Спосіб ранньої діагностики розладів поведінки у підлітків

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до психіатрії й може бути використана для ранньої діагностики розладів поведінки у підлітків. Розлади поведінки - це стійкі, які довго зберігаються (не менш 6 міс.) дисоціальні форми поведінки [А. А. Чуркін, А. Н. Мартюшов. Короткий посібник з використання МКБ-10 у психіатрії і наркології. М. 1999. - 232с.]: характерні для підліткового віку, частіше спостерігаються у хлопчиків. Ключовими проявами розладів соціальної поведінки є агресивність і різні форми асоціальної поведінки [Д. Н. Ісаєв. Психопатологія дитячого віку. С-Пб, 2001. - 463с] на фоні ворожості і конфронтації відносно до навколишніх. Основний принцип поведінки підлітків повна воля від зобов'язань і норм поведінки в родині і суспільстві, прагнення до одержання задоволень від життя. Використовуються будь-які способи здійснення своїх бажань, у тому числі аморальні і асоціальні. Найбільше валідним [Ю. В. Попов, В. Д. Вид. Сучасна клінічна психіатрія. С-Пб, 2000. - 400с] визнається виділення наступних важливих клінічних підгруп [Критерії діагностики та принципи лікування розладів психіки і поведінки у дітей та підлітків: Клінічний посібник під ред. П. В. Волошина. - Харків: Фоліо, 2001. - 271с.]: розлад поведінки, що обмежується рамками родини; несоціалізований розлад поведінки; соціалізований розлад поведінки. Діагностика розладів поведінки у підлітків припускає, у першу чергу, клініко-психопатологічний метод, однак для ранньої діагностики даної патології використовують комплекс діагностичних методів, що включає: клінічний, клініко-анамнестичний, психодіагностичний, інструментальний і біохімічний методи дослідження. Клінічний метод дослідження розладів поведінки визначає рівень фізичного і статевого розвитку підлітків [Т. В. Капітан. Пропедевтика дитячих хвороб з доглядом за дітьми. Вінниця, 2003. - 767с; Скородок Л. М., Савченко О. М. Порушення статевого розвитку у хлопчиків. - Москва. Медицина, 1984. – С.67-70.], а також неврологічну симптоматику [Т. П. Мозгова. Особливості неврологічної симптоматики у підлітків з гіперкінетичними і поведінковими розладами. //Український Вісник психоневрології, 2007. Т.15, вип.1(50), - С.212.] і дослідження функціонування вегетативної нервової системи з виявленням у підлітків вегетативної дисфункції і синдрому вегетативної дистонії (СВД) [Т. П. Мозгова. Ранні нейровегетативні порушення у підлітків з гіперкінетичними і поведінковими розладами. //Експериментальна і клінічна медицина. 2007. №2. – С.129-135.]. Для психодіагностики підлітків використовують методику Айзенка (для визначення особистісних особливостей) [Блейхер В. М., Крук І. В. Патопсихологічна діагностика. - Київ, 1986. - 280с] і методику Я. Стреляу (виявлення властивостей темпераменту) [Мендєлєвич В. Д. Клінічна і медична психологія. - Москва, 1999. - 587с]. Найбільш інформативним інструментальним методом дослідження розладів поведінки у підлітків є електрофізіологічний з визначенням електричної активності головного мозку - електроенцефалограма (ЕЕГ), тонусу церебральних судин - реоенцефалограма (РЕГ) і виявлення лікворної гіпертензії - ехо-енцефалограма (Ехо-ЕГ) [Н. А. Ласточкіна, Л. М. Пучинська. Кореляційний аналіз ритмів ЕЕГ і функціональна асиметрія півкуль у дітей з гіпердинамічним синдромом. //Журнал невропатології і психіатрії, 1991, Т.91, вип. 3, С.71-78.], при цьому факторами ризику формування розладів поведінки є наявність високої судорожної активності головного мозку, лікворної гіпертензії і дистонічного типу РЕГ. Для діагностики розладів поведінки у підлітків найбільш репрезентативним є біохімічний метод дослідження визначення рівня мелатоніна в крові, оскільки останній є регулятором поведінки [Є. В. Науменко, Н. К. Попова. Серотонін і мелатонін у регуляції ендокринної системи. Новосибірськ. 