VL та VH з'єднуються через лінкер (наприклад, синтетичні послідовність амінокислотних залишків) для утворення безперервного білкового ланцюга, де лінкер має довжину, достатню для того, щоб білковий ланцюг скрутився та утворив одновалентний антиген-зв'язуючий сайт (дивись, наприклад, Bird et al., 1988, Science 242:423-26 and Huston et al., 1988, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 85:5879-83). Димери являють собою двохвалентні антитіла, що включають два поліпептидних ланцюга, де кожний поліпептидний ланцюг включає домени VH та VL, що з'єднуються лінкером, який є занадто коротким, щоб дозволити структурування двох доменів на тому самому ланцюгу, таким чином дозволяючи кожному домену об'єднуватися з комплементарним доменом на іншому поліпептидному ланцюгу (дивись, наприклад, Holliger et al., 1993, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 90:6444-48, and Poljak et al., 1994, Structure 2:112123). Якщо два поліпептидних ланцюга димера ідентичні, тоді димер, що утворюється від їх структурування, буде мати два ідентичних антигензв'язуючих сайту. Для утворення димера з двома різними антиген-зв'язуючими сайтами можна застосовувати поліпептидні ланцюги, які мають різні послідовності. Аналогічним чином, тримери та тетрамери являють собою антитіла, що включають три та чотири поліпептидних ланцюга, відповідно, утворюючи три та чотири антиген-зв'язуючих сайту, відповідно, які можуть бути однаковими або різними. Ділянки, що визначають компліментарність, (CDR) та конструкційні ділянки (FR) даного антитіла можна ідентифікувати за допомогою системи, описаної Kabat et al. в Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5th Ed., US Dept. of Health and Human Services, PHS, NIH, NTH Publication no. 91-3242, 1991. Одна або більше CDR може бути включена в молекулу або ковалентно, або нековалентно для утворення антиген-зв'язуючого білка. Антиген-зв'язуючий білок може включати CDR як частину більшого поліпептидного ланцюга, може ковалентно зв'язувати CDR з іншим поліпептидним ланцюгом або може включати CDR нековалентно. CDR дозволяє антиген-зв'язуючому білку специфічно зв'язуватися з окремим даним антигеном. Антиген-зв'язуючий білок може мати один або більше сайтів зв'язування. Якщо їх більше, ніж один, сайти зв'язування можуть бути ідентичними один одному або можуть бути різними. Наприклад, імуноглобулін людини природного походження звичайно має два ідентичних сайту зв'язування, у той час як "біспецифічне" або "біфункціональне" антитіло має два різних сайту зв'язування. Вираз "антитіло людини" включає усі антитіла, що мають одну або декілька мінливих та константних ділянки, що походять від імуноглобулінової послідовності людини. За одним варіантом здійснення усі з мінливих та константних доменів походять з імуноглобулінової послідовності людини (повне антитіло людини). Ці антитіла можна отримати різними шляхами, приклади яких наведені 29 нижче, що включають імунізацію з даним антигеном миші, генетично модифікована для експресії антитіл, що походять від генів людини, що кодують довгий та/або коротким ланцюги. Гуманізоване антитіло має послідовність, що відрізняється від послідовності антитіла нелюдських видів, одним або кількома амінокислотними заміщеннями, делеціями та/або вставками, такими, що гуманізоване антитіло менш вірогідно індукує імунну відповідь та/або індукує менш значну імунну відповідь, у порівнянні з нелюдськими видами антитіла, коли їх вводять людині. За одним варіантом здійснення певні амінокислоти в конструкційних та константних доменах з довгим та/або коротким ланцюгами нелюдських видів антитіла мутують для утворення гуманізованого антитіла. За іншим варіантом здійснення константний домен(и) з антитіла людини злиті з мінливим доменом(ами) нелюдських видів. За іншим варіантом здійснення один або більше амінокислотних залишків в одній або більше CDR послідовності нелюдського антитіла заміняють для зниження можливої імуногенності нелюдського антитіла, коли його вводять людині, причому амінокислотні залишки, які заміняють, або не є критичними для імуноспецифічного зв'язування антитіла з його антигеном, або зроблені зміни амінокислотної послідовності є консервативними змінами, так що зв'язування гуманізованого антитіла з антигеном не на багато гірше, ніж зв'язування нелюдського антитіла з антигеном. Приклади, як виготовити гуманізовані антитіла можна знайти в патентах США 6054297, 5886152 та 5877293. Вираз "химерне антитіло" означає антитіло, що містить одну або більше ділянки з одного антитіла та одну або більше ділянок з одного або більше інших антитіл. За одним варіантом здійснення одна або більше CDR походять з проти-IGF-1R антитіла людини. За іншим варіантом здійснення усі з CDR походять з проти-IGF-1R антитіла людини. За іншим варіантом здійснення CDR з більш, ніж одного проти-IGF-1R антитіла людини змішали та об'єднали в химерне антитіло. Наприклад, химерне антитіло може містити CDR1 з короткого ланцюга першого проти-IGF-1R антитіла людини, CDR2 та СОЮ з короткого ланцюга другого протиIGF-1R антитіла людини, a CDR з довгого ланцюга з третього проти-IGF-1R антитіла. Крім того, конструкційні ділянки можуть походити з одних й тих самих проти-IGF-1R антитіл, з одного або більше різних антитіл, таких як антитіла людини або з гуманізованого антитіла. За одним прикладом химерного антитіла частина довгого та/або короткого ланцюга ідентична, гомологічна або походить з антитіла від окремих видів або належить окремому класу або підкласу антитіл, у той час як залишок ланцюга(ів) ідентичний, гомологічний або походить з антитіла(іл) з інших видів або належить до іншого класу або підкласу антитіл. Також включені фрагменти таких антитіл, які мають бажану біологічну активність (тобто, здатність до специфічного зв'язування IGF-1R). Дивись, наприклад, патент США 4816567 та Morrison, 1985, Science 229:120207. 94576 30 "Нейтралізуюче антитіло" або "інгібіторне антитіло" являє собою антитіло, яке інгібує зв'язування IGF-1R з IGF-1 та/або IGF-2, коли надлишок проти-IGF-1R антитіла знижує кількість зв'язків IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R, щонайменш, приблизно на 20% за випробуванням, описаним в Прикладі 9. За різними варіантами здійснення антитіло знижує кількість зв'язків IGF-1 та/або IGF-2 з IGF1R, щонайменш, на 30%, 40%, 50%, 60%, 70%, 75%, 80%, 85%, 90%, 95%, 97%, 99% та 99,9%. "Активуюче антитіло" являє собою антитіло, яке активує IGF-1R, щонайменш, приблизно на 20%, коли його додають до клітини, тканини або організму, що експресує IGF-1R, причому "100% активація" є рівнем активації, досягнутої при фізіологічних умовах такою самою молярною кількістю IGF-1 та/або IGF-2. За різними варіантами здійснення антитіло активує IGF-1R активність, щонайменш, на 30%, 40%, 50%, 60%, 70%, 80%, 90%, 100%, 125%, 150%, 175%, 200%, 250%, 300%, 350%, 400%, 450%, 500%, 750% або 1000%. Середній фахівець в даній галузі легко виготовить фрагменти або аналоги антитіла за наступними методиками даного опису та застосовуючи методики, добре відомі в даній галузі. Переважні аміно- та карбокси-кінці фрагментів або аналогів знаходяться біля меж функціональних доменів. Структуральні та функціональні домени можна ідентифікувати в порівнянні даних нуклеотидної та/або амінокислотної послідовності з послідовностями, що загальновідомі або приведені в запатентованих базах даних. Комп'ютеризовані способи порівняння можна застосовувати для встановлення мотивів послідовності або імовірні домени конформації білка, що мають місце в інших білках з відомою структурою та/або функцією. Відомі способи встановлення білкової послідовності, що згортається у відому тривимірну структуру. Дивись, наприклад, Bowie et al., 1991, Science 253:164. "CDR трансплантоване антитіло" являє собою антитіло, яке включає один або більше CDR, що походить з антитіла окремих видів або ізотипу та конструкцій іншого антитіла однакових або різних видів або ізотипу. "Мультиспецифічне антитіло" являє собою антитіло, яке розпізнає більш ніж один епітоп одного або більше антигенів. Підклас цього типу антитіла являє собою "біспецифічне антитіло", яке розпізнає два різних епітопи одних й тих самих або різних антигенах. Антиген-зв'язуючий білок "специфічно зв'язується" з антигеном (наприклад, IGF-1R людини), якщо він зв'язується з антигеном з константою дисоціації 1 нМ або менше. "Антиген-зв'язуючий домен," "антигензв'язуюча ділянка," або "антиген-зв'язуючий сайт" являє собою частину антиген-зв'язуючого білка, що містить амінокислотні залишки (або інші компоненти), які взаємодіють з антигеном та сприяють специфічності антиген-зв'язуючого білка та афінності антигену. Для антитіла, що специфічно зв'язується зі своїм антигеном, це буде, щонайменш, частина, щонайменш, одного з його CDR доменів. "Епітоп" являє собою частину молекули, що зв'язуються антиген-зв'язуючим білком (напри 31 клад, антитілом). Епітоп може включати несуміжні частини молекули (наприклад, в поліпептиді, амінокислотні залишки, що не суміжні в поліпептидній первинній послідовності, але які, з точки зору поліпептидної третинної та четвертинної структури, знаходяться достатньо близько один до одного, щоб зв'язатися антиген-зв'язуючим білком). "Відсоток ідентичності" двох полінуклеотидів або двох поліпептидних послідовностей визначають порівнянням послідовностей, за допомогою комп'ютерної програми GAP (частина GCG Wisconsin Package, версія 10.3 (Accelrys, San Diego, CA)) за її параметрами за умовчанням. Вирази "полінуклеотид", "олігонуклеотид" та "нуклеїнова кислота" застосовуються взаємозамінно в усьому описі та включають молекули ДНК (наприклад, кДНК або геномну ДНК), молекули РНК (наприклад, мРНК), аналоги ДНК або РНК, утворені за нуклеотидними аналогами (наприклад, пептидні нуклеїнові кислоти та нуклеотидні аналоги неприродного походження) та їх гібриди. Молекула нуклеїнової кислоти може бути одноланцюговою або двох-ланцюгової. За одним варіантом здійснення молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом включають суміжну відкриту рамку зчитування, що кодує антитіло або фрагмент, похідну, білок, що з'являється у результаті мутації або їх варіант за даним винаходом. Два одноланцюгових полінуклеотида являються "комплементом" один одного, якщо їх послідовності розташувати у протилежному напрямку, так, що кожний нуклеотид в одному полінуклеотиді буде напроти комплементарного йому нуклеотида в іншому полінуклеотиді без введення щілин та без непарних нуклеотидів на 5' або 3' кінцях кожної послідовності. Полінуклеотид є "комплементарним" іншому полінуклеотиду, якщо два полінуклеотида можуть гібридизуватися один з одним при відносно жорстких умовах. Таким чином, полінуклеотид може бути комплементарним іншому полінуклеотиду, не будучи його комплементом. "Вектор" являє собою нуклеїнову кислоту, яку можна застосовувати для введення іншої нуклеїнової кислоти, зв'язаної з нею, в клітину. Один тип вектора являє собою "плазміду", що означає прямі або кільцеві двохланцюгові молекули ДНК, в яку можна замкнути додаткові сегменти нуклеїнової кислоти. Іншим типом вектора є вірусний вектор (наприклад, репликативні дефектні ретровіруси, аденовіруси та адено-асоційовані віруси), причому у вірусний геном можна ввести додаткові сегменти ДНК. Певні вектори здібні до автономної реплікації в клітині хазяїна, куди вони введені (наприклад, бактеріальні вектори, що включають реплікації бактеріального походження та епісомальні вектори ссавців). Інші вектори (наприклад, неепісомальні вектори ссавців) інтегруються в геном клітини хазяїна при введенні в клітину хазяїна, та тому реплікуються разом з геномом хазяїна. "Вектор експресії" являє собою тип вектора, який може направляти експресію обраного полінуклеотида. Нуклеотидна послідовність "функціонально зв'язана" з регуляторною послідовністю, якщо регуляторна послідовність впливає на експресію (наприклад, рівень, час або розташування експресії) 94576 32 нуклеотидної послідовності. "Регуляторна послідовність" являє собою нуклеїнову кислоту, що впливає на експресію (наприклад, рівень, час або розташування експресії) нуклеїнової кислоти, з якою вона функціонально зв'язана. Регуляторна послідовність може, безпосередньо, впливати на регульовану нуклеїнову кислоту або через дію однієї або більше інших молекул (наприклад, поліпептиди, що зв'язуються з регуляторною послідовністю та/або нуклеїновою