Спосіб структурування внутріпородного типу бджіл

Спосіб структурування внутріпородного типу бджіл, що включає поділ бджолиних сімей 3 малопродуктивними, а рядові матки дають визначних дочок. В такому випадку робота з лінією припиняється і можна втратити цінний племінний матеріал. В основу корисної моделі поставлене завдання структурування бджолиних сімей внутріпородного типу на генеалогічні групи. Поставлене корисною моделлю завдання вирішується тим, що у способі структурування внутріпородного типу бджіл, який включає поділ бджолиних сімей внутріпородного типу на структуровані частини за генеалогією їх маток, згідно корисній моделі у сім'ях внутріпородного типу створюють широку генетичну базу для відбору кращих сімей від маток-засновниць генеалогічних груп, а не однієї сім'ї, якою започатковують лінію, а єдиний для всіх сімей пасіки фон трутнів містить спадкові задатки від багатьох маток різного генеалогічного походження, для забезпечення умови більшої мінливості, ніж в межах нащадків від однієї матки лінії. Спосіб передбачає структурування бджолиних сімей внутріпородного типу на генеалогічні групи, кожна з яких започатковується видатною маткою. Структурування внутріпородного типу створює в його сім'ях широку генетичну базу для відбору кращих сімей, що забезпечується від багатьох маток-засновниць генеалогічних груп, а не однієї сім'ї, якою започатковується лінія. У структурованому на генеалогічні групи внутріпородному типі створюється єдиний для всіх сімей пасіки фон трутнів для природного спаровування, які є носіями спадкових задатків від багатьох маток різного генеалогічного походження, що створює умови більшої мінливості, ніж в межах нащадків від однієї матки лінії. Таким чином створюється велика група бджолиних сімей однорідного походження по матері і генеалогічна група стає структурною одиницею внутріпородного типу. Приклад. В селекційному процесі по створенню внутріпородного типу "Хмельницький" використовували дві форми відбору: масовий переважно на початковому етапі роботи, коли формували племінну групу чистопородних сімей, та індивідуальний - для створення генеалогічних груп і порівняльної оцінки відібраного матеріалу в наступних поколіннях (Фіг.1). Відбір сімей за генеалогією від кращих родоначальниць груп водночас із бракуванням тих, що неповною мірою відповідали вимогам стандарту типових українських бджіл, сприяв консолідації ознак внутріпородного типу за даними комплексної оцінки. За результатами контролю чистопородності та відбору для репродукції кращих бджолиних сімей були сформовані генеалогічні групи з різною їх чисельністю. Це стало початком структуризації племінного матеріалу для створення типу в породі бджіл, тобто внутріпородного типу. Відбором і розмноженням поліпшуваних бджолиних сімей різних генеалогічних груп в напівзакритій популяції впродовж 15 років створювали умови спаровування маток на спільному просторі трутнів, чим забезпечували стабільність якісної 27423 4 характеристики маток різних поколінь. Систематичною репродукцією маток і трутнів селекція в напівзакритій популяції позитивно впливає на зовнішнє оточення племінного господарства, витісняючи бджіл невідомого походження на пасіках в навколишній смузі. Материнські сім'ї певної генеалогії упродовж періоду їх позитивної ролі сукупно від багатьох родоначальниць являють собою первинну базу і для виведення маток як товарної продукції, і для підтримання та розвитку типу в породі. Структуризація бджолиних сімей дозволяє підвищити ефективність використання материнських сімей в бажаному руслі. Сім'ї кожної генеалогічної групи, хоч і не показують суттєвих відмінностей, проте мають свої певні особливості, зокрема за екстер'єром бджіл. Структуруванням внутріпородного типу створюються передумови для ведення племінного обліку маток і сімей за материнським, походженням, і систематичного відбору (Фіг.2). Систематична оцінка материнських сімей за комплексом ознак екстер'єру бджіл та врахування їх господарських якостей призводить до зменшення міжгрупових і міжсімейних відмінностей бджіл, що є однією з умов створення породного типу і відродження породи в її ареалі (Фіг.3). Так, наприклад, у сучасних нащадків, що походять від сімей, в яких бджоли, одержані від родоначальниць, мали порівняно довгий хоботок, відбулось його укорочення. Якщо ж родоначальниці в своїх сім'ях мали бджіл з коротшим хоботком, то в наступних поколіннях (F1F3) він подовжувався. Кубітальний індекс як виключно біологічна ознака морфологічних особливостей порід бджіл за даними досліджень тих же піддослідних сімей Хмельницького внутріпородного типу, був у сучасних поколінь різних генеалогічних груп у межах 2,34-2,61. Відбулось також звуження розмаху коливань порівняно з бджолами сімей родоначальниць, яке становило 2,21-2,62. Така ж тенденція стабілізації спостерігалася при вивченні дискоїдального зміщення. Якщо на початку формування генеалогічних груп цей показник у бджіл різних груп коливався від 56 до 100% позитивних випадків, то в середньому за три останні роки він звузився до 65-79%. Форма заднього краю воскового дзеркальця бджіл на п'ятому етерніті змінилась теж у бік збільшення числа випуклих випадків. Межі коливань його становили у сімей родоначальниць 56-92%, середнє за останні три роки - 88-96%. Отже, у результаті поглибленої селекції бджіл та контролю їх чистопородності за комплексом ознак доведено існування генеалогічних груп у структурі створеного типу не менше десяти років при збереженні стабільно високої чистопородності сімей. В материнських сім'ях надійно зберігаються ті ознаки чистопородності бджіл, за якими започатковували генеалогічні групи. У практиці бджільництва стає можливим не обмежуватися використанням материнських сімей для виведення 5 маток лише від їхніх засновниць, а й маток наступних поколінь. 27423 6