1975. - 218с]. Відомо, що для діагностики розладів поведінки у підлітків найчастіше використовуються два або декілька діагностичних методів [І. Б. Даценко. Мінімальна мозкова дисфункція і емоційно-поведінкові розлади у дітей і принципи їхньої диференційованої корекції. //Міжнародний медичний журнал. 2007, Т.13, №1. - С.28-35]. Даний спосіб діагностики розладів поведінки у підлітків є найбільш близьким по технічній суті й результату, який може бути досягнуто, тому він обраний як прототип. Основним недоліком відомих способів діагностики розладів поведінки у підлітків є недостатня ефективність, обумовлена тим, що не враховується стан всіх систем організму в комплексі, що не дозволяє забезпечити ранню діагностику розладів поведінки у підлітків. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності діагностики розладів поведінки у підлітків шляхом їхнього раннього виявлення. Задачу, покладену в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі діагностики розладів поведінки у підлітків, що включає використання комплексу діагностичних методів для оцінки стану систем організму, згідно з корисною моделлю, для ранньої діагностики розладів поведінки виявляють наявність сформованого синдрому вегетативної дистонії, тривожно-депресивного синдрому, млявої реакції зіниць на світло, високої судорожної активності, порушення біоелектричної активності головного мозку з дисфункцією нижньостволових структур, перенесених дитячих інфекцій, емоційно-вольової нестійкості, високої екстраверсії, дистонічного типу РЕГ, симпатикотонії вегетативного індекса (ВІ) Кердо, асиметрії, підвищення, зниження сухожильних рефлексів, фізичного розвитку зі зниженням росту, пасивної підлеглості, парасимпатикотонії ВІ Кердо, сімейного неблагополучия, зниження хвилинного об'єму (ХО) крові, патологічного зниження фізичного розвитку, рівня мелатоніну в крові £ 7,345 , помірної інтровертированості, підвищення ХО крові, низького рівня рухливості нервових процесів, асиметрії носогубних складок, субклінічного варіанту СВД, високого і надвисокого рівня рухливості нервових процесів, високої емоційної нестійкості, тиків, затримки темпів статевого розвитку, звички паління, і за умови, коли виявлення відхилень від норми становить 23,03% та більше діагностичних ознак діагностують розлад поведінки у підлітка. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення ефективності ранньої діагностики розладів поведінки обумовлений тим, що оцінюють стан всіх систем за ознаками, які мають найбільшу значимість у формуванні розладів поведінки, можливість визначити кількісне значення кожного показника, що дозволяє зробити максимально точний індивідуальний прогноз для кожного підлітка на ранній стадії. Кількісне значення 23,03% установлено експериментально. На вибірці 307 підлітків, розділених на 3 групи, за допомогою дисперсійного аналізу і програми MEDPR були встановлені прогностичні коефіцієнти для кожного показника, визначена їхня сума - 56,446 балів діагностичних ознак і за умовами програми з контрольною цифрою «13» був установлений % відхилень, що з максимальною точністю дозволяє прогнозувати розлад поведінки у підлітків (див. табл.). Таблиця Діагностичні ознаки розладів поведінки у підлітків № п/п Діагностичні ознаки 1. Наявність СВД 2. Тривожно-депресивний синдром 3. Млява реакція зіниць на світло 4. Висока судорожна активність 5. Дисфункція нижньостволових структур 6. Перенесені дитячі інфекції 7. Емоційно-вольова нестійкість 8. Висока екстраверсія 9. Дистонічний тип РЕГ 10. Симпатикотонія (ВІ Кердо) 11. Асиметрія, підвищення, зниження сухожильних рефлексів 12. Фізичний розвиток зі зниженням росту 13. Пасивна підлеглість 14. Парасимпатикотонія (ВІ Кердо) 15. Неблагополучна родина 16. Зниження ХО крові 17. Патологічне зниження фізичного розвитку 18. Рівень мелатоніна £ 7,345 19. Помірна інтроверсія 20. Підвищення ХО крові 21. Низький рівень рухливості нервових процесів 22. Асиметрія носо-губних складок 23. Субклінічний варіант СВД 24. Високий і надвисокий рівень рухливості нервових процесів 25. Висока емоційна нестійкість 26. Наявність тиків 27. Затримка темпів статевого