кислотою). Приклади регуляторних послідовностей включають промотори, енхансери та інші елементи, що контролюють експресію (наприклад, поліаденіляційні сигнали). Наступні приклади регуляторних послідовностей описані, наприклад, у Goeddel, 1990, Gene Expression Technology: Methods in Enzymology 185, Academic Press, San Diego, CA and Baron et al., 1995, Nucleic Acids Res. 23:360506. "Клітина хазяїна" являє собою клітину, яку можна застосовувати для експресії нуклеїнової кислоти, наприклад, нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Клітина хазяїна може бути прокаріотичною, наприклад, Е. соli, або вона може бути еукаріотичною, наприклад, одноклітинним еукаріотом (наприклад, дріжджі або інші гриби), рослинною клітиною (наприклад, рослинною клітиною тютюну або томату), тваринною клітиною (наприклад, клітиною людини, клітиною мавпи, клітиною хом'яка, клітиною щура, клітиною миші або клітиною комахи) або гібридомою. Приклади клітин хазяїна включають лінію клітин нирок мавпи COS-7 (АТСС CRL 1651) (дивись Gluzman et al., 1981, Cell 23:175), L клітини, С127 клітини, 3Т3 клітини (АТСС CCL 163), клітини яєчників китайського хом'яка (СНО) або їх похідні, наприклад, Veggie CHO та споріднені лінії клітин, які вирощують на середовище, вільному від сироватки (дивись Rasmussen et al., 1998, Cytotechnology 28:31) або СНО штаму DX-B1 1, які є дефіцитними по дегідрофолат-редуктазі (DHFR) (дивись Urlaub et al., 1980, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 77:4216-20), HeLa клітини, лінії клітин ВНК (АТСС CRL 10), лінії клітин CV1/EBNA, що походить з лінія клітин нирок африканської зеленої мавпи СVI (АТСС CCL 70) (дивись McMahan et al., 1991, EMBO J. 10:2821), клітини нирок ембріону людини, наприклад, 293, 293 EBNA або MSR 293, епідермальні клітини людини А431, клітини людини Соlо205, інші лінії трансформованих клітин приматів, нормальні диплоїдні клітини, штами клітин, що походить з культур in vitro первинних тканин, первинних експлантів, HL60, U937, НаK або Jurkat клітини. Звичайно, клітина хазяїна являє собою культивовану клітину, яку можна трансформувати або трансфектувати з нуклеїновою кислотою, що кодує поліпептид, яку потім можна експресувати в клітині хазяїна. Вираз "рекомбінантна клітина хазяїна" можна застосовувати для позначення клітини хазяїна, що трансформована або трансфектована з нуклеїновою кислотою, яка буде експресована. Клітина хазяїна також може бути клітиною, що включає нуклеїнову кислоту, але не експресує її на необхідному рівні, якщо регуляторна послідовність не введена в клітину хазяїна, так що вона стає функціонально 33 зв'язаною з нуклеїновою кислотою. Зрозуміло, що вираз клітина хазяїна означає не тільки окрему клітину суб'єкта, але й потомство або потенціальне потомство такої клітини. Оскільки певні модифікації можуть відбуватися в наступних поколіннях через, наприклад, мутацію або вплив оточуючого середовища, таке потомство, в дійсності, може не бути ідентичним первинній клітині, але все-таки буде охоплюватися виразом, як застосовується в даному описі. IGF-1R IGF-1R являє собою трансмембранний рецептор тирозин кінази (Blume-Jensen et al., 2001, Nature 411:355- 65). IGF-1R людини синтезований як попередній поліпептид з 1367 амінокислот, що включає сигнальний пептид з 30 амінокислот, видалений під час транслокації в ендоплазматичному ретикулюмі (Swiss-Prot: P08069). IGF-1R прорецептор є глікозильований та розщеплений протеазою в позиції 708-711 (розрахованої від першої амінокислоти після послідовності сигнального пептида) під час дозрівання в ендоплазматичному ретикулюмі Гольджі, що приводить до утворення -ланцюга (1-707) та -ланцюга (712-1337), що залишаються зв'язаними дисульфідними зв'язками (Bhaumick et al., 1981, Proc Natl Acad Sci USA 78:4279-83, Chemausek et al., 1981, Biochemistry 20:7345-50, Jacobs et al., 1983, Proc Natl Acad Sci USA 80:1228-31, LeBon et al., 1986, J Biol Chem 261:7685-89, Elleman, et al., 2000, Biochem J 347:771-79). Переважною формою IGF-1R (та INSR), що існує на поверхні клітини, є протеолітично процесованим та глікозильованим ()2 димером, що з'єднується ковалентно одним або більше дисульфідним зв'язком. Позаклітинна частина IGF-1R складається з ланцюга та з 191 амінокислот -ланцюга (712-905). Рецептор містить одну трансмембранну послідовність (906-929), що перекриває, та цитоплазматичний домен з 408 залишками, що включає а функціональну тирозин кіназу (Rubin et al., 1983, Nature 305:438-440). Порівняльний аналіз послідовностей виявив, що IGF-1R складається з 11 різних структуральних мотивів (розглянуто Adams et al., 2000, Cell Моl Life Sci 57: 1050-93, Marino-Buslje et al., 1998, FEBS Ltrs 441:331-36, Ward et al., 2001, BMC Bioinformatics 2:4). N-кінцева половина позаклітинного домена містить два гомологічних домена, позначених як L1 (1-151) та L2 (299-461) (Ward et al., 2001, вище), розділених багатою на цистеїн (CR) ділянкою (152-298), що складається з кількох структуральних модулів з дисульфідними зчепленнями, що стають в один ряд з одиницями, що повторюються, присутніми в рецепторі TNF, та ламініном (Ward et al., 1995, Proteins 22:141-53). Визначена кристалічна структура домену L1 - CRL2 (Garrett et al., 1998, Nature 394:395-99). За L2 доменом йдуть три фібронектинових домени типу III (Fnlll домен) (Marino-Buslje et al., 1998, вище, Mulhern et al., 1998, Trends Biochem Sci 23:465-66, Ward et al., 1999, Growth Factors 16:315-22). Перший Fnlll домен (FnIII-I, 461-579) складається з 118 амінокислот в довжину. Другий Fnlll домен (FnIII-2, 580-798) руйнується головною вставною послідовністю (ID) на приблизно 120 амінокислот в довжи 94576 34 ну. ID домен включає сайт розщеплення протеази фурін, що відокремлює  та  ланцюги зрілого рецептора. Третій Fnlll домен (FnIII-3) розташований цілком на -ланцюзі (799-901), що термінується кількома залишками перед трансмембранною послідовністю. Каталітичний домен IGF-1R тирозин кінази розташований між амінокислотними позиціями 973-1229, а його структура розкрита (Favelyukis et al., 2001, Nature Structural Biol 8: 1058-63, Pautsch et al., 2001, Structure 9:955-65). Кіназа фланкується двома регуляторними ділянками, юкстамембранна ділянка (930-972) та Стермінальний хвіст із 108 амінокислот (1220-1337) (Surmacz et al., 1995, Experimental Cell Res 218:370-80, Hongo et al., 1996, Oncogene 12:123138). Дві регуляторних ділянки містять тирозинові залишки, що служать сайтами причалювання для сигнальних трансдукційних білків, коли фосфорильовані активованою IGF-1R тирозин кіназою (розглянуто Baserga (ed.), 1998 The IGF-1 Receptor in Normal and Abnormal Growth, Hormones and Growth Factors in Development and Neoplasia, Wiley-Liss, Inc., Adams et al., 2000, Cell Моl Life Sci 57:105093). Амінокислотна послідовність IGF-1R приблизно на 70% ідентична інсуліновому рецептору (INSR; Swiss-Prot: P06213). Найвища гомологія між рецепторами спостерігається в тирозин кіназному домені (84%); найнижча ідентичність спостерігається на CR ділянці та С-кінці. IGF-1R є також високо спорідненим (~ 55% ідентичності) інсуліновому рецептору (IRR; Swiss-Prot: P 14616). IGF-1R людини можна активувати інсулінподібним фактором росту, IGF-1 й IGF-2 та інсуліном (INS) (Hill et al., 1985, Pediatric Research 19:879-86). IGF-1 та IGF-2 кодуються неалельними генами (Brissenden et al., 1984, Nature 310: 781-8, Bell et al., 1985, Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 82: 6450-54), та обидва гени експресують альтернативні білки, зв'язані диференціальним сплайсингом РНК та білковим процесінгом. Найбільш розповсюджені та добре вивчені зрілі форми IGF-1 та IGF-2, які складаються з, відповідно, 70 та 67 амінокислот в довжину (Jansen et al., 1983, Nature 306:609-11, Dull et al., 1984, Nature 310: 777-81). Такі білки (та їх ізоформи) ідентичні за 11/21 позиціями інсуліновому -пептиду та ідентичні за 12/30 позиціями інсуліновому В-пептиду. IGF-1R екпресується в усіх типах клітин нормальної дорослої тварини, за виключенням гепатоцитів печінки та зрілих В-клітин. Кров'яна плазма людини містить високі концентрації IGF-1 та IGF-2, a IGF-1 можна знайти в більшості тканин. Рецептор являє собою інтегральний компонент фізіологічного механізму, що контролює розмір органу та гомеостаз. Не вдаючись в докладну теорію, "Somatomedin Hypothesis" стверджує, що гормон росту (GH), який опосередковує соматичний ріст, що відбувається протягом дитинства та підліткового віку, залежить від ендокринної форми IGF-1, що головним утворюється та секретується печінкою (Daughaday, 2000, Pediatric Nephrology 14: 537-40). Синтез печінкового IGF-1 стимулюється вивільненням GH у гіпофізі у відповідь на гіпоталамічний 35 GHRH (GH гормон вивільнення). Концентрація IGF-1 в сироватці посилюється у людини в понад 100 разів у віці від 5 до 15 років. Біодоступність IGF-1 регулюється IGF-зв'язуючим білком-3 (IGFBP3) приблизно з 99% фактором росту, розділеним у зв'язаному стані. Первинний дефіцит IGF1, що виникає від часткових генних делецій, а вторинний дефіцит IGF-1, що виникає від дефектів в продукуванні GH або індукції, не є летальними (Woods, 1999, IGF Deficiency in Contemporary Endocrinology: The IGF System, R. a. R. Rosenfeld, С. Jr. Totowa, ed.s, Human Press, NJ: 651-74). Вражені індивідууми показують уповільнення росту при народженні, ростуть повільно та можуть мати певні відхилення ЦНС (центральної нервової системи). IGF-1R сигналізація забезпечує клітинний ріст та виживання через IRS активацію, що залежить від адаптерних білів, шляху РІ3-кіназа/Akt. IGF-1R передає сигнал його головним субстратам, IRS-I через IRS-4 та Shc білкам (Blakesley et al., 1999, IGF-1 receptor function: transducing the IGF-1 signal into intracellular events in The IGF System, R. G. a. R. Rosenfeld, Jr. CT. Totowa, ed.s, Human Press, NJ: 143-63). Це приводить до активації Ras/Raf/MAP кінази та сигнального шляху РІ3кіназа/Akt. Однак, індукція of Akt-опосередкованого виживання клітини через IRS є відповіддю домінантного шляху на стимуляцію IGF більшості клітин. Дивись Фігуру 10. Антиген-зв'язуючі білки За одним аспектом даний винахід представляє антиген-зв'язуючі білки (наприклад, антитіла, фрагменти антитіл, похідні антитіл, білки антитіл, що з'являються шляхом мутацій, та варіанти антитіл), що зв'язуються з IGF-1R, наприклад, з IGF-1R людини. Антиген-зв'язуючи білки за даним винаходом включають антиген-зв'язуючи білки, які інгібують біологічну активність IGF-1R. Приклади таких біологічних активностей включають зв'язування сигнальної молекули (наприклад, IGF-1 та/або IGF-2) та трансдукцію сигналу у відповідь на зв'язування сигнальної молекули. Різні антиген-зв'язуючий білки можуть зв'язуватися з різними доменами або епітопами IGF-1R або діяти різними механізмами дії. Приклади включають, але не обмежуються, антигензв'язуючи білки, які перешкоджають зв'язуванню IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R або інгібують сигнальну трансдукцію. Сайт дії може бути, наприклад, внутрішньоклітинним (наприклад, інтерференція з внутрішньоклітинним каскадом індукції) або позаклітинним. Антиген-зв'язуючий білок не повинен повністю інгібувати IGF-1 та/або IGF-2, що індукує активність, для застосування за даним винаходом; переважніше для застосування передбачаються антиген-зв'язуючи білки, які частково знижують активність IGF-1 та/або IGF-2. (Обговорення тут окремих механізмів дії зв'язуючих білків IGF-1Rзв'язуючого антигену при лікуванні окремих хвороб тільки проілюстровано, а способи, представлені в даному винаході, таким чином не обмежені.) Спостерігали, що кожний з IGF-1 та IGF-2 проявляє двохфазове зв'язування з IGF-1R. Високо 94576 36 афінне зв'язування, як повідомлялося, має KD (константу дисоціації) у діапазоні 0,2 нМ; високо афінне зв'язування приблизно у десять разів більше. Таким чином, за одним варіантом здійснення даний винахід представляє інгібітор IGF-1R, що інгібує й високо, й низько афінне зв'язування IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-R. Вважають, що високо афінне зв'язування, а не низько афінне зв'язування, IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R потрібне для конформаційної зміни, що посилює тирозин кіназну активність IGF-1R. Таким чином, за іншим варіантом здійснення інгібітор IGF-1R переважно інгібує високо афінне зв'язування IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R у порівнянні із низько афінним зв'язуванням. За іншим аспектом даний винахід представляє антиген-зв'язуючи білки, що містять коротко ланцюгову мінливу ділянку, вибрану з групи, яка включає L1 - L52 та/або довго ланцюгову мінливу ділянку, вибрану з групи, яка містить Н1 - H52, фрагменти, похідні, білки, що з'являються шляхом мутацій та їх варіанти (дивись Фігури 2 та 3). Такий антиген-зв'язуючий білок можна позначити із застосуванням номенклатури "LxHy", де "х" відповідає номеру мінливої ділянки з коротким ланцюгом, а "у" відповідає номеру мінливої ділянки з довгим ланцюгом, як вони позначені на Фігурах 2 та 3. Наприклад, L2H1 означає антиген-зв'язуючий білок з мінливою ділянкою з коротким ланцюгом, що включає амінокислотну послідовність L2, та з мінливою ділянкою з довгим ланцюгом, що включає амінокислотну послідовність Н1, як показано на Фігурах 2 та 3. Фігури 2 та 3 також показують розташування CDR та конструкційних ділянок кожної з послідовностей цих мінливих доменів. CDR ділянки кожного короткого та довгого ланцюга також згруповані за типом та подібністю послідовностей на Фігурах 4-9. Антиген-зв'язуючи білки за даним винаходом включають, наприклад, антигензв'язуючи білки, яки мають комбінацію мінливих доменів з коротким ланцюгом та з довгим ланцюгом, вибрану з групи комбінацій, що містить L1H1, L2H2, L3H3, L4H4, L5H5, L6H6, L7H7, L8H8, L9H9, L10H10, L11H11, L12H12, L13H13, L14H14, L15H15, L16H16, L17H17, L18H18, L19H19, L20H20, L21H21, L22H22, L23H23, L24H24, L25H25, L26H26, L27H27, L28H28, L29H29, L30H30, L31H31, L32H32, L33H33, L34H34, L35H35, L36H36, L37H37, L38H38, L39H39, L40H40, L41H41, L42H42, L43H43, L44H44, L45H45, L46H46, L47H47, L48H48, L49H49, L50H50, L51H51 та L52H52. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що включає мінливий домен з коротким ланцюгом, який містить послідовність амінокислот, що відрізняються від послідовності мінливого домену з коротким ланцюгом, вибраної з групи, яка містить L1 L52 тільки в 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2 або 1 залишках, причому кожна така відмінність послідовності являє собою незалежно делецію, вставку або заміщення одного амінокислотного залишку. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з легким ланцюгом включає послідовність амінокислот, яка, щонайменш, на 70%, 75%, 80%, 85%, 90%, 95%, 97% або 99% ідентична послідов 37 ності мінливого домену з коротким ланцюгом, вибраного з групи, яка містить L1 - L52. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з коротким ланцюгом включає послідовність амінокислот, що кодується нуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 70%, 75%, 80%, 85%, 90%, 95%, 97% або 99% ідентична нуклеотидній послідовності, що кодує мінливий домен з коротким ланцюгом, вибраний з групи, яка містить L1 - L52. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з коротким ланцюгом включає послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидом, який гібридизується при відносно жорстких умовах з комплементом полінуклеотиду, який кодує мінливий домен з коротким ланцюгом, вибраний з групи, яка містить L1 - L52. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з коротким ланцюгом включає послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидом, який гібридизується при відносно жорстких умовах з комплементом полінуклеотиду, що кодує мінливий домен з коротким ланцюгом, вибраний з групи, яка містить L1 - L52. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з коротким ланцюгом включає послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидом, який гібридизується при відносно жорстких умовах з комплементом полінуклеотиду з коротким ланцюгом, вибраним з приведених на Фігурі 1. За іншим варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що включає мінливий домен з довгим ланцюгом, який містить послідовність амінокислот, що відрізняється від послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом, вибраної з групи, яка містить Н1 - Н52 тільки в 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2 або 1 залишку(ах), де кожна така відмінність послідовності являє собою незалежно делецію, вставка або заміщення одного амінокислотного залишку. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з довгим ланцюгом включає послідовність амінокислот, яка, щонайменш, на 70%, 75%, 80%, 85%, 90%, 95%, 97% або 99% ідентична послідовності мінливого домену з довгим ланцюгом, вибраній з групи, яка містить Н1 - Н52. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з довгим ланцюгом включає послідовність амінокислот, що кодується нуклеотидною послідовністю, яка, щонайменш, на 70%, 75%, 80%, 85%, 90%, 95%, 97% або 99% ідентична нуклеотидній послідовності, яка кодує мінливий домен з довгим ланцюгом, вибраний з групи, яка містить Н1 - Н52. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з довгим ланцюгом включає послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидом, який гібридизується при відносно жорстких умовах з комплементом полінуклеотиду, який кодує мінливий домен з довгим ланцюгом, вибраний з групи, яка містить Н1 - Н52. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з довгим ланцюгом включає послідовність амінокислот, що кодується полінуклеотидом, який гібридизується при відносно жорстких умовах з комплементом полінуклеотиду, який кодує мінливий домен з довгим ланцюгом, вибраний з групи, яка містить Н1 Н52. За іншим варіантом здійснення мінливий домен з довгим ланцюгом включає послідовність 94576 38 амінокислот, що кодується полінуклеотидом, який гібридизується при відносно жорстких умовах з комплементом полінуклеотиду з довгим ланцюгом, вибраним з приведених на Фігурі 1. Окремі варіанти здійснення антигензв'язуючих білків за даним винаходом містять одну або більше амінокислотних послідовностей, які ідентичні амінокислотним послідовностям одного або більше CDR та/або FR, показаним на Фігурах 2-9. За одним варіантом здійснення антигензв'язуючий білок включає CDR1 послідовність з коротким ланцюгом, показану на Фігурі 4. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає CDR2 послідовність з коротким ланцюгом, показану на Фігурі 5. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, показану на Фігурі 6. За іншим варіантом здійснення антигензв'язуючий білок включає CDR1 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 7. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає CDR2 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 8. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 9. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає FR1 послідовність з коротким ланцюгом, показну на Фігурі 2. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає FR2 послідовність з коротким ланцюгом, показану на Фігурі 2. За іншим варіантом здійснення антигензв'язуючий білок включає FR3 послідовність з коротким ланцюгом, показану на Фігурі 2. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає FR4 послідовність з коротким ланцюгом, показану на Фігурі 2. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає FR1 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 3. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає FR2 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 3. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає FR3 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 3. За іншим варіантом здійснення антигензв'язуючий білок включає FR4 послідовність з довгим ланцюгом, показану на Фігурі 3. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що включає одну або більше CDR послідовностей, що відрізняються від CDR послідовності, показаної на Фігурах 2-9 за не більш, ніж 5, 4, 3, 2 або 1 амінокислотним залишком. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що включає, щонайменш, один CDR з L1 - L52 та/або Н1 Н52, як показано на Фігурах 2-9, та щонайменш, одну CDR послідовність з антитіла проти-IGF-1R, описаного в заявках на патенти США 03/0235582, 04/0228859, 04/0265307, 04/0886503, 05/0008642, 05/0084906, 05/0186203, 05/0244408, РСТ публікаціях WO 03/059951, WO 03/100008, WO 04/071529A2, WO 04/083248, WO 04/087756, WO 05/016967, WO 05/016970 або WO 05/058967 (кожну з яких включено в даний опис посиланням в усій їх повноті для усіх цілей), де антиген 39 зв'язуючий білок зв'язується з Рецептор IGF-1ом. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок включає 2, 3, 4 або 5 CDR послідовностей з L1 - L52 та/або Н1 - Н52, як показано на Фігурах 29. За іншим варіантом здійснення антигензв'язуючий білок включає 2, 3, 4 або 5 CDR послідовностей з антитіла проти-IGF-1R, описаного в Заявках на патенти США 03/0235582, 04/0228859, 04/0265307, 04/0886503, 05/0008642, 05/0084906, 05/0186203, 05/0244408, РСТ публікаціях WO 03/059951, WO 03/100008, WO 04/071529 А2, WO 04/083248, WO 04/087756, WO 05/016967, WO 05/016970 або WO 05/058967. За іншим варіантом здійснення щонайменш, одна з CDR3 послідовностей антиген-зв'язуючих білків являє собою CDR3 послідовність з L1 - L52 та/або Н1 - H52, як показано на Фігурах 2, 3, 6 та 9. За іншим варіантом здійснення коротко ланцюгова CDR3 послідовностей антиген-зв'язуючих білків є CDR3 послідовністю з коротким ланцюгом з L1 - L52, як показано на Фігурах 2 та 6, а довго ланцюгова CDR3 послідовність антиген-зв'язуючих білків є довго ланцюговою послідовністю з Н1 - Н52, як показано на Фігурах 3 та 9. За іншим варіантом здійснення антигензв'язуючий білок включає 1, 2, 3, 4 або 5 CDR послідовностей, кожна з яких незалежно відрізняється за 6, 5, 4, 3, 2, 1 або 0 окремими амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR послідовності L1 - L52 та/або Н1 - Н52, а антиген-зв'язуючий білок далі включає 1, 2, 3, 4 або 5 CDR послідовностей, кожна з яких незалежно відрізняється за 6, 5, 4, 3, 2, 1 або 0 окремими амінокислотними вставками, заміщеннями та/або делеціями від CDR послідовності в заявках на патенти США 03/0235582, 04/0228859, 04/0265307, 04/0886503, 05/0008642, 05/0084906, 05/0186203, 05/0244408, РСТ публікаціях WO 03/059951, WO 03/100008, WO 04/071529A2, WO 04/083248, WO 04/087756, WO 05/016967, WO 05/016970 або WO 05/058967. За іншим варіантом здійснення CDR послідовність(і) представлені в заявках на патенти США 03/0235582, 04/0228859, 04/0265307, 04/0886503, 05/0008642, 05/0084906, 05/0186203, 05/0244408, РСТ публікаціях WO 03/059951, WO 03/100008, WO 04/071529А2, WO 04/083248, WO 04/087756, WO 05/016967, WO 05/016970 або WO 05/058967. За іншим варіантом здійснення CDR послідовність(і) належать антитілу(ам), що зв'язується(ються) з L2 частиною позаклітинного домену рецептора IGF-1. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок не містить CDR3 послідовність з коротким ланцюгом та/або CDR3 послідовність з довгим ланцюгом з антитіла проти-IGF1R в заявках на патенти США 03/0235582, 04/0228859, 04/0265307, 04/0886503, 05/0008642, 05/0084906, 05/0186203, 05/0244408, РСТ публікаціях WO 03/059951, WO 03/100008, WO 04/071529А2, WO 04/083248, WO 04/087756, WO 05/016967, WO 05/016970 або WO 05/058967. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, який включає CDR1 з коротким ланцюгом, що містить послідовність RSSQSLLHX1X2GYNX3LX4 (SEQ ID NO:236), де X1 являє собою сериновий або треоніновий залишок, Х2 являє собою аспарагіновий, 94576 40 сериновий або гістидиновий залишок, Х3 являє собою тирозиновий або фенілаланіновий залишок, а Х4 являє собою аспартатний або аспарагіновий залишок. За іншим варіантом здійснення з коротким ланцюгом CDR1 включає послідовність TRSSGX1IX2X3NYVQ (SEQ ID NO:237), де X1 являє собою сериновий або аспартатний залишок, Х2 являє собою аланіновий або аспартатний залишок, а Х3 являє собою сериновий або аспарагіновий залишок. За іншим варіантом здійснення CDR1 з коротким ланцюгом включає послідовність RASQX1X2X3X4X5LX6 (SEQ ID NO:238), де X1 являє собою гліциновий або сериновий залишок, Х2 являє собою ізолейциновий, валіновий або проліновий залишок, а Х3 являє собою сериновий, гліциновий або тирозиновий залишок, Х4 являє собою будь-який амінокислотний залишок, Х5 являє собою фенілаланіновий, тирозиновий, аспарагіновий або триптофановий залишок, та Х6 являє собою аланіновий або аспарагіновий залишок. За іншим варіантом здійснення Х2 являє собою ізолейциновий або валіновий залишок, Х3 являє собою гліциновий або сериновий залишок, Х4 являє собою аргиніновий, сериновий, аспарагіновий, сериновий, тирозиновий або ізолейциновий залишок, а Х5 являє собою фенілаланіновий або тирозиновий залишок. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, який включає CDR2 з коротким ланцюгом, що містить послідовність LX1X2X3RX4S (SEQ ID NO:239), де X1 являє собою гліциновий або валіновий залишок, Х2 являє собою сериновий або фенілаланіновий залишок, Х3 являє собою аспарагіновий, тирозиновий або треоніновий залишок, а Х4 являє собою аланіновий або аспартатний залишок. За іншим варіантом здійснення CDR2 включає послідовність AX1SX2LX3S (SEQ ID NO:240), де Φ1 являє собою аланіновий або треоніновий залишок, Х2 являє собою треоніновий або гліциновий залишок, а Х3 являє собою глутаміновий або глутаматний залишок. За іншим варіантом здійснення CDR2 включає послідовність X1X2NX3RPS (SEQ ID NO:241), де Х1 являє собою глутаматний, глутаміновий або гліциновий залишок, Х2 являє собою аспартатний або лізиновий залишок, а Х3 являє собою будьякий амінокислотний залишок. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, який включає CDR3 з коротким ланцюгом, що містить послідовність МХ1Х2Х3Х4Х5РХ6Х7 (SEQ ID NO:242), де X1 являє собою глутаміновий або глутаматний залишок, Х2 являє собою аланіновий, гліциновий, сериновий або треоніновий залишок, Х3 являє собою лейциновий або треоніновий залишок, Х4 являє собою глутаміновий, глутаматний або гістидиновий залишок, X5 являє собою треоніновий, триптофановий, метіоніновий або валіновий залишок, Х6 являє собою залишок з неполярним боковим ланцюгом, а Х7 являє собою треоніновий, сериновий або аланіновий залишок. За іншим варіантом здійснення CDR3 включає послідовність QQX1X2X3X4PX5T (SEQ ID NO:243), де X1 являє собою аргиніновий, сериновий, лейциновий або аланіновий залишок, Х2 являє собою аспарагіно 41 вий, сериновий або гістидиновий залишок, Х3 являє собою сериновий або аспарагіновий залишок, Х4 являє собою залишок з неполярним боковим ланцюгом, а Х5 являє собою лейциновий, ізолейциновий, тирозиновий або триптофановий залишок. За іншим варіантом здійснення CDR3 включає послідовність QSYX1SX2NX3X4V (SEQ ID NO:244), де X1 являє собою аспартатний або глутаміновий залишок, Х2 являє собою сериновий або аспартатний залишок, Х3 являє собою глутаміновий, валіновий або триптофановий залишок, а Х4 являє собою аргиніновий залишок, або залишок відсутній. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, який включає CDR1 з довгим ланцюгом, що містить послідовність X1X2X3WWS (SEQ ID NO:245), де X1 являє собою сериновий залишок, або залишок відсутній, Х2 являє собою сериновий або аспарагіновий залишок, а Х3 являє собою аспарагіновий залишок та ізолейциновий залишок. За іншим варіантом здійснення CDR1 з довгим ланцюгом включає послідовність X1X2YWS (SEQ ID NO:246), де X1 являє собою гліциновий, аспарагіновий або аспартатний залишок, а Х2 являє собою тирозиновий або фенілаланіновий залишок. За іншим варіантом здійснення CDR1 з довгим ланцюгом включає послідовність SYX1X2X3 (SEQ ID NO:247), де Φ1 являє собою аланіновий або гліциновий залишок, Х2 являє собою метіоніновий або ізолейциновий залишок, а Х3 являє собою сериновий або гістидиновий залишок. За наступним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, який включає CDR2 з довгим ланцюгом, що містить послідовність X1X2X3X4X5GX6TX7YNPSLX8S (SEQ ID NO:248), де Х1 являє собою глутаматний, тирозиновий або сериновий залишок, Х2 являє собою ізолейциновий або валіновий залишок, Х3 являє собою тирозиновий, аспарагіновий або сериновий залишок, Х4 являє собою гістидиновий, тирозиновий, аспартатний або проліновий залишок, Х5 являє собою сериновий або аргиніновий залишок, Х6 являє собою сериновий або аспарагіновий залишок, Х7 являє собою аспарагіновий або тирозиновий залишок, а Х8 являє собою лізиновий або глутаматний залишок. За іншим варіантом здійснення CDR2 з довгим ланцюгом включає послідовність X1ISX2X3X4X5X6X7YYADSVKG (SEQ ID NO:249), де X1 являє собою треоніновий, аланіновий, валіновий або тирозиновий залишок, Х2 являє собою гліциновий, сериновий або тирозиновий залишок, Х3 являє собою сериновий, аспарагіновий або аспартатний залишок, X4 являє собою гліциновий або сериновий залишок, Х5 являє собою гліциновий, сериновий або аспартатний залишок, Х6 являє собою сериновий, треоніновий або аспарагіновий залишок, а Х7 являє собою треоніновий, лізиновий або ізолейциновий залишок. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, який включає CDR3 з довгим ланцюгом, що містить послідовність X1X2X3X4X5X6X7X8X9FDI (SEQ ID NO:250), де X1 являє собою глутаматний залишок, або залишок відсутній, Х2 являє собою тирозиновий, гліци 94576 42 новий або сериновий залишок, або залишок відсутній, Х3 являє собою сериновий, аспарагіновий, триптофановий або глутаматний залишок, або залишок відсутній, Х4 являє собою сериновий, аспартатний, триптофановий, аланіновий, аргиніновий, треоніновий, глутаміновий, лейциновий або глутаматний залишок, або залишок відсутній, Х5 являє собою сериновий, гліциновий, аспарагіновий, треоніновий, триптофановий, аланіновий, валіновий або ізолейциновий залишок, Х6 являє собою аргиніновий, глутаміновий, тирозиновий, валіновий, аланіновий, гліциновий, сериновий, фенілаланіновий або триптофановий залишок, Х7 являє собою лейциновий, аспарагіновий, аспартатний, треоніновий, триптофановий, тирозиновий, валіновий, аланіновий або гістидиновий залишок, Х8 являє собою аспартатний, сериновий, аспарагіновий або глутаміновий залишок, а Х9 являє собою аланіновий або проліновий залишок. За іншим варіантом здійснення CDR3 з довгим ланцюгом включає послідовність X1X2X3X4X5X6X7X8X9X10X11MDV (SEQ ID NO:251), де Х1 являє собою аланіновий залишок, або залишок відсутній, Х2 являє собою глутаматний, тирозиновий або гліциновий залишок, або залишок відсутній, Х3 являє собою сериновий або аргиніновий залишок, або залишок відсутній, Х4 являє собою аспартатний, гліциновий, сериновий або валіновий залишок, або залишок відсутній, Х5 являє собою сериновий, гліциновий або аспартатний залишок, або залишок відсутній, Х6 являє собою гліциновий, фенілаланіновий, аспартатний, сериновий, триптофановий або тирозиновий залишок, або залишок відсутній, Х7 являє собою тирозиновий, триптофановий, сериновий або аспартатний залишок, або залишок відсутній, Х8 являє собою аспартатний, аргиніновий, сериновий, гліциновий, тирозиновий або триптофановий залишок, Х9 являє собою тирозиновий, ізолейциновий, лейциновий, фенілаланіновий або лізиновий залишок, Х10 являє собою тирозиновий, фенілаланіновий, аспартатний або гліциновий залишок, а Х11 являє собою гліциновий, тирозиновий або аспарагіновий залишок. За іншим варіантом здійснення CDR3 з довгим ланцюгом включає послідовність X1X2X3X4X5X6X7X8X9X10Y (SEQ ID NO:252), де Х1 являє собою аспартатний або валіновий залишок, або залишок відсутній, Х2 являє собою гліциновий, тирозиновий, аргиніновий або аспартатний залишок, або залишок відсутній, Х3 являє собою аспарагіновий, лейциновий, гліциновий, ізолейциновий, сериновий, валіновий, фенілаланіновий або тирозиновий залишок, або залишок відсутній, Х4 являє собою лейциновий, сериновий, триптофановий, аланіновий, тирозиновий, ізолейциновий, гліциновий або аспартатний залишок, або залишок відсутній, Х5 являє собою гліциновий, аланіновий, тирозиновий, сериновий, аспартатний або лейциновий залишок, Х6 являє собою валіновий, аланіновий, гліциновий, треоніновий, проліновий, гістидиновий або глутаміновий залишок, Х7 являє собою глутаматний, гліциновий, сериновий, аспартатний, гліциновий, валіновий, триптофановий, гістидиновий або аргиніновий залишок, Х8 являє собою глутаміновий, аланіновий, гліциновий, тирозиновий, про 43 ліновий, лейциновий, аспартатний або сериновий залишок, Х9 являє собою залишок з неполярним боковим ланцюгом, а Φ10 являє собою аспартатний або аланіновий залишок. За іншим варіантом здійснення CDR3 з довгим ланцюгом включає послідовність X1X2X3X4X5X6X7X8X9X10YFDX11 (SEQ ID NO:253), де X1 являє собою гліциновий залишок, або залишок відсутній, Х2 являє собою проліновий залишок, або залишок відсутній, Х3 являє собою аргиніновий або аспартатний залишок, або залишок відсутній, Х4 являє собою гістидиновий або проліновий залишок, Х5 являє собою аргиніновий або гліциновий залишок, Х6 являє собою аргиніновий, сериновий або фенілаланіновий залишок, Х7 являє собою аспартатний або сериновий залишок, X8 являє собою гліциновий, триптофановий або тирозиновий залишок, X9 являє собою тирозиновий або аланіновий залишок, Х10 являє собою аспарагіновий або триптофановий залишок, а Х11 являє собою аспарагіновий або лейциновий залишок. За іншим варіантом здійснення CDR3 з довгим ланцюгом включає послідовність X1X2X3X4X5DSSX6X7X8X9X10X11x12 (SEQ ID NO:254), де X1 являє собою фенілаланіновий залишок, або залишок відсутній, Х2 являє собою аспарагіновий або гліциновий залишок, або залишок відсутній, Х3 являє собою тирозиновий або лейциновий залишок, або залишок відсутній, Х4 являє собою тирозиновий або гліциновий залишок, або залишок відсутній, Х5 являє собою гліциновий, сериновий або валіновий залишок, Х6 являє собою тирозиновий, фенілаланіновий, триптофановий або глутаміновий залишок, або залишок відсутній, X7 являє собою тирозиновий, гліциновий або ізолейциновий залишок, або залишок відсутній, Х8 являє собою тирозиновий, лейциновий або гліциновий залишок, або залишок відсутній, Х9 являє собою метіоніновий, гліциновий або фенілаланіновий залишок, або залишок відсутній, Х10 являє собою аспартатний або метіоніновий залишок, або залишок відсутній, Х11 являє собою валіновий, аспартатний або тирозиновий залишок, або залишок відсутній, а Х12 являє собою валіновий залишок, або залишок відсутній. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє виділений антиген-зв'язуючий білок, який включає будь-який з: a. CDR3 з коротким ланцюгом, що містить послідовність, вибрану з групи, яка містить: і. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом, вибрану з групи, яка містить CDR3 послідовності з короткими ланцюгами L1 - L52, як показано на Фігурі 6; іі. MQALQTPZT; ііі. QQ(R/S)(N/S)(S/N)ZPLT; та iv. QSYDSSNXJV; b. CDR3 з довгим ланцюгом, що включає послідовність вибрану з групи, яка містить: і. CDR3 послідовність з довгим ланцюгом, що відрізняється загалом не більш, ніж трьома амінокислотними вставками, заміщеннями або делеціями від CDR3 послідовності, вибраної з групи, яка містить CDR3 послідовності з довгими ланцюгами Н1 - Н52, як показано на Фігурі 9; іі. SRLDAFDI; ііі. SXYDYYGMDV; iv. HRXDXAWYFDL; та v. DSSG; або с. CDR3 послідовність з коротким ланцюгом (а) та CDR3 послідовність з довгим ланцюгом (b); де символи амінокислотних залишків, наведені у 94576 44 круглих дужках, означають альтернативні залишки у відповідній позиції в послідовності, кожний X являє собою незалежно будь-який амінокислотний залишок, кожний Ζ являє собою незалежно гліциновий залишок, аланіновий залишок, валіновий залишок, лейциновий залишок, ізолейциновий залишок, проліновий залишок, фенілаланіновий залишок, метіоніновий залишок, триптофановий залишок або цистеїновий залишок, кожний J являє собою незалежно глутаміновий залишок, аргиніновий залишок, валіновий залишок або триптофановий залишок, а антиген-зв'язуючий білок зв'язується з IGF-1R людини. Нуклеотидні послідовності на Фігурі 1, або амінокислотні послідовності на Фігурах 2-9, можуть бути змінені, наприклад, випадковим мутагенезом або сайт-направленим мутагенезом (наприклад, олігонуклеотид-направленим сайт-специфічним мутагенезом) для створення зміненого полінуклеотиду, що включає одно або більше окремих нуклеотидних заміщень, делецій або вставок, у порівнянні з немутованим полінуклеотидом. Приклади методик для створення таких змін описані у Walder et al., 1986, Gene 42: 133; Bauer et al. 1985, Gene 37:73; Craik, BioTechniques, January 1985, 12-19; Smith et al., 1981, Genetic Engineering: Principles and Methods, PlenumPress; та в патентах США 4518584 та 4737462. Ці та інші способи можна застосовувати для створення, наприклад, похідних антитіл проти-IGF-1R, що мають бажану властивість, наприклад, підвищену афінність, авідність або специфічність до IGF-1R, підвищену активність або стабільність in vivo або in vitro, або знижені побічні ефекти in vivo у порівнянні з непохідним антитілом. Інші похідні антитіл проти-IGF-1R у межах даного винаходу включають ковалентні або агрегативні кон'югати антитіл проти-IGF-1R або їх