Спосіб пересадки фрагментів селезінки

1. Спосіб пересадки фрагментів селезінки, що включає лапаротомію, видалення крові, спленектомію, дренування черевної порожнини з наступним виділенням фрагментів селезінки, який відрізняється тим, що після видалення селезінки і осушення черевної порожнини селезінку укладають на препарувальний столик і на ній роблять 3-4 3 нектомії - від 80% випадків [5]. Макроскопічно спленоз виявляється вже через місяць після оперативного втручання [2, 4]. Треба думати, що "регенерована" селезінкова тканина бере на себе значну кількість функцій нормального органа. Опосередкованим підтвердженням цього є той факт, що чим віддаленіший термін після видалення селезінки, тим менш часто зустрічаються різноманітні гнійно-інфекційні ускладнення. Сьогодні в усьому світі проявляється тенденція до зберігання неушкодженої функціонуючої частини селезінки. Існують різні способи для виконання цього завдання мети. Серед них відомі способи гетеротопічної автотрансплантації тканин селезінки. При цьому після спленектомії підшивають фрагменти селезінки у різні анатомічні зони: великий сальник, малий сальник, заочеревинну клітковину, поперечний м'яз черевної стінки [6, 8, 9]. Спільними суттєвими ознаками наведених аналогів та способу, що заявляється є такі: лапаротомія; видалення із черевної порожнини крові; спленектомія; взяття фрагмента із видаленої селезінки; обробка фрагмента із видаленої селезінки гіперосмічним розчином солі; обробка фрагмента антибіотиками; гетеротопічна "пересадка" фрагмента. Недоліком наведених способів є те, що пересаджені фрагменти селезінки підшиваються до інших тканин, що порушує кровообіг як у цих тканинах, так і у фрагментах, що погіршує їх приживання. Найбільш близьким за технічною суттю способом до запропонованого є відсічення фрагментів селезінки з наступною їх імплантацією у чепець [7]. Суттєвими спільними ознаками наведеного способу до запропонованого нами є такі: лапаротомія; видалення крові; спленектомія; дренування черевної порожнини; виділення фрагментів селезінки. Недоліком даного способу є те, що автори після спленкектомії беруть фрагменти селезінки у вигляді кубиків, що зарані порушує природну "видовжену форму селезінки". Саме така форма селезінки сприяє кращій її функції і, треба думати, травленню органа, оскільки така форма запрограмована природою. Наступне. Фрагменти селезінки фіксуються за цим способом у "кисетний" капшук. Отже, судини чепця, що оточують "кубики селезінки" кисетним швом здавлюються, що порушує його травлення, а це може загальмувати чи й зовсім зупинити злипливі процеси чепця та порушити проростання мікросудин у фрагменти пересадженої селезінки. Окрім цього "кубики селезінки" залишаються в капшуку у нефіксованому стані, що зменшує площу дотику між чепцем і селезінкою, що не сприяє злипанню фрагментів селезінки з чепцем, оскільки найбільше дотикаються виступаючі ділянки кубиків - їхні ребра, які мають дуже малу площу. В основу даної корисної моделі поставлене завдання вдосконалити існуючий спосіб пересадки фрагментів селезінки шляхом їх наближення до природної форми, що дозволить при фіксуванні фрагментів селезінки до чепця швидко до нього 48075 4 прилипнути, прорости мікросудинами і почати функціонувати як "міні-селезінка", попереджаючи таким чином розвиток гіпоспленізму. Поставлене завдання вирішується тим, що після видалення селезінки вона вкладається на препарувальний столик воротами органа до хірурга. Виконуються 3-4 паралельні надрізи від кореня селезінки до периферії на глибину 5мм. Відстань між надрізами 6-8мм. Після цього висікається лезом бритви шар селезінки і розсікається на фрагменти довжиною до 10-12мм. Технічний результат досягається тим, що після промивання у теплому фізіологічному розчині фрагмент укладається на чепець і фіксується двома крайовими лігатурами круглою атравматичною голкою з номером лігатури у 000. Двома аналогічними швами фіксується фрагмент з протилежного його довгого краю. Фрагмент селезінки при цьому "обгартується" чепцем ніби вдягається "у сорочку". Уся ранова поверхня фрагмента максимально прилягає до чепця, що сприяє швидкому злипанню, а у подальшому - васкуляризації. Вже через 10-12 днів спостерігаються прояви