розвитку 28. Звичка паління Рівні так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає так немає Значимість % 100 0 100,0 0,0 100 0 100 0 100 0 100 0 100 0 100 0 99,9 од 99,8 0,2 99,8 0,2 99,7 0,3 99,7 0,3 99,5 0,5 99,5 0,5 99,0 1,0 99,0 1,0 98,7 1,3 98,4 1,6 98,3 1,7 98,3 1,7 98,0 2,0 97,7 2,3 97,0 3,0 95,6 4,4 95,2 4,8 95,1 4,9 93,6 6,4 Хворі (n=202) Прогностичний коефіцієнт -4,935 1,299 -5,114 1,231 -4,837 3,835 6,696 -3,231 5,222 -1,755 -2,624 2,445 7,117 -3,900 -4,603 1,008 4,129 -1,574 -1,100 4,571 -1,459 3,359 6,378 -0,911 6,378 -0,911 4,355 -1,008 3,723 -1,113 3,459 -0,985 9,052 -0,595 -4,110 0,542 6,470 -0,591 -3,681 0,568 8,578 -0,520 -3,054 0,676 1,203 -1,823 -0,661 3,873 2,097 -0,903 5,568 -0,440 7,439 -0,375 2,640 -0,652 Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо в натуральних умовах, наприклад при проведенні планового комплексного медичного огляду визначають наявність сформованого синдрому вегетативної дистонії, тривожно-депресивного синдрому, млявої реакції зіниць на світло, високої судорожної активності, порушення біоелектричної активності головного мозку з дисфункцією нижньостволових структур, перенесених дитячіх інфекцій, емоційно-вольової нестійкості, високої екстраверсії, дистонічного типу РЕГ, симпатикотонії ВІ Кердо, асиметрії, підвищення, зниження сухожильних рефлексів, фізичного розвитку зі зниженням росту, пасивної підлеглості, парасимпатикотонії ВІ Кердо, сімейного неблагополуччя, зниження ХО крові, патологічного зниження фізичного розвитку, рівня мелатоніну в крові £ 7,345 , помірної інтровертированості, підвищення ХО крові, низького рівня рухливості нервових процесів, асиметрії носогубних складок, субклінічного варіанту СВД, високого і надвисокого рівня рухливості нервових процесів, високої емоційної нестійкості, тиків, затримки темпів статевого розвитку, звички паління, якщо відхилення в діагностичних ознаках виявлені у підлітка в 23,03% і більше, то діагностують розлад поведінки в даного підлітка. Ефективність способу ілюструє клінічний приклад: приклад №1: Хворий P., 13 років, № і/х 582. Надійшов уперше в супроводі батька, який повідомив, що хлопчик часто й надовго покидає оселю, не ночує вдома, тривалий час не відвідує школу, гає час на вокзалі, на ринку, на виховні бесіди батьків, бабусі й дідуся не реагує. Скарг на здоров'я не пред'являє. З анамнезу: єдина дитина в родині робітника. Мати з батьком живуть роздільно, обоє зловживають алкоголем. Ранній розвиток без особливостей, за віком, відвідував д /с, у школу пішов з 7 років, учився добре, на «4» й «5» до шостого класу, потім перестав учитися. Біля 3-х років тому, коли батьки розійшлися, хлопчик залишився жити у батька, став покидати оселю на кілька днів, не ночував, не слухав зауваження дорослих. З дому прагнув піти з любої причини, вибивав вікна, злазив униз із другого поверху по балконах. Перестав відвідувати школу, став конфліктувати із батьком, поводитися зухвало, часто брехав. Батько став замикати його в будинку, але це не допомагало. Остання втеча з дому біля тижня назад, знайдений батьком, який надалі звернувся за медичною допомогою і хлопчик був госпіталізований у дитяче відділення психіатричної лікарні. Соматичний статус: правильної постаті, задовільного харчування, дуже маленького росту. Шкірні покрови чисті, звичайного фарбування. У легенях везикулярний подих, частота дихання (ЧД)=20 дихаючих рухів (д. р.) /хв. Тони серця ясні, ритмічні, частота серцевих скорочень (ЧСС)=68уд./хв; артеріальний тиск (AT) = 125/85мм.рт.