фрагментів з іншими білками або поліпептидуми, створені, наприклад експресією рекомбінантних злитих білків, що включають гетерологічні поліпептиди, злиті з N-кінцем або С-кінцем поліпептиду антитіла проти-IGF-1R. Наприклад, кон'югований пептид може бути гетерологічним сигнальним (або лідерним) поліпептидом, наприклад, альфафакторний лідер дріжджів або пептид, наприклад, епітопна мітка. Антиген-зв'язуючий білок, що містить злиті білки, може включати пептиди, додані для полегшення очистки або ідентифікації антиген-зв'язуючого білка (наприклад, полі-His). Антиген-зв'язуючий білок також може бути сполученим з FLAG пептидом Asp-Tyr-Lys-Asp-Asp-Asp-Asp-Lys (DYKDDDDK) (SEQ ID NO:255), як описано у Hopp et al., Bio/Technology 6: 1204, 1988, та патенті США 5011912. FLAG пептид є високо антигенним та представляє епітопний, зворотно зв'язаний специфічним моноклональним антитілом (mAb), що дозволяє швидке випробування та легку очистку експресованого рекомбінантного білку. Реагенти, що застосовуються для отримання злитих білків, в яких FLAG пептид є злитим з даним поліпептидом, є комерційно доступними (Sigma, Сант Луїс, Миссурі). Олігомери, що містять один або більше антиген-зв'язуючий білок може застосовуватись як ан 45 тагоніст IGF-1R. Олігомери можуть знаходитися у формі ковалентно-зв'язаних або нековалентнозв'язаних димерів, тримерів або вищих олігомерів. Для застосування передбачаються олігомери, що включають два або більше антиген-зв'язуючих білків, одним прикладом яких є гомомер. Інші олігомери включають гетеродимери, гомотримери, гетеротримери, гомотетрамері, гетеротетрамери і так далі. Один варіант здійснення направлений на олігомери, що включають складні антиген-зв'язуючи білки, які з'єднуються шляхом ковалентних або нековалентних взаємодій між пептидними компонентами, злитими з антиген-зв'язуючими білками. Такі пептиди можуть бути пептидними лінкерами (спейсерами) або пептидами, що мають властивість стимуляції олігомерізації. Лейцинові зіпери та певні поліпептиди, що походять з антитіла, знаходяться серед пептидів, які можуть стимулювати олігомеріцію антиген-зв'язуючих білків, приєднаних до них, як описано більш детально нижче. В окремих варіантах здійснення олігомери містять від двох до чотирьох антиген-зв'язуючих білків. Антиген-зв'язуючи білки олігомеру можуть знаходитися у будь-якій формі, наприклад, у будь-якій з форм, що описані раніше, наприклад, варіанти або фрагменти. Переважно олігомери містять антиген-зв'язуючи білки, що мають активність зв'язування IGF-1R. За одним варіантом здійснення олігомер виготовляють з використанням поліпептидів, що є похідними від імуноглобулінів.Виготовлення злитих білків, що включають певні гетерологічні поліпептиди, злиті з різними частинами поліпептидів, що походять від антитіл (які включають Fc домен), описано, наприклад, у Ashkenazi et al., 1991, PNAS USA 88:10535; Byrn et al., 1990, Nature 344:677; та у Hollenbaugh et al., 1992 "Construction of Immunoglobulin Fusion Proteins", в Current Protocols in Immunology, Suppl. 4, pages 10.19.1 - 10.19.11. Один варіант здійснення даного винаходу направлений на димер, що включає два злитих білка, утворених злиттям IGF-1R-зв'язуючого фрагмента антитіла проти-IGF-1R з Fc ділянкою антитіла. Димер можна отримати, наприклад, вставкою злитого гена, що кодує злитий білок у відповідному векторі експресії, що експресує злитий ген в клітинах хазяїна, трансформованих рекомбінантним вектором експресії, та дозволяє експресованому злитому білку складатися подібно молекулам антитіла, після чого між Fc компонентами формуються міжланцюгові дисульфідні зв'язки для утворення димера. Вираз "Fc поліпептид", як застосовується в даному описі, включає нативні та мутовані форми поліпептидів, що походять з Fc ділянки антитіла. Також включені укорочені форми таких поліпептидів, що містять шарнірну ділянку, яка забезпечує димерізацію. Злиті білки, що включають Fc компоненти (та олігомери, утворені з них) забезпечують перевагу легкої очистки шляхом афінної хроматографії на колонках Білок А або Білок G. Один придатний Fc поліпептид, описаний в РСТ заявці WO 93/10151 (що включена посиланням), являє собою одноланцюговий поліпептид, 94576 46 розташований від N-кінцевої шарнірної ділянки до нативного С-кінця Fc ділянки IgG1 антитіла людини. Іншим корисним Fc поліпептидом є Fc білок, що з'являється у результаті мутації, описаний в патенті США 5457035 та у Baum et al., 1994, EMBO J. 13:3992-4001. Амінокислотна послідовність цього білку, що з'являється у результаті мутації, ідентична тієї з нативної Fc послідовності, представленій в WO 93/10151, за виключенням того, що амінокислоту 19 замінюють від Leu до Ala, амінокислоту 20 замінюють від Leu до Glu, а амінокислоту 22 замінюють від Gly до Ala. Білок, що з'являється у результаті мутації, проявляє знижену афінність до Fc рецепторів. В іншому варіанті здійснення мінлива частина довгого та/або короткого ланцюгів антитіла протиIGF-1R може бути заміщена на мінливу частину довгого та/або короткого ланцюга антитіла. Альтернативно, олігомер являє собою злитий білок, що включає складні антиген-зв'язуючи білки, з або без пептидних лінкерів (спейсерних пептидів). Серед придатних пептидних лінкерів описані в патентах США 4751180 та 4935233. Інший спосіб отримання олігомерних антигензв'язуючих білків включає застосування лейцинового зіпера. Домени лейцинового зіпера являють собою пептиди, що стимулюють олігомерізацію білків, в яких їх знайшли. Лейцинові зіпери вперше ідентифікували в окремих ДНК-зв'язуючих білках (Landschulz et al., 1988, Science 240: 1759), та с тих пір знайшли у ряді різних білків. Серед відомих лейцинових зіперів є пептиди природного походження та їх похідні, що є димерами або тримерами. Приклади доменів лейцинових зіперів, придатних для продукування розчинних олігомерних білків, описані в РСТ публікації WO 94/10308, а лейциновий зіпер, що походить з легеневого сурфактантного білка D (SPD), описаний у Hoppe et al., 1994, FEBS Letters 344:191, включено в даний опис шляхом посилань. Застосування модифікованого лейцинового зіпера, що передбачає стабільну тримеризацію гетерологічного білка, крім того злитого, описано у Fanslow et al., 1994, Semin. Immunol. 6:267-78. В одному підході рекомбінантні злиті білки, що включають фрагмент антитіл проти-IGF-1R або похідну, злиту з пептидом лейцинового зіперу, експресовані в придатних клітинах хазяїна, а розчинні олігомерні фрагменти антитіл проти-IGF-1R або похідні, що утворилися, отримують з сультурального супернатанту. За одним аспектом даний винахід представляє антиген-зв'язуючи білки, що перешкоджають зв'язуванню IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R. Такі антигензв'язуючи білки можна створити проти IGF-1R або фрагменту, варіанту або їх похідної, та обстежують традиційними випробуваннями на здатність перешкоджати зв'язуванню IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R. Приклади придатних випробувань є випробування, що аналізують антиген-зв'язуючи білки на здатність до інгібування зв'язування IGF-1 та/або IGF-2 з клітинами, що експресують IGF-1R, або що аналізують антиген-зв'язуючи білки на здатність до зниження біологічної або клітинної відповіді, яка відбувається у результаті зв'язування IGF 47 1 та/або IGF-2 з клітинними поверхневими рецепторами IGF-1R. За іншим аспектом даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що блокує зв'язування IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R, але суттєво не блокують зв'язування інсуліну з інсуліновим рецептором (INS-R). За одним варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок не зв'язується з INS-R. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок зв'язується з INS-R з такою низькою афінністю, що зв'язування інсуліну з INS-R блокується не ефективно. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок зв'язується з INS-R, але антиген-зв'язуючий білок, зв'язаний з INS-R, може усе ще зв'язуватися з інсуліном. За іншим варіантом здійснення селективність антиген-зв'язуючого білка по відношенню до IGF-1R, щонайменш, в 50 разів більша, ніж його селективність до інсулінового рецептора. За іншим варіантом здійснення селективність антиген-зв'язуючого білка більш, ніж в 100 разів більша, ніж його селективність до інсулінового рецептора. За іншим аспектом даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що демонструє видову селективність. За одним варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок зв'язується з одним або більше IGF-1R ссавця, наприклад, з IGF-1R людини, та з одним або більше IGF-1R миші, щура, морської свинки, хом'яка, пісчанки, кішки, кроля, собаки, кози, вівці, корови, коня, верблюда та нелюдиноподібного примата. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок зв'язується з одним або більше IGF-1R примата, наприклад, з IGF-1R людини, та з одним або більше IGF-1R яванського макака, мармозетки, резуса та шимпанзе. За іншим варіантом здійснення антигензв'язуючий білок специфічно зв'язується з IGF-1R людини, яванського макака, мармозетки, резуса або шимпанзе. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок не зв'язуються з одним або більше IGF-1R миші, щура, морської свинки, хом'яка, пісчанки, кішки, кроля, собаки, кози, вівці, корови, коня, верблюда та нелюдиноподібного примата. За іншим варіантом здійснення антигензв'язуючий білок не зв'язуються з видами мавп Нового Світу, такими як мармозетка. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок не проявляє специфічне зв'язування з будь-яким білком природного походження, що не є IGF-1R. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок не проявляє специфічне зв'язування з будьяким білком природного походження, що не є IGF1R ссавця. В іншому варіанті здійснення антигензв'язуючий білок не проявляє специфічне зв'язування з будь-яким білком природного походження, що не є IGF-1R примата. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок не проявляє специфічне зв'язування з будь-яким білком природного походження, що не є IGF-1R людини. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок специфічно зв'язується з IGF-1R миші, щура, яванського макака та людини. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок специфічно зв'язується з IGF-1R миші, щура, яванського макака та людини з однаковою афінністю зв'язування. 94576 48 За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок блокує зв'язування людського IGF-1 та IGF-2 з IGF-1R миші, щура, яванського макака та людини. За іншим варіантом здійснення антигензв'язуючий білок блокує зв'язування людського IGF-1 та IGF-2 з IGF-1R миші, щура, яванського макака та людини з однаковою Кi. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок блокує зв'язування людського IGF-1 та IGF-2 з IGF-1R миші, щура, яванського макака та людини з Ki від приблизно 0,57 до приблизно 0,61 нМ. Можна визначити селективність антигензв'язуючого білка до IGF-1R з використанням способів, добре відомих в даній галузі, та з наступними вивченнями специфічності. Наприклад, можна визначити селективність з використанням вестернблотингу, FACS (активоване флуоресценцією сортування клітин), ELISA (твердофазний імуносорбентний аналіз) або RIA (радіоімуноаналіз). За іншим аспектом даний винахід представляє IGF-1R зв'язування антиген-зв'язуючого білка (наприклад, антитіла проти-IGF-1R), що має одну або більше з наступних характеристик: зв'язується з IGF-1R людини та миші, інгібує зв'язування IGF-1 та IGF-2 з IGF-1R людини, інгібує зв'язування IGF1 та IGF-2 з IGF-1R миші, переважно інгібує високо афінне зв'язування IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R, зв'язується з L2 доменом IGF-1R, викликає відносно невелику негативну регуляцію IGF-1R, експресованих на клітинній поверхні, через 17 годин експозиції (у порівнянні з МАВ391 (R&D системи, Міннеаполіс, MN); наприклад, кількість IGF-1R знижується менше, ніж 20%), спричиняє рівень негативної регуляції IGF-1R, експресованих на клітинній поверхні, на Соlо-205 або МіаРаСа-2 ксенотрансплантатних пухлинних клітинах миші, як МАВ391, через чотири тижні при дозах 200 мкг раз на тиждень. Антиген-зв'язуючи фрагменти антигензв'язуючих білків за даним винаходом можна створити традиційними методиками. Приклади таких 2 фрагментів включають Fab та F(ab') фрагменти, але не обмежуються ними. Також передбачаються фрагменти антитіл та похідних, створених методиками генної інженерії. Додаткових варіанти здійснення включають химерні антитіла, наприклад, гуманізовані версії нелюдських (наприклад, мишачих) моноклональних антитіл. Такі гуманізовані антитіла можна отримати за відомими методиками та запропонувати перевагу зниженої імуногенності, якщо антитіла вводять людям. За одним варіантом здійснення гуманізоване моноклональне антитіло включає мінливий домен мишачого антитіла (або весь або частину його антиген-зв'язуючого сайту) та константний домен, що походить з антитіла людини. Альтернативно, фрагмент гуманізованого антитіла може містити антиген-зв'язуючий сайт моноклонального антитіла миші та фрагмент мінливого домену (відсутній в антиген-зв'язуючому сайті), отриманий з антитіла людини. Методи отримання химерних та додатково реконструйованих моноклональних антитіл включають описані у Riechmann et al., 1988, Nature 332:323, Liu et al., 1987, Proc. Nat. Acad. Sci. USA 84:3439, Larrick et 49 al., 1989, Bio/Technology 7:934, та Winter et al., 1993, TIPS 14:139. За одним варіантом здійснення химерне антитіло являє собою CDR трансплантоване антитіло. Методики гуманізації антитіл обговорюються в, наприклад, Заявці на патент США 10/194975 (опублікованій 27 лютого, 2003), патентах США 5869619, 5225539, 5821337, 5859205, Padlan et al., 1995, FASEB J. 9:133-39, та Tamura et al., 2000, J. Immunol. 