Спосіб ізоляції водоприпливів у свердловинах

1. Спосіб ізоляції пластових вод у свердловинах, що включає закачування тампонуючого скла 3 33608 вини, в якості якої застосовано водний розчин хроматів або біхроматів одновалентного катіону [Патент Росії №1627678 МПК Е21В43/22, 1991p.]. Недоліком цього способу є низькі ізолюючі властивості утвореного гелю через те, що він починає формуватися вже в момент приготування ізолюючого розчину на поверхні і в процесі його транспортування по насосно-компресорних трубах. Це призводить до суттєвого ускладнення його продавлення в пласт. Найбільш близьким за технічною суттю до запропонованого способу ізоляції пластових вод у свердловинах є спосіб ізоляції і обмеження притоку пластових вод у свердловинах, що включає закачування нафти та кислоти у привибійну зону пласта (ПЗП) у співвідношенні 1:1, причому як кислоту використовують сірчану. В результаті взаємодії сірчаної кислоти з катіонами кальцію утворюється кислий гудрон та гіпс, які виконують функцію тампонажу і формують закупорюючу структур у [«Водоизоляционные работы в скважинах», Ю.Н. Бугай, Ю.А. Балакиров, Г.Д. Терехин, К-2001р.]. Недоліками зазначеного способу є обмежена глибина впливу на ПЗП, оскільки відбувається інтенсивне зниження реакції сірчаної кислоти з компонентами колектора, в наслідок чого ускладнюється утворення кислого гудрону. Крім того, ефективність способу залежить від хімічного складу на фти та води. В основу корисної моделі покладено завдання створити такий спосіб ізоляції пластових вод у свердловинах, у якому завдяки зміні реагентів та зміні технологічного процесу досягається створення на необхідній відстані навколо свердловини ізолюючого екрану підвищеної міцності, в резуль 4 таті чого збільшується ефективність ізоляції припливу пластової води свердловину. Для вирішення завдання запропоновано спосіб ізоляції пластових вод у свердловинах, що включає закачування тампонуючого складу та кислоти, у якому згідно з корисною моделлю проводять розділове закачування тампонуючого складу, що містить крихти бітуму та металевого магнію, які замішують у дизельному паливі або газовому конденсаті та кислоти у кількості 5-10м 3, після чого закачують холодну воду. причому як кислоту використовують соляну кислоту 15% концентрації. Застосування тампонуючого складу на вуглеводневій основі базується на затвердінні його у водонасиченій частині пласта та збереженні рідкого стану в нафтонасиченій через відсутність води для гідратації бітумних частинок. Були проведені лабораторно-стендові дослідження тампонуючого складу. Для проведення лабораторно-стендових досліджень, що максимально наближені до реальних умов динамічновипробувального моделювання було використано устаткування, що дозволяє відтворити умови, що створюються у процесі фільтрації нафти, газу та газоконденсату. Ефективність оцінена на лінійній моделі високопроникного пласта, що має довжину - 0,5м та діаметр - 0,03м. Модель пласта насичувалась нафтою, газом та газоконденсатом, дизельним наливом, крихтами бітуму та металевого магнію; температурний режим у модельному пласті спіраллю опору, що дозволила за короткий проміжок часу (10хв.) досягти температури фіктивної пластової системи до потрібної величини. Результати лабораторно-стендових досліджень наведені у таблиці 1. Таблиця 1 Результати лабораторно-стендових досліджень тампонуючого складу № 1 2 Модель пласта нафтовий пласт газоконденсатний пласт За результатами проведення лабораторностендових досліджень водопроникності в моделі можна зробити висновок про ефективність тампонажного складу у запропонованому способі ізоляції водопритоків у свердловинах. Спосіб реалізують наступним чином. У привибійну зону пласта (ПЗП) спочатку закачують тампонуючий склад, що містить крихти бітуму та магнію, замішені у дизельному паливі або газовому конденсаті. Після розміщення тампонуючого складу, в залежності від товщі інтервалу перфорації в ПЗП через насосно-компресорні труби закачують 15%-ну соляну кислоту в об'ємі 510м 3. Кількість 15% розчину соляної кислоти, яка потрібна для повного розчинення металевого магнію визначається за емпіричною залежністю. При взаємодії металевого магнію і соляної кислоти відбувається екзотермічна реакція (Mg+2НСІ+H2О=MgCl2+Н2О+Н2-470кДж), яка дає Водопроникність пласта, мкм 2 до обробки після обробки 0,898 0,03 0,997 0,001 можливість розплавити крихти бітуму. При пластовій температурі до 70°С, екзотермічна реакція протікає протягом 2-3 годин, що дозолить розплавленому бітуму проникнути у водонасичені зони, після чого нагнітають холодну воду у об'ємі 2-3 об'єму стовбур у свердловини, проводять технологічну витримку - 0,5-1,0 година. Проникнення крихт металевого магнію у водонасичені інтервали пласта забезпечує їх закупорювання осадком гідроксиду, що утворюється при взаємодії металевого магнію з водою. Під час технологічної витримки відбувається затвердіння бітуму в цих зонах. Кількість крихт бітуму та металевого магнію обирається на 1м перфорації пласта і становить: крихти бітуму 3,0кг, крихти металевого магнію - 40кг, а кількість дизельного палива або газового конденсату залежить від добового дебіту нафти або газу. Час витримки після екзотермічної реакції визначається в 5 33608 залежності від температури пластової системи, і становить: 2-3 години при пластовій температурі до 70°С та 0,5-1 година при температурі 70-120°С. Для проведення успішної екзотермічної реакції у пластових системах, де температура перевищує Комп’ютерна в ерстка А. Рябко 6 70°С, кількість крихт металевого магнію збільшують до 100кг. Запропонований спосіб може бути використаний для водоізоляції нафтових так і газових свердловин, і повністю усуває недоліки прототипу. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601