Спосіб прогнозування ефективності лікування множинної мієломи

УКРАЇНА (19) UA (11) 21112 (13) U (51) МПК (2006) G01N 33/49 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ Д ЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛ ЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОПИС в идається під в ідпов ідальність в ласника патенту ДО ПАТЕНТУ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ МНОЖИННОЇ МІЄЛОМИ 1 2 (13) 21112 (11) myeloma / S.V. Rajkumar, R. Fonseca, M.Q. Lacy et al. // Bone Marrow Transplant. - 1999. - Vol.23, №11. - P.1261-1266]. Рівень b 2-мікроглобуліну є незалежним прогностичним фактором прогнозування перебігу ММ при застосуванні високодозової поліхіміотерапії (ВД XT) і трансплантації аутологічних гемопоетичних стовбурових клітин периферичної крові (СГ КПК), який прийнятий нами за прототип. Підвищення рівня b 2-мікроглобуліну свідчить про негативний прогноз протікання хвороби, а низький рівень є позитивним прогностичним фактором. Доведене негативне прогностичне значення високого рівня ферменту лактатдегідрогенази (ЛДГ) в сироватці крові, який корелює з тяжким перебігом захворювання MM, зокрема, таких його проявів, як поява заочеревних лімфатичних вузлів та короткий період виживаності [Plasmablastic morphologyan independent prognostic factor with clinical and laboratory correlates: Eastern Cooperative Oncology Group (ECOG) Myeloma Trial E9486 report by the ECOG Myeloma Laboratory Group / P.R. Greipp, T. Leong, J.M. Bennett et al. // Blood. - 1998/ - Vol.91, №11. - P.2501-2506]. Але відомий спосіб не є достатньо інформативним, що часто приводить до неадекватного прогнозу і як наслідок цього - до неадекватної терапії. Наявність хромосомних мутацій в каріотипі хворих на MM є поганою прогностичною ознакою щодо розвитку рецидиву захворювання та рефрактерності до стандартної терапії [Myeloma and the UA Корисна модель відноситься до медицини, а саме до гематології, і може бути використана в гематології при прогнозуванні ефективності лікування та перебігу захворювання у хворих на множинну мієлому (MM). Існує певна кількість клініко-лабораторних ознак, що корелюють з ефективністю лікування хворих на MM і як слідство - з тривалістю їх життя, однак на сьогодні питання індивідуального прогнозування виживаності пацієнтів залишається не достатньо вирішеним. Труднощі в лікуванні хворих на MM обумовлені варіабельністю клінічних проявів та активністю патологічного процесу. Пухлинна прогресія при MM опосередковано пов'язана із взаємодією пухлинного клону і імунокомпетентних клітин організму людини. Визначальним чинником індивідуального варіювання імунологічних реакцій є поліморфізм імуногенетичних структур, а саме генів головного комплексу гістосумісності (HLAHuman Leukocyte Antigen), що може бути використано для прогнозування ефективності лікування MM. Відомо декілька способів прогнозування ефективності лікування і клінічного перебігу захворювання. Існує рішення щодо використання досліджень рівня b 2-мікроглобуліну в сироватці крові [Beta2-microglobulin and bone marrow plasma cell involvement predict complete responders among patients undergoing blood cell transplantation for U після проведення високодозової поліхіміотерапії та трансплантації аутологічних гемопоетичних стовбурови х клітин периферичної крові аналізують генотип хворого шляхом визначення імуногенетичних маркерів HLA-системи і при наявності алелей HLA-Cw*06, HLA-DQA1*0101 судять про позитивний результат лікування, а при наявності в генотипі хворого гомозиготності за групами генів в локусах HLA-B*, HLA-Cw* та HLA-DQA1* та/або наявності алеля HLA-DRB1*07 судять про негативну відповідь на адекватну терапію. (19) (21) u200612013 (22) 15.11.2006 (24) 15.02.2007 (46) 