164:1432-41. Методи розроблені для синтезу людських або частково людських антитіл у тварин. Наприклад, отримали мишей, у яких один або більше ендогенних імуноглобулінових генів інактивовані різними засобами. Імуноглобулінові гени людини вводили мишам для заміщення інактивованих генів миші. Антитіла, утворені у тварини, включають ланцюги імуноглобулінового поліпептиду людини, що кодується генетичним матеріалом людини, введеним тварині. За одним варіантом здійснення тварина, наприклад трансгенна миша, імунізована поліпептидом IGF-1R, так що у тварини утворюються антитіла, направлені проти поліпептиду IGF-1R. Один приклад придатного імуногену являє собою розчинний IGF-1R людини, наприклад поліпептид, що включає позаклітинний домен білка, приведеного на Фігурі 10, або іншій імуногенний фрагмент білка, наведеного на Фігурі 10. Приклади методик отримання та застосування трансгенних тварин для отримання людських або частково людських антитіл описані в Патентах США 5814318, 5569825 та 5545806, у Davis et al., 2003, Production of human antibodies from transgenic mice in Lo, ed. Antibody Engineering: Methods and Protocols, Humana Press, NJ: 191-200, Kellermann et al., 2002, Curr Opin Biotechnol. 13:593-97, Russel et al., 2000, Infect Immun. 68:1820-26, Gallo et al., 2000, Eur J Immun. 30:534-40, Davis et al., 1999, Cancer Metastasis Rev. 18:421-25, Green, 1999, J Immunol Methods. 231:11-23, Jakobovits, 1998, Advanced Drug Delivery Reviews 31:33-42, Green et al., 1998, J Exp Med. 188:483-95, Jakobovits A, 1998, Exp. Opin. Invest. Drags. 7:607-14, Tsuda et al., 1997, Genomics. 42:413-21, Mendez et al., 1997, Nat Genet. 15:146-56, Jakobovits, 1994, Curr Biol. 4:76163, Arbones et al., 1994, Immunity. 1:247-60, Green et al., 1994, Nat Genet. 7:13-21, Jakobovits et al., 1993, Nature. 362:255-58, Jakobovits et al., 1993, Proc Natl Acad Sci USA. 90:2551-55. Chen, J., M. Trounstine, F. W. Alt, F. Young, С. Kurahara, J. Loring, D. Huszar. "Immunoglobulin gene rearrangement in В cell deficient mice generated by targeted deletion of the JH locus." International Immunology 5 (1993): 647-656, Choi et al., 1993, Nature Genetics 4: 117-23, Fishwild et al., 1996, Nature Biotechnology 14: 845-51, Harding et al., 1995, Annals of the New York Academy of Sciences, Lonberg et al., 1994, Nature 368: 856-59, Lonberg, 1994, Transgenic Approaches to Human Monoclonal Antibodies in Handbook of Experimental Pharmacology 113: 49-101, Lonberg et al., 1995, Internal Review of Immunology 13: 65-93, Neuberger, 1996, Nature Biotechnology 14: 826, Taylor et ai, 1992, Nucleic Acids Research 20: 6287-95, Taylor et al., 1994, International Immunology 6: 579-91, Tomizuka et al., 1997, Nature Genetics 16: 133-43, 94576 50 Tomizuka et al., 2000, Proceedings of the National Academy of Sciences USA 97: 722-27, Tuaillon et al., 1993, Proceedings of the National Academy of Sciences USA 90: 3720-24, and Tuaillon et al., 1994, Journal of Immunology 152: 2912-20. За іншим аспектом даний винахід представляє моноклональні антитіла, що зв'язуються з IGF-1R. Моноклональні антитіла можна отримати з використанням будь-якої методики, відомої в даній галузі, наприклад, з іморталізованими клітинами селезінки, отриманими від трансгенної тварини після завершення схеми імунізації. Клітини селезінки можна іморталізувати з використанням будьякої методики, відомої в даній галузі, наприклад, шляхом злиття їх з мієломними клітинами для утворення гібридом. Мієломні клітини, що застосовують у методах злиття для утворення гібридом, переважно не продукують антитіла, мають високу ефективність злиття та недостатність ензимів, що робить їх нездібними до росту на певних селективних середовищах, які підтримують ріст тільки бажаних злитих клітин (гібридом). Приклади придатних ліній клітин для застосування злиття у мишей включають Sp-20, P3-X63/Ag8, P3-X63-Ag8.653, NS1/1Ag 41, Sp210-Ag14, FO, NSO/U, MPC-11, MPC11-X45-GTG 1.7 та S194/5XX0 Bul; приклади ліній клітин, що застосовують при злиттях у щурів включають R210.RCY3, Y3-Ag 1.2.3, IR983F та 4В210. Іншими лініями клітин, придатними для клітинного злиття, є U-266, GM1500-GRG2, LICRLON-HMy2 та UC729-6. За одним варіантом здійснення гібридомна лінія клітин утворюється за допомогою імунізованої тварини (наприклад, трансгенної тварини, яка має імуноглобулінові послідовності людини) з IGF-1R імуногеном; відбираючи клітини селезінки від імунізованої тварини; зливаючи відібрані клітини селезінки з лінією мієломних клітин, таким чином, утворюючи гібридомні клітини; утворюючи лінії гібридомних клітин з гібридомних клітин та ідентифікуючи лінію гібридомних клітин, що продукує антитіло, яке зв'язує IGF-1R поліпептид. Даний винахід охоплює такі лінії гібридомних клітин та моноклональні антитіла проти-IGF-1R, що утворюються ними. Моноклональні антитіла, що секретуються лінією гібридомних клітин, можна очистити з використанням будь-якої методики, відомої в даній галузі. Гібридоми або mAbs можна буде далі досліджувати для ідентифікації mAbs з окремими властивостями, наприклад здатністю блокувати IGF-1 та/або IGF-2, що індукує активність. Приклади таких досліджувань наведені в прикладах нижче. Молекулярна еволюція ділянок, що визначають компліментарність, (CDR) у центрі антитілозв'язуючого сайту також застосували для виділення антитіл з підвищеною афінністю, наприклад, антитіл, які мають підвищену афінність до с-erbВ2, як описано у Schier et al., 1996, J. Моl. Biol. 263:551. Відповідно, такі методики є придатними для отримання антитіл до IGF-1R. Можна застосовувати антиген-зв'язуючи білки, направлені проти IGF-1R, наприклад, у випробуваннях для визначення присутності IGF-1R поліпептидів, або in vitro, або in vivo. Антиген-зв'язуючи 51 білки також можна застосовувати при очистці білків IGF-1R імуноафінною хроматографією. Такі антиген-зв'язуючи білки, що додатково можуть блокувати зв'язування IGF-1 та/або IGF-2 з IGF1R, можна застосовувати для інгібування біологічної активності, що випливає з такого зв'язування. Антиген-зв'язуючи білки, що блокують, можна застосовувати у способах за даним винаходом. Такі антиген-зв'язуючи білки, що функціонують як антагоністи IGF-1 та/або IGF-2, можна застосовувати при лікуванні будь-якого стану, індукованого IGF-1 та/або IGF-2, що включає рак, але не обмежується ним. За одним варіантом здійснення при лікуванні таких станів застосовували моноклональне антитіло проти-IGF-1R людини, створене методами, що включають імунізацію трансгенних мишей. Антиген-зв'язуючий білки можна застосовувати в методиках in vitro або вводити in vivo для інгібування біологічної активності індукованих IGF-1 та/або IGF-2. Таким чином можна лікувати розлади, спричинені або підсилені (безпосередньо або не безпосередньо) взаємодією IGF-1 та/або IGF-2 з клітинною поверхнею IGF-1R, приклади яких наведені вище. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє терапевтичний спосіб, що включає in vivo введення IGF-1 та/або IGF-2, які блокують антиген-зв'язуючий білок, ссавцю, що цього потребує, в кількості, ефективній для зниження біологічної активності індукованих IGF-1 та/або IGF-2. Антиген-зв'язуючи білки за даним винаходом включають частково людські та повністю людські моноклональні антитіла, що інгібують біологічну активність IGF-1, а також інгібують біологічну активність IGF-2. Один варіант здійснення направлений на людське моноклональне антитіло, яке, щонайменш, частково блокує зв'язування IGF-1 та IGF-2 з клітиною, що експресу є IGF-1R людини. За одним варіантом здійснення антитіла утворюють імунізацією трансгенної миші IGF-1R імуногеном. За іншим варіантом здійснення імуноген являє собою поліпептид IGF-1R людини (наприклад, розчинний фрагмент, що включає увесь або частину позаклітинного домену IGF-1R). Також у даному винаході представлені лінії гібридомних клітин, що походять з таких імунізованих мишей, причому гібридома секрету є моноклональне антитіло, що зв'язує IGF-1R. Хоча, людські, частково людські або гуманізовані антитіла будуть придатні для багатьох застосувань, особливо таких, що включають введення антитіла людині, інші типи антиген-зв'язуючих білків будуть придатні для окремих застосувань. Нелюдські антитіла за даним винаходом можна отримати, наприклад, від будь-якої тварини, що продукує антитіла, наприклад миша, щур, кролик, коза, мавпа або примат (такий як мавпа (наприклад, яванський макак або мавпа резус) або людиноподібна мавпа (наприклад, шимпанзе)). Нелюдські антитіла за даним винаходом можна застосовувати, наприклад, при in vitro застосуваннях та застосуваннях, основаних на культурі клітин, або при будь-якому іншому застосуванні, коли імунна відповідь на антитіло за даним винаходом не відбувається, незначна, може бути попередже 94576 52 на, неважлива або бажана. За одним варіантом здійснення нелюдське антитіло за даним винаходом вводять тварині. За іншим варіантом здійснення нелюдське антитіло не викликає імунну відповідь у тварини. За іншим варіантом здійснення нелюдське антитіло видів вводять тій самі тварині, наприклад, антитіло миші за даним винаходом вводять миші. Антитіло окремих видів можна створити, наприклад, імунізацією тварини виду з бажаним імуногеном (наприклад, розчинний поліпептид IGF-1R) або з використанням штучної системи для утворення антитіл таких видів (наприклад, система на основі бактеріального або фагового дисплею для утворення антитіл окремих видів), або перетворенням антитіла одних видів на антитіло інших видів шляхом заміщення, наприклад, константної ділянки антитіла на константну ділянку інших видів, або шляхом заміщення одного або більше амінокислотного залишку антитіла, так, щоб воно більш тісно нагадувало послідовність антитіла інших видів. За одним варіантом здійснення антитіло являє собою химерне антитіло, що включає амінокислотні послідовності, які походять з антитіл двох або більше різних видів. Антиген-зв'язуючи білки можна виготовити будь-якою з ряду традиційних методик. Наприклад, їх можна очистити від клітин, які природно їх експресують (наприклад, антитіло можна очистити від гібридоми, яка їх продукує), або утворити в рекомбінантних експресійних системах, застосовуючи будь-яку методику, відому в даній галузі. Дивись, наприклад, Monoclonal Antibodies, Hybridomas: A New Dimension in Biological Analyses, Kennet et al. (eds.), Plenum Press, New York (1980); and Antibodies: A Laboratory Manual, Harlow and Land (eds.), Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, NY, (1988). Будь-яку експресійну систему, відому в даній галузі, можна застосовувати для створення рекомбінантних поліпептидів за даним винаходом. У цілому, клітини хазяїна трансформують з рекомбінантним вектором експресії, який включає ДНК, що кодує бажаний поліпептид. Серед клітин хазяїна, що можна застосовувати - прокаріоти, дріжджі або вищі еукаріотичні клітини. Прокаріоти включають грамнегативні або грампозитивні організми, наприклад, Е. соlі або бацили. Вищі еукаріотичні клітини включають клітини комах