ст. Живіт при пальпації м'який, безболісний. Печінка, селезінка не пальпуються. Симптом Пастернацького негативний по обидва боки. Фізіологічні випорожнення в нормі. Фізичний розвиток різко дизгармонічний: має місце патологічне зниження росту (менш третього центильного ряду), тенденція до зниження маси тіла. Неврологічний статус: нюх збережений, гострота зору - 1,0 (норма). Глазні щілини, зіниці D=S, рух глазних яблук у повному обсязі, реакція зіниць на світло співдружня, адекватна. Реакція на акомодацію співдружня. Точки виходу трійничного нерва безболісні, носогубні складки симетричні, D=S, тиків немає. Слух, фонація, артикуляція в нормі. Грудинно-ключично-сосцевидні й трапецієподібні м'язи симетричні. Язик по середній лінії. Рухи в суглобах у повному обсязі, сухожильні рефлекси D=S, торпідні. У позі Ромберга стійкий, пальце-носова проба без промахів. Патологічних рефлексів і менінгеальних знаків не виявлено. Оцінка вегетативного статусу за схемою дослідження ознак вегетативних порушень A. M. Вейна - 7 балів, що свідчить про наявність окремих симптомів вегетативної дистонії. Вегетативний індекс Кердо = (-25,00 од.), що відповідає високому рівню парасимпатикотонії. Показники хвилинного об'єму крові (3,627л) та коефіцієнту Хільдебранта (3,40 од.) відповідали варіанту норми. Стан вегетативної реактивності за результатами показників глазо-серцевого рефлексу Даньіні-Ашнера свідчить про знижену вегетативну реактивність (ВР) у перших трьох 10-ти секундних інтервалах проби й про перекручену виражену симпатичну реакцію до кінця проби, що означає наявність дисбалансу у функціонуванні вегетативної нервової системи (ВНС) із перевагою парасимпатичного тонусу і недостатністю адаптаційних механізмів. Результати показників синокаротидного рефлексу Чермака-Герінга вказували на підвищену ВР (показники ЧСС і CAT - систалічний AT) у функціонуванні серцевої діяльності, зі зниженням ВР по показнику ЧД. Даний характер функціонування ВНС свідчить про порушення вегетативної регуляції і придушення адаптаційних механізмів. Вегетативне забезпечення діяльності згідно результатів ортоклиностатичної проби відображало коливання вегетативного функціонування від нормотонічної реакції як у бік симпатикотонії, так й у бік зниження ВОД, однак чітко простежувалася стабільність боротьби регуляторних механізмів за відновлення вегетативного гомеостазу. У результатах показників розумової і емоційної проб також простежувалося прагнення вегетативної регуляції нервової системи до стабілізації внутрішнього середовища організму, однак переважала схильність до симпатикотонії і до зниження ВОД. Результат ЕЕГ: порушення біоелектричної активності із зацікавленістю діенцефально-стовбурних структур головного мозку. Підвищена пароксизмальна активність. Виявлений дистонічний тип РЕГ. Рівень мелатоніна в крові - 6,80 од. Психічний статус: доступний формальному контакту, інтересу до бесіди не проявляє, не розкривається. В очі співрозмовникові не дивиться, голова опущена, напружений, рухи загальмовані, жестикуляція стримана, міміка бідна. Орієнтований у собі, місці й часі правильно. Порушення відчуттів і сприйняття не виявляє. Мнестичні функції в межах норми. Запас знань і представлень відповідає віку й отриманій освіті. Мислення торпідне, здатність до синтезу, аналізу, узагальненню й абстракції в межах норми. Обсяг уваги достатній, відзначається сповільненість переключення. Настрій подавлений, тривожний, апатичний, уразливий. В особистісній сфері норовливий, упертий, брехливий, незговірливий, категоричний у відстоюванні своїх позицій. Емоційно нестійкий, виражена екстрапунітивна реакція на несприятливу ситуацію, знижений самоконтроль. Помірковано екстравертований, емоційно стійкий, щирий по шкалі неправди (методика Айзенка). Результати показників методики Стреляу, які відбивають конституціональні властивості нервової системи, указували на високий рівень процесів збудження і високий рівень гальмування нервової системи; при цьому спостерігався надвисокий рівень рухливості нервових процесів, що сприяє прояву як збуджувальних якостей нервової системи у вигляді емоційної нестійкості й запальності, так і прояву гальмових процесів із симптомами пригніченості, тривожності, зниження настрою. Середнє значення показника врівноваженості було підтримуючим чинником сполучення клінічних симптомів. Критика підлітка до своєї поведінки формальна, винить батька «він мене б'є». Діагноз: Розлад поведінки, що обмежується рамками родини (F91.0).