функції трансплантованих фрагментів селезінки. Останнє проявляється збільшенням кількості Т-лімфоцитів та поступовим зменшенням кількості тромбоцитів. Загальний стан таких хворих відрізняється психоемоціональною активністю та фізичним тонусом. Нами проведено три подібних автотрансплантації. Наводимо конкретний приклад. Хворий М. 44 років, № історії хвороби 1414. Годину тому відбулась ДТП. При огляді хворого на тлі тяжкої черепно-мозкової травми (забій головного мозку) з порушенням свідомості за CSG - 7 балів визначались низький тиск, тахікардія. Клінічне дослідження крові: зниження гемоглобіну до 80г/л, кількість еритроцитів - 2,4×1012 в 1мл, Ht 0,26. При терміновому УЗД діагностовано наявність вільної рідини у черевній порожнині. При мінілапаротомії - отримана кров. Виставлений діагноз: поєднана краніоабдомінальна травма. Розрив селезінки. Внутрішньочеревна кровотеча. Хворий терміново взятий до операційної. Верхньосерединна лапаротомія, у черевній порожнині - до 800мл крові зі згустками. Джерело кровотечі ушкодження селезінки, повний розрив капсули і паренхіми в ділянці її воріт, з розчавленням більшої частини органу. Рівень пошкодження селезінки за класифікацією AIS відповідає ІV ступеню, що є абсолютним показанням до спленектомії. Виконана спленектомія. Проведена реінфузія 500мл крові. Проведена аутотрансплантація фрагментів селезінки за запропонованим способом. Контроль гемостазу. Рана зашита, дренована трубчатим дренажем через контрапертуру у лівому підребер'ї. У післяопераційний період проводились трансфузії еритроцитарної маси, плазми і антибактеріальна терапія для профілактики інфекційних ускладнень. Дренаж видалено на 7 добу, шви зняті на 10. Ускладнень не спостерігалось. Імунологічні дослідження проводились на 7, 14 та 21 добу після операції. Вже з 14 доби спостерігались прояви відновлення функції трансплантованих фрагментів селезінки, що маніфестувало збільшенням числа Т-лімфоцитів, нормалізацією імунорегуляторного 5 48075 індексу, підвищенням концентрації Ig G, поступовим зменшенням кількості тромбоцитів. Максимально ці зміни виявлялись на 21 добу. У цей же термін у еритроцитах були відсутні тільця Жоллі, що є однією з ознак відновлення функції селезінки. Проведені дослідження і клінічні спостереження підтверджують доцільність збереження паренхіми селезінки шляхом автотрансплантації її фрагментів за запропонованою нами методикою з метою попередження гіпоспленізму та крайнього його прояву за типом миттєвого сепсису. Матеріали, які прийняті до уваги при написанні заявки. 1. Абакумов М.М. Показания к органосохраняющим операциям при травме селезенки / М.М. Абакумов, А.Н. Смоляр. // Методические рекомендации. Московский НИИ скорой помощи им. Н.В. Склифосовского. - М., 1997. - № 10. 2. Павловский М.П. Влияние спленэктомии на иммунологическую реактивность (обзор литературы) / М.П. Павлоский, С.Н. Чуклин, Г.Н. Орел // Хирургия. - 1986. - № 6. - С. 136-142. 3. Брюсов П.Р. Хирургическая тактика у пострадавших с сочетанной травмой. В кн.: Оказание Комп’ютерна верстка А. Крулевський 6 помощи при сочетанной травме / П.Р. Брюсов, В.Е. Розанов. - М., 1997. - С. 64-66. 4. Зубарев П.Н. Тактика хирурга при травме селезенки и последствия спленэктомии / П.Н. Зубарев, В.П. Еременко // Вестник хирургии. - 1990. № 3. - С. 55-58. 5. Badowski A. / Evalution of immunity of sheep after splenectomy, splenic artery ligatury ligation and autotransplantation of splenic tissue / A. Badowski, R. Badura, A Buczek // Arch. Immunol. Ther Exp (Warsz) 1985, - 33,3:471-488. 6. A.c. № 2112429, кл. A61В 17/00. 7. Тихомирова В.Д. Аутотрансплантация ткани селезенки у детей / В.Д.Тихомирова, М.Н. Орлов, О.Б. Медведев, В.В. Варясин // Вестник хирургии. 1988. - № 11. - С. 79-81. 8. Сапожникова М.А. Морфологические изменения аутотрансплантантов селезенки после спленэктомии в клинике и эксперименте / М.А. Сапожникова, Л.Ф. Тверитнева, Т.И. Ильницкая // Архив патологии. - 1987. - № 12. - С. 31-37. 9. Трутяк I.Д. Пошкодження селезінки: спленектомія, органозберігальна операція чи консервативне лікування? / І.Д. Трутяк, Я.М. Лунь, Р.І. Трутяк // Шпитальна хірургія. - 2006. - № 1. - С. 23-27. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601