та стабілізовані лінії клітин від ссавців. Приклади придатних ліній клітин хазяїна від ссавців включають лінію клітин нирок мавпи COS-7 (АТСС CRL 1651) (Gluzman et al., 1981, Cell 23:175), L клітини, 293 клітини, С127 клітини, 3Т3 клітини (АТСС CCL 163), клітини яєчника китайського хом'яка (СНО), HeLa клітини, ВНК (АТСС CRL 10) лінії клітин та лінія клітин CVI/EBNA від лінії клітин CVI нирок африканської зеленої мавпи (АТСС CCL 70), як описано у McMahan et al., 1991, EMBO J. 10: 2821. Придатні вектори клонування та експресії для застосування з клітинами хазяїна бактерій, грибів, дріжджів та ссавців описані у Pouwels et al. (Cloning Vectors: A Laboratory Manual, Elsevier, New York, 1985). Трансформовані клітини можна культивувати при умовах, що забезпечують експресію поліпептиду, а поліпептид перетворюється традиційними 53 методами очистки білка. Одна така методика очистки включає застосування афінної хроматографії, наприклад, на матриці, яка складається з усього або частини (наприклад, позаклітинного домену) IGF-1R, зв'заної з ним. Поліпептиди, придатні для застосування за даним винаходом, включають, головним чином, гомогенні поліпептиди рекомбінантного антитіла проти-IGF-1R ссавця, в основному вільні від забруднюючих ендогенних матеріалів. Антиген-зв'язуючи білки можна отримати та дослідити на бажані властивості, за будь-якою з ряду відомих методик. Деякі з методики включають виділення нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептидний ланцюг (або його частину) антигензв'язуючого цікавлячого білка (наприклад, антитіло проти-IGF-1R), та обробляючи нуклеїнову кислоту за методикою рекомбінантної ДНК. Нуклеїнова кислота може бути злитою з іншою нуклеїновою кислотою інтересу або зміненою (наприклад, шляхом мутагенезу або іншими традиційними методиками) додаванням, делецією або заміщенням одного або більше амінокислотних залишків, наприклад. За одним аспектом даний винахід представляє антиген-зв'язуючи фрагменти антитіла проти-IGF1R за даним винаходом. Такі фрагменти можуть містити цілком послідовності, що походять з антитіла, або можуть містити додаткові послідовності. Приклади антиген-зв'язуючих фрагментів включають Fab, F(ab') , одноланцюгові антитіла, димери, тримери, тетрамери та доменні антитіла. Інші приклади наведені у Lunde et al., 2002, Biochem. Soc. Trans. 30:500-06. Одноланцюгові антитіла можна сформувати з'єднанням фрагментами мінливого домену з довгим та коротким ланцюгами (Fv ділянка) через амінокислотний місток (короткий пептидний лінкер), що дає окремий поліпептидний ланцюг. Такі одноланцюгові Fv (scFv) виготовили злиттям ДНК, що кодує пептидний лінкер, з ДНК, що кодують два мінливих доменних поліпептиди (VL та VH). Утворені поліпептиди можна згорнути для формування антиген-зв'язуючи мономери, або вони можуть утворити мультимери (наприклад, димери, тримери або тетрамери), в залежності від довжини гнучкого лінкеру між двома мінливими доменами (Kortt et al., 1997, Prot. Eng. 10:423; Kortt et al., 2001, Biomol. Eng. 18:95-108). Комбінуючи різні VL та VH, що включають поліпептиди, можна створити мультимерні scFv, які зв'язуються з різними епітопами (Kriangkura et al., 2001, Biomol. Eng. 18:31-40). Методики, що розроблялися для отримання одноланцюгових антитіл, включають описані в патенті США 4946778; Bird, 1988, Science 242:423; Huston et al., 1988, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 85:5879; Ward et al., 1989, Nature 334:544, de Graaf et al., 2002, Methods Моl Biol. 178:379-87. Даний винахід охоплює одноланцюгові антитіла, що походять антитіл, що передбачаються даним винаходом, включаючи, але не обмежуючись, scFv, що містять комбінації мінливого домену L1H1, L2H2, L3H3, L4H4, L5H5, L6H6, L7H7, L8H8, L9H9, L10H10, L11H11, L12H12, L13H13, L14H14, L15H15, L16H16, L17H17, L18H18, L19H19, L20H20, 94576 54 L21H21, L22H22, L23H23, L24H24, L25H25, L26H26, L27H27, L28H28, L29H29, L30H30, L31H31, L32H32, L33H33, L34H34, L35H35, L36H36, L37H37, L38H38, L39H39, L40H40, L41H41, L42H42, L43H43, L44H44, L45H45, L46H46, L47H47, L48H48, L49H49, L50H50, L51H51 та L52H52. Антиген-зв'язуючи білки (наприклад, антитіла, фрагменти антитіл та похідні антитіл) за даним винаходом можуть містити будь-яку константну ділянку, відому в даній галузі. Константна ділянка з коротким ланцюгом може бути, наприклад, константною ділянкою з коротким каппа ланцюгом- або лямбда-типу, наприклад, константною ділянкою з коротким каппа ланцюгом- або лямбда-типу людини. Константна ділянка з довгим ланцюгом може бути, наприклад, константною ділянкою з довгим ланцюгом альфа-, дельта-, епсілон-, гамма- або мю-типу, наприклад, константною ділянкою з довгим ланцюгом альфа-, дельта-, епсілон-, гаммаабо мю-типу людини. За одним варіантом здійснення константна ділянка з коротким або з довгим ланцюгом являє собою фрагмент, похідну, варіант або білок, що з'являється у результаті мутації, константної ділянки природного походження. Відомі методики для отримання антитіла різного підкласу або ізотипу від антитіла інтересу, тобто, переключення підкласу. Таким чином, IgG антитіла можуть походити, наприклад, від IgM антитіла та навпаки. Такі методики дозволяють виготовити нові антитіла, що зберігають властивості даного антитіла зв'язувати антиген (первинне антитіло), але також проявляють біологічні властивості, пов'язані з ізотипом антитіла або підкласом, відмінні від таких первинного антитіла. Можна застосовувати методики рекомбінантної ДНК. В таких методах можна застосовувати клоновану ДНК, що кодує окремі поліпептиди антитіло, наприклад, ДНК, що кодує константний домен антитіла бажаного ізотипу. Дивись також Lantto et al., 2002, Methods Моl. Віоl.178:303-16. За одним варіантом здійснення антигензв'язуючий білок за даним винаходом включає домен з довгим ланцюгом IgG1, приведений на Фігурі 13, або фрагмент домену з довгим ланцюгом IgG1, приведений на Фігурі 13. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок за даним винаходом включає константну ділянку з коротким каппа ланцюгом, приведену на Фігурі 13, або а фрагмент константної ділянки з коротким каппа ланцюгом, приведеної на Фігурі 13. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок за даним винаходом включає й домен IgG1 з довгим ланцюгом, або його фрагмент, приведений на Фігурі 13, й домен з коротким каппа ланцюгом, або його фрагмент, приведений на Фігурі 13. Відповідно, антиген-зв'язуючи білки за даним винаходом включають такі, що містять, наприклад, комбінації мінливих доменів L1H1, L2H2, L3H3, L4H4, L5H5, L6H6, L7H7, L8H8, L9H9, L10H10, L11H11, L12H12, L13H13, L14H14, L15H15, L16H16, L17H17, L18H18, L19H19, L20H20, L21H21, L22H22, L23H23, L24H24, L25H25, L26H26, L27H27, L28H28, L29H29, L30H30, L31H31, L32H32, L33H33, L34H34, L35H35, 55 L36H36, L37H37, L38H38, L39H39, L40H40, L41H41, L42H42, L43H43, L44H44, L45H45, L46H46, L47H47, L48H48, L49H49, L50H50, L51H51 та L52H52, які мають потрібний ізотип (наприклад, IgA, IgG1, IgG2, IgG3, IgG4, IgM, IgE та IgD) а також їх Fab або F(ab')2 фрагменти. Однак, якщо потрібний IgG4, він також буде потрібний для введення точковою мутацією (CPSCP -> CPPCP) в шарнірну ділянку, як описано у Bloom et al., 1997, Protein Science 6:407, включено в даний опис посиланням, для пом'якшення тенденції утворювати дисульфідні зв'язки усередині Η ланцюга, що може привести до гетерогенності в антитілах IgG4. Крім того, також відомі методики для отримання антиген-зв'язуючих білків, які мають різні властивості (тобто, мінливі афінності до антигену, з яким вони зв'язуються). Одна така методика, яку назвали як перетасування ланцюга, включає представлення набору імуноглобулінового мінливого домену гена на поверхні філаментного бактеріофага, яку часто називають фаговим дисплеєм. Перетасування ланцюга застосовують для отримання високо афінних антитіл до гаптен-2фенілоксазол-5-ону, як описано у Marks et al., 1992, BioTechnology, 10:779. В окремих варіантах здійснення антигензв'язуючи білки за даним винаходом мають афін6 ності зв'язування (Ка) з IGF-1R, щонайменш, 10 , яку виміряли, як описано в Прикладах. В інших варіантах здійснення антиген-зв'язуючи білки про7 8 являють Ка, щонайменш, 10 , щонайменш, 10 , 9 10 щонайменш, 10 або щонайменш, 10 . За іншим варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що має низьку константу дисоціації від IGF-1R. За одним варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок -4 -1 має Koff 1 x 10 s або нижче. За іншим варіантом -5 -1 здійснення Кoff складає 5 x 10 s або нижче. За іншим варіантом здійснення Koff в основному така сама як у антитіла, яке має комбінацію послідовностей мінливого домену з коротким ланцюгом та з довгим ланцюгом, вибрану з групи комбінацій, що містить L1H1, L2H2, L3H3, L4H4, L5H5, L6H6, L7H7, L8H8, L9H9, L10H10, L11H11, L12H12, L13H13, L14H14, L15H15, L16H16, L17H17, L18H18, L19H19, L20H20, L21H21, L22H22, L23H23, L24H24, L25H25, L26H26, L27H27, L28H28, L29H29, L30H30, L31H31, L32H32, L33H33, L34H34, L35H35, L36H36, L37H37, L38H38, L39H39, L40H40, L41H41, L42H42, L43H43, L44H44, L45H45, L46H46, L47H47, L48H48, L49H49, L50H50, L51H51 та L52H52. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок зв'язується з IGF-1R в основному з такою самою Koff, як антитіло, що включає один або більше CDR з антитіла, яке має комбінацію послідовності мінливого домену з коротким та з довгим ланцюгами, вибрану з групи комбінацій, що містить L1H1, L2H2, L3H3, L4H4, L5H5, L6H6, L7H7, L8H8, L9H9, L10H10, L11H11, L12H12, L13H13, L14H14, L15H15, L16H16, L17H17, L18H18, L19H19, L20H20, L21H21, L22H22, L23H23, L24H24, L25H25, L26H26, L27H27, L28H28, L29H29, L30H30, L31H31, L32H32, L33H33, L34H34, L35H35, L36H36, L37H37, L38H38, L39H39, 94576 56 L40H40, L41H41, L42H42, L43H43, L44H44, L45H45, L46H46, L47H47, L48H48, L49H49, L50H50, L51H51 та L52H52. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок зв'язується з IGF-1R в основному з такою самою Koff як антитіло, що включає одну з амінокислотних послідовностей, представлених на Фігурах 2-9. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок зв'язується з IGF-1R в основному з такою самою Koff як антитіло, що включає один або більше CDR з антитіла, яке містить одну з амінокислотних послідовностей, представлених на Фігурах 2-9. За іншим аспектом даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що зв'язується з L2 доменом IGF-1R людини. Антиген-зв'язуючи білки, що зв'язуються з L2 доменом можна отримати з використанням будь-якої методики, відомої в даній галузі. Наприклад, такі антиген-зв'язуючи білки можна виділити з використанням непроцесованого IGF-1R поліпептиду (наприклад, при мембранозв'язаному виготовленні), розчинного фрагменту позаклітинного домену IGF-1R (приклад якого представлений в Прикладі 1) або меншого фрагменту позаклітинного домену IGF-1R, що включає або що містить L2 домен (приклади яких представлені в Прикладі 10). Антиген-зв'язуючи білки, виділені таким чином, можна досліджувати для визначення їх специфічності зв'язування з використанням будь-якого способу, відомого в даній галузі (приклад якого представлений в Прикладі 10). За іншим аспектом даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що зв'язується з IGF-1R людини, експресованим на поверхні клітини та, якщо зв'язується, інгібує сигнальну активність IGF1R в клітині, не спричиняючи значне зниження кількості IGF-1R на поверхні клітини. Можна застосовувати будь-який спосіб для визначення або оцінювання кількості IGF-1R на поверхні та/або усередині клітини. За одним варіантом здійснення даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, що зв'язується з L2 доменом IGF-1R людини, експресованим на поверхні клітини та, якщо зв'язується, інгібує сигнальну активність IGF-1R в клітині без суттєвого підвищення швидкості інтерналізації IGF-1R з поверхні клітини. В інших варіантах здійснення зв'язування антиген-зв'язуючого білка з клітиною, що експресу є IGF-1R, змушує менш, ніж приблизно 75%, 50%, 40%, 30%, 20%, 15%, 10%, 5%, 1% або 0,1% IGF-1R клітинної поверхні бути інтерналізованими. За іншим аспектом зв'язування антиген-зв'язуючого білка з IGF-1R, що експресується клітиною, спричиняє поступове зниження кількості IGF-1R на клітинній поверхні, так що протягом декілька годин після контакту клітини з антиген-зв'язуючим білком відмічають невелике або зовсім не відмічають зниження IGF-1R на клітинній поверхні, але через кілька днів або тижнів експозиції клітини антиген-зв'язуючим білком відмічають значне підвищення IGF-1R на поверхні клітин. За іншим аспектом даний винахід представляє антиген-зв'язуючий білок, який має період напівжиття, щонайменш, один день in vitro або in vivo (наприклад, коли вводять людині). За одним варі 57 антом здійснення антиген-зв'язуючий білок має період напівжиття, щонайменш,три дні. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок має період напівжиття чотирі дня або довше. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок має період напівжиття вісім днів або довше. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок дериватизований або модифікований так, що має довший період напівжиття у порівнянні з недеріватизованим або немодифікованим антигензв'язуючим білком. За іншим варіантом здійснення антиген-зв'язуючий білок містить одну або більше точкових мутацій для збільшеного періоду напівжиття в сироватці, такий як описано в WO 00/09560, опублікованій 24 лютого, 2000, включений посиланням. Даний винахід далі представляє мультиспецифічні антиген-зв'язуючи білки, наприклад, біспецифічний антиген-зв'язуючий білок, наприклад, антиген-зв'язуючий білок, що зв'язується з двома різними епітопами IGF-1R або з епітопом IGF-1R та епітопом іншої молекули, через два різних антиген зв'язуючих сайта або ділянки. Крім того, біспецифічний антиген-зв'язуючий білок, як розкрито в даному описі, може містити сайт зв'язування IGF1R з одного з описаних антитіл, а друга ділянка зв'язування IGF-1R з інших з описаних антитіл, включаючи описані в даному описі шляхом посилання на інші публікації. Альтернативно, біспецифічний антиген-зв'язуючий білок може містити антиген-зв'язуючий сайт з одного з описаних тут антитіл, а другий антиген-зв'язуючий сайт з іншого антитіла IGF-1R, що відомо в даній галузі, або з антитіла, що виготовляють відомими способами або способами, описаними тут. Чисельні способи виготовлення біспецифічних антитіл відомі в даній галузі та обговорені в заявці на патент США 09/839632, поданій 20 квітня, 2001 (включеній в даний опис посиланням). Такі способи включають застосування гібрид-гібридом, як описано у Milstein et al., 1983, Nature 305:537, та інших (патент США 4474893, патент США 6106833), та хімічне з'єднання фрагментів антитіл (Brennan et al., 1985, Science 229:81; Glennie et al., 1987, J. Immunol. 139:2367; патент США 6010902). Крім того, біспецифічні антитіла можна отримати через рекомбінантні засоби, наприклад застосуванням компонентів лейцинового зіпера (тобто, з Fos та Jun білків, які переважно утворюють гетеродимери; Kostelny et al., 1992, J. Immunol. 148:1547) або інші інтерактивні доменні структури "ключ - замок", як описано в патенті США 5582996. Додаткові корисні методики включають описані у Kortt et al., 1997, раніше; в патенті США 5959083 та в патенті США 5807706. За іншим аспектом антиген-зв'язуючий білок за даним винаходом включає похідну антитіла. Дериватизоване антитіло може містити будь-яку молекулу або речовину, що додає антитілу бажану властивість, наприклад підвищений період напівжиття при окремому застосуванні. Дериватизоване антитіло може містити, наприклад, компонент, що виявляється, (або мічення) (наприклад, методами радіоактивним, колориметричним, антигенної або ферментної молекули, гранули, яку виявляють 94576 58 (наприклад магнітна або електронощільна (наприклад, золота) гранула), або молекули, що зв'язується іншою молекулою (наприклад, біотин або стрептавідин)), терапевтичний або діагностичний компонент (наприклад, радіоактивний, цитотоксичний або фармацевтично активний компонент), або молекулу, що посилює придатність антитіла для окремого застосування (наприклад, введення суб'єкту, наприклад людині, або інші застосування in vivo або in vitro). Приклади молекул, що можна застосовувати для дериватизованого антитіла включають альбумін (наприклад, альбумін сироватки людини) та поліетиленгліколь (PEG). Похідні антитіл, сполучені з альбуміном та PEG, можна отримати з використанням методик, добре відомих в даній галузі. За одним варіантом здійснення антитіло кон'юговане або іншим чином сполучене з транстиретином (TTR) або варіантом TTR. TTR або варіант TTR може бути хімічно модифікованим з, наприклад, реактивом, вибраним з групи, яка містить декстран, полі(n-вініл пірролідон), поліетиленгліколі, пропропіленгліколеві гомополімери, поліпропіленоксид / етиленоксид сополімери, поліоксиетильовані поліоли та полівінілові спирти. Заявка на патент США 20030195154. За іншим аспектом даний винахід представляє способи аналізу молекули, що зв'язується з IGF1R, з використанням антиген-зв'язуючих білків за даним винаходом. Можна застосовувати будь-яку придатну методику аналізу. За одним варіантом здійснення молекула IGF-1R або її фрагмент, з яким антиген-зв'язуючий білок за даним винаходом зв'язується, контактує з антиген-зв'язуючим білком за даним винаходом та з іншою молекулою, причому інша молекула зв'язується з IGF-1R, якщо вона знижує зв'язування антиген-зв'язуючого білка з IGF-1R. Зв'язування антиген-зв'язуючого білка можна виявити з використанням будь-якого придатного способу, наприклад, ELISA. Виявлення зв'язування антиген-зв'язуючого білка з IGF-1R можна полегшити міченням, що виявляють, антигензв'язуючого білка, як описано вище. За іншим варіантом здійснення молекулу, що зв'язується з IGF-1R далі аналізують на визначення інгібування нею передачі сигналів, опосередкованих IGF-1R, IGF-1, та/або IGF-2. Нуклеїнові кислоти За одним аспектом, даний винахід представляє виділену молекулу нуклеїнової кислоти. Нуклеїнові кислоти містять, наприклад, полінуклеотиди, які кодують увесь або частину антигензв'язуючого білка, наприклад, один або обидва ланцюги антитіла за даним винаходом, або фрагмент, похідну, білок, що з'являється у результаті мутації, або його варіант, полінуклеотиди, придатні для застосування як гібридизаційні проби, PCR (полімеразна ланцюгова реакція) праймери або секвенуючи праймери для ідентифікації, аналізу, мутації або ампліфікації полінуклеотида, що кодують поліпептид, антисенсові нуклеїнові кислоти для інгібування експресії полінуклеотиду, та комплементарні послідовності вищевикладеного. Нуклеїнові кислоти можуть бути будь-якої довжини. Вони можуть складатися з, наприклад, 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40, 45, 50, 75, 100, 125, 150, 175, 59 200, 250, 300, 350, 400, 450, 500, 750, 1000, 1500, 3000, 5000 або більше нуклеотидів в довжину та/або можуть містити одну або більше додаткових послідовностей, наприклад, регуляторні послідовності, та/або бути частиною більшої нуклеїнової кислоти, наприклад, вектор. Нуклеїнові кислоти можуть бути одноланцюгові або двохланцюгові та можуть містити РНК та/або ДНК нуклеотиди та їх штучні варіанти (наприклад, пептидні нуклеїнові кислоти). Нуклеїнові кислоти, що кодують поліпептиди антитіл (наприклад, довгі або короткі ланцюги, мінливий домен тільки або повну довжину) можна виділити з В-клітин мишей, які імунізовані IGF-1R. Нуклеїнову кислоту можна виділити традиційними методами наприклад полімеразною ланцюговою реакцією (PCR). Фігура 1 представляє послідовності нуклеїнової кислоти, що кодують мінливі ділянки з довгим та з коротким ланцюгами, показані на Фігурах 2 та 3. Фахівці даної галузі оцінять, що через дегенерацію генетичного коду, кожна з поліпептидних послідовностей на Фігурах 2-9 також кодуються великим числом інших послідовностей нуклеїнової кислоти. Даний винахід представляє кожну дегенеративну нуклеотидну послідовність, що кодує кожний антиген-зв'язуючий білок за даним винаходом. Даний винахід далі представляє нуклеїнові кислоти, що гібридизуються з іншими нуклеїновими кислотами (наприклад, нуклеїнові кислоти, що включають нуклеотидну послідовність на Фігурі 1) при конкретних умовах гібридизації. Способи гібридизації нуклеїнових кислот добре відомі в даній галузі. Дивись, наприклад, Current Protocols in Molecular Biology, John Wiley & Sons, N.Y. (1989), 6.3.1-6.3.6. Як визначено в даному описі, при помірно жорсткій умові гібридизації застосовують попередньо промитий розчин, що містять 5Х хлорид натрію/цитрат натрію (SSC), 0,5% SDS (додецил сульфат натрію), 1,0 мМ EDTA (етил діамін триацетат) (рН 8,0), гібридизаційний буфер приблизно 50% формаміду, 6Х SSC, гібридизаційна температура 55°С (або інші подібні гібридизаційні розчини, наприклад, такий, що містять приблизно 50% формаміду, з температурою гібридизації 42°С), при умовах промивання 60°С, в 0,5Х SSC, 0,1% SDS. При жорсткій умові гібридизація відбувається в 6Х SSC при 45°С, з наступним одним або більше промиванням в 0,1Х SSC, 0,2% SDS при 68°С. Крім того, фахівець в даній галузі може маніпулювати умовами гібридизації та/або промивання для посилення або пом'якшення жорсткості гібридизації, так що нуклеїнові кислоти, що включають нуклеотидні послідовності, які, щонайменш, 65, 70, 75, 80, 85, 90, 95, 98 або 99% ідентичні одна одній, звичайно залишаються гібридизованими одна з одною. Основні параметри, що впливають на вибір умов гібридизації та направлені розробку придатних умов, сформульовані, наприклад, в Sambrook, Fritsch, and Maniatis (1989, Molecular Cloning: A Laboratory Manual, Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N. Y., chapters 9 and 11; and Current Protocols in Molecular Biology, 1995, Ausubel et al, eds., John Wiley & Sons, Inc., sections 94576 60 2.10 and 6.3-6.4), та можуть бути легко визначені фахівцем в даній галузі на основі, наприклад, довжини та/або композицією основ ДНК. Заміни в нуклеїновій кислоті можна вводити мутацією, що, таким чином, приводить до замін в амінокислотній послідовності поліпептиду (наприклад, антиген-зв'язуючий білок), який вона кодує. Мутації можна вводити з використанням будь-якої методики, відомої в даній галузі. За одним варіантом здійснення один або більше окремих амінокислотних залишків заміняють з використанням, наприклад, схеми сайт-направленого мутагенеза. За іншим варіантом здійснення один або більше випадково вибраних залишків заміняють з використанням, наприклад, схеми випадкового мутагенезу. Однак, коли це зроблено, мутантний поліпептид можна експресувати та дослідити на бажану властивість (наприклад, зв'язування з IGF1R або блокування зв'язування IGF-1 та/або IGF-2 з IGF-1R). Мутації можна вводити в нуклеїнову кислоту без суттєвої зміни біологічної активності поліпептиду, який вона кодує. Наприклад, це можна виконати нуклеотидними заміщеннями, що приведе до амінокислотних заміщень не незамінних амінокислотних залишків. За одним варіантом здійснення нуклеотидна послідовність, представлена на Фігурі 1, або бажаний фрагмент, варіант або її похідна, мутує таким чином, що вона кодує амінокислотну послідовність, яка включає одну або більше делецій або заміщень амінокислотних залишків, що показані на Фігурах 2-9, щоб ці залишки відрізнялися двома або більше послідовностями. За іншим варіантом здійснення мутагенез вставляє амінокислоту, суміжну з одним або більше амінокислотними залишками, показаними на Фігурах 2-9, щоб ці залишки відрізнялися двома або більше послідовностями. Альтернативно, одну або більше мутацій можна вводити в нуклеїнову кислоту, що селективно міняє біологічну активність (наприклад, зв'язування IGF-1R, інгібування IGF-1 та/або IGF-2 і так далі) поліпептиду, який вона кодує. Наприклад, мутація може кількісно або якісно змінити біологічну активність. Приклади кількісних замін включають підвищення, зниження або знищення активності. Приклади якісних замін включають зміну антигенної специфічності антигензв'язуючого білка. За іншим аспектом даний винахід представляє молекулу нуклеїнової кислоти, яка придатна для застосування у якості праймерів або гібридизаційних проб для виявлення послідовностей нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Молекула нуклеїнової кислоти за даним винаходом може містити тільки частину послідовності нуклеїнової кислоти, що кодує непроцесований поліпептид за даним винаходом, наприклад, фрагмент, який можна застосовувати як пробу або праймер, або фрагмент, що кодує активну частину (наприклад, частину зв'язування IGF-1R) поліпептиду за даним винаходом. Проби, основані на послідовності нуклеїнової кислоти за даним винаходом, можна застосовувати для визначення нуклеїнової кислоти або подібної нуклеїнових кислот, наприклад, транскриптів,