15.02.2007, Бюл. № 2, 2007 р. (72) Бебешко Володимир Григорович, Мінченко Жанна Миколаївна, Крячок Ірина Анатоліївна, Дмитренко Олена Олександрівна, Кучер Олена Володимирівна, Шляхтиченко Тетяна Юріївна, Хоменко Віктор Іванович (73) НАУКОВИЙ ЦЕНТР РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ АМН УКРАЇНИ (57) Спосіб прогнозування ефективності лікування множинної мієломи, який відрізняється тим, що 3 21112 t(11;14)(q13;q32); evidence for a biologically defined unique subset of patients / R. Fonseca, E.A. Blood, M.M. et al. // Blood.. - 2002. - Vol.99. - №10. P.3735-3741]. Спосіб на основі такого твердження є суб'єктивним, достатньо трудомістким і вимагає тривалих динамічних спостережень. Наведені рішення мають конкретні недоліки: виключно обмежені діагностичні можливості застосування, відсутність сучасних генетичних підходів до клінічної діагностики. Разом з тим, запропонований нами підхід дозволяє уникнути цих недоліків і підняти рівень діагностико-прогностичних можливостей на вищий ступінь. Задачею корисної моделі є розробка способу прогнозування ефективності лікування MM із застосуванням ВД XT та трансплантації аутологічних СГ КПК шляхом оцінювання імуногенетичних маркерів HLA-системи, внаслідок чого досягається висока достовірність і надійність результатів, що в кінцевому результаті дозволяє проводити адекватну терапію і тим самим підвищити ефективність лікування і збільшити період виживаності хворих. Поставлена задача вирішується тим, що в способі прогнозування ефективності лікування множинної мієломи, згідно з корисною моделлю, після проведення високодозової поліхіміотерапії та трансплантації аутологічних гемопоетичних стовбурови х клітин периферичної крові аналізують генотип хворого шляхом визначення імуногенетичних маркерів HLA системи і при наявності алелей HLA-Cw*06, HLA-DQA1*0101 судять про позитивний результат лікування, а при наявності в генотипі хворого гомозиготності за групами генів в локусах HLA-B*, HLA-Cw* та HLA-DQA1* та/або наявності алеля HLA-DRB1*07 судять про негативну відповідь на адекватну терапію. Авторами цієї корисної моделі визначено асоціативний зв'язок імуногенетичних маркерів з особливостями клінічного перебігу захворювання та ефективністю терапії із застосуванням ВД XT та трансплантації аутологічних СГ КПК. Клінічне, інструментальне та клініколабораторне обстеження пацієнтів з визначенням особливостей перебігу захворювання і ефективності терапії проводилось у співставленні з імуногенетичним паспортом хворого. За цим принципом для аналізу були виділені групи хворих в залежності від відповіді на лікування. Для рішення поставленої задачі спочатку проводили генотипування алельних варіантів HLA І класу (локуси A, B, Cw), II класу (локуси DRB1, DQA1, DQB1), що було здійснено на ДНК, яку вилучали з периферичної крові хворого на ЕДТА стандартним методом висолювання [Miller S.A., Dykes D.D., Polesky H.F. A simple salting out procedure for extracting DNA from human nucleated cell // Nucleic Acid Res.. - 1988. - Vol.16. - P.12161218]. Алелі визначали методом алельспецифічної ампліфікації з сіквенс-специфічними праймерами (SSP) фірми PROTRANS (Німеччина) [Bunce, O’Neill, Barnado, Krausa, Morris.Comprehensive DNA Typing for HLA-A,B, C,DRB1, DRB3, DRB4,DRB5,DQB1,DQA1, by PCR 4 with mixes utilizing sequence-specific primers (PSRSSP) // Tissue Antigens. - 1995. - V.45. - P.355-367]. На основі вищезазначених показників прогнозували відповідь хворого на лікування. На основі статистичного розрахунку коефіцієнта ризику рефрактерності до лікування MM підтвердили найбільш високу інформативність маркерів алелей HLA-Cw*06, HLA-DQAI*0101, які прогнозують позитивну відповідь на лікування MM, наявність у генотипі хворих гомозиготності