Спосіб лікування вагітних з серцево-судинною патологією при супутніх захворюваннях нирок

Спосіб лікування вагітних з серцево-судинною патологією при супутніх за хворюваннях нирок, 38390 Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак і технічними результатами, які досягаються при її реалізації, згідно з винаходом, полягає у наступному. Як показали наші дослідження, "Нафтуся" слабомінералізована (0,74 г на 1 л) сульфатногідрокарбонатна магнієво-кальцієва, слаболужної реакції, що вміщує органічні компоненти. При прийманні всередину вона швидко всмоктується і, поступаючи до кров'яного русла, покращує мікроциркуляцію і сприяє зменшенню тканинної гіпоксії, позитивно впливає на біохімічні показники, покращує ниркову гемодинаміку, посилює утворення первинної сечі з наступним інтенсивним пасажем її. Причому збільшення сечовиділення наступає внаслідок підвищення клубочкової фільтрації і зниження зворотнього всмоктування води канальцевим апаратом нирок. Нафтуся надає протизапальну анальгезуючу дію, збільшує виведення з сечею сечовини, сечової кислоти, сприяє зниженню вмісту у крові остаточного азоту та його фракцій. Саме при запропонованих нами режимах і дозах дія цієї води найефективніша. Приклад конкретної реалізації способу лікування вагітних з серцево-судинною патологією В умовах санаторію "Жовтень" протягом 19891999 pp. було обстежено 856 вагітних з серцевосудинною патологією. Серед них 20,7% жінок - із суп утніми захворюваннями нирок. Такі ускладнення у кожної четвертої жінки могли закінчитися загрозою переривання вагітності. Було здійснено перевірку стану серцевосудинної системи шляхом визначення артеріального тиску, електрокардіографії, ехокардіографії, визначення внутрісерцевої та центральної гемодинаміки, скоротливої функції міокарду, біохімічних досліджень, дослідження сечі за Зимницьким і за Нечипоренком, добової протеінурії, визначення вмісту у крові сечовини, креатинину, калію, натрію. Проведений аналіз стану серцево-судинної системи і нирок дозволив констатувати, що у жінок переважає гіперкінетичний тип (УІ більше 61,6 мм/м 2, СІ більше 5,00 л/хв/м 2) кровообігу (77,3%) з підвищеним відносно стабільним рівнем ЗПОС. У вагітних з гестозом з порушенням функціонального стану нирок мали місце зміни центрального кровообігу, які проявляються у підвищенні ЗПОС і зменшенні показників гемодинаміки з переважним формуванням гіпокінетичного типу кровообігу. Метою даного способу була оцінка ефективності лікувально-профілактичних методів вагітних із серцево-судинною патологією при супутніх захворюваннях нирок. Під нашим спостереженням знаходилися 79 вагітних з хронічним пієлонефритом з латентною фазою активності запального процесу і фазової ремісії у віці від 17 до 38 років з тривалістю захворювання від 1 року до 14 років. Із захворювань та причин, що призвели до виникнення ХП або тих, що ускладнили його перебіг, можна відзначити наступне: нирково-кам'яна хвороба - 9%, хронічний цистит - 8%, вади розвитку сечовивідних шляхів - 11%, вагітність 51%. Обстежених жінок в залежності від методу санаторно-курортного лікування було умовно розділено на дві групи. Першу - основну (42 жінки) склали вагітні, яким до комплексу терапії включали мінеральну воду типу "Нафтуся". Нами використовувалась вода Збручанської свердловини, яка за своїми органолептичними фізико-хімічними властивостями, мікробним ценозом близька до води джерела "Нафтуся" курорту Тр ускавець. У другій контрольній - (37 жінок) групі були вагітні, що отримували медикаментозну терапію. Дозу мінеральної води "Нафтуся" при хронічному пієлонефриті визначали з розрахунку 3...5 мл на 1 кг маси тіла вагітної (в середньому до 100 мл на прийом, 3 рази на день, за 30...40 хв до їжі, в холодному вигляді або злегка підігрітою, температури 18...20°С). У хворих 1-ї гр упи після проведеної терапії відзначена позитивна динаміка основних клінічних симптомів захворювання. Так, зменшилися або щезли біль в попереку, зменшилися втомлюваність, головний біль, хворобливість при пальпації області нирок, симптом Пастернацького став менш вираженим або не виявлявся зовсім. При вивченні гіпотензивного ефекту у 8 (72,7%) з 11 хворих 1-ї групи було виявлене зниження вихідно підвищеного AT (до лікування систолічний AT 154,3±4,9 мм рт.ст., після лікування 140,7±2,2 мм рт.ст., р