Спосіб лікування апендикулярного інфільтрату у дітей

Спосіб лікування апендикулярного інфільтрату у дітей, який включає регіональну антибіотикоте 37653 електрод розміщують у правій клубовій ділянці над інфільтратом, а позитивний - у правій поперековій ділянці. Суть способу пояснюється схемою (фіг.). На фігурі зображена бокова проекція правій клубовій ямки, у яку заочеревинно підведено до місця інфільтрату мікроірігатор, по якому вводиться розчин антибіотиків, після чого упоперек над місцем інфільтрату проводиться іонофорез введеного розчину. Спосіб виконується таким чином. Після визначення локалізації і виду інфільтрату під місцевою анестезією 0,25% Sol. Novokaini по крилу клубової кістки заочеревинно у клубову ямку пункційно вводили мікроірігатор, який фіксували до шкіри. Кожного дня через мікроірігатор одноразово вводили добову дозу антибіотика (канаміцин, цефазолін) з наступною дією полем постійного струму (гідрофільні прокладки змочувались ізотонічним розчином). Площа електродів відповідала протяжності ураженої ділянки. Один електрод розмішували у правій поперековій ділянці і з'єднували з позитивним полюсом, другий - у проекції інфільтрату на передній черевній стінці і з'єднували з негативним полюсом. Щільність струму коливалась від 0,02 до 0,05 мА/см2, тривалість процедури – 15...20 хв. Курс лікування становив 10-12 процедур. Розроблена методика регіональної антибіотикотерапії застосована у 58 пацієнтів з апендикулярним інфільтратом (референтна група). Контрольну групу склали 30 дітей, аналогічних за віком та терміном захворювання, у яких регіональна антибіотикотерапія не використовувалась. Ефективність проведених лікувальних засобів оцінювали за динамікою змін інфільтрату, враховуючи самопочуття пацієнтів, термін купування больового синдрому, загальну температурну реакцію, зміни розмірів і структури інфільтрату за даними ультразвукового дослідження, дані термографії, лабораторних досліджень, строки перебування хворих у стаціонарі, а також витоки захворювання. Для визначення локалізації, розмірів та динаміки інфільтрату використовували ректальне дослідження та визначення ендоректальної температури, ультразвукове дослідження, які проводили при госпіталізації хворих, на 5-6 добу і на 1012 добу від початку регіональної антибіотикотерапії. У такі ж терміни здійснювали шкірну діодну термографію за програмою "Термолікарь", що допомагало провести порівняльний аналіз показників шкірної температури над утворенням і за його межами, простежити за його змінами з визначенням температурного градієнту. Лабораторні тести включали гемограму, підрахунок лейкоцитарного індексу інтоксикації, індекс зруху. Порівняльний аналіз показав, що використання розробленої методики сприятливо впливало на перебіг захворювання: загальна температура нормалізувалась на 4-5 діб скоріше, больовий синдром купувався на 2-3 доби раніше, ніж у пацієнтів контрольної групи; явища кишечної непрохідності були лише у 2-х пацієнтів референтної групи, тоді як у контрольній - у 6 хворих. Порівняння даних термографії за програмою "Термолікарь" показало зменшення температурного градієнту до 0 на 8-10 добу лікування за даною методикою. Дані ультразвукового дослідження в динаміці свідчили про зменшення розмірів інфільтрату на 3-4 доби раніше, ніж у пацієнтів контрольної групи, у 5 з яких з'явилось посилення неоднорідності структури, поява внутрішньоінфільтратного рідинного компоненту, випоту у черевній порожнині, що свідчило про абсцедування інфільтрату. Ендоректальна температура у хворих референтної групи не перевищувала 37,5...38°С, а у пацієнтів контрольної групи з абсцедуванням інфільтрату була більш 38°С. Окрім цього, при використанні розробленої методики на 