Спосіб підготовки поверхні протоґрунтів берми ярусу відвалу до висадження на ній ліанодеревних рослин

1. Спосіб підготовки поверхні протоґрунтів берми ярусу відвалу до висадження на ній ліанодеревних рослин, наприклад дикого винограду, хмелю та ін., які сформовані із різноманітних пухко-кам'янистих чи кам'янистих розкривних порід кар'єру в ярусах відвалу, починаючи із самого нижнього ярусу, що у основі відвалу, та послідовним нарощуванням ярусами його максимальної висоти на кінцевому проектному контурі відвалу, який включає заплановані річні етапи технічної та біологічної рекультивації поверхні протоґрунтів на бермах та укосах ярусів відвалу на його кінцевому проектному контурі шляхом планування поверхні берми ярусу відвалу та формування укісних поверхонь за допомогою бульдозера, наприклад, типу Т-330 або Т-500, який обладнаний позаду розпушувачем, а попереду - бульдозерним відвалом, який включає покриття поверхні протоґрунтів берми ярусу відвалу заданим шаром із ґрунтоутворюючої маси, наприклад, із глини або суглинку, з використанням поверх неї як добрив знезаражених сухих мулових осадів водоочисних споруд, і яке виконують на вузьких ділянках берми, що розташовані уздовж та впритул до лінії верхньої брівки нижнього ярусу відвалу та уздовж і впритул до лінії нижньої брівки верхнього ярусу відвалу, висадження саджанців або чубуків ліанодеревних рослин у шар нанесеної ґрунтоутворюючої маси, вирощування на цих двох ділянках берми колоній U 2 UA 1 3 прилягаючих до відвала територіях, а також дозволяє зменшити платежі в держбюджет України за викиди неорганічного пилу в атмосферу. Відомий спосіб підготовки поверхні протоґрунтів берми ярусу відвалу до висадження на ній ліанодеревних рослин, наприклад дикого винограду, хмелю та ін., які сформовані із різноманітних пухко-кам'янистих чи кам'янистих розкривних порід кар'єру в ярусах відвалу, починаючі із самого нижнього ярусу, що у основі відвалу, та послідовним нарощуванням ярусами його максимальної висоти на кінцевому проектному контурі відвалу, який включає заплановані річні етапи технічної та біологічної рекультивації поверхні протоґрунтів на бермах та укосах ярусів відвалу на його кінцевому проектному контурі шляхом планування поверхні берми ярусу відвалу та формування укісних поверхонь за допомогою бульдозера, наприклад типу Т-330 або Т-500, який обладнаний позаду розпушувачем, а попереду - бульдозерним відвалом, який включає покриття поверхні протоґрунтів берми ярусу відвалу заданим шаром із ґрунтоутворюючої маси, наприклад із глини або суглинку, з використанням поверх неї у якості добрив знезаражених сухих мулових осадів водоочисних споруд, і яке виконують на вузьких ділянках берми, що розташовані уздовж та впритул до лінії верхньої брівки нижнього ярусу відвалу та уздовж і впритул до лінії нижньої брівки верхнього ярусу відвалу, висадження саджанців або чубуків ліанодеревних рослин у шар нанесеної ґрунтоутворюючої маси, вирощування на цих двох ділянках берми колоній густо висаджених ліанодеревних рослин, які своєю біомасою протидіють вітровій та водній ерозії протоґрунтів ярусів відвалу (див. Заявку на корисну модель ПУ № 50557 від 10.06.2010 № u 2009 14010 від 31.12.2009). Основні недоліки відомого способу є такі: недостатня товщина шару ґрунтоутворюючої маси від 2 до 4 см, якої замало для акумулювання достатньої кількості вологи й підживлення поживними речовинами колоній ліанодеревних рослин на протязі всього періоду озеленіння укісної поверхні; великі витрати води для поливу колоній ліанодеревних рослин у сухі літні місяці. Для усунення вищеперерахованих недоліків відомого способу послужила ідея, згідно з якою в пропонованому технічному рішенні замість утворення смуг з тонкого шару грунтоутворюючого покриву риють борозну уздовж верхньої брівки ярусу відвалу та уздовж лінії нижньої брівки його вищого ярусу, яку засипають сумішшю грунтоутворюючої маси, яка складається з глини або суглинків, знезаражених сухих мулових осадів водоочисних споруд у якості добрив та уламків осадових порід розкриття кар'єру, а забезпечення водою висаджених в борозни ліанодеревних рослин у сухі періоди сезонного зростання відбувається завдяки процесу капілярної конденсації атмосферної вологи на пористій поверхні уламків осадових порід. Поставлене технічне завдання вирішується по-новому за рахунок того, що у відомому способі підготовки поверхні протоґрунтів берми ярусу відвалу до висадження на ній ліанодеревних рослин, наприклад дикого винограду, хмелю та ін., які 54816 4 сформовані із різноманітних пухко-кам'янистих чи кам'янистих розкривних порід кар'єру в ярусах відвалу, починаючі із самого нижнього ярусу, що у основі відвалу, та послідовним нарощуванням ярусами його максимальної висоти на кінцевому проектному контурі відвалу, який включає заплановані річні етапи технічної та біологічної рекультивації поверхні протоґрунтів на бермах та укосах ярусів відвалу на його кінцевому проектному контурі шляхом планування поверхні берми ярусу відвалу та формування укісних поверхонь за допомогою бульдозера, наприклад типу Т-330 або Т500, який обладнаний позаду розпушувачем, а попереду - бульдозерним