Спосіб визначення нестабільності поперекового відділу хребта

Спосіб визначення нестабільності поперекового відділу хребта, що включає виконання функціональних рентгенограм у боковій проекції з наступною розміткою тіл хребців, який відрізняється тим, що проводять на рентгенограмі дві вертикальні прямі в області краніального і каудального хребців через точки перетину кореня 3 ділу хребта, який включає виконання функціональних рентгенограм у боковій проекції з наступною розміткою тіл хребців, згідно корисної моделі, проводять на рентгенограмі дві вертикальні прямі в області краніального і каудального хребців через точки перетину кореня дуги із задньої поверхні тіл хребців, далі проводять першу пряму, яка співпадає з верхньою замикальною пластиною тіла каудального хребця, і другу пряму, що відповідає нижній замикальній пластині тіла краніального хребця, потім із точки перетину вертикальної прямої в області краніального хребця з другої прямої опускають перпендикуляр до першої прямої, і по відстані між отриманою точкою і точкою перетину вертикальної лінії в області каудального хребця з першою прямою визначають показник зміщення хребців, та при його значенні більше 4 мм судять про наявність нестабільності. Між сукупністю основних ознак способу, який заявляється та очікуваним технічним результатом проявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок: застосування розмітки рентгенограм за рахунок проведення вертикальних прямих в області краніального хребця і каудального хребця через точки перетину кореня дуги із задньої поверхні тіл хребців, з наступним проведенням двох горизонтальних прямих, що співпадають з верхньою замикальною пластиною тіла каудального хребця і відповідною нижньою замикальною пластиною тіла краніального хребця дозволяє отримати більш точний результат у пацієнтів з вираженими дегенеративними змінами, зокрема, за наявності деформації тіл хребців - утворенні остеофітів, дозволяє уникнути несправжньої діагностики нестабільності, а оскільки нестабільність часто поєднується з грижею міжхребцевого диску, оперативне втручання направлене на видалення диску можливо доповнювати стабілізацією хребетнорухового сегмента, що дозволяє досягти очікуваного технічного результату при використанні корисної моделі, тобто підвищити точність діагностики. Спосіб заключається в наступному. Пацієнту виконують пальпацію паравертебральних м'язів поперекового відділу хребта. За наявності міотонічної реакції призначають міорелаксанти центральної дії, за необхідності виконують епідуральну блокаду з анестетиком і глюкокортикостероїдом. Також застосовують тизанидин, оскільки препарат володіє найбільш патогенетично обґрунтованою дією і при збільшенні дозування не призводить до розвитку м'язової слабкості. Препарат призначався в дозуванні від 2 до 4 мг 3 рази на добу. Після усунення міотонічної реакції виконують рентгенограму в боковій проекції в положенні максимального згинання і розгинання в поперековому відділі хребта. Рентгенограму виконують лежачи. На отриманих знімках в хребетно-руховому сегменті, де визначається зміщення, проводять дві вертикальні прямі через точки перетину кореня дуги із задньою поверхнею тіла хребця. Дану процедуру виконують як в краніально, так і в каудально розташованому хребці. Після чого проводять першу пряму, що співпадає з верхньою замикальною пластиною тіла нижче лежачого хребця. В резуль 57228 4 таті перетину цієї прямої та вертикальної прямої в області каудально розташованого хребця ми отримаємо точку, що відповідає положенню задньо-верхнього кута тіла хребта при незміненій анатомії. Потім проводимо другу пряму, що співпадає з нижньою замикальною пластиною тіла вище лежачого хребця. В результаті перетину цієї прямої з вертикальної прямої в області краніального хребця отримуємо точку, що відповідає задньо-нижньому куту тіла краніального хребця. Далі визначають показник зміщення хребців. Для чого із точки, що відповідає задньо-нижньому куту тіла краніального хребця, опускають перпендикуляр до першої прямої, проведеної через верхню замикальну пластину тіла нижче лежачого хребця. По відстані між отриманою точкою і точкою перетину вертикальної лінії в області каудального хребця з першою прямою визначають показник зміщення хребців, та при його значенні більше 4 мм судять про наявність нестабільності. Запропонований спосіб ілюструється наступним клінічним прикладом. Приклад 1 Хворий А., 61 рік. Скарги на біль в поперековому відділі хребта і лівій нижній кінцівці. Затерплість і слабкість лівої нижньої кінцівки. Поступив у стаціонар з діагнозом: Остеохондроз поперекового відділу хребта. Грижа диску L4-L5. Лівостороння радикулоішемія L5. Нестабільність поперекового відділу хребта на рівні L4-L5. При використанні способу, запропонованого White A.A., Panjabi M.M., зміщення між хребцями склало 5 мм. Хворому планувалось виконати оперативне втручання у вигляді дискектомії, доповненої заднім міжтіловим і транспедикулярним спондилодезом. Однак після проведення додаткової діагностики по запропонованому способу, показник зміщення хребців становив 3 мм. Таким чином, після визначення нестабільності по запропонованій методиці діагноз нестабільності був знятий. У результаті хворому було виконано малоінвазивне оперативне втручання - мікродискектомія. Що дозволило уникнути тривалого періоду реабілітації, великої крововтрати і можливих ускладнень, пов'язаних з декомпресивно-стабілізуючими операціями. Хворий був обстежений через 6 місяців: ознак наявності пізніх ускладнень немає. Наступний клінічний приклад демонструє переваги запропонованого методу. Хвора К., 55 років, госпіталізована в клініку зі скаргами на біль у поперековому відділі хребта, який підсилюється при ходьбі на відстань біля 200 метрів, зміні положення тіла. Затерплість і слабкість правої нижньої кінцівки. Діагноз при надходженні: остеохондроз поперекового відділу хребта, нестабільність L5-S1 сегмента. Правостороння радикулопатія S1. При використанні методу, запропонованого White A.A., Panjabi M.M., зміщення між хребцями склало 6 мм. Однак при використанні запропонованого способу діагноз нестабільності був знятий, оскільки зміщення хребців склало 3 мм. Додаткове дослідження у вигляді комп'ютерної томографії дозволило визначити наявність грижі 5 57228 диска і стенозу хребетного каналу на рівні L5-S1. Стеноз хребетного каналу часто є наслідком розвитку остеофітів і гіперплазії зв'язок хребетного каналу. А при розростанні масивних остеофітів метод визначення нестабільності за White A.A., Panjabi M.M. є не точним, що демонструє даний клінічний приклад. Пацієнтці виконано оперативне втручання у вигляді дискектомії. Контрольні огляди через 3, 6 і 12 місяців підтвердили ефективність вибраного лікування. Комп’ютерна верстка А. Рябко 6 Запропонований спосіб володіє простотою, надійністю і виключає недоліки найближчого аналога. Використання запропонованого способу дозволяє підвищити точність визначення нестабільності, що призводить до збільшення ефективності оперативних втручань і консервативного лікування хворих. Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601