7-8 добу кількість лейкоцитів була на (1,5...2)х109/л нижче, ШОЕ на 2...3 мм/г менше, лейкоцитарний індекс інтоксикації нормалізувався та індекс зруху був у 2 рази нижче порівняно з цими показниками у хворих контрольної групи. Абсцедування інфільтратів при застосуванні регіональної антибіотикотерапії не спостерігалось, тоді як у контрольній групі у 3 хворих виникло нагноєння і проведено розтин та дренування апендикулярного абсцесу (у 1 - заочеревинно, у 1 - трансректально, у 1 - шляхом лапаротомії). Середній ліккодень при застосуванні розробленої методики скоротився на 6-7 днів. Після виписки із стаціонару проводили планову апендектомію через 2 місяці. Аналіз отриманих результатів підтвердив ефективність використання розробленої методики регіональної антибіотикотерапії з наступною дією полем постійного струму, застосування якої дозволило поліпшити результати лікування вказаної категорії хворих дітей та знизити кількість абсцедувань у 6 разів. При порівнянні з прототипом і з другими рішеннями, заявлений спосіб дозволяє поліпшити результати лікування дітей з апендикурярним інфільтратом, уникнути абсцедування та зменшити строки перебування хворих у стаціонарі. Надаємо приклад конкретного виконання винаходу. Хворий К., 11 років (і/х № 4147), поступив у клініку на 3-ю добу від початку захворювання із скаргами на постійний біль у правій ділянці черева; підвищення температури тіла до 37,5°С; нудоту. Дізурічних явищ та порушень дефекації не було. При огляді виявлено вимушене положення дитини (на правому боці). Язик сухий, обкладений білою смагою. Живіт асиметричний, у диханні передня черевна стінка приймає участь слабко. У правій клубовій ділянці пальпаторно виявляється щільноеластичне утворення, 8х10 см, нерухоме, болюче при глибокій пальпації. При ректальному дослідженні справа виявлялось щільноеластичне утворення. Ендоректальна температура при госпіталізації була 37,8°С; при порівнянні шкірної температури і за його межами температурний градієнт дорівнював 1,5°С. При ультразвуковому дослідженні знайдено апендикулярний інфільтрат без ознак абсцедування у правій клубовій ділянці. Дитині у день госпіталізації заочеревинно за розробленою методикою введено мікроірігатор для регіональної антибіотикотерапії. Кожного дня через мікроірігатор одноразово вводили добову дозу канаміцину з наступною дією полем постійного струму. Крім того, дитина одержувала парентерально цефазолін, детоксікацію, ректальні свічки. 2 37653 Стан хворого поліпшувався, температура тіла нормалізувалась через 3 доби, больовий синдром купувався на 5 добу, явищ кишкової непрохідності не було. З 5-ї доби температурний градієнт дорівнював "0". Контрольне ультразвукове дослідження на 10 добу від початку лікування підтвердило зменшення розмірів інфільтрату у 3 рази. Крім того, в динаміці на 10 добу лікування відмічено зниження лейкоцитозу з 12,4 до 7,8 г/л, купування нейтрофілезу, зменшення ШОЕ з 18 до 11 мм/г. На 12 добу дитину виписано у задовільному стані. Через 1,5 місяці проведена планова апендектомія. 1. Земсков В.С., Процюк А.В., Колесников Е.Б., Хомив Т.М. Хирургическое лечение аппендикулярных инфильтратов и периаппендикулярных абсцессов // Клиническая хирургия. -1985. - № 4. С. 5-9. 2. Константинова И.Н., Иванова М.Н., Коновалов А.К., Беляева О.А. Дифференцированное лечение дооперационных осложнений острого аппендицита у детей // Детская хирургия. - 1988. -№°1. - С. 21-27. 3. Огоновский В.К. К лечению аппендикулярного инфильтрата // Клиническая хирургия. - 1985. - № 4. - C. 29-31. 4. Николаева Н.Г. , Aлeксюк К.П. Способ лечения хроническсго остеомиелита. А.с. № 175497 от 30.08.1985. Джерела інформації Фіг. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3