відвалом, який включає покриття поверхні протоґрунтів берми ярусу відвалу заданим шаром із ґрунтоутворюючої маси, наприклад із глини або суглинку, з використанням поверх неї у якості добрив знезаражених сухих мулових осадів водоочисних споруд, і яке виконують на вузьких ділянках берми, що розташовані уздовж та впритул до лінії верхньої брівки нижнього ярусу відвалу та уздовж і впритул до лінії нижньої брівки верхнього ярусу відвалу, висадження саджанців або чубуків ліанодеревних рослин у шар нанесеної ґрунтоутворюючої маси, вирощування на цих двох ділянках берми колоній густо висаджених ліанодеревних рослин, які своєю біомасою протидіють вітровій та водній ерозії протоґрунтів ярусів відвалу. Згідно запропонованого у новому способі технічного розв'язку, за допомогою бульдозерного розпушувача уздовж й на безпечній відстані від лінії верхньої брівки берми нижнього ярусу відвалу та уздовж й впритул до лінії нижньої брівки верхнього ярусу відвалу створюють відповідно на цих ділянках борозни візуальною глибиною від 0,55 до 0,80 м, а за допомогою бульдозерного відвалу вирівнюють поверхню берми від спушеного протоґрунту, що утворився по бокам борозни, потім ємність останньої заповнюють доставленими на об'єкт ґрунтоутворюючими компонентами для штучного ґрунту, який складається із глини або суглинку, знезаражених сухих мулових осадів водоочисних споруд та піску, а також наповнювачем ґрунтоутворюючої маси у вигляді уламків осадових порід розкриття кар'єру, наприклад вапняків, мергелю та ін., фракційний склад яких у розмірах становить від 10 до 150 мм, які перемішують між собою у процесі заповнення борозни у рівних об'ємних частинах, тобто 1:1:1:1, за допомогою колісного ковшового навантажувача, а потім виконують висадження ліанодеревних рослин у цей штучний ґрунт, а також те, що, ємність борозни заповнюють, починаючи від дна борозни, спочатку шаром глини або суглинку товщиною від 0,20 до 0,30 м, потім - шаром сухих знезаражених мулових осадів водоочисних споруд товщиною від 0,15 до 0,20 м, слідом за цим - шаром піску товщиною від 0,10 до 0,15 м, а після цього висаджують саджанці або чубуки ліанодеревних рослин та по закінченні цієї операції на шар піску укладають шар з уламків осадових порід товщиною від 0,10 до 0,15 м. Робочі параметри запропонованого способу закріплення пилоутворюючих поверхонь ярусів 5 54816 відвалу є оптимальними за обраними критеріями й підтверджені експериментальним шляхом. Сутність способу пояснюється на прикладі його реалізації на експериментальних ділянках (згідно календарного плану на виконання НДР) загальною довжиною 50 м, розташованих на відвалі №2 ВАТ «ІнГЗК», відсипаному порожніми розкривними породами кар'єру, а конкретно, на поверхні берми свіжовідсипаного ярусу відвалу (відмітка +130 м) його кінцевого проектного контуру. Роботи на експериментальних ділянках розпочалися в травні 2010 року, коли за допомогою бульдозера Т-330 з розпушувачем були утворені борозни глибиною 0,8 м уздовж й на безпечній відстані від верхньої брівки (довжина борозни - 25 м) ярусу відвалу та уздовж й впритул до лінії нижньої брівки (довжина борозни - 25 м) його вищого свіжовідсипаного ярусу відвалу. Слідом за цим бульдозером було вирівняно поверхню берми від спушеного протоґрунту, що утворився по бокам борозен. Потім за допомогою автосамоскиду на експериментальні ділянки доставили компоненти ґрунтоутворюючої маси: глину, знезаражені сухі мулові осади водоочисних споруд Інгулецької станції аерації та пісок, а також наповнювач ґрунтоутворюючої маси у вигляді уламків пористого вапняку розкриття кар'єру, фракційний склад яких у розмірах становить від 10 до 150 мм. Перемішування компонентів ґрунтутворюючої маси у рівних об'ємних частинах й засипка борозен загальною Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко 6 довжиною 30 м виконували за допомогою колісного ковшового навантажувача. Слідом за цією операцію в штучний ґрунт у борознах у два ряди були висаджені чубуки дикого винограду та саджанці хмелю через рівні проміжки у 0,3 м. Крім того, частина борозен загальною довжиною 20 м, була засипана компонентами ґрунтоутворюючої маси та наповнювачем пошарово: спочатку шаром глини товщиною 0,30 м, потім шаром сухих знезаражених мулових осадів водоочисних споруд Інгулецької станції аерації товщиною 0,20 м, слідом за цим - шаром піску товщиною 0,15 м. В утворений штучний ґрунт були висаджені саджанці й чубуки дикого винограду та хмелю у два ряди через рівні проміжки у 0,3 м, а по закінченні цієї операції на шар піску уклали шар з уламків пористого вапняку товщиною 0,15 м. Запропоноване технічне рішення, у порівнянні із прототипом, повністю усунуло недоліки відомого способу, випробування його у промислових умовах відвалу №2 ВАТ «ІнГЗК» показало позитивні результати, а саме, забезпечило швидке заростання ліанодеревними рослинами укосів свіжовідсипаних ярусів відвалу із різноманітних розкривних порід кар'єру на його кінцевому проектному контурі. За допомогою великої біомаси цих рослин у вигляді листя та лози зменшилось пилоутворення та збільшилась протидія до водної ерозії протоґрунтів. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601