за групами генів в локусах HLA-B*, HL A-Cw*, та HLA-DQA1* та/або носійство алеля HLA-DRB1*-07 негативну відповідь на адекватне лікування [Minchenko J.N., Lefter A.V., Kalinichenko S.B. Appied tasks solusion software tools // Catalog software of Ukraine. - Kiev: Second edition, 1994. - P.36-37]. Вказане дослідження було статистично підтверджене на групі хворих з позитивною відповіддю на лікування (ВД XT тааутологічна трансплантація СГ КПК) - 15 осіб, з частковою відповіддю на лікування - 23 особи та з негативною відповіддю на лікування -14 осіб. При цьому популяційним контролем дослідження служила група здорових неспоріднених донорів крові (150 осіб). Приклад 1 Хворий Б., 32 роки, історія хвороби №28902000. Діагноз: множинна мієлома тип G/каппа, ст. 3А з ураженням кісток черепа, тазу, хребта, ребер. Морфологічна картина кісткового мозку відповідала типовій картині при мієломній хворобі, кількість плазматичних клітин становила 30%. При встановленні діагнозу кількість загального білка становила 82г/л, патологічного протеїну - 6,31г/л рівень гемоглобіну - 88г/л, креатинину - 88мкмоль/л, активність ЛДГ не досліджували. Хворий отримав 3 курси VAD (режим комбінованої терапії із застосуванням вінкристину, адріабластину та дексаметазону), після яких досягнута повна клінікогематологічна ремісія. Пацієнту також проведено курс ВД XT з наступною аутологічною трансплантацією СГКПК (трансплантація виконана 03.03.2001). На день +100 у хворого зареєстрована повна ремісія захворювання. На даний момент період спостереження складає 72 місяці, у хворого зберігається стан повної ремісії на протязі 68 місяців. Імуногенетичний паспорт: 0(I), Rh(+), HLAA*03,68; B*07,08; Cw*04,06; DRB1*03,08; DQB1*04,05; DQA1*0101, 0201. Наявність алелей HLA-Cw*06 та HLA-DQA1*0101 дозволила судити про позитивний результат лікування, що було підтверджено станом хворого. Приклад 2 Хворий Я., 48 років, історія хвороби №99-2003. Діагноз: множинна мієлома тип G/каппа, стадія ІІІВ з ураженням ребер, хребта, черепа, ключиці. При встановленні діагнозу кількість загального білка становила 122г/л, патологічного протеїну - 58,3г/л, рівень гемоглобіну - 88г/л, креатинину 251мкмоль/л, активність ЛДГ - 446МО/л. Морфологічна картина кісткового мозку відповідала типовій картині при мієломній хворобі, кількість плазматичних клітин становила 23%. 5 21112 Хворий отримав 3 курси VAD (режим комбінованої терапії із застосуванням вінкристину, адріабластину та дексаметазону), після яких досягнута часткова ремісія, та курс ВД ТХ з наступною трансплантацією СГ КПК, на день +100 досягнуто повної ремісії. Через 12 місяців зареєстровано рецидив захворювання з підвищенням кількості загального білка до 86г/л, патологічного протеїну - до 36г/л, формуванням м'якотканинної плазмоцитоми в ділянці 8-го ребра та ураженням плеври. В кістковому мозку визначалось 38% плазматичних клітин, більшість з них мала ознаки атипії. Була розпочата протирецидивна поліхіміотерапія, однак ефекту не було досягнуто, захворю Комп’ютерна в ерстка А. Рябко 6 вання швидко прогресувало на фоні лікування. Через 6 місяців після рецидиву хворий помер від ознак прогресування множинної мієломи. Імуногенетичний паспорт: 0(I), Rh(+), HLAA*02,24; B*07,41; Cw*07,07; DRB1*07,11; DQB1*05,06; DQA1*0202, 0202. Виявлена гомозиготність за локусами HLA-Cw*, HLA-DQA1* та алель HLA-DRB1*07, що є негативним прогнозом для лікування. Таким чином, наведені приклади підтверджують високу інформативність запропонованих генетичних маркерів, що дає можливість надійно прогнозувати ефективність лікування MM і, відповідно, розробляти правильну тактику лікування, тим самим збільшувати терміни виживаності хворого. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601